Ринкова рівновага та механізм її досягнення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Основні фактори впливу на ринкову рівновагу

1.1. Конкурентне середовище, закон попиту та пропозиції,ринкова ціна

Розділ 2. Механізм досягнення ринкової рівноваги

2.1. Сутність ринкової рівноваги та її види

2.2. Теорія рівноваги Л. Вальраса

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Економіка як сфера життя суспільства, де здійснюється виробництво товарів та послуг, обмін ними, розподіл та споживання, завжди передбачає можливість вибору для її су'бєктів. Так, підприємці вибирають найкращі серед ринків збуту продукції, закупівля сировини , між перспективами розширення і згортання виробництва; споживачі вибирають серед великої маси товарів і послуг ті, у які можна вкласти свої обмежені кошти.

Проте в економіці виділяють три фундаментальні проблеми вибору [1], які стосуються всіх без винятку економічних систем.

Перша проблема - що виробляти? Її доводиться розв'язувати підприємцям при організації своїх виробництв. Необхідно вибрати такий вид продукції, який забезпечив би прибуток і процвітання фірми. Ринок створив оригінальний механізм урахування потреб споживачів, їхні “голоси” фіксуються у вигляді грошових витрат на купівлю того чи іншого товару. “Голосування” грошима -- це не що інше, як прояв споживчого попиту, що є досить надійним механізмом виробничої орієнтації підприємств.

Друга проблема-як виробляти? В її основі лежить спосіб виробництва, його технологія. Визначальним фактором тут є ринкова конкуренція між виробниками.

Третя проблема - для кого виробляти? Її розв'язання залежить від бажання і можливостей споживачів купити той чи інший товар. Визначаються вони величиною грошових доходів споживачів, їх смаків, звичайно значну роль відіграють ціни на товари чи послуги.

Зазначимо, що рішення приймаються виробниками і споживачами самостійно, а оскільки у розв'язанні цих проблем їх бере участь велика кількість, то, здавалося б , це повинно призвести до диспропорції та хаосу в економіці. Проте ринкова система, незважаючи на окремі недоліки, усе ж забезпечує порядок і стабільність. Бажання отримати особисту вигоду -- “економічний егоїзм” [2] А.Сміт -- підштовхує виробника швидко реагувати на зміни у потребах суспільства. Діє механізм “невидимої руки”, механізм самоконтролю -- співвідношення попиту, пропозиції, цін, що і спрямовує дії суб'єктів ринку, призводе до рівноваги.

“Вартість”, “конкурентне середовище ”, “пропозиція”, “попит”, “ціна” -- є фундаментальними поняттями економічної теорії, у певний час даним поняттям свої праці присвятили видатні економісти А.Сміт, Д.Рікардо, Л.Вальрас, М.Туган-Барановвський, А.Маршалл. Окрім суто теоретичного, ці поняття мають і значне практичне значення, так як фактично не існує незалежних ринків і зміна попиту і пропозиції на одному може викликати несподівану, або закономірну, реакцію на інших. Наприклад низький врожай пшениці в цьому році на Україні вплине на ціни комунальних послуг через низку взаємопов'язаних ринків , та інше. [3]

Метою даної роботи є вивчення механізмів досягнення ринкової рівноваги, детальний огляд фундаментальних понять ринкової економіки.



Розділ 1. Основні фактори впливу на ринкову рівновагу

1.1 Конкурентне середовище, закон попиту та пропозиції,ринкова ціна

Конкуренція -- це суперництво між суб'єктами ринкової економіки за найкращі умови виробництва, вигідну позицію на ринку тощо. Вона є тією ринковою силою, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції, яка урівноважує ринкові ціни. [4]

Конкуренція відбиває зв'язок між виробництвом і реалізацією продукту. Цей зв'язок є причинно-наслідковим, суттєвим, необхідним і повторюваним, тобто об'єктивним економічним законом. Закон конкуренції відображує причинно-наслідковий зв'язок між можливостями створити продукт, потрібний споживачам, і можливостями реалізувати його з вигодою насамперед для покупця, а потім уже для виробника.

Змагання підприємців, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач.

Зокрема, розрізняють такі види конкуренції:

1.Цінова -- один з видів конкуренції, пов'язаний з використанням цін як засобу досягнення кращих економічних умов збуту, проникнення і завоювання ринку. Включає швидке маневрування (маніпулювання) цінами, систему поступок для тих чи інших покупців іншими фірмами-збутовиками тощо. Через цінову конкуренцію продавці впливають на попит головним чином за допомогою зміни в ціні. При ціновій конкуренції продавці рухаються по кривої попиту, підвищуючи або понижуючи свою ціну. Це гнучкий інструмент маркетингу, оскільки ціни можна швидко і легко змінити, з огляду на чинники попиту, витрат або конкуренції. Однак із усіх контрольованих переміних маркетингу конкурентами легше усього дублювати саме цю, що може привести до стратегії копіювання або навіть цінової війни. Більш того, уряд стежить за ціновими стратегіями. [5]

2. Нецінова -- конкуренція, здійснювана через підвищення якості товарів, їх надійності, збільшення термінів служби, підвищення продуктивності, поліпшення умов реалізації за незмінних цін.

3. Чиста (ідеальна, досконала) -- конкуренція, на ринку з багатьма продавцями та покупцями тотожного, взаємозамінного товару, коли жоден із продавців чи покупців не здатний відчутно вплинути на ціну чи обсяги продажу. [6]

Ознаки досконалої конкуренції :

· безліч продавців і покупців;

· однорідність і подільність товарів, що продається;

· відсутність бар'єрів для входу або виходу з ринку;

· висока мобільність чинників виробництва;

· рівний і повний доступ всіх учасників до інформації (ціни товарів)

· раціональність учасників

· відсутність трансакційних витрат або податків. [7]

4. Недосконала -- конкуренція, коли ринок не здатний виконувати свої функції, внаслідок чого, наприклад, окремі виробники мають змогу контролювати ціни й обсяги продажу продукції, яку вони виробляють.

Розповсюдженою є наступна класифікація форм недосконалої конкуренції:

· монополія, в якій існує тільки один продавець (наприклад, ринок газопостачання);

· олігополія, в якій існує невелика кількість продавців (наприклад, ринок мобільних послуг);

· монополістична конкуренція, в якій існує багато продавців, що виробляють схожі товари, які водночас дещо відрізняються (критерієм диференціації може бути навіть місце знаходження продавця);

· монопсонія, в якій існує тільки один покупець (наприклад, ринок важкої зброї)

· олігопсонія, в якій існує невелика кількість покупців. [8]

Попит - це запит фактичного або потенційного покупця, споживача на придбання товару за наявних у нього коштів, що призначені для цієї покупки. Попит відображає, з одного боку, потребу покупця в деяких товарах або послугах, бажання придбати ці товари або послуги в певній кількості і, з іншого боку, можливість сплатити за покупку по цінах, що знаходяться в межах «доступного» діапазону.

Разом з цими узагальненими визначеннями попит характеризується рядом властивостей і кількісних параметрів, з яких перш за все слід виділити об'єм або величину попиту. З позицій кількісного виміру попит на товар розуміється як об'єм попиту, означає кількість даного товару, яку покупці (споживачі) бажають, готові і мають грошову можливість придбати за деякий період за певними цінами. Іншими словами -- попит як об'ємний показник характеризує кількість продукту, яку покупці здатні, мають намір, будуть купувати по різних можливих цінах.

Крива попиту

Крива попиту сумарно для всіх споживачів є результуючою крива попиту для кожного споживача окремо. Незважаючи на назву, крива попиту не завжди є власне кривою, іноді це може бути графік прямої лінії, в залежності від складності сценарію.

Криві попиту використовуються для оцінки поведінки агентів конкурентних ринків і дуже часто розглядається комплексно з кривими пропозиції збалансованої ціни (ціни, за якою всі продавці готові продати, а всі покупці - купити, також відомої як ціна ринкового клірингу) і збалансованої кількості (обсягу товарів чи послуг, що будуть вироблені та продані без надлишкового збільшення пропозицій чи надлишкового скорочення попиту) на ринку.

Закон попиту - величина (об'єм) попиту зменшується у міру збільшення ціни товару. Математично це означає, що між величиною попиту і ціною існує обернено пропорційна залежність (проте не обов'язково у вигляді гіперболічно представлено формулою y=a/x). Тобто підвищення ціни викликає зниження величини попиту, зниження ж ціни викликає підвищення ціни попиту.

Природа закону попиту не складна. Якщо у покупця є певна сума грошей на придбання даного товару, то він зможе купити тим менше товару, що більша ціна і навпаки. Звичайно, реальна картина набагато складніша, оскільки покупець може залучити додаткові кошти, придбати замість даного товару інший -- товар субститут. Але в цілому закон попиту відображає головну тенденцію -- згортання об'єму закупівель зі зростанням цін на товар в умовах, коли грошові можливості покупця обмежені певною межею.[9]

Нецінові фактори, які впливають на попит:

· рівень доходів у суспільстві;

· розміри ринку;

· мода, сезонність;

· наявність товарів-субститутів (замінників);

· інфляційні очікування.

Еластичність попиту -- це показник, що виражає коливання сукупного попиту, викликані пониженням цін на товари і послуги. Еластичним називається попит, що сформувався за умови, що зміна його об'єму (у %) перевищує відсотковий вираз зниження цін: Ed>1.

Якщо показники падіння цін і збільшення попиту виражені у відсотках, рівні, тобто зростання об'єму попиту лише компенсує зниження рівня цін, то еластичність попиту рівна одиниці: Ed=1.

У разі, коли ступінь пониження цін перевищує показник попиту на товари і послуги, попит нееластичний: Ed<1. Отже, еластичність попиту - показник ступеня чутливості (реакції) споживачів до змін ціни товару.[10]

Пропозиція характеризує можливість і бажання продавця (виробника) пропонувати свої товари для реалізації на ринку за певними цінами. Таке визначення змальовує пропозицію і відображає її суть з якісного боку. У кількісному плані пропозиція характеризується своєю величиною та об'ємом.

Крива пропозиції:

Крива пропозиції, по суті, є ілюстрацією дії закону пропозиції, тобто за інших однакових умов, чим вища ціна товару, тим більше їх може бути вироблено і запропоновано до продажу на ринку. Рух кривої донизу від точки А до точки В означає зниження товарного обміну на ринках під впливом зниження цін на ці товари.

Об'єм, величина пропозиції -- це кількість продукту (товару, послуг), яку продавець (виробник) бажає, може і здатний згідно з наявністю або продуктивними можливостями запропонувати для продажу на ринку протягом деякого періоду часу за певної ціни.[11]

Як і об'єм попиту, величина пропозиції залежить не тільки від ціни, але і від ряду нецінових чинників, включаючи виробничі можливості (див. Крива виробничих можливостей), стан технології, ресурсне забезпечення, рівень цін на інші товари, інфляційні очікування.

Закон пропозиції -- при інших незмінних чинниках величина (об'єм) пропозиції збільшується у міру збільшення ціни на товар.

Зростання величини пропозиції товару при збільшенні його ціни обумовлене в загальному випадку тією обставиною, що при незмінних витратах на одиницю товару із збільшенням ціни росте прибуток і виробникові (продавцеві) стає вигідним продати більше товару. Реальна картина на ринку складніше за цю просту схему, але виражена у ній тенденція має місце.

Еластичність пропозиції залежить від таких чинників, як особливість виробничого процесу, час виготовлення продукту і особливість його до тривалого зберігання. Особливості виробничого процесу дозволяють виробникові розширити виробництво товару при підвищенні ціни, а при пониженні його ціни переходить на випуск іншої продукції. Пропозиція такого товару є еластичною.[12]

Еластичність пропозиції залежить і від часового чинника, коли виробник не в змозі швидко реагувати на зміни ціни, оскільки для додаткового виробництва товару необхідний значний час. Наприклад, збільшити виробництво автомобілів за тиждень практично неможливо, хоча ціна на них може зрости в багато разів. У таких випадках пропозиція є нееластичною. Для товару, який не може зберігається тривалий час (наприклад, продукти, що швидко псуються), еластичність пропозиції буде низькою.

Багато економістів виділяють такі фактори, що змінюють пропозицію:

· Зміни в собівартості виробництва за рахунок цін на ресурси, зміни податків і дотацій, досягнень науки і техніки, нових технологій. Зниження собівартості дозволяє виробникові доставити на ринок більше товарів. Зростання собівартості призводить до протилежного результату -- пропозиція знижується.

· Зміни цін на інші товари, зокрема на товари субститути.

· Індивідуальні смаки споживачів.

· Перспективні очікування виробників. При прогнозах щодо зростання цін в майбутньому виробники можуть скоротити пропозицію, щоб незабаром продати товар за вищою ціною, і навпаки, очікування падіння цін змушує виробників позбавитись товару якнайскоріше, щоб не зазнати збитків в майбутньому.

· Кількість товаровиробників безпосередньо впливає на пропозицію, оскільки чим більше постачальників товарів, тим вище пропозиція і навпаки, при зменшенні числа виробників різко скорочується пропозиція.

Ринкова ціна - ціна, сформована під впливом попиту та пропозиції на товар в умовах конкурентного ринку.

При встановленні ціни на рівні, який перевищує ринкову ціну, пропозиція переважає попит, і з'являється надлишок продукту; якщо ціна нижча за ринкову, попит перевищує пропозицію, і виникає дефіцит.

У стані рівноваги попиту і пропозиції ринок вважається збалансованим, цей стан зумовлює конкуренція.

Ціна рівноваги виконує такі функції:

1. Інформує товаровиробників про шляхи раціонального розподілу економічних ресурсів (підвищення ціни свідчить про доцільність збільшення обсягів виробництва і навпаки, а отже про необхідність перерозподілу виробничих ресурсів);

2. Разом із конкуренцією, процесом взаємодії попиту і пропозиції формує механізм ринкового співвідношення між індивідуальними і суспільно необхідними витратами.

Проте наведений вище механізм діє лише за умов вільної конкуренції.



Розділ 2. Механізм досягнення ринкової рівноваги

2.1 Суть ринкової рівноваги та її види

Взаємодія попиту і пропонування визначає ринкову рівновагу. Ринкова рівновага - це стан ринку, за якого обсяги попиту та пропонування збігаються. Криві попиту і пропонування в точці кількісно-цінової рівноваги перетинаються (рис. 2.1).

Ціна рівноваги - це ринкова ціна (P*), за якої обсяг попиту дорівнює обсягу пропонування. Це ціна, яка задовольняє і продавців, і покупців, за цією ціною їхні інтереси співпадають. У точці рівноваги відсутні як дефіцит, так і надлишок товарів, отже, зникають чинники, які спричиняють зміну ціни. 

Рівновага окремого ринку певного товару, називається частковою рівновагою. Її умовою є:

QD=QS. 

Ринок не завжди перебуває в стані рівноваги, але завжди існує тенденція до вирівнювання обсягів попиту і пропонування. [13]

Якщо ціна відхиляється вгору від рівноважної, з'являється надлишок товарів у продавців, загострення конкуренції змушує їх знижувати рівень ціни до рівноважного, а якщо ціна опустилась нижче за рівноважну, то виникає дефіцит товарів і, користуючись конкуренцією серед покупців, продавці піднімають ціну (рис. 2.2).

Отже, зміна ціни повертає ринок до попередньої рівноваги. Точка рівноваги є стійкою, а коливання ціни відіграє роль механізму саморегулювання ринкової системи.

Але рівновага може змінитися під впливом будь-якої з нецінових детермінант. Точка рівноваги переміщується в нове положення і не повертається назад, ринкова система набуває нової рівноваги з іншими параметрами рівноважних цін і обсягу (рис.2.3).

Якщо на ринку за інших рівних умов зростає (скорочується) лише попит, то рівноважна ціна і рівноважний обсяг продукції зростуть (скоротяться); якщо зростає (скорочується) лише пропонування, то рівноважна ціна зменшиться (збільшиться), а рівноважний обсяг зросте (скоротиться), Якщо одночасно зростають (скорочуються) і попит, і пропонування, рівноважний обсяг продукції зросте (скоротиться), але вплив на рівноважну ціну є невизначеним, він залежить від ступеня взаємних змін попиту та пропонування. Рівноважна ціна зменшиться, якщо попит зросте в меншій мірі, ніж пропонування, і зросте, якщо попит зростає в більшій мірі, ніж пропонування. [14] Зміни параметрів ринкової рівноваги також можуть відбуватись в результаті втручання держави, коли вона встановлює податок на виробників або надає їм субсидію. Виробники розглядають податки як збільшення витрат виробництва, що за інших рівних умов означає скорочення пропонування, крива пропонування зміщується ліворуч. Зміщення кривої пропонування залежить не тільки від величини податку, але й від способу його стягнення. Податок може стягуватись як певна сума з одиниці товару або як відсоток до ціни товару. У випадку встановлення податку з одиниці товару на виробників крива пропонування зміщується паралельно до початкової на величину податку по вертикалі, точка рівноваги зміщується з до (рис. 2.4).

У точці нової рівноваги ціна пропонування PS, яка визначає виторг продавців, відрізняється від рівноважної - ціни попиту , за якою купують товар покупці, на величину податку:

PD=PS+Т. 

За рівнянням рівноваги:

а-b·(PS+Т) = - c+d·PS

можна знайти ціну пропонування PS, а потім - нові ціну рівноваги та рівноважний обсяг.

Площа прямокутника визначає суму податкових надходжень. Параметри нової рівноваги після введення податку також можуть бути визначені шляхом корекції рівняння пропонування:

З встановленням відсоткового податку крива пропонування також зміщується ліворуч, але не паралельно до попередньої. У цьому випадку змінюється і точка перетину кривої пропонування з відповідною віссю, і кут її нахилу, оскільки має місце непропорційне зростання рівнів цін для різних обсягів пропонування (рис.2.5).

Як і у випадку податку як суми з одиниці товару, ціна пропонування відрізняється від ціни попиту , але співвідношення між ними інше:

PD=(1+t)·PS,

де t - ставка податку. З врахуванням ставки податку рівняння кривої пропонування матиме вигляд:

Ринок не завжди перебуває в стані рівноваги, але завжди існує тенденція до вирівнювання обсягів попиту і пропонування. За незмінності інших чинників точка рівноваги є стійкою, і ринок повсякчас повертається до неї.

Існує декілька моделей механізму встановлення ринкової рівноваги, які базуються на різних припущеннях і мають різне теоретичне і практичне значення. До них відносять модель «невидимої руки», павутиноподібну модель, модель аукціоніста. [15]

Механізм встановлення ринкової рівноваги у моделі «невидимої руки». ґрунтується на припущеннях миттєвої реакції учасників обміну на ринкову ситуацію. Якщо продавці помітять, що у них утворився надлишок товару за певний період (запаси зростають), то вони зрозуміють, що ціна вища за рівноважну, отже, обсяг пропонування перевищує обсяг попиту . Загострюється конкуренція між продавцями. Намагаючись переманити до себе покупців, продавці починають знижувати ціну. Ланцюгова реакція зниження цін, спричинена конкурентною боротьбою продавців за покупців, триває доти, доки не буде досягнута ціна рівноваги Р*, за якої інтереси покупців щодо купівлі та інтереси продавців щодо продажу товарів співпадають.

Якщо ринкові агенти помітять, що на ринку утворюється дефіцит пропонування, товари швидко зникають з прилавків бо ціна низька, конкуренція загострюється між покупцями. Деякі з них згодні будуть купити товар за вищою ціною, щоб не витрачати час на його пошуки. Досить швидко усі продавці зрозуміють, що товар можна продавати дорожче. Ланцюгова реакція підвищення ціни, спричинена конкуренцією покупців, триває , доки ціна не досягне рівноважної. Таким чином, самі дії покупців і продавців спрямовують рух ціни в напрямку до рівноваги.[16]

Павутиноподібна модель є динамічною моделлю механізму встановлення ринкової рівноваги (Мал. 3.12.). Припустимо, що у початковому періоді виробники вирішили виробляти ринковий обсяг продукції . На ринку, згідно з кривою попиту, встановлюється ціна . У наступному періоді виробники, орієнтуючись на ціну попереднього періоду, піднімуться по своїй кривій пропонування і вироблять обсяг , що спричинить зниження ціни до рівня . У третьому періоді згідно з ціновим очікуванням виробників, обсяг випуску знизиться до рівня і т.д.

Ціна і обсяги на ринку коливаються від періоду до періоду і зрештою досягають рівноважного значення.

Ця модель справедлива для випадку стрімкої кривої пропонування і похилої кривої попиту. В протилежному випадку коливання цін набуватимуть все більшої амплітуди, з рештою призведе до руйнації ринку. У випадку однакових нахилів кривих попиту і пропонування матимуть місце коливання цін і обсягів навколо точки рівноваги, проте встановлення рівноваги буде неможливим. Якби виробники визначали насамперед не обсяги, а ціну реалізації, павутиння плелося не за годинниковою стрілкою, як це показано на малюнку, а проти неї.[18]

У реальному житті кількість куплених товарів завжди дорівнює кількості проданих за будь-якої ціни, але це не означає, що ринок перебуває у рівновазі за будь-якого рівня ціни. Наприклад, коли ціна низька, покупці хотіли б купити багато, але продавці продають значно менше, тому обсяг купівлі продажу буде дорівнювати обсягу пропонування.

Ринковий механізм є самодостатнім, саморегульованим. Відновлення ринкової рівноваги відбувається автоматично, без будь-якого зовнішнього для системи втручання. Разом з тим, в реальному житті у функціонування ринкового механізму іноді втручається держава або інші інституції, що спричиняє подібне описаному відхилення цін від рівноважного рівня.

Модель аукціоніста запропонована Л.Вальрасом є інтерпретацією подібної ситуації. Вона виключає можливість обміну за умов не рівноваги і передбачає наявність аукціоніста - не ринкової інституції, яка не має власного економічного інтересу. Функція аукціоніста полягає у визначенні довільної ціни. Потім, на основі отримання інформації від ринкових суб'єктів і її узагальнення, він коригує ціну доти, доки не трапить на рівноважну. Модель аукціоніста відповідає концепції ринкового соціалізму і є неприйнятною для аналізу конкурентного ринкового механізму.

2.2 Теорія рівноваги Л.Вальраса

Одним із основоположників математичної школи в економічній теорії був впливовий швейцарський економіст, фундатор маржиналізму, праці якого дали поштовх багатьом напрямкам сучасної економічної теорії, Леон Вальрас (1834--1910). Основні ідеї вченого знайшли відображення у працях: "Теорій грошей" (1886), "Нарис соціальної економії. Теорія розподілу суспільного багатства" (1896), "Нариси прикладної політичної економії. Теорія виробництва суспільного багатства" (1898) та ін. Світову славу швейцарському досліднику принесла теорія загальної економічної рівноваги, викладена у праці "Елементи чистої політичної економії або теорія суспільного багатства", яка була опублікована двома частинами у 1874 та 1877 pp.

Видатний швейцарський економіст Марі Еспрі Леон Вальрас (1834--1910) народився у Франції.

Батько Огюст Вальрас був професором філософії, цікавився економічними та математичними дослідженнями. Саме він привернув увагу сина до праці А. Курно "Дослідження математичних принципів теорії багатства", в якій було сформульоване поняття ринкової рівноваги, та наштовхнув його на ряд цікавих економічних ідей.

Леон Вальрас

В молоді роки Леон Вальрас захоплювався класичною літературою та філософією. Два роки підряд він намагався вступити до Політехнічної школи, але не проходив за конкурсом. У 1854 р. як вільний слухач Л. Вальрас навчався у Паризькому гірничому інституті, але, проваливши іспити за перший курс, так і не отримав ніякого диплома.

Протягом 1858--1860 pp. вчений займався дослідженнями в галузі економіки, заробляючи на життя журналістикою. У 1860 р. він взяв участь у Міжнародній конференції з питань оподаткування, яка проходила в Лозанні (Швейцарія). Його блискучий виступ сприяв тому, що вчений був запрошений на посаду позаштатного, а згодом -- штатного професора Лозаннського університету. З 1870 по 1892 р. Л. Вальрас очолював кафедру політичної економії у цьому навчальному закладі.

У 1874 р. у Лозанні вийшла праця вченого "Елементи чистої політичної економії або теорія суспільного багатства", в якій він блискуче довів, що за допомогою математичного аналізу можна виявити умови загальної ринкової рівноваги, що ставив під сумнів А. Курно.

У 1896 р. вчений опублікував працю "Нариси соціальної економії. Теорія розподілу суспільного багатства", в якій знайшли відображення проблеми економічної ролі держави, оподаткування та націоналізації землі. 1898 р. пов?язаний з виходом у світ праці Л. Вальраса "Нариси прикладної політичної економії. Теорія виробництва суспільного багатства", присвяченої проблемам фінансів, грошового обігу, банківської діяльності та ін. У 1896 р. було здійснене третє видання "Елементів чистої політичної економії", доповнене статтею "Про граничну продуктивність", а у 1899 р. вийшло четверте видання книги, яке сьогодні є основним.

У Лозанні Л. Вальрас заснував наукову школу, яка згодом отримала назву "лозаннської". Серед його учнів та послідовників був видатний італійський економіст В. Парето, якому Л. Вальрас передав кафедру, коли залишив викладацьку діяльність.

Помер учений у 1910 р. в Кларені недалеко від Лозанни.

Вихідні положення теоретичної системи Л. Вальраса:

І. Аналіз структури загальної системи економічних наук, до складу якої вчений включав:

1.Чисту економічну теорію (позитивну теорію ринкового господарства), яка досліджує цінність в "гіпотетичних умовах абсолютної конкуренції", є "теорією мінової цінності та обміну", подібною до природничих наук, які використовують метод та мову математики. У центрі чистої економічної теорії, на думку Л. Вальраса, знаходиться модель загальної економічної рівноваги;

2. Прикладну економічну теорію (нормативну теорію розподілу), яка вивчає фундаментальні проблеми суспільного виробництва, виходячи з того, що національне багатство має бути "добре збалансованим і справедливо розподіленим, щоб не допустити занепаду моральності та економічного безладу";

3. Соціальну економічну теорію (прикладну теорію або теорію політики), яка аналізує різноманітні способи і форми привласнення багатства. Виходячи з того, що "теорія власності -- це, головним чином, наука моралі", вчений стверджував, що соціальна економіка є наукою, "спрямованою на розподіл суспільного багатства", яка має на меті "наміри віддати кожному те, що йому належить.

II. Теорія цінності. Аналізуючи досягнення попередників, Л. Вальрас виокремив три основні теорії цінності:

1. Теорію цінності англійської школи А. Сміта, Д. Рікардо та інших економістів, які "вказували на походження цінності у праці";

2. Теорію цінності французької школи Ж.Б. Сея та його послідовників, які "вказували на походження цінності в корисності";

За задумом Л. Вальраса "Елементи чистої політичної економії" (1874-- 1877) стали першою частиною "Елементарного дослідження з політичної і соціальної економії", до складу якого ввійшли також праці "Нариси з соціальної економії" (1896) та "Нариси з прикладної політичної економії" (1898). "Елементи чистої політичної економії" складаються з восьми розділів:

І розділ присвячений проблемам предмета, завдань та структури економічної науки;

II розділ містить теоретичне обґрунтування кривих попиту та поняття граничної корисності;

у III розділі викладається "теорія взаємного обміну великої кількості товарів";

IV розділ присвячений теорії виробництва та механізму визначення вартості "продукуючих служб";

у V розділі досліджуються зміни рівноваги "економіки, яка розширюється", а також "теорія капіталізації кредиту";

VI розділ присвячений аналізу ролі грошей в економіці;

у VII і VIII розділах аналізуються умови та наслідки економічного прогресу, проблеми монополізації економіки, оподаткування тощо.

теорію цінності О. Вальраса (батька вченого), яка "вказує на походження цінності в рідкісності".

Зазначаючи, що перший підхід є занадто вузьким, оскільки він "відмовляє у цінності тим речам, які нею володіють", вчений вважав другий підхід занадто широким, посилаючись на те, що він "приписує цінність тим речам, які нею не володіють". Відстоюючи третій підхід, Л. Вальрас наголошував на тому, що "цінність породжується рідкісністю, і всі речі, які є рідкісними (нехай це буде що завгодно, окрім праці), будуть мати мінову цінність і будуть достойні і варті обміну...".

Як і всі маржиналісти, вчений вважав основою цін товарів їх граничну корисність, стверджуючи, що остання прямо пропорційна інтенсивності потреби і обернено пропорційна кількості певного блага. Водночас, на відміну від представників австрійської школи маржиналізму, Л. Вальрас здійснив спробу поєднати у теорії цін принцип граничної корисності з дослідженням взаємодії попиту і пропозиції та врахуванням витрат виробництва. ринкова рівновага попит пропозиція

Використовуючи зазначений підхід, швейцарський дослідник сформулював основний закон обігу, згідно з яким споживач досягає максимальної вигоди за умов, коли граничні

III. Модель загальної економічної рівноваги, описана у вигляді цілісної системи чітких кількісних залежностей.

Модель загальної економічної рівноваги Л. Вальраса у математичній формі відбиває взаємозв'язок ринків товарів, послуг, факторів виробництва за умов вільної конкуренції .

Вона є статичною, схожою на своєрідний одномоментний знімок національного господарства з заданими ресурсами, потребами і технологіями. Водночас аналіз економіки як абстрактної, далекої від реальності системи, в якій діють суверенні раціональні індивіди, зорієнтовані на максимізацію своїх цільових функцій, дав ученому можливість виявити суттєві риси ринкової економіки.

Вальрас сміливо обіймає своїми формулами всі галузі економічного світу -- це щось на зразок системи всесвіту Лапласа... Це замкнутий кругообіг, в якому одна і та сама кількість рідини, що витікає через один кран, вливається через інший... Ми знаходимо тут дещо подібне до знаменитої "економічної таблиці" Кене, але більш наближеної до дійсності.

Ш. Жід, Ш. Ріст

Вихідні теоретичні припущення моделі загальної ринкової рівноваги Л. Вальраса:

всі економічні суб'єкти поділяються на дві взаємопов'язані групи, які постійно змінюють ролі покупців і продавців:

домашні господарства, які є власниками і продавцями виробничих послуг (землі, праці, капіталу) та покупцями споживчих товарів;

фірми, які є виробниками і продавцями споживчих товарів і послуг та покупцями виробничих послуг (факторів виробництва).

кожен економічний агент прагне максимізувати власну вигоду;

економіка функціонує як замкнена система взаємодії виробництва і споживання, пов'язаних через:

ринок факторів виробництва (виробничих послуг);

ринок споживчих товарів і послуг.

передбачається існування "ринку, досконало організованого з погляду конкуренції, -- подібно до того, як в механіці допускається існування машини без тертя". Відтак усі економічні суб'єкти мають справу з однією і тією самою системою цін, яка задається екзогенно. У цінах міститься необхідна інформація, яка є однаково доступною для всіх учасників угод. Всі зміни в економіці відбуваються миттєво. Головним регулюючим механізмом виступають коливання структури рівноважних цін;

ринковий попит є функцією граничної корисності, заданою певною кількістю товарів і послуг, які реалізуються на ринку; ринкова пропозиція, задана функцією граничної продуктивності виробничих факторів.

Стан загальної ринкової рівноваги за Л. Вальрасом визначається трьома умовами, дві з яких відображають рівність пропорцій обміну, а третя характеризує рівновагу у сфері виробництва:

на ринку виробничих послуг попит і пропозиція рівні, встановлюються постійні та стійкі ціни;

на ринку споживчих товарів і послуг попит і пропозиція рівні, реалізація здійснюється на основі постійних і стійких цін;

ціни продажу товарів відповідають витратам на їх виробництво, виражених у продуктивних послугах.

Не намагаючись вивести точні математичні умови існування рівноваги, Л. Вальрас продемонстрував можливий механізм її досягнення, довівши:

що рівновага в економіці не зводиться до рівноваги обміну і передбачає взаємозв?язок і взаємозалежність виробництва, споживання і доходів усіх ]економічних суб?єктів;

рівноважні ціни формуються в результаті взаємодії всіх ринків;

визначення цін на кінцеві товари і виробничі послуги може бути лише одночасним, а не почерговим у тому чи іншому напрямку;

існує взаємозв?язок і взаємозумовленість всіх цін як регулюючих інструментів на всіх ринках;

часткова рівновага (рівновага частини окремих ринків) не гарантує загальної рівноваги для економіки із заданою кількістю ринків;

системна рівновага може бути досягнута як певний "ідеал", до якого прагне конкурентна ринкова економіка;

ринкова економіка є в принципі стійкою і стабільною системою, в якій і діють сили, здатні вирівнювати відхилення, що виникають.

Підкреслюючи вагомість теоретичних здобутків ученого, його наступники вказували на ряд обмежень, пов'язаних із статичністю моделі загальної економічної рівноваги, абстрагуванням від факторів економічної динаміки, 1 нововведень та економічного зростання, неврахуванням фактора часу, процесів циклічності та ознак невизначеності економічного середовища; ігноруванням психології, очікувань економічних агентів тощо.

Вальрас запропонував нам картину системи в цілому; але це надто загальна картина, і навряд чи вона дає щось, крім впевненості в тому, що все якось само собою влаштується. ...Він не сформулював закони зміни системи загальної рівноваги. Він міг формулювати умови, що стосуються цін, встановлених з урахуванням заданих ресурсів і заданих переваг; але він не пояснив, що трапиться, якщо смаки чи ресурси зміняться.

Незважаючи на те, що Л. Вальрас не зміг повністю подолати математичні труднощі власної моделі, у 1933 р. лауреати Нобелівської премії К. Ерроу (1972) і М. Дебре (1983) довели існування єдності цін, які урівноважують конкуренцію попиту і пропозиції на всіх ринках. Модель Ерроу-Дебре стала основою подальших досліджень неокласиків, спрямованих на математичне обґрунтування соціально-економічних відносин та взаємозв'язків суб'єктів господарювання. [19]

Вальрас першим знайшов одну із цих систем рівнянь, а саме ту, яка стосується вільної конкуренції, і це капітальне відкриття. Звичайно, наука уже розвинулась і буде безперервно розвиватись у майбутньому, але це ніскільки не применшить важливості відкриття Вальраса, так само, як прогрес небесної механіки не применшив "Принципів" Ньютона.

Теоретична система Л. Вальраса справила значний вплив на подальший розвиток економічної науки, започаткувавши нові напрямки економічних досліджень:

пов'язавши рівень ринкової ціни з граничною корисністю блага і трактуючи господарські зв'язки як функціональні, а не причинно-наслідкові залежності, вчений став засновником маржиналізму та неокласики застосувавши математичний апарат до аналізу економічних явищ і процесів, Вальрас відкрив еру математизації економічної науки, став одним із засновників математичної школи в політичній економії;

Вальрасу ми зобов'язані концепцією економічної системи і теоретичним апаратом, яким уперше в історії нашої науки ефективно охоплена чиста логіка взаємозв'язків і взаємозалежностей кількісних економічних показників.

Обґрунтувавши теорію загальної економічної рівноваги як універсального засобу аналізу економічної системи в цілому, вчений започаткував макроекономічне моделювання, став першовідкривачем нового напрямку економічних досліджень, пов'язаних з вивченням системи міжгалузевих зв'язків, динаміки економічного зростання, суспільного добробуту тощо.

Теорія загальної рівноваги -- аналізу взаємної залежності всіх виробничих та споживчих одиниць, які складають національну економіку (а якщо розглядається міжнародна торгівля -- світову економіку в цілому) -- є стрижнем сучасної економічної теорії.

Л.Вальрас розглядав різницю у величині попиту та пропозиції, виходячи з того, що вони є функції ціни:

Qd(P)=Qs(P)

А.Маршалл виходив з різниці в ціні попиту і ціні пропозиції, так як у нього ціна є функцією величини попиту (величини пропозиції)

Pd(Q)=Ps(Q)

Ps--ціна пропозиції,

Pd--ціна попиту [20]

Л.Вальрас довів, що в умовах ринкової економіки є можливість встановлення рівноваги на основі співвідношення пропозиції та попиту. Постулатами теорії рівноваги Л.Вальраса є такі:

1. Зміни цін впливають на попит і пропозицію і навпаки: зміна попиту впливає на пропозицію. Отже, їхній взаємозв'язок впливає на встановлення рівноваги.

2. Рівноважна ціна встановлюється в результаті конкуренції, співвідношення попиту і пропозиції, наявності ресурсів та інших чинників.

3. Загальна рівновага здійснюється щодо всіх товарів. Це пояснюється тим, що потреба у цьому товарі залежить від наявності інших товарів. Наприклад, споживання м'яса залежить від наявності кави.!

4. Рівновагу характеризує, як правило мінова вартість. Мінова цінність товарів -- це рівень економічної рівноваги. В умовах конкуренції діють механізми, які усувають диспропозиції та встановлюють таку мінову вартість, що ґрунтується на ціні рівноваги. В умовах диспропозиції зберігаються.

5. Рівновага досягається на основі дії всіх учасників ринку

6. Рівновага здатна забезпечити максимально високий рівень задоволення потреб (безумовно, за наявності ресурсів)

7. Попит на кожний товар залежить не тільки від його ціни, а й від цін на інші товари. Наприклад, зростання цін на деякі продукти харчування призвело в Україні до зменшення попиту на періодичні видання. Багато людей відмовляються від передплати на газети і журнали. Різко скоротилися їх тиражі.

8. Сума попиту споживача на всі закуплені ним товари і покупки дорівнює за вартістю сумі всіх проданих ним товарів і послуг (і послуг праці).

9. Ринок безперервно здійснює “пошук” так званих рівноважних цін

10. Конкуренція -- це важливий чинник встановлення рівноваги (через ціни). Існуючи цінові сигнали регулюють ринок; з допомогою них досягається рівновага

11. Для рівноваги потрібні ринковий механізм, який діє значно ефективніше, ніж у минулому. Так звана планова система. [21]



Висновки

Ринок є механізмом взаємодії основних мікроекономічних суб'єктів -- споживачів і фірм, завдяки якому відбувається реалізація господарських рішень та їх оптимізація.[22]

Основними ринковими змінними є попит, пропонування та ціна, які формують ринковий механізм саморегулювання.

Ринкова ціна є складною функцією попиту і пропонування. Водночас попит і пропонування виступають як функції ціни.

Попит - це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару. Обсяг попиту -- це конкретна кількість товару, яку покупці бажають і можуть придбати за деякий період часу за певного значення ціни.

Пропонування -- це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару. Обсяг пропонування -- це конкретна кількість товару, яку продавці бажають та можуть продати на ринку за деякий період часу за певного значення ціни.

Закон попиту твердить, що між ціною і обсягом попиту існує обернений зв'язок. Закон пропонування полягає у тому, що між ціною і обсягом пропонування існує прямий зв'язок.[23]

Ціна є основним чинником попиту і пропонування, зміни ціни спричиняють зміни в обсягах попиту і пропонування. Нецінові чинники попиту і пропонування спричиняють зміни у попиті та пропонуванні.

Взаємодія попиту і пропонування визначає ринкову рівновагу. Ринкова рівновага - це стан ринку, за якого обсяги попиту та пропонування збігаються; не існує ні дефіциту, ні надлишку продукції.[24]

Ціна рівноваги -- це ринкова ціна, за якої обсяг попиту дорівнює обсягу пропонування. Це ціна, яка задовольняє і продавців, і покупців, за цією ціною їхні інтереси співпадають.

Рівноважна ринкова ціна є основним індикатором, який визначає поведінку покупців і спрямовує зусилля та ресурси виробників.

Рівновага окремого ринку певного товару називається частковою рівновагою. Точка ринкової рівноваги стійка.[25]

Ринок є саморегульованою системою, яка попри впливи численних чинників повсякчас відновлює рівновагу попиту та пропонування. За своєю природою ринковий механізм є механізмом ліквідації дефіцитів та надлишків. Урядове втручання в ринкове ціноутворення, відхилення цін від рівноважних призводять до розбалансування ринку. Запровадження податків чи надання субсидій ведуть до зміни параметрів рівноваги.[26]



Список використаної літератури

1. Самуельсон П. Нордгауз В. - Мікроекономіка

2. Макконелл К.Р, Брю С.Л, - Економікс

3. Костік А.Ф., Г.Е. Грановська - Мікроекономіка

4. За ред. Базалевича - Мікроекономіка

5. Стеблій Г.Я. - Мікроекономіка

6. Т.Т. Горобчук - Мікроекономіка

7. Є.М. Воробйов - Економічна теорія

8. Гарольд Шапіро, Д.Доусон - Прикладна економіка

9. Макконнелл К.Р. , С.Л. Брю С.Л. Аналітична економія

10. Радіонова І.Ф. - Загальна економіка

11. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. - Основи економіки

12. Будаговська С., Кілієвич О. - Мікроекономіка та Макроекономіка

13. Богиня Д.П. Грішнова О.А .- Основи економіки праці

14. Башнянин Г.І. та ін.- Політична економія

15. Григорук А.А., Палюх М.С., Литвин Л.М., Літвінова Т.Д.- Основи економічної теорії

16. Борисов Е.Ф. - Экономическая теория

17. Нуреев Р.М. - Курс микроэкономики

18. Гаврилишин О. - Основні елементи теорії ринкової системи

19.Сажина М.А. Чибриков Г.М. - Экономическая теория

20. Гукасьян Г.М. - Экономическая теория

21. Васильева Н.С., Козлова Л. И. - Формирование цены в рыночных условиях

22. Макконнелл К.Р. , С.Л. Брю С.Л. - Аналітична економія

23. Рузавін. Г.И. - Основи ринкової економіки

24. Піндайк Роберт, Рубінфельд Даніел. Мікроекономіка

25. Мочерний С.В. Економічна теорія

Размещено на Allbest.ru