Продуктивність праці та її фактори

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

Вступ

1. Сутність та особливості продуктивності праці

2. Аналіз продуктивності праці на ПП «фенікс-буд»

3. Шляхи підвищення продуктивності праці на пп «феніксбуд»

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Центральне місце у виробничій діяльності будь-якої організації займає праця та її результати, оскільки за допомогою робочої сили створюється додатковий продукт. Ця обставина зумовлює ставлення до раціонального використання трудових ресурсів, оскільки без колективу працівників не існує організації і без необхідної кількості людей певних професій і кваліфікації жодна організація не може досягти своєї мети.

В умовах ринкових відносин, правильна організація праці та заробітної плати повинна забезпечувати відтворення робочої сили, формування мотивів і стимулів до праці, підвищення його якості та продуктивності. Витрати на оплату праці становлять значну частину собівартості продукції, робіт, послуг промислових організацій. Тому норми праці і його оплати необхідно встановлювати, враховуючи не тільки необхідність відтворення робочої сили, але також конкурентоспроможність продукції, робіт, послуг на ринку товарів. Курс на ринкову економіку, а, отже, на прискорення інтенсифікації суспільного виробництва, підвищення його економічної ефективності і якості продукції вимагає повної мобілізації всіх наявних резервів. А це передбачає максимальний розвиток господарської ініціативи трудових колективів підприємств. У сучасних умовах господарювання мало відповісти на питання, як виконано завдання трудовим колективом. Необхідно, перш за все, з'ясувати, які зміни праці відбулися в процесі виробництва в порівнянні із завданням. Ці зміни можуть носити двоякий характер: позитивний і негативний. І в даному випадку завдання аналізу господарської діяльності полягає в тому, щоб виявити всі зміни, визначити їх характер і в подальшому надавати допомогу, або протидіяти їхньому розвитку.

Продуктивність праці була і буде одним з головних показників, який визначає науково-технічний прогрес суспільства, характеризує становище держави, окремої галузі, підприємства. Взаємозв'язок між продуктивністю праці і економічним зростанням є очевидним, адже продуктивність праці у ринковій економіці є одним з факторів формування сукупної пропозиції.

Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що на сучасному етапі економічного розвитку нашої країни продуктивність праці впливає на якість продукції, величину її собівартості і конкурентоспроможність, і вимагає детального вивчення.

Теоретичною та методологічною базою дослідження послужили фундаментальні концепції, представлені в працях зарубіжних і вітчизняних дослідників, таких як: В.В. Адамчук, Л.А. Богданівська, П.Е. Шлендер, Ю.П. Кокін, В.А. Швандар та інших, які зробили істотний внесок у розробку наукових основ теорії продуктивності праці на підприємствах.

Об'єктом дослідження є ПП «Фенікс-буд».

Предметом дослідження є показники продуктивності праці, чинники, що впливають на продуктивність праці у ПП «Фенікс-буд».

Мета роботи - провести аналіз показників продуктивності праці працівників на підприємстві та виявити резерви підвищення ефективності їх використання на ПП «Фенікс-буд»

Для досягнення поставленої мети в роботі визначено та вирішено наступні задачі:

- розглянути економічну сутність поняття трудових ресурсів і продуктивності праці;

- охарактеризувати завдання та джерела інформації для аналізу ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві;

- провести аналіз показників продуктивності праці та визначити шляхи її підвищення;

Вивчення продуктивності праці вимагає розгляду питань, що стосуються аналізу робочого часу, ефективності використання трудових ресурсів, тобто. аналіз виробітку продукції на одного працюючого і на цій основі зміни продуктивності праці.

трудовий ресурс продуктивність праця

1. Суть та особливості продуктивності праці на підприємстві

Економічна суть продуктивності праці полягає в тому, що одна й та сама кількість праці протягом відповідного часу може дати більшу чи меншу кількість праці. Продуктивність праці визначається її продуктивною силою та рівнем використання (інтенсивністю) праці в процесі виробництва матеріальних благ.

Продуктивність праці є важливим економічним показником, який служить для визначення плодотворної трудової діяльності працівників - основної виробничої сили суспільства. Застосування якого дозволяє оцінити ефективність праці як окремого працівника так і колективу (підприємства) в цілому.

Цей показник має велике національне значення:

- важливе джерело збільшення виробництва продукції та сировини в умовах зменшення затрат робочої сили;

- головний фактор скорочення затрат живої праці під час виробництва продукції та економії робочого часу;

- важлива передумова для скорочення робочого дня, тижня, року, що дає змогу працівникам краще задовольняти особисті та суспільні потреби;

- скорочення витрат на оплату праці в розрахунку на одиницю продукції за випереджаючими темпами зростання продуктивності праці в порівнянні з заробітною платою, що сприяє відносному її зменшенню, а отже, здешевленню виробництва продукції;

- підвищення ефективності використання та економії витрат минулої праці, уречевленої в матеріальних ресурсах;

- економить живу та уречевлену працю, що створює передумови до зниження собівартості продукції, збільшення рівня рентабельності та норми прибутковості;

- вирішальний мотив поліпшення матеріального добробуту села.

Адже кожна форма людського суспільства характеризується відповідним типом виробництва. Праця набуває історично особливої для цього виробництва суспільної форми та стає специфічно суспільною працею.

Внаслідок єдності процесу праці і процесу становлення відповідного виробничого відношення створюється суспільний продукт, який втілює в собі необхідну для його виробництва кількість живої та уречевленої (минулої) праці в тій його формі, що адекватна певній суспільно-економічній формації.

Основою процесу праці є використання живої праці, так як свідома, творча функція притаманна тільки живій праці. Процес праці є єдність трьох моментів - цілеспрямована праця людей або сама праця, засоби праці і предмети праці. Затрачена на виробництво жива праця - це діалектична єдність і взаємодія двох сторін - маси затраченої праці та її ефективності, які не слід ототожнювати.

Отже, продуктивність праці, як економічна категорія виражає ефективність людської праці, здатність конкретної живої праці створювати за одиницю часу при певних умовах виробництва ту чи іншу кількість споживчих вартостей чи виконувати певний обсяг робіт.

При аналізі стану, динаміки і рівня продуктивності праці вимагається враховувати складність і багатоплановість цієї економічної категорії. Вона є результативним кінцевим показником підприємницької діяльності суспільства та характеризує в кінцевому результаті її ефективність.

Продуктивність праці - це єдність різних але нерозривно зв'язаних сторін - матеріально-речового змісту та суспільної форми. З точки зору матеріально-речового змісту продуктивність праці відображає ступінь результативності живої конкретної праці, яка виробляє за певний проміжок часу кількість споживчих вартостей. З точки зору суспільної форми праці - аналіз її продуктивності розглядає працю як економічну категорію, що відображає відношення людей до праці з приводу досягнення тієї чи іншої результативності праці.

Головною продуктивною силою суспільства є працююча людина. Праця була і залишається головним джерелом матеріального і духовного достатку, головною умовою життя і розвитку суспільства. Вся трудова діяльність людей здійснюється за участю трьох елементів: робочої сили, знарядь і предметів праці. Основна роль серед них належить робочій силі, яка використовує знаряддя і предмети праці. Засоби виробництва функціонують тільки в процесі праці.

Продуктивність праці є важливим трудовим показником. Від її рівня і динаміки залежить чисельність працівників, рівень і фонд оплати праці, обсяг випуску продукції тощо [1, с. 9].

З метою розроблення та впровадження у практику макроекономічного аналізу і прогнозування показника продуктивності праці Міністерством економіки України від 26 грудня 2008 року N 916 розроблено та затверджено Тимчасові методичні рекомендації розрахунку продуктивності праці в цілому в економіці та за видами економічної діяльності.

Згідно даного нормативного документу продуктивність праці визначається як узагальнюючий показник результативності праці, що характеризує ефективність її витрат у виробництві та сфері послуг [9].

Продуктивність праці - це плодотворність, ефективність витрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої в одиницю часу, або економії робочого часу, затраченого на одиницю продукції [6].

У кожній країні існують свої методи для обчислення продуктивності праці, часом неефективні і не відображають дійсний стан економіки тієї чи іншої країни. Причиною цьому можуть бути показники тіньових економік в слабо розвинених країнах світу, які не враховуються в розрахунках продуктивності праці.

На продуктивність праці впливає не лише рівень технологій і розвиненість економіки країни. Існує ряд інших факторів, які також у великій мірі впливають на продуктивність праці, такі як, кваліфікація персоналу, конкурентоспроможність компанії і можливість її виходу на світовий ринок, масштаб бізнес-операцій, привабливість компанії для інвесторів, ефективне управління компанією і здатність до зростання і просування.

Крім перерахованих вище факторів, що впливають на продуктивність праці, варто вказати також на те, що демографічні показники в країні теж особливо не впливають на фактор продуктивність праці, і помилкою багатьох країн є надмірна увага до політики збереження робочих місць, замість політики ефективного підвищення продуктивності праці.

Продуктивність праці є одним із головних факторів досягнення високих показників діяльності підприємства, яка істотно залежить від трудової мотивації працівників. У загальному визначені трудову мотивацію можна сформулювати як процес заохочення кожного співробітника і всіх членів його колективу до активної діяльності для задоволення своїх потреб і для досягнення цілей організації.

Важливою передумовою визначення результативності праці є правильне обчислення рівня і динаміки продуктивності праці в усіх сферах економіки.

Вимірювання продуктивності праці має ґрунтуватися на розумінні економічного її змісту, визначенні показників, які можуть характеризувати рівень продуктивності праці у часі і просторі. Методи обліку продуктивності праці мають відповідати таким вимогам:

• одиниця виміру не може викривляти показники продуктивності праці;

• повністю враховувати фактичний обсяг робіт і затрати робочого часу;

• забезпечувати єдність методів вимірювання продуктивності праці;

• показники продуктивності праці мають бути наскрізними, зведеними, порівняльними, мати високий ступінь узагальнення, бути універсальними у застосуванні.

Розрізняють продуктивність у масштабі суспільства, регіону, галузі, підприємства, організації, цеху, виробничої дільниці, бригади й окремого працівника.

Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до затрат праці (середньооблікової чисельності персоналу). Залежно від прямого або оберненого відношення маємо два показники: виробіток і трудомісткість.

Виробіток - це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника чи робітника за рік, квартал, місяць. Він вимірюється відношенням кількості виробленої продукції до величини робочого часу, витраченого на його виробництво:

В = Q / Т

де В - виробіток;

Q - обсяг виробленої продукції;

Т - затрати робочого часу.

Трудомісткість - це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто обернена величина виробітку):

Т_р = Т / Q

де Т_р - трудомісткість на одиницю продукції.

Чим більший виробіток продукції за одиницю часу або чим менші затрати часу на одиницю продукції, тим вищий рівень продуктивності праці. Проте відсоток підвищення виробітку не рівнозначний відсотку зниження трудомісткості. Співвідношення між ними виражається так:

% зниження трудомісткості = % підвищення виробітку / (100 + % підвищення виробітку) Ч 100;

% підвищення виробітку = % зниження трудомісткості / (100 - % зниження трудомісткості) Ч 100.

Найпоширенішим і універсальним показником є виробіток. У масштабі економіки рівень продуктивності праці (виробітку) у сфері матеріального виробництва визначається відношенням величини новоствореної вартості - національного доходу - за певний період до середньооблікової чисельності персоналу, зайнятого у сфері матеріального виробництва протягом цього періоду.

У сфері послуг продуктивність праці (виробіток) визначається відношенням вартості послуг без вартості матеріальних витрат на їх надання за певний період до середньооблікової чисельності персоналу сфери послуг за цей самий період.

Розрізняють показники виробітку залежно від одиниці виміру робочого часу:

• виробіток на одну відпрацьовану людино-годину - годинний;

• виробіток на один відпрацьований людино-день - денний;

• виробіток на одного середньооблікового працівника - річний (квартальний, місячний).

Годинний виробіток характеризує продуктивність праці за фактично відпрацьований час. Денний залежить також від тривалості робочого дня і використання робочого часу всередині зміни. На його рівень впливають внутрішньозмінні простої та збитки часу. Річний виробіток ураховує не тільки внутрішньозмінні, а й цілодобові простої.

Залежність між цими показниками може бути виражена так:

Індекс денного виробітку	=	Індекс годинного виробітку	Ч	Індекс використання робочого часу протягом зміни;
Індекс річного виробітку	=	Індекс денного виробітку	Ч	Індекс кількості явочних днів протягом року.

Методи вимірювання продуктивності праці (виробітку) залежать від способу визначення обсягів виробленої продукції. Розрізняють натуральний, трудовий і вартісний (грошовий) методи.

Сутність натурального методу полягає в тому, що обсяг виробленої продукції і продуктивність праці розраховуються в натуральних одиницях (штуках, тонах, метрах тощо).

Цей метод має широке застосування всередині підприємства: на робочих місцях, у бригадах, на окремих дільницях тих галузей, які виробляють однорідну продукцію (електроенергетика, видобувні галузі промисловості).

Якщо підприємство (цех, дільниця, бригада) випускає продукцію, котра має одне й те саме призначення, проте вирізняється якоюсь однією ознакою, виробіток можна розрахувати за допомогою умовно-натуральних одиниць. Натуральний метод має обмежене застосування, оскільки підприємства і галузі випускають здебільшого різнорідну продукцію. Окрім цього, за даного методу не можна врахувати змін обсягу незавершеного виробництва, яке в деяких галузях має велику частку в загальному обсязі продукції (будівництво, суднобудування та ін.).

Трудовий метод найчастіше використовується на робочих місцях, у бригадах, на виробничих дільницях і в цехах, де обсяг виробленої продукції або виконаних робіт визначається в нормо-годинах. За науково обґрунтованих і на певний період незмінних норм цей метод достатньо точно характеризує зміни продуктивності праці.

Трудовий метод має обмежене застосування, оскільки він базується на використанні незмінних норм, що суперечить необхідності перегляду норм у міру здійснення організаційно-технічних заходів. Окрім того, досі на підприємствах розраховується здебільшого технологічна трудомісткість, яка виражає затрати часу лише основних робітників. І самі норми трудових затрат для них часто непорівнянні у зв'язку з різним ступенем їх обґрунтованості. Відсутні науково обґрунтовані нормативи праці на окремі види робіт або трудові функції.

У сучасних умовах найпоширенішим методом вимірювання продуктивності праці є вартісний (грошовий), який ґрунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції (валова, товарна продукція, валовий оборот, нормативна вартість обробки, чиста, нормативно-чиста й умовно-чиста продукція, валовий дохід).

Перевага вартісного методу полягає в можливості порівняння різнорідної продукції з витратами на її виготовлення як на окремому підприємстві або в галузі, так і економіки в цілому. У зв'язку з цим вартісний метод застосовується на всіх етапах планування й обліку як на галузевому, так і на територіальному рівнях.

Показники продуктивності праці, розраховані за валовою і товарною продукцією, мають схожі переваги і недоліки. Недоліки полягають передусім у тому, що рівень виробітку більшою мірою обумовлений затратами минулої (уречевленої) праці, ніж затратами живої праці. На величину виробітку і його динаміку побічний вплив чинять зміни асортименту продукції, її матеріаломісткість і трудомісткість, зміни обсягу кооперованих поставок, обсягу незавершеного виробництва, відмінності і динаміка цін на продукцію. При обчисленні валової або товарної продукції часто має місце повторний рахунок у зв'язку з тим, що вартість продукції підприємства, яке постачає цю продукцію, впливає на величину продуктивності підприємства, яке її використовує.

Спотворення величини виробітку, що виникає у разі зміни асортименту продукції, трапляються тоді, коли збільшується або зменшується частка продукції з вищою вартістю сировини, тобто з високою матеріаломісткістю і низькою трудомісткістю. У таких випадках на практиці, щоб усунути цей недолік, можна розрахувати індекси продуктивності праці змінного, постійного складу, структурний індекс.

Індекс змінного складу відбиває зміни як у виробітку, так і в складі продукції.

Індекс постійного складу характеризує показник продуктивності праці, незалежний від змін у структурі продукції, і розраховується зважуванням часткових індексів зростання виробітку на кількість працівників у порівнянному (плановому) періоді за кожним виробом.

Структурний індекс розраховують діленням індексу змінного складу на індекс постійного складу. Структурний індекс показує, як впливають зміни структури продукції на загальний показник продуктивності праці. Якщо структурний індекс більший за одиницю, то це означає, що показник продуктивності праці завищується за рахунок збільшення матеріаломісткості і зниження трудомісткості продукції у разі зміни її асортименту, і навпаки.

Зауважимо, що між показниками валової і товарної продукції є певні відмінності. Вони полягають у тому, що перший показник характеризує загальний обсяг виробничої діяльності підприємства, другий - обсяг, який надходить у народногосподарський обіг. У деяких галузях промисловості, таких як швейна, поліграфічна тощо, продуктивність праці визначають, використовуючи показник обсягу нормативної вартості обробки (НВО). Для розрахунку нормативної вартості обробки за кожним видом виробів визначають на певний період єдині й постійні нормативи витрат за такими статтями: заробітна плата основних виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування (вартість витрат живої праці), цехові й загальнозаводські витрати. Прямі матеріальні витрати в цьому нормативі не відображаються, тобто на показник НВО в основному не впливають затрати минулої праці. Недоліками цього показника є те, що він не характеризує обсягу всієї виконаної роботи (повної вартості), собівартості виробленої продукції, новоствореної вартості, враховує не фактичну вартість обробки, а лише її нормативне значення.

З теоретичного погляду найповніше уявлення щодо вкладу підприємства у створення продукції дає показник вартості чистої продукції - новоствореної вартості. Величина чистої продукції розраховується як різниця між обсягом валової продукції і витратами на сировину, матеріали, напівфабрикати, паливо, енергію, амортизаційні відрахування (елементи уречевленої праці):

Ч_п = Q_в - М_в,

або Ч_п = З_п + П_р,

де Ч_п - обсяг чистої продукції;

Q_в - обсяг валової продукції;

М_в - матеріальні витрати;

З_п - заробітна плата з нарахуваннями на соціальне страхування;

П_р - прибуток підприємства.

Чиста продукція точно характеризує новостворену продукцію, якщо продукція реалізується за ринковими цінами, проте нині великий вплив чинять монопольні ціни, які змінюють реальний вклад підприємства у створення нової вартості.

У галузях з високим рівнем технічної оснащеності для розрахунку продуктивності праці застосовується показник умовно-чистої продукції, який містить, окрім заробітної плати з нарахуваннями, прибуток, а також суму амортизаційних відрахувань (частину минулої праці).

Проте використання цього показника обмежене у зв'язку з тим, що за значної різниці в рентабельності окремих виробів і великих відмінностей частки прибутку в оптовій ціні підприємства не можна мати точних і надійних результатів зіставлення реального вкладу підприємства щодо випуску продукції і відповідної величини прибутку.

Ширше застосовується на підприємствах показник продуктивності праці, розрахований на основі показника нормативно-чистої продукції.

Сутність нормативного методу визначення чистої продукції полягає в тому, що на кожний вид продукції, котра випускається підприємством, поряд з оптовою ціною встановлюється також норматив чистої продукції. Обсяг нормативно-чистої продукції (НЧП) по підприємству визначається множенням обсягу випуску кожного виду продукції в натуральному вимірнику (штук, кг тощо) на норматив і складанням одержаних результатів. Нормативи чистої продукції мають бути стабільними, тому обсяги нормативно-чистої продукції порівнюються протягом певного періоду.

Обсяг нормативно-чистої продукції розраховується так:

НЧП = П_і Ч Н_ч.п.і,

де П_і - план випуску і-х виробів, шт.;

Н_ч.п.і - норматив чистої продукції на і-й виріб, грн.;

п - кількість найменувань виробів за планом. Норматив чистої продукції на виріб визначається:

Н_ч.п.і = З_в.р (1 + К_з) + П_н,

де З_в.р - заробітна плата основних виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування, грн.;

К_з - коефіцієнт, який обчислюється як відношення суми заробітної плати працівників, зайнятих обслуговуванням і управлінням виробництва, до суми заробітної плати основних виробничих робітників;

П_н - нормативний прибуток, грн.

Недоліки показника нормативно-чистої продукції ідентичні недолікам показника чистої продукції.

За рівнем керованості фактори підвищення продуктивності праці можна поділити на дві групи:

• ті, якими може керувати господарюючий суб'єкт (управління, організація, трудові відносини, кваліфікація і мотивація персоналу, техніка і технологія, умови праці, інновації тощо);

• ті, що знаходяться поза сферою керування господарюючого суб'єкта (політичне становище в країні і в світі, рівень розвитку ринкових відносин, конкуренція, науково-технічний прогрес, загальний рівень економічного розвитку, якість і кількість трудових ресурсів країни, культура, моральність, соціальні цінності, наявність природних багатств, розвиток інфраструктури тощо).

Розглядаючи сутність праці як процес споживання робочої сили і засобів виробництва, всі фактори, що визначають підвищення продуктивності праці, можна об'єднати в три групи:

• матеріально-технічні;

• організаційно-економічні, котрі характеризують ступінь розвитку організації та управління суспільного виробництва;

• соціально-психологічні, що пов'язані з роллю людини в суспільному виробництві і характеризують ступінь використання робочої сили.

Серед матеріально-технічних факторів важливу роль відіграє науково-технічний прогрес, який є основою всього суспільного виробництва і одним із основних елементів механізму ринку.

Науково-технічний прогрес впливає на всі елементи виробництва - засоби виробництва, працю, його організацію та управління.

Технічний прогрес здійснюється за такими напрямами:

• упровадження комплексної механізації та автоматизації;

• удосконалення технології виробництва;

• хімізація виробництва;

• зростання рівня електроозброєності.

Підвищення рівня механізації виробництва здійснюється через механізацію ручних робіт, упровадження засобів малої механізації, комплексної механізації робіт.

Автоматизація виробництва забезпечується впровадженням верстатів-автоматів, автоматизованого устаткування, автоматичних систем виробництва.

На підприємствах України відсоток ручної праці значний, особливо на допоміжних процесах - транспортних, вантажно-розвантажувальних, ремонтних, на контролі тощо.

Про низький рівень механізації та автоматизації цих процесів свідчить той факт, що частка робітників, зайнятих на цих процесах, у загальній кількості робітників становить приблизно 46 %. Як наслідок, виникла диспропорція в механізації праці на різних виробничих дільницях.

Важливим засобом здійснення механізації виробництва є модернізація устаткування, тобто оновлення й удосконалення функціонуючого устаткування, незначні зміни його конструкцій. Це можна досягти збільшенням потужності і робочих швидкостей устаткування, механізацією та автоматизацією допоміжних робіт (подача, зняття, транспортування і контроль виробів) і автоматизацією управління устаткуванням.

Модернізація тісно пов'язана з реконструкцією діючих підприємств.

Для підвищення продуктивності праці велике значення має удосконалення технології виробництва, яка охоплює технічні прийоми виготовлення продукції, виробничі методи, способи застосування технічних засобів і агрегатів.

Основними напрямами удосконалення технології виробництва є впровадження нових методів обробки матеріалів, таких як хімічні, електроерозійні, ультразвукові та ін. Дедалі більше застосовуються надвисокі й наднизькі тиски і температури, струми високої частоти, інфрачервоні випромінювання та ін., надміцні матеріали тощо.

Хімізація виробництва є одним з ефективних напрямів технічного прогресу, який характеризується застосуванням прогресивних хімічних матеріалів і хімічних процесів.

Хімізація виробництва вносить докорінні зміни в технологічні процеси, інтенсифікує, прискорює їх, поліпшує техніко-економічні показники виробничих процесів, використання сировини, сприяє підвищенню якості продукції. Синтетичні полімери застосовують не тільки як замінювачі дорогих та дефіцитних кольорових металів, деревини тощо, а й як нові конструкційні і технічні матеріали. Використання пластмас у машинобудівній промисловості сприяє поліпшенню експлуатаційних властивостей машин, зменшенню їх ваги, поліпшенню зовнішнього вигляду.

В умовах ринкової економіки дедалі більшого значення набуває такий фактор зростання продуктивності праці, як підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності на ринку. Для підвищення продуктивності праці, крім упровадження нової техніки велике значення має максимальне використання діючих потужностей.

Поліпшення використання засобів праці здійснюється за двома напрямами:

• екстенсивним - збільшення часу їх роботи через скорочення простоїв, введення в дію невикористовуваного устаткування, підвищення коефіцієнта змінності в раціональних розмірах, скорочення строків ремонту тощо;

• інтенсивним - поліпшення використання машин та устаткування за одиницю часу через упровадження прогресивних технологічних процесів.

Перехід до ринкових відносин має змінити інвестиційну політику держави з метою посилення її впливу на інвестиційний процес за допомогою ринкових регуляторів.

У сучасних умовах для впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу необхідно інвестиції спрямовувати насамперед на реконструкцію і технічне переозброєння діючих виробництв, підвищувати частку витрат на активну частину основних виробничих фондів.

Планування і регулювання капітальних вкладень здійснювалося в Україні без урахування процесу відтворення основних фондів і суспільного продукту. Віддавалася перевага новому будівництву на неосвоєних територіях. При цьому майже не відновлювався виробничий потенціал. Власне, планування відтворення основних фондів у країні не було.

Наслідком такої політики стало те, що виробничий потенціал України через його технічне зношення і технологічну відсталість не відповідає вимогам часу.

Рівень зношення основних виробничих фондів становить понад 40 %. Для промислово-виробничих фондів він перевищує 48 %, а в будівництві досягає 61%.

Тільки нині для планування відтворення основних фондів в Україні починають застосовувати моделі міжгалузевого балансу, за допомогою яких можна розрахувати на перспективу основні балансові показники відтворення капітальних вкладень з урахуванням демографічного прогнозу в кожному регіоні.

Для подальшого розвитку інвестиційного ринку в Україні доцільно підтримувати розвиток пріоритетних напрямів в економіці.

У підвищенні технічного рівня виробництва велику роль мають відіграти фондові біржі, які дають змогу на взаємовигідній основі залучати в діюче виробництво невикористані устаткування та виробничі площі, організовувати й обслуговувати лізингові операції, у тому числі й міжнародні.

Матеріально-технічні фактори сприяють економії живої та уречевленої праці як у цілому по економіці, так і на окремому виробництві.

Сукупність матеріально-технічних факторів та їх вплив на рівень продуктивності праці можна характеризувати певними показниками.

Електроозброєність праці визначається відношенням кількості електроенергії, використаної у виробничому процесі за певний період, до середньооблікової чисельності робітників.

Енергоозброєність праці - споживання всіх видів енергії на одного робітника за певний період.

Фондоозброєність - це показник оснащеності праці виробничими основними фондами. Визначається відношенням середньорічної балансової вартості виробничих основних фондів до середньооблікової чисельності робітників або працівників.

Фондовіддача - загальний показник використання всієї сукупності основних виробничих фондів. Визначається відношенням річного обсягу випуску продукції у грошовому виразі до середньорічної (без урахування зносу) балансової вартості основних виробничих фондів.

Залежність між рівнем і динамікою технічної озброєності та продуктивності праці пряма:

П_п = Ф_о Ч Ф_в,

де П_п - продуктивність праці;

Ф_о - фондоозброєність;

Ф_в - фондовіддача.

Рівень механізації та автоматизації обчислюється на основі таких показників, як коефіцієнти механізації робіт (виробництва) - К_м.р(в) і праці - К_м.п.

К_м.р(в) = (Q_м / Q) Ч 100;

К_м.п. = (Ч_м / Ч) Ч 100 або К_м.п. = (Ч_мі Ч І) / Ч Ч 100,

де Q_м - обсяг робіт, виконаний механізованим способом;

Q - загальний обсяг робіт;

Ч_м - чисельність робітників, зайнятих механізованою працею;

Ч - загальна чисельність робітників, які беруть участь у виконанні робіт;

Ч_мі - чисельність робітників, зайнятих механізованою працею на даному робочому місці;

І - величина, яка характеризує відношення часу механізованих процесів до загального часу виконання операції.

Для визначення рівня комплексної механізації використовують подібні показники.

Рівень автоматизації характеризується відношенням кількості автоматизованого устаткування або його потужностей до кількості або потужностей усього використовуваного устаткування, а також часткою автоматизованих операцій або продукції, виробленої на автоматизованому устаткуванні.

Велике значення для підвищення продуктивності праці мають організаційно-економічні фактори, які визначаються рівнем організації виробництва, праці й управління. До цих факторів належать:

• удосконалення форм організації суспільного виробництва, його подальшої спеціалізації та концентрації; удосконалення організації виробничих підрозділів і допоміжних служб на підприємствах (транспортної, інструментальної, складської, енергетичної тощо);

• удосконалення організації праці шляхом поглиблення поділу і кооперації праці, упровадження багатоверстатного обслуговування, розширення сфери суміщення професій і функцій; застосування передових методів і прийомів праці; удосконалення організації та обслуговування робочих місць; поліпшення нормування праці (упровадження технічно обґрунтованих норм затрат праці, розширення сфери нормування праці); застосування гнучких форм організації праці; поліпшення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; поліпшення умов праці; удосконалення матеріального стимулювання праці;

• удосконалення організації управління виробництвом з допомогою удосконалення системи управління виробництвом, поліпшення оперативного управління виробничим процесом, упровадження автоматизованих систем управління виробництвом.

В умовах ринкових відносин важливими заходами щодо удосконалення організаційних форм виробництва й управління можуть бути:

• розукрупнення великих виробничо-господарських комплексів, утворення за рахунок конверсії оборонної промисловості нових виробництв;

• приватизація державної власності;

• розвиток середнього і малого підприємництва;

• надання повної економічної свободи державним підприємствам;

• диверсифікація виробництва;

• залучення іноземного капіталу для спільної підприємницької діяльності;

• розроблення системи спеціальних пільг для орендаторів, кооператорів, спільного підприємництва тощо.

Соціально-психологічні фактори визначаються якісними характеристиками і соціально-економічним складом трудових колективів, підвищенням кваліфікаційного й загальноосвітнього рівня працівників, поліпшенням соціально-психологічного клімату в трудових колективах, підвищенням дисциплінованості, трудової активності, творчої ініціативи працівників, удосконаленням методів мотивації і психологічного впливу тощо.

2. Аналіз продуктивності праці на ПП «Фенікс-буд»

Приватне підприємство «Фенікс-буд», створене в м. Тернополі і працює на принципах повного господарського розрахунку, самофінансування і самоврядування.

Мета підприємства - задоволення суспільних потреб у його продукції, роботах, послугах і реалізації на основі отриманого прибутку та соціальних й економічних інтересів членів трудового колективу та інтересів власника майна Підприємства.

Предметом діяльності Підприємства є:

- загальне будівництво будівель;

- монтаж та встановлення збірних конструкцій;

- улаштування покрівель;

- монтаж систем опалення та кондиціювання повітря;

- водопровідні і каналізаційні роботи;

- штукатурні роботи;

- інші види діяльності пов'язані з покриттям відлог та стін;

- будівництво кабельної каналізації (відкритим способом і методом ГНБ);

- прокладка кабелів у каналізації, колекторах, тунелях, ґрунті (здійснює прокладку кабелів зв'язку, силових, СЦБ і волоконно-оптичних ліній зв'язку);

- малярні роботи;

- інші роботи з завершення будівництва;

- завдання під найом власної нерухомості;

- ремонт різного виробничого устаткування;

- ремонт різного торговельного устаткування

- інші види оптової торгівлі;

- роботи із закінчення будівництва;

- виробництво будівельних матеріалів;

- виробництво, зберігання, переробка і реалізація сільськогосподарської продукції;

- зберігання матеріалів Державного резерву;

- переробка лісоматеріалів;

- виробництво товарів народного споживання і виробниче-технічного призначення.

ПП «Фенікс-буд» самостійно здійснює свою господарську діяльність на принципах господарського розрахунку, розпоряджається отриманим прибутком, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Управління Підприємством здійснюється на основі принципу поєднання централізованого керівництва і самоврядування трудового колективу.

Виконавчим органом ПП «Фенікс-буд» є адміністрація фірми, очолювана її директором. Відносини між учасниками підприємства і трудовим колективом регулюються колективним договором.

Основні задачі служб, відділів коротко можна викласти в наступному виді: апарат управління:

а)виробничий відділ;

б) управління персоналом - організація і контроль забезпечення робочими кадрами ділянок, вивчення, підбор і розміщення кадрів інженерно-технічних працівників і службовців;

в) бухгалтерія - забезпечення правильної постановки і вірогідності обліку, контроль за схоронністю власності, правильною витратою коштів і матеріальних цінностей, фінансових ресурсів, надання фінансової звітності учасникам ПП «Фенікс-буд», надання податкової звітності податковим службам;

г) економічний відділ - організація і здійснення планово - економічної роботи ПП «Фенікс-буд», складання й аналіз статистичної звітності, ціноутворення ведення управлінського обліку;

д) комп'ютерний відділ - комплексне програмне забезпечення, введення нових комп'ютерних технологій, комп'ютерних програм (1С: Бухгалтерія 8.0).

е) служба безпеки та охорони - організація дисципліни та внутрішнього порядку підприємства, безпеки та охорони об'єктів та ін.

Кожна служба і працівники діють на підставі положень про відділи і посадових інструкцій працівників, згідно яким визначаються місце, роль у системі управління фірмою, основні задачі, обов'язки, права, відповідальність за виконувану роботу.

Організаційна структура управління ПП ««Фенікс-буд»» (додаток 1) характеризується розподілом цілей і задач керування між підрозділами і працівниками. Отже, структура організації - це логічне взаємні відношення рівнів управління і функціональних областей, побудовані в такій формі, що дозволяє найбільше ефективно досягати цілей організації.

Організаційна структура ПП «Фенікс-буд» є лінійно-функціональною. Ця структура передбачає, що вищі служби одержують повноваження керування службами нижчого рівня, які виконують відповідні спеціальні функції. При цьому всю повноту влади бере на себе лінійний керівник, що очолює певний колектив.

Аналіз праці і заробітної плати складається з аналізу чисельності працівників, аналізу продуктивності праці й оплати праці працівників.

Основними завданнями аналізу є:

а) розрахунок чисельності персоналу, плинності кадрів, утрат робочого часу.

б) розрахунок досягнутого рівня і темпів росту продуктивності праці.

в) розрахунок приросту випуску продукції за рахунок росту продуктивності праці.

Аналіз чисельності проводять окремо по промислово-виробничому і невиробничому персоналу, причому аналіз промислово-виробничого персоналу виконується за категоріями працівників. Дані для розрахунків зведемо в таблицю 1.

Таблиця 1. Аналіз чисельності працівників за 2009-2010 рр.

Показники	2009 р.	2010 р.	Відхилення
			абсолютне. тис. грн.	відносне,%
Чисельність працівників в еквіваленті повної зайнятості - усього, чол.	46	48	+2	104,3
ІТР, чол.	8	11	+3	137,5
Робочі у т.ч., чол.	38	37	-1	97,4
- монтажники, чол.	16	13	-3	81,2
- зварювальники, чол.	14	20	+6	142,8
- газорізчики, чол..	5	4	-1	80,0
- машинних кранів, чол.	3	-	-3	-

З даних розрахунків видно, що за 2010 рік чисельність працівників на підприємстві збільшилась на 2 осіб, у тому числі за рахунок збільшення ІТР на 3 осіб, зварювальників на 6 осіб чи на 42,8%. Збільшення чисельності працівників пов'язано з збільшенням обсягу робіт, зменшенням замовлень на монтажні роботи.

Аналіз використання трудових ресурсів, зростання продуктивності праці необхідно розглядати у взаємозв'язку з оплатою праці. Зі зростанням продуктивності праці створюються реальні передумови підвищення її оплати.

Продуктивність праці є одним з основних показників, що безпосередньо впливає на результат діяльності підприємства. На продуктивність праці впливають дві групи чинників виробничо-технічні і соціальні. Для аналізу виробничо-технічних чинників проведемо наступні розрахунки відповідно до звітності підприємства за 2009-2010рр.

Розрахуємо середньорічну продуктивність праці, як відношення обсягу випуску продукції до чисельності персоналу:

РПП = ВП / СЧ

де ВП- об'єм виконаних робіт, тис. грн.

Розрахуємо середньоденну продуктивність праці, як відношення обсягу випуску продукції до середньооблікова чисельності і кількості відпрацьованих днів.

ДПП = ВП / (СЧ х Т)

де Т - кількість відпрацьованих днів.

Аналіз продуктивності праці ПП «Фенікс-буд» представлений в таблиці 2.

За результатами розрахунку можна зробити наступні висновки. За 2010 рік середньорічна продуктивність праці збільшилася на 6,79 тис.грн./осіб. Аналогічно змінюється середньоденна продуктивність праці з урахуванням відпрацьованих днів.

Таблиця 2. Аналіз продуктивності праці ПП «Фенікс-буд»

Показники	2009 р.	2010 р.	Відхилення 2010р. до 2009р.
			тис. грн.	%
Об'єм виконаних робіт, тис. грн.	719,3	1076,2	+356,9	149,6
Чисельність робітників, осіб	46	48	+2	104,3
Середньорічна продуктивність праці, тис. грн/осіб.	15,64	22,43	+6,79	143,4
Кількість відпрацьованих днів	248	292	+44	117,7
Середньоденна продуктивність праці, тис. грн/осіб	0,063	0,077	+0,014	122,2

Аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві й аналіз рівня продуктивності праці необхідно розглядати в тісному зв'язку з оплатою праці.

З ростом продуктивності праці створюються реальні умови для підвищення рівня її оплати, тому при аналізі визначається чи не було допущено перевитрат по фонду оплати праці, якщо продуктивність не змінилася.

Проведемо аналіз витрат на заробітну плату за 2009-2010 роки.

Дані для аналізу зведемо в таблицю 3.

Таблиця 3. Аналіз використання фонду заробітної плати

Показник	2009р.	2010р.	Відхилення 2010р. до 2009р.
			тис. грн.	%
Фонд оплати праці, тис. грн.	802,7	1240,8	+438,1	154,6
Собівартість робіт, тис. грн.	595,9	971,9	+376,0	163,1
Питома вага витрат на заробітну плату в собівартості, %	74,2	78,3	+4,1	105,5
Чисельність персоналу, осіб	46	48	+2	104,3
Середньомісячна заробітна плата, грн.	1454	2154,2	+700,0	148,1

З наведених даних можна сказати, що у 2010 році відбулося збільшення фонду заробітної плати на 438,1 тис. грн., відповідно до 2009 року.

Питома вага витрат на заробітну плату в собівартості збільшилася в 2010 році на 5,5% у порівнянні з 2009 роком.

Постійна частина фонду заробітної плати залежить від середньооблікової чисельності працівників і їх середнього заробітку за відповідний період часу.

У зв'язку з цим аналіз витрати засобів на оплату праці має винятково велике значення. У процесі його необхідно здійснювати систематичний контроль за використанням фонду заробітної плати, виявляти можливості його економії за рахунок росту продуктивності праці.

3 . Шляхи вдосконалення продуктивності праці на підприємстві

Дослідження шляхів підвищення ефективності праці слід розпочати з аналізу темпів зростання матеріальної зацікавленості працівників (заробітної плати) та продуктивності праці. Теоретично, з точки зору політекономії, дана залежність прямо пропорційна, а тому адмінапарат має усвідомлювати, що за нормальних економічних умов граничні темпи зростання реальної заробітної плати та реальних доходів не повинні перевищувати реальні темпи зростання продуктивності праці як в економіці загалом, так і в її основних галузях. Якщо перевищити межу ефективності, то можна спровокувати появу оберненого ефекту [4, c. 37].

Зростання продуктивності праці на будь-якому підприємстві залежить від багатьох чинників - як зовнішніх, так і внутрішніх. Всі чинники збільшення продуктивності праці можна об'єднати у чотири основні групи:

1. Техніко-технологічні чинники визначаються рівнем розвитку засобів виробництва із впровадженням нових технологій, використанням якісної сировини. Важливим чинником є індустріалізація, яка полягає у створенні прогресивної виробничо-технологічної бази. Це комплексний процес, в якому лежить застосування сучасних нових виробничих технологій, упровадження нових комп'ютерних розробок, перехід до механізованого складання різноманітних виробів тощо.

2. Організаційні чинники спрямовані на створення такої організації виробничого процесу, яка ліквідує втрати робочого часу і забезпечує оптимальне завантаження як усім членам трудового колективу, так і основним виробничим фондам підприємства.

3. Соціально-економічні чинники можна умовно поділити на фактори морального і матеріального стимулювання. До них належать зростання заробітної плати, премії та доплати, можливість самовираження і творча заінтересованість, кар'єра, підвищення кваліфікації тощо.

4. Природні умови та географічне розміщення виділяють і аналізують передусім на підприємствах сільськогосподарської, добувної та деяких переробних галузей промисловості, а сааме впливають на вид діяльності підприємства і його зв'язки з постачальниками і споживачами [2, с. 4].

Резервами підвищення продуктивності праці ПП «Фенікс-буд» є зниження трудомісткості продукції та поліпшення використання робочого часу.

Зменшення трудомісткості продукції можна досягти за рахунок використання нових технологій, ноу-хау, автоматизації виробництва.

На ПП «Фенікс-буд» роботу з підвищення продуктивності праці персоналу можна здійснювати шляхом планування нового підбору кадрів на відповідні посади, більш ефективного планування товарної структури обороту, модернізації допоміжного обладнання, створення відповідних внутріфірмових умов, які б сприяли підвищенню продуктивності праці.

Важливим на даному підприємстві для збільшення продуктивності праці є прийом на роботу висококваліфікованих працівників, які відповідають посаді, на яку їх наймають та володіють необхідними знаннями, є компетентними у даній сфері роботи.

Важливим для керівництва підприємства є те, що коли воно визначає необхідність в тій чи іншій посаді, воно повинно виходити з рамок та глибини необхідної роботи. Це два важливі параметри, що змінюють увесь зміст роботи. Рамки роботи характеризують кількість і різноманітність завдань, що виконуються працівником. При роботі у вузьких рамках працівники виконують незначну кількість різноманітних завдань і часто повторюють їх.

Глибина змісту роботи визначається ступенем свободи працівника планувати й організовувати власну роботу, працювати у вільному режимі, пересуватися і спілкуватися, як він того побажає. Відсутність глибини роботи може викликати незадоволеність роботою, що може призвести, у свою чергу, до прогулів та спізнень.

Розширення роботи і збагачення роботи - це складові, що безпосередньо стосуються змісту роботи. Можливість урізноманітнення, особливо для тих працівників ПП «Фенікс-буд», що виконують однотипну монотонну роботу, умов праці шляхом розширення і збагачення роботи може, якщо не збільшити, то принаймні зберегти продуктивність праці на досягнутому рівні.

Для визначення необхідності у нових кадрах відділом кадрів ПП «Фенікс-буд» необхідно проводи змістовний аналіз кожного робочого місця, оскільки, аналіз роботи - є основною умовою підвищення продуктивності праці персоналу.

Заходи з підвищення продуктивності праці персоналу ПП «Фенікс-буд» можуть бути наступними:

1) з метою підвищення продуктивності праці керівництву ПП «Фенікс-буд» необхідно активізувати діяльність відділу кадрів щодо оцінки ефективності роботи працівника на кожному робочому місці;

2) на основі отриманих результатів розробити програму з забезпечення підприємства новими кадрами або програму з підвищення кваліфікації працівників в залежності від отриманих результатів;

3) створити дієвий механізм кадрового росту працівників;

4) дослідити обсяги реалізованої продукції за відповідними товарними групами з метою визначення тих. що мають найбільший попит і розробити програму переорієнтації торгівлі саме на ці товари;

5) дослідити можливість збільшення асортименту та запровадження до реалізації нових видів товарів;

6) удосконалити структуру та раціональний розподіл функцій управління;

7) запровадження раціонального розподілу та організації праці робітників;

8) забезпечення ритмічності постачання та реалізації товарів;

9) підвищення рівня механізації та автоматизації праці;

10) підвищення ступеня використання наявної техніки та обладнання, заміна обладнання більш потужним та прогресивним;

Резервами підвищення продуктивності праці є також поліпшення використання робочого часу.

Відомо, що основними причинами нераціонального використання робочого часу є значна тривалість щорічних відпусток, використання працівниками відпусток на навчання, на догляд за дитиною, відпустки через вагітність, хвороби працівників та відпустки на підвищення кваліфікації.

Тому, щоб поліпшити використання робочого часу можливо зменшення середньої тривалості відпусток, що призведе до збільшення фонду робочого часу кожного працівника, а отже і до збільшення продуктивності праці, розміру товарообороту.

Раціональним є прийом на роботу осіб, які вже отримали вищу освіту. Це зменшить кількість працівників, які будуть брати відпустки на навчання.

Можливо також створення власного центру навчання, де працівники могли б після роботи відвідувати курси підвищення кваліфікації. Відкриття такого центру забезпечило б підприємству підготовку працівників відповідної кваліфікації, з відповідними знаннями та уміннями. А після проходження відповідного навчання створення умов для підвищення працівника та збільшення оплати праці. Такі передумови створюють мотиваційну базу для працівників, що сприяє підвищенню продуктивності праці.

Також керівництву ПП «Фенікс-буд», працівникам відділу кадрів підприємства, необхідно зосередити увагу на проведені роз'яснювальних заходів щодо можливих наслідків (зменшення суми надбавок і доплат, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, навіть звільнення з роботи) у разі недотримання трудової дисципліни: прогули, постійні запізнення, пасивність протягом робочого дня тощо.

Можливе збільшення продуктивності праці за рахунок використання системи винагород за виконану роботу.

Однак, треба зазначити, що будь-яка програма стимулювання, щоб досягти поставлених перед нею цілей, повинна попередньо обговорюватися з персоналом. При цьому важлива функція відділу кадрів - широке інформування службовців про елементи і структуру програм стимулювання.

З метою підвищення дисципліни серед працівників (особливо серед спеціалістів і керівників, що безпосередньо займаються збутом), як захід стимулювання їх праці, необхідно розробити чітке положення про зниження розмірів виплати премій за різноманітні порушення, упущення в роботі з зазначенням конкретного розміру стягнень.

Таким чином, заходи стимулювання персоналу ПП «Фенікс-буд» повинні бути конкретними, чітко сформульованими. Вони повинні піддаватися кількісному виміру й основуватися на діючому обліку та звітності, їх розрахунок повинен бути простим і зрозумілим для працівників. Показники й умови стимулювання доцільно диференціювати за категоріями працівників. При цьому не треба використовувати велику кількість показників та умов стимулювання.

Для підвищення продуктивності праці за рахунок поліпшення використання робочого часу можливе залучення нових технологій, які зроблять роботу більш простішою та ефективнішою.