Виникнення та розвиток грошових відносин
Виникнення та сутність грошей і грошових відносин. Теорії грошових відносин, їх сутність та характеристика. Попит, пропозиція та рівновага на грошовому ринку. Макроекономічна рівновага та макроекономічна нестабільність. Особливості інфляції в Україні.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.05.2012 |
| Размер файла | 1,3 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки України
Державний вищий навчальний заклад
Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана
Кафедра політичної економіки
Факультетів управління та маркетингу
Курсова робота
на тему: «Виникнення та розвиток грошових відносин»
Виконала студентка
денної форми навчання
1-го року навчання
спеціальність - 6506, групи №1
Іванько Діана Ігорівна
Науковий керівник: Стахівський Віктор Іванович
Київ 2008
План
- Вступ
- 1.Виникнення та сутність грошей і грошових відносин
- 1.1 Історія виникнення
- 1.2 Суть грошей
- 1.3 Функції грошей
- 1.4 Теорії грошових відносин
- 2. Грошовий ринок та його специфіка
- 2.1 Попит на гроші
- 2.2 Пропозиція грошей
- 2.3 Рівновага на ринку грошей
- 3. Вплив грошей на макроекономіку
- 3.1 Макроекономічна рівновага та макроекономічна нестабільність
- 3.2 Інфляція
- 3.3 Особливості інфляції в Україні
- Висновок
- Література
Вступ
Суспільство пройшло великий шлях розвитку, і на певному його етапі виникло таке унікальне явище, як гроші. Тепер їм належить визначальне місце в економіці. Вони виступають як її судинна система, що забезпечує обіг доходів і витрат суб`єктів ринку, життєздатність кожної із структур.
Роль грошей неможливо переоцінити, бо саме дієздатна грошова система сприяє ефективному використанню ресурсів, стійкому зростанню виробництва, його збалансованості. І навпаки, деформована грошова система може бути головною причиною розбалансованості виробничих процесів, різких коливань рівня цін і зайнятості, порушення рівноваги всієї економічної системи країни.
У економіці грошам належить визначне місце. Вони забезпечують життєдіяльність суб'єктів держави, огортаючи всі клітини системи виробничих відносин.
Справді, величезна кількість людей у світі щоденно розраховуються грошима за придбані товари чи послуги. Проте не кожна людина задумується про те, яке важливе значення мають гроші. А вони необхідні для функціонування економіки, оскільки саме гроші можуть привести в рух фінансовий механізм, здатний забезпечити розвиток виробничих сил.
Отже, будучи предметом попиту, гроші впливають на ринок товарів і послуг. Стан грошового обігу може привести до змін умов економічної рівноваги. Так, при інфляції люди по-іншому підходять до розподілу своїх доходів між заощадженням і споживанням, ніж у періоди стабілізації цін.
Особливого значення вивчення грошей набуває для розуміння функціонування ринкової системи економіки. Оскільки Україна йде до ринкової економіки сучасного типу, регулююча економічна роль держави достатньо велика, то гроші, грошовий обіг є головними інструментами в механізмі державного регулювання, який веде до економічного і соціального прогресу.
Грошові відносини є найскладнішим елементом ринку. Вони мають широко розгалужену, багатоступінчасту структуру, реалізуються не на одному, а на декількох рівнях.
Гроші є унікальною особливістю ринкової економіки, яка полягає в тому, що кожен із її структурних елементів одягнений в єдину, спільну для всіх, функціональну форму. Такою унікальною формою є грошова оболонка, яка огортає всі клітини системи виробничих відносин.
В кінцевому рахунку стабільність нашої країни також напряму залежить від стабільності вітчизняної валюти. Її життєвий шлях набагато коротший порівняно з розвитком грошей в світовому масштабі. І це зумовлює ще більше проблем. Грошова політика України має будуватись на засадах цивілізованості, доцільності, обґрунтованості, ефективності.
Актуальність проблеми усвідомлювали з давніх часів. Розробці грошової теорії присвятили свої зусилля такі вчені: Макконелл К. і Брю С., Фішер С., Гальчинский А.С., втіленням грошово-кредитної політики займались: Гетьман В.П., Ющенко В.А.
Метою моєї курсової роботи є в межах запропонованого обсягу розглянути основні питання, що стосуються виникнення та розвитку грошових відносин .
Завданнями роботи є дослідження історії виникнення грошей, визначення сутності грошей, аналіз функцій грошей та їх взаємозв'язку, вивчення попиту, пропозиції та рівноваги на ринку грошей, а також як впливають гроші на макроекономіку.
Основна частина роботи складається з трьох розділів, присвячених розкриттю суті і функцій грошей, їх походженню і розвитку, основним концепціям грошей.
У роботі я намагалася простежити проблеми розвитку грошових відносин. З цією метою опрацювала ряд наукових досліджень і праці зарубіжних та українських економістів.
Аналіз наукових праць засвідчив, що “гроші завжди визначали головний стрижень, навколо якого концентрувала свою увагу економічна наука”.
1. Виникнення та сутність грошей і грошових відносин
Для виявлення природи та об'єктивних основ саморозвитку грошей сукупність грошових відносин як об'єкт пізнання розглядають на трьох рівнях:
· По-перше, на рівні якісної суті грошей, що означає визначення причин та генетичної основи їх виникнення, структури та законів саморозвитку;
· По-друге, на рівні виконуваних ними функцій;
· По-третє, на рівні їх функціональних форм, в яких вони існують в безпосередній реальності.
Гроші - одне з найдавніших явищ у житті суспільства. Вони відіграють важливу роль у його економічному й соціальному розвитку. Вивчення грошей значною мірою визначило формування економічної теорії як науки. «гроші завжди визначали головний стрижень, навколо якого концентрувала свою увагу економічна наука».
1.1 Історія виникнення
Гроші - це одне з найвеличніших досягнень людства. Їх виникнення пов'язане з 7-8 тис. до н.е., коли у древніх племен з'явились залишки якихось продуктів, які можна було б обміняти на інші такі ж продукти в яких була потреба. Історично як засіб полегшення обміну використовувались каміння, худоба, шматки металів чи інші предмети, які отримали загальне визнання у продавців та покупців як засіб обміну. Тобто, все що визнавало суспільство в якості обігу, - це і були гроші.
Існування грошей таке ж давне, як існування самої людської цивілізації. Зокрема, монети із неблагородних металів стали використовуватись в обігу у міру того, як росла вартість золота. Згодом з'явились повноцінні гроші, виготовлені з паперу.
Уперше паперові гроші винайшли китайці. Їх почали друкувати у 812 році н.е. У XV - XVIII ст. гроші, виготовлені з паперу, з'явились у Європі і так широко розповсюдились і прижились, що стали основним замінником повноцінних грошей.
На протязі століть гроші, як і погляди на них, змінювались, і навіть у наш час їх стан не можна вважати завершеним.
Економічна сутність, закономірності виникнення та розвитку грошей взаємопов'язані і взаємозумовлені.
В економічній науці традиційно виділяються дві основні концепції походження грошей: раціоналістична; еволюційна.
Раціоналістична концепція виходить з того, що гроші виникли як результат певної раціональної угоди між людьми, через необхідність виділення спеціального інструмента для обслуговування сфери товарного обігу і підвищення ефективності її функціонування. Конкретна грошова форма виникає тоді, коли люди усвідомлюють її необхідність і організаційно забезпечують її впровадження у господарський оборот. Прихильником цієї концепції був Аристотель.
Еволюційна концепція підкреслює об'єктивний характер виникнення грошей, які виділяються із загальної товарної маси, оскільки вони найбільш придатні для виконання функціональної ролі грошового товару. Виділяється загальна маса окремих товарів, які і стають грошима в межах певної суспільної форми товарного виробництва й обігу. Прихильник еволюційної концепції - А.Сміт.
Вирішення питання про походження грошей зводиться фактично до вивчення різними теоретичними школами процесу розвитку обміну та торгівлі.
Найпростішою формою обміну з економічної точки зору є бартер.
Бартер - безпосередній обмін одного товару на інший, чи однієї послуги на іншу.
На цьому процес грошового розвитку не закінчився. Потрібен був такий товар-еквівалент, який б забезпечував функціонування національних і міжнародних обмінів. Роль такого еквівалента, який став грошима, закріпилась за золотом і сріблом . Така система, в який роль загального еквівалента відіграє золото і срібло називається біметалічною.
На початку XIX ст. у Великобританії, Голландії і Німеччині існувала монометалічна (золото-грошова система), в якій роль загального еквівалента відігравало золото. Така грошова система проіснувала відносно недовго. Вже починаючи з часу Першої світової війни золото почало витіснятись спочатку з внутрішнього, а пізніше з міжнародного обігу. Почався процес так званої демонетизації, що власне і означає припинення виконання золотом ролі грошей.
Епоху товарних грошей змінила епоха паперових грошей. Вони виявились дуже зручним загальним еквівалентом, який мав значні переваги порівняно з попередніми. Сучасні паперові гроші не є повноцінними, як золото, вони мають зміст тільки тоді, коли виконують певні функції. Гроші / Упоряд., авт. Вступ. Ст. А.А. Чухно. - К.: Україна, 1997. - 510 с.
1.2 Суть грошей
Західна грошова теорія обмежується емпіричним підходом до визначення грошей, як всього того, що використовується як гроші. В цьому визначенні є спроба охопити всі призначення грошей і сфери їх використання, але нема відповіді на питання що таке гроші. Щоб подолати цю обмеженість, необхідно визначити методологічну базу, дотримуючись якої можна науково вмотивувати сутність грошей. [6, с. 25]
Відомо, що вся сукупність господарських зв'язків реалізується через систему вартісних відносин. Теорія вартості, незалежно від того, як вона трактується і яке місце займає в тому чи іншому напрямі економічної думки, завжди виступає в ролі об'єктивного підґрунтя для аналізу всієї сукупності економічних відносин, у тому числі і теоретичного аналізу грошей, які найбільш тісно пов'язані з категорією вартості. Згідно з цією методологічною базою, сутність грошей полягає в тому, що вони є загальним вартісним еквівалентом та технічним інструментом обміну товарів.
Це визначення має той недолік, що не враховує такого важливого призначення грошей, як обслуговування потреб нагромадження вартості. Тому прийнятним вважається емпіричне визначення сутності грошей як найбільш повне. Гроші - це суспільно визнаний засіб платежу, який приймається в обмін на товари та послуги, а також при сплаті боргу. [6, с. 26]
1.3 Функції грошей
Функції грошей - це та робота, яку вони виконують у суспільстві. Класики економічної теорії визнають п'ять функцій грошей. Центральною у системі грошових відносин є функція міри вартості. Це функція, в якій гроші забезпечують вимірювання та вираження вартості товарів у формі ціни. Ціна - це грошовий вираз вартості товару.
З початком карбування монет функція грошей як міри вартості реалізується лише в органічному поєднанні з технічною функцією грошей - масштабом цін - законодавчо фіксованою вагою монетарного металу, що закріплюється державою за певною грошовою одиницею (DM = 0,22 г; $ = 0,88 г, рубель = 0,986 г). Золотий стандарт - це грошова система, в якій в основі грошової одиниці є золото. Девальвація - зменшення, ревальвація - збільшення золотого змісту певної грошової одиниці, тобто її вартості. Курс - ціна однієї грошової одиниці виражена в другій грошовій одиниці. Паритет - курс грошової одиниці на основі золотого змісту.
В умовах розвинутого грошового господарства закон вартості діє як закон цін. Закон цін: вартість є тією точкою, навколо якої коливаються ціни. В основі цін і їх руху лежить закон вартості. Зіна залежить з одного боку від вартості товару, а з іншого - від величини вартості самої грошової одиниці. Ціна виражає не тільки вартість товарів, але показує й кількість самих грошей. Це дозволяє прогнозувати рух товарних цін. Коли вартість грошової одиниці знижуватиметься, ціни товарів зростатимуть тощо. Ціна встановлюється ще до обміну товарів у формі ідеальних (уявних) грошей.
Економічна сутність вираження вартості за допомогою грошей в сучасних умовах зводиться до того, що у зіткненні суб'єктів ринку - бажання продати і готовність купити - визначається мінова вартість товару чи та сума грошей, якою товар оцінюється на ринку та яка задовольняє обох суб'єктів операції. Рівень цін на товари, що склався, зумовлює і масштаб цін для нових товарів, а не навпаки, як було за умов Золотого стандарту.
Функція грошей як засобу обігу полягає в тому, що гроші є посередником в процесі обігу товарів Т - Г - Т та забезпечують їх обіг. Передбачає наявність грошей в будь-якій їх формі та негайне повернення власникові товару еквівалентної вартості. Акт купівлі-продажу розпадається на два самостійних акта: Т - Г і Г - Т. такий розрив має позитивне значення для розвитку обміну і економіки взагалі. З іншого боку такий розрив може призвести до економічних криз. [6, с. 27]
В обігу завжди перебуває маса грошей, які протистоять товарній масі, що підлягає реалізації. Маса грошей повинна приблизно дорівнювати сумі товарних цін. Залежність між масою грошей в обігу і сумою товарних цін є економічним законом грошового обігу. Закон грошового обігу: кількість грошей, необхідна для забезпечення обігу товарів і послуг, прямо пропорційна номінальному обсягу виробництва та обернено пропорційна швидкості обігу грошової одиниці.
Чинники, які впливають на кількість грошей в обігу, визначаються за формулою І.Фішера MV = PQ, звідки
, де
M - грошова маса; V - швидкість обігу; P - рівень цін; Q - фізичний обсяг національного продукту.
Добуток рівня цін на реальний національний продукт - PQ - визначає обсяг номінального національного продукту - це грошове вираження сукупної вартості всіх кінцевих товарів і послуг, що їх вироблено економічною системою за визначений відтинок часу. Порушення цієї тотожності може призвести до інфляції. Емісія - випуск грошей в обіг. Дефляція - зменшення в обігу грошової маси. Нуліфікація - об'ява недійсними грошових знаків та випуск замість них нових.
Функція грошей як засобу платежу виникає, коли формування сталих мінових відносин між товаровиробниками веде до посилення довіри між ними і продажі товарів в кредит. Функція грошей як засобу обігу поступово звужується.
Гроші виконують функцію засобу платежу - обслуговування погашення боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають в процесі розширеного відтворення. В цій функції відображається багато різних явищ, що відбуваються в економіці за час користування кредитом: зміна вартості грошової одиниці, втручання держави в грошову сферу, зміна позичкового процента тощо. У функції грошей як засобу платежу гостріше виявляється проблема сталості грошей, так як діє фактор часу.
Функція грошей як засіб нагромадження - це функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі. Нагромадження грошей як скарбу було виразом виникнення надлишку продуктів у простих товаровиробників. Спочатку нагромадження грошей мало лише одну мету - збереження вартості на випадок різних соціальних потрясінь. Згодом метою нагромадження скарбів стало створення резерву платіжних засобів.
Далі нагромадження грошей як резерву перетворюється в нагромадження капіталу (нагромадження вартості) для підтримки безперервності та розширення виробництва. Товаровиробники передавали свої скарби в борг, розміщували в банки, цінні папери, що приносило їм додатковий дохід. Скарб перетворився в цілеспрямоване нагромадження грошей заради розширення виробництва й одержання додаткового прибутку в майбутньому. На відміну від функції нагромадження скарбу її стали називати функцією нагромадження вартості. Цю роль виконують знаки грошей - паперові, депозитні, електронні.
Світові гроші - це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами. Світові гроші - це комплексна функція, що повторює, по суті, всі функції, властиві грошам на внутрішньому ринку. На міжнародних ринках світові гроші успішно виступають у «національних мундирах» без внутрішньої субстанції. Право на операції з золотом для врегулювання платіжних відносин залишилося тільки у центральних банків та казначейств. [6, с. 30]
1.4 Теорії грошових відносин
Існують різноманітні теорії грошей, найвідоміші з них -- металістична, номіналістична, кількісна і товарна.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 1.1
Теорії грошових відносин
Металістична теорія
У металістичній теорії ототожнюються грошовий обіг і товарний обмін, а також стверджується, що золото і срібло за своєю природою є грошима, які у свою чергу є простим технічним знаряддям обміну. Зачатки цієї теорії виникли ще за античних часів, але найбільшого поширення вона набула в середні віки, в епоху первісного нагромадження капіталу. Її розвивали, зокрема, каноніст Н. Орем (ХІV ст.), меркантилісти В. Стаффорд (ХVІ ст.), Т. Мен і Ф. Галіані (ХVІІ ст.). Меркантилісти пов'язували металістичну теорію з ученням про гроші як багатство нації. Таке уявлення про роль грошей відображало погляди купців, зайнятих у зовнішній торгівлі. Металістична теорія містила низку помилок: ототожнення грошей з товарами, нерозуміння того, що гроші -- товар особливого роду, загальний еквівалент усіх інших товарів. Її прихильники заперечували правомірність існування грошових знаків -- замінників справжніх грошей. З поширенням паперових грошей металістична теорія поступово втратила своє значення.
Номіналістична теорія
Номіналістична теорія розглядає гроші як умовні знаки, що не містять внутрішньої вартості. Вона заперечує товарну природу грошей, розглядає їх виникнення як результат домовленості людей з метою полегшити обмін або як наслідок ухвалення державних законодавчих актів. Згідно з цією теорією, вартість грошей не залежить від їх матеріального вмісту і визначається лише найменуванням. Номіналістична теорія, на відміну від металістичної, розриває зв'язок грошей з золотом. Об'єктивною передумовою виникнення номіналістичної теорії послужив перехід від зливкового золотого обігу до монетного, коли гроші почали приймати не за вагою, а за найменуванням. З виникненням паперових знаків грошей посилився вплив цієї теорії. З подальшою демонетизацією золота номіналістична теорія стала пануючою теорією грошей. Перші уявлення про гроші як номінальні знаки для полегшення товарного обміну виникли в рабовласницьку епоху. Подальший розвиток номіналістична теорія одержала у XVIII ст. (англійські економісти Дж. Стюарт, Дж. Берклі та ін.), найдетальніше її розробили уже в ХХ ст. німецький економіст Г. Кнапп і австрієць Ф. Бендіксен. Прихильником цієї теорії був і Дж. Кейнс та його послідовники. Дж. Кейнс оголосив золоті гроші “варварським пережитком”, а у випущених в обіг паперових грошах бачив важливий засіб забезпечення “ефективного попиту” і “цілковитої зайнятості”. Науковий опонент Дж. Кейнса американський монетарист М. Фрідмен поділяв думку видатного англійського економіста про суть грошей і вважав, що гроші -- “експериментальна теоретична конструкція” і засіб регулювання ринкової економіки. П. Самуельсон вважав гроші “соціальною умовністю”.
Кількісна теорія
Кількісна теорія грошей виникла у ХVIII ст. Її основоположники -- французький просвітник і філософ Ш. Монтеск'є, а також англійський економіст Д. Юм стверджували: гроші не мають внутрішньої вартості, їх вартість, як і рівень цін, залежить від кількості грошей в обігу. Що більше грошей в обігу, то вищі ціни, і навпаки. Це твердження стосувалось як металевих, так і паперових грошей. Прихильники кількісної теорії повністю ігнорують функцію грошей як міри вартості, а також функцію грошей як скарбу, яка регулює кількість грошей при металевому обігу. На початку ХIХ ст. кількісну теорію грошей захищав Д. Рікардо, який, на відміну від інших її прихильників, намагався поєднати цю теорію з теорією трудової вартості. З переходом до системи паперових грошей кількісна теорія дедалі більше поширювалася, оскільки дуже органічно пояснювала природу і закони обігу паперових грошей. За цих умов кількісна теорія стає керівництвом для регулювання грошової маси в країні як способу впливу на рівень товарних цін і на стан господарської активності. Методи цього впливу розробив Дж. Кейнс, який вважав: збільшення в обігу грошової маси й обсягу кредитних ресурсів сприяє пожвавленню економіки, зростанню інвестицій і доходу і повній зайнятості. Нині кількісна теорія переживає другу молодість в економічному вченні монетаристів, глава яких М. Фрідмен розробив свій варіант кількісної теорії грошей.
Товарна теорія
Товарна теорія грошей ґрунтується на марксистському варіанті теорії трудової вартості. Вона розглядає гроші як товар особливого роду, що служить загальним еквівалентом для всіх інших товарів. Основні положення товарної теорії грошей співпадають з положеннями теорії трудової вартості і розглянуті у відповідному підрозділі. В сучасній економічній науці відбувається поєднання номіналістичної і кількісної теорії грошей, що дало змогу досить реально пояснити основні закономірності обігу паперових грошей, регулювання грошової маси, сутність інфляції та дефляції, виробити основні принципи антиінфляційної політики. Видатний український економіст М. Туган-Барановський, творець номіналістично-кількісної (кон'юнктурної) теорії грошей, вперше поєднав ці теорії ще на початку XX ст. Створення грошової системи України / Чухно А. // Економіка України. - 1994. - №11. - с. 3-48.
2. Грошовий ринок та його специфіка
Відомо, що ринок за своїм призначенням на регулярній основі забезпечує взаємодію попиту і пропозиції на товари та послуги, інакше кажучи, зводить продавців і покупців. Гроші, є специфічним товаром, застосування якого регулюється не лише конкретно визначеними, а й загальними принципами ринкової економіки. Виходячи з цього можна дати таке визначення: ринок грошей (монетарний ринок) мережа спеціальних інститутів, що забезпечує взаємодію попиту та пропозиції на гроші як специфічний товар.
Слід підкреслити, що гроші не “продаються” і не “купуються” у тому ж розумінні, що продаються і купуються звичайні товари за відповідними цінами. Тут вкладено інший смисл гроші обмінюються на інші ліквідні активи за альтернативною вартістю, яка вимірюється через норму позичкового процента. Тому грошовий ринок є складовою частиною, відповідним сегментом фінансового ринку, де здійснюються короткострокові депозитно-позичкові операції.
Обєктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні грошові кошти. Економічні агенти купують гроші як капітал, тобто беруть у борг з виплатою процента. Отже, ціною “товару”, що продається і купується на ринку, є позичковий процент. Завжди попиту на гроші з боку субєктів ринку протистоїть пропозиція грошової маси. Гроші, якими торгують на ринку, виступають у формі позичкового капіталу. Напевне, саме цю обставину мав на увазі Й.Шумпетер, коли писав, що між поняттями “ринок грошей” і “ринок капіталу” не існує різниці.
Грошовий ринок стихійно виник у кожній країні для того, щоб забезпечити проведення банківських операцій в національній валюті.
На грошовому ринку здійснюються операції двох типів:
· операції комерційних банків між собою, цей сегмент ринку називається “міжбанківський ринок”;
· операції комерційних банків та уряду з центральним банком, цей сегмент ринку називається “Відкритий ринок”.
Грошовий ринок обслуговує короткотермінові строком від кількох годин до одного року угоди. Назва терміну, однак, не повинна вводити в оману, оскільки основними інструментами грошового ринку виступають не гроші у вигляді готівки, а різноманітні фінансові активи, які за своєю ліквідністю наближаються до готівкових грошей і порівняно легко можуть бути перетворені у платіжні засоби.
Ринок грошей у більшості країн складається із міжбанківського ринку та ринку короткострокових цінних паперів.
Найбільш питому вагу на ринку мають операції на міжбанківському ринку, які являють собою короткотермінові угоди з приводу незабезпечених кредитів. За допомогою міжбанківського ринку комерційні банки можуть балансувати потреби, як в оперативній, так і поточній ліквідності. Іншими словами, за допомогою міжбанківського ринку відбувається горизонтальне балансування ліквідності всередині кредитної системи. Крім цього, операції на міжбанківському ринку дають змогу банкам отримувати додаткові прибутки, управляти процентними та валютними ризиками.
У грошового ринку нема визначеної локалізації; його учасниками (субєктами) виступають: банки, держава, спеціальні фінансово-кредитні інститути та інші посередницькі організації, котрі продають і купують, як правило, короткострокові боргові зобовязання. Інструментами ринку грошей служать: скарбницькі та комерційні векселі, облігації, бони, депозитні сертифікати, банківські акцепти тощо.
Безперечно, його головні учасники комерційні банки, які постійно або перемінно можуть виступати в якості продавців, покупців або посередників. На грошовому ринку між банками ведеться оперативна, дуже пожвавлена торгівля, де окремі банки відчувають тимчасову потребу в грошових коштах, а інші мають тимчасовий надлишок ліквідних коштів і намагаються прибутково розмістити ці кошти.
Комерційні банки мобілізовують тимчасово вільні грошові кошти клієнтів у формі вкладів та депозитів. Частка залучених коштів складає фонд обовязкових резервів, які комерційні банки зобовязані тримати в Національному банку у визначених пропорціях до вартості своїх зобовязань (пасивів). Решта коштів може бути використана для проведення операцій на міжбанківському грошовому ринку. Такі операції здійснюються, по-перше, для вирівнювання міжбанківського платіжного обороту. По-друге, банки, які мають надлишкову ліквідність, намагаються розмістити ці кошти таким чином, щоб вони приносили доход у формі процентів.
Держава також виходить на грошовий ринок як позичальник шляхом розміщення та реалізації державних цінних паперів серед його учасників. За своїми ознаками такі цінні папери характеризуються високою номінальною вартістю, емісією у формі торгів (аукціонів) із обовязковим записом на окремий рахунок у центральному банку, які б активно працювали на вторинному ринку. Нині Національний банк впроваджує в практику загально прийнятні у світовій банківській системі механізми регулювання процесами на грошово-кредитному ринку. А це і кредитні аукціони, і вексельне ре дисконтування і депозитні сертифікати тощо. Передбачається, що аукціони з розміщення державних цінних паперів проводитимуться регулярно. Для забезпечення ліквідності цінних паперів і капіталізації боргу запроваджується механізм використання державного майна, маються на увазі основні фонди, земля, рудники, золото, валюта тощо. Розпочатий випуск державних цінних паперів у подальшому дасть можливість в принциповому плані змінити взаємовідносини між Національним банком та Міністерством фінансів у питанні джерел покриття дефіциту державного бюджету.
Центральний банк майже завжди виступає на грошовому ринку в ролі позикодавця. Його завдання надавати банківській системі позики, щоб комерційні банки в свою чергу позичали гроші іншим економічним агентам. Національний банк передбачає кредитувати комерційні банки через викуп цінних паперів, та дисконтні операції з векселями.
Для Національного банку грошовий ринок надійний важіль взаємодії на ліквідні кошти комерційних банків, а через них на процентні ставки і грошову масу; тому центральний банк очолює і фактично здійснює керівництво грошово-кредитним ринком.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 2.1
Грошовий ринок
Поряд з традиційними учасниками на ринку грошей функціонують посередницькі організації. Це позабіржові маклери, котрі обмежуються тим, що зводять кредиторів і позичальників, і живуть на комісійних, які їм виплачують позичальники; ділингові контори, облікові дома, які мають статус банків і здійснюють грошові операції, позичаючи в одних учасників ринку, щоб дати в борг іншим, і отримують прибуток на різниці процентних ставок. В Україні нині створюється мережа регіональних ділингових центрів для здійснення операцій з державними цінними паперами, кредитними ресурсами як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
З'явились нові учасники ринку фінансові та страхові компанії, пенсійні фонди. Нині вони випускають короткострокові зобовязання і продають кредиторам або самі виступають у ролі кредитора. Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації: Збірник тез / Третя міжнародна науково-практична конференція молодих вчених (Тернопіль, 23 - 24 лютого 2006 року).
2.1 Попит на гроші
«Люди не їдять гроші, вони не вдягаються у золото і не зігріваються сріблом»(Фредерік Бастіа). Попит на гроші - одне з ключових і найскладніших явищ ринку грошей. Його вивчення виявилося центральною проблемою сучасної теорії грошей, а успіхи в його пізнанні визначали розвиток цієї теорії в XX ст., відкривали можливості ефективного регулювання ринку грошей через механізми та інструменти грошово-кредитної політики. В Україні, де тільки формується цей ринок освоюються механізм та інструменти грошово-кредитної політики, вивчення попиту на гроші набуває особливого теоретичного та практичного значення.
На відміну від звичайного попиту на товарних ринках, який формується як потік куплених товарів за певний період, попит на гроші виступає як запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб'єкти на певний момент. Якщо такий запас грошей розглядати як елемент багатства, котрим володіють економічні суб'єкти, то попит на гроші можна трактувати як їхнє бажання мати певну частину свого портфеля активів (багатства) в ліквідній формі. Якщо власники портфелів активів віддають перевагу ліквідній формі, то це означатиме зростання попиту на гроші, і навпаки. Такий (портфельний) підхід до вивчення попиту на гроші був застосований Дж. М. Кейнсом, котрий назвав своє трактування попиту на гроші теорією переваги ліквідності.
Трактування попиту на гроші як явища залишку зумовлює істотну відмінність його від попиту на дохід, що є явищем потоку. Хоч ці два явища тісно переплітаються, проте вони не збігаються ні за обсягами, ні за напрямами і динамікою руху. Наприклад, економічний суб'єкт хоче мати в цьому місяці дохід 10 тис. грн., а запас грошей на кінець місяця - 4,0 тис. грн. Якщо на початку місяця у нього не було запасу грошей, то це означатиме, що його попит на гроші зріс на 4,0 тис. грн. Для його задоволення з доходу 10,0 тис. грн. він повинен витратити на поточні потреби 6,0 тис. грн., а 4,0 тис. грн. відкласти в запас. Проте він може задовольнити свій попит на гроші й іншим шляхом, наприклад, продавши частину наявних у його портфелі активів, що не належать до запасу грошей, зокрема акції, автомобіль чи квартиру, а виручку помістити в запас. Це значить, що попит на гроші не тільки по суті відрізняється від попиту на дохід, а й має відносно самостійні джерела задоволення.
За такого трактування попиту на гроші це явище набуває важливого значення в практиці управління грошовою сферою. Наявність попиту на гроші означає, що в його межах економічні суб'єкти триматимуть гроші в себе, не "викинуть" на товарний, валютний чи фондовий ринки і не порушать сформовану там рівновагу. Тому зростання попиту на гроші розширює економічну межу емісії грошей, її зростання не зашкодить указаним ринкам, буде без інфляційним, приведе до підвищення рівня монетизації економіки.
2.2 Пропозиція грошей
Функції пропозиції грошей - забезпечення економіки країни необхідними платіжними інструментами. Ідеться не лише про кількісні параметри, але й інструменти певної якості.
Відповідно до попиту формується структура грошової маси, яка обумовлює економіку.
Емісія - випуск в обіг грошей в усіх їх формах (готівкова та безготівкова емісія), що веде до збільшення грошової маси.
Існують наступні два стандарти утворення грошей:
Первинна емісія грошей - здійснюється виключно ЦБ (НБУ), шляхом надання кредитів уряду та комерційним банкам. В деяких країнах ЦБ може надавати кредити іншим країнам, якщо таке передбачається національним законодавством.
Субєктом першого рівня емісійної діяльності є ЦБ, йому належить монопольне право на здійснення первинної емісії.
Вторинна емісія грошей - комерційні банки залучають депозитні кошти на свої рахунки і далі забезпечують на цій основі акредитацію своїх клієнтів. Здійснюється на основі кредитного мультиплікатора, який примножує кількість грошей в обігу.
Субєктом другого рівня є комерційні банки, мінфін, крупні фірми …
Відбувається взаємозалежність пропозиції грошей з розвитком економічних процесів.
Рівень насиченості грошової маси в економіці визначається коефіцієнтом монетизації.
Таблиця 2.1
Коефіцієнт монетизації
|
1995 рік |
1997 рік |
||
|
ВВП України |
54,5 млн. гр. |
92,5 млн. грн. |
|
|
М3 |
6,9 млн. гр. |
12,4 млн. гр. |
|
|
Рівень монетизації: |
12,7 % |
13,5 % |
Рівень монетизації =
Існує дві моделі (два альтернативних підходів, дві теоретичні моделі), що пояснюють цей звязок (залежність пропозиції грошей та економіки країни).
Монетаристська модель - гроші мають екзогенний характер по відношенню до економіки, звідси випливає, що ключова позиція монетаризму полягає в екзогенній емісії грошей. Тобто пропозиція грошей не залежить від тих реальних процесів, що відбуваються в економіці країни, бо є ЦБ, для якого “економіка - це чорний ящик”, бо ЦБ не вмішується в процеси економіки, але тільки задає ритм. Монетаристи виходили з того, що ЦБ спроможній контролювати не лише первинну, а й вторинну емісію.
Кейнсіанська модель - гроші мають ендогенний фактор економіки, тому пропозиція грошей формується на основі реальних економічних процесів, бо гроші мають суто природне походження.
Матеріальною основою грошової емісії є:
Боргові зобовязання підприємств та організацій, повязані з обслуговуванням відтворювального циклу;
Боргові зобовязання держави:
1. Касове обслуговування бюджету, тобто про плата бюджетом своїх зобовязань (наприклад: зарплата вчителям, пенсії …);
2. Обслуговування бюджетного дефіциту:
· Прямі позики ЦБ (НБ) бюджету (мінфіну), що рівнозначні прямій емісії, що дуже погано;
· Емісія, повязана з обслуговуванням казначейських білетів;
Емісія, повязана з погашенням зовнішніх зобовязань держави;
Обслуговування інноваційної діяльності, тобто підтримка високо затратних досліджень.
2.3 Рівновага на ринку грошей
Важливою функцією грошового ринку є забезпечення рівноваги між їх попитом і пропозицією, формування ситуації за якої Md = Ms. Зрівноваження попиту і пропозиції на ринку грошей визначає об'єктивний рівень ставки процента, за якого досягається стабілізація кон'юнктури цього ринку. [6, с. 122]
На рис. 2.2 - 2.6 представлені найтиповіші моделі встановлення рівноваги на грошовому ринку.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 2.2
Монетаристська модель рівноваги
Рівновага розглядається як функція від цінової динаміки. Монетарний ринок знаходитиметься у стані рівноваги, коли рівень цін на товари та послуги досягне точки Pe.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 2.3
Кейнсіанська модель рівноваги
В кейнсіанській моделі рівновага попит і пропозиція залежить від норми відсотка.
Пропозиція грошей в цій моделі є екзогенним параметром (формується банківською системою), а величина попиту - змінною величиною.
Графічне зображення кривої пропозиції залежить від цілей грошово-кредитної політики. Якщо тактичною метою політики є підтримання на незмінному рівні грошової маси в обігу - то крива пропозиції грошей матиме вертикальний вигляд(рис. 2.4).
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 2.4
Сучасна монетарна модель рівноваги
Якщо грошово-кредитна політика визначає ціль утримання на незмінному рівні процентної ставки при вільному русі грошової маси, то крива пропозиції грошей буде горизонтальною (рис. 2.5).
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 2.5. Рівновага на монетарному ринку при орієнтації монетарної політики на підтримання процентної ставки на незмінному рівні
Крива пропозиції має вигляд нахиленої лінії, якщо грошово-кредитна політика передбачає збільшення маси грошей. Проте меншою мірою ніж це потрібно для збереження рівня відсотка (рис. 2.6).
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 2.6
Рівновага на грошовому ринку при монетарній політиці на одночасну зміну маси грошей і процентної ставки
За кейнсіанською та монетаристською концепціями центральною проблемою грошової політики є маніпулювання грошовою пропозицією з метою впливу на макроекономічні параметри.
Кейнсіанці вважають:
· Грошова політика менш впливова, ніж бюджетно-податкова.
· Зміна грошової пропозиції може впливати на сукупний попит опосередкованого через зміну процентної ставки.
· Коливання грошової пропозиції змінює ставку процента, яка визначає рівень інвестування, а інвестиції як елемент сукупних витрат впливають на сукупний попит і рівноважний обсяг виробництва.
· Існують певні обмеження впливу грошової пропозиції на ставку процента, а ставки процента на інвестиції.
Монетаристи вважають:
· Зростання грошової маси призводить до зростання темпів інфляції.
· Зміна грошової пропозиції безпосередньо впливає на сукупні витрати.
· Маніпулюючи грошовою масою, не можна вплинути на ставку процента.
· Головним засобом пожвавлення економіки має бути не збільшення пропозиції грошей, а структурні зміни економіки, розширення виробничих можливостей. [6, с. 125]
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 2.7
Система грошових відносин
3. Вплив грошей на макроекономіку
гроші інфляція
Різні школи економічної теорії неоднозначно оцінюють вплив грошей на розвиток економічних відносин, на розвиток макроекономічних процесів.
Класики виходять з принципу нейтральності грошей. На їх думку гроші виступають, як простий посередник обміну, гроші - зовнішня оболонка економічних процесів, гроші - вуаль, гроші - мастило, що полегшує перебіг економічних процесів, але не змінюють кількісні і якісні процеси в економіці.
Кейнсіанці кажуть, що гроші - активний компонент економічних відносин, які пронизують пори економічних відносин, впливають як на якісні, так і на кількісні процеси. Гроші - основний інструмент економічної політики, які здійснює держава.
3.1 Макроекономічна рівновага та макроекономічна нестабільність
Важливим методом дослідження економічної теорії грошей зокрема є метод рівноваги.
Витоком класичної моделі макрорівноваги є аналіз таких категорій, як ставка відсотка, заробітна плата, рівень цін у державі. Відсоток урівноважує попит і пропозицію інвестиційних коштів; гнучка заробітна плата урівноважує попит пропозицію на ринку праці так, що існування тривалого вимушеного безробіття стає неможливим; гнучкі ціни звільняють ринок від продукції і унеможливлюють тривале надвиробництво; збільшення грошової маси в обігу нічого не змінює у реальному потоці товарів та послуг, впливаючи лише на номінальні вартісні показники. [7, с. 164]
Економічна рівновага не є статистичною. Ринкова рівновага завжди відносна, і з цих міркувань економічний розвиток може бути представлений як циклічний рух від рівноваги, що склалася, до її порушення і надалі - до формування нової рівноваги на вищому рівні.
Особливістю ринкової економіки є повторення економічних явищ. Цю закономірність вчені помітили ще у першій половині ХІХ столітті.
Рис. 3.1
Фази класичного економічного циклу
Більшість сучасних економістів пропонують вивчати економічний цикл завдяки аналізові внутрішніх і зовнішніх факторів, що впливають на ознаки циклу, його тривалість, специфіку вияву окремих фаз.
До зовнішніх факторів належать війни, революції, освоєння нових територій, міграція населення, коливання кількості населення земної кулі, революційні винаходи.
Серед внутрішніх факторів вирізняють: фізичний термінал використання чолового капіталу, особисте споживання, яке впливає на обсяги виробництва та зайнятості, інвестиції у розширення виробництва, модернізацію, створення нових робочих місць, економічна політика держави, що безпосередньо або опосередковано впливає на попит і пропозицію. [7. с. 166]
Рис. 3.2
Фази сучасного економічного циклу
3.2 Інфляція
Виконуючи функції міри вартості, засобу обігу і засобу зберігання вартості, гроші відіграють важливу роль у ринковій економіці: вони обслуговують кругообіг ресурсів, товарів і доходів.
За умов інфляції реальна вартість грошей різко падає і зберігання багатства у вигляді грошей втрачає економічний смисл. Явище інфляції відомо здавна. У суспільному розумінні інфляція -- це знецінювання грошей через те, що кількість грошових знаків, які перебувають в обороті, перевищує суму товарних цін. П.Самуельсон визначає інфляцію як період загального росту цін на товари і фактори виробництва. М.Фрідмен під інфляцією розуміє стійкий і безупинний ріст цін, що виступає всюди як грошовий феномен, спричинений надлишком кількості грошей стосовно обсягу випуску продукції.
Основними причинами інфляції є: диспропорції в народному господарстві -- між нагромадженням і споживанням, між попитом і пропозицією, між доходами і витратами держав; монополістичні тенденції в економіці і панування монополій; руйнація золотого стандарту; надмірне зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу; нестабільна економічна політика.
Для України притаманні всі перелічені причини, особливо відсутність дійової економічної політики. Можна навіть стверджувати, що економічна політика в період галопуючої інфляції 1992--1994 рр. зовсім була відсутня. До чинників, що стимулюють інфляцію, належать: значні військові витрати, великі витрати на управління, незбалансованість інвестиції, тотальне одержавлення, наявність великої кількості посередників.
Інфляція, як правило, призводить до негативних соціально-економічних наслідків: дезорганізує внутрішні і зовнішні зв'язки, викликає кризу державних фінансів, сприяє інтенсивному підвищенню цін практично на всі товари, що знижує життєвий рівень населення, знецінює трудові заощадження, негативно впливає на процес товарного обміну, послаблює мотивацію високопродуктивної праці, посилює соціальну і політичну напруженість у суспільстві.
Основні напрями боротьби з інфляцією:
Вилучення зайвих грошових знаків з обігу. Такий метод оздоровлення грошового обігу називається дефляцією.
Проведення нуліфікації, коли знецінені грошові знаки анулюються, а замість них здійснюється емісія (випуск нових).
Девальвація, тобто зниження обмінного курсу грошової одиниці однієї держави стосовно грошової одиниці іншої.
Повернення до попередньої купівельної спроможності грошових знаків, так звана ревалоризація.
В епоху панування золотого стандарту інфляція була епізодичним, а не всеосяжним явищем. Сучасна інфляція істотно відрізняється від інфляції часів вільної конкуренції. Зараз знецінюються і кредитні гроші. Гроші та грошова політика: Навч. посібник / Н.І.Костіна, 2001
3.3 Особливості інфляції в Україні
Історично склалося так, що найважливіша функція уряду полягає в тому, щоб стабілізувати економіку, тобто допомагати їй забезпечувати повну зайнятість ресурсів i стабільний рівень цін. Перед вченими-економiстами стоїть завдання глибоко й конкретно вивчати явища i тенденції у розвитку сватової економіки. Одно з перших місць посідає аналіз iнфляцiї та факторiв, що її обумовлюють.
У процесі розвитку сучасної змiшаної економіки ступінь державного втручання, а у рамках останнього - вибір адекватної макроекономічної політики, що дозволяє запобігти зростанню інфляції та безробіття, мають особливе значення.
Вище вже розповідалось, яка кількість грошей повинна бути в обігу. Тепер потрібно зазначити наслідки цього порушення. Перевищення кількості грошових одиниць, що знаходяться в обігу, над сумою товарних цін і поява внаслідок цього грошей, не забезпечених товарами, означає інфляцію.
Інфляція - це переповнення фінансових каналів паперовими грошима, що призводить до їх знецінювання. Інфляція - це грошове явище, але вона не обмежується знецінюванням грошей. Вона проникає у всі сфери економічного життя і починає руйнувати ці сфери. Від неї страждає держава, виробництво, фінансовий ринок, але більше за все страждають люди.
Інфляція вимірюється за допомогою індексу цін. Темп інфляції для даного року можна обчислити таким чином:
Індекс цін Індекс цін
цього року - минулого року
Темп інфляції = -------------------------------------- х 100%
Індекс цін минулого року
До найважливіших інфляційних причин зростання цін можна віднести наступні:
· Диспропорційність - незбалансованість державних видатків і прибутку - т. з. дефіцит державного бюджету.
· Iнфляційно небезпечні інвестиції - здебільшого мілітаризація економіки.
· Відсутність чистого вільного ринку і досконалої конкуренції як його частини.
· Імпортована інфляція з іншої країни.
· Інфляційні очікування - виникнення в інфляції само підтримуючого характеру.
Розглядаючи темпи зростання цін, можна виділити наступні види інфляції:
1) Помірна - ціни зростають на 10% на рік, вартість грошей зберігається, відсутній ризик підписання контрактів в номінальних цінах.
2) Галопуюча - ціни зростають на 20-200% на рік, гроші прискорено матеріалізуються в товари, контракти прив'язуються до зростання цін.
3) Гіперінфляція - ціни зростають астрономічно, розходження цін і зарплати, руйнується добробут навіть забезпечених верств товариства.
Зростання грошової маси в Україні в 1992 г. в більш ніж в 16,9 разів свідчить про те, що гiперiнфляція в нашій країні є реальністю. Причини інфляції в нашій країні мають багаторічну структуру. До них можна віднести:
· народногосподарські диспропорції;
· надзвичайна мiлiтаризація економіки;
· штучне обмеження грошової маси;
· вилучення зайвих грошей з обігу за допомогою імпорту і алкоголю;
· скорочення валютних надходження;
· розгортання соціальних програм, не підкріплених реальними матеріальними ресурсами;
· директивне управління грошовою масою.
Уряду кожної країни, що знаходиться в кризі, має проводити антиінфляційну політику. Засоби боротьби з інфляцією можуть бути як прямі, так і непрямі.
Непрямі засоби включають:
· регулювання загальної маси грошей шляхом управління ними центральним банком.
· регулювання позикового і облікового процесу комерційних банків через управління ними центральним банком.
· обов'язкові резерви комерційних банків, операції центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.
· операції центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.
· регулювання процентних ставок комерційних банків через управління ними центральним банком.
Непрямі засоби не можуть працювати в нашій економіці на повну потужність по причині її недостатньої "ринковості". Повноцінний ринок цінних паперів, в тому числі ринок державних зобов'язань у нас відсутній, а відповідно центральний банк не може впливати на грошову масу крізь куплю-продаж цінних паперів.
Прямі засоби регулювання покупної спроможності грошової одиниці, тобто боротьби з інфляцією, включають в собі:
· пряме і безпосереднє регулювання державою кредитів і тим самим - грошової маси.
· державне регулювання цін.
· державне (по угоді з профспілками) регулювання заробітної плати.
· державне регулювання зовнішньої торгівлі, операцій з іноземним капіталом і валютного курсу.
Грошова реформа є одним з радикальних прийомів грошово-кредитного регулювання. Вона стає необхідною у випадках:
· зміни державних устроїв;
· глибоких економічних криз фінансової системи;
· економічних потрясінь, коли гроші і в цілому фінанси перестають виконувати свої функції;
· поглиблення дефіциту бюджету й інфляційних процесів;
· падіння ролі грошей, розрахунків, кредиту. [19,с.9]
Залежно від того, яке завдання намічається вирішити з допомогою грошових реформ, їх слід відрізняти таким чином:
· створення нових платіжних засобів;
· часткову заміну грошових платіжних засобів шляхом випуску грошей в обіг з новим найменуванням, або з заміною масштабу цін;
· стабілізація грошового обігу через механізм втримання інфляції.
Із розпадом Радянського Союзу 1991 р. Україна здобула державну незалежність, це зумовило необхідність запровадження повноцінної національної грошової одиниці (валюти). Тому у вересні 1996 р. проведено грошову реформу із відродженням національної грошової одиниці з традиційною назвою - "гривня".
У 1992 р. грошовий обіг в Україні було введено тимчасову валюту, розраховану на перехідний період - український карбованець, або купоно-карбованець. Саме ця грошова одиниця взяла на себе всі удари високої інфляції 1992-1995 рр., зумовленої економічної кризою перехідного періоду. 25 серпня 1996 р. Указом Президента України було проголошено проведення в нашій державі грошової реформи. [1, с.152]
Три макрозавдання, як зазначає Ющенко В.А., мала вирішити реформа:
· введення нової грошової одиниці;
· деномінація як елемент реформи;
· досягнення фінансової стабільності.
І як підкреслювалося ним же, грошова реформа в Україні проведена на засадах:
1) випереджаючого впровадження монетарної політики стабілізаційного типу з відповідним застосуванням ринкових механізмів самоорганізації грошового ринку та збереженням за Нацбанком лише непрямих засобів впливу;
2) безумовного виконання державою всіх прийнятих зобов'язань, що обумовило без конфіскаційний характер грошової реформи;
3) прозорості всіх основних операційних процедур реформи.
Стабілізації грошового обігу через механізм втримання інфляції займає нині найважливіших напрямок і, як показує досвід, досягає своєї мети лише в системі науково обґрунтованого управління. [19,с.11]
Перехід нашої економіки на ринкові відносини різко підвищив значення грошей. Проблеми грошового господарства стають основними і в практичних заходах по реконструкції народного господарства, і в теоретичних дослідженнях.
Таблиця 3.1
Розвиток інфляційних процесів в Україні
|
Період |
Інфляція, % ланцюговий |
Темп росту реального ВВП, % Ланцюговий |
Темп росту грошової маси, М3, % Ланцюговий |
Рівень монетизацї |
|
|
1991 |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
80,3 |
|
|
1992 |
2100,0 |
90,1 |
1050,0 |
49,7 |
|
|
1993 |
10256,0 |
85,8 |
1928,0 |
32,5 |
|
|
1994 |
501,0 |
77,1 |
667,0 |
26,7 |
|
|
1995 |
281,7 |
87,8 |
1050,0 |
12,7 |
|
|
1996 |
139,7 |
90,0 |
135,0 |
11,5 |
|
|
1997 |
110,1 |
97,0 |
133,9 |
11,7 |
|
|
1998 |
120,0 |
98,1 |
125,2 |
13,7 |
|
|
1999 |
119,2 |
99,8 |
140,5 |
14,5 |
|
|
2000 |
125,8 |
105,9 |
145,0 |
15,9 |
|
|
2001 |
106,1 |
109,1 |
141,9 |
19,1 |
|
|
2002 |
99,4 |
105,2 |
141,8 |
24,5 |
|
|
2003 |
108,2 |
108,6 |
146,5 |
29,9 |
|
|
2004 |
112,3 |
112,1 |
132,4 |
32,0 |
|
|
2005 |
110,3 |
102,4 |
154,3 |
37,7 |
Висновок
Аналіз дослідження історії виникнення грошей, розвитку форм вартості, сутності грошей та інших питань даної проблеми виділив такі основні положення.
Подобные документы
Макроекономічна рівновага: вплив основних чинників. Зміст, форми і головні суперечності макроекономічної нестабільності. Сукупний попит і сукупна пропозиція. Фінансова біржа і макроекономічна нестабільність. Аналіз макроекономічної ситуації в Україні.
курсовая работа [712,7 K], добавлен 26.04.2011Сукупний попит і його структура. Економічна сутність поняття попит, сукупного попиту. Сукупна пропозиція. Сутність поняття пропозиції. Сукупна пропозиція в системі макроекономічного регулювання. Рівновага: реальний об'єм виробництва і рівень цін.
курсовая работа [68,3 K], добавлен 30.03.2007Причини виникнення, сутність і показники безробіття населення. Інфляція та антиінфляційна політика держави. Особливості сучасного ділового циклу. Макроекономічна нерівновага і нестабільність в перехідній економіці. Ефективні методи їх подолання в Україні.
курсовая работа [254,3 K], добавлен 21.04.2016Історія виникнення та походження грошей, зміст раціоналістичної та еволюційної концепцій. Особливості еволюції форм грошей. Сучасні гроші, їх роль та функції у ринковій економіці. Суть монетарної політики, характеристика та основні види грошових засобів.
курсовая работа [240,5 K], добавлен 26.06.2011Економічна рівновага як основна проблема макроекономіки, її особливості та шляхи вирішення. Сутність класичної моделі макрорівноваги, її гіпотези. Кейнсіанська модель макроекономічної рівноваги як найбільш поширений напрямок сучасної макроекономіки.
лекция [20,8 K], добавлен 27.01.2009Історія становлення грошової системи в Україні: структура, сутність. Особливості функціонування Національного банку. Аналіз кон’юнктури товарно-грошових відносин. Особливості інтеграції України у світову економіку. Позиції у світовій організації торгівлі.
дипломная работа [108,9 K], добавлен 08.02.2010Крива сукупного попиту та пропозиції. Кейнсіанська макроекономічна модель та базова модель Кейнса: роль споживання. Аналіз можливості забезпечення економічної рівноваги ринку. Засоби досягнення, порушення і наслідки досягнення макроекономічної рівноваги.
курсовая работа [4,8 M], добавлен 01.12.2010Поведінка споживача. Гранична корисність кожного товару на одну грошову одиницю. Функція граничної корисності товару. Попит, пропозиція та ринкова рівновага. Податок, як неціновий фактор впливу на пропозицію фірми. Еластичність попиту та пропозиції.
задача [34,4 K], добавлен 23.02.2009Питання та сутність обліку і аналізу грошових коштів і грошових потоків. Структура додатного, від’ємного і чистого потоку за видами діяльності. Аналіз напрямів використання грошових коштів. Оцінка основних видів грошових потоків за ступенем регулярності.
контрольная работа [58,8 K], добавлен 14.01.2016Форми уявлення пропозиції, її аналітична форма. Індивідуальна і ринкова форми. Особливості виникнення стійкої рівноваги. Вигоди споживачів і продавців при встановлені рівноважної ціни. Вплив акцизних податків. Умови і показники еластичності пропозиції.
презентация [272,3 K], добавлен 18.10.2013
