Ефективність виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Ефективність як економічна категорія

Проблема ефективності виробництва завжди посідала важливе місце серед актуальних проблем економічної науки. Зацікавленість нею виникає на різних рівнях управління економікою - від власників приватного підприємства до керівників держави.

Фактично визначення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному (за оптовими цінами або за собівартістю) виразі або прибуток. Але ж сама по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. Звідси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати. Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні фонди), предметів праці (оборотні фонди), робочої сили (трудові ресурси). Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку всіх перелічених ресурсів.

Виходячи з цього можна дати таке визначення ефективності: ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу.

Загальна методологія визначення ефективності може бути виражена формулою:

F=E/P, де

F - ефективність;

Е - ефект (результати);

Р - витрати (ресурси).

При цьому слід мати на увазі, що, звичайно, перелік ресурсів підприємства, котрі визначають його ефективність, не є вичерпним, тобто в конкретних умовах на ефективність діяльності підприємства можуть чинити істотний вплив інші фактори. Але для середньостатистичного підприємства, яке діє в умовах ринку, урахування зазначених факторів гарантує отримання найбільш адекватної оцінки стану справ на підприємстві.

Узагалі ж питання стосовно того, що вважати результатами виробництва, а що - витратами, які зумовили появу цих результатів, є дискусійним. Учені-економісти висунули чимало пропозицій стосовно вирішення цього питання. Але з усієї їх множини найбільш обґрунтовані точки зору можна об'єднати в межах таких трьох підходів:

1) ресурсний, коли економічний результат зіставляється з економічною оцінкою виробничих ресурсів, які застосовуються під час виробництва;

2) витратний, коли економічний результат порівнюється з поточними витратами, які безпосередньо пов'язані з його досягненням;

3) ресурсно-витратний, що, як це видно з самої назви, являє собою певний компроміс між двома попередніми. Тобто до уваги береться як певна оцінка наявних ресурсів, так і оцінка поточних витрат. Проте застосування цього підходу має бути дуже зваженим і обережним, адже виникає проблема подвійного рахунку, а також значного впливу галузевих особливостей виробництв (фондомісткості, капіталомісткості, трудомісткості тощо).

Кожен із цих підходів має свої переваги та недоліки, і доцільність застосування того чи іншого з них визначається конкретними обставинами й поставленими завданнями.

Що стосується чисельника формули ефективності, то тут також можна виділити три найзагальніші підходи.

1. За результат береться валова вартість створеного за певний період продукту (наприклад, виготовлена або реалізована продукція за оптовими цінами).

2. Як результат беруть прибуток. Це досить поширений підхід, і при його застосуванні утворюється ціла множина показників рентабельності, коли прибуток зіставляється з собівартістю виробництва або з вартістю основних фондів, або з величиною активів підприємства чи його капіталом тощо.

3. За результат береться сума прибутку та амортизації. Річ у тім, що з точки зору попереднього підходу підприємство, яке має від'ємну величину прибутку (що визначається за тією або іншою законодавче визначеною методологією), автоматично є нерентабельним, а отже, й неефективним. Але для перехідних економік, у яких відбуваються інтенсивні трансформаційні процеси, на думку окремих економістів, ефективною може вважатися діяльність і такого підприємства, яке не може забезпечити повного відтворення своїх ресурсів, передусім основних фондів. Ідеться про те, що втрати суспільства в разі ліквідації такого підприємства будуть все ж більшими, ніж тоді, коли воно продовжуватиме діяльність до повного спрацювання своїх основних фондів.

Завдання визначення ефективності виникає в різних ситуаціях, і його раціональне вирішення в конкретних умовах передбачає застосування тих або інших підходів чи методик. Можна виділити такі загальні напрямки, за якими визначається ефективність.

1. Оцінювання ефективності виробництва з метою забезпечення оптимальної стратегії управління ним. У межах цього напрямку досліджується насамперед ефективність використання ресурсів підприємства.

2. Оцінювання ефективності підприємства з метою визначення його привабливості як потенційного об'єкта інвестування. Таке оцінювання може здійснюватися самим підприємством, потенційним інвестором або ж для забезпечення об'єктивності - незацікавленою організацією. При цьому портфельні інвестори, як правило, задовольняються фінансовими показниками ефективності, а стратегічних здебільшого цікавить комплексна її оцінка.

3. Оцінювання ефективності підприємства на макрорівні з боку держави.

Не слід вважати, що цей напрямок стосується виключно радянських часів, хоча об'єктивно в ті часи спостерігався розквіт діяльності в цьому напрямку. Але і в умовах ринку завдання такого плану вирішуються, хоча, звичайно, в інших масштабах.

2. Класифікація видів і форм прояву ефективності

Розглянемо основні ознаки класифікації ефективності та її види відповідно до цих ознак.

1. За наслідками отриманих результатів:

· економічна;

· соціальна;

· соціально-економічна.

Економічний ефект відображає різноманітні вартісні показники, що характеризують проміжні й кінцеві результати виробництва на підприємстві.

Формами прояву економічної ефективності є різноманітні економічні ефекти:

ь зростання продуктивності праці;

ь зниження собівартості продукції, що виготовляється;

ь збільшення прибутку;

ь зниження матеріаломісткості, фондомісткості, трудомісткості продукції.

Форми прояву соціальної ефективності пов'язані з отриманням соціальних ефектів: поліпшення умов праці, зростання життєвого рівня народу, поліпшення екологічних параметрів, збільшення тривалості життя людей та ін.

Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення кількості нових робочих місць і рівня зайнятості населення, поліпшення умов праці та побуту, стану навколишнього середовища, загальної безпеки життя. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними (збільшення безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників).

Форми прояву соціально-економічної ефективності зумовлені намаганням отримати максимальний економічний ефект при заданих параметрах соціального характеру.

2. За характером здійснюваних витрат:

ь ефективність застосовуваних ресурсів;

ь ефективність витрат (спожитих ресурсів).

До ефективності застосовуваних ресурсів відносять: ефективність виробничих фондів, ефективність трудових ресурсів, ефективність нематеріальних активів.

До ефективності витрат належать: ефективність капітальних вкладень, ефективність поточних витрат, ефективність сукупних витрат.

3. За видами господарської діяльності:

ь ефективність виробничої діяльності;

ь ефективність торговельної діяльності;

ь ефективність банківської діяльності;

ь ефективність страхової діяльності та інших видів діяльності.

Специфіка виду діяльності, безперечно, накладає певний відбиток на методологію визначення ефективності діяльності конкретного підприємства чи його структурних підрозділів, що проявляється в специфіці навіть самих показників ефективності, які застосовуються для цього.

4. За рівнем об'єкта господарювання:

ь ефективність економіки в цілому;

ь ефективність галузі, об'єднання підприємств, підприємства, структурного підрозділу підприємства;

ь ефективність виробництва окремих видів продукції.

5. За рівнем оцінювання:

ь ефективність рівня суспільства;

ь ефективність рівня суб'єкта підприємництва (господарювання).

Необхідність поділу показників ефективності на ці дві групи зумовлена певною антагоністичністю інтересів суспільства та індивіда або їх аналогів - держави та підприємства. Як наслідок, має місце невідповідність між критеріями оцінювання ефективності тих чи інших явищ або заходів (наприклад, економічних законів, зокрема з питань оподаткування). Держава має свої критерії, а підприємства - свої, і вони часто істотно різняться. Так, оцінюючи економічний ефект діяльності підприємства, держава обчислює його валовий прибуток. Останній містить суму податків та інших обов'язкових платежів, що виплачуються з прибутку. Для підприємства ж ефект - це чистий прибуток, котрий залишається у його розпорядженні після сплати всіх обов'язкових платежів.

5. За умовами оцінювання:

ь реальна ефективність;

ь розрахункова ефективність

ь умовна ефективність.

Реальна ефективність - це фактичний рівень витрат та результатів за даними бухгалтерського обліку та звітності.

Розрахункова - базується на проектних або планових показниках, отриманих розрахунковим шляхом.

Умовна ефективність використовується для оцінювання роботи структурних підрозділів підприємства.

7. За ступенем збільшення ефекту. Ця ознака дає змогу виокремити первісну та мультиплікаційну ефективність. Необхідність такого поділу видів ефективності викликана тим, що в результаті здійснення тих чи інших заходів може спостерігатися як одноразовий ефект, так і мультиплікаційний. Мова про мультиплікаційний ефект може йти тоді, коли початковий ефект повторюється й примножується на різних рівнях даного підприємства, а також поширюється на інші підприємства та організації.

8. За метою визначення:

ь абсолютна ефективність;

ь порівняльна ефективність.

Абсолютна ефективність характеризує загальну або питому (в розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) її величину, яку отримує підприємство в результаті своєї діяльності за певний проміжок часу.

Порівняльна ефективність визначається шляхом порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них. Її рівень відбиває економічні, екологічні, соціальні та інші переваги певного варіанта реалізації господарських рішень (напрямку діяльності) порівняно з іншими варіантами.

9. За типом процесу:

ь ефективність виробничих процесів (з точки зору як організаційної, так і технічної);

ь ефективність управління;

ь ефективність інвестиційної, інноваційної, маркетингової, фінансової діяльності та ін.

Ця ознака дає змогу диференціювати підходи до оцінювання ефективності, ураховуючи специфіку окремих процесів, які відбуваються на підприємстві.

3. Методики визначення ефективності

У визначенні показників ефективності науковці пішли різними шляхами.

Розглянемо систему показників ефективності. Вона пропонується в розгорнутому вигляді, тобто завдання обґрунтування оптимального набору показників у даному випадку ігнорується, оскільки є необхідність ознайомитися з тим, якими вони бувають. Система показників ефективності має:

· відображати витрати всіх видів ресурсів, що споживаються на підприємстві;

· створювати передумови для виявлення резервів підвищення ефективності виробництва;

· стимулювати використання всіх резервів, наявних на підприємстві;

· забезпечувати інформацією стосовно ефективності виробництва всі ланки управлінської ієрархії;

· виконувати критеріальну функцію. Тобто для кожного з показників мають бути визначені правила інтерпретації їх значень.

У системі показників ефективності виробництва можна виділити такі групи показників:

· ефективності використання основних фондів;

· ефективності використання оборотних фондів;

· ефективності використання праці (трудових ресурсів);

· ефективності окремих видів діяльності;

· узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства.

Що стосується перших трьох груп показників, то їх зміст детально розкривається у розділах, присвячених вивченню відповідних видів ресурсів.

Оцінювання ефективності капітальних вкладень. Певні особливості має визначення ефективності капітальних вкладень. Розрізняють абсолютну та порівняльну ефективність капітальних вкладень. Абсолютна ефективність капітальних вкладень показує загальну величину їх віддачі; порівняльна ефективність розраховується з метою визначення кращого з можливих варіантів (проектів) інвестування виробництва. Абсолютну ефективність визначають за допомогою двох взаємозв'язаних показників: коефіцієнта економічної ефективності капітальних витрат Ер та іншого (оберненого йому) терміну окупності капітальних вкладень:

Тр=1 / Ер

Фондовіддача - це відношення вартості виготовленої продукції (за гуртовими цінами) за рік (ВП) до середньорічної вартості основних фондів (ОВФ).

ФВ=ВП/ОВФ

Фондомісткість - це обернений показник до фондовіддачі.

Фм=ОВФ/ВП=1/ФВ

Рентабельність основних фондів - це відношення прибутку (П), одержаного за певний період, до середньої вартості основних фондів за той самий період (ОВФ).

Рф=П/ОВФ

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання - це відношення обсягу виготовленої продукції за певний період у натуральних або вартісних показниках (ВП) до виробничої потужності обладнання у відповідних показниках (Побл).

Кiнт=ВП / Побл

Коефіцієнт змінності обладнання - це відношення кількості відпрацьованих верстато-змін (Кст зм) до кількості одиниці обладнання (n).

Кзм=Кст зм/n

Коефіцієнт оборотності - це відношення вартості виготовленої продукції (за гуртовими цінами) за певний період (ВП) до середніх залишків оборотних фондів (ОЗ).

Коб=ВП/ОЗ

Коефіцієнт завантаження - обернений до коефіцієнта оборотності.

Кзав=ОЗ/ВП=1 / Коб

Тривалість обороту - це відношення кількості днів у періоді (Д) до коефіцієнта оборотності за цей період (Коб).

Тоб=Д / Коб

Рентабельність оборот них фондів - це відношення прибутку (П), одержаного за певний період, до середніх залишків оборотних фондів за той самий період (03).

Рф=П/ОЗ

виробництво підприємство привабливість показник

Показники ефективності використання праці (трудових ресурсів):

1) Продуктивнiсть працi - це вiдношення вартостi або кiлькостi виготовленноi продукцii (ВП) до витрат живоi працi, що вiдображаєть-ся кiлькiстю вiдпрацьованих Людино-годин (ЖП). Вiдображає кiлькiсть продукцii, що виготовляється за оди-ницю рабочого часу.

ПП=ВП/ЖП

2) Трудомiсткiсть продукцii - це обернений до продуктивності праці. Відображає витрати праці на виготовлення одиниці продукції.

Тм=ЖП/ВП=1/ПП

Фондоозброєнiсть - це відношення середньої вартості основних фондів за певний період (ОВФ) до середньооблікової чисельності працiвникiв (СОЧ) за той самий перiод.

Фо=ОВФ/СОЧ

3) Зарплатомiсткiсть продукцii - це відношення фонду плати працi (Фоп) до вартостi виготовленоi продукцii (у гуртових цiнах) за певний перiод (ВП).

Зм=Фоп/ВП

Показники ефективності використання капітальних вкладень:

1) Коефіцієнт ефективності капітальних вкладень - це відношення щорічного приросту прибутку від здійснення капітальних вкладень (ПП) до суми капітальних вкладень (КВ).

Ер=ПП/КВ

2) Термін окупності капітальних вкладень - це обернений показник до коефіцієнта ефективності капітальних вкладень. Відображає кількість років, за яку сума прибутку перекриє суму капітальних вкладень.

Ток=КВ/ПП=1 / Ер

3) Зведені витрати - дорівнює сумі поточних витрат на одиницю продукції за i-м варіантом (Сi) та добутку нормативного коефіцієнта ефективності (Ен) та питомих (на одиницю продукції) капітальних вкладень за i-м варіантом.

Zi=Ci+ Ен*KBi> >min

Узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства:

1) Норма прибутковості - це відношення прибутку (П), одержаного за певний період, до суми середньої вартості основних фондів за той самий період (ОВФ) та середніх залишків оборотних засобів (ОЗ). [4]

Нпр=П/(OВФ+ОЗ)

2) Рентабельність продукції - це відношення прибутку (П), одержаного за певний період від реалізації продукції, до собівартості цієї продукції (С).

Рпрод=П/С

3) Коефіцієнт ефективності застосовуваних ресурсів - це відношення чистої продукції в порівнянних цінах за рік (ЧП) до витрат ресурсів, що відображені чисельністю працівників (Чпр) середньою вартістю основних фондів (ОВФ) та середніми залишками оборотних засобів (ОЗ) за рік, скоригованими на коефіцієнт повних витрат праці (Кпвп).

kер=ЧП/[Чпр+(ОВФ+ОЗ)*Кпвп]

4) Коефіцієнт економічної ефективності розраховується за формулою:

Ер=ПП/КВ або Ерн=П/КВ, де

Ер - коефіцієнт ефективності лля окремих проектів;

Ерн - коефіцієнт ефективності для нових підприємств;

ПП - приріст прибутку (зниження собівартості);

П - прибуток;

КВ - капітальні витрати.

Розрахований коефіцієнт Ер порівнюють з нормативним коефіцієнтом Ен. Якщо Ер більше за Ен, то проект капітальних вкладень, що розглядається, ефективний (доцільний).

Размещено на Allbest.ru