Типи ринків

Інституційні реформи фінансового сектору призвели до формування в Україні економіки ринкового типу і створення трьох ланкової системи її фінансування - бюджетне фінансування, банківське кредитування та інвестування через механізми фінансових ринків, зокрема ринків капіталу.

Фінансові ринки є індикатором інвестиційної активності і відображають привабливість національної економіки для інвестора - як вітчизняного, так і іноземного.

Починаючи з 1995 року і до цього часу ринки капіталу в Україні розвиваються дискретно і фрагментарно, недостатньо виконують основні свої функції -- зосередження попиту та пропонування інвестиційного капіталу, формування справедливих ринкових цін, використання фінансових інструментів для забезпечення розвитку економіки.

На ринках капіталу накопичилися проблеми, які потребують невідкладного розв'язання. Насамперед це стосується:

нерозвиненості сектору інституційного інвестування;

відсутності належної концентрації торгівлі цінними паперами та іншими фінансовими інструментами на біржовому ринку;

недостатньо сформованої обліково-розрахункової інфраструктури ринків капіталу;

низьких стандартів та ефективності корпоративного управління.

Ринки капіталу України суттєво відстають за середньостатистичними показниками від відповідних показників Російської Федерації, Польщі та Угорщини. Співвідношення капіталізації ринку акцій до внутрішнього валового продукту у 2006 році в цих країнах становить 69 відсотків, тоді як в Україні - 41,6 відсотка, а в країнах Західної Європи (Німеччина, Франція, Греція, Ірландія, Великобританія та Іспанія) -- 108 відсотків.

Середнє співвідношення обсягу торгів акціями на організованому ринку до капіталізації, що є однією з основних характеристик ліквідності ринку, в Російській Федерації, Польщі та Угорщині у 2006 році становило 58 відсотків, а в Україні -- 3,1 відсотка.

Україна має усі об'єктивні передумови для динамічного поступу до цивілізованих ринків капіталу, але ті проблеми, які постійно виникають через недосконалість і безсистемність реформ, несумісність економічних методів управління і закономірностей розвитку ринкових структур, значні недоліки в правовому забезпеченні розвитку ринку цінних паперів та інших фінансових інструментів справляють негативний вплив на економічний стан країни, позначаються на формуванні економічної політики і фінансовій безпеці держави.

Головною проблемою є відсутність скоординованої державної політики, спрямованої на забезпечення фінансування реального сектору економіки через механізми ринків капіталу, що звужує їх роль і місце в ринковій економіці, а також може призвести до поглинання ринків капіталу України більш структурованими і капіталізованими ринками інших країн.

Необхідним є забезпечення конкурентоспроможності ринків капіталу України шляхом проведення правового, інституційного та технологічного їх реформування. В результаті виконання цих завдань будуть суттєво поліпшені умови перетворення вільних грошових коштів юридичних та фізичних осіб в інвестиційний капітал, що забезпечить стабільне економічне зростання, насамперед через інноваційний розвиток економіки.

Ринок предметів споживання. За результатами обстеження ринків України було опрацьовано та узагальнено інформацію від Ради Міністрів АРК Крим, 24 облдержадміністрацій та міст Києва й Севастополя, а також розроблено заходи щодо поліпшення стану справ на ринках.

В результаті вивчення й узагальнення матеріалів обстеження було виявлено низку проблем, характерних для сучасних ринків: від законодавчої неврегульованості їхньої діяльності - до зловживань посадових осіб. Наявністю цих проблема була зумовлена велика чисельність скарг і звернень від працівників ринків, які скаржилися на такі негативні фактори:

- недосконалий механізм справляння ринкового збору;

- відсутність системи укладання договорів між підприємцями та адміністрацією ринку;

- невизначеність умов надання в довгострокову оренду суб'єктам підприємницької діяльності земельних ділянок для розташування ринків;

- високий розмір орендної плати;

- проблеми соціального характеру (оформлення трудових відносин, ведення трудових книжок) між суб'єктами підприємницької діяльності та їх найманими працівниками.

Під час проведення обстеження бралися до уваги як кількісні показники, так і аналітичні матеріали щодо функціонування ринків. Як показали результати обстежень, адміністрації багатьох ринків не лише не підвищують якості своїх послуг, але й не дбають про створення належних умов для здійснення продажу товарів. Суб'єкти, які здійснюють свою діяльність на ринках, сплачують значну орендну плату, а також оплачують певні послуги, які надає адміністрація ринку. Однак, на сьогоднішній день існують непоодинокі факти, коли підприємці змушені за власні кошти облаштовувати свої робочі місця (купувати столи, торгові намети, контейнери тощо), а також утримувати їх в належних санітарних і технічних умовах. Часто власники ринків, які мають зручне територіальне розміщення, не прагнуть інвестувати кошти в їх облаштування та зміцнення матеріально-технічної бази, забезпечуючи мінімальний рівень зручностей для продавців і покупців. При чому, ця проблема залишається досі характерною для переважної більшості областей і населених пунктів України.

Тому особливо гостро постала необхідність якісних змін у вирішенні організаційно-правових питань, що виникають під час здійснення підприємницької діяльності на ринках суб'єктами господарювання та у відносинах між підприємцями, адміністраціями ринків й органами місцевого самоврядування.

Наведемо деякі факти найбільш гострих конфліктних ситуацій:

Ринок Анголенко, м. Запоріжжя. Протягом першого кварталу 2004 року розгорнулася конфліктна ситуація між підприємцями та міськими органами виконавчої влади м. Запоріжжя стосовно “Ринку Анголенко”. Незважаючи на те, що для нейтралізації конфлікту запорізький міський голова Є.Карташов пообіцяв без згоди підприємців не розпочинати будівництво транспортної розв'язки, скарги підприємців на адресу місцевої влади продовжуються, про що свідчить колективне звернення 1400 суб'єктів підприємництва ТОВ “Ринок Анголенко”. Зміст проблеми полягає в тому, що підприємці втратять робочі місця у зв'язку з будівництвом мостової споруди. Внаслідок забудови, за офіційними даними, 230 торгівельних об'єктів будуть зруйновані. Як варіант розв'язання проблеми, підприємцям запропонували зняти місце на цьому ж ринку з умовами значно гіршими, ніж ті, в яких люди працюють вже більше десяти років. Вартість оренди нового місця становить 900 у.о. за півроку.

Дрогобицький ринок. Для мешканців маленького західноукраїнського міста - це чи не єдине місце більш-менш пристойного заробітку (на цьому ринку працює близько тисячі продавців). Проте на початку травня міська влада вирішила його закрити нібито на реконструкцію, хоча самі торговці заявляють, що муніципальна влада робить це зумисно, щоб люди перейшли торгувати на новий приватний ринок “Матадор”. В квітні була спроба примусово заблокувати роботу цього ринку: продавців просто не пустили за прилавки. Пожежники звинуватили керівництво ринку в недотриманні правил безпеки й протизаконному розміщенні закладу поряд із автозаправною станцією.

Сумський центральний ринок. Політика перебудови ринків на облаштовані торгівельні містечка не повинна призводити до збільшення безробіття на регіональних ринках праці, хоча в багатьох випадках саме так і стається. Наприклад, влада міста Суми, перетворюючи міський центральний ринок на торгово-сервісний центр, залишила 120 підприємців без торгових місць. Не зовсім влаштовує підприємців побудова на ньому міні-магазинів вартістю 11 тис. грн.

Тернопільський речовий ринок. З 1 червня розпочалася часткова реконструкція Тернопільського речового ринку. Керівництво ТОВ “Тернопільський речовий ринок” попередило про це підприємців надто пізно - тільки 18 травня, зазначивши, що у зв'язку з ремонтними роботами їм необхідно звільнити робочі місця. Дана ситуація викликала паніку серед підприємців. Щоб продати якомога більше товару в такий стислий строк - до 1 червня, вони були змушені різко знизити ціни на свій товар на 30-50%, що призвело до фінансових збитків багатьох підприємців.

Жовтневий ринок, м. Миколаїв. У судовому порядку вирішується ситуація на “Жовтневому ринку” м. Миколаєва, де за весь час існування ринку його адміністрація не здійснила заходів щодо приведення його у відповідність до ветеринарно-санітарних норм, а саме: документально не визначено межу території ринку, на ринку немає навіть туалету, не працює лабораторія ветеринарно-санітарної медицини і т.д. На сьогоднішній день виконавчий комітет Миколаївської міської ради звернувся до суду з метою примусового вилучення земельної ділянки у КП “Жовтневий ринок”, у зв'язку з чим близько 240 підприємців залишилися без торгового місця та змоги здійснювати торгівельну діяльність.

Інші конфліктні випадки. Підприємці Алчевського ринку, що в Луганській області, скаржаться на необґрунтоване підвищення цін на послуги ринку адміністрацією цього ринку. Такі ж скарги надходять і від підприємців КП “Ринок”, що в м. Радомишль.

Як свідчать дані аналізу, більшість перешкод у цій сфері на місцевому рівні пов'язані з удосконаленням функціонування ринків, зокрема, із поліпшенням їх естетичного вигляду або з перетворенням ринків на сучасні торгівельні комплекси, зі створенням належних умов для торговельників й покупців, з подоланням проблеми хаотичної вуличної торгівлі тощо.

Іншою стороною проблеми функціонування ринків є незадовільний матеріально-технічний рівень більшості ринків в Україні, їх недостатнє забезпечення холодильним, ваговимірювальним та іншим торгово-технологічним обладнанням. Переважна частина торгових місць на ринках України досі не опалюється або перебуває на відкритих прилавках. Маючи досить високий рівень рентабельності, адміністрації ринків в багатьох випадках не інвестують кошти в покращення матеріально-технічних умов для роботи підприємців на ринках, а також у підвищення зручності споживачів.

Ще однією проблемою функціонування ринків в Україні є питання встановлення цін на послуги ринків і, зокрема, відсутність будь-яких розрахунків розмірів тарифів на послуги ринків, що призводить до встановлення необґрунтовано високого їхнього розміру.

Ці проблеми повинні розв'язуватися органами місцевого самоврядування, які надають дозвіл на оренду землі для організації ринку і повинні дбати про подальше її ефективне використання з метою розвитку соціально-економічної інфраструктури своїх регіонів і населених пунктів, а також про більш якісне задоволення потреб споживачів. Ціни і тарифи на послуги ринків повинні встановлюватися обґрунтовано, на основі економічної доцільності та чітких економічних обрахунків.

Поруч із вже перерахованими проблемами підприємці-торговці на ринках часто стикаються й з такою проблемою, як відмова їм у прийомі в експлуатацію стаціонарних капітальних торгових об'єктів, які споруджені ними на території ринку з повним дотриманням вимог чинного законодавства . На жаль, такого роду забудови досі не можуть бути оформлені, як власність, внаслідок чого підприємці не отримують жодних гарантій відшкодування своїх витрат у разі перенесення або знесення їхніх ринків.

У багатьох регіонах досі залишаються невпорядкованими земельні відносини: досить поширеними є випадки неналежного юридичного оформлення прав оренди земельних ділянок, організації роботи ринку без наявності підстав користування землею.

Указом Президента України від 23.05.01 № 334 “Про заходи щодо вдосконалення функціонування ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів” передбачено надання в установленому порядку суб'єктам підприємницької діяльності в довгострокову оренду земельних ділянок для розміщення ринків. Проте органи місцевого самоврядування неохоче виконують це положення Указу Президента, стримуючи залучення інвестицій в дану сферу підприємницької діяльності.

Зазначимо, що питання впорядкування земельних відносин належать до компетенції саме органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, які повинні здійснювати ефективні заходи для розв'язання цих проблем.

Правилами торгівлі на ринках встановлено вимогу щодо обов'язкового розміщення на вході до ринку стенду, на якому мають бути розміщені план його території, перелік документів, які регламентують діяльність ринку, розміри ставок ринкового збору, розміри тарифів на послуги ринку, а також інші інформаційні матеріали. Проте, здебільшого це положення Правил торгівлі на ринках адміністраціями ринків не виконується. Часто трапляються факти ненадання документу про сплату ринкового збору, відсутності договорів про надання торгового місця, договорів оренди, а також їхньої невідповідності нормам чинного законодавства.

З метою розв'язання цієї проблеми необхідно запровадити Типовий договір оренди торгового місця та рекомендувати його для оформлення взаємовідносин між адміністраціями ринків та продавцями.

Дотримання ринками Правил торгівлі на ринках, ветеринарно-санітарних правил для ринку, правил продажу продовольчих та непродовольчих товарів, правил користування засобами вимірювальної техніки, правил протипожежної безпеки, охорони праці сьогодні контролюється органами місцевої влади та відповідними державними установами регіонального рівня. Проте, на ринках України залишаються досить поширеними факти службових зловживань: незаконне стягнення грошових внесків з підприємців (неофіційні виплати); висування вимог, непередбачених законодавством; довільне тлумачення нормативно-правових актів; порушення порядку проведення перевірок. Запобігти корупції та зловживанням можливо лише шляхом усунення підстав, що породжують ці явища. Одним із шляхів подолання цієї проблеми є удосконалення законодавства з метою усунення подвійного тлумачення його норм та впорядкування занадто великої кількості нині діючих нормативних актів, які часто дублюють один одного або, навпаки, містять суперечливі норми.

Висновки

Отже, ринок - це сукупність економічних відносин, що виникають між об'єктами економіки з приводу обміну результатами виробництва, товарного і грошового обігу та розподілу умов виробництва (виробничих факторів).

Як полісистемне утворення ринок має складну структуру. Структура ринку - це сукупність окремих ринків у межах національної економіки або внутрішнього ринку, світового господарства та його окремих регіонів і взаємодія між ними. Розрізняють ринок товарів, засобів виробництва, фінансово-кредитний ринок, валютний, трудовий, інформації, тіньовий, а також ринкова інфраструктура.

Споживчий ринок включає ринки продовольчих і промислових товарів, побутових комунальних, транспортних послуг, послуг освіти, охорони здоров'я, культури, а також ринок житла.

Ринок засобів виробництва охоплює ринки засобів праці, природних ресурсів (сировини, палива, матеріалів, енергії), у тому числі і ринок землі.

Ринок інновацій охоплює ринки науково-технічних розробок, нововведень, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, патентів, ліцензій тощо.

Особливим є ринок інформації. Предметом купівлі-продажу тут є книги газети, журнали, радіо і телевізійна інформація), реклама, науково-технічна інформація і багато іншого, що у залежності від об'єкту відноситься чи до споживчого ринку, чи до ринку засобів виробництва або інновацій.

Ринок праці - це ринок робочої сили, що має чітко виражену галузеву і територіальну структуру.

Ринок грошей і валюти, або кредитний ринок, та ринок цінних паперів об'єднується в ринок інвестиційних ресурсів (інвестицій), або ринок капіталів. Усі елементи ринку капіталів взаємопов'язані і взаємозумовлені.

Загальна ринкова структура включає і ринкову інфраструктуру - підсистему, що обумовлює основну структуру. Зокрема, інфраструктура споживчого ринку охоплює різноманітні види і форми торгівлі, у тому числі й товарну біржу, свої форми торгівлі і розподілу характеризують і засобів виробництва і інновацій. Ринок праці обслуговується біржею праці, різноманітними центрами, агентствами і бюро зайнятості, перепідготовки, професійної орієнтації та іншими установами. Ринок капіталів обслуговують грошова і банківська система, фондова біржа, валютна біржа, золоті аукціони тощо.

У 1997-2000 роках в економіці України чітко виявилась тенденція до звуження внутрішнього ринку. Це відбувалось з одного боку, за рахунок збільшення частки експорту в загальному випуску продукції, а з другого, - внаслідок зростання частки імпорту у внутрішньому споживанні. Беручи до уваги в цілому нестійку кон'юктуру зовнішнього ринку, відкритість національної економіки набула небажаних обсягів.

На теперішній час в Україні ринок належить до категорії суб'єктів, що виконують не лише власні господарські, а й важливі суспільні завдання. Діяльність ринку об'єктивно залежить від суб'єктів, що на ньому працюють, і такою ж мірою діяльність суб'єктів-продавців залежна від функціонування їхнього ринку. З огляду на особливий суспільно-економічний статус ринку в нашій державі, який він займає серед інших суб'єктів господарювання, до ринку повинні висуватися особливі вимоги щодо ведення підприємницької діяльності.

Законодавче врегулювання сфери функціонування ринків варто здійснювати відразу в двох аспектах: по-перше, врегулювати діяльність ринків, як суб'єктів господарювання, а, по-друге, врегулювати діяльність суб'єктів, що на них працюють. Сьогодні окрім законодавчих актів загального характеру щодо здійснення підприємницької діяльності існує велика кількість нормативно-правових актів, виданих різноманітними державними установами й відомствами, вимог яких мають дотримуватися суб'єкти, що працюють на ринку, та самі ринки, як суб'єкти господарювання.

Як свідчать дані аналізу проблем функціонування ринків, сьогодні необхідно врегулювати численні законодавчі проблеми.

Це дасть можливість посилити державний контроль за діяльністю ринків та реалізувати пріоритетні напрямки їхнього розвитку щодо поетапного перетворення їх на сучасні торгівельні комплекси згідно з Указом Президента України №334 та Концепцією вдосконалення функціонування ринків.

Звісно, проведення такої роботи потребує певного часу й залучення зацікавлених міністерств і відомств, а також громадських об'єднань підприємців. При цьому, зазначимо те, що більшість проблем, пов'язаних з діяльністю ринків, можливо вирішити вже сьогодні, оскільки їх існування ґрунтується на відкритому або прихованому порушенні чи ігноруванні норм чинного законодавства.

Список використаної літератури

ринок ресурс попит споживання

1. В. П. Колодрубський , Н. В. Колодрубська Політична економія: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення. - Івано-Франківськ: ІМЕ «Галицька академія», 2005. - 260 с.

2. Д. В. Шлемко, Л. Э. Сімків, О. С. Яцюк, С. Я. Кісь, Р. Т. Мацьків, І. І. Проданова, Т. Б. Гудзак, Р. Б. Данилейчук Основи економіки: Навчальний посібник. - Івано-франківськ, 2006. - 252 с.

3. Кривенко К. Т. Політична економія: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2002. - 466 с.

4. Мочерний С. В. Політична економія: Навчальний посібник. - К.: Знання-Прес, 2002.

5. Політична економія: Навч. посібник/ К. Т. Кривенко, В. С. Савчук, О. О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К. Т. Кривенка - К.: КНЕУ, 2001. - 508 с.

6. Точилін В. Внутрішній ринок України; проблеми розвитку/ В.Точилін, Т. Осташко, В. Олефір//Економіст. - 2005. - №2. - С. 34-37

7. Шведчикова Т. М. Проблеми регулювання товарного обігу в Україні// Актуальні проблеми економіки . - 2003. - №4. - С. 34-45

1. Размещено на www.allbest.ru