Статистичне дослідження обсягу і складу національного багатства України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Дніпропетровський державний аграрний університет

Навчально-науковий інститут економіки

Кафедра економіки навколишнього середовища і статистики

КУРСОВА РОБОТА

Статистичне дослідження обсягу і складу національного багатства України

Дніпропетровськ - 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ РІВНЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАГАТСТВА УКРАЇНИ

1.1 Сутність макроекономічної категорії «національне багатство»

1.2 Структура та порядок визначення рівня національного багатства України

1.3 Аналітичний огляд літератури за темою національного багатства України

РОЗДІЛ 2. СТАТИСТИКО-ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ РІВНЯ, ДИНАМІКИ ТА СТРУКТУРИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАГАТСТВА УКРАЇНИ

2.1 Первинні статистичні спостереження факторних та результативних ознак рівня національного багатства України

2.2 Індексний аналіз рівней рядів динаміки національного багатства України та його складових

2.3 Факторно-структурний аналіз складу національного багатства України

2.4 Екстраполяція ряду динаміки рівня національного багатства України та основні резерви його росту

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Основна мета курсової роботи полягає у дослідженні рівня, складових та динаміки національного багатства України.

На початку 90-х років ХХ ст. експерти Світового банку реконструкції й розвитку (СБРР) запропонували свою методику визначення рейтингу країн за внутрішнім економічним потенціалом. При зіставленні рейтингу експерти виходили не з традиційних показників (розмір ВВП, дохід на душу населення, темпи росту виробництва та ін.), а запропонували новий індикатор - національ-не багатство на душу населення. Він включає в себе не тільки вартість товарів та послуг, але й потенційний капітал у формі природних ресурсів, інтелектуально-го потенціалу нації та ін.

Ідея обчислення «національного багатства» як сукупності різних видів накопиченого капіталу зародилася у низки європейських економістів більше трьох століть тому. З тих пір вона пережила численні етапи як посилення інтересу до неї і спроб її практичної реалізації, так і майже повного забуття відсутності необхідної інформації та неопрацьованості методології розрахунків.

У середині ХХ століття інтерес до обчислення національного багатства відродився у зв'язку з підготовкою ООН міжнародного стандарту статистичного обліку - системи «національних рахунків».

У найбільш широкому розумінні національне багатство представляє собою результат постійно поновлюваного процесу накопичення і використання суспільством матеріальних і духовних результатів праці і експлуатованих природних ресурсів для задоволення, як поточних потреб, так і довгострокових потреб економічного зростання. У вітчизняній науці історія досліджень і оцінок національного багатства ознаменована такими іменами, як А.І. Анчішкін, В.М. Богачов, А.Л. Вайнштейн, Я.Б. Кваша, В.М. Кириченко, Г.М. Сорокін, С.Г. Струмілін і багато інших.

Національне багатство (НБ) є одним із індикаторів стану розвитку еконо-міки. Динаміка величини НБ може бути зіставлена з динамікою економічного зростання. Крім того, нерідко НБ стає поштовхом для збільшення динаміки реального ВВП. Сукупне багатство світу оцінюється в 550 трлн дол США (на початок третього тисячоліття), у тому числі людський капітал - 365 трлн дол США.

Об'єктом курсової роботи є показники національного багатства України.

Предметом курсової роботи виступає статистичне дослідження рівня та динаміки змін національного багатства України.

Курсова робота складається із вступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначаються мета, завдання, предмет та об'єкт дослідження. В основній частині розглядається поставлена проблема. У висновках сформульовано основні результати курсового дослідження.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ РІВНЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАГАТСТВА УКРАЇНИ

1.1 Сутність макроекономічної категорії «національне багатство»

Багатство як економічна категорія - це єдність його двох сторін: матері-ально-речової та соціальної. Строго кажучи, подібна подвійність властива будь-якій економічної категорії. Але в багатстві єдність та взаємодія двох названих сторін проявляється найбільш наочно. Сказане пов'язане з тим, що деякі основні ознаки матеріального утримання багатства (накопичуваність, довготривалість використання, відтворення за рахунок додавання тієї чи іншої форми суспільної праці, багаторазова відчужуваність в процесі життєвого циклу та ін..) роблять його переважаючою формою матеріалізації пануючої системи відносин влас-ності [48].

Національне багатство -- це сукупність вироблених і нагромаджених суспільством матеріальних та духовних благ, набутих протягом усього його існування, а також природний потенціал країни. Національне багатство визначається у натурально-речовинній та вартісній формах на певну дату.

Національне багатство містить такі три складові [39]:

1. Матеріальне багатство - це основний та оборотний капітал суспільства, а також обіговий капітал.

Основний капітал -- засоби праці: будинки, споруди, верстати, устаткування тощо. Оборотний капітал -- предмети праці: сировина, матеріали, енергетичні ресурси, оброблені людською працею. До обігового капіталу належать готова продукція та страхові внески.

Структуру цього багатства становлять всі матеріальні блага соціальної сфери: університети та школи, лікарні та санаторії, об'єкти культури та спорту, житловий фонд, майно населення, державні запаси, природні ресурси, які вже залучені до процесу виробництва. По суті, речове багатство являє собою нагромаджену працю суспільства, виражену в матеріальних благах за певний тривалий історичний період. Зміст структури речового багатства постійно змінюється під впливом НТР та соціально-економічних зрушень. У міру розвитку суспільства речове багатство нації збільшується.

2. Нематеріальне багатство. До нього належать грошові цінності у вигляді грошових знаків, цінних паперів, а також усі людські здібності й досягнення в науці, культурі, спорті, мистецтві, нагромаджений виробничий досвід суспільства, виражений у загальнолюдському знанні.

3. Природне багатство -- це пізнані (розкриті) природні ресурси: земля, вода, повітря, ліс, розвідані корисні копалини, клімат. Багатоманітні елементи природи є природним даром людині з боку природи і по суті -- потенційним багатством нації. Природа -- матеріальна передумова виробництва та природне середовище життєдіяльності нації. Більшість елементів природного багатства не збільшується, а зменшується в результаті антропогенного впливу. Тому існує проблема збереження та суворої економії елементів природного багатства.

Національне багатство є різноманітним за своїм складом і змістом, а та-кож за роллю у суспільному відтворенні. Ту частку національного багатства, яка є результатом нагромаджених продуктів суспільної праці, називають національ-ним майном. Природні ресурси, що їх не залучено до процесу відтворення, є по-тенційним багатством нації.

За своїм складом одна частка національного багатства виступає як засоби виробництва, інша -- як предмети невиробничого споживання. Засоби вироб-ництва, включаючи й залучені до економічного обороту природні ресурси, є речовинними (матеріальними) елементами продуктивних сил суспільства.

Національне багатство можна розглядати з точки зору його натурально-речовинної та вартісної форми. За натурально-речовинним складом національне багатство -- це сукупність багатьох споживних вартостей. Передумовою перет-ворення їх у елемент багатства є їх здатність нагромаджуватись, складати запас, існувати поза процесом праці, хоча це і не є абсолютним чинником багатства. Наприклад, затрати праці, пов'язані із поліпшенням природних ресурсів, осво-єнням цілинних земель, осушенням боліт та ін., не приймаючи уречевленої фор-ми, також відносяться до багатства.

Залежно від економічного призначення і ролі у процесі відтворення, еле-менти національного багатства поділяються на виробничий і споживчий (неви-робничий) фонди.

Виробничий фонд національного багатства -- це запаси засобів вироб-ництва (знарядь і предметів праці), призначених для обслуговування сфери ви-робництва.

До виробничого фонду національного багатства включають [27]:

основні виробничі фонди;

запаси матеріальних оборотних фондів, в тому числі: матеріальні запаси виробничої сфери (запаси сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва і незавершеного будівництва);

запаси готової продукції (засоби виробництва) на складах підприємств, у системі постачання, на товарних біржах, у дорозі;

державні резерви засобів виробництва (знарядь і предметів праці);

нагромаджені (накопичені) матеріальні та трудові витрати, пов'язані із поліпшенням земель, лісів та інших природних ресурсів.

Зазначимо, що виробничий фонд значною мірою визначає динаміку націо-нального багатства. Зростання національного багатства залежить насамперед від долі виробничого фонду і ефективності його використання.

Найважливіша і найбільш активна частина національного багатства -- це основні виробничі фонди, насамперед, засоби праці, тобто виробничі будівлі, споруди, силові та робочі машини, устаткування, різне обладнання, транспортні засоби, шляхи сполучень та ін. Основні виробничі фонди є важливим показни-ком рівня економічного розвитку країни. Основні фонди як сукупність засобів праці є вирішальним фактором процесу виробництва матеріальних благ, а їх на-турально-речовинний склад визначає характер матеріально-технічної бази сус-пільства. Кількісне зростання та якісне удосконалення основних фондів, завдяки чому створюються матеріальні умови розширення виробництва і втілюються до-сягнення науково-технічного прогресу, забезпечують підвищення технічної озб-роєності, продуктивності праці робітників, їх кваліфікації, культурно-технічного рівня. Це зумовлює збільшення випуску продукції при менших витратах сус-пільної праці, підвищує ефективність економіки.

Важливим елементом виробничого фонду національного багатства є запа-си матеріальних оборотних фондів (виробничі запаси сировини, матеріалів, па-лива, інструментів, запасних частин, готової продукції, незавершеного вироб-ництва та ін.), які створюють речовинну субстанцію різної продукції або спри-яють здійсненню процесу її виробництва. Одна частина оборотних фондів зна-ходиться безпосередньо у самому виробництві, а інша (фонди обігу) -- поза йо-го межами (це готова продукція, яка знаходиться на складах підприємств або у каналах обігу, у дорозі).

Оборотні фонди, які знаходяться безпосередньо у процесі виробництва, споживаються на протязі кожного виробничого циклу, втрачають свою самос-тійну форму і повністю переносять у цьому ж циклі свою вартість на продукти праці [27]. Для нагромадження оборотних фондів необхідно менше часу, ніж для нагромадження основних фондів. Разом із тим визначення оптимальних розмірів необхідних оборотних фондів має велике значення для підвищення ефективнос-ті виробництва.

Результатом нагромадження є і предмети праці, що знаходяться у системі державних резервів і страхових запасів. Резервні фонди складаються із двох частин -- фондів засобів оборони та фондів державних господарських резервів [27]. Фонди засобів оборони поділяються на частину, що нагромаджується, і частину, що є поточним споживанням. Державні господарські резерви склада-ються із матеріальних і валютних резервів. Останні являють собою особливу частку резервів, що включає золото, валюту, дорогоцінне каміння тощо.

Споживчий (невиробничий) фонд національного багатства -- це сукуп-ність нагромаджених матеріальних благ, які призначені для невиробничого спо-живання. Він складається із фонду споживання населення і суспільного спожив-чого фонду [27].

До складу споживчого фонду, що безпосередньо задовольняє потреби на-селення, включають:

основні невиробничі фонди закладів охорони здоров'я, освіти, культури, спорту, побутових послуг і житловий фонд;

готову продукцію (предмети споживання), яка знаходиться на складах підприємств, у торгівлі та громадському харчуванні, домашніх господарствах населення, дорозі;

особисте майно населення (предмети довгострокового користування) -- меблі, господарсько-побутові і культурно-побутові прилади, книги, транспортні засоби та ін.Суспільний споживчий фонд включає:

основні фонди наукових закладів, органів управління, фінансової системи, громадських організацій;

матеріальні запаси у зазначених вище закладах і організаціях, запаси військового майна та резерви;

суспільні резерви та запаси предметів споживання.

Національне багатство органічно пов'язане із валовим внутрішнім про-дуктом (ВВП) [28]. Причому цей зв'язок має двобічний характер. З одного боку, виробництво ВВП залежить від використання багатства, з іншого -- обсяг наці-онального багатства, темпи його зростання залежать від рівня виробництва ВВП. Виробництво постійно поповнює запас матеріальних благ, а останні знову стають передумовою нового процесу виробництва, тобто багатство постійно споживається, поповнюється і нагромаджується. При цьому обсяг і темпи зростання національного багатства залежать від обсягу і темпів зростання ВВП і ВНД.

Просте відтворення національного багатства здійснюється шляхом від-новлення спожитої частини основних фондів і запасу оборотних фондів за раху-нок відшкодування зносу, а також відшкодування вибуття основних невиробни-чих фондів (за рахунок частини кінцевого споживання органів державного уп-равління і домашніх господарств). Внаслідок такого оновлення національного багатства змінюється його якісний склад. При простому відтворенні за рахунок ВВП і ВНД відшкодовуються і втрати багатства у зв'язку зі стихійним лихом.

Розширене відтворення національного багатства відбувається за рахунок нагромадження частки ВВП і ВНД (рахунок капіталу), у результаті чого збіль-шується у складі багатства обсяг виробничих основних і оборотних фондів, при-ріст державних резервів і страхових запасів. За рахунок кінцевого споживання органів державного управління та населення, а також валового нагромадження збільшується споживчий фонд національного багатства, про що свідчить приріст вартості основних невиробничих фондів, збільшення вартості предметів довго-строкового користування та запасів сільськогосподарської продукції у населен-ня та ін.

Визначення обсягу національного багатства до недавнього часу спиралося на розрахунки балансів основних фондів і запасів матеріальних оборотних фон-дів, балансів окремих видів природних ресурсів, міжгалузевого балансу, окре-мих матеріальних балансів, а також різних розрахунків і обстежень. Проте пере-хід до СНР вимагає перегляду методології розрахунку показника національного багатства, розширення його змісту і складу, включення нових елементів, погод-ження з поточними операціями основних рахунків СНР та ін. [17]

До складу національного багатства слід включити деякі інші елементи, що складають багатство нації. Насамперед це стосується природних ресурсів як по-тенційних, так і тих, що перебувають у господарському обороті; нематеріально-го багатства (освітнього і наукового потенціалу; художніх, мистецьких, історич-них і культурних цінностей; майна культових установ та ін.); запасів золота та іноземної валюти, коштовних металів і каміння, військового майна, цінних папе-рів, майна за кордоном тощо.

Головними проблемами щодо визначення обсягу національного багатства за умови розширення його складу є проблеми, пов'язані із організацією обліку окремих видів майна та елементів нематеріального багатства, які зараз не вра-ховуються; оцінки окремих елементів багатства, зокрема, природних ресурсів. Для оцінки цих елементів розроблено відповідні методи, які відрізняються від традиційних, за принципами і наслідками розрахунків. Тому їх використання на даному етапі є очевидним і необхідним. Природні ресурси, зокрема, можна оці-нювати за допомогою розроблюваних економічних кадастрів шляхом інвентари-зації окремих видів ресурсів. Для оцінки запасів мінеральної сировини можна використовувати суму вартості витрат, пов'язаних із відкриттям і облаштуван-ням окремих видів корисних копалин. Значну частина ресурсів можна оцінити на основі розрахунків сільськогосподарської (диференційної) та гірничої ренти. Лісові ресурси можна оцінювати на рівні вартості лісу, що перебуває в експлуа-тації, або на рівні витрат за весь час існування якоїсь частини лісового фонду на підтримання лісу в певному стані. Так само можна визначити оцінку водних ре-сурсів, рибних багатств, ресурсів дичини та ін. Разом з тим для характеристики національного багатства та його складових частин у вартісному вигляді завжди слід виходити із економічної оцінки та прибутковості кожної з них [17].

При переході до ринкових відносин для визначення обсягу та динаміки національного багатства слід враховувати також деякі методологічні підходи. Вартісна оцінка будь-яких елементів національного багатства не може спирати-ся тільки на визначення витрат, які зростають здебільшого автономно, а повинна відображати і функціональні результати, в ім'я яких здійснюється процес нагро-мадження.

З цього погляду нагромадження основних виробничих фондів слід оціню-вати насамперед відносно динаміки їх потенціалу (сукупної потужності), тобто здатності виробляти продукцію. Тому до окремого елементу національного ба-гатства треба віднести нагромадження військового майна, що має самостійне функціональне призначення. Динаміку основних фондів оборонної промисло-вості, накопичення військової техніки необхідно оцінювати на основі критерію розумної оборонної достатності.

Основні невиробничі фонди необхідно визначати, виходячи з потреби у відповідних послугах, тобто здатності забезпечити населення житлом, здійснити право на охорону здоров'я, освітою тощо, а не за кількістю ліжок, учнівських місць, вчителів, лікарів та інших витратних показників.

Природні ресурси треба оцінювати не за витратами на їх видобування, які швидко збільшуються, створюючи ілюзію збільшення національного багатства, а за принципом рентної оцінки та «доходоутворюючого фактора».

1.2 Структура та порядок визначення рівня національного багатства України

Статистика національного багатства -- це система показників, за допомогою яких вимірюють наявні та нагромаджені в країні цінності, призначені для підтримання безперервності та розширення процесу суспільного відтворення [20]. Показники національного багатства за найважливішими елементами (у цілому і на душу населення) є найістотнішими характеристиками суспільно-економічного розвитку, досягнутого країною.

Структуру національного багатства згідно з СНР Євростату зображено на рис. 1.1 [20].

На визначення характеристик національного багатства і спрямована, насамперед, система статистичних показників, які можуть бути об'єднані в такі групи: 1) обсягу і структури; 2) відтворення складових; 3) динаміки національного багатства в цілому та його складових елементів; 4) розміщення по території.

Слід звернути особливу увагу на відсутність в системі визначення національного багатства за методологією СНР Євростату складової нематеріальних активів, розрахунок якої є, на даний момент, суб'єктивним та таким, що не має загальновизнаної методології обчислення в цінових показниках, аналогічно матеріальним та фінансовим активам.

Зрозуміло, що в статистиці національного багатства, де об'єднуються в окремі групи різнорідні елементи, можуть бути використані лише вартісні показники. Цей підхід не тягне за собою ускладнень при обчисленні обсягу та структури національного багатства. Адже в цьому разі використовуються моментні показники обсягу окремих матеріальних благ qi та відповідних їм цін рі за станом на одну й ту саму дату для всіх складових розрахунку, і ми дістаємо значення вартості національного багатства:

. (1.1)

Таку оцінку називають оцінкою в діючих цінах. У СНР показники національного багатства на початок періоду називають запасами. Пов'язуючи їх з показниками поточних операцій, які називають потоками, дістають дані на кінець періоду як нагромадження для наступного циклу відтворення. Як уже зазначалося на початку розділу, у цьому разі показники національного багатства грають провідну роль у всій системі статистичної інформації країни. Причому в СНР ці дані наводяться за залишковою вартістю, відбиваючи результати «чистого» нагромадження [20].

При вивченні динаміки та при міжнародних порівняннях оцінка в діючих цінах непридатна. Адже відмінності, що виникають, можуть бути зумовлені не тільки різницею в обсязі складових, а й різницею в рівнях цін:

. (1.2)

З метою елімінування впливу непропорційної зміни цін на окремі складові національного багатства СНР рекомендує щорічно переоцінювати національне багатство в сучасні (діючі) ціни за допомогою спеціальних індексів цін, тобто щороку обчислювати ці складові за відновлюваною вартістю:

(1.3)

або використовувати розрахунки в порівняльних цінах певного базового року, у цінах якого обчислюються всі зведені економічні показники системи. Використання порівняльних цін дозволяє елімінувати їх вплив при порівнянні вартості національного багатства:

. (1.4)

Відносні зміни вартості національного багатства в динаміці відбивають індекси:

вартості національного багатства

(1.5)

(він перебуває під впливом зміни цін і обсягу матеріальних засобів);

фізичного обсягу національного багатства

(1.6)

(при його розрахунку елімінується вплив зміни цін).

У СНР національне багатство подається як сума нагромаджених у країні нефінансових і чистих фінансових активів станом на певний момент часу (як правило, на початок і кінець року) [21].

Активи -- це економічні об'єкти, щодо яких інституційні одиниці індивідуально або колективно здійснюють право власності та від володіння якими або внаслідок використання яких можуть бути отримані економічні вигоди протягом деякого періоду. Важливою ознакою такої вигоди є здатність активу приносити дохід у майбутньому. Такі активи, як будівлі, споруди, обладнання і т. ін. використовуються у виробництві та роблять внесок в отримання доходу одиницею, що їх використовує. Фінансові активи й земля можуть давати дохід від власності, належний власникам таких активів. Інші активи не слугують джерелом доходу, але є засобам збереження багатства, наприклад дорогоцінні метали.

Вигоди, які можна отримати з активу, поступово можуть зменшуватися до нуля, особливо якщо актив фізично використовується в процесі виробництва. Однак у будь-який момент вигоди, що залишаються, які можуть бути отримати з активу, є запасом вартості. Їх можна реалізувати продажем активу іншій інституційній одиниці.

У СНР до активів належать тільки ті, які використовуються в економічній діяльності або є об'єктом прав власності. У СНР не враховуються в національному багатстві екологічні активи (моря, повітря тощо), деякі споживчі товари тривалого користування, інтелектуальний потенціал (досвід, знання, здібності людей і т. ін.).

Національне багатство -- сума нагромаджених у країні нефінансових й чистих фінансових активів станом на певний момент часу (як правило, на початок і кінець року).

Нефінансові активи виступають як матеріальні активи, що відтворюються, й активи, що не відтворюються. Активи, що відтворюються, поділяються, у свою чергу, на основний капітал (основні фонди), запаси матеріальних оборотних засобів і цінності. Невироблені активи можуть бути матеріальними і нематеріальними.

Фінансові активи (зобов'язання) виникають, коли одна інституційні одиниця (кредитор) надає кошти й отримує платіж від іншої одиниці (дебітора) відповідно до умов договору, укладеного між ними.

Як зазначалося вище, економічні активи поділяють на фінансові та нефінансові. Фінансові активи (зобов'язання) виникають, коли одна інституційна одиниця (кредитор) надає кошти й отримує платіж від іншої одиниці (дебітора) відповідно до умов договірних відносин, укладених між ними. Таке фінансове зобов'язання є фінансовим активом для кредитора і фінансовим пасивом для боржника. Майже всі фінансові активи виникають з фінансових зобов'язань, але монетарне золото і спеціальні права запозичення Міжнародного валютного фонду також розглядаються як фінансові активи, хоча для них немає відповідних фінансових пасивів. Фінансові активи існують у різних формах. Це може бути валюта, депозити, векселі, акції та інші цінні папери, позики.

Економічні активи, не включені в сукупність фінансових активів, називаються нефінансовими активами. Вони можуть виступати як матеріальні активи, що відтворюються, й активи, що не відтворюються. Активи, що відтворюються, поділяються, у свою чергу, на основний капітал (основні фонди), запаси матеріальних оборотних коштів і цінності. Невироблені активи можуть бути матеріальними і нематеріальними.

Активи, що відтворюються, є результатом праці. Активи, що не відтворюються, не є результатом праці людини, однак необхідні для процесу виробництва.

Основний капітал (основні фонди) -- це активи тривалого користування, що відтворюються, які багато разів використовуються в процесі виробництва.

Матеріальний основний капітал охоплює житлові та нежитлові будівлі, споруди; машини й обладнання, зокрема транспортне та інше обладнання, за винятком військового, яке не використовується багато разів і постійно; так звані активи, що «культивуються» (продуктивна, робоча і племінна худоба, дерева й чагарники, які культивуються заради отримання з року в рік продуктів).

Нематеріальний основний капітал охоплює геологорозвідувальні роботи, які ведуться для того, щоб відкрити нові поклади мінералів або палива для подальшого розроблення; комп'ютерне програмне забезпечення, яке мають намір використати у виробництві протягом одного або більше років; оригінальні розважальні програми літературних і художніх творів.

Запаси матеріальних оборотних коштів охоплюють запаси сировини, матеріалів, палива, напівфабрикатів у споживача; запаси готової продукції на складах у виробників і на підприємствах сфери обертання; товари в дорозі; державні матеріальні запаси; незавершене виробництво в усіх галузях економіки.

Цінності -- це товари значної вартості, які в основному не використовуються з метою виробництва або споживання, а зберігаються тривалий час як засіб зберігання, оскільки їхня вартість не зменшується щодо загального рівня цін. Це дорогоцінні метали й камені, ювелірні вироби, твори мистецтва і т. ін.

Матеріальні активи, що не відтворюються, є природними факторами. Як і основний капітал, вони використовуються в процесі виробництва і приносять дохід виробнику, що використовує активи. Якщо користувач не є власником, то платежі власнику від користувача становлять дохід від власності. Матеріальні активи, що не відтворюються, включають землю, поклади корисних копалин, біологічні ресурси, що не культивуються, водні ресурси (водоймища, озера, ріки, підземні води).

Нематеріальні активи, що не відтворюються, наявного права, що дозволяють їх власникам займатися конкретними видами діяльності або виробляти товари і послуги. До таких прав належать: право на розроблення корисних копалин, рибальство або полювання; право на виробництво і продаж копій наявного унікального товару; переважне право (опціон) на закупівлю або продаж фінансових активів або товарів на узгоджених умовах і т. ін. Ці права можуть бути втілені в патентах, торгових марках, авторських правах тощо.

Національне багатство розраховується на підставі даних балансу активів і пасивів СНР. Залежно від моменту обліку розрізняють початкові та заключні баланси активів і пасивів.

Початкові баланси активів і пасивів -- це активи і пасиви на момент відкриття балансу, тобто на початок періоду.

Заключні баланси активів і пасивів характеризують їхню величину на кінець періоду.

Рух активів і пасивів (матеріальних і фінансових) відображається в балансах, які зліва містять активи, а справа -- пасиви і власний капітал. У балансі активів і пасивів власний капітал є сальдуючою статтею і визначається відніманням від суми активів сум фінансових пасивів.

Заключні баланси активів і пасивів дорівнюють початковим балансам активів і пасивів плюс операції за рахунком капіталу (капіталовкладення всередині країни і за кордоном), плюс переоцінки, необхідні для приведення активів у ціни на кінцеву дату.

Зміни в балансах активів і пасивів дорівнюють різниці між заключними та початковими активами й пасивами. Ці зміни можуть бути як додатними, так і від'ємними.

В активній частині балансу містяться такі активи: матеріальні активи (що не відтворюються і які відтворюються), фінансові активи (без акцій) і акції. У складі пасивів міститься заборгованість (без акцій), а також акції та чисті активи.

Чисті активи як складова частина пасивів є балансуючою статтею та визначаються розрахунковим шляхом з їхньою допомогою врівноважуються активи й пасиви. Чисті активи дорівнюють різниці між загальним підсумком активів і загальною сумою заборгованості, включаючи акції. Рух запасів чистих активів від початку до кінця періоду описується за допомогою таблиці «Операції за період», яка охоплює всі операції чотирьох головних рахунків країни, а також переоцінку. Чисті активи можуть бути визначені й іншим способом, як сума матеріальних і чистих зарубіжних активів, які визначаються як різниця між підсумком пасивів і активів за балансом зарубіжних активів і пасивів.

Для того щоб побудувати заключний баланс активів і пасивів на кінець року, необхідно з'ясовувати зміну активів і зобов'язань протягом року, а такими можуть бути: валове нагромадження основного капіталу, споживання основного капіталу, приріст запасів матеріальних оборотних засобів, чисте придбання землі та матеріальних цінностей, чисті зарубіжні трансферти капіталу, інші зміни в обсязі активів (втрати активів унаслідок стихійних лих, аварій і т. ін). Крім того, зміни в активах і пасивах можуть відбуватися внаслідок холдингових операцій (збільшення або зменшення вартості активів за рахунок зміни цін) і в результаті зміни протягом року зарубіжних фінансових активів і зобов'язань (приріст (+), зменшення (-)).

Отже, для визначення величини нефінансових активів на кінець року необхідно до їхньої величини на початок року додати чисте нагромадження (визначається як сума валового нагромадження основного капіталу за мінусом споживання основного капіталу плюс приріст запасів матеріальних оборотних засобів, плюс чисте придбання землі та матеріальних цінностей), чисті зарубіжні трансферти капіталу, інші зміни в обсязі активів і номінальний холдинговий прибуток або збиток (як суму реального холдингового прибутку (збитку) і нейтрального холдингового прибутку (збитку)).

Фінансові закордонні активи на кінець року визначаються як сума їх на початок року плюс зміна зарубіжних фінансових активів. Фінансові закордонні зобов'язання на кінець року визначаються аналогічно, тобто як сума їх на початок року плюс зміна закордонних фінансових зобов'язань.

Отже, величину чистих закордонних фінансових активів на кінець року можна визначити як різницю між величиною закордонних фінансових активів на кінець року і величиною закордонних фінансових зобов'язань на кінець року.

Таблиця 1.1 Експериментальний баланс фінансових активів і пасивів України за 2009 рік [50] (млн. грн.)

Активи		Пасиви
4368789	Початковий баланс	4678451
5785	F.1	Монетарне золото та СПЗ
1119641	F.2	Готівкові гроші та депозити	606271
197955	F.3	Цінні папери, крім акцій	184288
848177	F.4	Кредити та позики	1339306
601056	F.5	Акції та інші види участі в капіталі	925830
10904	F.6	Страхові технічні резерви	10904
1585271	F.7	Інша дебіторська/ кредиторська заборгованість	1611852
	D.90	Чиста вартість капіталу	-309662
592953	Фінансовий рахунок	598862
-146	F.1	Монетарне золото та СПЗ
33861	F.2	Готівкові гроші та депозити	-37761
44821	F.3	Цінні папери, крім акцій	53936
14258	F.4	Кредити та позики	-88
111950	F.5	Акції та інші види участі в капіталі	148755
917	F.6	Страхові технічні резерви	900
387292	F.7	Інша дебіторська/ кредиторська заборгованість	433120
38445	Рахунки інших змін в активах	25749
2440	F.1	Монетарне золото та СПЗ
24902	F.2	Готівкові гроші та депозити	3357
6047	F.3	Цінні папери, крім акцій	3386
1712	F.4	Кредити та позики	17547
2937	F.5	Акції та інші види участі в капіталі	15768
…	F.6	Страхові технічні резерви	…
407	F.7	Інша дебіторська/ кредиторська заборгованість	-14309
5000187	Заключний баланс	5303062
8079	F.1	Монетарне золото та СПЗ
1178404	F.2	Готівкові гроші та депозити	571867
248823	F.3	Цінні папери, крім акцій	241610
864147	F.4	Кредити та позики	1356765
715943	F.5	Акції та інші види участі в капіталі	1090353
11821	F.6	Страхові технічні резерви	11804
1972970	F.7	Інша дебіторська/ кредиторська заборгованість	2030663
	D.90	Чиста вартість капіталу	-302875

Таблиця 1.2 Експериментальний баланс нефінансових активів України за 2009 рік [50] (млн. грн.)

	Код рядка	Початковий баланс	Рахунок капіталу	Рахунки інших змін в активах	Заключний баланс
А	Б	1	2	3	4
Нефінансові активи	01=02+03+04	2 362 909	45 961	601 796	3 010 666
Основні засоби*	02	2 012 485	58 198	555 220	2 625 903
Нематеріальні активи	03	17 949	37	1 804	19 790
Матеріальні оборотні кошти	04	332 475	-12 274	44 772	364 973

*без врахування житлових будівель в зв'язку з відсутністю повної інформації щодо якісного їх складу та ринкової ціни.

1.3 Аналітичний огляд літератури за темою дослідження

Однією із найбільш загальних макроекономічних категорій, що дає уяв-лення про наявні ресурси і потенціал розвитку країни є національне багатство. Для України, яка володіє значними обсягами національного багатства, актуа-льною в період визначення її стратегічних пріоритетів, стає проблема його комплексної оцінки. Відсутність системних досліджень національного багатст-ва не дає можливості у повній мірі використовувати його з метою оптимізації структури економіки, активізації внутрішніх факторів економічного зростання, вирішення соціальних проблем та підвищення добробуту нації.

У цьому контексті вартісна оцінка елементів національного багатства України є одним із важливих кроків дослідження цієї надзвичайно важливої категорії, що й обумовило мету даної статті - на основі вивчення різних мето-дологічних підходів визначення національного багатства зробити кількісну оцінку багатства України в динаміці [49].

Серед тих, хто зробив значний внесок у визначення поняття національ-ного багатства, слід назвати В.Петті, який одним із перших у XVII столітті представив його як суму нагромаджених матеріальних цінностей. Наприкінці XIX на початку XX століття представники історичної школи (А. Шторх. А. Амон, Р. Ліфман, П. Хермберг) визнавали багатство лише окремих осіб, залишаючи осторонь поняття національного багатства країни [17]. В економічній літературі також часто згадується ім'я французького економіста Е. Роговського, який в масштабах суспільства представляв національне багатство як суму багатств приватних осіб, визначених в діючих цінах (майно держави, церкви, об'єкти громадського користування не враховувались).

Сучасні визначення національного багатства (НБ) відрізняються тим, що в них розглядається багатство суспільства у цілому, зокрема, у фінансовому словнику НБ представлено як "сукупність матеріальних благ, створених і нагромаджених суспільством у процесі попереднього розвитку, а також природних ресурсів, залучених до господарського обороту" [11]. До його складу належать: основні і невиробничі фонди країни, оборотні фонди матеріального виробництва, включаючи товарні запаси у виробництві й торгівлі, а також державні резерви та страхові запаси, особисте майно громадян тривалого використання, природні ресурси, залучені до процесу відтворення (запаси ко-рисних копалин, гідроенергії, лісовий та земельний фонди). Сюди ж зарахо-вують і золотий запас держави. А в деяких випадках і науково-технічний рівень та досвід працівників, культурно-духовні цінності, інтелектуальну власність тощо.

Слід зазначити, що склад національного багатства та методи його об-рахування змінюються з часом і є різними для різних країн, залежно від крите-ріїв включення до нього тих чи інших елементів. Так, історично відправною точкою у процесі обчислення НБ, наприклад, для англійського економіста Р.Гіффена, слугувала інформація про прибутковий податок, інші розраховували національне багатство на основі даних про майно, що одержували в спадщину або в дарунок [17]. Згодом найбільш поширеним став метод безперервної інвентаризації, на основі якого у 40-50 роки XX століття американський економіст Р.Голдсміт розрахував елементи національного багатства у США за 1898-1948, 1905-1950, 1945-1958 роки, англійський економіст П.Редферн - Великобританії за 1938-1953 роки, російський вчений А. Ванштейн зробив оці-нки майна суспільного господарства в національному багатстві дореволюційної Росії [17].

У першій половині XX століття національне багатство визначалось як благо, що можна оцінити грошима. Поширення трактування національного багатства як сукупності "економічних благ", що мають ціну, та "вільних" благ (зокрема, дарів природи) знайшло відображення і у сучасних підходах до ви-значення та обчислення національного багатства.

Так, на сьогоднішній день панівною є концепція, що склалась у процесі розробки ООН міжнародних стандартів національного рахівництва - Системи Національних Рахунків (СНР) - де національне багатство розглядається у широкому трактуванні, як сума нефінансових активів країни та її чистих вимог до решти світу (п. 13.2 СНР) [26]. Згідно з цією концепцією національне ба-гатство країни представляє сукупність ресурсів країни (економічних активів), які визначають необхідні умови виробництва товарів, надання послуг і за-безпечення життя людей. Воно складається із економічних об'єктів, ключовою ознакою яких є можливість отримання їх власниками економічної вигоди.

В рамках СНР оцінка національного багатства розглядається як окремий випадок балансу активів і пасивів, коли баланс складається для країни у цілому, у структурі якого виділяються [26]:

1) нефінансові активи:

- вироблені активи (основні фонди, запаси матеріальних оборотних коштів),

- невироблені активи (матеріальні невироблені активи, нематеріальні невироблені активи);

2) фінансові активи і пасиви:

- монетарне золото та SDR;

- готівкова валюта та депозити;

- цінні папери (окрім акцій);

- акції та інші форми участі у капіталі;

- кредити та позики;

- страхові технічні резерви;

- дебіторська/кредиторська заборгованість.

Новаторською на сьогоднішній день визнається методика, що розроблена спеціалістами Світового банку і яка була запропонована у рамках роботи з визначення індикаторів стійкого розвитку (sustainable development) [37]. Метод було розроблено з метою аналізу структури національного багатства, ролі окремих його елементів у розвинутих країнах та країнах, що розвиваються. У рамках концепції запропонованої фахівцями Світового банку у національне багатство входять:

* природний капітал;

* вироблений капітал (активи);

* людський капітал (людські ресурси);

* соціальний капітал.

Дослідження в області теорії і практичного використання знань про людський капітал (далі ЛК) заохочувалися в США та інших розвинених країнах. Троє американських учених за дослідження в області ЛК одержали Нобелівські премії: в 1971 році. Першим удостоївся премії Саймон Кузнець, який довів, що високий рівень і якість ЛК народу - необхідна умова розвитку країни; в 1979 році премія вручена Теодору Шульцу, який розробив теоретичні основи науки про ЛК; в 1992 році премію одержав Гарі Беккер, який показав, що інвестиції в здоров'я, освіту, культуру народу є найефективнішими вкладеннями з високою і довгостроковою віддачею [44]. В результаті обліку ЛК при управлінні США стали світовим лідером, зосередивши 29% світового ЛК (95 трлн. долл.). За підрахунками Світового банку, у складі національного багатства США основні виробничі фонди становлять 19%, природні ресурси - 5%, а ЛК - 76% [44]. ЛК країн СНД становить лише 11% світового і був оцінений в 40 трлн. долл.[44]. В Україні ж за період 2000-2005 у структурі національного багатства ЛК займав лише 47% і за ці роки його частка скоротилася приблизно на 8%. Потрібно відзначити, що часка ЛК у структурі світового багатства становить більше 66%, а в країнах «сімки» та ЄС - понад 75% [44].

Теорія ЛК вперше системно об'єднала економічний ріст і такі різнопланові фактори як виховання, освіта, якість освітніх і медичних послуг, рівень заробітків, гендерні аспекти зайнятості, соціальна нерівність і т.д., цим самим перемістивши акцент з матеріальних на людські складові розвитку. С. Кузнець писав: "Найбільшим капіталом країни є її люди з їх майстерністю, досвідом і мотивацією до корисної економічної діяльності"[38].

На відміну від поняття робочої сили ЛК враховує всю сукупність людських характеристик, розглядаючи людину як зміст, мету і засіб розвитку конкурентоздатної країни (перехід до ідеї «соціогуманітаної держави», держави для людини). ЛК формується під впливом всієї сукупності факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, при цьому первинною складовою ЛК є здоров'я - фізичне, фізіологічне, психічне, духовне і матеріальне благополуччя на основі спадковості, освіти та виховання.

Аналіз рівнянь економічної динаміки на рівноважній траєкторії росту, для якої рівень споживання, нові знання, випуск продукції і витрати капіталу збільшуються експоненціально, дозволив П. Ромеру зробити висновок, що темп економічного росту перебуває в прямій залежності від величини ЛК. На підставі побудованої моделі він робить висновок, що країни з більшим накопиченим обсягом ЛК будуть мати більш високі темпи розвитку [34].

Високий рівень і якість накопиченого ЛК необхідні для прискореного здійснення інституціональних реформ, трансформації держави, технологічного відновлення виробництв, ринкових перетворень економіки та саме досить високі рівень і якість ЛК країни з «наздоганяючою» економікою, забезпечують її вихід на стабільний ріст ВВП на особу і підвищення якості життя населення [34]. Шульц Т., Денісон Е. і Кендрик Дж. зробили кількісну оцінку внеску освіти в економічний ріст, встановивши, що протягом ХХ в. нагромадження ЛК випереджало темпи нагромадження фізичного капіталу [23].

ЛК лежить в основі багатьох явищ стимулюючих економічний ріст (рис. 2). Типові оцінки свідчать, що збільшення ЛК на 1% приводить до прискорення темпів росту ВВП на душу населення на 1-3%[16].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2 Канали впливу людського капіталу на економічний ріст [16]

Варто зазначити, що автори експериментальної методики з метою про-ведення міжкраїнових порівнянь були змушені зробити у своїх розрахунках ряд значних припущень й низку серйозних спрощень. Так, зосередившись тільки на економічному потенціалі, не було проведено оцінку соціального капіталу, під яким розуміли "сукупність мереж, взаємовідносин, норм та інститутів, які впливають на продуктивність економіки". Крім того, людський капітал оці-нювався за залишковим принципом: із загального обсягу чистого національно-го продукту (ЧНП) віднімався ЧНП, вироблений за рахунок природних ресур-сів, після чого розраховувалась поточна вартість залишку "не ресурсного" ЧНП за середню кількість років продуктивного життя населення. Із отриманого у ре-зультаті продукту, який може виробити населення, вираховувалась сума активів та землі, й дана величина приймалась у якості оцінки людських ресурсів.

Незважаючи на всі дискусійні місця запропонованої методики, її викори-стання дало можливість зробити оцінку національного багатства більш ніж 100 країн світу (табл. 1.1).

Таблиця 11 Національне багатство на душу населення по географічних регіонах світу у 1994 році [14]

Результати досліджень фахівців Світового банку дають можливість зро-бити висновок, що ключове місце у національному багатстві країн світу нале-жить людським ресурсам - у середньому їх частка у структурі перевищує 60%, в той час як роль виробленого людиною капіталу характеризується 15-30% вар-тості світової економіки, природний капітал залежить від забезпеченості ресур-сами і коливається від 2 до 39%.

Колективом російських вчених, після значних спрощень та припущень, зокрема щодо "однакових умов ринкової економіки й однакових цін", Л.Нестеровим та Г.Ашировою були отримані оцінки, що відображають результати нагромадження загального обсягу багатства і основних форм капі-талу у країнах світу й у тому числі СНД (табл. 1.2 - 1.3).

Таблиця1.2 Національне багатство світу на початку XXI століття [14]

Таблиця 1.3 Експериментальні оцінки людського капіталу України, Росії та Білорусі [13]

РОЗДІЛ 2. СТАТИСТИКО-ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ РІВНЯ, ДИНАМІКИ ТА СТРУКТУРИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАГАТСТВА УКРАЇНИ

2.1 Первинні статистичні спостереження факторних та результативних ознак рівня національного багатства України

Аналіз вітчизняного досвіду розрахунків національного багатства Украї-ни, який було проведено у рамках дослідження процесу капіталізації економіки в Інституті економіки та прогнозування НАН України [48] дав можливість за-пропонувати підхід, який враховує ті елементи НБ, що не були включені у ви-щенаведених дослідженнях, однак є важливими з точки зору збільшення по-тенціалу капіталізації економіки та пошуку нових джерел прискорення еконо-мічного зростання. Зокрема, до складу національного багатства України включе-но:

- людський капітал, який представляє нематеріальну складову багатства. Окрім сукупності професійних знань, умінь та навичок, оцінка включає ха-рактеристики стану здоров'я, рівень працездатності, фізичні дані робітника, а також відображає культурне надбання, володіння яким додає успіхів у комуні-кації з іншими людьми та допомагає створювати успішні з ними стосунки. Це є своєрідною сумою нагромадженої частки (результат освіти, виховання, трудо-вих навичок) та інвестицій, спрямованих на підвищення культурно-освітнього рівня та кваліфікації, які в майбутньому приноситимуть віддачу;

- фінансовий капітал, оскільки на практиці, незважаючи на методологію визначення НБ в рамках СНР, оцінка фінансових активів/пасивів країни або зовсім не включалась у розрахунки, або враховувалась тільки частково. Обґру-нтовуючи включення фінансового капіталу у НБ, можна сказати, що у сукупність ресурсів (активів), що входять до його складу, окрім тих, які уже приносять його власнику прибуток, входять і такі, що на даний момент не створюють додаткової вартості, тобто частина фінансового капіталу - це тільки потенційний капітал, але він може перетворитись, наприклад, у продуктивні сили, якщо ресурси будуть витрачені на придбання предметів та засобів виробництва;

- резервні активи як важлива складова запасів країни. Вони включають зовнішні активи країни, що перебувають під контролем органів грошово-кредитного регулювання та в будь-який час можуть бути використані для пря-мого фінансування дефіциту платіжного балансу або здійснення інтервенцій на валютному ринку з метою підтримки курсу національної валюти. До резервних активів входять: монетарне золото, спеціальні права запозичення, резервна позиція в МВФ, активи в іноземній валюті, що складаються з готівкових коштів, депозитів, цінних паперів та інших вимог. До складу резервів у НБ, окрім золотовалютних резервів, було включено ще страхові резерви, сформовані страховиками України (резерви збитків, резерви незароблених премій, резерви із страхування життя), та оцінку іноземної валюти на руках у населення у гривневому еквіваленті.

У табл. 2.1 наведено вартісні оцінки основних елементів національного багатства України та його структура, із якої видно, що у 2005 році національне багатство України оцінено за різними варіантами у 9,5-9,9 трлн грн, що складає майже 2 трлн дол. США.

Представлені варіанти вартісної оцінки НБ відображають різні методо-логічні підходи до визначення національного багатства та повноту розгляду різних його складових. Так, у першому варіанті, до складу національного ба-гатства входять реальний, людський та природний капітали. Перевагами такого підходу є врахування через реальний (основний та оборотний) капітали як фінансових, так і нефінансових активів; недоліком є те, що вони представлені тільки у частині підприємств та організацій окремих видів діяльності, тобто у цьому варіанті розрахунків не розглянуто економічні активи домогосподарств та не враховані фінансові активи держави. Цей недолік частково виправлений у другому варіанті розрахунків, де замість реального капіталу було представлено речовий капітал підприємств (виділено оборотний капітал, який включено у фінансовий капітал країни), а також включено у розгляд сукупний фінансовий капітал, що представляє кількісну оцінку фінансових активів усіх суб'єктів господарювання, населення та держави. Слабким місцем є оцінка майна домогосподарств.

Таблиця 2.1 Національне багатство України у 2005 році [48]

Взявши до уваги всі слабкі місця розрахунків національного багатства, все ж таки варто підкреслити, що отримані результати є новим кроком у дослідженні цієї надзвичайно важливої категорії як з точки зору аналізу її наповнення, так і розгляду у динаміці (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Динаміка національного багатства України та його структура в 2000-2005 роках [49]

В табл.2.3 - 2.4 наведені результати первинного статистичного дослід-ження основних складових та загального рівня за 2000 - 2009 рр.:

національного багатства України;

щорічного валового внутрішнього продукту в економіці України (ВВП), як результату використання національного багатства України.

Як показує аналіз даних, наведених в табл.2.3, оскільки Держкомстат України працює в рамках параметрів СНР, то людський та природний капітал України не оцінюється, особливо на фоні світової фінансової кризи 2008 -2009 рр. Таким чином, предметом статистичного дослідження національного багатства України в даній курсовій роботі буде часовий інтервал 2001 -2005 років (період курсової стабілізації «гривня - долар США»).

Таблиця 2.3 Результати первинного статистичного дослідження рівня та складових національного багатства України

Таблиця 2.4 Результати первинного статистичного дослідження рівня та складових щорічного ВВП України

2.2 Індексний аналіз рівней рядів динаміки національного багатства України та його складових

Для кращого розуміння і аналізу досліджувальних статистичних даних, їх потрібно систематизувати, побудувавши хронологічні ряди, які називаються рядами динаміки або часовими рядами.

Кожний ряд динаміки складається з двох елементів [41]:

1) періодів або моментів часу, до яких відносяться рівні ряду (t);

2) статистичних показників, які характеризують інтенсивності рівнів ряду(Y).

Основою довгострокового аналізу та прогнозування параметрів рядів динаміки є індексний аналіз.

У процесі індексного аналізу рядів динаміки обчислюють і використовують наступні аналітичні показники динаміки: абсолютний приріст, темп (індекс)зростання, темп приросту. Обчислення цих показників грунтується на абсолютному або відносному зіставленні між собою рівнів ряду динаміки. Рівень, який зіставляється, називають звітним, а рівень, з яким зіставляють інші рівні - базисним. За базу зіставлення приймають початковий (перший) рівень ряду динаміки. Якщо кожний наступний рівень зіставляють з попереднім, то отримують ланцюгові показники динаміки, а якщо кожний наступний рівень зіставляють з рівнем, що взятий за базу зіставлення, то одержані показники називають базисними [41].