Методи дослідження інноваційної конкурентоспроможності національної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

методи дослідження інноваційної конкурентоспроможності національної економіки

Постановка проблеми. В сучасних умовах глобалізації завдяки трансформаційним процесам у сфері виробництва, обміну та розподілу під впливом інноваційно-технологічних факторів відбулася якісна зміна змісту та форм конкурентних відносин. Раніше конкурентні переваги економічних агентів визначалися наявністю певних трудових та природних ресурсів, але останнім часом головну роль відіграє модернізація виробничих і технологічних процесів, використання інформації, інтелектуальних ресурсів тощо. Розвиток НТП призводить до появи нової стадії конкуренції - інноваційної, в основі якої розробка та реалізація різних інноваційних продуктів (нових видів продукції, якісно нових технологій, способів та методів організаційно-управлінського забезпечення виробництва товарів та послуг) та формування інноваційної конкурентоспроможності, що визначили спрямування та змістовне наповнення процесу еволюції глобальної економічної системи.

Дослідженню сутності сучасних особливостей конкурентної боротьби в умовах глобалізації, а також значення інновацій у конкуренції та економічному розвитку присвячені праці провідних вітчизняних і зарубіжних дослідників.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У зв'язку з великим інтересом до цієї проблеми, у вітчизняній і зарубіжній літературі визначилися різноманітні підходи до аналізу чинників конкурентоспроможності та їх класифікації. Значний внесок у теоретичні і практичні розробки з проблем конкурентоспроможності та її чинників зробили зарубіжні вчені: М. Портер, П. Друкер, Ф. Саймон, Р. Лукас, Р. Фатхутдінов, П. Ромер, Дж. Стігліц та ін. Серед наукових праць, в яких досліджуються теоретико- методологічні основи взаємозв'язку інновацій та конкурентоспроможності в системі сучасних ринкових відносин в умовах глобалізації, необхідно виділити дослідження таких зарубіжних вчених, як І. Ансофа, П. Абурдена, Дж. Вестона, Дж. Даннінга, А. Бранденбургера, Р. Вернона, Г. Грубера, Ч. Джонсона, Дж. Хікса, А. Чандлера; російських вчених - Г. Азоєва, Л. Абалкіна, М. Гальвановського, С. Долгова, І. Ларіонова, Р. Фатхутдінова, О. Юданова, Л. Сабельнікова та вітчизняних вчених - О. Білоруса, Б. Губського, Д. Лук'яненка, Ю. Пахомова, А. Поручника та багатьох інших.

Проблеми інноваційної конкурентоспроможності економічних систем різного рівня (від підприємства до національної економіки) в умовах глобалізації досліджують З. Адаманова, В. Бусигін, О. Гайфутдінова, О. Комаров, Н. Мешко, О. Швиданенко.

Мета дослідження - вдосконалення методики оцінки інноваційної конкурентоспроможності країн в контексті глобалізаційної економіки.

Виклад основного матеріалу. Методики оцінки інноваційного потенціалу країн розроблено міжнародними аналітичними центрами та запроваджено в розрахунки світових інноваційних рейтингів: Глобального індексу інновацій, який розраховує аналітичний центр Лозаннської школи бізнесу INSEAD, Швейцарія [1]; Міжнародного індексу інновацій Бостонської консалтингової групи, США [2]; Індексу інноваційної конкурентоспроможності міжнародної дослідницької структури EFD - Global Consulting Network [3]; Індексу Європейського інноваційного табло [4].

Водночас недостатнє обґрунтування сутності та змісту інноваційної конкурентоспроможності країн обумовлює обмеженість сучасного аналітичного інструментарію переважно методиками рейтингової оцінки інноваційного потенціалу країн. Відповідно набуває пріоритетного значення необхідність вдосконалення методологічного апарату дослідження та методик оцінки інноваційної конкурентоспроможності у відповідності з динамічними змінами, що відбуваються в глобалізованому світі.

Так, розглядаючи конкурентоспроможність на основі інновацій як мету країн, що намагаються побудувати інноваційну економіку на знаннях, Л. Антонюк вважає рівень сприйняття й удосконалення нових технологій важливим показником конкурентності держави [5, с. 12]. О. Швиданенко зазначає, що на сучасному етапі найбільш важливими критеріями конкурентоспроможності країни й окремих компаній є ефективність та інноваційність. Особливо це стосується високих технологій, які надають переваги у сфері продуктивності праці, якості продукції, її ціни та ін. Автор підкреслює пріоритетність технологічних переваг у забезпеченні сталого економічного розвитку та систематизує основні показники оцінки інноваційності компаній і країн [6, с. 150].

Однак, слід зазначити, що сутність нової парадигми інноваційної конкуренції в умовах глобалізації фактично підтверджена, але не визначена, що створює певні проблеми в теоретичних дослідженнях і практичній діяльності, оскільки не завжди слід ототожнювати конкуренцію в її традиційному розумінні з якісно новою інноваційною її формою. Необхідність системності впровадження наукових розробок та інновацій при проведенні конкурентної політики в умовах глобалізації до останнього часу в науковій літературі практично не враховувалася.

В умовах переходу суспільства до інноваційно-глобалізаційної стадії розвитку набуває актуальності інноваційний імператив конкурентоспроможності, що обумовлює третій аспект - оцінку інноваційної конкурентоспроможності.

Інноваційну конкурентоспроможність країни можна визначити як інтегральну властивість її національної економіки, обумовлену синергетичною взаємодією інноваційно-інтеграційних конкурентних переваг, які забезпечують, через постійне самовідтворення національної економіки на більш високому технологічному рівні, досягнення цілей сталого розвитку, національного добробуту, національної безпеки, збалансованої інтеграції в глобальну економічну систему, переходу суспільства до глобально-інноваційної стадії постіндустріального розвитку в змагальній взаємодії з учасниками міжнародного конкурентного простору [7, с. 197]. Інноваційна конкурентоспроможність відображує здатність країни досягти поставлених цілей через реалізацію інноваційно-інтеграційних конкурентних переваг, в основі яких лежать системні (базові) фактори конкурентоспроможності.

Фактори та моделі економічного розвитку [1, 4]

Таблиця 1

Вивчення факторів інноваційної конкурентоспроможності, джерел та характерних особливостей конкурентних переваг, що забезпечують позитивну динаміку інноваційної конкурентоспроможності суб'єктів світового господарства в глобальному конкурентному середовищі, має стати предметом уваги сучасної теорії та практики конкурентоспроможності. Фактори інноваційної конкурентоспроможності національної економіки наведено в табл. 2.

Таблиця 2. Фактори інноваційної конкурентоспроможності національної економіки в глобальній економічній системі (класифікаційна матриця) [8, c. 424]

В умовах інноваційної конкуренції кардинально змінюється зміст факторів конкурентоспроможності.

Традиційне трактування ресурсного фактору конкурентоспроможності - «все те, чим володіє країна від Бога й що було створено в ній попередніми поколіннями» - територія країни, її розмір та географічне місцеположення; природний ландшафт та кліматичні умови; наявність корисних копалин та інших природних ресурсів; накопичений людський потенціал; культурна спадщина; науковий доробок попередніх поколінь, перш за все, це результати фундаментальних досліджень; виробничий та інфраструктурний потенціал, створений працею попередніх поколінь, сьогодні розширене, зокрема, за рахунок включення інноваційних ресурсів, до яких відносимо знання, інтелектуальний капітал, науково-технічні, технологічні, управлінські розробки. Проте, в умовах інноваційно-глобалізаційного розвитку, на перший план за своїм значенням виходять саме інноваційні ресурси, які уможливлюють подолання обмеженості традиційних ресурсів, складають базу «нової технологічної революції» та переходу до постіндустріального суспільства - знання, інформація, технології, інтелектуальний капітал.

Отже, в результаті дослідження факторів конкурентоспроможності, виокремлюють алгоритм дослідження та оцінки інноваційної конкурентоспроможності країн (рис. 1).

Рис. 1. Алгоритм дослідження та оцінки інноваційної конкурентоспроможності країн [7, c. 199]

Визначаються оціночні критерії за кожним фактором конкурентоспроможності (потреби - мотив - мета, ресурси, можливості). Для визначення оціночних критеріїв необхідно взяти до уваги наявність і доступність однорідного масиву статистичних даних.

Оцінка та аналіз проводяться за кожним фактором. Отримані результати трансформуються в інтегральний показник конкурентного потенціалу відповідних країн:

ІКФі = F (КФПММ, КФр, КФвМ, КФзМ), (1)

де ІКФі - інтегральний показник конкурентного потенціалу; КФр, КФВ - показники відповідних факторів інноваційної конкурентоспроможності.

Відповідним чином здійснюється аналіз та оцінка конкурентних переваг країн:

ІКПі = F (КПпмм, КПр, КПвм, КПзм), (2)

де ІКПі - інтегральний показник конкурентного потенціалу; КПпмм, КПр, КПВМ, КПзм - комплексні показники відповідних конкурентних переваг.

Після чого через співвідношення ІКПі/ІКФі визначається підсумковий показник інноваційної конкурентоспроможності країн в рамках кластеру, та здійснюється порівняння результатів між кластерами [7, c. 200].

Отже, інноваційна конкурентоспроможність національної економіки відображує її здатність досягти поставлених цілей через реалізацію інноваційно-інтеграційних конкурентних переваг, в основі яких лежать системні (базові) фактори конкурентоспроможності, до яких віднесено цільову спрямованість, наявність ресурсів та можливість їх ефективного використання.

Дія глобалізаційних та інноваційно-технологічних факторів призвела до якісної зміни змісту та форм конкурентних відносин та обумовила виникнення інноваційної конкуренції як інституційно оформленого процесу змагальної взаємодії суб'єктів, заснованого на утворенні нового знання та ефективному використанні інноваційних переваг. Інноваційна конкуренція передбачає запровадження інтегративних форм конкурентної поведінки та обумовлює формування інноваційної конкурентоспроможності, що знаходить втілення у відповідних конкурентних стратегіях суб'єктів світового господарства. Дослідження змісту та особливостей ресурсних, інституційних та програмно-стратегічних факторів інноваційної конкурентоспроможності дозволило обґрунтувати стратегічну пріоритетність інноваційних та інтеграційних факторів.

Доцільність оцінювання інноваційної конкурентоспроможності національних економік всередині кластерів, виділених відповідно до моделей економічного розвитку країн обумовлює відносний характер конкурентоспроможності. В результаті застосування поданого в статті алгоритму можна оцінити інноваційну конкурентоспроможність економічних систем будь-якого рівня. Запропонований алгоритм може бути покладений в основу моделі оцінювання інноваційної конкурентоспроможності країн, що вимагатиме деталізації методики розрахунку комплексних показників факторів конкурентоспроможності, та інтегральних показників конкурентного потенціалу та конкурентних переваг, а також підсумкового показника інноваційної конкурентоспроможності

Література

1. Global Innovation Index 2009-10 [Електронний ресурс] // INSEAD. - 2010. - Режим доступу:

http://www.globalinnovationindex.org/gii/main/reports/index.cfm.

2. The Innovation Imperative in Manufacturing. How the United States Can Restore Its Edge [Електронний ресурс] / Report ВСG, 2009. - 32 p. - Режим доступу: http://www.bcg.com/documents/file15445.pdf.

3. Innovation for Development Report 2010 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. innovationfordevelopmentreport. org/ici.html.

4. European Innovation Scoreboard (EIS) 2009. European Comission // PRO INNO Europe Paper. - 2009. - № 15.

5. Антонюк Л. Інноваційні фактори підвищення конкурентоспроможності національної економіки /

Л. Антонюк // Матеріали конференції. - Чернівці, 2002. - С. 11-13.

6. Швиданенко О.А. Глобальна конкурентоспроможність: теоретичні та прикладні аспекти: [монографія] / Швиданенко О.А. - К.: КНЕУ, 2007. - 312с.

7. Тараненко І.В. Алгоритм дослідження та оцінки інноваційної конкурентоспроможності країн /

І.В. Тараненко // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: економіка. - 2011. - Спецвипуск 33. Ч. 1. - С. 196-201.

8. Тараненко І.В. Системний характер формування інноваційної конкурентоспроможності: глобалізаційний контекст / І.В. Тараненко // Вісник Донецького національного університету, сер. В: економіка і право. - 2010. - Вип. 2, т.2. - С. 422-429.

інноваційна конкурентоспроможність національна економіка

Размещено на Allbest.ru