Вплив кластерних об’єднань на розвиток підприємств і регіонів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВПЛИВ КЛАСТЕРНИХ ОБ'ЄДНАНЬ НА РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ І РЕГІОНІВ

У статті розглянуті питання кластерних об'єднань та їх вплив на підвищення конкурентоспроможності регіону. Розкрито суть поняття «кластер» та переваги цієї форми кооперації для підприємств-учасників та регіонів. Запропоновані рекомендації щодо більш широкого впровадження кластерів на території України.

In the article the considered questions of cluster associations and their influence are on the increase of competitiveness of region.The essence of the concept of "cluster"and the benefits of this form of cooperation for participating companies and regions. The offered recommendations are in relation to more wide introduction of clusters on territory of Ukraine.

Ключові слова: кластер, кластерні об'єднання, конкурентоспроможність регіону.

В умовах сучасної конкуренції індивідуальне і самостійне функціонування навіть великих підприємств дає все менші гарантії ефективного досягнення поставлених цілей, тому останнім часом підприємства починають активно використовувати різні форми кооперації, сприймаючи їх як складові елементи своїх стратегій. Однією із форм внутрішньої інтеграції та кооперування являються кластери, що сприяють установленню конструктивних взаємин між підприємствами, дослідницькими, освітніми, фінансовими установами і органами влади, та слугують засобом переходу до виробничих процесів з більшою доданою вартістю. Кластери являють собою комбінацію конкуренції та кооперації таким чином, що об'єднання в одних сферах допомагають успішно вести конкурентну боротьбу в інших. Крім того, останнім часом усе більшого поширення набуває точка зору, що території, на яких утворюються кластери, стають лідерами економічного зростання. Такі регіони-лідери визначають конкурентоспроможність національних економік тому, що реалізація стратегії України, спрямованої на економічний розвиток та формування конкурентних переваг, базується на зростанні соціально-економічного потенціалу регіонів.

Перехід України до якісно нової моделі побудови економіки зумовлює необхідність пошуку нових шляхів підвищення конкурентоспроможності як окремих суб'єктів господарювання, так і цілих регіонів. Але основні складові державної економічної політики - грошово-кредитна, податкова, амортизаційна, інвестиційна - ще недостатньо виконують функції стимуляторів регіонального розвитку. Зазначене актуалізує проблему кластеризації економіки України. Розвиток регіональної економіки потребує розробки й впровадження довготривалих, стабільних у часі програм, активного залучення інвестицій в економіку регіону, створення його позитивного іміджу. Цьому сприятиме поєднання зусиль усіх зацікавлених сторін і створення на цій основі об'єднань, які б могли забезпечити вирішення стратегічних завдань регіонального розвитку. Такими утвореннями мають бути кластери, які вже довели свою ефективність у розвинених країнах світу при виршенні питань економічного розвитку.

Аналіз останніх джерел

Проблеми формування та розвитку кластерів знайшли своє відображення в працях зарубіжних та вітчизняних вчених, а саме: А. Маршалла, М. Портера, О. Амоші, С. Соколенка, М. Войнаренка, О.

Щелкунової, І. Бутенка, С. Нараєвського та інших. Але незважаючи на значну кількість публікацій, що висвітлюють окремі аспекти створення кластерів, дослідження переваг кластеру, визначення перспектив формування кластерів в Україні вимагають подальшої розробки. Це обумовило актуальність і необхідність розвитку даного напряму.

Мета статті

Метою статті є висвітлення суті кластеру; визначення основних переваг кластерів як для підприємств, що входять до їх складу, так і для регіонів, на території яких формуються кластери; розробка пропозицій, направлених на активізацію діяльності щодо ідентифікації та формування кластерів як на національному, так і регіональному рівнях.

Основний матеріал

Починаючи з 90-х років ХХ ст. в економічній літературі набуває поширення таке поняття, як кластер, або кластерне об'єднання. Вперше на цей феномен звернув увагу Альфред Маршал більше ста років тому, який помітив тенденцію до концентрації спеціалізованих компаній в “промислових регіонах”. Йозеф Шумпетер (1934 р.) в своїй роботі про роль підприємців та “креативні сили руйнування” в економічній діяльності, зазначив факт інноваційної діяльності кластерів [1].

Кластер в перекладі з англійської мови означає гроно, пучок, група. Поняття кластеру знайшло застосування у фізиці та комп'ютерних технологіях. В економічній теорії класичним вважається точка зору М. Портера, який визначає кластер як «групу, однакових або подібних елементів, що зібрані разом або з'являються поряд; дана структура залучає конкуруючі підприємства визначеної індустрії в єдину виробничу мережу. Розвиток та успіх таких виробничих систем залежить від вертикальних (постачальник-виробник- покупець) та горизонтальних взаємозв'язків, таких як забезпечення витрат, технології, розповсюдження та розширення кластерної мережі». Найбільш чітка характеристика кластера виявляється на фоні місцевих відносин „постачальник - покупець”. Більшість підприємств купує сировину, компоненти, послуги у інших місцевих фірм. Мати спільну мережу постачальників і покупців - це велика перевага для підприємств- учасників кластеру в подібних місцевостях [2, с. 38-41].

Хоча в економічній науці концепція кластерів застосовується вже досить давно, «кластер» має різні значення в різних куточках Європи. Визначення кластеру варіює від малих мереж малих та середніх підприємств в обмежених географічних зонах, до «мегакластерів» в Данії та Фінляндії, що представляють величезну частину економіки. Концепція «кластеру» використовується у різноманітних бізнес-структурах на різних рівнях, мега-, мезо- та мікрорівнях.

Таким чином, кластери - це сконцентровані за географічною ознакою групи взаємозалежних компаній, спеціалізованих постачальників сировини, матеріалів та послуг, фірм в певних галузях, а також пов'язаних з їх діяльністю організацій (наприклад, університетів, науково-дослідних інститутів, громадських організацій), що конкурують, але при цьому проводять спільну активність. Кластер об'єднує підприємства, котрі співпрацюють між собою, досягають більших успіхів, ніж кожне з них самотужки. Підтримуючи співробітництво, компанії не перестають конкурувати між собою у зниженні витрат на виробництво та цінах, підвищенні якості продукції, пошуку кращих постачальників, формуванні нових каналів просування власної продукції тощо.

Суттєвою частиною кластерних взаємозв'язків є діяльність сформованого кластером „ланцюжка доданої вартості”. Його функціонування дозволяє переконатися у тому, що конкурентні переваги підприємств залежать від активності їх діяльності, починаючи від розробки проекту, закупки матеріалів, виготовлення продукції, і нарешті, - логістики її продажу та обслуговування. Оскільки велика кількість перелічених операцій потребує широкої взаємодії між підприємствами-постачальниками, професіональними сервісними фірмами, дистриб'юторами, покупцями та іншими структурами - географічне розташування компаній є дуже важливим чинником для кожної ланки ланцюжка доданої вартості і тому велике значення має організація співпраці між різними учасниками ланцюжка, що можна зробити в рамках кластеру. кластер кооперація конкурентоспроможність

Дослідження особливостей функціонування кластерів в різних країнах дозволило виявити основні переваги, що надає кластер його учасникам:

* створення єдиного економічного та інформаційного простору, що дозволяє скоротити час на обмін інформацією, на прийняття та реалізацію управлінських рішень, на формування та реалізацію кластерної стратегії;

* об'єднання інтелектуальних капіталів, взаємопідтримка фінансовими ресурсами.

* більш ефективне та раціональне використання наявного капіталу, контроль цілеспрямованості використання залучених інвестицій;

* економніше витрачання ресурсів;

* підвищення якості продукції та зростання обсягів виробництва;

* розширення асортименту продукції;

* можливість залучення і виконання замовлення великого обсягу;

* здійснення спільного маркетингу і розповсюдження продукції;

* прискорення впровадження нових технологічних процесів,

* отримання можливостей маневрування робочою силою;

* створення нових ідей, напрямків підприємництва, загальних продуктів.

Таким чином, можна зробити висновок, що об'єднання підприємств в кластери дозволяє підвищити ефективність господарювання його учасників, збільшити їх конкурентоспроможність. Це досягається за рахунок того, що в межах кластерів здійснюється концентрація ресурсів, використання котрих спрямоване на досягнення визначеної для всіх учасників бізнес-процесу спільної мети, а це, в свою чергу, забезпечує стійкість, дозволяє використати ефект масштабу та досягти синергетичного ефекту в протидії ударам глобальної конкуренції з боку монопольних транснаціональних корпорацій.

Але в рамках кластеру підвищується конкурентоспроможність не лише окремо взятого підприємства, а певного географічного регіону і економіки країни загалом. Формування економіки держави на основі кластерів - це створення конкурентоздатної, інноваційної та інвестиційно привабливої економіки, кінцевим результатом якої є підвищення рівня та якості життя населення. Перевага й новизна кластерного підходу полягають у тому, що він додає високу значущість мікроекономічній складовій, а також територіальному і соціальному аспектам економічного розвитку. Крім того, він передбачає ефективні інструменти для стимулювання регіонального розвитку.

Потенціал регіону - це здатність соціально-економічної системи території використовувати внутрішні ресурси та зовнішні можливості для формування конкурентних переваг і досягнення стратегічної мети. Нижче, на рисунку наведено загальні характеристики, завдяки яким кластерна модель має реальну можливість поліпшити загальний економічний стан будь-якої країни, насамперед України, і підвищити її національну конкурентоспроможність через зростання конкурентоспроможності регіонів (за М. Портером) [3].

Рис. 1. Позитивні характеристики кластерів

У розвинених державах використання кластерного підходу в управлінні економікою вже має певну історію. Так, повністю кластеризовані фінська і скандинавська промисловість. Ключові промислові кластери в Германії (хімія, машинобудування) і Франції (виробництво продуктів харчування, косметики) були сформовані в 50-60-і роки минулого сторіччя. У шотландській моделі кластера, ядром спільного виробництва стало крупне підприємство, що об'єднує навколо себе малі і середні фірми, італійська модель передбачає гнучку і рівноправну співпрацю підприємств малого, середнього і крупного бізнесу. Є чимало прикладів нарощування дослідницьких і підприємницьких потужностей при створенні інноваційних територій. Так, у Нідерландах при розробці інноваційної стратегії економіку країни було розподілено на десять мегакластерів: складальні, хімічні галузі, енергетика, агропромисловий комплекс, будівництво, ЗМІ, охорона здоров'я, комерційні і некомерційні обслуговуючі види діяльності, транспорт. Аналогічні перебудови проводять в Росії, де кластерні технології все частіше використовують при розробці регіональних стратегій розвитку. Тільки в Санкт-Петербурзі налічують 9 кластерів (енергетичне машинобудування, суднобудування і судноремонт, харчовий бізнес, транспортний бізнес, туризм, деревообробка, програмне забезпечення й інформаційні технології, оптичне приладобудування, металургія) [4].

В цілому досвід інших країн показує, що кластерний підхід служить основою для діалогу між представниками науки, підприємницького сектора і держави, дозволяє підвищити ефективність їх взаємодії в інноваційному процесі. Уряди розвинутих країн здійснюють активну кластерну політику, і завдяки цьому, в світі вже створено понад 1400 активно діючих кластерних об'єднань.

В Україні перші спроби запровадити концепцію бізнес-кластерів почалися ще у 1998 р. Безспірним піонером кластеризації в Україні слід вважати Хмельницьку область, де успішно функціонують будівельний і швейний кластери, існують туристичні кластери «Кам'янець» та «Дивосвіт», кластер сільського зеленого туризму «Оберіг», які мають усі можливості для подальшого розвитку, у тому числі і у транскордонному вимірі. Швейний кластер об'єднує 11 швейних підприємств, середні учбові заклади відповідного напрямку і університет. Така взаємодія виробництва з наукою дає можливість підвищити рівень інноваційності виробництва і досягти за рахунок цього значно кращих результатів діяльності. Прикладом взаємодії зусиль вчених, підприємців, фінансистів та представників влади є успішно діючий кластер сільського туризму “Оберіг”, що об'єднує 6 тисяч працівників.

Специфікою розвитку кластерів Поділля стало те, що центрами об'єднання підприємців в кластери були різні за величиною і географічним розміщенням територіальні центри: обласний - Хмельницький, районний - Кам'янець-Подільський, сільський - с. Гриців Шепетівського району.

Досвід регіону Поділля став важливим полігоном в освоєнні специфіки і перспектив кластеризації для всіх областей України. Поступово почали з'являтися кластери в інших регіонах України. В число регіонів, що змогли досягти успіхів у формуванні кластерних об'єднань, крім Хмельницької області, слід віднести також АР Крим і Севастополь, Івано-Франківську, Рівненську, Полтавську, Сумську, Харківську, Херсонську, Одеську і Миколаївську області. Досвід, отриманий цими регіонами засвідчує, що території, які сформували кластери, отримують певні переваги. Вивчивши питання впливу кластерних об'єднань на розвиток регіонів можна стверджувати, що кластерний підхід розвитку регіону дає можливість підвищити конкурентоспроможність підприємств на регіональному рівні, їх інноваційну активність. В кластерах створюються передумови для розвитку великого, середнього та малого бізнесу регіону, розробки групових проектів, які залучають інвестиції, а отже сприяють розвитку регіону. Кластери беруть на себе вирішення більшості соціальних проблем територій, вони спрямовані на покращення інфраструктури регіону, в якому працюють, забезпечують створення нових робочих місць. Кластери позитивно впливають на стан економіки регіонів по всьому світу. А із загостренням міжнародної конкуренції в деяких сферах без них вже просто не обійтися[5, с. 58-63].

В Полтавській області, були проведені дослідження, які підтверджують перспективність формування кластерів в наступних напрямках:

1) Агропромислові та харчові кластери - в районах, де склалася сприятлива екологія, налагоджено канали збуту продукції, розвивається фермерство. Найбільші перспективи мають потенційні кластери молокопереробного, м'ясного напряму, консервної (овочі, фрукти), зернової продукції. Великий потенціал також мають цукровий та кондитерський кластери.

2) Будівельні кластери на основі існуючої місцевої сировинної бази, збереженої виробничої інфраструктури та кадрів.

3) Швейний, взуттєвий та текстильний кластери.

4) Туристично-рекреаційні кластери, що можуть бути сформовані в районах, які мають чудові історико-архітектурні та природні пам'ятки, сприятливу екологію, унікальну мінеральну воду.

5) Кластер транспортного машинобудування.

6) Кластери приладобудування та high-tech технологій можуть бути сформовані на основі потужної виробничої бази колишніх оборонних підприємств та інших об'єднань.

На сьогоднішній день в Полтавській області проводиться робота по створенню двох кластерів - кластера виробників екологічно чистої продукції та кластеру «Сорочинський ярмарок». Метою кластеру виробників екологічно чистої продукції являється залучення додаткових ресурсів до регіону через посилення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств, використання спільних можливостей та розширення ринків збуту. Створення інноваційно-технологічного кластеру "Сорочинський ярмарок" має сприяти розвитку сільських територій та залученню більшої кількості туристів.

Але необхідно зазначити, що процеси формування кластерних об'єднань на території Полтавської області, як і по всій Україні відбуваються дуже пасивно. На жаль, в Україні кластерна форма організації господарства ще не набула достатнього застосування і поширення. Пояснюється це тим, що відсутні досконалі інвестиційно-інноваційні механізми формування і функціонування кластерів, малоефективними є фінансові механізми державного регулювання їх діяльності. Це стосується цільового фінансування, прямої фінансової допомоги, надання субвенцій, субсидій тощо. В законодавстві України відсутні нормативно- правові акти, які б регулювали процеси кластеризації і це незважаючи на те, що впровадження кластерних моделей має сприяти росту ділової активності підприємницьких структур і подоланню негативних факторів впливу на розвиток вітчизняної економіки. Тому, для більш широкого впровадження кластерів на території

України вкрай необхіднім є вирішення наступних питань, що наведені нижче в таблиці.

Таблиця 1 Пропозиції, направлені на активізацію діяльності щодо ідентифікації та формування кластерів на національному та регіональному рівнях.

Впровадження цих заходів є доцільним з огляду на сьогоднішній брак системності та належної координації процесів формування та розвитку кластерів як на центральному, так і на регіональному рівнях. Особливо велике значення має підвищення ролі влади в цьому процесі. Активна кластерна політика органів державної влади на національному та регіональному рівнях дозволить розвинути взаємовигідну співпрацю між владою, бізнесом, навчальними закладами, науковими організаціями та громадськістю для розвитку економіки території і зможе призвести до виникнення до масштабного мультиплікативного ефекту.

Таким чином, кластери можуть стати ефективною формою і засобом поєднання загальнодержавних, корпоративних та індивідуальних інтересів для досягнення кінцевого результату - активізації підприємницької діяльності, підвищення конкурентоспроможності та зростання економічного розвитку регіонів, забезпечення гідного рівня і якості життя населення. Значущість кластерних форм територіальної організації господарства полягає в більш ефективній регіонально-галузевій реалізації інтересів суб'єктів підприємницької діяльності, координації і кооперації виробництва. А подальший розвиток економіки в рамках концепції кластеризації дозволить вивести конкурентоспроможність як окремих підприємств, так регіонів в цілому, на принципово новий рівень за рахунок об'єднання зусиль і ресурсів договірних сторін, а головне формування нового способу мислення і способу ведення бізнесу. Кластерна модель розвитку підприємств і регіонів дозволить повною мірою використовувати синергетичний ефект отриманий від інтеграції суб'єктів ринку. У світовій практиці вже є достатній досвід розвитку кластерів в основних галузях господарювання, який дав позитивні результати використання існуючих прогресивних методик, на які тільки варто поглянути через призму територіально-галузевих і національних особливостей функціонування економіки.

Література

1. Нараєвський С. Розвиток кластерів в економіці України // Наука молода : інтернет конференція [Електронний ресурс] / С. Нараєвський. - Режим доступу : http://www.iconf.org.ua/index.php?option= com_content&task=view&id=52&Itemid=36.

2.Соколенко С.І. Проблеми і перспективи посилення конкурентоздатності економіки України на основі кластері / С.І. Соколенко // Міжнародна науково-практична конференція [„Кластери та конкурентоспроможність прикордонних регіонів”], м. Львів, 26-27 червня 2008 р. - Л., 2008. - C. 38-41.

3. Портер М. Конкуренция : [учебное пособие] / Портер М. - М. : ИНФРА-М, 2000. - 258 с.

4. Бутенко А.І. Феномен кластера у формуванні інноваційної моделі економіки регіону / Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України [Електронний ресурс] / А.І. Бутенко, Є.В. Лазарєва. - Режим доступу : http://www.investplan.com.ua/index.php?iid=3&operation=9.

5. Соколенко С.И. Инновационные возможности регионов - основа подъема конкуренто- способности экономики Украины / С.И. Соколенко // Прометей: регіональний збірник наукових праць з економіки / Донецький економіко-гуманітарний інститут СОН України; Інститут економіко-правових досліджень НАН України. - Донецьк : ДЕГІ, 2006. - Вип. 3 - С. 58-63.

Размещено на Allbest.ru