Методика функціонально-вартісного аналізу на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методика функціонально-вартісного аналізу виробництва й реалізації продукції на підприємстві

виробництво реалізація продукція ліверидж

Обсяг виробництва й обсяг реалізації продукції є взаємозалежними показниками. В умовах обмежених виробничих можливостей і необмеженого попиту на перше місце виходить обсяг виробництва продукції. Але в міру насичення ринку і посилення конкуренції не виробництво визначає обсяг продажів, а навпаки, можливий обсяг продажів є основою розробки виробничої програми. Підприємство має виробляти тільки ті товари І в такому обсязі, які воно може реально реалізувати.

Темпи зростання обсягу виробництва і реалізації продукції, поліпшення її якості безпосередньо впливають на обсяг витрат, на прибуток і рентабельність підприємства. Тому аналіз цих показників має важливе значення. Його основні завдання:

* оцінювання ступеня виконання плану і динаміки виробництва та реалізації продукції;

* визначення впливу факторів на зміну величини цих показників;

* виявлення внутрігосподарських резервів збільшення випуску і реалізації продукції;

* розробка рекомендацій із освоєння виявлених резервів.

Об'єкти аналізу:

* обсяг виробництва і реалізації продукції в цілому і за асортиментом;

* якість і конкурентоспроможність продукції;

* структура виробництва і реалізації продукції;

* ритмічність виробництва і реалізації продукції.

Джерелами інформації для аналізу виробництва і реалізації продукції є:

а) планові дані: план підприємства, план відвантаження і реалізації продукції, оперативні плани-графіки;

б) дані статистичної звітності:

* форма № 1 (підприємництво) "Звіт про основні показники діяльності підприємства;

* форма № 1-П (річна) "Звіт підприємства про продукцію";

* форма № 1-П (квартальна) "Квартальний звіт підприємства про продукцію";

* форма № 1-П (місячна) "Терміновий звіт про виробництво промислової продукції (робіт, послуг)";

* форма № 5 ЗЕЗ "Звіт про експорт (імпорт) товарів";

* форма № 2 "Звіт про фінансові результати" та інші.

в) дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку: акт або відомість приймання продукції, накладна на здавання готової продукції на склад, приймально-здавальна накладна, рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, відомість "Рух готових виробів, відвантаження і реалізація їх" і т. д.

Обсяг виробництва і реалізації промислової продукції може виражатися в натуральних, умовно-натуральних, трудових і вартісних вимірниках. Узагальнюючі показники обсягу виробництва продукції одержують за допомогою вартісної оцінки. Основними показниками обсягу виробництва є товарна і валова продукція.

Валова продукція -- це вартість усієї виробленої продукції і виконаних робіт включно з незавершеним виробництвом. Виражається в зіставних і діючих цінах.

Товарна продукція відрізняється від валової тим, що в неї не включають залишків незавершеного виробництва і внутрігосподарський оборот. За складом на багатьох підприємствах валова продукція збігається з товарною, якщо немає внутрігосподарського обороту і незавершеного будівництва.

Обсяг реалізації продукції, визначають або за відвантаженням продукції покупцям, або за оплатою (за чистим доходом). Він може виражатися в зіставних, планових і діючих цінах. В умовах ринкової економіки цей показник набуває першочергового значення. Реалізація продукції є зв'язною ланкою між виробництвом і споживачем. Від того, як продається продукція, який попит на неї на ринку, залежить і обсяг її виробництва.

Важливе значення для оцінювання виконання виробничої програми мають і натуральні показники обсягів виробництва та реалізації продукції (штуки, метри, тонни і т. ін.). їх використовують для аналізу обсягів виробництва і реалізації продукції за окремими видами і групами однорідної продукції.

Умовно-натуральні показники, як і вартісні, застосовують для узагальненої характеристики обсягів виробництва продукції. Наприклад, на консервних заводах використовують такий показник, як тисячі умовних банок, на ремонтних підприємствах -- число умовних ремонтів, у взуттєвій промисловості -- умовні пари взуття, обчислені на основі коефіцієнтів їхньої трудомісткості, і т. д.

Нормативні трудовитрати використовують також для узагальненої оцінки обсягів випуску продукції в тому разі, коли в умовах багатопродуктового виробництва немає можливості виразити загальний його обсяг у натуральних або умовно-натуральних вимірниках.

Аналіз починається з вивчення динаміки випуску і реалізації продукції, з розрахунку базисних і ланцюгових темпів зростання та приросту (табл. 1).

Таблиця 1. Динаміка виробництва і реалізації продукції у зіставних цінах

Рік	Обсяг виробництва продукції	Темпи зростання, %	Обсяг реалізації продукції, тис. руб.	Темпи зростання, %
		Базисні	Ланцюгові
					Базисні	Ланцюгові
1991 1992 1993 1994 1995	90 000 92 400 95 800 94 100 100 800	100,0 102,7 106,4 104,5 112,0	100,0 102,7 103,6 98,2 107,1	89 500 92 600 94 300 93 500 96 600	100,0 103,4 105,4 104,4 107,9	100,0 103,4 101,8 99,2 103,0

Із таблиці видно, що за п'ять років обсяг виробництва зріс на 12 %, а обсяг реалізації -- на 7,9 %. Якщо за попередні роки темпи зростання виробництва і реалізації приблизно збігалися, то за останній рік темпи зростання виробництва значно вищі від темпів реалізації продукції, що свідчить про нагромадження залишків нереалізованої продукції на складах підприємства і продукції, яку не оплатили покупці.

Середньорічні темпи зростання (приросту) випуску і реалізації продукції можна розрахувати за середньогеометричною або середньоарифметичною зваженою.

Обчислимо його за середньогеометричною:

де Т_ВП -- темпи зростання обсягу випуску продукції;

Трп -- темпи зростання обсягу продажів;

Т_пр -- темпи приросту.

У наведеному прикладі середньорічні темпи приросту випуску продукції становлять 2,87 %, а реалізації продукції -- 1,92 %.

Для більшої наочності динаміку виробництва і реалізації продукції можна зобразити графічно (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка виробництва і реалізації продукції за період з 1991 по 1995 рік

Далі оцінюють виконання плану з виробництва і реалізації продукції за звітний період (місяць, квартал, рік)

Оперативний аналіз виробництва і відвантаження продукції виконують на основі розрахунків, в яких відображають планові і фактичні відомості про випуск і відвантаження продукції за обсягом і асортиментом, за якістю за день, за наростаючим підсумком з початку місяця, а також відображають відхилення від плану.

Аналіз реалізації продукції тісно пов'язаний із аналізом виконання договірних зобов'язань з постачання продукції. Недовиконання плану за договорами спричинює зменшення виручки, прибутку підприємства, виплату штрафних санкцій. Крім того, в умовах конкуренції підприємство може втратити ринки збуту продукції, що тягне за собою спад виробництва.

Особливо важливе значення для підприємства має виконання контрактів на постачання товарів для державних потреб. Це гарантує підприємству збут продукції, вчасну оплату її, пільги на податки, кредити і т. ін.

У процесі аналізу визначають виконання плану поставок за місяць з наростаючим підсумком у цілому по підприємству, у розрізі окремих споживачів і видів продукції, з'ясовують причини недовиконання плану і виробляють коригувальні заходи для виконання договірних зобов'язань.

Процент виконання договірних зобов'язань розраховують діленням різниці між плановим обсягом відвантаження за договірними зобов'язаннями (ОПпл) і його недовиконанням (ОПн) на плановий обсяг (ОПпл):

Недопоставка продукції негативно впливає не лише на підсумки діяльності цього підприємства, а й на роботу торгових організацій, підприємств-суміжників, транспортних організацій тощо. В аналізі реалізації особливу увагу слід звертати на виконання зобов'язань з держзамовлень, кооперованих поставок і з експорту продукції.

Методика розрахунку і аналізу рівнів виробничо-фінансового лівериджу підприємства

Співвідношення використання прибутку на споживання і накопичення здійснює вирішальний вплив на фінансовий стан підприємства. Якщо накопичених коштів недостатньо, зростає потреба в залучених коштах, знижується потенціал розвитку підприємства, який характеризується показником рентабельності власного капіталу. Наприклад, якщо цей показник дорівнює 15 %, то це означає, що можна відмовитися від споживання і збільшити власні кошти на 15 %, і навпаки. Але в дійсності відбувається пошук оптимального співвідношення між споживанням і накопиченням, а також оптимальної структури джерел фінансування. Такий взаємозв'язок характеризує категорія левериджу, яка виступає у двох видах: виробничому та фінансовому.

Виробничий леверидж (важіль) полягає у потенційній можливості впливати на формування прибутку від основної діяльності за рахунок зміни обсягу виробництва (реалізації¹) продукції і співвідношення постійно-змінних витрат } структурі собівартості. Цей механізм діє наступним чином: зростання обсяг) виробництва (реалізації) зменшує рівень постійних витрат на одиниці продукції, а отже, збільшує прибуток на одиницю, що відповідним чином відображається на обсязі та структурі основних і оборотних засобів і ефективності їх використання. Виробничий леверидж покладено в основу аналізу співвідношення "витрати-обсяг-прибуток".

Рівень виробничого левериджу можна визначити за формулою:

де ЛВ - виробничий леверидж; Пр - приріст прибутку від реалізації продукції, %; ОР - приріст обсягу реалізації продукції, %.

Економічний зміст виробничого левериджу полягає у тому, що він показує рівень чутливості валового прибутку до зміни обсягу виробництва (реалізації).

Фінансовий леверидж (важіль) на відміну від виробничого, тісно пов'язаний з фінансовою діяльністю підприємства. Він є потенційною можливістю впливати на фінансові результати та рентабельність підприємства шляхом зміни обсягу та структури пасивів за рахунок залучених коштів (довгострокових кредитів банку, облігаційних позик тощо). Використання залучених коштів господарюючими суб'єктами пов'язано з певними витратами (сплатою відсотків). Фінансовий леверидж дає змогу оптимізувати співвідношення між власними та залученими ресурсами та визначити їх вплив на прибуток.

Рівень фінансового левериджу зростає при зростанні питомої ваги довгострокових позик у зв'язку з тим, що зростає сума відсотків, які по них сплачуються. Якщо підприємство не використовує довгострокових позик, а отже, не сплачує відсотки, фінансовий леверидж дорівнює одиниці, тобто абсолютно не впливає на фінансові результати.

Фінансовий леверидж характеризує взаємозв'язок чистого прибутку та прибутку до оподаткування і розраховується наступним чином:

де ЛФ - фінансовий леверидж;

Пч - приріст чистого прибутку, %;

По -приріст прибутку до оподаткування, %.

Даний показник показує, у скільки разів чистий прибуток перевищує прибуток до оподаткування. Він тісно пов'язаний з поняттям фінансового ризику, тобто ризику, зумовленого можливою нестачею коштів для сплати відсотків за довгостроковими кредитами. Отже, зростання рівня фінансового левериджу характеризує зростання ризикованості діяльності підприємства.

Позитивним буде значення фінансового важеля за умови, що рентабельність капіталу вище ставки позикового капіталу. Тому для підвищення рентабельності капіталу, крім зростання чистого прибутку та суми власного капіталу, необхідно залучати позикові кошти на вигідних умовах.

Розглянемо розрахунок показників левериджу на підставі даних таблиці 2.

Таблиця 2. Вихідні дані

Показники	Од. виміру	1-й рік	2-й рік	Відхилення
				+/-	%
Обсяг реалізації продукції	тис. шт.	18,0	19,2	+ 1,2	+ 6,67
Прибуток від реалізації	тис. грн.	36,0	39,4	+ 3.4	+ 9,44
Прибуток до оподаткування	тис. грн.	44,0	45,7	+ 1,7	+ 3,86
Чистий прибуток	тис. грн.	30,0	32,0	+ 2,0	+ 6,67

Зa наведеними даними в таблиці 2, виробничий леверидж складає:

ЛВ = 9,44% / 6,67% = 1,42.

Такий рівень виробничого левериджу означає, що приріст обсягу реалізації на 1 % збільшує прибуток від реалізації на 1,42 %. Якщо необхідно збільшити прибуток на 10 %, то необхідно збільшити обсяг реалізації на 7,04 % (10 %: 1,42).

Фінансовий леверидж становить:

ЛФ = 6,67% І 3,86% = 1,73.

Аналогічно, такий рівень фінансового левериджу означає, що приріст прибутку до оподаткування на 1 % збільшує чистий прибуток на 1,73 %.

Узагальнюючим показником левериджу є виробничо-фінансовий, який;

розраховується наступним чином:

ЛВФ = ЛВ х ЛФ,

де ЛВФ - виробничо-фінансовий леверидж.

Виробничо-фінансовий леверидж застосовується для визначення оптимальної структури та обсягу необхідних залучених коштів з урахуванням платності останніх.

Згідно з даними таблиці 2 він становить:

ЛВФ = 1,42x1,73 = 2,46.

Отже, використовуючи показники левериджу можна приймати ефективні управлінські рішення, правильно плануючи оптимальні обсяги виробництва, структуру пасивів, розраховувати ефективність вкладень з оцінкою їх ризиковості.

Задача

Таблиця. Визначити вплив на випуск товарної продукції зміни структури продукції та її обсягу

Продукція	Планова ціна, грн.	Обсяг виробництва, шт.	Структура обсяг виробництва,%	Виконання плану, %	Структурні зрушення
		План	Факт	План	Факт
А	800	500	600	50	75	120	+25
Б	300	500	200	50	25	40	-25
Разом		1000	800	100	100	160

Збільшення обсягу виробництва (реалізації) за одними видами і скорочення за іншими видами продукції призводить до зміни її структури, тобто співвідношення окремих виробів у загальному їх випуску.

Зміна структури виробництва справляє великий вплив на всі економічні показники: на обсяг випуску продукції у вартісній оцінці, матеріаломісткість, собівартість продукції, прибуток, рентабельність. Якщо збільшується частка дорожчої продукції, то обсяг її випуску у вартісному вираженні зростає, і навпаки. Те саме відбувається з обсягом прибутку при збільшенні частки високорентабельної продукції і відповідно при зменшенні частки низькорентабельної продукції.

Таким чином, з таблиці видно, що фактичний обсяг виробництва був на 160% більший, ніж плановий. Щодо обсягу виробництва продукції А, то його фактично було перевищено на 25%, а обсяг виробництва продукції Б, навпаки скорочено на 25%

Размещено на Allbest.ru