Статистика бюджету часу населення і дозвілля

Размещено на http://allbest.ru/

Статистика бюджету часу населення і дозвілля

Особливою характеристикою способу життя населення є бюджет часу і його розподіл. Раціональна структура використання часу населенням -- запорука високої якості життя кожної окремої людини й суспільства в цілому.

Розподіл добового фонду часу всього населення або окремих соціально-демографічних груп за напрямками його використання являє собою бюджет часу населення. Статистичний аналіз бюджетів часу проводиться з метою обліку витрат часу населення на здійснення різних видів діяльності, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків, задоволенням фізіологічних, побутових і культурних потреб та потреб у відпочинку. В свою чергу, це дозволяє визначити час, використання якого суспільству необхідно відповідним чином забезпечувати й організовувати.

Завданнями статистики бюджету часу населення та дозвілля є:

аналіз обсягу, структури бюджетів часу різних типів соціальних суб'єктів (особистих і групових, регіональних і загальнодержавних) для оцінки закономірностей розвитку суспільства;

визначення оптимального співвідношення між окремими складовими бюджетів часу населення для виявлення його раціональної структури;

вивчення зв'язку бюджету часу населення з бюджетами його доходів і витрат;

оцінка впливу характеру трудової діяльності й розвитку соціальної інфраструктури на способи організації дозвілля населення.

Джерела інформації про бюджет часу населення та дозвілля становлять вибіркові обстеження, які періодично проводяться органами статистики і соціологічними групами. Дані таких обстежень мають важливе значення для вивчення способу життя, впливу підвищення рівня життя на структуру бюджету часу населення.

Відповідно до законодавства про працю і вільний час при дослідженні добового фонду часу застосовується наступна класифікація:

1) робочий час і час, пов'язаний з роботою;

2) позаробочий час.

Робочий час і час, пов'язаний з роботою, характеризується діяльністю людини щодо здійснення трудового обов'язку. Він включає робочий час за основним видом діяльності, час на здійснення позанормованої та додаткової роботи, а також час пересування до місця роботи і назад (з урахуванням тривалості пересування й очікування транспорту).

Позаробочий час характеризується витратами часу на: ведення домашнього господарства (приготування їжі, прибирання квартири, ремонт побутових приладів та ін.), роботу в особистому підсобному господарстві (у садку, на дачі, на іншій земельній ділянці), догляд за собою (дотримання особистої гігієни, користування лікувальними закладами, перукарнею тощо), виховання дітей (перевірка і допомога у підготовці уроків, читання, прогулянки та ін.), задоволення фізіологічних потреб (приймання їжі, сон), інші витрати часу. Специфічною складовою позаробочого часу є вільний час.

Вільний час являє собою найважливішу частину бюджету часу населення. Соціальна категорія «вільний час» має безпосереднє відношення до розвитку особистості й суспільства в цілому, оскільки становить основу культурного, інтелектуального, фізичного розвитку і відпочинку населення. Дослідження обсягу та структури вільного часу необхідне для комплексної оцінки способу життя населення.

Класифікація витрат вільного часу включає наступні основні підгрупи:

витрати часу на інтелектуальний розвиток (самостійне навчання, відвідування курсів підвищення кваліфікації, лекцій, музеїв);

витрати часу на соціальну діяльність (виконання суспільних обов'язків, участь у конференціях, мітингах, зібраннях);

витрати часу на фізичний розвиток (заняття фізкультурою, спортом, прогулянки, туризм);

витрати часу на дозвілля.

Дозвілля -- це специфічна форма витрат вільного часу. Залежно від його основного характеру воно може бути активним, масовим або у вигляді розваги [39].

Активним є дозвілля, в якому людина займається творчою діяльністю і діяльністю, спрямованою на фізичний розвиток (заняття фізкультурою, спортом; прогулянки; туризм).

До масового дозвілля можна віднести перегляд телепередач, прослуховування радіо, читання газет, журналів, художньої літератури; відвідування закладів культури (театрів, кіно, концертів, інших видовищних заходів).

Розваги поєднують у собі зустрічі; візити; відвідування кафе, нічних клубів, дискотек тощо.

Окремим видом дозвілля є бездіяльний відпочинок.

Витрати вільного часу на відпочинок як елемент позаробочого часу можна охарактеризувати за тривалістю. Розрізняють щоденний відпочинок, щонедільний, відпочинок у святкові дні, відпочинок у черговій відпустці.

Статистичне вивчення вільного часу проводиться за системою показників, об'єднаних у такі групи:

1) показники обсягу та структури використання вільного часу (в тому числі з урахуванням соціально-демографічних характеристик населення);

2) показники, що визначають закономірності використання вільного часу;

3) показники, які характеризують засоби проведення дозвілля;

4) показники обсягу й структури витрат на проведення дозвілля.

Дослідження розподілу вільного часу в соціальній статистиці проводиться з урахуванням статево-вікового складу населення, для окремих соціальних груп і за типами місцевості. При цьому застосовується низка показників, які дозволяють одержати узагальнюючу оцінку розбіжностей у структурі різних груп населення.

Крім статево-вікового складу, істотний вплив на розподіл вільного часу населення чинить сезонний фактор, який обмежує можливості людини, зокрема в галузі дозвілля. Тому доцільним є вивчення структури вільного часу окремо для літнього і зимового періодів для чоловіків та жінок з урахуванням їх соціальної приналежності.

У статистичній практиці, крім показників оцінювання розбіжностей в окремих структурах витрат вільного часу за допомогою методу групувань, розраховуються такі показники використання вільного часу:

середнє значення витрат часу на певний вид діяльності в розрахунку на одну особу;

частота витрат часу на певний вид діяльності.

Слід зазначити, що наведені показники є характеристиками лише тих осіб, чиї бюджети вільного часу були обстежені, проте результати розрахунків можуть бути поширені на все населення за умови дотримання методів побудови вибіркової сукупності.

Показник середнього значення витрат часу на певний вид діяльності в розрахунку на одного обстежуваного визначається як відношення суми витрат часу на певний вид діяльності всіма обстеженими до загальної кількості обстежених бюджетів вільного часу N_T:

.

бюджет час трудовий статистика

Показник частоти витрат часу на певний вид діяльності характеризує кількість або повторюваність випадків витрат часу на певний вид діяльності серед усіх обстежених осіб. Він може бути розрахований як частка у бюджеті вільного часу, у складі якого є витрати на даний вид діяльності серед усіх обстежених бюджетів вільного часу.

Про особливості розподілу вільного часу можна судити також на підставі розрахунку загальновідомих характеристик ряду розподілу, таких як мода, медіана, середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації. До показників, які визначають закономірності використання вільного часу, можна віднести багато факторів, зумовлених не лише соціально-демографічними характеристиками населення, а й природно-кліматичними умовами життя, фізіологічними особливостями окремих людей, рівнем матеріального забезпечення населення тощо. Розподіл напрямів витрат вільного часу пов'язаний також зі структурою добового фонду часу і часткою витрат у ньому на домашню роботу (виконання якої забирає більшу частину позаробочого часу людини).

Статистичне вивчення вільного часу на підставі показників, які характеризують засоби проведення дозвілля, передбачає оцінку показників стану і діяльності установ та організацій, що надають населенню послуги в сфері інформації, культури, мистецтва, спорту, відпочинку. Це -- і кількість місць у закладах культури, і тираж друкованої продукції, і кількість телевізійних каналів, і таке інше, що забезпечує населенню максимально корисне використання вільного часу.

Основними кількісними показниками, за допомогою яких визначаються витрати на проведення дозвілля, є обсяги і частка внутрішнього валового продукту, який припадає на витрати у галузі дозвілля, та розміри й частка приватних витрат на товари та послуги щодо організації відпочинку і розваг для населення.

Вивчаючи бюджет часу населення, слід пам'ятати, що інформація про специфіку використання вільного часу різними соціальними групами населення є необхідною для розвитку системи освіти, охорони здоров'я, рівня соціального обслуговування та інших складових, що формують якість життя суспільства.

Статистика культури, мистецтва і відпочинку

Функціонування закладів поширення інформації, культури, мистецтва викликає необхідність статистичного дослідження показників діяльності цих закладів як одного з індикаторів соціально-економічного розвитку країни.

Відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності й Державного класифікатора продукції та послуг Державний класифікатор продукції та послуг / Офіційне видання. -- ДК 016-97. -- К., 1998. -- 200 с. діяльність, спрямована на забезпечення умов для культурного, естетичного, фізичного розвитку людини та організації її відпочинку, включає такі розділи:

1) діяльність у галузі радіомистецтва, кіномистецтва, телебачення, театру та інших видів мистецтва, пов'язаних з виробництвом і поширенням культури;

2) діяльність у галузі культури, пов'язана зі збереженням культурних цінностей і популяризацією надбань через функціонування бібліотек, музеїв, виставок тощо;

3) діяльність у галузі спорту та організації відпочинку.

Однією з ознак розвитку суспільства є рівень його інформатизації. Нині процеси інформатизації застосування інформаційних технологій тісно пов'язані не тільки з економічною діяльністю, а й з побутом людини, сферою культури, освіти, мистецтва та відпочинку.

Рівень інформатизації суспільства -- це можливість доступу будь-якого його члена до відкритих Тут під «відкритими інформаційними ресурсами» розуміємо такі, доступ до яких не пов'язаний з цензурою, конфіденційністю, державною таємницею та іншими обмеженнями некомерційного характеру [48, 49]. Можливості та обмеження доступу громадян різних країн до інформації мережі Internet є окремим питанням, яке тут не розглядається. світових інформаційних ресурсів за допомогою сучасних інформаційних технологій. Одержати довідкову інформацію, прослухати лекцію, музику, помилуватися творами живопису або подивитися фільм, тобто отримати відповідні послуги сьогодні людина може, не тільки використовуючи радіоприймач, телевізор або відвідавши кінотеатр, а й за допомогою мобільного телефону чи засобів Internet.

У конкретний момент часу різні люди в різних суспільствах (державах, соціальних верствах) мають як різні інформаційні потреби, так і різні можливості їх задоволення (інтелектуальні, фінансові, технічні).

Отже, сучасні інформаційні технології використовуються при наданні населенню послуг, які є результатом усіх трьох названих видів діяльності. Тому надзвичайно важливим для об'єктивного вивчення соціального значення першого виду діяльності є розгляд його в межах процесів розвитку виробництва інформаційного продукту й формування відповідного ринку в Україні.

При цьому слід мати на увазі наступне. Міжнародні стандарти галузевої класифікації та відповідні документи, що діють в Україні (КВЕД), виділяють види діяльності, суть яких полягає в зборі, опрацюванні та наданні користувачеві інформації або доступу до неї, тобто у виробництві інформаційних продуктів або послуг (ІП). Така діяльність у літературі одержала назву інформаційно-обчислювальної діяльності (ІОД), а відповідна сукупність суб'єктів -- галузь ІОД.

Під інформаційною послугою розуміємо кінцевий результат технологічного процесу інформаційно-обчислювальної діяльності, наданий споживачеві в речовій або неречовій формі. Хоч споживач у результаті одержує інформацію, результатом такої діяльності все ж слід вважати послуги по її збору, опрацюванню й доведенню до споживача або засоби доступу до неї (технічні, програмні та ін.). Такий підхід дає змогу при встановленні ціни на продукт визначати не вартість інформації як такої, що в семантичному, тобто смисловому, аспекті, на наш погляд, практично неможливо, а вартість самої послуги, яка складається з вартості витрачених ресурсів та прибутку. Звичайно, в деяких випадках, наприклад при одержанні конфіденційної інформації, покупець згоден викласти за неї суму, значно більшу, ніж витрати на її пошук або опрацювання, якщо це диктується рівнем його зацікавленості. Але, з іншого боку, значна частина інформації, наприклад звітна, може бути поставлена на ринок державними установами, міністерствами та комітетами, в першу чергу Держкомстатом, на безоплатній основі.

Основні особливості ІП такі:

інформаційний продукт (послуга) зберігає інформацію, яку в собі містить;

інформація при споживанні не зникає, не зношується, але з часом може втрачати актуальність;

неможливість оцінити реальну вартість самої інформації;

можливість використання однієї й тієї ж інформації різними споживачами;

покупець інформаційного продукту не стає його виключним, одноособовим власником (за винятком ліцензій, патентів та ноу-хау);

одна й та сама інформація може бути надана в різній формі різним споживачам на різних умовах;

на відміну від матеріального виробництва, тиражування інформаційного продукту є значно дешевшим за його виробництво;

в деяких випадках покупець купує носій, а не право копіювання;

надану споживачеві інформацію, як знання про щось, в деяких випадках неможливо відібрати як матеріальний об'єкт. Можна лише не дати йому законних підстав цю інформацію використовувати.

Основними завданнями статистики послуг сфери культури, мистецтва та відпочинку (КМВ), а також сфери інформаційно-обчислювальної діяльності (ІОД) є вивчення:

1) обсягів асортименту й умов надання послуг;

2) особливостей попиту та споживання послуг у розрізі окремих соціальних груп і регіонів, вплив на ці особливості окремих факторів;

3) можливостей одержання послуг (інформаційних продуктів), зокрема на платній основі, різними соціальними групами населення;

4) інформаційного змісту послуг (інформаційних продуктів) з метою виявлення їх впливу на погляди, настрої, поведінку людей та на соціально-економічні процеси в цілому;

5) стану й діяльності одиниць господарювання сфери КМВ та ІОД.

Джерелом інформації є статистична звітність установ та організацій сфери КМВ, дані вибіркових обстежень умов життя домогосподарств, які щороку проводяться Держкомстатом України. Це також дані одноразових тематичних опитувань, подібних до проведеного в 2001 р. в межах названого вибіркового обстеження, мета якого полягала у виявленні товарів тривалого користування в домогосподарствах.

Аналіз такого роду первинних даних дає можливість робити узагальнюючі висновки стосовно споживання населенням окремих видів послуг, форм їх одержання, витрат на їх придбання, смаків і переваг, характеру відвідування культурних установ тощо.

У статистичній практиці використовують різні показники, які дають змогу оцінювати якість та ефективність культурної діяльності. Існують показники, необхідні для аналізу характеристик кожного виду послуг, обсягів їх виробництва і засобів надання населенню. Всі їх можна об'єднати в дві основні групи.

Характеристиками стану та діяльності установ і організацій, які надають населенню послуги в сфері інформатизації, культури, мистецтва, спорту, відпочинку, є такі показники:

кількість та структура установ і організацій;

обсяги й вартість основних фондів;

середньоспискова чисельність зайнятих у тій чи іншій сфері діяльності;

фонд оплати праці;

вартість та асортимент платних послуг, наданих населенню.

Характеристиками доступності і споживання населенням послуг у галузі інформатизації, культури, мистецтва, спорту, відпочинку є такі показники:

обсяги, структура та умови споживання послуг різними групами населення;

забезпеченість населення технічними засобами;

характеристики ставлення населення до інформації та послуг.

Серед наведених показників окрему підгрупу становлять останні, які відображують поширеність та інтенсивність того чи іншого виду діяльності. Характеристиками поведінки людей під час споживання послуг є:

чисельність і частка осіб, які регулярно відвідують установи й організації з надання послуг;

середня кількість відвідувань за певний період часу;

поділ населення за частотою відвідування;

витрати вільного часу на одержання певних видів послуг;

розміри матеріальних витрат на одержання певних видів послуг тощо.

Все актуальнішим у наш час стає використання формалізованих методів кількісного аналізу змісту інформаційного продукту, насамперед контент-аналізу.

Система показників і статистичних методів, що застосовуються для аналізу, зумовлюється видом діяльності, на який спрямовано дослідження. В свою чергу, дослідження культурної діяльності проводиться за наступними напрямками.

Забезпеченість населення інформацією є найважливішим напрямком статистичного аналізу, оскільки в структурі вільного часу населення найбільша питома вага припадає на використання людиною засобів масової інформації. Це -- витрати часу на перегляд телепередач, прослуховування радіо, читання газет, журналів, художньої літератури. В сучасних умовах суцільної комп'ютеризації це також витрати вільного часу на роботу в мережі Internet.

Систему статистичних показників, яка характеризує виробництво і споживання інформаційних послуг, становлять:

кількість програм (каналів) радіомовлення та телевізійних каналів;

обсяги щодобового теле- і радіомовлення за видами програм;

число технічних засобів доступу до електронної інформації (радіоприймачів, телевізорів, комп'ютерів), що припадає на 1000 чол. населення;

кількість і тираж друкованої продукції за видами;

чисельність передплатників на періодичні друковані видання;

середня кількість передплатних видань, що припадає на 1000 чол. населення або домогосподарство.

Система бібліотечного обслуговування є одним із засобів забезпечення населення інформаційними послугами. В соціальній статистиці для вивчення забезпеченості бібліотечними послугами населення застосовується набір статистичних характеристик, який складається з окремих показників стану, діяльності й доступності бібліотек для населення, а саме:

насиченість бібліотеками окремих населених пунктів;

загальна кількість бібліотек;

чисельність читачів;

чисельність населення, що припадає на одну бібліотеку, або кількість бібліотек на 10 000 чол. населення;

обсяги друкованої продукції (в друкованих одиницях) бібліотечних фондів;

кількість книг і журналів, що припадає на одного жителя або читача;

загальна кількість виданих книг та журналів;

кількість виданих книг та журналів, що припадає в середньому на одного читача.

Окремим напрямком дослідження культурної діяльності є оцінка ефективності музейного обслуговування населення. Розрізняють музеї історичні, краєзнавчі, меморіальні, літературні, художні, технічні, галузеві та ін. Незалежно від їх виду вивчення діяльності музеїв базується на статистичному аналізі таких показників їхньої діяльності:

кількість експонатів музейних фондів;

чисельність працівників музеїв, у тому числі наукових співробітників і екскурсоводів;

кількість музеїв, у тому числі за видами та просвітницькою роботою (кількість музеїв, що проводили лекції, виставки поза музеєм, екскурсії);

частота відвідувань музеїв;

кількість прочитаних лекцій, їх середнє число в розрахунку на один музей, що проводив лекції;

число організованих виставок поза музеєм, їх середнє число в розрахунку на один музей, що організовував виставки;

кількість екскурсій, проведених музеєм, їх середнє число в розрахунку на один музей, що проводив екскурсії;

чисельність відвідувачів екскурсій і середнє число відвідувачів однієї екскурсії.

Для проведення міжрегіональних порівнянь за узагальнюючим показником «частоти відвідування музеїв», зазвичай, вдаються до процедури стандартизації цього показника, оскільки його абсолютні значення можуть мати високу варіацію. Тому в статистиці прийнято розраховувати відносний показник, який характеризує кількість відвідувань музею в розрахунку на 1000 чол. населення.

Діяльність установ і організацій клубного типу, Будинків кіно, акторів, композиторів, народного мистецтва, вчителів, екскурсійних бюро, планетаріїв, цирку, парків культури та відпочинку є інструментом створення умов для культурного розвитку людини. В державній статистиці виділяються показники діяльності у галузі поширення культури, які характеризують кількість установ клубного типу; кількість гуртків самодіяльної художньої творчості (драматичних, музичних, хореографічних); чисельність тих, хто брав участь у художній самодіяльності; кількість місць у глядацьких залах тощо.

Показники закладів мистецтва відбивають діяльність театрів, концертних організацій, кінотеатрів, кіностудій та інших установ, метою діяльності яких є надання населенню послуг у галузі мистецтва.

Серед установ, зайнятих театральною діяльністю, виділяють театри опери і балету, драми й комедії, музичні (дитячі та юного глядача). Показниками їхньої діяльності є:

кількість театрів за жанрами на кінець року;

число спектаклів та частота їх відвідування;

кількість місць у глядацьких залах;

наповнюваність залів на ранкових і вечірніх спектаклях тощо.

Серед організацій, які займаються концертною діяльністю, виділяють філармонії, гастрольно-концертні і концертно-естрадні об'єднання, самостійні музичні колективи. Показники їхньої діяльності характеризують кількість такого роду організацій, чисельність слухачів та прибутки, отримані від концертної діяльності.

Статистика кіномистецтва охоплює систему установ, які здійснюють процес виробництва й розподілу відео- і кінофільмів, а також кінотеатри та установки для демонстрування кінопродукції. Основними показниками забезпеченості населення послугами кіномистецтва є:

кількість кіноустановок і кінотеатрів;

число місць у стаціонарних кінотеатрах у розрахунку на 10 тис. чол. населення;

кількість відвідувань кіносеансів за рік;

число відвідувань кіносеансів у розрахунку на одного жителя;

кількість та питома вага кіноустановок з безкоштовним показом.

Облік діяльності кіностудій і студій звукозапису ведеться через показники випуску кінофільмів за видами (художні, документальні, публіцистичні, мультиплікаційні), метражем (повно- і короткометражні) і тривалістю.

У структурі вільного часу населення велика його частина витрачається на відпочинок, різновидом якого є заняття спортом, туризмом та ін. Високим є попит на санаторно-курортні й оздоровчі послуги.

Послуги санаторно-курортних і оздоровчих установ характеризуються показниками:

кількість санаторіїв та пансіонатів з лікуванням і місць у них;

кількість санаторіїв-профілакторіїв та місць у них;

кількість будинків і пансіонатів відпочинку й місць у них;

кількість баз та інших закладів відпочинку й місць у них.

Основними показниками споживання послуг санаторіїв та закладів відпочинку є загальна чисельність населення, яке перебувало в цих установах протягом року, а також питома вага його окремих груп.

Розвиток внутрішнього і зовнішнього екскурсійного туризму (передусім спортивного та екскурсійного) зумовив необхідність статистичного вивчення туристичних послуг як сфери культурної діяльності, яка є інструментом культурно-пізнавального розвитку людини.

Туризм -- одна з форм відпочинку населення. Статистика туризму аналізує ринок туристичних послуг через:

вимірювання туристичних ресурсів (природних, оздоровчих, історичних, культурних, що здатні задовольнити потреби і запити туристів);

аналіз потоків у місцях призначення і на маршрутах;

дослідження обсягів, структури й інтенсивності споживання туристичних послуг;

якість і ступінь задоволення населення в цих послугах.

При цьому значний інтерес становить визначення загальної чисельності іноземних туристів, які відпочивають в Україні протягом періоду, що вивчається, та громадян України, котрі відпочивали за кордоном. Споживачами туристичних послуг є особи, які з метою відпочинку тимчасово перебувають у країні, що не є місцем їх проживання. Таких осіб називають відвідувачами або туристами ( якщо їх подорож триває від однієї доби до трьох місяців), або екскурсантами (якщо тривалість їх відпочинку є меншою за 24 год).

Відповідно до класифікації Всесвітньої туристичної організації (ВТО) статистика туризму вивчає такі категорії відвідувачів:

особи, які здійснюють розважальну поїздку або подорож з огляду на сімейні обставини, стан здоров'я;

особи, які відбувають на наради або у відрядження;

учасники ділових поїздок;

студенти й молодь, які мешкають за кордоном в інтернатах чи школах, подорожують під час канікул, і тимчасово працюючі;

пасажири -- учасники морських круїзів;

транзитні пасажири, які перетинають країну і тривалість їх перебування не обмежена;

члени екіпажів іноземних кораблів і літаків, які перебувають на ремонті або зупиняються на певний час у країні;

артисти на гастролях.

Размещено на Allbest.ru