Аналіз поведінки фірми на ринку

Реалізація цих документів, з огляду на актуальність і важливість конкурентної політики для формування соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні потребує узгоджених дій не лише державних органів, а й усього суспільства.

Розвиток, підтримання та захист добросовісної економічної конкуренції повинні стати однією з тих проблем, розв`язання яких силами всього суспільства може і повинно сприяти економічному зростанню та підвищенню добробуту громадян України.

Для захисту конкуренції розроблено антимонопольне законодавство і створено Антимонопольний комітет України[1, c. 54-56].

Захист конкуренції передбачає передусім демонополізацію економіки і створення конкурентного середовища. Уже наприкінці 1997 р. в Україні тисячі державних монополій у процесі приватизації перетворилися на приватні підприємства. Завдяки заходам, спрямованим на демонополізацію економіки, на ринках з'явилося майже 5000 нових господарських суб'єктів.

Антимонопольний комітет України спрямовує свою діяльність на захист саме конкуренції, а не осіб, які беруть у ній участь: виробників, покупців, продавців -- юридичних осіб чи споживачів-громадян.

Антимонопольне законодавство містить нормативні акти, що визначають організаційні та правові засади розвитку конкуренції, заходи попередження, обмеження і припинення монополістичної діяльності та нечесної конкуренції.

Одним з основних нормативно-правових актів законодавства про захист економічної конкуренції є Закон України "Про захист економічної конкуренції", який регулює відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією.

Під економічною конкуренцією (конкуренцією) відповідно до Закону розуміється змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Закон визначає групи порушень законодавства про захист економічної конкуренції, однією з яких є антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання.

Узгодженими діями відповідно до ст. 5 Закону є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання.

Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.

Стаття 6 Закону визначає антиконкурентні узгоджені дії як узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Антимонопольне законодавство поширюється на всі види товарного виробництва і комерційної діяльності, включаючи виробництво і товарооборот, платні послуги, проектування продукції та технології, а також наукові розробки, що призначені для використання їхніх результатів у виробництві та товарообороті, у платних послугах.

В антимонопольному законодавстві встановлюються форми завчасного попередження, відповідальності та компенсації на випадок здійснення заборонених дій[2, c. 5-9].

Функції та обов'язки антимонопольних органів, що створюються при місцевих органах влади, визначаються з урахуванням місцевих господарств.

При антимонопольних органах можуть бути створені спеціальні ради з питань монополізму і конкуренції. Таким радам надають характер консультаційних і дорадчих структур. До складу їх включають вчених і спеціалістів, представників відомств і громадських організацій. Головним завданням цих рад с оцінка ступеню монополізації в господарстві, підготовка пропозицій про напрями демонополізації та розвитку конкуренції, удосконалення правового регулювання, що обмежує монополістичну діяльність.

Отже, досвід роботи Антимонопольного комітету України показує, що в його роботі виникає немало проблем. Особливо велике навантаження припадає на Міжвідомчу комісію демонополізації економіки. Вона вирішує проблеми переборення адміністративних перепон вступу до ринку[6, c. 79-81].

Для розвитку конкуренції та захисту прав споживачів від монополістичної діяльності господарських суб'єктів відповідним законодавством впроваджується обмеження свободи їхньої комерційної діяльності. Зокрема забороняється: обмежувати або припиняти виробництво товарів, а також виробництво і поставку сировини, матеріалів, комплектуючих виробів без попереднього узгодження з основними споживачами; скорочувати поставку або затримувати реалізацію товарів з метою створення, підтримання або збільшення дефіциту і підвищення цін; нав'язувати контрагенту невигідні умови договору, включати умови, що не є предметом договору; примушувати споживача включати у договір непотрібні йому товари і послуги, вносити інші попередні дискримінаційні умови; припиняти чи затримувати поставки товарів або виконання послуг у відповідь на претензії контрагента щодо якості товарів, послуги, виконання інших зобов'язань, передбачених договором; підвищувати в односторонньому порядку ціни на товари і послуги, якщо це не обумовлено відповідним поліпшенням їхньої якості згідно з інтересами виробника та споживача; висувати під загрозою припинення поставок, розірвання договору або відмови від його пролонгації (подовження строку дії) нові умови на свою користь, що завдають шкоди інтересам контрагента; відмовлятись без певних об'єктивних підстав від укладання або пролонгації договору за профілем своєї діяльності.

До найважливіших чинників стабільного розвитку Кабінет Міністрів України відносить створення та розвиток ефективного конкурентного середовища. Саме воно повинно стати одним із головних рушіїв, що забезпечить поступ національної економіки за інноваційною моделлю. Слід розуміти також, що економічна конкуренція не обмежується сферою суто економічних відносин, адже вона виступає водночас запорукою ствердження та зміцнення загальнодемократичних цінностей. Розвиток конкуренції позитивно впливає на мале і середнє підприємництво, сприяючи становленню середнього класу - соціальної основи демократичного суспільства.

Незважаючи на низку прийнятих останнім часом вищими органами державної влади і управління нормативних документів, розвиток малого підприємництва в Україні здійснюється у несприятливому макро- та мікросередовищі. Поряд з вищеперерахованими негативними чинниками, на розвиток МСБ негативно впливають також чинники загальної макроекономічної динаміки, інфляція, низький рівень платоспроможності населення тощо. Переважна більшість гальмуючих чинників виходять за межі суто регуляторної політики та мають макроекономічну природу. Найнебезпечнішим є те, що заходи щодо підтримки МП досить часто входять у суперечність з іншими напрямами економічної політики держави, зокрема - її бюджетно-податковими, грошово-кредитними, валютними та іншими складовими. Відтак, дієздатна політика стимулювання розвитку МСБ в Україні потребує застосування комплексу взаємопов'язаних заходів і виходить далеко за межі компетенції спеціалізованих державних структур, зокрема - Держпідприємництва. На нашу думку, до одного з визначальних завдань останнього на нинішньому етапі має увійти пошук засобів та вироблення пропозицій щодо узгодження потреби всебічного стимулювання розвитку МСБ з потребами забезпечення в Україні макроекономічної стабільності та довгострокового збалансованого інноваційно орієнтованого економічного зростання. [4, c.80]

Фактично, йдеться про формування в Україні “економіки зростання” - економічної системи, розвиток якої відбувається переважно під впливом внутрішніх та іманентних їй чинників і має відносну автономію щодо внутрішніх та зовнішніх політичних впливів. Завданнями в цій сфері є:

* забезпечити термінове відновлення ємності внутрішнього ринку як найкращого способу поширення позитивного ефекту від економічного зростання. Розширення внутрішнього ринку має сприяти розвитку виробництва товарів народного споживання і сфери послуг, що стимулюватиме прискорене капіталотворення для послідовної реалізації динамічних структурних пріоритетів - розвитку ракетно-космічної галузі, ОПК і наукоємного машинобудування;

* зберегти стан відносної валютно-грошової та фінансової стабільності, утримуючи темпи інфляції, курсову динаміку, показники внутрішнього та зовнішнього боргу, баланс бюджету, платіжний баланс в межах, які не перешкоджають розвитку бізнесу в Україні;

* забезпечити реалізацію факторних переваг України, серед яких основними є геоекономічні чинники, наявність родючих сільськогосподарських угідь, висококваліфікована робоча сила, розвинена виробнича інфраструктура. Значний потенціал на цих напрямах дає підстави очікувати суттєвого зростання ВВП лише за рахунок збільшення його використання;

* забезпечити випереджаючий розвиток людського капіталу як основного конкурентного чинника в сучасній економіці, якнайповніші розвиток та використання інтелектуального та підприємницького потенціалу нації;

* суттєво активізувати інвестиційні процеси, надати їм переважно інноваційної спрямованості, забезпечити зміну структури національної економіки, виходячи з вимог соціально-економічної ефективності та національної конкурентоспроможності;

* забезпечити поширення соціального ефекту від економічного зростання у вигляді підвищення рівня реальних доходів та купівельної спроможності населення, посилення соціального захисту, поліпшення умов життєдіяльності. [9, c. 27-28]

Незважаючи на те, що поняття малого підприємництва неодноразово переглядалося у нормативно-правових актах, поняття середнього бізнесу та “мікропідприємництва” так і не знайшло свого законодавчого відображення. Як зазначалося вище, така ситуація може дестимулювати керівників малих підприємств нарощувати обсяг виробництва, а населення - інституціалізувати власний бізнес у вигляді мікропідприємства. [14, c. 38]

На мій погляд, якщо держава проводитиме політику підтримки середнього бізнесу поряд із стимулюванням малого підприємництва, надаючи певні адміністративні, податкові, фінансово-кредитні та інвестиційні пільги (можливо, дещо менші за ті, які надаються малим підприємствам), застосовуючи інші заходи підтримки, наприклад, надання переваг при здійсненні державних закупівель та наданні державних замовлень, вона тим самим сприятиме переходу малих підприємств до категорії середніх. Адже керівник малого підприємства буде впевнений, що втрата ним статусу малого підприємства не принесе збитків, які, особливо - першим часом, перевищать загальну суму прибутків, отриману від збільшення масштабу виробництва.

Основним підсумком реалізації конкурентної політики стало утвердження конкурентних відносин на більшості товарних ринків України. Завдяки заходам щодо демонополізації економіки, створенню системи захисту конкуренції в підприємницькій діяльності частка монопольного сектору в економіці країни помітно знизилася. У більшості галузей промисловості, сільського господарства, а також у сфері зв`язку і транспорту все активніше формуються конкурентні відносини.

Економічні процеси останнього часу на практиці підтвердили взаємопов'язаність і взаємовплив розвитку конкурентних відносин і економічної активності. Найвищі темпи приросту промислової продукції спостерігалися в галузях, де найбільш глибоко та послідовно сформувалося конкурентне середовище. Це, зокрема, легка і харчова промисловість, целюлозно-паперова, поліграфічна й деревообробна промисловість, а також видавнича справа.

Закріплення та посилення цих тенденцій, забезпечення умов для стійкого тривалого зростання потребує зменшення частки монопольного сектору в економіці України.

Спроможність держави не лише визначати, а й гарантувати єдині "правила гри" для всіх суб`єктів господарювання, проводити дієву конкурентну політику є основою інвестиційної привабливості економіки, головним чинником її стабільності.

Уряд формує конкурентну політику з точки зору необхідності переорієнтації структурних зрушень в економіці на ефективне функціонування реального сектору. Це в свою чергу передбачає здійснення комплексу заходів щодо формування ефективного конкурентного середовища як механізму, що в короткостроковій перспективі сприятиме економічному зростанню, поєднаному з реалізацією ключових завдань соціального розвитку, а в довгостроковій - стане одним з основних чинників створення та функціонування соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні. До основних завдань конкурентної політики в умовах сьогодення можна віднести посилення впливу конкуренції на ціноутворення, формування конкурентного середовища на ринках енергоносіїв, сільгосппродукції, житлово-комунальних послуг[11, c. 163-166].

Як важливий фактор, що забезпечуватиме розвиток підприємництва та конкуренції, Кабінет Міністрів України розглядає зниження рівня податкового тиску з одночасним розширенням бази оподаткування. Уряд продовжує роботу щодо скасування пільг і преференцій окремим суб`єктам господарювання, вирівнювання умов конкуренції на регіональному та місцевих рівнях, удосконалення правових механізмів добросовісної конкуренції. Це є одним із пріоритетних завдань, передбачених Указом Президента України "Про основні напрями конкурентної політики на 2002-2004 роки".

Створення рівних умов конкуренції для всіх суб`єктів господарювання безпосередньо пов`язане із впорядкуванням та оптимізацією державної підтримки окремих суб'єктів господарювання та галузей економіки. У зв`язку із цим існує необхідність розробки та прийняття Закону України "Про державну допомогу". Водночас приведення практики надання державної допомоги у відповідність до європейських норм стане важливим кроком на шляху вступу України до Світової Організації Торгівлі та інтеграції до Європейського Союзу.

Розвиткові повноцінного конкурентного середовища має сприяти вдосконалення механізмів управління державною власністю. З одного боку, необхідно забезпечити ефективне управління державними підприємствами - з тим, щоб перетворити їх на цілком рівноправних учасників ринку. А з іншого - потрібно забезпечити умови для належної конкуренції між ними.

Створення належних умов розвитку конкурентних відносин потребує якнайшвидшого визначення принципів здійснення та етапів реформування господарської діяльності органів виконавчої влади щодо надання платних послуг суб'єктам господарювання та населенню. Упорядкування й оптимізація цієї діяльності є невід`ємною складовою адміністративної реформи в Україні[13, c. 52-53].

ВИСНОВКИ

Таким чином, розглянувши особливості поведінки фірми на ринку за різних видів ринкових структур можна зробити такі основні висновки.

В сучасні економічній теорії немає єдиного погляду на те, що є головною метою діяльності фірми. Традиційно вважається, що фірма прагне максимізувати розмір свого прибутку. Проте деякі дослідники говорять про те, що фірма може намагатися максимізувати обсяг продажу, збільшити свою частку ринку або намагатися досягти інших цілей відмінних від максимізації прибутку. Проте, на мою думку, домінуючою метою функціонування фірми є максимізація прибутку.

За умов досконалої конкуренції поведінка фірми на ринку полягає тільки у встановленні такого обсягу виробництва, за якого вона буде отримувати максимальний прибуток (мінімальні збитки). Оскільки фірма не має контролю над ринковою ціною, то єдиним шляхом збільшення її прибутку - є ефективне використання наявних ресурсів.

За умов монополії фірма, що контролює повністю ринкову ціну, може отримувати більший прибуток встановлюючи менший обсяг виробництва ніж за умови досконалої конкуренції, але назначаючи при цьому більш високу ціну порівняно з досконало конкурентною фірмою. Тобто, внаслідок монополії суспільство сплачує більш високу ціну порівняно з досконалою конкуренцією, що говорить про необхідність державного регулювання діяльності монополій.

За умов монополістичної конкуренції фірми виробляють диференційовану продукцію, що є додатковим засобом збільшення прибутковості. Тому, на відміну від конкурентної фірми і монополії, для максимізації прибутку фірма - монополістичний конкурент повинна враховувати три фактори: обсяг випуску, ціну та зміну продукту і рекламну діяльність.

Найбільш важким для моделювання поведінки фірми є ринок олігополії. Це обумовлюється тим, що фірми на даному ринку є тісно взаємопов'язаними - зміна ціни чи обсягу виробництва однією з фірм буде прямо впливати на розмір прибутку інших фірм галузі. Тому фірми можуть вести як спільну політику (утворення картелів) так і вести між собою жорстку цінову конкуренцію (цінові війни).

Для суспільства найбільш сприйнятливою формою ринкової структури є досконала конкуренція. Проте в чистому вигляді вона на практиці не зустрічається. Тому держава повинна здійснювати таку політику яка б сприяла розвитку конкуренції у всіх галузях, де вона можлива (тобто, за виключенням природних монополій).

Аналіз державної політики, спрямованої на розвиток конкуренції в Україні показав що вона далека від ідеалу. Тому, на мою думку, основними напрямами удосконалення конкурентної політики в Україні мають стати:

* узгодження промислової, зовнішньоекономічної, регуляторної політики та політики у сфері приватизації з конкурентною політикою;

* забезпечення ефективного розвитку конкурентних відносин, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств та дальше зменшення рівня монополізації економіки;

* оптимізація діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування як суб"єктів економічних відносин;

* удосконалення регулювання діяльності суб"єктів природних монополій;

* розвиток законодавства про захист економічної конкуренції.

Реалізація даних пропозицій дозволить, на мою думку, суттєво збільшити ефективність державної політики спрямованої на захист економічної конкуренції в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Підприємництво в запитаннях і відповідях. - Харків, 2002.

2. А.В. Лісовий Мікроекономіка : курс лекцій , видання друге., навчальний посібник. Київ 2003. --15- 18 с.

3. Основи економічної теорії - Дзюбик С. Д.

4.Линдсей Д. Рынок: микроэкономическая модель: Пер. с англ. - С.-Пб 2000;

5. Маккониелл К., Брго С. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т. - М,: Республика. 1992.

6. Микро- и макроэкономика. Практикум. -С-Пб.,1999

7. Микроэкономика. Макроэкономика: В 2т. - С.-Пб,: Из-во Михайлова В.А., 1999 - Т.1. Микроэкономика. Макроэкономика/ Г.П.Овчинников. 1998

8. Нуреев Р.М. : Микроэкономика, - М,: Высш, шк., 2002,

9. Самуельсон П., Нордхаус Д. Економікс. - У 2-х т. - К.1998

10. Сборник задач по экономической теории, микро- и макроэкономике. -Киров, 1994.

11. Базилевич В.Д. Формування конкурентного середовища у транзитивній економіці: Проблеми, тенденції, протиріччя.// Конкуренція (Вісник антимонопольного Комітету України). - К.: -2003.- №2.- С. 42-44.

12. Білорусов О.С. Глобалізація як чинник впливу на розвиток ринків олігополії в Україні // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Освіта і наука в умовах глобальних викликів». - Видавничий центр Кримського інституту бізнесу. - 2008. - С. 115 - 118.

13.Закон України «Про захист економічної конкуренції» // Голос України. -- 2001. -- № 37.

14.Антимонопольне законодавство України: Збірник нормативних актів/ Відп. ред. В.П. Супрун. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 413 с.

15.Базилевич В. Антимонопольні заходи держави й створення конкурентного середовища //Фінанси України. - 1998. - № 8. - C. 5-11

16. Біла С. Роль держави у формуванні конкурентного середовища як передумови структурних перетворень економіки //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2001. - № 1. - C. 81-91

17.Грищенко І. Формування конкурентного середовища на ринку послуг України //Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 5. - C. 163-166.

18.Дворак М. С. Чинники формування конкурентного середовища на ринку України //Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 9. - C. 120 - 127.

19.Конкуренция в Украине: Аналитический доклад о состоянии, тенденциях и проблемах развития экономической конкуренции в Украине в 2000-2005 годах/ А.А. Кос-тусев, Б.Е. Кваснюк, С.И. Киреев и др.; Антимонопольный комитет Украины, Центр комплексных исследований по вопросам антимонопольной политики, Государственное учреждение Институт экономики и прогнозирования Национальной академии наук Ук-раины. - К.: Б. в., 2006. - 40 с.

20. Костусев А.А. Конкурентная политика в Украине. Монография. -- К.: КНТЭУ, 2004. -- 310 с.

21. Макроструктурна політика та структурна трансформація: досвід Польщі та України. -- К.: Заповіт, 2004. -- 357 с.

22.Марцин В.С. Конкуренція як засіб антимонопольного регулювання товарних ринків та місце в ньому держави // Економіка. Фінанси. Право. - 2007. - № 10. - С. 3-8.

23.Основи економічної теорії: Навч. посібник/ Авт. кол.: В'ячеслав Алєксєєв, Ольга Андрусь, Марина Вербицька та ін.; За заг. ред. Петра Круша, Валентини Депутат, Світлани Тульчинської,. - К.: Каравела, 2007. - 447 с.

Размещено на Allbest.ru