Аграрні підприємства України у світлі інноваційних перетворень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аграрні підприємства України у світлі інноваційних перетворень

Л.П. Марчук, кандидат економічних наук, доцент Миколаївський державний аграрний університет

Розглянуто умови та особливості інноваційних перетворень в аграрному секторі економіки України. Висвітлено проблеми, що потребують негайного розв'язання з метою прискорення інноваційного розвитку аграрних підприємств.

Ключові слова: інновації, інноваційні перетворення, інноваційна діяльність, дифузія інновацій.

Вступ. Проблема інноваційного розвитку агропромислового виробництва належить сьогодні до числа найбільш пріоритетних і привертає особливу увагу своєю складністю, різноманітністю та неоднозначністю розв'язання. Актуальність її розроблення обумовлена появою нових закономірностей суспільного відтворення, кардинальними зрушеннями техніко-технологічної бази виробництва, модифікацією його організаційно-економічних форм. Ця проблема є ключовою у царині досягання продовольчої безпеки країни, принципового оновлення ресурсної бази, поліпшення стану навколишнього середовища, вирішення соціальних питань.

Сучасним інноваційним перетворенням аграрної сфери присвячено праці багатьох вітчизняних вчених. Серед них праці С.А. Володіна, М.Ю. Коденської, П.А. Лайка, П.М. Музики, П.П. Руснака, П.Т. Саблука, С.О. Тивончука, О.В. Шубравської та ін. Вагомі наукові надбання стосуються розроблення сучасної системи землеробства, продукування й застосування новітніх технологій у рослинництві та тваринництві, удосконалення матеріально-технічної бази сільського господарства, створення сучасних моделей інноваційного розвитку агропромислового виробництва. Але інноваційна діяльність безпосередніх сільськогосподарських виробників, на нашу думку, досліджена недостатньо.

Постановка завдання. Автор статті поставив собі за мету визначити методологічні підходи до аналізу інноваційних перетворень в аграрній сфері, простежити еволюцію інноваційних змін, розглянути інноваційні здобутки аграріїв України, а також з'ясувати коло проблем, що гальмують інноваційний розвиток сільського господарства.

Результати дослідження. Вважаємо, що при дослідженні інноваційних процесів в аграрному секторі економіки слід виходити із таких методологічних посилок:

* здійснювати вибір пріоритетів інноваційного розвитку згідно із вимогами сучасної еволюції суспільного виробництва;

* враховувати рівень успадкування досягнутого та його адаптації до нових умов;

* зважати на необхідність системного підходу до інноваційних перетворень;

* визначати форми реалізації інноваційних програм чи проектів з огляду на досягнутий ступінь розвитку національної економіки та реальні можливості аграрних підприємств;

* брати до уваги особливості співпраці вітчизняних агрофомувань із зарубіжними партнерами, зважаючи на досягнення світової аграрної науки.

Нині сільське господарство України знаходиться на початковому, підготовчому етапі інноваційної розбудови, а самі інноваційні перетворення мають розрізнений, фрагментарний характер. Але вже сьогодні, на нашу думку, створюються реальні умови для трансформації цих «броунівських» елементів інноваційного спрямування у цілісну систему інноваційних зрушень в агропромисловому виробництві. До низки цих умов можна віднести:

* розвиток системи освіти;

* досягнення аграрної науки;

* розробку і реалізацію довгострокових державних цільових програм інноваційного спрямування в аграрній сфері;

* формування інноваційної інфраструктури агропромислового виробництва;

* створення розгалуженої мережі центрів наукового забезпечення АПВ, консультаційних центрів, дорадчої служби з метою посилення співпраці наукових установ і сільськогосподарських підприємств;

* відпрацювання механізму трансферу інновацій на комерційний та некомерційній основі;

* розвиток інноваційного підприємництва внаслідок поєднання зусиль приватного бізнесу та держави.

Науковий доробок вітчизняних вчених досить вагомий. Він має стати «полем новацій» для українських аграріїв. Так, у 2009 році установами НААН України завершено 776 фундаментальних і 629 прикладних науково-дослідних розробок. Створено 229 сортів і гібридів сільськогосподарських рослин; 21 породу та внутріпородних типів тварин, комах; 44 нові види техніки, машин і обладнання; 185 ресурсозберігаючих технологій та технологічних інструкцій; 9 видів нових матеріалів, 19 засобів захисту рослин і тварин тощо. Центрами наукового забезпечення АПВ у цьому ж році було впроваджено 1039 закінчених наукових розробок у 1017 агроформуваннях [1, с.12-13].

Переважна більшість інноваційних здобутків вітчизняних аграрних підприємств пов'язана нині із використанням наукових розробок, що сприяють інтенсифікації сільського господарства, забезпечують економію матеріальних ресурсів і гарантують підвищення ефективності виробництва сільськогосподарської продукції. Тому спостерігається дифузія (розповсюдження) інновацій, які стосуються перш за все виробництва елітного насіння, виведення нових сортів рослин, використання перспективних технологій утримання тварин, створення більш продуктивної сільськогосподарської техніки, нових засобів захисту рослин і тварин тощо. Такі інноваційні зміни не можна вважати кардинальними. Вони відбивають традиційний підхід до розвитку сільського господарства як окремої галузі економіки, що намагається збільшити обсяги виробництва продовольства за рахунок якісного удосконалення матеріально-речових елементів продуктивних сил. аграрний підприємство інноваційний перетворення

Проілюструємо інноваційні досягнення аграрних підприємств, які відповідають саме таким цілям.

Наприклад, у фермерському господарстві «Лаліс» Монастирського району на Черкащині при вирощуванні пшениці використовуються такі сорти Інституту фізіології та генетики рослин, як Фаворитка і Смуглянка. Їх врожайність складає відповідно 105 і 103 ц/га [2, с.44]. У ДП «НЕБ «Еліта» Запорізької області застосовано ресурсозберігаючу технологію вирощування соняшнику, за якої врожайність цієї культури сорту Прометей склала 26 ц/га, а це на 7,7 ц/га більше порівняно із середніми показниками по району [3, с.134].

Однією з провідних компаній, що займаються виробництвом елітної насіннєвої продукції, є ЗАТ «Райз-Максимко». Їй належать п'ять насіннєвих заводів, які оснащені найкращими насіннєвими лініями, та спеціалізований завод з доробки насіння кукурудзи у с. Зоря Рівненської області. Компанія більше десяти років співпрацює з Інститутом фізіології та генетики рослин НААН України. Інститут використовує посівні площі господарства у якості випробувального полігону для новостворених сортів і для впровадження нових систем живлення.

Обираючи новітні засоби захисту рослин, аграрні підприємства орієнтуються на інноваційні розробки вітчизняних науково-дослідних інститутів, які, у свою чергу, використовують кращі зарубіжні досягнення. Наприклад, вчені Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва протягом двох останніх років застосовували у дослідних господарствах фунгіциди швейцарської компанії «Сингента» для захисту насіннєвих посівів озимої пшениці. Це дало такі результати: приріст урожаю насіння сягнув 0,33 т/га, а чистий прибуток досяг позначки 529,7 грн/га [4, с.21].

Певні інноваційні здобутки мають і підприємства, що задіяні у галузі тваринництва. Наприклад, на Дніпропетровщині у передових господарствах збільшення поголів'я свиней досягається за рахунок інтенсивних методів ведення галузі та широкого впровадження міжпородного схрещування і гібридизації. Остання суттєво підвищує продуктивність тварин і збільшує прибуток на 30%. Відома корпорація «Агро-Союз» у поточному році презентувала проект будівництва свинокомплексу з повним циклом виробництва м'яса свиней на 360 тис. голів [5, с.16].

У молочному скотарстві набуває розповсюдження перспективна технологія безприв'язно-боксового утримання корів. Вона супроводжується використанням доїльних установок - майданчиків типу «Ялинка», «Тандем», «Карусель», які сприяють збільшенню молочної продуктивності корів щонайменше на 15%. При цьому у 3-4 рази зменшується кількість операторів машинного доїння корів [6, с.51].

Позитивно оцінюючи ці інноваційні здобутки сільськогосподарських підприємств, зауважимо, що для подальшого розвитку аграрного виробництва їх недостатньо. Сучасне сільське господарство (як і суспільне виробництво в цілому) набуває нових якісних ознак, пов'язаних зі змінами загальних умов економічного розвитку. Воно має перетворитися на динамічну, багатофункціональну, технологічно та економічно збалансовану систему, здатну протистояти таким негативним явищам, як поступове вичерпання традиційних сировинних ресурсів, брак енергоресурсів, виснаження ґрунтів, забруднення довкілля тощо. Тому інновації, що гарантують економічну доцільність виробництва продовольства, повинні поєднуватися з інноваціями, спроможними поліпшити екологічну ситуацію, відновити родючість земель, продукувати нові види сировини і палива тощо.

Так, в Україні поступово набувають поширення ощадливі технології обробітку землі, зокрема, технологія нульового обробітку No-till. Вона передбачає прямий посів насіння у ґрунт і потребує невеликої кількості сільськогосподарської техніки. За підрахунками німецьких вчених, використання цієї технології забезпечує економію пального до 46%, часу - до 30%. Змив ґрунту зменшується у 6 разів [7, с.75]. Досвід застосування технології No-till вже мають господарства «Дослідне» на Полтавщині, «Агролан» на Кіровоградщині, «Агро-Союз» на Дніпропетровщині та ін. Вітчизняні машинобудівні заводи «Червона зірка», «Донецькспецагромаш», «Інтерагротех» та інші забезпечують господарства ефективною посівною технікою, високі технологічні можливості якої підтвердили випробування в УкрНДІПВТ ім. Л. Погорєлого.

Органічне землеробство передбачає повну відмову від застосування хімпрепаратів і мінеральних добрив, забезпечує виробництво екологічно чистої сільськогосподарської продукції і тим самим створює умови для збереження здоров'я людей й природного відновлення довкілля. Міжнародною федерацією органічного землеробства в Україні сертифіковано 69 господарств із загальною площею 240 тис. га [8, с.54].

Зважаючи на потреби розвитку органічного сільського господарства, вітчизняні науковці за останні п'ятнадцять років створили і перевірили більше 120 біостимуляторів росту, з яких 23 визнані найбільш ефективними та призначені для широкого впровадження. Біостимулятори, розроблені агрофірмою «Гермес», АТ «Високий врожай», державним підприємством МНТЦ «Агробіотех», сприяють підвищенню врожайності сільськогосподарських культур на 14-21%, а витрати на їх придбання зменшуються у десятки і сотні разів [9, с.68].

Розвиток органічного сільського господарства викликає до життя нові форми інноваційного співробітництва українських аграріїв із зарубіжними партнерами. Наприклад, компанією «Сингента» на базі ВАТ «Зелений Гай» у Вознесенському районі Миколаївської області створено науково-практичний центр садівництва і виноградарства під назвою «Садова академія». Метою його функціонування є відпрацювання методів біологічного захисту рослин та розповсюдження найсучасніших знань щодо цього напряму досліджень. Господарство «Зелений Гай» є учасником екологічної програми «Чиста продукція».

Нині аграрні підприємства України залучаються до виробництва нових видів енергетичних ресурсів. Вони збільшують посіви ріпаку, потрібного для виробництва біодизелю і біоетанолу, починають опановувати технології виготовлення твердого біопалива із соломи, відходів деревини тощо.

Отже, інноваційні перетворення поступово охоплюють аграрний сектор економіки, але поки що вони торкаються обмеженої кількості сільгоспвиробників. Активізації інноваційної діяльності в аграрній сфері заважає ціла низка несприятливих чинників, пов'язаних з обмеженістю механізмів впливу на інноваційні процеси.

Насамперед слід вказати на невідпрацьованість законодавчої бази і навіть повну відсутність деяких юридичних норм, досить важливих для розгортання інноваційної діяльності. Так, в Україні відсутнє законодавче визнання органічного сільського господарства, не налагоджена система реєстрації підприємств, що займаються виробництвом екологічно чистої продукції, не відпрацьовано стандарти якості органічного продовольства. Сучасні біопрепарати донині вносять до переліку пестицидів та агрохімікатів. Бракує належного патентноліцензійного захисту на сорти і гібриди вітчизняної селекції, які внесені до Державного реєстру рослин.

Держава недостатньо дбає про розвиток організаційно-економічних форм інноваційного спрямування, не надає аграріям належної фінансової допомоги. Наприклад, в Україні відсутнє державне замовлення на елітне насіння, а це суттєво заважає впровадженню сортів вітчизняної селекції.

Самостійне налагодження стосунків сільськогосподарських підприємств із зарубіжними партнерами, дозволене державою, теж не завжди доцільне. Наприклад, купуючи засоби захисту рослин у численних дистриб'юторів зарубіжних компаній, українські аграрії не можуть бути впевнені у якості препаратів. Підтвердити відповідність останніх дуже важко через відсутність достатньої кількості лабораторій.

На ринку України спостерігається стихійне збільшення імпорту зарубіжної сільськогосподарської техніки, але держава не намагається підпорядкувати його своєму контролю. Виконання лізингових програм, розрахованих на підтримку вітчизняних виробників сільськогосподарської техніки, нині загальмовано.

Недостатнє державне фінансування аграрної науки, зменшення обсягів кредитування сільськогосподарських підприємств, підвищення їх витрат на виробництво обумовлюють слабкий інтерес аграріїв до інноваційних розробок. Цьому також заважають нерозвиненість інформаційних джерел, тимчасовий характер співпраці аграрних підприємств з науково-дослідними установами, відсутність наукового супроводу при опануванні нових технологій тощо. Без ґрунтовного розв'язання поставлених проблем успішний інноваційний розвиток аграрної сфери не можливий.

Висновки. Інноваційні перетворення набувають поступового поширення в аграрному секторі економіки України. Вони ще не мають системного характеру, але умови для загальної інноваційної розбудови аграрної сфери вже створюються. Інноваційні зміни у сільському господарстві мають різну цільову спрямованість. Переважна більшість інноваційних перетворень пов'язана з розповсюдженням інновацій, які сприяють інтенсифікації сільського господарства і гарантують економічну доцільність виробництва продовольства. Але більш перспективними слід вважати інноваційні досягнення, які забезпечують перетворення сільського господарства на динамічну, збалансовану, адаптивну систему, здатну до постійного самовідтворення при погіршенні загальних умов економічного розвитку. Прискорити інноваційні зрушення в аграрній сфері можна за допомогою ґрунтовного розв'язання цілої низки проблем, що стосуються відпрацювання правової бази, удосконалення організаційно-економічних форм, поліпшення фінансування та інформаційного забезпечення інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств.

Література

1. Пшеничний О. Витратили на науку / О. Пшеничний // Агро Перспектива. -- 2010. -- № 4 (123). -- С. 11--13.

2. Формування продовольчих ресурсів в Україні / М. М. Кулаєць, М. Ф. Бабієнко, П. А. Лайко, О. Д. Витвицька, М. М. Лучник // Економіка АПК. -- 2010. -- № 2. -- С. 41--46.

3. Чехов Р. А. Ефективність господарської діяльності підприємства науково- дослідного спрямування / Р. А. Чехов // Економіка АПК. -- 2010.-- № 8 -- С. 133--135.

4. Омеляненко О. Фунгіцидний захист зернових - гарантія вашого високого врожаю / О. Омеляненко // Агробізнес сьогодні. -- 2010. -- № 12 (187). -- С. 21.

5. Самаріна І. Надія є! / І. Самаріна // Агробізнес сьогодні. -- 2010. -- № 12 (187). -- С. 16--17.

6. Кудлай І. Перспективи розвитку доїльного обладнання / І. Кудлай, В. Смоляр // Агро Перспектива. -- 2010. -- № (125). -- С. 50--51.

7. Махмудов І. В ногу з сівалками / І. Махмудов // Агро Перспектива.-- 2010. -- № 1 (120). -- С. 74--76.

8. Шубравська О. Ринок органічної продукції та перспективи його розвитку в Україні / О. Шубравська // Економіка України. -- 2008. -- № 1.-- С. 53--61.

9. Анішин Л. Українські біостимулятори росту завойовують світове визнання / Л. Анішин // Агро Перспектива. -- 2010. -- № 2 (121). -- С. 68--69.

Размещено на Allbest.ru