Проблема узгодженості та суперечності інтересів економічних суб'єктів в ринковій економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Економічні інтереси є сутнісною характеристикою рушійних сил формування і розвитку економічних суб'єктів. Ці інтереси передбачають також усвідомлене прагнення економічних суб'єктів задовольнити певні потреби, що є об'єктивним спонукальним мотивом їхньої діяльності. Тому дослідження проблеми узгодження та суперечності інтересів економічних суб'єктів у ринковій економіці вважається доцільним та необхідним.

Актуальність даної теми зумовлена її стратегічним значенням, оскільки саме економічний інтерес лежить в основі будь-якої діяльності людини. Теоретичне значення дослідження полягає у розгляді положень економічної теорії щодо визначення інтересів, шляхи їхньої реалізації в різних аспектах. Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що вони можуть бути використані в розробці практичних рекомендацій для аналізу діяльності економічних суб'єктів з точки зору їх інтересів та слугувати інформаційною базою при визначенні шляхів поєднання та узгодження інтересів економічних суб'єктів.

У сучасних умовах проблема інтересу є об'єктом досліджень багатьох вчених, зокрема, увагу цій проблематиці приділяли такі науковці як: Дж. Робінсон, А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. Мілль, С. С. Алексєєв, Г. В. Матузов, Г. А. Керімов, В. Ф. Сіренко, М. І. Козюбра, Ю. С. Шемшученко, В. В. Цвєтков та інші. Наукові праці цих вчених послужили теоретичною базою дослідження. Інформаційною базою виступили чинні законодавчі та нормативні документи, які регулюють діяльність суб'єктів господарювання, а також статистичні дані, подані в Статистичному щорічнику України.

Метою даного дослідження є встановлення взаємозв'язку між інтересами та результатами діяльності економічних суб'єктів. Відповідно до зазначеної мети були поставлені та розв'язані такі завдання:

Ш визначити поняття та види економічних інтересів;

Ш визначити рівні суперечності та шляхи поєднання економічних інтересів;

Ш проаналізувати частки суб'єктів економічних інтересів та визначити їх зміну;

Ш віднайти найкращу форму поєднання економічних інтересів.

Об'єктом дослідження є економічний інтерес як складова функціонування суб'єктів господарювання. Предмет дослідження - інтереси економічних суб'єктів у ринковій економіці.

Методологічною основою роботи послужили діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення економічної теорії та загальнонаукові методи досліджень, такі як: метод наукової абстракції (при визначенні суперечностей та шляхів поєднання економічних інтересів), метод аналізу (при опрацюванні статистичного матеріалу), метод узагальнення (при формуванні висновків), графічний (при побудові рисунків та схем) та табличний (при побудові таблиць) методи, математичний (при використанні формул та проведенні розрахунків), монографічний (при опрацюванні книжкового матеріалу), логічний (для побудови зв'язків між окремими підрозділами роботи), історичний (при аналізі конкретних явищ в динаміці).

Курсова робота складається з трьох розділів, містить 11 таблиць, 6 рисунків та 1 формулу. Список використаних джерел складається з 18 найменувань.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ВЗАЄМОДІЯ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ

1.1 Класифікація економічних інтересів

"Економічні відносини кожного суспільства проявляються насамперед як інтереси", - ці ці слова належать Ф. Енгельсy [2,с.48].

Інтерес (від лат. interesse - мати важливе значення) - форма вияву потреби, усвідомлене прагнення людини до її задоволення. Економічні інтереси є сутнісною характеристикою рушійних сил формування та розвику економічних суб'єктів [2,с.48].

Економічні інтереси - усвідомлене прагнення суб'єктів господарювання до задоволення економічних потреб, що є об'єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності.

З одного боку, економічні інтереси є об'єктивними. Вони відображають місце і роль суб'єктів господарювання у системі суспільного поділу праці та економічних відносин. Але в той же час, економічні інтереси є суб'єктивними і завжди мають своїх носіїв.

Для конкретизації дослідження інтересів економічних суб'єктів треба чітко визначитися, які саме поняття входять до категорії суб'єктів та об'єктів економічних інтересів.

Суб'єкти економічних інтересів - окремі індивіди, домогосподарства, колективи (групи) людей, суспільство в цілому.

Об'єкти економічних інтересів - економічні блага (товари, послуги, інформація тощо).

Так як інтерес - це форма вияву потреби, то варто зазначити, що генезис інтересу полягає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, їх реалізації. Одним з перших дослідників, завдяки якому ми дізналися про складний світ потреб і їхній вплив на мотивацію трудової діяльності, був Абрахам Маслоу. Потреби людей Маслоу об'єднав у п'ять основних груп, назви яких та ієрархію показано в додатку А. Інший вчений, К. Альдерфер, виокремлює три групи потреб, які продемонстровано в додатку Б [18,с. 112].

До основних функцій економічних інтересів відносяться:

Ш економічні інтереси є формою вияву економічних потреб;

Ш спонукають економічних суб'єктів до діяльності для задоволення потреб;

Ш забезпечують самостійність, саморозвиток суб'єкта економічних відносин;

Ш відображають певний рівень та динаміку задоволення економічних потреб.

Економічні інтереси, які є складною та динамічною системою класифікуються за різноманітними критеріями, наведеними в таблиці 1.1:

Таблиця 1.1 Класифікація економічних інтересів

В рамках даного дослідження ми вважаємо доцільним більш детальний аналіз економічних інтересів за ознакою суб'єктивності [6,с.75]. Слід зазначити, що суб'єкти економічних відносин є виразниками специфічних економічних інтересів у ринковій економіці, які представлені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 Специфічні економічні інтереси у ринковій економіці

Як зазначалося вище, за суб'єктами економічні інтереси загалом поділяються на особисті, групові та суспільні. Спершу розглянемо групові інтереси. Груповий інтерес - це сума однорідних інституйованих приватних інтересів, носіями яких можуть бути споживачі, акціонери, фондова біржа тощо. Груповий інтерес проявляється в різних формах: корпоративний інтерес бюрократії, підприємств, асоціацій суб'єктів господарської діяльності, трудових колективів. В умовах ринкових відносин груповий інтерес може бути представленим і через тіньову економіку у вигляді мафіозно-кримінальних структур.

Наступним елементом у класифікації інтересів за ознакою суб'єктивності є особистий інтерес. Особистий інтерес охоплює потреби, що пов'язані з реалізацією приватної власності, прав володіння та користування, управління, отримання доходів. Кожна людина одночасно є носієм декількох інтересів, оскільки вона виступає в різних іпостасях: по-перше, як індивід; по-друге, як представник певної верстви суспільства; по-третє, як член певного трудового колективу. Суспільний і колективний інтереси персоніфікуються тільки в індивіді.

Останній вид інтересів за суб'єктами складає суспільній інтерес. Суспільний інтерес - це інтерес суспільства як асоціації власників засобів виробництва і асоціації робітників.

Основним інтересом ринкової економіки є особистий інтерес, а саме - особистий інтерес споживача. Він відбиває одну з найважливіших особливостей сучасної економіки - її спрямованість на задоволення споживчих потреб відповідно до платоспроможного попиту; особливе становище споживача, який визначає, що виробляти, і тим самим обмежує свободу вибору виробника. Інтерес споживача спонукає виробника до виробництва необхідної продукції належної якості і з прийнятною ціною. Щоб задовольнити цей інтерес, виробник змушений впроваджувати нові технології, засоби виробнцтва, наймати кваліфіковану робочу силу, шукати шляхи скорочення витрат тощо. Таким чином забезпечується релізація не лише особистого інтересу споживача, а й особистого інтересу виробника (максимізація прибутків) і суспільного інтересу в цілому (розвиток продуктивних сил суспільства). Отже, інтерес споживача є рушійною силою економічного розвитку в сучасній ринковій економіці [9,с.45] .

1.2 Суперечності економічних інтересів

В рамках даного підрозділу ми розглянемо більш детально такий критерій класифікації інтересів економічних суб'єктів як територіальна ознака, адже вона є одним з факторів суперечності інтересів; також розглянемо деякі приклади з економічної теорії щодо взаємин економічних інтересів та прокоментуємо їх.

Територіальний зріз системи економічних інтересів країни формується на основі розподілу повноважень між органами державної влади та місцевого самоуправління.

Муніципальні та регіональні інтереси спрямовані на реалізацію економічного потенціалу окремої території з метою забезпечення потреб певної територіальної спільноти. Водночас державні та муніципальні службовці, є носіями особистих потреб, які не завжди збігаються із суспільними. Зазначена суперечність породжує корупцію - явище, пов'язане зі зловживанням державною владою, корисливим використанням службовцями офіційних повноважень, авторитету та можливостей їх реалізації для отримання особистих вигод в особистих чи вузькогрупових корпоративних інтересах. Найпоширенішими формами корупції можуть бути: хабарництво, зловживання посадовим становищем, перевищення владних або посадових повноважень, розкрадання державного або колективного майна, нецільове використання бюджетних коштів тощо.

Згідно з Міжнародною конвенцією проти корупції, прийнятою 29 березня 1996 p. [8], "…корупція - це спроба отримати прямо чи опосередковано урядовим чиновником чи особою, яка виконує публічні функції, будь-якого предмета, що має грошову вартість або іншу користь (подарунка, послання, обіцянки, переваги) в обмін на будь-яку дію чи бездіяльність під час виконання службових обов'язків." [8]. В українському законодавстві існує Закон України "Про боротьбу с корупцією" [4], "…який визначає правові та організаційні засади запобігання корупції, виявлення та припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь…"[4]

Основними інструментами подолання корупції є:

Ш контроль за дотриманням законності та забезпечення прозорості діяльності органів державної влади;

Ш чітка специфікація прав власності;

Ш конкурсне розміщення державних і муніципальних замовлень, надання прав на оренду нерухомості тощо;

Ш гласність у питаннях надходження та використання бюджетних коштів;

Ш впровадження принципу "єдиного вікна", за якого всі необхідні документи для реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності розглядає уповноважений орган управління.

Варто також зазначити, що існує інший закон - Закон України " Про конфлікт інтересів у діяльності публічних службовців " [5], "... який визначає поняття, засади запобігання та способи врегулювання конфлікту інтересів, що виникає в діяльності публічних службовців при виконанні ними своїх службових обов'язків, а також засади відповідальності за порушення вимог цього Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів" [5].

Але територіальна різноманітність інтересів економічних суб'єктів і, як наслідок, виникнення корупції - це лише один з факторів, який визначає таке поняття як суперечність інтересів. Як зазначала Степаненко з посиланням на Гегеля: "Суперечність - ось що насправді рухає світом…" [11,с.193]. Тому доречно розглянути точки зору відомих науковців з приводу суперечності інтересів з метою виявлення даного явища в різних аспектах.

Спершу визначимо позицію відомого англійського економіста Дж.Робінсона з приводу суперечності інтересів. Вихідним "елементом" його положень є рівноважна ціна, тобто ціна на конкурентному ринку, при якій кількість товарів і послуг, які бажають придбати споживачі, абсолютно відповідає кількості товарів і послуг, які виробники бажають запропонувати. Поняття рівноважної ціни, як механізму врегулювання інтересів виробників та споживачів на ринку, зникає із появою монополій. Встановлення монопольної ціни та отримання монопольного прибутку виробником не відповідають інтересам споживача. Антимонопольна політика держави не завжди ефективно врегульовує цю проблему і тому не є панацеєю від неї.

Не менш цікавою є проблема суперечності економічних інтересів власника і найманого робітника. Вона полягає в тому, що сплачуючи робітникові більшу зарплатню, власник отримуватиме менші прибутки, що не входить у його плани. Так розумів цю суперечність класик політичної економії Д. Рікардо. Якщо ж власник розширить зайнятість понад ефективну, то запланований ним фонд зарплати буде розподілений між більшою чисельністю робітників. Отже, додаткові робочі місця будуть фінансуватися за рахунок скорочення номінального рівня зарплати кожного з інших працюючих. Такою є суперечність інтересів працюючих та безробітних за класичною теорією фонду заробітної плати Дж. Мілля, англійського мислителя та економіста. Проте, вказана теорія виправдовує себе лише в умовах економічної статики, коли діє закон спадної продуктивності праці додатково найнятих робітників [12, с.106].

Що стосується суперечностей інтересів у глобальному масштабі, то слід звернути увагу на зовнішньоекономічну діяльність держави. Тобто дотримання державної зовнішньоекономічної політики протекціонізму або фритредерства стає свідченням наявності суперечностей у системі міжнародних економічних інтересів. Перебуваючи на тому чи тому історичному етапі національного економічного розвитку, країна є або зацікавленою, або ж не зацікавленою у розвитку зовнішньоекономічних зв'язків за тими чи іншими напрямами діяльності [7, с. 236].

Потрібно зробити акцент на тому, що суперечність у системі економічних інтересів має місце здебільшого у короткотерміновому періоді часу. Натомість у тривалішому періоді верх бере принцип єдності, про який мова піде у наступному підрозділі.

1.3 Шляхи поєднання економічних інтересів

В рамках цього підрозділу потрібно визначити шляхи вирішення проблеми узгодження економічних інтересів за допомогою висвітлення поглядів видатних науковців.

Система взаємопов'язаних і взаємодіючих інтересів суспільства завжди суперечлива. Тому кожне суспільство постає перед проблемою пошуку ефективного механізму їхнього узгодження. Єдність інтересів досягається у процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації. Шляхи поєднання економічних інтересів:

Ш субординоване підпорядкування одних економічних інтересів іншим;

Ш координоване узгодження різнобічних інтересів усіх економічних суб'єктів.

Механізм узгодження інтересіі визначається сутністю економічної системи. Наприклад, командно-адміністративна система характеризується жорсткою субординацією економічних інтересів на основі пріоритетності та абсолютизації державного інтересу, який ототожнюється із суспільним і протиставляється колективним та особистим інтересам [11,с.254].

На відміну від командно-адміністративної системи у ринковій економіці домінує особистий інтерес споживача. Практика успішного розвитку передових західних країн засвідчує, що не субординація, а координація інтересів є найефективнішим засобом їхнього узгодження та реалізації (рис.1.1.).

Рис. 1.1. Координаці інтересів економічних суб'єктів у ринковій економіці

Відстоювання та сприяння реалізації інтересів окремих груп у сучасному суспільстві набуло форми лобізму. Лобізм (від англ. lobby - кулуари) - вплив на законодавців і чиновників, спрямований на підтримку окремих підприємств, галузей, соціальних груп, верств, шляхом особистої зацікавленості посадовців. Як зазначав Щетинін з посиланням на М.Олсона: "…лобістська діяльність є свого роду колективним благом, яке потребує певного рівня організованості групи. Організовані та активні інтереси малих груп схильні перемагати неорганізовані і незахищені інтереси великих груп...". При цьому він вважав, що менші за чисельністю та краще організовані групи часто виявляються ефективнішими у відстоюванні власних інтересів. Яскравим прикладом такого роду діяльності є надання податкових пільг окремим фірмам або галузям, наслідком чого є зростання податкового тиску на інші групи підприємців, на суспільство в цілому.

Далі ми розглянемо погляди відомих науковців з приводу узгодження економічних інтересів, і почнемо з традицій економічної класики.

А. Сміт, як один з найвідоміших представників класичної школи, був переконаний, що за умов досконалої конкуренції, приватні та суспільні економічні інтереси узгоджуються так званою невидимою рукою ринку. Адже підприємець отримуватиме прибуток за умов, якщо його продукція буде суспільно затребуваною, тобто її номенклатура, ціна та якість задовольнятимуть запити споживачів. На ринку існує тривіальна ситуація, коли виробник хоче продати свій товар дорожче, а споживач прагне купити його дешевше. Інтереси збільшення купівельної спроможності споживача і прагнення до збільшення доходу виробника є суперечливими, але в умовах конкуренції вони врівноважуються процесом суспільного ціноутворення. Стан рівноваги економічних інтересів покупця та продавця демонструє перетин кривих попиту та пропозиції. Що стосується підприємців, то ще Й. Шумпетер у праці "Теорії економічного розвитку" визначав підприємництво як домінанту економічного росту та розвитку суспільства. "Підприємцями, - пише він, - ми називаємо господарюючі суб'єкти, функції яких полягають у здійсненні нових комбінацій..." [13,с.50].

Тепер розглянемо, як англійський економіст О. Філіпс трактував економічну політику держави стосовну вибору пріоритетів у системі економічних інтересів. Крива Філіпса демонструє економічний вибір держави між інфляцією та безробіттям. І цей вибір створює або ситуацію переваг інтересів зайнятого населення за рахунок збереження їх реальних доходів за існуючого рівня безробіття, або ситуацію забезпечення зайнятістю та доходами безробітної частки населення при одночасному зниженні реальних доходів всіх зайнятих [17,с.40]. При побудові кривої Філіпса маємо на увазі, що u - це рівень безробіття, а р- рівень інфляції.

Згідно з кривою ми бачимо, що в точці А високому рівню безробіття u_A відповідає низький темп інфляції р_А. Точка В, навпаки, характеризується низьким рівнем безробіття u_В разом з високим рівнем інфляції р _В . Звідси можна зробити висновок, що політика стабілізаційної політики держави зводиться до пошуку "правильної" точки на кривій Філіпса. Однак крива Філіпса демонструє неможливість досягнення оптимального стану, який характеризується низькими темпами інфляції та безробіття.

Федоренко, посилаючись на М. Фрідмена, зазначає: "Зростаючий рівень інфляції здатний знизити безробіття, а високий(постійний) - николи". Високий рівень безробіття, так само, як і високий рівень інфляції, загрожує дестабілізацією економічних процесів. Тому збалансованість у системі економічних інтересів має досягатися збалансованістю рівнів безробіття та інфляції. Адже можливою є вкрай небажана і незадовільна для економічних інтересів усіх сторін ситуація стагфляції, коли високі темпи інфляції скорочують економічну активність та збільшують безробіття в країні.

Отже, економічні інтереси є вихідним пунктом для визначення всіх інших форм інтересів. Економічний інтерес - поведінка людей за принципом економічної вигоди. Основним інтересом ринкової економіки в ієрархії інтересів є особистий інтерес, який характеризує найбільш важливу особливість сучасної ринкової економіки. Кожна людина є носієм різних інтересів. Рухома власними інтересами, людина може вступити в конфлікт з інтересами всього суспільства, оскільки в кожному економічному відношенні мають місце елементи боротьби і співробітництва. В процесі економічної діяльності економічні інтереси суб'єктів господарювання суперечливі. Вони природні і неминучі. Суперечності економічних інтересів реалізуються і узгоджуються на різних рівнях економічних відносин, але основними є макро- і мікрорівні. ці суперечності потенційно містять в собі як можливості їх переростання у конфлікти, так і можливості їх узгодження, компромісів, оптимізації. Взаємодія інтересів виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку.

РОЗДІЛ 2. КООРДИНАЦІЯ ІНТЕРЕСІВ ЕКОНОМІЧНИХ СУБ'ЄКТІВ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

У попередньому розділі було висвітлено теоретичні засади, які могуть слугувати для визначення суперечності та узгодженості інтересів економічних суб'єктів. Метою ж даного розділу є практична інтерпретація цих теоретичних положень. За допомогою аналізу статистичних даних, наведених у Статистичному щорічнику, ми спробуємо визначити частки суб'єктів економічних інтересів та їх зміну, а також виявимо рівень суперечності суб'єктів економічних інтересів в частині здійснення правопорушень в економічній сфері.

Спочатку ми проаналізуємо рахунок товарів та послуг, який характеризує загальні ресурси продуктів та послуг щодо економіки в цілому, а також напрямки використання цих ресурсів. Цей рахунок включає в себе всі ресурси продуктів та послуг (валовий випуск та імпорт) та використання ресурсів на різні потреби, тобто уособлює суспільний інтерес. Нагадаємо, що суспільній інтерес - це інтерес усіх членів суспільства, який виражає держава.

Схему рахунка товарів та послуг України показано в табл. 2.1. Для аналізу виберемо окремі показники, такі як: випуск продукції, імпорт, експорт, податки на продукти. Показники даного рахунка забезпечують інформаційну основу для аналізу виробництва продукції та послуг, обсягу їх ресурсів з урахуванням зовнішньоторговельного сальдо, а також обсягу і напрямку їх використання.

Таблиця 2.1. Рахунок товарів та послуг України за 2004 - 2008 рр., млн. грн.

Для більш узагальнюючого аналізу статистичних даних ми розрахували зміну кожного відповідного показника у відсотках за допомогою базисного методу:

де - темп зростання, тобто зміна показника у часі

- поточний рік, тобто в нашому випадку 2008

- рік, взятий за базу порівняння, тобто в нашому випадку 2004

Наприклад, для того, щоб визначити зміну випуску в основних цінах, робимо наступні розрахунки:

Аналогічно розраховуємо зміну показників за всіма іншими операціями. Поділивши дані за відповідні роки по кожному з показників, отримуємо відсоткову зміну. Наприклад, ми бачимо, що випуск продукції в основних цінах у 2008 році, порівняно з 2004, збільшився до 255,8%, імпорт товарів та послуг збільшився до 269,6%, податки на продукти зросли до 381,7%, а експорт товарів та послуг збільшився до 202,6%. Також з таблиці видно, що з 2006 року імпорт товарів та послуг почав переважати над експортом. Представимо графічно поданий матеріал. За основу візьмемо тільки зміну показника, тобто останній стовпчик таблиці, щоб наочно продемонструвати, який саме показник зазнав найбільших змін.

Рис. 2.1. Зміна показників рахунку товарів та послуг України

Наступним етапом проаналізуємо рахунок утворення доходу. Рахунок утворення доходів відображає розподільні операції, безпосередньо пов'язані з процесом виробництва, на основі яких формуються первинні доходи його учасників. Він дозволяє отримати ВВП, підсумовуючи дані про оплату праці працівників виробництва, чистого прибутку і амортизаційних відрахуваннях, що відображають споживання основних фондів. Тобто дані, наведені у таблиці 2.2, відображають особисті інтереси суб'єктів господарювання, а також суспільний інтерес. Зміна показників розраховується за формулою 2.1.

Таблиця 2.2 Рахунок утворення доходу суб'єктів економіки України за 2004-2008 рр., млн. грн. [1,с.38]

З таблиці 2.2 видно, що за період з 2004 по 2008 роки оплата праці найманих працівників зросла до 298,8% (розрахунок зміни показника здійснюється аналогічно з таблицею), це сприяло підвищенню податкових коштів, але непропорційно - до 356,3%, адже окрім зарплати до податків на виробництво та імпорт включаються податки на землю, споруди, будівлі та ПДВ, акцизи, мито, податки з продажу (податки на продукти). Також значно підвищилися субсидії - до 531,8%. ВВП зріс до 24737 %, що знайшло відображення на валовому прибутку, який зріс до 236,6%. Потрібно сказати, що валовий прибуток - це загальна сума прибутку, отримана підприємством від підприємницької діяльності. З суми валового прибутку підприємство сплачує податки, відсотки за кредити, ренту, штрафи, тощо. З вирахуванням цих витрат у розпорядженні підприємства залишається чистий прибуток, який використовують для розширення виробництва (фонд нагромадження), утворення фондів матеріального стимулювання, страхових і резервних фондів та ін. І ми бачимо, що чистий прибуток збільшився до 257,6%, тобто це сприяло розширенню виробництва і, відповідно, збільшенню ВВП. Представимо статистичні дані графічно. Як і в попередньому рисунку, за основу візьмемо тільки зміну відповідного показника.

Рис. 2.2. Зміна показників рахунку утворення доходу суб'єктів економіки України

Для того, щоб визначити частку суб'єктів різних економічних інтересів, звернемося до даних ЄДРПОУ - автоматизованої системи збирання, накопичення та опрацювання даних про всіх юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами.

Таблиця 2.3 Кількість суб'єктів ЄДРПОУ за організаційно-правовими формами господарювання, шт. [1,с.84]

За даними таблиці 2.3 можна проаналізувати частки економічних інтересів за суб'єктами, адже кожна з цих організаційно-правових форм господарювання уособлює інтереси конкретних суб'єктів. Зміна кількості суб'єктів обчислюється за формулою 2.1.

Фермерське господарство втілює в собі особистий інтерес. Кожний фермер прагне до ефективного використання наявних ресурсів та отримання високого прибутку. За період з 2006 по 2010 кількість фермерських господарств зросла лише до 101,7%, при цьому в 2010 році наблюдалася тенденція до їх зменшення в порівнянні з 2009. Це не дивно, тому що структура виробництва у фермерських господарствах далека від оптимальної. Відчувається дефіцит технологічної та економічної досвідченості власників, адже селяни повинні не лише мати бажання вести господарство, а й здійснювати прогнозування його розвитку, планувати поточну господарську діяльність.

Об'єднання громадян створюються і діють на основі таких принципів як добровільність, рівноправність, самоврядування (самоуправління), законність і гласність. Сутністю їх діяльності є реалізація прав членів об'єднань, основою яких є їх особиста зацікавленість, особистий інтерес, який виникає і реалізується на ґрунті поєднання особистих і громадських інтересів. Такі форми господарювання менше залежать від державної економічної політики, а тому вони збільшилися до 104,6% порівняно з базовим, 2006, роком. До таких об'єднань відносяться профспілки, різноманітні фонди, асоціації тощо. Вони направлені на реалізацію суспільних інтересів (культурних, економічних, вікових, гендерних, регіональних, релігійних, професійних, соціальних).

Акціонерне товариство втілює в собі як колективний (товариство, його органи та посадові особи), так і особистий ( засновники, учасники/акціонери) інтереси. За досліджуваний період кількість акціонерних товариств зменшилася до 88,8%, що, на нашу думку, пов'язано з прийняттям 29 квітня 2009 року Закону "Про акціонерні товариства", коли почався відлік дворічного перехідного періоду, відведеного для акціонерних товариств в Україні для впровадження ними суттєвих змін в системі корпоративного управління, а також у їх відносинах з акціонерами, кредиторами та інвесторами.

Товариство з обмеженою відповідальністю за характером інтересів схоже з акціонерим товариством, але, на відміну від останнього, кількість цих суб'єктів збільшилася до 128,3%. Така тенденція полягає у тому, що максимальна кількість учасників ТОВ не може перевищувати 10 осіб, в іншому випадку воно перетворюється на акціонерне товариство. Кооперативи та об'єднання співвласників багатоквартирного будинку уособлюють колективний інтерес. Велике підвищення кількості ОСББ до 248,4% спричинено тим, що, відділившись від ЖЕКу, власники квартир за кошти від квартирної плати, яка раніше йшла у ЖЕК, можуть покращити умови життя так, що це буде повністю відповідати їх особистим інтересам.

Одним з факторів, який може впливати на зміну інтересів економічних суб'єктів, є ціни на різноманітні види товарів. Розглянемо, як змінювалися індекси споживчих цін на основні групи товарів і послуг за період з 2005 по 2009 рік (табл.2.4). Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді до його вартості у базисному періоді.

економічний ринковий корупція ціна

Таблиця 2.4 Індекси споживчих цін на основні групи товарів та послуг за 2005-2009 роки ( у відсотках до попереднього року) [1,с.71]

Саме такий набір товарів та послуг ми вважаємо доцільним, оскільки вони входять у список найбільш вживаних товарів та послуг і забезпечують задоволення першочергових потреб. З таблиці видно, що за досліджуваний період найбільших змін у цінах зазнали такі товари та послуги, як: хліб та хлібопродукти, м'ясо та м'ясопродукти, житло, транспорт. Причому найсуттєвіші зміни відбулися у 2008 році порівняно з 2007. Це пов'язано з тим, що на кінець 2008 року курс гривні складав приблизно 7,87 грн/дол. Тобто курс підвищився і стало дорого купувати продукцію паливно-енергетиного ринку. Звідси видно, що транспортні послуги суттєво подорожчали. Підвищення цін на хліб та м'ясо викликано слабкою конкуренцією виробників, які не знижували ціни на свою продукцію, хоча попит зменшувався, а також підвищення тарифів на послуги природних монополій. Разом з тим зниження рівня цін на житлово-комунальні послуги в 2008 році порівняно з 2007 пов'язано з тим, що тарифи на дані послуги не переглядалися,а заробітна плата,хоч і не набагато, але підвищувалася, тому комунальні підприємства працювали фактично собі в збиток. Крім того мала місце ситуація заборгованості, оскільки зі збільшенням рівня цін на продукти харчування населенню доводилося витрачати більше коштів на споживання попереднього об'єму товарів.

Щоб більш детально визначитися з динамікою цін та її наслідками, звернемося до аналізу індексу цін виробників промислової продукції, навдених у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Індекси цін виробників промислової продукції за видами діяльності та реалізації продукціі сільського господарства в 2005-2009 роках ( у відсотках до попереднього року) [1,с.74]

Аналізуючи таблицю 2.5, можна виявити схожу тенденцію, що й при аналізі попередньої таблиці 2.4, тобто у 2007-2008 роках суттєво збільшилися ціни на промислову продукцію, а також на продукцію тваринництва, при тому, що індекс цін реалізації продукції рослинництва та сільського господарства в цілому скоротився в 2008 році. Збільшення рівня цін на продукцію тваринництва пов'язано з тим, що, за іншими статистичними даними, чисельність поголів'я великої рогатої худоби в усіх категоріях господарств, порівняно з 2007 роком, скоротилася на 8%, в тому числі корів - на 6,3%, свиней - на 12,4%. За 10 місяців 2008 року в усіх категоріях господарств реалізовано на забій худоби та птиці 99,4% до відповідного періоду 2007 року, вироблено молока 96,1%. Щодо продукції рослинництва, то тут ситуація протилежна. У сільськогосподарських підприємствах та на підприємствах, що займалися зберіганням та переробкою зернових культур, на 01.11.08 було в наявності 24,6 млн. тонн зерна (на 56% більше, ніж було на 01.11.07), в тому числі пшениці - 13,9 млн. тонн (на 85% більше).

Для остаточного визначення інтересів економічних суб'єктів доцільно проаналізувати витрати та доходи домогосподарств, а також споживання продуктів.

Таблиця 2.6 Структура сукупних витрат та доходів домогосподарств,%

З таблиці 2.6 видно, що найбільшу кількість витрат домогосподарств складали саме продовольчі товари, що пов'язано зі збільшенням рівня цін на відповідні товари. На непродовольчі товари та послуги домогосподарства витрачали набагато менше (автор зазначає, що окрім двох видів витрат, включених у таблицю, існують також неспоживчі сукупні витрати). Що стосується доходів, то найбільшу їх частку складає заробітна плата, тобто одразу можна зробити висновок, що від рівня заробітної плати напряму залежить рівень споживання. Примітно, що доходи, які виступають трансфертними платежами (пенсії, стипендії) складають більшу частку, ніж доходи, отримані від підприємницької діяльності чи від продажу с/г продукції.

Далі розглянемо, на які саме продовольчі товари спрямована найбільша кількість витрат домогосподарств. Дані представимо у таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 Споживання продуктів харчування у домогосподарствах ( у середньому за місяць у розрахунку на одну особу), кг [1,с.420]

Вибір саме такого набору продуктів зумовлений тим, що вони споживаються населенням в більшій кількості порівняно з іншими продуктами. Як ми бачимо, майже на всі групи товарів споживання скоротилося у 2009 році порівняно з 2008. Пов'язується дане явище з тим, що, як видно з попередньої таблиці 2.6, витрати на продовольчі товари у процентному співвідношенні до загальних витрат збільшилися, але при цьому частки доходів по різним статтям зменшилися порівняно з попереднім роком. Зменшення доходів не завжди вмотивовує економічних суб'єктів до скорочення споживання товарів та послуг, а, навпаки, призводить до негативних наслідків, тобто здійснення правопорушень. При чому правопорушення здійснюються не тільки з боку споживачів, а й с боку виробників, які в будь-яких умовах намагаються максимізувати свій прибуток. На основі даних таблиці 2.8 спробуємо проаналізувати рівень суперечності суб'єктів економічних інтересів в частині здійснення правопорушень в економічній сфері.

Таблиця 2.8 Кількість осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності, за видами правопорушень, тис. осіб

З таблиці видно, що найбільше правопорушень у сфері охорони праці припало на 2007 рік, а посягання на власність та правопорушення в промисловості, використанні паливно-енергетичних ресурсів, а також ЖКГ, досягли найвищого значення у 2008, що можна пояснити складним економічним становищем, і підприємства вдавалися до неправомірних дій. А посягання на власність з метою покращення власного добробуту в даному випадку теж зрозумілі. Збільшення правопорушень у галузі торгівлі, фінансів та підприємницької діяльності наблюдається у 2009 році. Існує зв'язок між цим видом правопорушень та скороченням доходів суб'єктів господарювання з одночасним підвищенням витрат на продовольчі товари.

Отже, статистичні дані різного характеру, свідчать, що в останні роки на фоні деяких позитивних зрушень відбувалися також доволі негативні процеси в економіці, які стали причиною суперечності суб'єктів економічних інтересів, причому ця проблема має не лише двосторонній характер, коли суперечать інтереси виробників та споживачів, але й залучаються інтереси держави, які також не завжди співпадають з інтересами вищезазначених суб'єктів економіки. І, на нашу думку, фактором виникнення подібних суперечностей виступає не тільки економічна ситуація, яка склалася в країні, але і недостатнє врегулюванню та узгодження економічних інтересів різних суб'єктів з боку держави.

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМА СПІВВІДНОШЕННЯ ТА ПРІОРИТЕТНОСТІ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ

Для розгляду проблеми, поставленої в рамках цього розділу, потрібно виокремити один з головних тезисів, який просліджувався у попередніх розділах: реалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб'єктами конкретних економічних цілей. Так, реалізація індивідуальних інтересів забезпечується через зростання індивідуальних доходів. Засобом реалізації колективних інтересів є максимізація прибутку та фонду заробітної плати (наприклад, для підприємств державного сектора, що знаходяться на комерційних засадах господарювання). Нарешті, засіб реалізації суспільного інтересу - максимізація національного доходу та мінімізація фонду відшкодування створюваного суспільного продукту. Отже, проблема поєднання інтересів знаходить своє вираження у формуванні певних пропорцій у розподілі доходів.

Сучасний ринок є системою складних соціально-економічних відносин, які виникають між його учасниками. Ці відносини є наслідком і водночас формою компромісу інтересів, який виявляється через поведінку усіх суб'єктів-учасників (стейкхолдерів). З-поміж величезної кількості компонентів поведінкового впливу важливу роль в економічному житті людини відіграє її менталітет [14,с.35].

Формування економічної компоненти менталітету народу - складний і тривалий процес, який включає щонайменше три основні факторні групи: релігійно-етичну, географічну (природнокліматичну) та історичну. Ці чинники сукупно сформували те, що можна назвати економічною ментальністю ураїнського народу (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Основні чинники економічної складової ментальності

Що стосується релігійної домінанти у системі світоглядних впливів на свідомість українців, то вона продовжує залишатися за інерцією, сформованою протягом багатьох століть, доволі сильною, проте, як засвідчують соціологічні дослідження, ці впливи стають значно слабшими. Згідно з даними соціологічних досліджень, проведених в період з 11 по 20 жовтня 2008 р. Київським міжнародним інститутом соціології і Центром "Соціальні індикатори", 27% респондентів росли й спілкувалися поза будь-яким релігійним впливом. Соціологічні дослідження, проведені в серпні 2008 р. Українським центром економічних і політичних досліджень, виявили, що серед людей у віці від 18 до 28 років віруючими себе вважають лише 53% респондентів, 27% вагаються між вірою та невір'ям і 14% відносять себе до категорій "невіруючий", або "атеїст". Цим же дослідженням виявлено дуже цікавий взаємозв'язок, що є особливо актуальним тематичному контексті цієї статті. Йдеться про структуризацію у середовищі віруючих за ознакою рівня їхнього доходу, що за визначенням є категорією ринковою. Виявляється, що 78% від загальної чисельності віруючих в Україні мають рівень прибутку, нижчий за середній; 20 - отримують прибутки середнього рівня та лише 2% - віруючі, рівень прибутків яких вищий за середній.

Щодо географічного (природно-кліматичного) чинника, то тут слід звернути увагу на такі суттєві обставини. Більша частина території сучасної України з точки зору її рельєфних і ландшафтних особливостей не булла захищена від зовнішніх ворогів. Не маючи сильного державного захисту та сприятливих географічних і ландшафтних умов, люди вимушені були пристосовуватися до будь-якої влади, нав'язаної завойовниками, сподіватися тільки на свої сили. Наслідком такої ситуації став своєрідний стереотип "покірного" українця, що завжди стоїть осторонь можливих неприємностей ("моя хата скраю - нічого не знаю"). Така риса дозволила вижити у найскладніших умовах. Люди сформували вміння обдурити (перехитрити) часто ворожу до них владу, навчилися отримувати користь з будь-якого її прорахунку. Навіть за умови, коли держава запроваджує грабіжницькі податки і побори, стягує їх драконівськими методами, народ зумів створити не контрольовану владою могутню тіньову економіку, частка якої у структурі ВВП країни, за даними Міністерства економіки України, у 2008 р. складала 32%. Історичний чинник економічної ментальності українського народу є чи не найвпливовішим, найскладнішим і найнеоднозначнішим з-поміж усіх, що сформували її сучасну природу та специфіку. Більш актуальними є історичні події, які відбувалися не так давно і залишили свіжіші та глибші сліди у ментальній пам'яті та культурі народу. Слід зазначити, що в нашій історії є чимало подій, які мали діаметрально протилежні вектори впливу на процеси формування про- або ж контркапіталістичних ознак ментальності. Прикладом можуть служити періоди Козаччини та кріпосного права в Україні. Перший випадок - це приклад того, як історичні обставини сприяли формуванню саме прокапіталістичного духу. Козацька епоха спричинила унікальний синтез колективного та індивідуального; общинних інтересів та інституту приватної власності на землю. Кріпосне право натомість пригнічувало все те, що могло формувати дух капіталізму та підприємництва в майбутньому, культивуючи покору, терпіння та здатність бути підконтрольним. Проведений аналіз емпіричних даних та різних літературних джерел дозволяє виокремити кілька головних проблем ментального характеру, що впливають на економічну поведінку українців, роблять її антикапіталістичною, неринковою:

1. Проблема психологічно сприйняття інституту приватної власності. Виявляється, серед чинників, що роблять соціально-економічні виробничі відносини деструктивними, домінує такий, як невміння працювати на умовах найму, визнавати та толерантно ставитися до чужої приватної власності. Тривале домінування соціально привабливої, проте утопічної комуністичної ідеології "рівності, справедливості та братерства", боротьби з "експлуататорами" сформували систему ментально-поведінкового заперечення інституту приватної власності, без якого індивідуалізована капіталістична економіка немислима.

2. Криміналізація усіх сфер життя неокапіталістичного суспільства. Низький рівень якості державного менеджменту призвів до того, що частина економічних функцій держави фактично перейшла до криміналітету. Можна з певністю сказати, що новітня історія країни характеризується повною втратою населенням довіри практично до всіх без винятку інститутів влади. Звісно, що за таких обставин будь-які дії влади не знаходять ні розуміння, ні підтримки серед населення.

3. Надмірна грошова фетишизація стосунків між людьми. З одного боку, розвиток капіталістичної ментальності однозначно потребує зростання ролі та ваги грошей в економічному житті людини. З іншого, гроші "проникають" у раніше морально та історично "табуйовані" сфери людських стосунків, вступають у конфлікт з морально-етичними, правовими та релігійними поведінковими нормами українського суспільства. Вони стають предметом всезагального суспільного поклоніння. Дослідження, проведене соціологічною службою Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова з 19 по 25 червня 2008 р., виявило, що на запитання "Що потрібно для щастя в першу чергу?" 9,7% респондентів з 2014 опитаних відповіли, що гроші. При цьому "любов", "свобода і незалежність", "чиста совість" та "цікава робота" значно поступилися грошам, здобувши лише 6,1%, 5,2%, 5,1% та 3,9% відповідно. Аргументи більш ніж переконливі. В ментальній свідомості народу, а отже, і в його економічних поведінкових нормах відбулися структурні зрушення, проте їх можна назвати в цьому випадку лише квазікапіталістичними.

Нині в поведінці українців дедалі помітніше починають виявляти себе капіталістично зорієнтовані риси ментальності: раціоналізм в поведінці, індивідуалізм, самостійність, готовність до ризику, прагнення заробляти і робити інвестиції, бажання жити краще, здоровий кар'єризм тощо. Тільки такі зміни дозволять вибудувати та впорядкувати систему цінностей нової, ефективної української економіки. Розглянута вище проблема ментальності має відношення до індивідуальних інтересів, які є рушійною силою ринкової економіки, але повноцінне функціонування суб'єктів економічних відносин неможливе без врахування національних (регіональних) інтересів.

Сутність регіональних економічних інтересів розкривається в економічних відносинах, що складаються між суб'єктами господарської діяльності регіону та їх партнерами, в т.ч. і іноземними, з приводу формування, руху умов та реалізації мети окремих операцій системи суспільного виробництва. В умовах глобалізації розвиток та реалізація регіональних економічних інтересів можуть бути гармонійними і оптимально забезпечені при умові дотримання таких принципів. По-перше, регіональні економічні інтереси мають бути чітко субординовані. Це означає, що їм підпорядковані інтереси суб'єктів підприємницької діяльності регіону. В свою чергу, регіональні економічні інтереси підпорядковані загальнодержавним інтересам. Реалізація останніх є пріоритетною порівняно з інтересами окремих регіонів. Проте даний принцип не варто розглядати лише в односторонньому напрямі. З ним, по-друге, об'єктивно пов'язаний принцип реального здійснення економічних інтересів різних рівнів. Він полягає в тому, що реалізація, наприклад, регіональних економічних інтересів буде достатньою лише за умови якомога повного здійснення інтересів суб'єктів підприємницької діяльності регіону. В свою чергу, це створює можливості для відповідної реалізації економічних інтересів держави. По-третє, в умовах глобалізації реалізація регіональних економічних інтересів частково може здійснюватись і за рахунок використання можливостей сукупного господарського, науково-технічного, фінансового потенціалів країн світового співтовариства. Йдеться, насамперед, про іноземні інвестиції, міжнародні кредити, субсидії, гуманітарну допомогу тощо. Нарешті, треба мати на увазі, що регіональні економічні інтереси знаходять конкретно свій прояв лише зіштовхуючись з різнобічними інтересами суб'єктів господарювання, що діють на мікро-, мезо-, макро-, мега рівнях. Процес глобалізації, перш за все, орієнтує здійснення регіональних економічних інтересів не тільки за рахунок використання внутрішнього потенціалу, а шляхом інтенсивного включення в розвиток регіональної економіки зовнішніх чинників. Щоб останні діяли ефективно, доцільно підняти рівень нормативно-правового забезпечення їх використання в регіоні, розвивати в регіоні галузі, що визначають науково-технічний прогрес, розвивати міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва, господарське прикордонне співробітництво, знаходити свої ніші на світових товарних ринках. Набуття статусу країни з ринковою економікою передбачає, що функціонування механізму реалізації зовнішньоекономічних зв'язків України має бути спрямоване, перш за все, на реалізацію загальнодержавних інтересів. Це обумовлює зберігання до певної міри державної монополії на зовнішньоекономічну діяльність. Вона має знаходити свій прояв у конкретних методах державного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, а саме: в прийнятті відповідних законодавчих актів, тарифів системи оподаткування, заключення договорів, регулюванні об'єму, структури, географії поставок, реєстрації суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, надання їм ліцензій, рекомендацій по цінам, пільгових кредитів, дотацій, встановлення митного оподаткування та контролю. В механізмі реалізації ЗЕД України в сфері матеріального виробництва особлива увага має надаватись залученню в національну економіку іноземних інвестицій. Головними формами іноземних капіталовкладень в наше господарство виступають спільні підприємства; створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам; придбання нерухомого і рухомого майна, включаючи земельні ділянки, будинки, обладнання, транспортні засоби, шляхом прямого одержання майна, або у формі акцій, облігацій, цінних паперів; придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав користування землею та концесій на використання природних ресурсів на території України.

Розглянемо в таблиці 3.1, з якою групою країн Україна має найбільш стійкі зв'язки на прикладі торгівлі товарами. Для цього скористаємося статистичними даними за 2009 рік за статтями експорту та імпорту.