Аналіз стану реструктуризації промислових підприємств Хмельниччини

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНАЛІЗ СТАНУ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ

реструктуризація реорганізація промисловий

У статті на основі дослідження стану реструктуризації промислових підприємств Хмельниччини проведено аналіз структурних змін, що відбулись наданих підприємства. Розглянуто та описано поняття та підвиди реорганізації промислових підприємств.

In the article on the basis of research of the state of industrial enterprise restructuring of Khmelnitsky region the analysis of structural changes which took place given enterprises have been conducted. A concept and subspecies's of industrial enterprise reorganization have been considered and described.

Ключові слова: реструктуризація підприємства, реорганізація підприємства, стабілізація діяльності підприємства, структурні зміни на підприємстві.

Вступ. Успішне функціонування підприємства залежить від впливу мікрота макросередовища, тому одним з основних чинників, що впливає на конкурентоспроможність, прибутковість та досягнення відповідного рівня в галузі управління підприємством є повнота використання можливостей даного підприємства. Більшість вітчизняних підприємств не в повній мірі використовують потенціал свого підприємства, що часто є причиною збитковості та накопичення боргів. Реструктуризація підприємства є таким інструментом, який надає можливість підприємству знайти вихід із кризової ситуації, вона завжди спрямована на призупинення погіршання результатів його господарської діяльності, на підвищення ефективності виробництва.

Реструктуризація підприємства проводиться на різних рівнях: на макроекономічному проводяться структурні зміни в економіці разом зі змінами в податковій, інвестиційній та приватизаційній політиці держави; на мікроекономічному рівні встановлюється зв'язок із змінами системи управління та структури окремих суб'єктів господарювання, зі змінами видів їх діяльності та структури асортименту товарної продукції.

Аналіз останніх наукових досліджень показав, що проблеми реструктуризації та реорганізації промислових підприємств розглядають багато авторів, таких як Благодєтєлєва-Вовк С.Л., Лианский М.Е., Терешенко О.О., Тимощик Л.П., Філіпенко А.С. та багато інших.

Основний розділ. Реструктуризація - поняття, яке характеризує:

? у вузькому значенні - зміну організаційної структури підприємства, що передбачає його злиття (поглинання) або виділення (дроблення) складових у самостійні підприємства;

? у межах стратегії санації - комплекс оздоровчих заходів, спрямованих на подолання кризи та створення умов розвитку підприємства;

? у широкому значенні - сукупність організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, що спрямовані на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правових форм і можуть забезпечити довгострокову ефективність, конкурентоспроможність та інвестиційну привабливість господарського суб'єкта [1].

На основі аналізу вітчизняного досвіду управління підприємствами слід виділити основні типи реструктуризації:

? внутрішньої організаційно-функціональної структури підприємства, формування оптимального співвідношення між виробничою, відтворювальною, маркетинговою та інноваційною політикою;

? системи ухвалення рішень і системи управління підприємством, у т.ч. системи взаємовідносин підприємства з його крупними акціонерами (підвищення відповідальності за рішення, що приймаються) і дрібними акціонерами (забезпечення прав участі в ухваленні рішень);

? взаємодії і координація діяльності підприємства в рамках галузі;

? каналів впливу суспільства на діяльність підприємства, а також підприємств на економіку країни;

? системи реєстрації і ліквідації підприємства;

? системи внутрішнього планування діяльності підприємства у взаємозв'язку із системою прогнозування [2].

У разі тривалої фінансової кризи чинники, що забезпечують потенціал підприємства, поступово вичерпуються. Як наслідок, позиції підприємства слабшають.

Реструктуризація підприємств у розвинених країнах з ринковою економікою відбувається постійно.

Цей тип реструктуризації називається реорганізація бізнесу, реінжиніринг, структурний розвиток організації.

Як правило, реорганізація відбувається за еволюційним типом, займає великі проміжки часу і не має вигляду революції на підприємстві. У зв'язку з плавністю процесу реорганізація відбувається без значного опору зі сторони персоналу.

Реорганізація може включати зміни організаційної структури, зміни товарного асортименту, зміни керівних органів, дроблення підприємств та виділення самостійних підрозділів, продаж та купівлю підрозділів і підприємств. Реорганізація у цих країнах викликана скоріше потребами розвитку та розширенням бізнесу, ніж проблемами невідповідності ринковим вимогам, неконкурентоспроможності підприємств тощо [7].

В антимонопольних законодавствах більшості країн розрізняють горизонтальне злиття (приєднання, поглинання), вертикальне та діагональне. Горизонтальне укрупнення - об'єднання двох або більше підприємств, які виробляють однаковий тип товару чи надають однакові послуги. Вертикальне укрупнення - об'єднання одного підприємства з його постачальником сировини чи споживачем продукції. Діагональне укрупнення - об'єднання суб'єктів господарювання різних галузей і видів діяльності (здійснюється здебільшого з метою диверсифікації діяльності) [4].

Реорганізація, спрямована на укрупнення підприємства, на думку Тимощик Л.П., має наступні види:

? злиття - об'єднання підприємства, яке перебуває в стані фінансової кризи, з фінансово стабільним підприємством, також об'єднання декількох підприємств, що випускають аналогічну продукцію чи надають ідентичні послуги;

? приєднання - передача всіх прав і обов'язків одного чи декількох юридичних осіб іншій юридичній особі;

? поглинання - придбання підприємством корпоративних прав іншого, фінансово неспроможного підприємства, яке може зберегти свій статус юридичної особи і стати дочірнім підприємством першого, чи втратити статус юридичної особи і стати його структурним підрозділом [5].

Рис. 1. Структурна схема реорганізації підприємств

Реорганізація спрямована на розукрупнення підприємства може здійснюватися шляхом:

? поділу, як способу реорганізації, який полягає в тому, що юридична особа припиняє свою діяльність, а на її базі створюється кілька нових підприємств, оформлених у вигляді самостійних юридичних осіб;

? виділення, яке передбачає, що частина активів і пасивів підприємства, що реорганізується, передається правонаступнику або кільком правонаступникам, утворюваним внаслідок реорганізації. Підприємство, що реорганізується, продовжує свою фінансово-господарську діяльність. Воно не втрачає статусу юридичної особи, а лише вносить зміни до установчих документів згідно з чинним законодавством.

Реорганізація без зміни розмірів підприємства, як перетворення означає спосіб реорганізації, що обумовлює зміну форми власності або організаційно-правової форми господарювання юридичної особи без припинення господарської діяльності підприємства. Коли одне підприємство перетворюється на інше, до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обов'язки колишнього підприємства [3].

Реорганізація окремими вченими характеризується, як перетворення, перебудова організаційної структури та управління підприємством при збереженні основних засобів, виробничого потенціалу підприємства. Тобто, тут переважають організаційно-управлінські аспекти [6].

Структурні змін на промислових підприємствах відбувається шляхом укрупнення підприємств: злиття (об'єднання підприємств в одне із збереженням звітуючого), приєднання, поглинання (поглинання своїх дочірніх підприємств); подрібнення підприємств: виділення та поділу підприємств; перетворення підприємств (перетворення організаційно-правової форми господарювання). Також до структурних змін відносять часткове зменшення активів шляхом їх передачі, продажу; часткове збільшення активів шляхом їх отримання, купівлі; взяття в оренду основних засобів іншого підприємства, передачу в оренду основних засобів власного підприємства та поновлення тимчасово призупиненої діяльності раніше існуючого підприємства.

Найбільше структурних змін відбулось у результаті поновлення тимчасового призупинення діяльності раніше існуючого підприємства. У 2007 році порівняно з 2005 роком зростання склало - 213 %, тобто більш, ніж у 3 рази. Найменше структурних змін відбулось завдяки процесу часткового зменшення активів підприємства шляхом їх передачі, продажу. Відповідно, у 2007 р. порівняно з 2005 р. - це зменшення становило - 62 %.

Висновки. Реструктуризація промислових підприємства є тривалим процесом, що здійснюється за допомогою спеціалістів різного профілю, і спрямованим на підвищення ефективності використання власного внутрішнього потенціалу та його адаптацію до нових ринкових умов діяльності, які потребують відповідних структурних змін.

Література

1. Благодєтєлєва-Вовк С.Л. Управління фінансовою санацією підприємств / С. Л. Благодєтєлєва-Вовк. - К. : Ніка-Центр, 2006. - 248 с.

2. Лианский М.Е. Реструктуризация предприятий на основе формирования антикризисной стратегии /

М.Е. Лианский // Проблемы теории и практики управления. - 2006. - № 11. - С. 56-62.

3. Терешенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств / О. О. Терешенко. - К. : КНЕУ, 2000. - 412 с.

4. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання / О. О. Терещенко. - К. : КНЕУ, 2003. -554 с.

5. Тимощик Л.П. Види реструктуризації та доцільність їх застосування для вирішення проблем розвитку металургійних підприємств України / Л. П. Тимощик // Держ. інформ. бюл. про приватизацію. - 2004. - № 10. - С. 27-31.

6. Тюріна Н.М. Управління фінансовою санацією підприємства : підручник / Н. М. Тюріна, Н.С. Карвацка. - Л. : Новин Світ-2000, 2008. - 396 с.

7. Філіпенко А.С. Перехідна українська економіка: стан і перспективи / А. С. Філіпенко, В.З. Бандера. - К. : Основи, 2004. - 189 с.

Размещено на Allbest.ru