Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ САМОВІДТВОРЮВАЛЬНОГО ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯМ

І.М. Сотник

канд. екон. наук, доцент,

Обґрунтовано необхідність формування в Україні самовідтворювального еколого-економічного механізму управління ресурсозбереженням. Визначено його сутність, мету, завдання, принципи побудови, забезпечувальні підсистеми, склад суб'єктів та об'єктів впливу.

Ключові слова: управління ресурсозбереженням, самовідтворювальний еколого-економічний механізм.

Обоснована необходимость формирования в Украине самовоспроизводимого эколого-экономического механизма управления ресурсосбережением. Определена его сущность, цель, задачи, принципы построения, обеспечивающие подсистемы, состав субъектов и объектов влияния.

Ключевые слова: управление ресурсосбережением, самовоспроизводимый эколого-экономический механизм.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

Входження України у світові глобалізаційні процеси на правах повноцінного їх учасника вимагає створення на державному рівні комплексного механізму управління економічним розвитком, орієнтованим на інформатизацію, дематеріалізацію, екологізацію господарської діяльності на інноваційних засадах. Значну роль у формуванні такого механізму відіграє ресурсозбереження, проголошене пріоритетним напрямком державної політики України. Проблема високої ресурсо й енергоємності валового внутрішнього продукту (ВВП) має загальнонаціональний характер, оскільки впливає на рівень собівартості продукції та її конкурентоспроможність на внутрішньому і світовому ринках, стан навколишнього природного середовища. Так, енергоємність ВВП в Україні досить висока й становить, за даними Міжнародного енергетичного агентства та органів державної статистики, 0,5 кг нафтового еквівалента на 1 долар США з урахуванням паритету реальної купівельної спроможності, що у 2,6 раза перевищує середнє значення енергоємності ВВП розвинених держав світу [1]. Низьку ефективність ресурсовикористання та значну екологічну небезпеку вітчизняних виробничих процесів засвідчують також показники викидів і поглинання двоокису вуглецю. За загальними обсягами викидів СО2 та вуглецеємністю енергетики Україна може бути порівняна з такими країнами, як Великобританія, Франція, Іспанія. Проте за показником вуглецеємності економічного зростання розрив між Україною і цими країнами становить 3-5 разів. Тобто, споживаючи порівнянну кількість енергетичних ресурсів, наша країна одержує на одиницю забруднення атмосфери економічний результат, нижчий у декілька разів [2].

Механізми управління ресурсозберігаючою діяльністю (РД), які діють сьогодні в нашій країні та є складовими загального господарського механізму, не забезпечують виконання завдань щодо зростання ресурсой енергоефективності вітчизняної економіки, окреслених у програмах загальнодержавного і регіонального розвитку. Переважне застосування адміністративних інструментів впливу на сферу ресурсозбереження в останнє десятиліття не дало очікуваних результатів, вимагаючи трансформації управлінських підходів до вирішення цих питань.

В умовах, що склалися, необхідним є розроблення та використання в українській практиці механізмів управління РД, які ґрунтуються на економічній мотивації суб'єктів господарювання з урахуванням комплексу соціальних й екологічних факторів. Такого погляду дотримується ряд вітчизняних і зарубіжних вчених, які вважають, що потужна активізація РД може відбутися лише за формування соціально й економічно сприятливого середовища для її провадження. Це підтверджується досвідом розвинених країн, у яких економічне стимулювання ресурсозбереження в рамках широковідомих концепцій фактора "чотири", фактора "десять" (фактора "Х") забезпечує суттєву економію природних ресурсів у виробництві при одночасному зростанні обсягів випуску товарів та послуг [3-5]. Зростаючої ролі у реалізації РД останнім часом набуває також екологічний аспект з огляду на накопичення екологічних проблем та можливість їх вирішення за рахунок упровадження ресурсозберігаючих заходів.

Аналіз останніх публікацій з тематики дослідження

Методологічні і теоретико-методичні засади формування комплексних економічних механізмів мотивації й управління екологічно-збалансованим розвитком, екологізацією виробництва і споживання, напрямком якої є ресурсозбереження, досить детально досліджені у працях зарубіжних, зокрема Е. Вайцзеккера, А. Кульмана, Е. та Л. Ловинсів, та українських дослідників - О.Ф. Балацького, Б.В. Буркинського, О.А. Веклич, Л.Г. Мельника, В.М. Степанова, С.К. Харічкова та ін. [3, 5-9]. Теоретичні й прикладні аспекти розроблення економічних механізмів управління енерго-, водо-, земле-, матеріалозбереженням розкриваються у працях вітчизняних науковців М.П. Ковалка, С.П. Денисюка, О.М. Суходолі, А.К. Шидловського, М.А. Хвесика та ін. [4, 10, 11].

Постановка завдання

Разом з тим еколого-економічні механізми управління РД вивчено недостатньо, що перешкоджає комплексному підходу до вирішення проблем підвищення ресурсоефективності. Поглиблених досліджень насамперед потребують теоретичні засади формування еколого-економічних механізмів управління ресурсозбереженням (ЕЕМУР) на основі врахування впливу соціальних, екологічних, економічних факторів, які б забезпечували постійне самовідтворення мотивів РД, що і становить мету цієї статті.

Результати дослідження

Передумови формування ЕЕМУР в Україні. Аналіз умов формування і розвитку механізмів управління й мотивації ресурсозбереження у вітчизняній економіці за роки незалежності дозволяє говорити про таке.

По-перше, за цей період у державі певною мірою вдалося сформувати мотиви до провадження РД. Сьогодні на користь реалізації ресурсозберігаючих проектів в Україні свідчить той факт, що з точки зору капітальних вкладень енергота ресурсозберігаючі заходи у 3-4 рази ефективніші, ніж створення нових виробничих потужностей [12]. Висока соціально-економічна та екологічна ефективність ресурсозбереження підтверджується численними результатами впровадження пілотних проектів, виконаних упродовж останніх 7-10 років. Зокрема, найбільш результативні з них, реалізовані у водоканалізаційному господарстві України, характеризуються 6-10-кратним скороченням споживання електроенергії на 1 м3 піднятої води при строках окупності в межах одного місяця та економічних ефектах, які обчислюються десятками та сотнями тисяч доларів США [13]. Одержані результати та створена нормативно-правова база, безумовно, сприяють зміцненню раціональних мотивів ресурсозбереження, певним чином спонукаючи суб'єктів господарювання до РД. Водночас, поряд з використанням адміністративних важелів, слід вказати на слабкий розвиток моральних та емоційних, недостатньо ефективне застосування економічних методів управління, які зараз відіграють порівняно невелику роль, хоча їх значення у міру реалізації ресурсозберігаючого потенціалу зростатиме.

По-друге, упродовж досліджуваного періоду збільшувалися потреби у ресурсозбереженні, хоча навіть дотепер вагома їх частина є прихованою. Зазначені тенденції, зокрема, демонструє динаміка розподілу попиту на ресурсо та енергозберігаючі технології у Сумській області у 20002007 рр. (рис. 1). За останні 5-7 років ситуація на регіональному ринку ресурсозбереження дещо покращилася, проте ще значна частина попиту припадає на прихований та неплатоспроможний. Зокрема, якщо позитивний попит на ресурсота енергозберігаючі технології у 2000 році в Сумській області становив менш ніж 25% серед опитаних потенційних покупців, то у 2007 році його частка розширилася до 48%, при цьому неплатоспроможний попит становив близько 30-40% [13]. Таким чином, зростання потреб у ресурсозбереженні у вітчизняних суб'єктів господарювання не завжди трансформується в інтереси і відповідно у повноцінний платоспроможний попит, послаблюючи мотивацію до РД.

По-третє, сприятливим фактором для розвитку РД в Україні є постійне зростання цін на виробничі ресурси, зокрема підвищення цін на природний газ, що постачається з Росії. Водночас нестабільність політичної, економічної ситуації в країні, часті зміни у законодавстві тощо здійснюють негативний вплив, перешкоджаючи формуванню стійкої зацікавленості у реалізації ресурсозберігаючих заходів.

По-четверте, слід констатувати, що сьогодні у державі досить слабо розвинені і неефективно використовуються стимули щодо провадження РД. Внаслідок цього ускладнюється процес формування інтересів - зацікавленості всіх членів суспільства у ресурсозбереженні. З існуючих методів управління й мотивації переважно застосовуються адміністративні, частково моральні та емоційні, примусові економічні (насамперед фіскального спрямування) і майже не використовуються заохочувальні економічні, що не сприяє активній РД, особливо у таких "болючих" галузях, як житлово-комунальне господарство, бюджетна сфера, енергетичний комплекс, важка промисловість. Результати незбалансованого управління знаходять своє відображення у суперечливості та нестабільності правової бази, зривах виконання державних програм економічного розвитку і ресурсозбереження, калейдоскопі змін державних структур, відповідальних за провадження РД, негативній динаміці інноваційної, інвестиційної діяльності ресурсозберігаючого спрямування, неефективній структурній економічній політиці та інших аспектах.

Основним наслідком такого управління РД в Україні сьогодні є відсутність економічної зацікавленості вітчизняних суб'єктів господарювання у впровадженні ресурсозберігаючих заходів, яку не вдалося сформувати за допомогою застосування переважно адміністративних важелів державного регулювання.

Рисунок 1 - Розподіл попиту на ресурсота енергозберігаючі технології на ринку Сумської області у 2000-2007 рр. [13]

економічний екологізація енергоємність валовий

Таким чином, на сучасному етапі перед країною постає завдання щодо активізації методів економічного стимулювання ресурсозбереження, насамперед заохочувального спрямування. На нашу думку, його вирішення полягає у формуванні ЕЕМУР, відмінною рисою якого є забезпечення самовідтворюваності мотивів до провадження РД суб'єктами господарювання з урахуванням соціальних, екологічних та економічних факторів. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність розроблення теоретичних засад побудови та функціонування такого механізму, зокрема визначення його сутності, мети, завдань, суб'єктів та об'єктів, принципів, функціональних підсистем.

Сутність, мета і завдання ЕЕМУР

У загальному випадку під економічними механізмами розуміють „системи взаємозв'язків економічних явищ, що виникають у певних умовах під впливом початкового імпульсу" [6] або „систему організаційноекономічних форм" [14]. О.А. Веклич розглядає економічний механізм природокористування, який трактує у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні, на її думку, він є сукупністю форм і методів функціонування суспільного виробництва як еколого-економічної системи, що відповідає ступеню розвитку процесу використання законів природи й економічних законів у діяльності людей. У вузькому розумінні цей механізм визначається як система спонукальних інструментів, яка управляє економічною поведінкою суб'єктів господарювання, спрямовує їх на здійснення РД та досягнення еколого-економічної збалансованості функціонування суспільного виробництва і якісного стану довкілля [8].

З урахуванням проаналізованих трактувань економічного механізму, на нашу думку, ЕЕМУР слід визначити як багаторівневу систему взаємозв'язків екологічних та економічних явищ, які виникають під впливом здійснення РД суб'єктами господарювання різних рівнів, забезпечуючи сталий екологозбалансований розвиток цих суб'єктів на самовідтворювальній основі. При цьому основними рівнями системи ЕЕМУР є макроекономічний (державний), регіональний та мікроекономічний (рівень підприємства).

Загальною метою ЕЕМУР як складової господарського механізму управління РД у багаторівневій економічній системі є досягнення сталого еколого-збалансованого розвитку на основі формування і постійного відтворення економічних передумов РД суб'єктів господарювання усіх рівнів системи. Практичне відтворення передумов забезпечується шляхом створення сприятливого економічного середовища для провадження РД. Загальний принцип формування сприятливих умов для ресурсозбереження полягає у тому, щоб економічні пільги поширювалися лише на ті ресурсозберігаючі проекти, упровадження яких є економічно й екологічно ефективним з погляду держави, регіону. Отже, забезпечується узгодження економічних інтересів окремого суб'єкта господарювання й державних та регіональних екологоекономічних інтересів. У зв'язку з цим, формування сприятливого для РД економічного середовища передбачає посилення мотиваційної ролі еколого-економічних інструментів на державному, регіональному і мікроекономічному рівнях. Конкретизація загальної мети ЕЕМУР дає змогу сформулювати основні завдання трансформації багаторівневої економічної системи (табл. 1).

Таблиця 1 - Основні завдання ЕЕМУР щодо трансформації багаторівневої економічної системи