Размещено на http://www.allbest.ru/

Валові та чисті інвестиції. Ефект мультиплікатора

Економічна діяльність окремих господарюючих суб'єктів і країни в цілому значною мірою характеризується обсягом і формами здійснюваних інвестицій. Термін “інвестиції" походить від латинського слова “invest”, що означає “вкладати”. У широкому розумінні інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. При цьому приріст капіталу має компенсувати інвестору відмову від використання наявних коштів на споживання в поточному періоді, винагородити його за ризик, відшкодувати втрати від інфляції в майбутньому періоді.

Джерелом приросту капіталу і рушійним мотивом здійснення інвестицій є одержуваний від них прибуток. Ці два процеси - вкладення капіталу й одержання прибутку - з погляду часового інтервалу можуть не збігатися.

При послідовному перебігу цих процесів прибуток одержується відразу ж після здійснення інвестицій у повному обсязі.

При рівнобіжному їх перебігу одержання прибутку можливе ще до повного завершення процесу інвестування (після першого його етапу). При інтервальному перебігу зазначених процесів між періодом завершення вкладання капіталу й одержання прибутку проходить певний час (тривалість цього часового лага залежить від форм інвестування й особливостей конкретних інвестиційних проектів).

Характеризуючи економічну сутність інвестицій, слід зазначити, що в сучасній літературі цей термін трактується неоднозначно - або широко, або вузько - залежно від мети дослідження.

Найтиповішою є думка, згідно з якою інвестиції - це будь-яке вкладення коштів, що може і не призводити ні до зростання капіталу, ні до одержання прибутку. До них часто відносять так звані “споживчі інвестиції” (купівля телевізорів, автомобілів, квартир, дач), що за своїм економічним змістом до інвестицій не належить - засоби на придбання цих товарів витрачаються в даному разі на безпосереднє довгострокове споживання (якщо їхнє придбання не передбачає наступного перепродажу).

Досить часто, особливо раніше, термін “інвестиції" ототожнювався з терміном “капітальні вкладення”. При цьому інвестиції розглядалися як вкладення коштів у відтворення основних фондів (будівель, устаткування, транспортних засобів і т.п.). Але водночас інвестиції можуть здійснюватися й в оборотні активи, і в різноманітні фінансові інструменти (акції, облігації тощо), і в окремі види нематеріальних активів (придбання патентів, ліцензій, “ноу-хау” тощо). Отже, капітальні вкладення є вужчим поняттям і можуть розглядатися лише як одна з форм інвестицій, але не як їхній аналог.

Нерідко інвестиції визначають як вкладення коштів. У сучасних умовах інвестування капіталу може здійснюватися не тільки в грошовій, а й в інших формах - рухомого і нерухомого майна, різноманітних фінансових інструментів (насамперед цінних паперів), нематеріальних активів тощо.

Існує також думка, що інвестиції - це довгострокове вкладення коштів. Безумовно, окремі форми інвестицій (передусім, капітальні вкладення) мають довгостроковий характер, проте інвестиції можуть бути і короткостроковими (наприклад, короткострокові фінансові вкладення в акції, ощадні сертифікати тощо).

Розглянуті вище положення враховані при визначенні терміна “інвестиції" в Законі України “Про інвестиційну діяльність”: “…Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

- рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

- майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (“ноу-хау”);

- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

- інші цінності.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень…”

Інвестиції відіграють велику роль у розвитку й ефективному функціонуванні економіки. Для того, щоб визначити цю роль, розглянемо - валові і чисті інвестиції.

Валові інвестиції - це не що інше, як валове нагромадження, яке включає чисте придбання (придбання за відрахуванням вибуття) одиницями-резидентами інвестиційних товарів і послуг, що вироблені в поточному році, але не спожиті в цьому році, тобто накопичені.

До складу валового нагромадження включають нагромадження основного капіталу, зміну запасів матеріальних оборотних фондів та чисте придбання цінностей.

Валове нагромадження основного капіталу - це вкладання інвестицій (коштів) в об'єкти основного капіталу для створення нового доходу в майбутньому шляхом використання їх у виробництві. Основний капітал - це активи, як результат попереднього виробництва, які протягом довгого часу (більше року) використовуються у процесі виробництва товарів та послуг. Це будівлі та споруди; машини й устаткування; транспортні засоби; худоба племінна, молочна і робоча; сади, виноградники та інші насадження тощо. Категорія валового нагромадження основного капіталу в новій СНР (1993 p.) була суттєво розширена за рахунок включення до нього витрат на геолого-пошукові роботи, створення та придбання програмного забезпечення ЕОМ і витрат на придбання оригіналів літературних і художніх творів (фільмів, звукозаписів, рукописів, які є основою для тиражування). Придбання основних фондів включає купівлю, бартерні операції, отримання капітальних трансфертів у натуральній формі, виробництво для власного використання і капітальний ремонт.

Валове нагромадження основного капіталу включає також виграти на поліпшення невироблених активів і у зв'язку з передачею права власності на них. До невироблених активів відносять ті активи, які не є результатом виробництва (земля, надра та інші природні ресурси, а також патенти, авторські права, торгові знаки, ліцензії тощо). Вони не входять до складу основного капіталу, проте роботи, пов'язані з їх поліпшенням (меліорація і осушення земель, розширення лісових угідь, плантацій, садів та ін.), і послуги, що надаються у зв'язку з передачею їх іншим одиницям, є виробничою діяльністю й тому вартість невироблених активів включається до нагромадження основного капіталу.

Зміна запасів матеріальних оборотних фондів включає зміну вартості виробничих запасів (сировини, матеріалів, запасних частин, палива тощо), незавершеного виробництва, готової продукції і товарів для перепродажу. Зміна вартості запасів матеріальних оборотних фондів повинна визначатись як різниця між надходженням продукції у запаси і вилученням її із запасів за ринковими цінами, що діють відповідно на момент надходження або вилучення.

Чисті інвестиції - це сума валових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Динаміка показника чистих інвестицій відбиває характер економічного розвитку країни на тому або іншому етапі. Якщо сума чистих інвестицій є негативною величиною (тобто якщо обсяг валових інвестицій менший за суму амортизаційних відрахувань), це означає зниження виробничого потенціалу і, як наслідок, зменшення обсягу випущеної продукції (така ситуація характеризує державу, яка “проїдає” свій капітал). Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю (тобто якщо обсяг валових інвестицій дорівнює сумі амортизаційних відрахувань), це означає відсутність економічного зростання, тому що виробничий потенціал залишається при цьому незмінним (така ситуація характеризує державу, що “тупцює на місці”). І нарешті, якщо сума чистих інвестицій є величиною позитивною (тобто обсяг валових інвестицій перевищує суму амортизаційних відрахувань), це означає, що економіка перебуває в стадії розвитку, тому що забезпечується розширене відтворення її виробничого потенціалу (така ситуація характеризує державу “з економікою, що розвивається”).

Зростання обсягу чистих інвестицій зумовлює збільшення прибутків. При цьому темпи зростання суми прибутків значно перевищують темпи зростання обсягу чистих інвестицій. Пояснимо це на такому прикладі.

Приклад:

При впровадженні нової технології на придбання сучасних видів устаткування було витрачено 100 тис. грн., що дало змогу одержати відповідний прибуток працівникам машинобудування і будівельникам. Якщо вони половину цього прибутку витратять на споживання, то виробники споживчих товарів одержать ще 50 тис. грн. прибутку. Якщо ж і вони половину свого прибутку витратять на споживання, то інші виробники споживчих товарів одержать прибуток у сумі 25 тис. грн. Цей процес продовжуватиметься і далі. Отже, кожна гривня інвестицій забезпечить 2 - 3 грн. прибутку.

Слово "мультиплікатор" у перекладі з латинської мови означає множник. Саме поняття "мультиплікатор" і його принцип були вперше описані в економічній теорії англійським економістом Р. Капом в 1931 p., ще до появи роботи Дж. Кейнса "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей" (1936 р.). За Кейнсом, мультиплікатор - це числовий коефіцієнт, який показує залежність змін доходу від змін інвестицій.

Мультиплікатор використовується для визначення числового коефіцієнта, що показує, у скільки разів зміниться (зросте чи зменшиться) національний доход при певній конкретній зміні (збільшенні чи зменшенні) інвестицій. З приводу цього Дж. Кейнс зазначав, що у разі, коли здійснюються додаткові інвестиції, отримуваний доход зростає на суму, яка в к разів перевищує суму, на яку збільшені інвестиції.

Цю залежність можна проілюструвати простим прикладом. Припустімо, що приріст інвестицій становить 200 тис. грн., а приріст доходу Д, зумовлений додатковими вкладеннями, - 600 тис. грн. Тоді мультиплікатор дорівнюватиме:

МП = 600 тис. грн / 200 тис. Грн =3.

Це означає, що 1 грн інвестицій /дала приріст 3 грн доходу Д. Зазначена модель мультиплікатора МП, будучи статичною, показує разовий вплив дії інвестицій / на величину доходу Д.

Отже, мультиплікатор є тим коефіцієнтом або числом, на яке слід помножити приріст інвестицій, щоб дати прогнозні оцінки майбутньому зростанню національного доходу.

Це можна виразити такою нормативною моделлю:

АД = МП * А.

Для визначення стану рівноваги економіки доцільніше використовувати іншу модель мультиплікатора, яка ґрунтується на повторюваності ефекту первинних інвестицій:

MnQ = 1/1 - ГССп.

Ефект мультиплікаційного процесу МПС прямо пропорційно залежить від величини граничної схильності до споживання ГССП: зі зменшенням ГССи зменшується МПС, зі збільшенням ГССП збільшується і Мпе.

валова чиста інвестиція мультиплікатор

Оскільки 1 - ГССП = ГСЗ, то ефект мультиплікатора можна подати через граничну схильність до заощадження.

МПС = 1/ГСЗ.

Розглянемо механізм його дії. Нехай стан макроекономічної рівноваги досягається за рівня національного доходу Д 9 млн грн. При зазначеному рівні доходу Л споживання Сп становить 6 млн грн, а заощадження 3 - З млн. грн., обсяг інвестицій / - 3 млн. грн. Отже, ГСЗ = 3 млн. грн. / 9 млн. грн. =1/3; ГСЗ =1/3.

На одному з сегментів ринку з'явилися можливості для нових інвестицій у розмірі 1 млн. грн. на доповнення до вже здійснених у сумі 3 млн. грн. Виходячи з теорії мультиплікатора, визначимо розмір доходу Д, за якого економіка перебуватиме у стані рівноваги. Для цього визначаємо мультиплікаційний ефект Д/Яе = 1/ГСЗ;

ГСЗ =1/3;

МПе = 3.

Мультиплікаційний ефект означає, що збільшення інвестицій / на 1 млн. грн. зумовлює приріст доходу Д на 3 млн. грн. (1 млн. грн.3), і що економіка досягає стану рівноваги при розмірі доходу Д 12 млн. грн. (9 млн. грн. + 3 млн. грн.). У нашому прикладі кожна гривня, вкладена в інвестиції, була мультиплікована у 3 грн доходу Д. Різниця між приростом доходу АД та приростом інвестицій Д/дорівнює вторинним споживчим витратам (3 млн. грн - 1 млн грн = 2 млн грн), які отримані за рахунок мультиплікаційного ефекту.

Межу розгортання мультиплікатора визначає гранична схильність до заощадження ГСЗ: чим менша ГСЗ, тим більший мультиплікатор; і навпаки - чим більша ГСЗ, тим менший мультиплікатор. У міру наближення граничної схильності до 1 збільшується затухання мультиплікаційного процесу. Мультиплікаційний процес припиняється саме тоді, коли ГСЗ дорівнює 1, тобто коли приріст заощадження A3 дорівнюватиме приросту доходу АД: A3 = АД.

Отже, доход зростатиме доти, доки обсяг інвестицій не зрівняється з обсягом передбачуваних заощаджень. Рівновага між заощадженнями 3 та інвестиціями (або 3-І) досягається в результаті рухливості попиту і пропозиції. Проте вона можлива не завжди і не в кожній ситуації, оскільки насправді є багато чинників, які цьому не сприяють. А це ще раз вказує на те, що розглянутий ефект мультиплікатора є ефектом короткотермінової економічної рівноваги.

За моделлю кейнсіанського мультиплікатора збільшення інвестицій зумовлює розширення обсягів виробництва і зростання рівня зайнятості, а зменшення інвестицій - згортання виробництва і зменшення рівня зайнятості. Йдеться про те, що мультиплікатор діє двояко: або розширює національний доход, або звужує його. Це залежить від розширення чи звуження будь-якого компонента сукупного попиту. Відсутність рівноваги між передбачуваними інвестиціями і заощадженнями може призвести до таких двох негативних для функціонування національної економіки ефектів, як інфляційний і дефляційний розрив.

Інфляційний розрив виникає тоді, коли передбачувані інвестиції перевищують заощадження, що відповідають рівню повної зайнятості, тобто І > 3. Дефляційний розрив характерний для такої ситуації, коли заощадження, які відповідають рівню повної зайнятості, перевищують потреби в інвестиціях, тобто 3 > І.

Ефект мультиплікатора може виявитися тільки в умовах економіки неповної зайнятості. Адже, якщо всі ресурси суспільства використовуються повністю, то звідки можуть з'явитися додаткова робоча сила і виробничі потужності? В економіці, що досягла рівня природного випуску, ефект мультиплікатора не зможе працювати на розширення доходу, а виявиться тільки в підвищенні загального рівня цін, тобто інфляції. Це означає, що при аналізі мультиплікаційних ефектів важливо знати, в якій фазі економічного циклу перебуває економіка країни

Сучасні економісти розглядають мультиплікаційний процес у часі, тобто використовують динамічну теорію мультиплікатора. За цією теорією мультиплікація вже не розглядається як короткотерміновий акт, а отже, мультиплікаційний ефект є ефектом не короткотермінової, а довготермінової загальної економічної рівноваги.

Динамічна модель мультиплікатора показує вплив державних асигнувань на процес відтворення не тільки і не стільки в момент їхнього використання, скільки в ті періоди, коли виявляється власне вплив зроблених державних витрат.

Сучасні економісти стверджують, що мультиплікацію можуть викликати не тільки екзогенні чинники (наприклад, державні асигнування), а й ендогенні (внутрішні) чинники. Це підтверджують такі нові види мультиплікатора, як мультиплікатор споживання, кредитний, податковий, банківський тощо.

Размещено на Allbest.ru