Основи економіки праці
Основні кількісні та якісні характеристики праці. Методи прогнозування, планування та розрахунку потреби в трудових ресурсах. Концепція повної та глобальної, примусової та добровільної зайнятості. Призначення державних стандартних класифікаторів.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.05.2012 |
| Размер файла | 38,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
В основі індивідуальної пропозиції праці є раціональним вибір між цінністю благ, які міг би придбати найманий робітник за рахунок доходу, що утворився від продажу праці, та цінністю відпочинку для цього індивіда.
Якщо вважати, що доход і відпочинок - нормальні блага, тоді при збільшенні споживання кожного з них корисність для індивіда теж зростає.
Характерною також є гранична норма заміщення доходу відпочинком, яка показує від скількох доларів добового доходу міг би відмовитись індивід при збільшенні добового відпочинку на годину за умови незмінності корисності. Якщо припустити, що єдиним джерелом доходу індивіда є заробітна плата із годинною ставкою Х, а У - добовий обсяг праці в годинах, то добовий доход складатиме:
І = Х * У.
Цей доход може коливатись від нуля (коли У = 0, людина лише відпочиває) до
І = 24 * Х
- ця величина, що передбачає цілодобову працю, є звичайно, гіпотетичною. Всі можливі сполучення добового доходу і годин відпочинку відповідають точкам, що утворюють лінію, яка є аналогом бюджетного обмеження споживача. Нахил бюджетного обмеження дорівнює годинній ставці заробітної плати Х, яка є альтернативною вартістю години відпочинку.
Таким чином, завдання раціонального вибору індивіда полягає у знаходженні такого поділу часу між працею і відпочинком, який дає змогу максимізувати корисність індивіда при певному добовому доході, тобто
І = Х * У.
При підвищенні ставки заробітної плати вибір між доходом і відпочинком може змінитися у будь-якому напрямку в залежності від того, який з двох ефектів переважатиме - ефект доходу чи ефект заміщення.
Ефект доходу виникає при підвищенні добробуту (реального доходу) при зростанні ставки заробітної плати (це спонукає працювати менше), ефект заміщення - за рахунок підвищення альтернативної вартості години відпочинку (що стимулює скорочення відпочинку і збільшення робочого часу). Слід зазначити, що ми не розглядаємо пропозиції праці при наднизьких ставках заробітної плати, які не забезпечують прожитковий мінімум за нормальної тривалості робочого дня.
Ринкова пропозиція праці складається із суми всіх індивідуальних пропозицій праці домогосподарств. Якщо є криві індивідуальної пропозиції, то криву ринкової пропозиції можна утворити шляхом горизонтального підсумовування індивідуальних кривих; тобто для кожного рівня ставки заробітної плати треба підсумовувати індивідуальні обсяги пропозиції праці, що дасть ринковий обсяг пропозиції праці для цієї ставки. Ринкова крива пропозиції має традиційний вигляд кривої пропозиції з нахилом угору і може бути без відхилення назад. Це пояснюється тим, що при поєднанні індивідуальних кривих пропозицій відхилення назад нівелюється, адже ефекти доходу і заміщення, які визначають ці відхилення, поєднуються для кожної людини індивідуально. До того ж можливе скорочення обсягу пропозиції з боку тих, хто вже перебуває на ринку праці, може бути компенсоване за рахунок появи на цьому ринку нових працівників з інших ринків праці.
Чинниками, що впливають на пропозиції певного виду праці, є умови праці в цій галузі, умови праці та рівень оплати її на інших ринках, загальна чисельність працездатного населення (робоча сила).
Сума попиту на працю всіх фірм визначає ринковий попит на працю.
Попит характеризується такими чинниками, як ринковий попит на кінцеву продукцію, технологія виробництва, і, відповідно, продуктивність праці, рівень цін на інші фактори, які можуть бути замінниками або доповнювачами для фактора праці, рівень податків.
Еластичність ринкового попиту на працю визначається зміною обсягу попиту на працю у процентах в результаті збільшення ставки заробітної плати на один відсоток.
Еластичність попиту залежить від таких чинників:
- інтенсивність використання праці у виробничому процесі (еластичність вища при більшій частці праці у процесі виробництва порівняно з іншими факторами, ніж при меншій частці);
- швидкість спадання граничного продукту праці (еластичність вища при меншій швидкості спадання);
- можливості заміщення факторів (у ДП - чим легше інший фактор замінює працю, тим вища еластичність попиту на працю).
Якщо на ринку праці відомі і попит і пропозиція, тоді стан рівноваги визначається так само, як для ринків готової продукції, за умови балансу обсягів попиту і пропозиції праці. Стан рівноваги змінюється при змінах нецінових чинників попиту і пропозиції.
Різноманітні ситуації на ринку праці виникають при монополізації ринку праці представниками попиту чи пропозиції або в разі монополізації ринку готової продукції з боку фірми-працедавця. Розглянемо чотири різні ситуації:
А. Якщо фірма, яка використовує фактор виробництва є монополістом на ринку готової продукції, тоді гранична виручка фірми буде меншою за ціну продукції. Це призводить до недовикористання виробничого ресурсу. Фірма-монополіст наймає менше праці, ніж конкурентна фірма, при тій самій ставці заробітної плати.
Б. Ситуація, коли на ринку присутній єдиний покупець товару чи фактору виробництва, називається монопсонією. На ринку праці монопсоніст буде мати справу безпосередньо з кривою ринкової пропозиції праці з нахилом угору, тому що інших споживачів цього фактора немає. Пропозиція праці для фірми визначається середньою вартістю фактора виробництва.
Через те, що кожна нова одиниця праці, яка буде залучатися на цей ринок, потребує вищої ставки заробітної плати, при кожному обсязі праці гранична вартість праці буде перевищувати середню вартість.
Фірма-монопсоніст має можливість платити менше за рахунок своєї ринкової влади на ринку праці.
Слід підкреслити, що у випадку Б ми розглядаємо фірму, яка є конкурентною на ринку готової продукції і монополістом на ринку праці, тоді як у випадку А - фірму, яка є монополістом на ринку готової продукції і конкурентною на ринку праці.
В. Ситуація, коли на ринку праці діє продавець-монополіст, аналогічна до ситуації коли на ринку готової продукції діє монополія. Найчастіше монополістами на ринку праці є профспілки - професійні об'єднання найманих працівників. На окремих, вузькоспеціалізованих ринках праці (спорт, мистецтво) монополістами можуть бути люди з унікальними природними здібностями.
Наявність ринкової влади дозволяє монополістові нав'язати споживачам фактора вищу ставку заробітної плати порівняно із конкурентним ринком; однак це досягається скороченням обсягу праці порівняно із конкурентним ринком, тобто загрожує безробіттям. Профспілка може визначати будь-який рівень зарплати та відповідну кількість пропозиції праці.
Якщо на ринку праці діє одна профспілка, яка об'єднує значну частину працівників, але не всіх, тоді досягнення вищого рівня оплати праці членів профспілки може привести до втрати роботи незалежними найманими працівниками.
Г. Ринкова структура, в якій на ринку з боку попиту діє монопсоніст, а з боку пропозиції - монополіст, має назву двостороння монополія.
Зазначимо, що для продавця-монополіста крива пропозиції не визначена, так як він старається за рахунок ринкової влади продати товар дорожче. Так само покупець-монопсоніст намагається купувати товар якомога дешевше. Отже, на ринку виникає конфліктна ситуація, яка може різноманітно моделюватися. Між покупцем і продавцем в даному випадку можливі компромісні угоди. Можливі поступки кожної із сторін визначаються різними чинниками, зокрема еластичністю попиту і пропозиції. Слід зазначити, що компромісні угоди наближають ринок до стану конкурентної рівноваги, тобто підвищують ефективність ринку.
6 РОЗРОБКА ДЕРЖАВНИХ СТАНДАРТНИХ КЛАСИФІКАТОРІВ (ВИДІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ; ПРОФЕСІЙ ІНШЕ)
Національні (державні) статистичні класифікації (класифікатори) призначені для групування та систематизації інформації про поняття, об'єкти, явища, тощо в стандартний формат, що допомагає визначити їх подібність.
Відповідно до положень чинного законодавства, національні класифікатори прирівнюються до національних стандартів України, які, в свою чергу, ототожнюються з державними стандартами України, що прийняті центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та мають бути доступними для широкого кола користувачів. Таким чином, державні класифікатори одночасно є національними класифікаторами.
Термін «класифікація» теж застосовується неоднозначно. Наприклад, в міжнародній статистичній практиці класифікацією прийнято називати вичерпний і структурований набір описаних категорій, які найчастіше представлені у вигляді ієрархії за допомогою цифрових та літерних кодів (Стандартні статистичні класифікації: основні принципи. - Статистична комісія ООН (30-та сесія), 1999).
В національному законодавстві розрізняють поняття «класифікація» та «класифікатор». У цьому контексті класифікатор - це документ, в якому відповідно до прийнятих ознак класифікації та методів кодування об'єкти класифікації розподілені на угруповання і цим угрупованням та об'єктам класифікації надано коди (ДСТУ 1.0 : 2003 Національна стандартизація. Основні положення). Класифікація - це розподілення множини об'єктів на підмножини на підставі їх схожості чи несхожості (ДСТУ 1.10 : 2005 Національна стандартизація. Правила розроблення, побудови, викладання, оформлення, ведення національних класифікаторів).
В той же час, у вітчизняній статистичній науці класифікатори та класифікації (або номенклатури) розрізняють залежно від того, що класифікується: об'єкт чи явище. Класифікатором є систематизований перелік об'єктів (продукції, адміністративно-територіальних одиниць тощо), кожному з яких надано певний код. Відповідно, класифікацією є систематизований перелік явищ, (наприклад, видів економічної діяльності), кожному з яких надано певний код. (Парфенцева Н. - Міжнародні статистичні класифікації в Україні: впровадження й використання. Навчальний посібник. - К.: Основи, 2000. - 351 с.).Отже, в національній статистичній практиці документ, який використовується для групування та кодування інформації про об'єкти та явища, може бути як класифікатором, так і класифікацією.
Типологія статистичних класифікацій залежить від:
- сфери їх застосування;
- предметної області;
- ступеню гармонізації;
- рівня розповсюдження тощо.
Так, у державній статистичній діяльності класифікації застосовуються в системі ведення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) та статистичних реєстрів, статистиці національних рахунків, інших галузях статистики.
Щодо предметної області класифікації розподіляються на економічні (Класифікація видів економічної діяльності, Класифікація інституційних секторів економіки, Номенклатура продукції промисловості), соціальні (Класифікатор професій), юридичні (Класифікація організаційно-правових форм господарювання), географічні (Класифікатор об'єктів адміністративно-територіального устрою України).
За ступенем гармонізації розрізняють класифікації модельні (довідкові), похідні та пов'язані. Модельні (довідкові) класифікації - це класифікації, які отримали широке призначення та офіційну згоду, а також схвалені та рекомендовані у якості моделей для розроблення чи перегляду відповідних класифікацій відносно структури, характеру та визначення категорій. Так, міжнародні статистичні класифікації - це модельні класифікації, схвалені Статистичною комісією ООН або іншими компетентними міжнародними організаціями, такими як Всесвітня митна організація, Міжнародний валютний фонд або Міжнародна організація праці, залежно від предметної області.
Похідні класифікації базуються на відповідних модельних (довідкових) класифікаціях. Групи в похідних класифікаціях створюються шляхом переміщення та / або деталізації (дезагрегації) позицій однієї чи більше модельних класифікацій.
Пов'язані класифікації - це класифікації, які забезпечують сукупність організованих категорій для тих самих змінних (змінної), що і у відповідних модельних класифікаціях, але в яких категорії можуть лише частково відноситися до категорій, визначених в модельних класифікаціях, або вони можуть бути пов'язані з модельною класифікацією лише на певних рівнях структури.
За рівнем розповсюдження класифікації бувають міжнародні (класифікації ООН), регіональні (класифікації ЄС), національні (класифікації України або інших держав).
У міжнародній статистичній практиці основні статистичні класифікації видів економічної діяльності, продукції та товарів поєднані у взаємопов'язану систему. В Україні систему національних класифікацій розроблено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.93 р. №326 «Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики». З огляду на це, для забезпечення можливості порівняння статистичних даних, при створенні основних національних статистичних класифікацій видів економічної діяльності, продукції, товарів у якості базових були використані похідні європейські класифікації у незмінному вигляді, а деталізація (дезагрегація), що враховує національні особливості, здійснена на нижчих рівнях класифікації. Такий підхід забезпечив єдину інтерпретацію національних класифікацій з міжнародними, стандартизацію термінів, визначень, пояснень.
Разом з цим, у державній статистичній діяльності застосовуються статистичні класифікації без статусу. Це так звані локальні довідники, які створюються безпосередньо структурними підрозділами Держкомстату для вирішення окремих конкретних завдань оброблення статистичної інформації державних статистичних спостережень.
Варто також зауважити, що система національних статистичних класифікацій не є статичною, незмінною структурою і потребує постійного супроводження та удосконалення. Зміни у чинному законодавстві, перегляд міжнародних модельних статистичних класифікацій, виникнення нових потреб у вивченні певних об'єктів та явищ потребують внесення відповідних змін до класифікацій.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. П.Ю. Буряк, Б.А. Карпінський, М.І. Григор'єва «Економіка праці та соціально-трудові відносини», навчальний посібник. - К:УНЛ, 2004. - 440 с.
2. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основі економіки праці: Навч. посіб. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання-Прес, 2001. - 313 с.
3. Есинова Н.И. Экономика труда и социально-трудовые отношения: Учеб. пособие. - К.: Кондор, 2003. - 464 с.
4. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці. Навчальний посібник. - К.: Знання-прес, 2001. - 313 с.
5. Завіновська Г.Т. Економіка праці - К.: КНЕУ, 2000.
6. Махсма М.Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Нав. посіб. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. - 188 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Класифікація робочої сили. Рівень безробіття - найважливіший показник ринку праці, методика його розрахунку. Поняття економічно неактивного населення. Відмінності між окремими типами безробіття. Сутність повної зайнятості. Основні потоки на ринку праці.
реферат [19,9 K], добавлен 19.01.2011Прогнозування розвитку підприємства, основні принципи прогнозування. Методологічні основи планування. Стратегія розвитку підприємства. Тактичне і оперативне планування. Прогнозування є одним з етапів перспективного планування. Методи планування.
реферат [25,7 K], добавлен 10.12.2008Аналіз сучасного стану зайнятості трудових ресурсів Закарпаття. Проблеми працевлаштування людей з обмеженими фізичними можливостями. Стратегії стабілізації ринку праці і напрямки роботи служби зайнятості Закарпаття по зниженню рівня безробіття населення.
курсовая работа [21,5 K], добавлен 21.04.2009Ринок праці в системі ринкової економіки. Особливості робочої сили як товару. Функції, види ринку праці. Попит та його структура. Пропозиція робочої сили, характеристика. Загальні показники зайнятості. Державні гарантії зайнятості населення в Україні.
курсовая работа [56,8 K], добавлен 05.10.2008Актуальність проблеми безробіття, зайнятості і працевлаштування в Україні. Основні форми організації праці. Класифікація зайнятості: повна, неповна, часткова, первинна та вторинна, легальна, нелегальна. Характеристика системи нормування та оплати праці.
курсовая работа [56,1 K], добавлен 21.12.2011Сутність поняття "продуктивність" і "продуктивність праці". Показники і методи вимірювання продуктивності праці. Планування росту та фактори зростання продуктивності праці. Визначення трудоємності річної виробничої програми по видах і розрядах робіт.
курсовая работа [83,3 K], добавлен 02.12.2007Поняття, структура та економічна природа ринку праці як елемента ринкової економіки. Напрями державного регулювання трудових відносин в Україні, його переваги та недоліки. Основні проблеми та шляхи покращення розвитку сучасного ринку праці в Україні.
курсовая работа [165,1 K], добавлен 18.07.2010Основні поняття організації праці. Аналіз використання робочого часу, продуктивності праці, трудомісткості продукції ВАТ "Електрон-Газ", ефективність нормування праці. Побудова моделі Брауна для короткострокового прогнозування динаміки фонду оплати праці.
дипломная работа [601,0 K], добавлен 16.07.2010Ринок праці як динамічна система та комплекс соціально-трудових відносин з приводу умов наймання. Сукупність соціально-трудових відносин щодо умов зайнятості та використання працівників у суспільному виробництві. Проблеми на сучасному ринку праці.
статья [14,6 K], добавлен 04.06.2009Загальне ознайомлення з ПП "Анро-Тера". Організація техніко-економічного прогнозування на підприємстві. Планування виробництва, збуту і собівартості. Планування матеріально-технічного забезпечення та фінансів. Планування праці і заробітної плати.
отчет по практике [67,3 K], добавлен 15.09.2010
