Аналіз виробництва продукції рослинництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу виробництва продукції рослинництва

2. Коротка характеристика ФГ «Основа-2» смт Любашівки Одеської області

3. Аналіз виробництва валової продукції рослинництва

4. Аналіз розмірів і структури посівних площ

5. Аналіз динаміки і виконання плану урожайності

6. Аналіз впливу факторів на рівень урожайності

7. Підрахунок резервів збільшення виробництва

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Сьогодні сільськогосподарське виробництво і в цілому агропромисловий комплекс України перебувають у центрі суспільної уваги, оскільки стрімко зросли ціни на продовольство -- таке явище викликає у населення України велику стурбованість і загострюють соціальну напруженість.

Перехід України до ринкової економіки вимагає здійснення кардинальних змін у функціонуванні системи державного регулювання виробничих процесів у суспільстві. Його суть полягає, з одного боку, у різкому зменшенні всеохоплюючого впливу державного регулювання економічного механізму господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, значному послабленні державного втручання в їх економічні процеси, а з другого - у заміні існуючих в адміністративно-плановій економіці форм і методів державного регулювання у виробничій сфері. При цьому слід виходити з того, що роль державного регулювання економічних процесів у перехідний період до ринкових відносин залишається значно вищою, ніж в умовах діяльності розвинутої ринкової економіки. Це зумовлюється тим, що на перехідному етапі ще не сформовані до кінця умови регулювання економічних процесів широкої підприємницької діяльності. Крім того, перехідний період від однієї системи до іншої, зокрема до ринкової, вимагає певного часу, потребує активної участі держави у створенні інфраструктури ринкового середовища.

До основних концептуальних положень формування і реалізації аграрної політики України насамперед належить забезпечення продовольчої безпеки країни, гарантування пріоритетного розвитку агропромислового комплексу з визнанням сільського господарства базовою галуззю економіки народного господарства, створення умов для стабілізації та нарощування виробництва сільськогосподарської продукції. Важливого значення набуває формування багатоукладної аграрної економіки, забезпечення свободи вибору нових організаційно-правових форм господарювання на основі удосконалення земельних та майнових відносин власності.

Одним із стратегічних напрямів аграрної політики України є створення умов для збалансованого поєднання державного регулювання економіки агропромислового виробництва з економічною свободою підприємств і організацій в умовах переходу до ринкових відносин. Державна підтримка розвитку агропромислового комплексу спрямовується на забезпечення соціально-економічного захисту вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників, формування внутрішнього ринку продовольства, матеріальних ресурсів, робочої сили та виведення агропромислового виробництва на світовий ринок.

Аграрна політика повинна мати чітко виражену соціальну спрямованість, вектор якої зорієнтований на відродження і соціальний розвиток села, створення повноцінного соціально-життєвого середовища в сільських поселеннях. Ці та інші положення знайшли відображення у новому варіанті проекту Концепції аграрної політики України, яка розглянута і схвалена Кабінетом Міністрів України. Таким чином, важливість вказаних проблем в світлі сучасного економічного становища України зумовлюють актуальність дослідження курсової роботи, а також об'єкт і предмет дослідження та його мету.

Об'єктом дослідження курсової роботи є ФГ «Основа-2» Любашівського району Одеської області.

Предметом дослідження курсової роботи є аналіз виробництва продукції рослинництва

Метою курсової роботи є проведення економічного аналізу, розробка перспективних і оперативних напрямків у фінансово-господарській діяльності підприємства; вивчення організаційної структури і структури посівних площ, проведення аналізу виробництва валової продукції.



1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу виробництва продукції рослинництва

У процесі аналізу виробництва продукції рослинництва вивчають виконання плану валових зборів продукції в розрізі окремих культур та їх груп, а також як це вплинуло на виконання плану продажу держави; виконання плану за розміром посівних площ та їх структурою; досягнутий рівень урожайності всіх сільськогосподарських культур, відповідність його плановому показнику, дотримання комплексу агротехнічних заходів, що забезпечує запланований рівень урожайності; що зумовило зміни в запланованому комплексі агротехнічних заходів та як це позначилося на врожайності; фактори, які вплинули на відхилення фактичного збору валового збору культур від планового, та які втрати чи додаткову користь від цього має господарство; недоліки в роботі та причини їх, яких заходів вжито для того, щоб усунути ці причини та ліквідувати недоліки; показники передових відділів, ферм, бригад, ланок порівняно з середніми показниками господарства, в результаті чого їх досягнуто та як це позначилось на загальних показниках господарства. Крім того визначають місце господарства в районі за основним показниками рослинництва, провадять порівняльний аналіз цих показників і показників передових господарств та виявляють невикористані резерви. Під час аналізу абсолютні величини використовують для визначення виконання плану валових зборів, посівних площ і врожайності культур.

Відносними величинами характеризують структуру посівних площ, рівень виконання планового завдання по врожайності і валових зборах культур виробничими одиницями і господарством у цілому. Щоб виявити вплив окремих факторів на відхилення фактичного валового збору окремих культур від планового, користуються методами обчислення різниць, ланцюгових підстановок або індексів, а для виявлення впливу різних елементів агротехнічного комплексу на рівень урожайності - методом кореляції. Метод порівняння застосовують для аналізу виконання плану господарством і різними виробничими одиницями, динаміки за кілька років, а також для аналізу свого господарства порівняно з даними передових господарств району та середньо-районними показниками. Метою такого втручання держави є розробка концепції й основних заходів щодо реалізації програми стабільного нарощування виробництва зерна, докорінного поліпшення його використання і створення експортно-орієнтованих моделей зернового господарства. Зараз, коли в Україні економічні реформи поширюються або поглиблюються, традиційні шляхи забезпечення продовольством через значне державне регулювання та втручання призводять до подальшого створення сектора та стають менш ефективними.

Усвідомлюючи, що забезпечення продовольством традиційними способами є надзвичайно дорогим та багато в чому несумісним з положенням ринкової економіки, уряд України відійшов від старої системи та почав закладати основу зернового сектора, зорієнтованого на ринкові відносини. Зараз зерновий сектор перебуває у перехідному стані з елементами, як старої командної, так і ринкової системи. Україна тривалий час була одним із постачальників зерна на Європейський ринок. Так ось уже майже чверть століття зерна не вистачало навіть для забезпечення власних потреб. Щорічно його закупляли близько 5 млн. тонн. Тому, тепер головною проблемою є виробництво конкурентоздатної зернової продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, продукції, яка відповідала б купівельній спроможності споживача і була б вигідною виробництву. Для зміни ситуації потрібні нові підходи до використання землі, які мають зайняти центральне місце в аграрній реформі на базі НТП з урахуванням політичних, соціальних, енергетичних, матеріально-технічних і екологічних умов.

В умовах нових виробничих відносин на селі для підвищення конкурентноздатності виробництва зерна значно зростає роль технології. Теоретичною основою інтенсивних технологій вирощування зернових культур на тривалий час залишається забезпечення збільшення виходу потрібної людині продукції (зерна, білка) із загального врожаю, скорочення розриву між потенціальною і реальною продуктивності рослин.

Практичною основою інтенсивних технологій є управління продукційним процесом посівів за допомогою відомих нам агротехнічних заходів, що застосовують виходячи з результатів морфо-фізіологічного аналізу розвитку елементів продуктивності рослин. Головними складовими формування врожаю за інтенсивних технологій є сорт, добрива, нейтралізація ґрунтового розчину, хімічні засоби захисту рослин від бур'янів, шкідників І хвороб, фактор часу і якості. Надійним шляхом підвищення врожайності та валових зборів навіть у несприятливі за погодними умовами роки є впровадження у виробництво інтенсивних технологій вирощування, що базуються на ефективному використанні в господарствах наявних матеріально-технічних ресурсів і широке застосування новітніх досягнень науки та передового досвіду. У структурі агропромислового комплексу зерно-промисловий посідає особливе місце. Його функціональну структуру спрямовано на забезпечення населення хлібом і хлібопродуктами, промисловості сировиною, тваринництва - концентрованими кормами, зовнішньої торгівлі - експортними товарами, а територіальну -- на максимальне використання раціональних природних умов і економічних ресурсів для розвитку зернового господарства.

Концепція стійкого розвитку зернового господарства на період стабілізації та пожвавлення має будуватися на засадах удосконалення його структури, усунення втрат і збалансування попиту з урахуванням природного потенціалу земель, які можуть використовуватись у господарствах товарного землеробства без порушення агротехніки. Мікроекономічні моделі економіки господарств товарного землеробства мають базуватися на пропорціях між культурами у сівозмінах, але як показує досвід розвинутих країн ЄС, частку зернових у посівних площах може бути істотно підвищено до 70% і більше.

Завданнями аналізу є: здійснення систематичного контролю за виконанням плану виробництва продукції по кожній культурі, підрозділу і господарству в цілому і визначення впливу факторів на обсяг виробництва продукції зернових; виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення виробництва продукції та поліпшення її якості; оцінка можливостей збільшення виробництва продукції з врахуванням об'єктивних і суб'єктивних факторів; розробка міроприємств по освоєнню виявлених резервів збільшення виробництва продукції. Розглянувши стан і перспективи розвитку зернового під комплексу необхідно зазначити, що в даній курсовій роботі буде розглянута аналіз виробництва зернових. Джерелами даних є форми річного звіту, первинні документи, нормативні акти (Закони України, Постанови Кабміну), відповідні планові показники по виробництву зернових, відображені в бізнес - плані підприємства.

2. Коротка характеристика ФГ «Основа-2» смт Любашівка Одеської області

Фермерське господарство «Основа-2» було створене у 1998 році при реформуванні агрофірми «Зоря». Господарство є юридичною особою, має розрахунковий, валовий та інші рахунки в установах банку, круглу печатку та штамп зі своїм найменуванням. Діє у відповідності до законів України «Про селянське (фермерське) господарство», «Про пріоритетність розвитку села та аграрно-промислового комплексу в народному господарстві», «Про власність», «Про підприємство», законодавства про землю та інших законодавчих актів України. У своїй діяльності корегується статутом .

ФГ „Основа-2” розташоване на території смт Любашівки Любашівського району Одеської області. Відстань від центральної садиби до обласного центру м. Одеса 165км, автомобільної траси 1км. ФГ „Основа-2” має вигідне розташування, оскільки знаходиться поблизу траси Київ-Одеса.

Клімат тут помірно-континентальний, зима м'яка з відлигами, нестійким сніжним покривом, теплим, з недостатньою кількістю опадів літом. Середньорічна температура повітря становить +8,2?С. В середньому за рік випадає 300-450 мм опадів, причому основна їх кількість випадає в теплий період з квітня по листопад.

Середня тривалість вегетаційного періоду становить 210-220 днів, хоч в деякі роки відхилення.

Сума активних температур складає 2700-2900?С. Малосніжні зими і часті відлиги взимку, різкі перепади температур весною в деякі роки призводить до загибелі озимих культур і багаторічних трав. В таких випадках проводять пересів культур, що веде за собою зниження урожайності, а отже валового збору зерна та кормів.

Загальна земельна площа фермерського господарства в 2010році становила 1213 га. Вся земля яку використовує товариство є орендованою. Орендна плата за земельний пай становить 3% вартості паю.

Таблиця 2.1

Динаміка основних показників розміру ФГ «Основа-2»

Показник	2008 р.	2009 р.	2010 р.
1. Валова продукція в порівняльних цінах 2005 р., тис. грн.	1302	1117,3	1263,4
в т.ч. рослинництва	1302	1117,3	1263,4
тваринництва	-	-	-
2. Товарна продукція, тис. грн.	1348	1868	2417
3. Загальна земельна площа, га	1340	1176	1213
в т.ч. с.-г. угіддя, га	1210	1037	1072
із них рілля, га	1210	1037	1074
4. Середньорічна чисельність працівників по господарству, чол.	23	24	19
в т.ч. рослинництва	23	23	18
тваринництва	-	-	-
5. Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	1343,5	1019	1201
6. Середньорічна вартість оборотних коштів, тис. грн.	1000	1552,5	2147,5

Одним з показників, які дозволяють проаналізувати розміри ФГ «Основа-2», є динаміка основних показників розміру підприємства (таблиця 2.1)

З таблиці 2.1 бачимо, що досліджуване господарство характеризується тенденцією до скорочення земельних угідь. Так загально земельна площа із 1340 га у 2008 році скоротилась до 1213 га у 2010 році.

Середньорічна чисельність працівників по господарству зменшилась за рахунок скорочення робочого персоналу. У ФГ «Основа-2» вирощуються такі культури як озима пшениця, гречка, ячмінь озимий і ярий, соняшник, горох, соя та просо.

Необхідно відмітити, що в ФГ «Основа-2» провідною галуззю є рослинництво. Продукція тваринництва виробляється в невеликих обсягах, і використовується в господарстві як база харчування. ФГ “Основа-2» займається вирощування зернових та технічних культур.

В сільському господарстві діє економічний закон переваги великого виробництва над дрібним, більш велике виробництво, як правило, більш ефективне. Проте збільшення розмірів підприємства можливо лише до певних розмірів. Раціональні розміри підприємства і його виробничих підрозділів сприяють росту економічної ефективності виробництва.

Матеріально-технічна база фермерського господарства формується за рахунок довгострокових капітальних вкладень, оборотних коштів, матеріально-технічних ресурсів і представляє собою сукупність ресурсів, предметів і засобів праці, які використовуються у виробництві та забезпечують нормальну діяльність господарства.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Таблиця 2.2

Основні фінансово-економічні показники діяльності ФГ «Основа-2»

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	837	1302	1173
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.	1651	1462,5	960
Середньорічна чисельність працівників, чол..	23	24	19
Фондозабезпеченість, тис. грн.	1,11	0,98	1,12
Фондоозброєність, тис. грн.	58,4	42,4	63,2
Фондовіддача, грн.	0,96	1,09	1,04
Фондомісткість, грн.	1,03	0,91	0,95
Виручка від реалізації, тис. грн..	1401	1868	2417
Прибуток, тис. грн.	564	566	1244
Рівень рентабельності, %	67,4	43,5	106

Отже,з даних таблиці 2.2 ми бачимо собівартість реалізованої продукції збільшилася, це спричинено підвищенням рівня цін на ринку товарів та послуг.

Збільшились також: фондозабезпеченість, фондоозброєність, фондовіддача, фондомісткість, причиною цього стало збільшення вартості основних та оборотних фондів, та зменшення середньорічної кількості працівників.

Важливим фактором підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є спеціалізація. Під спеціалізацією слід розуміти зосередження його діяльності на виробництві певного виду продукції або декількох його видів, які в найбільшій мірі відповідають конкретним природним і економічним умовам та потребам споживачів даної продукції. Мета спеціалізації сільськогосподарських підприємств -- створення умов для збільшення прибутку, досягнення більш високої продуктивності праці, збільшення виробництва продукції, підвищення її якості. Основним показником спеціалізації господарства є структура товарної продукції за останні 3-5 років, тобто питома вага галузі і видів продукції в загальній сумі грошового виторгу.

Додатковими показниками, що характеризують спеціалізацію, є: структура валової продукції; структура затрат праці і засобів виробництва по галузях; структура посівних площ і поголів'я худоби.

Аналізуючи структуру товарної продукції (табл. 2.3), визначимо місця галузі у господарстві, встановимо головні та додаткові галузі. Головна галузь -- це та, яка в даних природних і економічних умовах має важливе народногосподарське значення і дає господарству найбільшу кількість товарної продукції. Ці галузі і визначають спеціалізацію господарства. Додаткові галузі -- це галузі, які займають значно меншу питому вагу в структурі товарної продукції, їх організація допомагає більш раціональному використанню трудових і матеріальних засобів в кожному господарстві, організації виробництва в головній галузі. За допомогою даних таблиці 2.3 розглянемо структуру товарної продукції господарства за три роки та визначимо рівень спеціалізації.

З наведеної таблиці видно, що фермерське господарство „Основа-2” спеціалізується на вирощуванні зернових і технічних культур, тобто можна сказати, що “ Основа-2” має зерново-технічний напрямок спеціалізації. Вони займають найбільшу частку в структурі товарної продукції: зерно -- 69,7%, соняшник -- 35,3%. На жаль на підприємстві тваринницька галузь занепала.

Таблиця 2.3

Склад і структура товарної продукції ФГ «Основа-2»

Галузь, продукція	2008 р.	2009 р.	2010 р.	В середньому за три роки
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%
Зернові та зернобобові	11023	75,9	1150	61,6	1759	72,8	1310	69,7
В т.ч. озима пшениця	424	31,4	389,5	20,8	722	29,9	511,8	27,2
Гречка	-	-	54	2,9	-	-	54	2,9
Ячмінь	599	44,4	598,5	32	852	35,2	683,2	36,3
Соняшник	-	-	718	38,4	613	25,4	662,5	35,3
Просо	-	-	108	5,8	185	7,6	146,5	7,8
Разом по рослинництву	1348	100	1868	100	2417	100	1877,7	100
Всього по господарству	1348	100	1868	100	2417	100	1877,7	100

На сучасному етапі розвитку сільського господарства основним способом збільшення виробництва є інтенсифікація. Аналізуючи дану сторону діяльності підприємства, необхідно визначити тенденції, що намітились в зміні показників, встановити рівень інтенсивності окремих його галузей, ефективності інтенсифікації. Результати аналізу інтенсифікації виробництва заносимо в табл.2.4.

В сьогоднішніх умовах можуть вижити лише ті сільськогосподарські підприємства, діяльність яких є ефективною, тобто прибутковою.

Таблиця 2.4

Рівень інтенсивності та результати виробництва

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Основні виробничі фонди у розрахунку (грн.):	1110	982	1120
на 1 га с.-г. угідь
на 1 га ріллі	1110	982	1118
Виробничі фонди с.-г. призначення у розрахунку (грн.)	1318	971	1198
на 1 га с.-г. угідь
на 1 га ріллі	1318	971	1196
Виробничі витрати у розрахунку (грн.)	947	1194	1431
на 1 га с.-г. угідь
на 1 га ріллі	947	1194	1429
Вироблено на 100 га угідь, ц
Зерна	92	108	85
Вироблено продукції на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.:
валової	0,92	1,1	1,1
товарної	0,89	0,67	0,58

Земля є одним з найважливіших ресурсів у сільському господарстві. Необхідно визначити на скільки ефективно їх використовують в досліджуваному господарстві. Відповідні показники приведемо в таблиці 2.5.

Аналізуючи дані цієї таблиці зауважимо, що фактична урожайність провідних культур знаходиться на порівняно високому рівні. За останній рік урожайність зернових склала 21,5га.

Виробництво валової продукції в співставних цінах в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь має тенденцію до зменшення. Так, даний показник за досліджуваний період зменшився на 7 тис. грн..

Таблиця 2.5

Аналіз ефективного використання земельних угідь в ФГ «Основа-2»

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Урожайність, ц/га: зернових і зернобобових	25,6	20,2	21,5
Озима пшениця	39,69	29,2	26,2
ячмінь	22	19,67	24,05
соняшника	2,22	10,59	12,7
Вироблено на 100 га ріллі: зерна, ц м'яса свиней, ц	103	6	5
Одержано на 100 га с.-г. угідь: валової продукції, тис. грн.	92	108	85

Таблиця 2.6

Аналіз забезпеченості трудовими ресурсами та ефективності їх використання в ФГ «Основа-2»

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Середньорічна кількість робітників, чол.	23	24	19
Відпрацьовано, тис. люд.-год.	331,2	345,6	239,4
Вироблено валової продукції на одного працівника, тис. грн.	56,6	46,5	66,5
Відпрацьовано на 100 га с.-г. угідь, тис. люд.-год.	0,27	0,37	0,22

Однією з найважливіших частин виробничих сил сільськогосподарського виробництва є трудові ресурси. Раціональне та ефективне їх використання сприяє збільшенню виробництва продукції, підвищенню ефективності господарювання, а також покращенню матеріального добробуту населення.

Аналіз кількості та динаміку зміни працівників в ФГ «Основа-2» за останні 3 роки розглянемо в таблиці 2.6.

Зменшення кількості працівників зумовлено певним скороченням залучення тимчасових робітників до виконання робіт в рослинництві, а також вдосконаленням виробничого процесу.

В ФГ «Основа-2» для визначення потреби в робітниках використовують методи: за трудомісткістю продукції, за нормами виробітку, за кількістю робочих місць, за нормами обслуговування агрегатів.

3. Аналіз виробництва валової продукції рослинництва

Валова продукція сільського господарства -- це первісний результат взаємодії факторів виробництва, матеріальна і вартісна основа інших кінцевих результатів, що в натуральній формі представлений всіма виробленими протягом року первинними продуктами рослинництва і тваринництва , а у вартісній -- оцінений за порівнянними цінами відповідного року.

Визначення обсягу валової продукції сільського господарства у натуральній формі необхідне для:

-оцінки розмірів натуральних фондів з погляду їх достатності для задоволення потреб населення і переробної промисловості в окремих видах сировини;

- визначення обсягу перевезень і зберігання продукції, потреби в транспортних засобах і складських приміщеннях;

- обґрунтування потреб підприємств у власній сільськогосподарській продукції, що використовується на виробничі цілі (корми, насіння тощо) для наступного циклу відтворення;

- планування обсягів виробництва і реалізації продукції, укладання договорів, здійснення експортно-імпортних операцій;

- визначення натуральних показників ефективності виробництва окремих видів продукції (трудомісткості і собівартості одиниці продукції, її енерго-, водомісткості тощо).

У вартісній формі валову продукцію сільського господарства розраховують у порівнянних цінах з метою визначення:

- обсягу її виробництва в цілому по підприємствах, окремих регіонах і на державному рівні;

- низки вартісних економічних показників, що характеризують рівень річної, денної і годинної продуктивності праці, фондовіддачі основних і оборотних фондів, фондомісткості виробництва, його капіталомісткості та ін.;

- темпів зростання валового виробництва продукції, продуктивності праці та інших якісних показників у цілому по сільському господарству, його комплексних галузях (рослинництву і тваринництву), по окремих підприємствах і для досягнення порівнюваності цих показників у часі і просторі.

При визначенні вартості валової продукції сільського господарства до її складу включають вартість основної, побічної і супутньої продукції рослинництва і тваринництва, приріст незавершеного виробництва в цих галузях і вартість вирощування за рік молодих культурних насаджень (до вступу їх у період плодоношення).

На сільськогосподарських підприємствах валова продукція у вартісному виразі визначається і за собівартістю виробництва з наступним використанням цього показника для розрахунку чистої продукції підприємства. Для визначення вартості валової продукції рослинництва використовуємо таблицю 3.1.

Таблиця3.1

Розрахунок вартості валової продукції рослинництва ФГ «Основа-2»

Назва культур	Урожайність, ц/га	Валовий збір, ц	Площа, га
	Базовий рік	Фактичний рік	Базовий рік	Фактичний рік	Базовий рік	Фактичний рік
Пшениця озима	39,7	26.21	7939	8412	200	321
Гречка	5,39	2.95	377	59	70	20
Ячмінь	22,1	24.05	8650	8901	393	370
Просо	-	10.31	-	1814	-	176
Горох	-	16,7	-	334	-	20
Соя	-	3,1	-	31	-	10
Соняшник	24,3	12.73	1722	2036	71	160
Разом по рослинництву	91,5	96,05	18688	21587	734	1077

Аналізуючи дані цієї таблиці зауважимо, що було взято для прикладу базовий 2008 рік і фактичний 2010 рік. По яким можна прийти до висновку, що валовий збір пшениці, ячменю, проса, гороху, сої і соняшнику значно зріс у 2010 році, проте зменшився валовий збір гречки на 318 ц.

продукція рослинництво посівний урожайність

4. Аналіз розмірів і структури посівних площ

Посівною називають площу ріллі або інших розораних угідь, які зайняті посівами сільськогосподарських культур. Розміри посівних площ визначають за окремими культурами, а щодо кожної культури за господарським призначенням. Облік посівних площ здійснюється на основі класифікації сільськогосподарських культур, яка поділяє їх на групи за різними якісними ознаками. За біологічними особливостями польові культури поділяють на однорічні, дворічні і багаторічні.

Крім основних посівів розрізняють міжрядні, повторні і проміжні посіви.

Міжрядними називають посіви в міжряддях просапних культур або садів. Повторними називають посіви ярих культур, проведені після збирання основної культури для одержання у поточному році другого врожаю. Проміжними є посіви озимих культур на зелений корм, на яких до закінчення заключного обліку посівних площ проведено посіви ярих культур.

Збільшення виробництва продукції може бути досягнуто за рахунок розширення посівних площ, вдосконалення їх. структури і підвищення урожайності. Для використання впливу того чи іншого фактора на обсяг валового збору зерна в звітному 2010 p. в порівнянні з базовим 2008 p. проведено порівняльний аналіз.

На відхилення від базового періоду валового виробництва по групі зернових культур впливають: кількісний фактор - площа посіву, якісна урожайність і структура посівної площі.

Статистика аналізує структуру посівних площ по окремих господарствах, категорія господарств, адміністративних районах, зонах, підзонах. Крім того, показники структури аналізують, як загалом за всією площею посіву, так і за окремими групами культур. Структуру посівних площ зернових культур розглянемо на такому прикладі. При аналізі необхідно з'ясувати, як господарство здійснює програму перетворення непродуктивних земель на продуктивні, виявити резерви розширення площі ріллі за рахунок освоєння цілинних і перелогових земель, зрошення і осушення земель, визначити питому вагу загальної посівної площі у складі площі ріллі. Чим вищі ці показники, тим інтенсивніше використовується земельні угіддя.

Таблиця4.1

Розмір і структура посівних площ зернових культур ФГ «Основа-2»

Культури	Посівна площа,тис га	У відсотках
	2008р.	2009р.	2010р.	2008р.	2009р.	2010р.
Зернові - всього	663	1598	907	100,00	100,00	100,00
У т. ч. пшениця озима	200	523	321	30,17	32,73	35,39
ячмінь	393	1075	370	59,27	67,27	40,79
соняшник	71	424	160	10,71	26,53	17,64
гречка	70	-	20	10,56	-	2,21
Горох	-	-	20	-	-	2,21
просо	-	-	176	-	-	19,4
соя	-	-	10	-	-	1,11

Дані таблиці 4.1 показують, що за досліджуваний період частка озимої пшениці зросла від 30,17 до 35.39%, проте частка гречки і ячменю зменшилася відповідно від 10,56 до 2,21% і від 59,27 до 40,79%.

5. Аналіз динаміки і виконання плану урожайності

Урожайність - це один з найважливіших якісних показників, які безпосередньо впливають на розмір валового збору. Підвищення урожайності на даний час є найбільш актуальною проблемою для сільськогосподарських товаровиробників, оскільки підвищення врожайності впливає не тільки на збільшення валового збору, а й відповідно на зменшення собівартості продукції. На зміну урожайності впливає ряд факторів, які можуть бути як залежними від людей, так і не зовсім їм підвладні (природно-кліматичні умови). До “штучних” факторів можна віднести використання органічних і мінеральних добрив, використання хімічних засобів (пестицидів, гербіцидів тощо), застосування високоврожайних сортів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних і індустріальних технологій тощо. Основною зерновою культурою ФГ «Основа-2» є озима пшениця, площа якої в 2010 p. становила 321 га і ячмінь - 370 га.

Виконання плану валових зборів аналізують за окремими культурами та їх групами . порівнюючи фактичні валові збори з плановими в абсолютних величинах, визначають відхилення від плану по культурах - рівень виконання плану. Аналізують також виконання плану валових зборів окремими бригадами, ланками. При цьому визначають економічний ефект від перевиконання завдань передовиками і втрат через не виконання їх відстаючими виробничими одиницями. У процесі аналізу використовують натуральні і вартісні показники, обов'язково пов'язуючи їх з даними аналізу посівних площ та врожайності.

Аналіз структурних зрушень у сільському господарстві дозволяє зробити висновки щодо спеціалізації країни у виробництві певних видів продукції рослинництва та тваринництва. На одному із етапів аналізується динаміка сільськогосподарського виробництва в цілому і по окремих галузях.

Динаміку натуральних показників продукції землеробства вивчають на основі побудови і аналізу відповідних рядів динаміки. Для побудови і аналізу рядів динаміки посівних площ сільськогосподарських культур потрібні щорічні дані, а посівних площ багаторічних насаджень, урожайності і валового збору їх, а також урожайності і валового збору всіх сільськогосподарських культур - щорічно і середні за рік. Ряди динаміки наведені у статистичних збірниках. На основі таких рядів динаміки обчислюють абсолютний приріст, темпи зростання і приросту, абсолютне значення 1% приросту, середньорічні темпи зростання і приросту.

Для цього визначаються показники:

- індекс реального обсягу сільськогосподарського виробництва в цілому, по рослинництву та тваринництву;

- обсяг і динаміка виробництва продукції сільського господарства, рослинництва і тваринництва;

- зміна валової продукції сільського господарства за рахунок зміни продуктивності праці та кількості працюючих.

При аналізах динаміки або виконання плану посівних площ, валового збору і урожайності широко застосовують індексний метод. При цьому використовують індекси індивідуальні, загальні агрегатні і середніх величини.

На іншому етапі аналізуються показники розвитку рослинництва і тваринництва.

Рівень розвитку рослинництва аналізується за такими показниками:

загальна площа земель сільськогосподарського користування;

посівні площі;

площі сільськогосподарських земель під основними сільськогосподарськими культурами (зернові, картопля, овочі, кормові тощо);

валовий збір сільськогосподарських культур;

урожайність основних сільськогосподарських культур.

Планування - процес наукового передбачення ходу розвитку і шляхів здійснення виробництва, це свідомо підтримувана збалансованість і пропорційність виробництва.

Сутність планування полягає в обґрунтованому визначенні на встановлений період основних напрямків і пропорцій розвитку виробництва, з урахуванням матеріальних джерел його забезпечення і попиту ринку.

Таблиця 5.1

Планові показники виробництва окремих видів продукції ФГ «Основа-2»

Рослинництво
Культура	Площа посіву, га	Середня урожайність за 3 роки, ц/га	Планова урожайність, ц/га	Валовий збір, ц
Пшениця озима	321	31,70	50	16050,00
Гречка	20	2,78	10	200,00
Ячмінь	370	21,91	30	11100,00
Просо	176	3,44	15	2640,00
Горох	20	5,57	18	360,00
Соя	10	1.03	5	50,00
Соняшник	160	8,50	10	1600,00
Всього:	1077	75,01	138	32000,00

Отже, якщо рівень організації виробництва в основних галузях ФГ «Основа-2» підняти на якісно вищий рівень, то можна буде значно наростити обсяги виробництва продукції, що й планується на перспективний рік.

6. Аналіз впливу факторів на рівень урожайності

Основне завдання оперативного аналізу - виявити недоліки у виконанні плану і причини їх виникнення в процесі господарських операцій , з'ясувати їх та розкрити невикористані резерви .

Відомо, що урожайність значною мірою залежить від забезпеченості господарства насінням, його сортами. Під час аналізу забезпеченості господарства насінням перевіряють розміри насіннєвих фондів, визначають чи відповідають вони посівний площі та прийнятим нормам висіву , чи доведено посівний матеріал до посівних стандартів по кожній культурі і сортах; як організовують його зберігання в зимовий період; як проводять передпосівну обробку насіння пестицидами; чи дотримують під час сівби норми висіву.

Малосніжні зими і часті відлиги взимку, різкі перепади температур весною в деякі роки призводить до загибелі озимих культур і багаторічних трав. В таких випадках проводять пересів культур, що веде за собою зниження урожайності, а отже валового збору зерна та кормів.

Від нагромадження і збереження вологи в ґрунті значною мірою залежить урожайність. У зв'язку з цим старанно перевіряють і контролюють своєчасність проведення таких робіт: лущення стерні і оранки парів та зябу, снігозатримання, осіннє та весняне підживлення зернових культур, весняне закриття вологи, своєчасність та якість передпосівного обробітку ґрунту та сівби, своєчасність та виконання, якість усього комплексу робіт з доглядом за посівами тощо.

Для того, щоб знати стан посівів зернових у морозні зими, з не великим сніговим покривом, їх періодично перевіряють вирізаними монолітами , а в не дуже морозні зими з глибоким покривом снігу - перевіряють, чи не випріває озимина. Протягом зими з малим сніговим покривом, частими відлигами і особливо на весні перевіряють, як ведеться боротьба з льодовою кіркою.

Своєчасність проведення всіх робіт за обсягом, строками і якістю залежить від забезпеченості і справності машинно-тракторного парку та наявності нафтопродуктів . Тому до початку сільськогосподарських робіт аналізують виконання плану капітального ремонту машин, завезення паливо-мастильних матеріалів в цілому і за окремими видами.

Щоб зібрати високий урожай в заплановані календарні строки , ще до жнив аналізують справність збиральних машин та забезпеченість ними господарства , визначають наявність потрібних пристроїв для них (зерновловлювачів , копнувачів , пристосувань для збирання полеглих хлібів тощо).

Успіх у збирання врожаю залежить також від правильного комплектування агрегатів. Тому перевіряють, чи відповідає захват комбайнів потужності тракторів, а закріплені транспортні засоби - продуктивності збиральних машин. У перші ж дні збирання врожаю аналізують, чи не допускаються втрати при збиранні врожаю на полі і під час транспортування. Обов'язково перевіряють готовність зерносховищ, токів, сушарок до приймання врожаю, забезпеченість господарства тарою, вагами, засобами транспортування врожаю з поля на тік, на заготівельні пункти і т.д.

Своєчасний оперативний аналіз сприяє проведенню всіх запланованих доходів у найкращі строки і з найвищими результатами.

Щоб забезпечити виконання плану собівартості сільськогосподарської продукції потрібно протягом року здійснювати систематичний аналітичний контроль на виробництво по господарству, галузях і госпрозрахункових підрозділах.

Оскільки більшу частину продукції рослинництва одержують у другій половині року, оперативний аналіз витрат на виробництво здійснюють по виробничих періодах, процесах, окремих роботах, виявляючи дотримання відділками, бригадами і ланками технології виробництва, встановлених лімітів витрат матеріальних, праці та коштів, строків проведення запланованих робіт та їх якості. Виконання найважливіших робіт у розрізі культур і виробничих підрозділів аналізують щоденно бригадир чи обліковець бригади, агрономи та інженери, а в господарствах, де запроваджено диспетчерську службу - диспетчери. У ФГ «Основа-2» дані аналізу записують у спеціальний журнал, що значно полегшує проведення його за триваліші періоди і контроль за виконанням рекомендацій.

У системі агротехнічних заходів, спрямованих на підвищення урожайності культур, важливу роль відіграють впровадження і освоєння сівозмін.

Щоб оцінити рівень виконання плану валового збору і урожайності, застосовують метод різниць та індексний метод. Метод різниць використовують під час аналізу виконання плану за окремими культурами, індексний метод - під час аналізу виконання плану за групою однорідних культур. Обчислюємо індивідуальний індекс урожайності для певної культури:

І=У1/У0*100, де У1 і У0- планова і фактична урожайність

І= 26.21/39.7*100=66.0%- урожайність

Виконання плану валового збору окремих культур визначають за допомогою індивідуального індексу урожайності:

І=У1П1/У0П0*100, де П1 і П0- планова і фактична посівні площі

І=26.21*321/39.7*200*100=105.9%- валовий збір

Внаслідок перевиконання плану валового збору додатково понад план вироблено продукції:

8412-799=472 ц,

у т.ч.

за рахунок розширення посівної площі ((321-200)*39,7) = 4803.7ц

підвищення урожайності ((26.21-39.7)*321) = -4330.29 ц.

Отже, план виробництва зерна озимої пшениці виконано на 105.9%, внаслідок перевиконання плану на 5,9% отримано додатково 472 ц, за рахунок розширення посівної площі на 4803.7 ц.

Визначаємо середню урожайність зернових культур:

Планову У0=У0П0/П0=7939/200=39,70 ц/га

Фактичну У1=У1П1/П1=8412/321=26,21 ц/га

Умовну Уум= У0П1/П1=24916.5/1077=23.1 ц/га

Індекс валового збору, розміру посівних площ, середньої урожайності:

Івз= У1П1/ У0П0=8412/7939=105,9%;

Ірпп= П1/ П0=321/200=160.5%;

Ісу= У1/У0= 26.21/39.7=66.0%.

Обчисленні індекси показують, що фактичний валовий збір зерна порівняно з планом збільшився до 105.9%, у т. ч. за рахунок розширення посівної площі на 160,5%, підвищення урожайності на 66%.

На середній розмір урожайності, групи однорідних культур впливають урожайність окремих культур і структура посівних площ. Індекс середньої урожайності культур розглядаємо на індекс урожайності фіксованого складу і індекс структури посівів:

Іу= У1П1/У0П0= У1/Уум=26.21/23.1=113.5%;

Ісп=(У0П1/П1) /( У0П0/П0)=Уум/У0=23.1/39.7=58.9%

Внаслідок зростання урожайності окремих культур середня групи зернових культур збільшилося - на 26.21-23.1=3.11 ц, структури посівних площ - 23.1-39.7=-16.6 ц, загалом - 26.21-39.7=-13.49 ц.

На валовий збір групи однорідних культур впливають урожайність, структура і розмір посівних площ. Загальний приріст валового збору зерна

У1П1-У0П0=8412-7939=473 ц;

У1П1-У0П1=8412-12743.7=-4331.7 ц;

(П1-П0)*У0=(1074-734)*39.7=13498 ц;

(У0П1-(У0*П1))=(12743.7-(39.7*1077))=-30013,2 ц.

Аналіз цих даних свідчить проте, що фактичний валовий збір зерна порівняно з планом збільшився на 473 ц, відбулося розширення посівних площ на 13498 ц.

7. Підрахунок резервів збільшення виробництва

Одним з важливих завдань аналізу є виявлення і підрахунок резервів збільшення виробництва продукції зернових. Основні резерви збільшення виробництва валової продукції рослинництва, зокрема зернових культур, такі:

1) введення в господарський оборот земельних угідь, що перебувають поза господарським оборотом;

2) перетворення екстенсивних угідь в інтенсивні, щоб з одиниці площі мати максимальну кількість продукції;

3) поліпшення сільськогосподарських угідь та вдосконалення структури посівних площ;

4) підвищення врожайності всіх сільськогосподарських культур, особливо зернових, і в районах зрошення;

5) підвищення продуктивності природних угідь.

Визначальним у збільшенні виробництва валової продукції рослинництва є підвищення продуктивності. Одним з важливих напрямків виявлення резервів є розширення посівних площ. Можливі і невикористані резерви розширення посівних площ розраховують множенням можливої розширеної площі на фактичну урожайність тих культур, посіви яких планується вирощувати на ній. Суттєвим резервом збільшення виробництва продукції зернових є покращення структури посівних площ, тобто збільшення питомої ваги більш урожайних культур в загальній посівній площі.

Значним резервом підвищення урожайності і збільшення валових зборів зерна і кормів є впровадження зрошення і обробітку ґрунту без перевертання скибки, що запобігає водній і вітровій ерозії та сприяє підвищенню його родючості і врожайності. У південних областях, що часто терплять від посухи, дуже важливе значення має зрошення. Значним резервом збільшення валових зборів зерна є також впровадження високоврожайних сортів.

Доведемо фактичну урожайність до рівня базисної урожайності зернових окремих культур. Резервом урожайності є озима пшениця, оскільки у фактичному році вона становила 26.21 ц, а в базисному році-39.7 ц. Саме тому резерв припадає на цих 13.49 ц. Ячмінь складав у базисному році - 22.1 ц, а у фактичному році-24,05 ц; резерв припадає на гречку, яка у базисному році - 5,39 ц, а у фактичному році-2,95 ц, різниця - 2.44; соняшник у базисному році - 24.3 ц, а у фактичному році - 12.7 ц.

Отже, шляхами підвищення економічної ефективності виробництва зернових в ФГ «Основа-2» є:

1) підвищення урожайності зернових за рахунок подальшої інтенсифікації виробництва зерна на основі внесення оптимальної кількості органічних та мінеральних добрив, розширення посівів високо-урожайних сортів і гібридів;

2) зниження собівартості, дотримуючись режиму економії скорочення непродуктивних витрат;

3) максимальна збалансованість продажу зерна з наявним потенціалом в господарстві, тобто шукати нові шляхи збуту зерна.



Висновки та пропозиції

ФГ „Основа-2” розташоване на території смт Любашівки Любашівського району Одеської області.

При аналізі показників ефективності використання основних виробничих фондів, слід відмітити такі зміни: фондоозброєність всіх працюючих зросла за три роки майже у два рази; фондовіддача з кожним роком поступово зростає. Також, зріс чистий прибуток та рівень рентабельності, що у 2010 році становить 17,62%.

Визначальним у збільшенні виробництва валової продукції рослинництва є підвищення продуктивності.

ФГ «Основа-2» дотримується основних кадрових документів. На підприємстві існують програми для підвищення кваліфікації та трудової мотивації для розвитку навиків працівників та стимулювання їх до виконання робіт більш високого рівня, проводять управління діловою кар'єрою, існує та активно проводиться система пільг та виплат, впроваджені нетрадиційні методи компенсацій.

На мою думку, для покращення діяльності підприємства, щоб воно отримувало прибутки, виробляло тільки якісну продукцію, праця робітників була продуктивною, та щоб вони були зацікавлені у своїй праці, необхідно, щоб перш за все у цьому був зацікавлений директор підприємства. Він повинен створити необхідні умови праці, для підвищення продуктивності праці своїх підлеглих потрібно постійно стимулювати їх діяльність за допомогою матеріального та іншого роду доплат за якісно виконану роботу, застосовувати прийом батога і пряника, давати чіткі вказівки щодо роботи, та створити у колективі атмосферу дружніх відносин. В міру фінансових можливостей підприємство постійно проводить різного роду матеріальні стимулювання, це в свою чергу сприяє піднесенню трудової активності та в цілому підвищується продуктивність праці.

Для подальшого підвищення економічної ефективності виробництва в господарстві слід розглянути наступні пропозиції:

1. Налагодити тісний зв'язок та співпрацю з Одеським селекційним інститутом з метою вивчення нових сортів та застосування їх у виробництві;

2. Виписати періодичні видання, зокрема літературу, в яких публікуються матеріали щодо застосування нових технологій;

3. Відродити тваринницьку галузь, зокрема вирощування свиней, з метою поновлення фонду оборотних коштів;

4. Практикувати направлення на навчання молоді з метою закріплення їх в господарстві; особливе значення надати на направлення на здобуття виробничих професій - механізатор, комбайнер, тракторист;

5. Збільшити орендну плату за оренду земельних паїв з метою заохочення нових орендодавців та розширення посівних площ.



Список використаної літератури

1. Указ Президента України - “Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна” від 29 червня 2002 р. №832

2. Програма “Зерно України - 2003-2004” (схвалена Постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2002 року №1739) // Агро компас. - 2003. - №3 - с.21-25.

3. Здоровцов О.І, Мацибора О.І, Економіка с/г виробництва, - Київ, Видавництво УСГА, 1993 р.

4. Зінченко О.І, Коросюк І.М, Інтенсивна технологія виробництва зернових технічних культур, Київ, 1998 р.

5. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч.-метод. Посібник. -К.: КНЕУ, 2002.-263с.6.

6. Іващенко В.І.Економічний аналіз господарської діяльності К.: ЗАТ "Нічлава” 1999.-204с.

7. Анализ хозяйственной деятельности сельскохозяйственных предприятий. Лещенко І.Т., Козак Г.Л. - 4-е изд., перераб. и доп. - К.: Вища школа. Головное изд-во, 1984 г. - 367 с. - яз. укр.

8. Омельяненко Г.Г, Концептуальні положення відновлення та розвитку зернового виробництва в Україні // Економіка АПК.- 2002. - №12. - с.3-9.

9. Саблук П.Г. Зерновий ринок України: проблеми, перспективи // Економіка України. - 2002. - №5.

10. Саблук П.Г. Стратегічні аспекти реформування зернового виробництва в Україні//Економіка АПК. - 2003. - №1.

11. Савчук В.Н. Економічний аналіз діяльності підприємств АПК. -К.: Урожай, 1999. 221 с.

12. Соколенко О.І, Економічна ефективність виробництва зерна кукурудзи в умовах становлення ринкової економіки // Вісник аграрної науки. - 2002. - №10. - с.82-83.

13 Царенко О.М. Економічний аналіз діяльності підприємств агропромислового комплексу: Навч. посібник.-К.: Вища школа, 1998.-256с

Размещено на Allbest.ru