Алгоритм діагностики регіональних та галузевих диспропорцій

Размещено на http://allbest.ru/

АЛГОРИТМ ДІАГНОСТИКИ РЕГІОНАЛЬНИХ ТА ГАЛУЗЕВИХ ДИСПРОПОРЦІЙ

Визначено і проведено типологізацію нерівноваг господарської системи, проаналізовано відмінності між державними і регіональними рівнями соціально-економічних систем в процесі формуванням динамічної нерівноваги, виявлено пріоритети їх стратегічного розвитку. Виділено найважливіші аспекти міжрегіональної взаємодії інтересів, запропоновано алгоритм діагностування нерівноваги, якого необхідно дотримуватись при вивченні типів господарських систем, процесів їх трансформації та способів прогнозування.

The typology of unequilibriums of the economic system was determined and conducted, differences between the state and regional levels of the socio-economic systems in a process of forming of dynamic unequilibrium were analysed, the priorities of their strategic development were found out. The major aspects of co-operation of interests between regions were selected, the algorithm of diagnosing of unequilibrium, which must be adhered at the study of types of the economic systems, processes of their transformation and methods of prognostication was offered in the article.

Ключові слова: господарська система, діагностування, міжрегіональна взаємодїя інтересів.

Економічні процеси в ринковому господарстві зазвичай розвиваються нерівномірно, що вимагає адекватного відображення зростаючої поляризації господарських процесів в положеннях економічної теорії. Фундаментальні транзитивні перетворення, які переживає наше суспільство на сучасному етапі розвитку, різко поглибили диференційований характер соціально-економічних зрушень в Україні, що найвиразніше виявляється в регіональній економічній динаміці. Теоретичне бачення суперечливого змісту регіоналізації національного господарства в умовах перехідної економіки пов'язане, зокрема, з необхідністю усвідомлення об'єктивності регіоналізації як закономірності ринкового порядку і вироблення в рамках такого підходу загальнонаціональної стратегії розвитку і зростання. У зв'язку з цим, серед найважливіших завдань, які повинні ініціювати подолання глибокої економічної кризи в Україні і вихід її економіки на траєкторію стійкого економічного зростання, особливе місце слід відвести формуванню національних полюсів зростання - структуро-формуючих галузевих пріоритетів.

Сучасний розвиток економічних систем різних рівнів характеризується суперечливими процесами та потребує нових дієвих програм ефективного розвитку, регулювання і прогнозування. Так, в процесі глобалізації відбувається одночасне посилення регіоналізації та специфікації економічної діяльності, процеси формування вільних механізмів ринкової торгівлі супроводжуються централізацією і посиленням вертикалі влади тощо. При цьому в умовах сьогодення не можна не врахувати таку характеристику госпосподарських систем, як динамічність. Вона виражається в швидкому розвитку зовнішніх зв'язків системи та в інтенсивній рухливості її внутрішньої структури. Поняття динамічної нерівноваги господарських систем (різних її рівнів) є ще не в достатній мірі розкритим та висвітленим в економічній літературі. Нами дається узагальнене трактування цієї проблеми, що визначає актуальність теми статті та обґрунтовує необхідність подальшого наукового розвитку та переосмислення.

Аналіз основних досліджень. Багато вчених-науковців присвятили свої праці проблемам нерівномірного розвитку господарських систем, зокрема питання нерівноваги соціально-економічних систем відображені в роботах В. Зомбарта, О. Моргенштерна, О. Клауера, Б. Кучина, В. Костюка, А. Лейонхувуда, С. Мовшовича, М. Вороновницького, В. Полтеровича, Є. Якушевої тощо. Дослідження особливостей регіональних диспропорцій висвітлені в наукових працях вітчизняних науковців: О.М. Алимова, О.І. Амоші, І.К. Бистрякова, М.П.Бутка, А.С. Гальчинського, В.М. Геєця, Б.М. Данилишина, М.І. Долішнього, С.І. Дорогунцова, Т.М. Качали, Я.Б. Олійника, Т.В. Пепи, Л.Г. Чернюк, М.Г. Чумаченка та ін.

Вивчення і теоретичне осмислення світового досвіду в області регіонального розвитку, розробка теорії нерівноважних систем з врахуванням положень концепції поляризованого розвитку і зростання надають об'єктивну можливість не лише змоделювати і спрогнозувати закономірний розвиток регіоналізації економічних процесів в умовах транзитивних перетворень, але і виробити механізм регулювання цих процесів з метою прискорення економічного зростання національної економіки.

Постановка завдання. Метою статті є визначення алгоритму діагностики регіональних та галузевих диспропорцій на основі виявлення особливостей нерівноваги господарських систем.

Порушення загальносистемної збалансованості внаслідок значних (за впливом на стратегію системного розвитку) перетворень, які інтенсивно розвиваються та відбуваються в господарській системі, призводять до негативних наслідків для соціально-економічної системи в цілому, виникнення внутрішніх дестабілізаційних процесів.

В межах вивчення і аналізу системних процесів, пов'язаних з формуванням нового типу динамічної нерівноваги, можна виділити принципові відмінності між державними і регіональними рівнями. Для регіональних соціально-економічних системи як підсистем національної системи державний рівень може виступати в ролі активного зовнішнього регулятора і обмежувача внутрішньорегіональних структурних і загальносистемних процесів розвитку.

При дослідженні цих процесів на державному рівні варто відмітити, що в національній соціально-економічній системі, так як і в регіональній, присутнє розмежування інтересів. Складність формування певного „статус-кво” інтересів на цьому рівні ускладнюється ще і обмеженістю ресурсів, за які йде боротьба, а також більшою автономністю (у сенсі свободи дій) представників різних груп інтересів, які представлені, перш за все, регіонально-галузевими елітами.

В соціально-економічних системах варто відрізняти горизонтальне та вертикальне протистояння інтересів [1, с. 54]. Останнє передбачає, що внутрішньо-регіональні уявлення про розвиток регіональної соціально-економічної системи можуть не відповідати представникам та інтересам держави.

Розглядаючи взаємодію інтересів регіонального і національного рівнів, варто також виділити і сферу міжрегіональної взаємодії інтересів, яка суттєво впливає на розвиток як національної соціально- економічної системи, так і її регіональних підсистем [2, с. 79]. При цьому в якості найбільш важливих аспектів такої взаємодії можна виділити:

1) посилення (послаблення) зв'язків всередині груп регіональних господарських систем (за рахунок дії як внутрішьно-регіональних, так і інтеррегіональних груп інтересів);

2) безпосередню боротьбу інтересів між регіонами як окремими суб'єктами інтересів;

3) взаємодію регіональних інтересів в межах протистояння інтересам національній соціально-економічній системі.

Прикладом міжрегіональної взаємодії інтересів можуть бути відношення між добувними та переробними регіонами України. Вивчення такої взаємодії є цілком актуальним і важливим для нашої держави, оскільки очевидним є те, що в постдефіцитній економіці сировинні та енергетичні активи регіонів стають домінуючим ресурсом, який в значній мірі визначає не лише специфіку відповідних промислових систем, але і впливає на конфігурацію інститутів влади, ринку і власності на державному та регіональному рівнях.

Питання про формування і взаємодію інтересів соціальних, політичних та економічних агентів та їх груп є важливим, оскільки саме такого роду інтереси є основними силами, які формують тренд розвитку соціально-економічної системи та визначають структуру нового типу динамічної рівноваги. При цьому необхідно приділити увагу інтересам розвитку, перш за все, найважливішим, тобто структуроутворюючих, елементів господарської системи.

Таким чином, при вивченні типів нерівноваги господарської системи (національної, регіональної, галузевої), процесів їх трансформації, способів дієвого та ефективного прогнозування слід дотримуватися наступного алгоритму:

1) необхідно, перш за все, виділити сукупність структуроутворюючих елементів (зв'язків) соціально-економічної системи;

2) слід окреслити інтереси кожного структуроутворюючого елементу господарської системи, а також можливості для їх успішної реалізації;

3) необхідно сформувати загальну картину взаємодії структуроутворюючих елементів у межах відповідної соціально-економічної системи, а також сформувати чітке уявлення про логіку процесів, що відбуваються;

4) необхідно змоделювати (тобто здійснити прогноз) розвитку „боротьби інтересів” і визначити, який тип нерівноваги буде сформований в господарській системі;

5) варто визначити можливість регулювання наявної „боротьби інтересів” і, відповідно, ефективно реалізувати регулятивні можливості з метою формування такого типу нерівноваги соціально-економічної системи, який би найбільше відповідав інтересам стратегічного розвитку всієї соціально-економічної системи.

В останньому, п'ятому, пункті варто виділити поняття „інтересів стратегічного розвитку соціально- економічної системи”. Перш за все, це пов'язано з тим, що формування системи інтересів є також складним самостійним процесом, що має свій алгоритм реалізації. Між тим, можна виділити ряд найбільш важливих об'єктивних вимог, які повинні відноситися до такого роду системних „інтересів”. Ці інтереси повинні проявлятись у формуванні певного кількісного і якісного відношення структроутворюючих елементів системи, при якому вона могла би бути більш конкурентоспособною.

Однак, якщо мова йде про регіональну соціально-економічну систему, то на наш погляд, її стратегічний розвиток повинний відштовхуватись не лише від закріплення власного внутрішньо-регіонального потенціалу, але і від гармонічного входження в загальнонаціональну систему [3, с. 304]. Це визначається тим, що регіональна господарська система не є автономною - вона є підсистемою національного господарства. Відповідно, для неї стратегічно важливим є не лише власна конкурентоздатність, але і конкурентоздатність „материнської” національної системи.

Як приклад, що підтверджує наведені вище міркування, можна провести деякі аналоги з організмом людини: за сильної імунної ситеми людського організму всі органи також стають міцнішими. Коли ж клітини починають працювати на „себе” , а не на „систему”, то на певному етапі клітина отримує переваги. В то й же час такі процеси „автономізації” елементів призводять до появи різних ракових захворювань, які руйнують організм як систему, в результаті чого помирають і „самодостатні” (саомоорієнтовані) клітини організму. „Самодостатність” (у сенсі орієнтації виключно на власні інтереси і незалежності розвитку від системного розвитку всього національного організму) регіональних соціально-економічних систем, очевидно, призводить до аналогічних руйнівних наслідків на рівні національної господарської системи.

Для соціально-економічної системи національного рівня важливими є як оптимізація внутрішньосистемних зв'язків, так і гармонічне входження у світовий соціоекономічний простір. Очевидно також і те, що внутрішній розвиток національної господарської системи повинний орієнтовуватись на укріплення її регіональних систем і збалансованість темпів їх розвитку (з позиції вирівнювання потенціалів регіонів).

Вивчення нерівномірного розвитку національних соціально-економічних систем можна здійснювати на основі виокремлення таких площин розвитку: регіональних систем і галузевих структур. Регіональні системи, що формують національну господарську систему, очевидно, мають свої особливості та пріоритети розвитку. Однак, сукупність такого роду особливостей і пріоритетів, а також форми їх взаємодії, по суті, і визначають тип нерівноваги, властивий всій національній соціально-економічній системі.

В той же час, при вивченні нерівноважних господарських систем не можна не враховувати і специфіку їх галузевої структури [4, с. 120]. Саме структуру галузей, їх розвиток та взаємодію в національному господарстві варто розглядати як один з ключових факторів, що формують економічну конкурентоздатність системи. Крім того, необхідно відмітити значний галузевий вплив, який подекуди є визначальним і для розвитку регіональних соціально-економічних систем. При цьому галузева структура регіональної економічної системи може бути розглянута як одна з структуроутворюючих характеристик регіональної системи. Однак галузевий розвиток розглядається скоріше як зовнішній фактор, що обумовлює розвиток регіональної соціально-економічної системи, її внутрішніх зв'язків і потенціалу. Це пов'язано, перш за все, з тим, що тренд галузевого розвитку багато в чому визначається та регулюється не так власними елітами регіону, як галузевими елітами влади. Фактично галузі виступають як певніі системи, що мають свої особливі правила і режими функціонування, свої пріоритети розвитку.

Галузеві системи варто розглядати не такі, що містяться всередині регіональних систем, а скоріше, як „пронизуючі” останні наскрізь. Точки перетинання галузевих і регіональної систем визначають у підсумку галузеву структуру регіону.

При зверненні до питання про розвиток регіональних соціально-економічних систем з позиції факторів, які обумовлюють формування певного типу нерівноваги, очевидним стає виявлення „кола” учасників регіональної господарської діяльності, визначення всіх структуроутворюючих елементів, їх аналіз і оцінка. Це необхідно для формування чіткого уявлення про те, як розвивається регіональна соціально- економічна системи і які інструменти регулювання будуть найбільш дієвими для закріплення конкурентоздатності регіону (з точки зору його стратегічного розвитку).

Оскільки в сучасній світовій економічній системі досить розвинута конкурентна боротьба, а ресурси обмежені, то очевидно, що в основі конкурентоздатності будь-якої господарської системи повинні бути не так екстенсивні, як інтенсивні джерела розвитку. Саме тому в якості одного з структуроутворюючих елементів сучасної соціально-економічної системи слід розглядати науково-інноваційну складову.

В той же час іншим джерелом конкурентоздатності системи можна вважати оптимізацію внутрішніх зв'язків системи, що дозволить значно скоротити трансакційні (в тому числі і логістичні) витрати внутрішньосистемної взаємодії. Тоді в якості другого структуроутворюючого елементу регіону цілком логічно виділити його внутрішньо-економічну інфраструктуру.

Успіх і конкурентоздатність господарської системи буде в значній мірі визначатись також і тим, наскільки успішно здійснюється стратегічне управління (координація та використання) системними ресурсами. Відповідно, при вивченні розвитку нерівноважної регіональної соціально-економічної системи дуже важливим є визначення аміністративної складової і аналіз того, наскільки вона ефективна, яким ресурсом вона володіє реально і як він використовується в межах розвитку господарської ситеми.

Розвиток регіону і укріплення його потенціалу може здійснюватись за рахунок лише власних ресурсів. Однак, ресурсна база трансформованих регіонів є, як правило, досить обмеженою. Між тим, завжди існує можливість залучення зовнішніх засобів (які значно переважають за ресурси будь-якого регіону) для внутрішнього розвитку. Відповідно, важливою складовою для конкурентоздатності регіону є його інвестиційна привабливість для зовнішніх інвесторів.

Для розвитку регіональної системи також важливим є те, яким людським капіталом володіє регіональна система, яка прямо визначає просторово-часові характеристики її розвитку і „коридор” можливостей, який характеризує „гнучкість” структуроутворюючих елементів.

Висновки

Таким чином, при вивченні розвитку регіональної соціально-економічної системи і формування її потенціалу можна відштовхуватись від таких структуроутворюючих елементів: науково-інноваційний потенціал, інвестиційний потенціал регіону, бізнес-інфраструктура, ресурси адміністративних, державних, галузевих, міжрегіональних ринків і людський капітал. Саме ці характеристити регіональної системи, в першу чергу, варто розглядати як базові, які визначають розвиток багатьох інших процесів, що відбуваються в регіональній системі і якісні складові її конкурентоздатності.

Відмінності між державними і регіональними рівнями соціально-економічних систем в процесі формування динамічної нерівноваги полягають головним чином у розмежуванні інтересів. Основні аспекти міжрегіональної взаємодії інтересів полягають у посиленні (послабленні) груп інтересів регіональних господарських систем; боротьбі інтересів між регіонами; взаємодії регіональних інтересів в межах протистояння інтересам національної соціально-економічної системи.

державний регіональний диспропорція економічний

Література

1. Исаев В.В. Общая теория социально-экономических систем : [учебное пособие] / В.В. Исаев, А.М. Немчин. - М. : Бизнес-пресса, 2008. - 176 с.

2. Уткин Э.А. Государственное и региональное управление / Э.А. Уткин, А.Ф. Денисов. - М. : ИКФ „ЭКМОС”, 2002. - 320 с.

3. Михайличенко А.О. Перспективи розвитку регіону на основі вдосконалення соціально-економічних процесів / А.О. Михайличенко // 3б. наук. пр. Тернопільської академії народного господарства. - Тернопіль : Економічна думка, 2004. - Вип. 9. - С. 304 - 305.

4. Милованов В.П. Неравновесные социально-экономические системы: синергетика и самоорганизация / Милованов В.П. - М. : Эдиториал УРСС, 2001. - 264 с.

Размещено на Allbest.ru