Аналіз виробництва продукції рослинництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Завдання, джерела даних та методичні основи аналізу виробництва продукції рослинництва

2. Коротка характеристика господарства ФГ «РОМ»

2.1 Природно-економічні умови підприємства, забезпеченість трудовими ресурсами та рівень їх використання

2.2 Ефективність виробництва продукції рослинництва ФГ «РОМ»

2.3 Ефективність виробництва продукції тваринництва ФГ «РОМ»

2.4. Оцінка ринкової позиції підприємства ФГ «РОМ» за даними балансу

3. Аналіз виробництва валової продукції

4. Аналіз розмірів і структури посівних площ

5. Аналіз динаміки і виконання плану урожайності в цілому по господарству та у його підрозділах

6. Аналіз впливу факторів на рівень урожайності

7. Підрахунок резервів збільшення виробництва продукції рослинництва ФГ «РОМ»

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури



Вступ

Важливою галуззю сільського господарства є рослинництво, рівень розвитку якого впливає і на тваринництво. Розміщення галузей рослинництва значною мірою залежить від посівних площ, їх структури та раціонального використання [3].

Україна здавна відома винятково сприятливими природно-кліматичними умовами для розвитку рослинництва - родючими ґрунтами, м'якими кліматичними умовами для формування високих урожаїв якісної продукції. В країні є і добрі передумови для торгівлі цим товароємкий внутрішній ринок, вигідне геополітичне розташування для зовнішньої торгівлі, наявність розгалуженої транспортно-складської інфраструктури. включаючи морські порти. Та виробляючи протягом тривалого періоду по 700 - 900 кг зерна на душу , і займаючи від 1,8 до 2,5% у світових обсягах виробництва зерна, Україна і досі не заявила про себе як про крупне експортера високоякісного зерна, ще зовсім недавно (на початку 90-х) мала від'ємне сальдо по експортно-імпортних операціях.

В умовах реформування економіки і переходу на нові соціально - економічні засади, коли непридатними стають старі методи управлінця, в умовах побудови відкритої для світу економіки, обмежених можливостей інвестування галузі, в ситуації погіршення кон'юнктури на зерновому ринку. Саме тому ця тема досить актуальна на сьогоднішній день [17].

Мета курсової роботи -- провести аналіз виробництва та підрахунок резервів збільшення виробництва продукції рослинництва.

Об'єктом курсової роботи є ФГ «РОМ» села Велика Севастянівка Христинівського району Черкаської області. Предметом - виробництво рослинницької продукції в ньому. В курсовій роботі будуть використані наступні методи: порівняння. графічний, факторний, індексний, кореляційний.

Предметом є виробництво продукції рослинництва в ФГ «РОМ».

Основні завдання курсової роботи:

1) розкрити економічну суть рослинництва;

2) дослідити структуру посівних площ підприємства;

3) проаналізувати ефективність використання землі.



1. Завдання, джерела даних та методичні основи аналізу виробництва продукції рослинництва

Актуальність дослідження полягає в необхідності теоретичного осмислення аналізу господарської діяльності в рослинництві, на підставі особливості виробництва в АПК.

Особливості методики проведення аналізу обумовлені специфікою АПК, а саме:

1. Результати господарської діяльності сільськогосподарських підприємств залежать від природно-кліматичних умов. Тому для отримання правильних висновків про результати господарської діяльності показники поточного року потрібно порівнювати не з минулим роком, а з середніми за 3-5 років.

2. Сільському господарству властива сезонність виробництва (нерівномірно використовуються трудові ресурси, техніка, матеріали, нерівномірно реалізується продукція, поступає виручка). Тому існують особливості аналізу забезпеченості і використовування основних засобів виробництва, земельних, трудових фінансових ресурсів в АПK.

3. В сільському господарстві процес виробництва тривалий і не співпадає з робочим періодом (багато показників розраховуються тільки в кінці року). Якнайповніший аналіз в рослинництві можна зробити тільки за наслідками року. Протягом року аналізується виконання плану агротехнічних заходів щодо періодів сільгоспробіт.

4. Сільське господарство має справу з живими організмами. На рівень його розвитку роблять вплив не тільки економічні, а і біологічні, хімічні, фізичні закони. Ускладнюється вимірювання впливу чинників на результати господарської діяльності.

5. Основним засобом виробництва в сільському господарстві є земля: її природні особливості тісно пов'язані з кліматичними умовами продуктивність землі не піддається точному обліку. Земля не тільки не зноситься, а і може поліпшуватися, вона дуже універсальна. Аналіз в АПК повинен надавати допомогу керівництву у високопродуктивному використовуванні землі. Використання земельних ресурсів головним чином визначається під час аналізу врожайності культур, що зібрані з посівних площ [13].

В процесі аналізу потрібно: вивчити виконання плану по всіх агротехнічних заходах; визначити ефективність кожного з них (надбавку урожаю на 1 ц добрива, одиницю виконаних робіт); підрахувати вплив кожного заходу на рівень врожайності і валовий збір продукції.

Виконання плану по кількості внесеного добрива на 1 га посівів кожної культури визначається шляхом порівняння фактичних даних з плановими. Для визначення окупності добрива можна застосовувати три методи аналізу: експериментальний; розрахунковий; кореляційний.

6. Значна частина продукції використовується на власну мету як засіб виробництва: насіння, фураж і т.д. Тому товарна продукція значно менше валової [13].

Теоретичні аспекти аналізу господарської діяльності в рослинництві представлені на рис. 1.

Основним джерелом інформації для аналізу виробництва продукції рослинництва є звітність: "Виробництво і собівартість продукції рослинництва", в якій наводяться дані про розмір посівних площ по культурах, врожайності культур, валове збирання продукції та її собівартість. Відповідні планові показники відображаються в бізнес-плані господарства, а також в планах виробничих підрозділів. Для оперативного аналізу виробництва продукції рослинництва використовують первинні документи: "Зведення обліку зерна і іншої продукції", "Щоденник надходження сільськогосподарської продукції", "Акт прийому грубих і соковитих кормів".

Для оцінки майнового потенціалу підприємства слід використовувати Баланс, для аналізу результатів діяльності - Звіт про фінансові результати, для аналізу руху грошових коштів та стану власного капіталу - відповідні звіти, а також Примітки до річної фінансової звітності.

Рис. 1. Теоретичні аспекти аналізу господарської діяльності в рослинництві

Особливість галузі впливає і на інформаційне забезпечення для аналізу саме основних показників роботи сільськогосподарських підприємств (Форма №50 - сг).

Аналіз врожайності базується на показниках Звіту про збір урожаю сільськогосподарських культур (Форма №29-сг), Звіту про хід збирання урожаю та проведення інших польових робіт (Форма № 7- сг), Заключного звіту про хід збирання урожаю та проведення інших польових робіт (Форма №4 - сг).

Методика аналізу господарської підприємства направлена на: обґрунтовування планів соціально-економічного розвитку господарства і управлінських рішень; систематичний контроль за їх виконанням; вивчення впливу чинників на результати господарської діяльності; пошук резервів підвищення ефективності виробництва і розробку заходів щодо їх освоєння; оцінку діяльності підприємства по використовуванню можливостей підвищення ефективності виробництва [12].

Для оцінки діяльності використовуються специфічні показники (врожайність, спеціалізація, посівна площа). Мають місце особливості їх аналізу. В сільському господарстві більше, ніж в промисловості, однотипних підприємств, що визначає можливість широкого використовування міжгосподарського порівняльного аналізу.

Зміни обсягу валових зборів продукції рослинництва залежать від розмірів загальної площі продуктивних земельних угідь господарства, структури цих угідь і посівних площ культур. До продуктивних земельних угідь відносяться рілля і посівні площі сільськогосподарських культур, природні сінокоси і пасовища, багаторічні плодові насадження. Другим важливим фактором є урожайність сільськогосподарських культур та інших продуктивних угідь.

При аналізі визначають вплив на обсяг валової продукції по кожній культурі та в цілому по галузі рослинництва у вартісному виразі зміни, насамперед, двох факторів:

1. посівних площ;

2. урожайності культур [2].

З цього випливає, що основними завданнями аналізу виробництва продукції рослинництва є:

1. Обґрунтовуються і коректування плани виробництва продукції;

2. Здійснюється системний контроль за виконанням плану;

3. Визначення впливу факторів на об'єм виробництва продукції;

4. Виявляють внутрішні резерви збільшення продукції;

5. Оцінюється діяльність господарства у використанні можливостей збільшення виробництва продукції з врахуванням об'єктивних та суб'єктивних факторів;

6. Виявлення додаткових резервів збільшення виробництва продукції;

7. Поліпшення асортименту і якості продукції;

8. Оцінка досягнутого рівня виробництва [12].



2. Коротка характеристика господарства ФГ «РОМ»

2.1 Природно-економічні умови підприємств, забезпеченість ресурсами та рівень їх використання ФГ «РОМ»

Фермерське господарство «РОМ» села Велика Севастянівка Черкаської області, знаходиться в помірно континентальній зоні з недостатньою кількістю опадів. Середньорічна температура повітря +7єС. Річна кількість опадів 480-520 мм.

Найхолоднішим місяцем є січень, а найтеплішим - липень.

Основною ґрунтотворчою породою є чорноземи і сірі-підзолисті ґрунти.

Господарство було засновано 22 лютого 1995 року, засновником якого являється Рак Микола Миколайович.

Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші види рахунків в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, штамп, бланки та інші реквізити.

Основним завданням на сьогодні ФГ «РОМ» є нарощування виробництва продукції рослинництва і тваринництва на основі впровадження у виробництво нових високоврожайних сортів і гібридів як вітчизняної так і зарубіжної селекції, розведення високопродуктивних свиней.

Господарство забезпечене ринками постачання та збуту МТЦ і власної продукції. На протязі останніх років фермерське господарство успішно співпрацює з потужними постачальниками, має достатню кількість закупівельних партнерів, що дає змогу фермерському господарству мати широкий вибір товарів по доступних цінах, та реалізовувати на вигідних умовах. Конкуренція збоку сусідів товаровиробників не відчувається, з багатьма має дружні виробничі стосунки.

На сьогодні в ФГ «РОМ» працює вісім тракторів різних марок, два зернозбиральних комбайнів, чотири автомобілі, необхідна кількість техніки і машин по обслуговуванню рослинництва і тваринництва. Разом з тим господарство відчуває гостру недостачу в такій високопродуктивній техніці як потужний зернозбиральний комбайн, трактор, оприскувач, автомобіль, тому вирішення даної проблеми потребує партнерської взаємної допомоги з банком.

Виробничі процеси в господарстві обслуговують в середньому 19 працівників за основним місцем роботи, в часи пік на роботу залучаються працівники за направленням Христинівського РЦЗН.

Керівництво здійснюють голова ФГ «РОМ», головний бухгалтер фермерського господарства, ветеринар, в обов'язки яких входять як організація роботи на виробництві безпосередньо, а також організація взаємовідносин з державними установами і організаціями, фізичними і юридичними особами.

В рослинництві ФГ «РОМ» спеціалізується на вирощуванні зернових (озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудза на зерно), технічних (соняшник, озимий ріпак, соя), а також гречка, просо, багаторічні трави на зелену масу і сіно. В тваринництві - вирощування свиней.

Сільськогосподарське виробництво значною мірою залежить від рівня забезпеченості його трудовими ресурсами, рівномірного та раціонального їх використання.

Наявність трудовими ресурсами досліджуваного підприємства розглянемо в таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1

Забезпеченість трудовими ресурсами підприємства ФГ «РОМ»

Показники	2007р.	2008р.	2009р.	2007р. у% до 2009р.
Середньорічна чисельність працівників, чол. в тому числі:	15	22	19	78,9
Рослинництві	13	21	16	81,3
Тваринництві	3	3	3	100



Розрахувавши дану таблицю 2.1.1 можна сказати ,що середньорічна чисельність працівників підприємства у 2009 році становила 19 чоловік, що на 21,1% більше ніж у 2007 році. З цієї кількості 16 чоловік працюють у рослинництві, а це на 18,7% більше ніж у 2007 році та 3 чоловіки в тваринництві, що є такою ж кількістю як і в 2007 році.

Одним із факторів підвищення ефективності використання ресурсів в ФГ «РОМ» є його спеціалізація, тобто переважаючий розвиток якісної або кількісної підгалузі в складі сільськогосподарського підприємства.

Виробничий напрям ФГ «РОМ» визначимо виходячи з таблиці 2.1.2.

Таблиця 2.1.2

Об'єм і структура товарної продукції ФГ «РОМ»

Галузі і види продукції	2007р.	2008р.	2009р.	В середньому за 3 роки
	тис. грн	тис. грн.	тис. грн.	тис. грн	%
Рослинництво -	862,9	2974,0	1174,7	1670,5	90,1
В т.ч.: зернові і зернобобові	624,8	2003,0	496,8	1041,5	56,1
Соняшник	238,1	354,0	240,8	277,6	15,1
Інша продукція	-	617,0	437,1	351,4	18,9
Тваринництво -	192,6	333,0	23,0	183,2	9,9
В т.ч.: Свині	192,6	333,0	23,0	183.2	9,9
Всього по підприємству	1055,5	3307,0	1198,7	1853,7	100

Аналізуючи дану таблицю 2.1.2 можна зробити такі висновки,що найбільшу питому вагу у структурі товарної продукції займає рослинництво 90,1%, з них 56,1% - зернові і зернобобові, 15,1% - соняшник, 18,9% - інша продукція рослинництва, а 9,9% в структурі займає тваринництво, з яких 9,9% займають свині. Найбільша кількість товарної продукції була у 2008 році і становила 3307,0 тис. грн. Підприємство спеціалізується на продукції рослинництва, зокрема зернових та зернобобових. ФГ «РОМ» має зерновим виробничий напрям з розвинутим свинарством.

Основні фінансово-економічні показники підприємства ФГ «РОМ» наведені в таблиці 2.1.3.

Таблиця 2.1.3

Основні фінансово-економічні показники підприємства ФГ «РОМ»

Показники	Роки	Відхилення +\-
	2006 р.	2007 р.	2008 р.
Загальна земельна площа, га	691	888	867	+176
Середньорічна чисельність працівників, чол.	15	22	19	+4
Загальна сума прибутку (збитку), тис. грн.	201,1	235,4	-35,0	-236
Рівень рентабельності,%	21,1	5,8	-1,2	-22,4
Валова продукція, тис. грн.	705,4	2343,5	3663,5	+2958,1
Товарна продукція, тис. грн.	1055,5	3307,0	1198,7	+143,2
Валовий дохід, тис. грн.	1150,5	4267,2	2780.7	+1630,2
Валові витрати, тис. грн.	949,4	4034,8	2815,7	+1866,3
Виробничі фонди, тис. грн.	1410,0	1590,0	1531,0	+121,0

Аналізуючи таблицю 2.1.3. можна зробити висновки, що загальна земельна площа господарства у 2009 році порівняно з 2007 роком збільшилась на 176 га, а середньорічна чисельність працівників збільшилась на 4 чоловіки. У звітному році підприємство отримало збиток у сумі 35 тис. грн , рівень рентабельності становив -1.2%. Валова продукція у 2009 році збільшилась на 2958,1 тис. грн ніж у попередньому році. Товарна продукція, валовий дохід, валові витрати, виробничі фонди також збільшились, що свідчить про збільшення виробництво.

2.2 Ефективність виробництва продукції рослинництва ФГ «РОМ»

Рослинництво Ї провідна галузь виробництва сільськогосподарської продукції, найважливіше джерело продовольчих ресурсів людства.

Основними завданнями рослинництва ФГ ”РОМ” на сьогодні є:

ь виробництво якісної, екологічно чистої продукції з мінімальними енергетичними і трудовими затратами при максимальному виході її за одиницю часу на одиницю площі, що потребує широкого впровадження сортових, інтенсивних, енерго- і ресурсозберігаючих екологічно доцільних технологій;

ь поєднання інтенсивного виробництва рослинницької продукції з комплексом агротехнічних, агрохімічних і меліоративних заходів щодо збереження та відтворення родючості ґрунтів;

ь своєчасна й ефективна сортозміна польових культур і раціональне їх розміщення в сівозміні, спрямоване на поліпшення умов вирощування і зниження транспортних витрат на перевезення врожаю;

ь виробництво продукції рослинництва на базі сучасної досконалої і високопродуктивної сільськогосподарської техніки тa високоефективної її експлуатації;

ь боротьба із втратами врожаю під час вирощування польових культур, збирання і перевезення врожаю;

ь ощадне високоефективне застосування добрив, води для зрошення, засобів захисту рослин, комплексу протиерозійних заходів тощо.

Підприємство має в своєму користуванні 857 га сільськогосподарських угідь, які використовуються для вирощування таких культур як: зернових (озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудза на зерно), технічних (соняшник, озимий ріпак, соя), а також гречка, просо.

Структуру земельної площі ми розглянемо в таблиці 2.2.1.

Таблиця 2.2.1

Структура земельних площ ФГ «РОМ»

Показники	2007р.	2008р.	2009р.
	га	%	га	%	га	%
Загальна земельна площа, га	691	100	888	100	867	100
Всього с/г угідь	688	99,6	879	99,0	857	99,0
Із них: Рілля	688	99,6	879	99,0	857	99,0
Сінокоси	-	-	-	-	-	-
Пасовища	-	-	-	-	-	-

Аналізуючи дану таблицю 2.2.1 можна зробити висновки, що загальна земельна площа у 2009 році у порівняні з 2007 роком збільшилась на 176 га, а всього сільськогосподарських угідь у 2008 році збільшилось на 170 га, із них ріллі 170 га. Також з таблиці видно, що таких земель як сінокоси і пасовища в господарстві немає.

Одним із показників ефективного виробництва є валовий збір. Для підвищення валового збору використовують такі напрями як: хімізація, комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів, меліорація, селекція і генетика, застосування інтенсивних технологій вирощування культур.

Таблиця 2.2.2

Валовий збір культур ФГ “РОМ”

Культура	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Відхилення (+;-)
Зернові і зернобобові, ц	13759	17990	5562	-8197
в т. ч. пшениця, ц	4676	8428	3126	-1553
кукурудза, ц	3551	3480	1973	-1578
інші зернові культури, ц	5532	1271	463	-5069
Соняшник, ц	2295	1200	2530	+235

В таблиці 2.2.2 видно, що найбільший валовий збір зернових і зернобобових був у 2008 році, а соняшника Ї у 2009 році. У 2009 році зернових і зернобобових було зібрано на 5562 ц менше ніж у 2007 році, а соняшника Ї на 235 ц більше. Що свідчить про зменшення виробництва зернових і зернобобових культура збільшення виробництва соняшника.

На скільки ефективно ми здійснюємо свою діяльність показує нам прибуток та рівень рентабельності виробництва.

Сума прибутку на 1 ц і рівень рентабельності виробництва окремих видів продукції підприємства ФГ «РОМ» аналізуємо в таблиці 2.2.3.



Таблиця 2.2.3

Сума прибутку на 1 ц і рівень рентабельності виробництва окремих видів продукції підприємства ФГ «РОМ» у 2009 році

Продукція	Вихідні дані	Результати визначення рентабельності
	фактична ціна реалізації 1ц, грн.	повна собівартість 1ц реалізації продукції, грн	прибуток на 1ц, грн	Рівень рентабельності (+), збитковість(-),%
Зернові і зернобобові	86,37	100,26	-13,72	-13,7
в т. ч. пшениця	89,35	101,38	-12,03	-11,9
кукурудза	79,71	88,49	-8,78	-9,9
інші зернові культури	147,95	142,76	+5,19	+3,6
Соняшник	95,18	141,07	-45,49	-32,34

Аналізуючи таблицю 2.2.3 можна зробити висновки, що виробництво зернових і зернобобових принесло збиток в сумі 13,72 грн. з 1 ц продукції, а рівень рентабельності склав 13,7%. Від виробництва соняшнику отримали збиток Ї 45,49 грн. та рівень рентабельності продукції Ї -32,34% . На ці показники вплинули: повна собівартість продукції та фактична ціна реалізації 1 ц продукції.

Рівень рентабельності загалом по рослинництву розглянемо в таблиці 2.2.4

Таблиця 2.2.4

Рентабельність рослинництва ФГ «РОМ»

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Відхилення (+\-)
Вихідні дані:
Всього виручено від реалізації продукції, тис. грн.	862,9	2974,0	1174,8	+311,9
Повна собівартість проданої продукції, тис. грн..	784,0	2825,4	1188,7	+404,7
Розрахункові дані:
Сума прибутку, тис. грн.	74,9	148,6	-13,9	-88,8
Рентабельність,%	10,1	5,3	-1,2	-11,3

Розрахувавши дані таблиці 2.2.4 можна зробити висновки, що сума прибутку по рослинництву ФГ «РОМ» у 2009 році становила 1174,8 тис. грн. і збільшилась на 311,9 тис. грн. порівняно з 2007 роком. Рівень рентабельності продукції становив -1,2% і зменшився на 11,3%. Також з таблиці видно, що збільшилась виручка від реалізації продукції і собівартість проданої продукції порівняно з минулими роками.

2.3 Ефективність виробництва продукції тваринництва ФГ «РОМ»

Тваринництво Ї дуже важлива ділянка суспільного господарства, яка спрямована на раціональне розведення і використання сільськогосподарських тварин. В тваринництві ФГ «РОМ» спеціалізується на вирощуванні свиней.

Свинарство Ї найбільш скороспіла і вигідна галузь тваринництва. Ця перевага пояснюється біологічними особливостями свиней.

Основними показниками економічної ефективності вирощування свиней є:

ь плодючість свиноматок;

ь продуктивність тварин;

ь оплата корму;

ь продуктивність праці;

ь собівартість 1 ц приросту живої маси.

Важливим показником для підприємства валове виробництво.

Таблиця 2.3.1

Сума прибутку на1 ц і рівень рентабельності виробництва продукції тваринництва підприємства ФГ «РОМ»

Показники	2007 р.	2008 р.	2009р.	Відхилення (+\-)
Вихідні дані
Фактична ціна реалізації 1ц, грн	1019,0	1251,9	1039,1	+20,1
Повна собівартість 1ц реалізованої продукції, грн	875,1	1154,1	1960,8	+1085,7
Результати визначення рентабельності
Прибуток на 1ц, грн	143,9	97,8	-921,8	-1065,7
Рівень рентабельності (+), збитковість (-),%	16,4	8,5	-47,0	-63,4

Аналізуючи дані таблиці 2.3.1, можна зробити висновки, що прибуток на 1 ц продукції тваринництва у 2009 році зменшився у порівнянні з 2007 роком на 1065,4 грн. На це вплинули такі показники, як фактична ціна реалізації 1ц та повна собівартість 1ц реалізованої продукції. Рівень рентабельності продукції тваринництва у 2009 році становив -63,4%, а у 2007 роціЇ16,4%. Це можна пояснити тим, що підприємство у 2009 році отримало збиток.

Розрахунок рентабельність галузі тваринництва ФГ «РОМ» проведено в таблиці 2.3.2.

Таблиця 2.3.2

Рентабельність галузі тваринництва ФГ «РОМ»

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.
Вихідні дані:
Всього виручено від реалізації продукції, тис.грн.	192,6	333,0	23,9
Повна собівартість проданої продукції, тис. грн.	165,4	307,0	45,1
Розрахункові дані:
Сума прибутку, тис.грн.	27,2	26,0	-21,2
Рентабельність,%	16,4	8,5	-47,0

2.4 Оцінка ринкової позиції підприємства ФГ «РОМ» за даними балансу

Для оцінки ринкової позиції підприємства ФГ «РОМ» слід проаналізувати його фінансовий стан. Однією з найважливіших характеристик фінансового стану ФГ «РОМ» є фінансова стійкість.

Фінансова стійкість Ї це такий стан фінансових ресурсів, за якого підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробничо-торгівельної діяльності, а також витрати на його розширення та оновлення.

Платоспроможність підприємства є ознакою фінансової стійкості, суттю

якого є забезпеченість обігових активів довготерміновими джерелами формування. Для оцінювання платоспроможності підприємства використовують три відносних показники, що відрізняються набором ліквідних активів, які розглядають як покриття поточних пасивів.

Рівень платоспроможності підприємства оцінюють за даними балансу про основні характеристики ліквідності оборотних засобів.

Основні показники ліквідності і платоспроможності ФГ „РОМ” наведені в таблиці 2.4.1.

Важливим питанням в аналізі структури джерел коштів є оцінка самофінансування підприємства і раціональності співвідношення власних і позикових коштів, що характеризує фінансову стійкість підприємства.

Серед показників структури капіталу найпоширенішим є показник фінансової стабільності.

Основні показники, що характеризують фінансову стійкість ФГ „РОМ” розраховані в таблиці 2.4.2.

Таблиця 2.4.1

Основні показники ліквідності підприємства ФГ «РОМ» та його платоспроможності

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Відхилення,+/-	Оптимальний рівень
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,1	0,1	0,01	-0,09	0,2-0,3
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,1	0,1	0,01	-0,09	0,7-0,8
Загальний коефіцієнт покриття	2,7	3,6	1,6	-1,1	~1
Коефіцієнт критичної ліквідності	2,5	0,8	0,48	-2,02	>1
Коефіцієнт співвідношення прибутку до активів	0,1	0,1	-	-0,1	>1
Коефіцієнт платоспроможності	0,9	2,8	1,11	+0,21	Понад 2-2,5



Таблиця 2.4.2

Основні показники фінансової стійкості ФГ «РОМ»

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Відхилення, +\-
Коефіцієнт автономії (незалежності)	0,83	0,84	0,64	-0,22
Коефіцієнт співвідношення коштів	0,02	0,01	0,002	-0,018
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,27	0,44	0,29	+0,02
Коефіцієнт фінансової залежності	1,19	1,19	1,55	+0,36
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	0,15	0,15	0,34	+0,19
Коефіцієнт фінансової стійкості	0,85	0,84	0,64	-0,21



3. Аналіз виробництва валової продукції

Ступінь задоволення потреб населення в продуктах харчування і товарах широкого вжитку із сільськогосподарської сировини залежить від кінцевих результатів виробничої діяльності аграрних підприємств. Залежно від економічного змісту і цільового призначення цих результатів розрізняють такі види їх: валова продукція, товарна продукція, кінцева продукція, чиста продукція і прибуток [16].

Валова продукція сільського господарства -- це первісний результат взаємодії факторів виробництва, матеріальна і вартісна основа інших кінцевих результатів, що в натуральній формі представлений всіма виробленими протягом року первинними продуктами рослинництва і тваринництва , а у вартісній -- оцінений за порівнянними цінами відповідного року.

Визначення обсягу валової продукції сільського господарства у натуральній формі необхідне для:

· оцінки розмірів натуральних фондів з погляду їх достатності для задоволення потреб населення і переробної промисловості в окремих видах сировини;

· визначення обсягу перевезень і зберігання продукції, потреби в транспортних засобах і складських приміщеннях;

· обґрунтування потреб підприємств у власній сільськогосподарській продукції, що використовується на виробничі цілі (корми, насіння тощо) для наступного циклу відтворення;

· планування обсягів виробництва і реалізації продукції, укладання договорів, здійснення експортно-імпортних операцій;

· визначення натуральних показників ефективності виробництва окремих видів продукції (трудомісткості і собівартості одиниці продукції, її енерго-, водомісткості тощо) [8].

У вартісній формі валову продукцію сільського господарства розраховують у порівнянних цінах з метою визначення:

· обсягу її виробництва в цілому по підприємствах, окремих регіонах і на державному рівні;

· низки вартісних економічних показників, що характеризують рівень річної, денної і годинної продуктивності праці, фондовіддачі основних і оборотних фондів, фондомісткості виробництва, його капіталомісткості та ін.;

· темпів зростання валового виробництва продукції, продуктивності праці та інших якісних показників у цілому по сільському господарству, його комплексних галузях (рослинництву і тваринництву), по окремих підприємствах і для досягнення порівнюваності цих показників у часі і просторі [4].

При визначенні вартості валової продукції сільського господарства до її складу включають вартість основної, побічної і супутньої продукції рослинництва, приріст незавершеного виробництва в галузі і вартість вирощування за рік молодих культурних насаджень (до вступу їх у період плодоношення).

На сільськогосподарських підприємствах валова продукція у вартісному виразі визначається і за собівартістю виробництва з наступним використанням цього показника для розрахунку чистої продукції підприємства.

Збільшення обсягів виробництва продукції - головний напрям зміцнення економіки будь-якого підприємства. Основним завданням у сільському господарстві є забезпечення більш повного задоволення зростаючих потреб населення в продуктах споживання і промисловості -- в сировині. Серед вирішальних умов виконання цього завдання є зміцнення матеріально-технічної бази, послідовна інтенсифікація виробництва, покращення його розміщення і спеціалізації, удосконалення орендних відносин, підвищення рівня використання сільськогосподарських угідь та інших виробничих ресурсів.

Обсяг валової продукції сільського господарства зумовлює інші економічні показники, що відображають рівень використання ресурсів виробництва, собівартість і рентабельність продукції окремих галузей, прибуток та загальну рентабельність підприємства або його підрозділу. Тому всебічне і глибоке вивчення показників виробництва валової продукції повинно бути в центрі уваги управлінського персоналу і всього колективу працівників підприємства. Значення аналізу виробництва продукції зростає в умовах роботи підприємств на повному господарському розрахунку, розвитку в них орендних і кооперативних відносин між окремими міжгосподарськими підрозділами, фермерськими та селянськими господарствами.

Валова сільськогосподарська продукція - це вся вироблена в господарстві за рік основна і побічна продукція рослинництва і тваринництва. Вона характеризується вартісними і натуральними показниками. Вартість валової продукції відображається насамперед у порівняльних цінах 2000 року. Крім цього, загальний обсяг валової продукції може бути відображений у реалізаційних цінах, що склалися в процесі її продажу [8].

Для визначення цього показника продукція по собівартості збільшується на суму прибутку від реалізації продукції.

По окремих видах продукції обсяг валового її виробництва вимірюється вартісними і натуральними показниками фізичної ваги в центнерах, тоннах, тис. штук, тощо. Виробництво продукції кормових культур може бути відображено також натуральними показниками в умовних кормових одиницях. Дані про валове виробництво продукції за її видами містяться у формах річного звіту №50-сп „Виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції”, №29-сільське господарство „Звіт про збір урожаю сільськогосподарських культур” та інших.

У сільськогосподарських підприємствах валова продукція розподіляється на товарну частину і продукцію, що використовується на внутрішньогосподарські потреби. Виробництво товарної продукції, як і валової, також вимірюється вартісними і натуральними показниками у фізичній і заліковій вазі продукції, а обсяг реалізації в цілому по галузі та господарству - у вартісному виразі. Вартісний показник товарної продукції в зазначеній вище формі звіту відображається у вигляді виручки від реалізації з урахуванням цін, що склалися, за продану продукцію, різних надбавок до них та інших надходжень. Тому, якщо обсяг товарної продукції аналізується у взаємозв'язку з валовим обсягом, наприклад для визначення товарності господарства, то він повинен вимірюватись у тих самих порівняльних або ж реалізаційних цінах.

Для аналізу валової сільськогосподарської продукції користуються показниками, що відображають розміри галузей (у рослинництві - посівні площі культур у гектарах, у тваринництві - поголів'я тварин) [12].

Відповідні дані для порівняння показників при аналізі отримують з плану господарства. При внутрішньогосподарському аналізі користуються також даними планових завдань виробничих підрозділів, поточного бухгалтерського та інших видів обліку і звітності.

Завдання аналізу полягає насамперед у вивченні виконання планів і договірних завдань з виробництва сільськогосподарської продукції, продажу її державі та іншій реалізації, товарності продукції, динаміки зміни цих показників за ряд років, з'ясуванні основних факторів, які впливають на обсяг виробництва продукції, виявленні результатів збільшення продукції.

Важливим завданням аналізу є проведення оцінки досягнутого рівня виробництва і виявлення причин його зміни у порівнянні з минулим періодом, іншими господарствами, середніми даними по об'єднанню, району або по групі одно типових господарств. З цією метою аналізують показник рівня виробництва продукції на одиницю площі земельних угідь. На відхилення по цьому показнику впливають зміни в галузевій структурі господарства та рівні продуктивності галузей. Тому в завдання входить визначення величин впливу зазначених факторів, аналізу змін в структурі земельних угідь і посівних площ, показників щільності поголів'я тварин на 100 га земельних угідь, урожайності культур і продуктивності тварин.

У сільськогосподарських підприємствах аналіз кінцевих результатів щодо обсягу валової і товарної продукції можливий після закінчення року на основі даних річного звіту. Для сільськогосподарського виробництва характерний великий розрив, особливо у землеробстві, між періодом виробництва і робочим періодом. Тому оперативний аналіз протягом року в основному обмежується вивченням виконання плану або передбаченої технології проведення основних робіт у землеробстві, надходження продукції в період збирання врожаю, використання важливих ресурсів виробництва.

Ще однією особливістю сільськогосподарського виробництва є те, що значна частина виробленої валової продукції не реалізується за межі господарства, а використовується для внутрішньогосподарських виробничих потреб (посівний і садивний матеріал, корми тощо). Тому, як правило, у сільськогосподарських підприємствах обсяг товарної продукції значно менший за валовий [3].

В ринкових умовах господарювання сільськогосподарським підприємства повідомляються плани-замовлення на продаж окремих видів продукції державі і вживаються заходи щодо заохочення їх виконання. Показники виробництва продукції визначаються господарствами самостійно. За цих умов зростає значення всебічного аналізу обсягу виробництва і реалізації, рівня товарності, якості та раціонального використання продукції.

Виконання плану виробництва і реалізації продукції. Аналіз доцільно розпочинати з проведення загальної оцінки обсягу виробництва валової і товарної продукції та виявлення впливу на ці показники основних факторів. Для цього використовуються дані річного звіту, в якому відображається вартість валової продукції у порівняльних цінах, а також у цінах реалізації, що склались у процесі її продажу. Товарна продукція в реалізаційних цінах, що склались для господарства, відображається у річному звіті у вигляді виручки від реалізації.

Виходячи з цих показників, при аналізі визначають загальний рівень товарності за відношенням вартості товарної продукції до вартості валової продукції в цінах реалізації, що склались для господарства.

Обсяг товарної продукції залежить від таких факторів:

1) обсягу виробництва валової продукції;

2) рівня товарності [12].

Товарність виробництва. Важливою умовою збільшення обсягу реалізації продукції є підвищення товарності виробництва. Рівень товарності - це відношення реалізованої продукції до валової. Цей показник визначається по окремих видах продукції, по галузях рослинництва і тваринництва, окремих підрозділах і по господарству в цілому. Товарність виробництва великою мірою залежить не лише від раціонального використання продукції, а й від збільшення її виробництва. Це зумовлюється тим, що частина продукції, яка не реалізується, а використовується для внутрішньогосподарських виробничих потреб, є порівняно постійною величиною. Тому із зростанням обсягу валової продукції товарна її частина зростає більшою мірою, що зумовлює підвищення товарності виробництва.

На рівень товарності впливають напрям, спеціалізація та концентрація виробництва, ступінь його інтенсифікації, рівень виробництва продукції на 100 га сільськогосподарських угідь. За інших рівних умов високо інтенсивні спеціалізовані господарства досягають більш високого рівня товарності порівняно з екстенсивними і неспеціалізованими. Підвищення товарності виробництва позитивно впливає не лише на обсяг товарної продукції, а й на прибуток і рентабельність, на зміцнення всієї економіки господарства [13].

Якість продукції. Вартість продукції багато в чому залежить від її якості. Якість сільськогосподарської продукції характеризується багатьма показниками і в концентрованому вигляді відображається в реалізаційних цінах на продукцію. При підвищенні якості залікова вага продукції державі збільшується, за низької якості допускаються втрати продукції на заліковій вазі. Окремі види продукції характеризуються різними показниками якості.

Якість зерна характеризується насамперед кондиційністю і сортністю. Наприклад, пшениця сильних і твердих сортів оплачується державою вище пшениці м'яких і слабких сортів.

Якість цукрових буряків відображається показниками їх цукристості, насіння соняшнику - олійністю, стебла льону і коноплі - номерністю тощо.

При аналізі якості продукції, окремих її видів по сортах, категоріях визначають сортову структуру продукції у відсотках і порівнюють ці показники з плановими даними, досягненнями передових господарств тощо.

Крім вивчення спеціальних показників якості кожного окремого виду сільськогосподарської продукції, при аналізі важливо дати загальну оцінку якості продукції господарства. Для цього доцільно визначити і проаналізувати загальний коефіцієнт якості продукції як відношення фактичної виручки від реалізації (за вирахуванням надбавок, що не мають відношення до якості продукції, наприклад, за продаж продукції понад досягнутий рівень, надбавки за цукрові буряки, здані на цукровий завод до 15 вересня та інші) до максимальної виручки за умови реалізації продукції з найвищою якістю.

В розрахунок максимальної виручки приймають натуральну вагу реалізованої продукції за цінами, встановленими на продукцію вищої якості, наприклад, зерна пшениці твердої першого класу, молока базисної жирності першого сорту, великої рогатої худоби вищої вгодованості, свиней першої категорії тощо [13].

Чим ближче коефіцієнт якості до одиниці, тим вища загальна оцінка якості продукції господарства, більше обсяг реалізованої продукції в грошовому виразі та вище рентабельність виробництва.

Із розглянутих вище умов збільшення обсягу товарної продукції господарства найважливішим є зростання виробництва продукції в галузях рослинництва і тваринництва. Це є також вирішальною умовою збільшення продажу продукції державі, забезпечення внутрішньогосподарських потреб у насіннєвому і садивному матеріалі, кормах тощо. Тому основна увага при аналізі зосереджується на вивченні виконання планів і досягнутого рівня виробництва продукції кожного виду, впливу окремих факторів на виробництво, з'ясуванні причин, що стримують виробництво, і пошуку шляхів збільшення продукції [8].

продукція рослинництво показник урожайність



4. Аналіз розмірів і структури посівних площ

При аналізі необхідно з'ясувати, як господарство здійснює програму перетворення непродуктивних земель на продуктивні, виявити резерви розширення площі ріллі за рахунок освоєння цілинних і перелогових земель, зрошення і осушення земель, визначити питому вагу загальної посівної площі у складі площі ріллі. Чим вищі ці показники, тим інтенсивніше використовуються земельні угіддя.

Важливе значення для збільшення виробництва кормів має перетворення природних кормових угідь на окультурені сінокоси і пасовища шляхом проведення заходів з їх поліпшення і підвищення продуктивності [12].

У складі сільськогосподарських угідь більш продуктивною є площа ріллі, яка зайнята посівами сільськогосподарських культур. Збільшення обсягу продукції та підвищення ефективності використання землі залежить від структури посівних площ, під якою розуміють показники питомої ваги посівних площ окремих культур у загальній посівній площі господарства. При аналізі важливо порівняти фактичні розміри посівних площ і їх структуру з плановими, дати економічну оцінку змінам, що відбулися у структурі посівних площ. Таку оцінку дають шляхом визначення впливу зміни посівних площ на обсяг валової продукції (у відповідній оцінці, наприклад у порівняльних цінах), а також на валовий чистий дохід господарства.

Виконання плану по складу, структурі земельних угідь та посівних площах сільськогосподарських культур ФГ «РОМ» наведено в таблиці 4.1.

З наведених даних таблиці 4.1 бачимо, що підприємство перевиконало план. Так, фактична загальна земельна площа збільшилась на 22 га, а площа ріллі - 19 га порівняно з планом.



Таблиця 4.1

Виконання плану по складу, структурі земельних угідь та посівних площах сільськогосподарських культур

Показники	За планом	Фактично	Відхилення
			Абсолютні (+, -)	%
Загальна земельна площа, га	845	867	+22	102,6
Наявність сільськогосподарських угідь, га	845	867	+22	102,6
У тому числі: ріллі, га	839	858	+19	102,2
%	99,0	98,9	-0,1	99,9
структура посівів,% до ріллі: пшениця	12,0	12,8	+0,8	106,7
кукурудза	15,0	14,0	-1,0	93,3
інші зернові культури	5,0	4,7	-0,3	94,0
соняшник	13,5	14,0	+0,5	103,7

Для проведення економічної оцінки зміни питомої ваги окремих культур у структурі посівних площ враховують показники рівня продуктивності 1 га в натуральному і вартісному виразі, витрати, валовий та чистий дохід на 1 ц продукції і на 1 на площі посіву відповідної культури. Зменшення посівних площ у господарстві під товарними культурами і збільшення за рахунок цього посівної площі під кормовими культурами вважаються негативними явищами. При цьому, звичайно враховують потреби тваринництва в кормах.

У складі товарних культур збільшення обсягу продукції досягається шляхом підвищення питомої ваги у структурі посівних площ високопродуктивних, як правило, інтенсивних культур. По кормових культурах аналіз проводиться з урахуванням їх урожайності не лише у фізичній вазі, а й у перерахунку на кормові одиниці [12].

Однак при аналізі структури посівних площ слід враховувати не лише економічну ефективність окремих культур, а й інші умови такі, як вимоги щодо прийнятої у господарстві системи сівозмін, замовлення продажу продукції державі, потреби тваринництва в кормах, забезпеченість трудовими та іншими виробничими ресурсами тощо.



Таблиця 4.2

Основні економічні показники ефективності використання землі

Показники	2007 р.	2008 р.	2009 р.
Урожайність, ц/га: зернових і зернобобових	51,9	24,5	20,6
соняшник	16,8	24,3	21,1
Виробництво на 100 га відповідних угідь, ц: зерна	1991,2	1484,1	641,4
живої ваги худоби	12,1	29,9	2,7
Одержано на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.: валової продукції	102,1	263,9	422,5
валового доходу	166,5	480,5	320,7
чистого прибутку (збитку)	29,1	26,2	-4,0

Виходячи з розрахованих показників, що наведені в таблиці 4.2, можна зробити висновки, що урожайність зернових і зернобобових значно зменшилась. Це пов'язано з погіршенням природно-кліматичних умов вирощування даних культур, а соняшника збільшилась тому, що підприємство використовує для вирощування культур більш урожайні сорти та збільшило посівні площі.

Виробництво на 100 га відповідних угідь зернових та живої ваги худоби також зменшилась.

З таблиці видно, що збільшились валова продукція та валовий доход одержаний на 100 га сільськогосподарських угідь, а чистий прибуток (збиток) зменшився.

Економічна оцінка основних продовольчих і технічних культур розрахована в таблиці 4.3.

Зробивши розрахунки таблиці 4.3, можна зробити висновки, що економічно ефективним для підприємства є вирощування кукурудзи. Це пояснюється тим, що у 2009 році ФГ «РОМ» отримало збиток на вирощуванні таких культур як: пшениця та соняшник, а при вирощуванні кукурудзи - прибуток.



Таблиця 4.3

Економічна оцінка основних продовольчих і технічних культур

Культури	2009 р.	Закупівельна ціна 1 ц, грн.	Економічна ефективність культури
	Урожайність з 1 га, ц	Собівартість 1 ц, грн.		Затрати на 1 га, грн.	Виручка на 1га, грн.	Прибуток (+), збиток (-) на 1 га, грн.
Пшениця	28,4	100,26	79,71	2847,38	2263,76	-583,62
Кукурудза	16,4	88,49	90,83	1451,24	1489,61	+38,37
Соняшник	21,1	141,60	95,18	2987,76	2008,30	-979,46

Таблиця 4.4

Посівні площі і їх структури

Види і групи культур	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Відхилення +/-, га
	га	%	га	%	га	%
Зернові і зернобобові всього:	265	66,1	607	75,1	270	46,2	+5
В тому числі: пшениця	120	29,9	130	16,1	110	18,9	-10
кукурудза	115	28,7	186	23,0	120	20,5	+5
інші зернові	30	7,5	231	28,6	40	6,8	+10
Технічні культури всього:	136	33,9	201	19,3	315	53,8	+179
соняшник	72	18,0	55	6,8	120	20,5	+48
ріпак озимий	64	15,9	101	12,5	104	17,8	+40
соя	-	-	45	5,66	91	15,5	+91
Всього посівів	401	100	808	100	585,0	100	+457

З таблиці 4.4 видно, що у 2007 та 2008 роках серед усіх культур, що вирощуються у даному господарстві найбільше площі припадає на зернові і бобові - 66,1 та 75,1% відповідно, а у 2009 році підприємство збільшило площі технічних культур.

Кукурудза на зерно займала 28,7%, у 2007 році і її площа майже не змінилася, чого не скажеш про інші культури. Площа соняшника збільшилась на 48 га, ріпака озимого - 40 га. Також в сівозміну ввели таку культуру як соя, яка у 2009 році у структурі займає 15,5%.



5. Аналіз динаміки і виконання плану урожайності в цілому по господарству та у його підрозділах

Головним напрямом збільшення обсягів продукції землеробства є підвищення урожайності сільськогосподарських культур. Для цього господарства здійснюють комплекс заходів щодо підвищення родючості землі, запровадження інтенсивних технологій вирощування культур тощо. При аналізі виконання плану з урожайності культур необхідно насамперед дати оцінку її рівню по господарству в цілому і по його підрозділах (відділках, бригадах, ланках). Для цього по кожній культурі порівнюють фактичні показники урожайності з плановими, а також показники окремих внутрішньогосподарських підрозділів між собою і кожен з них із загальногосподарськими показниками [13].

При аналізі урожайності важливо дати оцінку не лише фактично досягнутим показникам, а й плановим. Тому за базисні при порівнянні приймають показники урожайності за ряд років, за минулий рік, середні по об'єднанню або групі однотипних чи передових господарств (табл. 5.1.).

Середній рівень урожайності залежить від зміни структури посівних площ. Для аналізу впливу цього фактора використовують показник урожайності при фактичних посівних площах культур і плановій їх урожайності з 1 га (табл. 5.1.).

Таблиця 5.1

Динаміка урожайності сільськогосподарських культур, ц з 1 га

Культури	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Відхилення
				+/-	%
Зернові і зернобобові	51,9	24,5	20,6	-31,3	39,7
В т. ч.: пшениця	38,9	64,8	28,4	-10,5	73,0
кукурудза	30,9	18,7	16,4	-14,5	53,1
інші зернові	42,4	23,9	11,6	-30,8	27,3
Соняшник	16,8	24,3	21,1	+4,3	125,6



З таблиці 5.1 можна зробити висновок урожайність за звітний період зменшилась. Про це свідчить зменшення кількості зібраних культур, а саме збільшення зернових і зернобобових на 31,3 ц/га або на 39,7%. Зменшилась урожайність: пшениці на 10,5 ц/га або на 73%, кукурудзи на 53,1% або на 14,5 ц/га, інших зернових на 30,8 ц/га або на 27,3%, а соняшника збільшилась на 4,3 ц/га або на 125,6%.



6. Аналіз впливу факторів на рівень урожайності

Урожайність - це один з найважливіших якісних показників, які безпосередньо впливають на розмір валового збору. Підвищення урожайності на даний час є найбільш актуальною проблемою для сільськогосподарських товаровиробників, оскільки підвищення врожайності впливає не тільки на збільшення валового збору, а й відповідно на зменшення собівартості продукції [2].

На зміну урожайності впливає ряд факторів, які можуть бути як залежними від людей, так і не зовсім їм підвладні (природно - кліматичні умови). Усі фактори, що впливають на рівень продуктивності праці, за характером дії на цей показник можна об'єднати в три групи. До першої групи належать фактори, що сприяють збільшенню виробництва продукції, до другої -- скороченню затрат живої праці, до третьої -- соціальні фактори, що спонукають працівників до ефективнішої праці.

Збільшення виробництва продукції досягається завдяки підвищенню культури землеробства, впровадженню нових сортів і гібридів сільськогосподарських культур, кращих порід і ліній тварин, раціональної хімізації виробництва і меліорації землі, зміцненню кормової бази тощо. Серед другої групи факторів важливе значення мають такі, як впровадження нових технологій і способів обробітку ґрунту, раціональної організації праці і виробничих процесів, досягнення обґрунтованої спеціалізації виробництва й ефективного співвідношення між основними та допоміжними галузями. Але найбільш радикальним фактором, що впливає на скорочення затрат живої праці, є заміна її капіталом. Результатом такої заміни є механізація й автоматизація виробництва, завдяки чому не лише підвищується продуктивність праці, а й зростає прибутковість підприємств. Складність і важливість цього питання вимагають його детальнішого розгляду [12].

Серед третьої групи факторів підвищення продуктивності праці особливу роль відіграють такі, як підвищення кваліфікації працівників і рівня їх матеріальної заінтересованості, моральне стимулювання кращої праці. Працівники з вищою кваліфікацією швидше та якісніше виконують свої функції. Тому раціональна організація навчання кадрів є важливою умовою зміцнення економіки підприємств. Це тим більш важливо, що заміна живої праці капіталом, перехід до використання більш продуктивних машин і знарядь вимагає для їх експлуатації кваліфікованіших працівників з іншим рівнем матеріального стимулювання: успіх досягається лише тоді, коли кожний працівник буде чітко розуміти, що, коли, чому і як йому потрібно робити, а також яка матеріальна винагорода його очікує.

Важливим соціальним фактором підвищення продуктивності праці є взаємовідносини між управлінським апаратом (менеджерами) і виконавцями, роботодавцями і виконавцями. Менеджери повинні турбуватися про працівників, прислуховуватися до їх порад щодо поліпшення організації виробництва, вдосконалення його технічної бази, об'єктивно оцінювати роботу кожного члена трудового колективу. Етика взаємовідносин між керівниками і підлеглими вимагає взаємоповаги. Менеджери повинні спокійно реагувати на помилки виконавців, виправляти їх, не роблячи зауважень винним у присутності інших працівників [12].

Значного підвищення продуктивності праці можна досягти завдяки впровадженню наукової організації праці, коли досягається найбільш раціональне виконання трудового процесу.



7. Підрахунок резервів збільшення виробництва продукції рослинництва

Виявлення резервів збільшення виробництва продукції рослинництва здійснюється за наступними напрямками:

1. Розширення посівної площ за рахунок осушення полів, розкорчовування чагарників, оранки, цілини;

2. Покращення структури посіву (збільшення посівних площ під більш урожайні культури);

3. Підвищення урожайності (внесення добрив, скорочення витрат при збиранні урожаю).

Щоб визначити можливі резерви збільшення виробництва продукції необхідно виявити резерви розширення посівної площі помноживши на фактичну урожайність тих культур посіви яких плануються вирощувати на даній ділянці.

Для розрахунку резерву (збільшення посівних площ) спочатку розробляють більш оптимальну структуру посівів з урахуванням всіх можливосте та обмеження господарства, далі порівнюється фактичний обсяг виробленої продукції з можливими, що буде отримано при фактичний урожайності культур, але вже при покращеній структурі посівів.

Основними резервами збільшення виробництва продукції рослинництва є: