Вплив толінгу на конкурентоспроможність легкої промисловості України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив толінгу на конкурентоспроможність легкої промисловості України

легка промисловість толінг конкурентоспроможність

У статті розглянуто: причини, які вплинули на стан легкої промисловості України; сутність толінгу; мотиви вітчизняних підприємств, які спонукали їх до такої форми діяльності; сучасний вплив толінгу на конкурентоспроможність вітчизняних підприємств; шляхи, якими необхідно рухатись з метою розв'язання зазначених проблем.

Розвиток легкої промисловості протягом ХХ ст. відбувався у економічно міцній державі СРСР і характеризувався тісною, але не завжди економічно обґрунтованою кооперацією та орієнтацією менеджменту підприємства на краще виконання поставленого завдання. При цьому домінував екстенсивний розвиток (за рахунок збільшення чисельності робітників), використовувалася в більшій мірі жіноча праця та низький рівень оплати праці. Такий підхід дозволяв уникнути безробіття з одного боку та тримати низьку собівартість продукції з іншого.

У той час декларувалося, що легка промисловість працює задля задоволення потреб населення, а насправді левову частку потужностей промисловості було спрямовано на потреби мілітаризації. Якісна продукція народного споживання завжди залишалася дефіцитною і питання внутрішньої конкуренції, в сучасному розумінні цього поняття, практично не вирішувалося. До того ж командно-адміністративний характер економіки не передбачав конкуренції через централізоване управління господарською діяльністю всіх підприємств.

Здобуття Україною незалежності, зміна суспільно-політичного устрою та обрання курсу розвитку держави на ринкових засадах, призвели до корінних змін у відносинах між виробниками та обумовило нові вимоги до господарської діяльності. Управління підприємством в повній мірі перейшло до його керівництва. Якщо раніше фактично управління прибутком підприємства виконувала держава, за рахунок корегування планового показника собівартості, вона також встановлювала напрямки для його використання. За ринкової економіки перед керівництвом підприємства, в першу чергу, постають питання підвищення конкурентоспроможності, максимізації прибутку, визначення оптимальної його частки, яку необхідно спрямовувати на розвиток.

В ринкових умовах екстенсивний розвиток не є ефективним, найбільш вагомих результатів одержують підприємства за рахунок впровадження новітніх технологій та освоєння нової продукції. В Україні важливим постає питання оцінки розвитку промисловості та зокрема легкої, з точки зору її конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому ринках.

За 18 років незалежності українська промисловість пережила системну кризу, період стабілізації та в останні роки, до початку світової фінансової кризи (кінець 2008 р.), відбувався процес відродження. Легка промисловість порівняно з іншими галузями народного господарства в свій час зазнала більших втрат. Її частка в загальному обсязі реалізованої промислової продукції скоротилася з 12,3% у 1991 р. до 0,8% у 2008 р. (рис.1). Зокрема це сталося через те, що менеджмент підприємств, в умовах невизначеності, не зміг обрати оптимальний шлях розвитку, у зв'язку з відсутністю обігових коштів; фактично перестало працювати вітчизняне машинобудування для потреб легкої промисловості; зруйновано вітчизняну сировинну базу підприємств легкої промисловості; відбулося згортання НДДКР; українські підприємства витіснено з внутрішнього ринку товарів широкого вжитку, агресивними діями іноземних конкурентів; значна кількість вітчизняних товаровиробників переорієнтувалися на переробку давальницької сировини або толінгу[1].

Толінг (англ. tolling) - це послуги з переробки імпортної сировини, що ввозиться на митну територію держави без оподаткування та передачі прав власності вітчизняному підприємству яке її переробляє, із подальшим вивезенням готової продукції за межі держави [2].

Рис. 1. Динаміка частки легкої промисловості у загальному обсязі реалізованої промислової продукції за період 1991-2008 рр., %

Проблематика толінгу розглядається в працях таких зарубіжних та вітчизняних вчених, як Н. Іванов, Д. Бєлкін, А. Любин, А. Онцфрієв, Д. Сіваков, А. Сисоєв, В. Мамутов, Б. Кліяненко, О. Чаленко, О. Лабурцева, І. Балабанов, Н. Тарнавська. В роботах даних вчених висвітлюються питання методологічного забезпечення здійснення операцій з давальницькою сировиною, дається оцінка впливу толінгу на підприємство замовника та виконавця. На нашу думку, авторами при аналізі впливу толінгу на діяльність підприємств приділяється недостатня увага умовам, в яких діють підприємства, що переробляють продукцію.

Тому завдання аналізу стану, вивчення впливу толінгу на легку промисловість та розробка пріоритетних шляхів її розвитку являється вельми актуальним і має важливе народногосподарське значення.

Економічна криза 90-х років ХХ ст. змусила підприємства легкої промисловості шукати вихід із становища за якого були відсутні зв'язки з постачальниками сировини, відсутнє виробництво устаткування для підприємств легкої промисловості, здійснювався великий конкурентний тиск з боку іноземних фірм, вітчизняний ринок товарів широкого вжитку значно скоротився через зменшення доходів населення.

З метою завантаження виробничих потужностей, збереження кадрів та платоспроможності, значна частина підприємств легкої промисловості почала працювати на умовах толінгу.

Мотиви здійснення толінгових операцій з точки зору виконавця:

1) дефіцит власних сировинних ресурсів при наявності великого потенціалу переробних підприємств;

2) бажання завантажити виробничі потужності, що простоюють;

3) відсутність у переробних підприємств оборотних коштів, достатніх для придбання необхідної кількості сировини;

4) недоступність кредитів, наявність заборгованостей;

5) соціальний тиск з боку виробничого персоналу переробних підприємств, що не завантажені роботою;

6) реальна загроза згортання або повної зупинки виробництва в деяких галузях промисловості [3].

У 80-х роках ХХ ст. було проведено повну модернізацію підприємств легкої промисловості УРСР, тобто часи перебудови та подальшої економічної скрути галузь зустріла з сучасним, на той період, обладнанням. Це робило її привабливою для іноземних компаній за рахунок здатності виробляти якісну продукцію в стислі терміни. Як вже зазначалося, в цей період вітчизняні товаровиробники, опинившись в нових соціально-економічних умовах не спромоглися, у переважній своїй більшості, пристосувати свою роботу до них. Тому співпраця українських компаній із зарубіжними партнерами на умовах толінгу за тих умов була вигідною для обох сторін.

Але така співпраця була вигідна для української сторони лише за умови нехтування зносом основних фондів. Так як прибутковість для перероблювального підприємства практично відсутня. Тому коштів для проведення переоснащення виробництва відсутні. Тоді як у 2000р. загалом по промисловості відбувся вихід з кризи та почався період стабілізації, легка промисловість продовжувала перебувати у стані стагнації.

На даний час знос основних фондів у галузі складає понад 70%, а термін служби обладнання перевищив 20 років. У підприємств немає налагоджених зв'язків із постачальниками сировини, а вітчизняні її виробники або збанкрутілі, або працюють іншій галузі. Низький рівень прибутковості підприємств галузі є причиною незначних надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Тобто робота за толінговими схемами в сучасних умовах є вкрай шкідливою для легкої промисловості та економіки України в цілому. Вона передбачає використання виробничих потужностей підприємства та залучення робочої сили як при повноцінному виробництві, а відшкодування відбувається лише за проведення технологічних операцій, тоді як іноземний партнер, реалізуючи готову продукцію, отримує прибутки з готової продукції. Отже відбувається експлуатація ресурсу вітчизняних підприємств легкої промисловості із звуженням можливостей до модернізації виробництва. На нашу думку, розв'язання проблем легкої промисловості неможливе на рівні окремих підприємств. Для зрушення ситуації з "мертвої точки" необхідна комплексна програма яка охоплюватиме окрім легкої ще й хімічну промисловість, сільське господарство та машинобудування. Але без готовності самих підприємств до ринково-орієнтованої діяльності жодна державна програма не дасть бажаного ефекту.

Складність для підприємств які працюють на умовах толінгу полягає в переорієнтації на самостійне виробництво конкурентоспроможної продукції. Розробці механізму реструктуризації підприємств легкої промисловості вважаємо за необхідне присвятити подальші дослідження.

Виходячи із зазначеного, можна зробити наступні висновки:

1) у 90-і роки ХХ ст. операції з давальницькою сировиною дали змогу вітчизняним підприємствам легкої промисловості вижити;

2) в сучасних умовах толінг негативно впливає на конкурентоспроможність підприємств легкої промисловості;

3) з метою підвищення конкурентоспроможності необхідно розробити заходи переорієнтації вітчизняних товаровиробників на самостійне виробництво продукції.

Література

1. Лабурцева О.І. Маркетинг і розвиток підприємництва в легкій промисловості України: Монографія. -К.: КНУТД, 2008. - 364 с.

2. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Внешнеэкономические связи. - М.: Финансы и статистика, 1998.- 512 с.

3. Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія й практика. - Тернопіль: Карт-бланш, 1997.- 456 с.

Размещено на Allbest.ru