Ринок інформаційних товарів та послуг у розвинених країнах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. Ринок інформаційних товарів та послуг у розвинених країнах: Росії та США

1.1 Ринок інформаційних товарів та послуг у розвинених країнах

1.2 Специфіка інформаційних товарів та послуг як предмета торгівлі в розвинених країнах

Висновки

РОЗДІЛ IІ. Розвинені країни на світовому ринку послуг

2.1 Розвинені країни на світовому ринку послуг

2.2 Росія на світовому ринку послуг

2.3 Проблеми регулювання імпорту ( експорту ) інформаційних послуг в Р Ф

Висновки

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Актуальність дослідження полягає в тому, щоб розкрити і показати шлях розвитку інформаційних продуктів та послуг.

Інформаційний ринок утворюється системою економічних, правових і організаційних відносин для торгівлі інформаційними продуктами, послугами та технологіями, яка визначає умови і механізми їх представлення та ціни. Предметом продаж і обміну є інформаційні технології і системи, ліцензії, пакети, товарні знаки, ноу-хау, інженерно-технічні послуги, інформація та різноманітні види інформаційних послуг. Споживачами цього ринку є фізичні та юридичні особи.

Метою дослідження є розкрити сутність інформаційних продуктів та послуг в розвиненій країні.

Для реалізації мети слід виконати наступні завдання:

- проаналізувати поняття інформаційний ринок та послуги в розвинутих країнах.

- визначити види та зміст ринку інформаційних послуг та продуктів в розвинутих країнах

- розкрити проблеми формування та розвитку інформаційних продуктів та послуг в розвинутих країнах.

Об'єктом дослідження став ринок інформаційних продуктів та послуг в розвинутих країнах.

Предметом дослідження є головний об'єкт вивчення - інформаційні послуги та продукти в розвинутих країнах.



РОЗДІЛ I. РИНОК ІНФОРМАЦІЙНИХ ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ У РОЗВИНЕНИХ КРАЇНАХ

1.1 Інформаційні товари та послуги в розвинених країнах

Ринок інформаційних товарів і послуг є сьогодні найбільш динамічно розвиненим. У розвинених країнах, насамперед у США, частка працівників інформаційного сектору економіки в загальному числі зайнятих вже перевищує 50%.

Досвід багатьох країн, що розвиваються показує, що пріоритетний розвиток інформаційного виробництва в силу стратегічного характеру інформаційних ресурсів у розвитку сучасного суспільства дозволило багатьом державам подолати величезний розрив у рівні економічного і соціального розвитку в порівнянні з розвиненими країнами.

У зв'язку з цим вивчення інформаційного виробництва, і, зокрема, ринку інформації і його особливостей, представляє сьогодні значний теоретичний і практичний інтерес.

Особливості інформації як продукції, виробленої для задоволення тих чи інших потреб індивідуальних або групових суб'єктів досить повно враховуються в наступному визначенні.

Інформацією (інформаційним продуктом, інтелектуальним продуктом, продуктом духовного або нематеріального виробництва і т. п.) будемо називати річ або дія (продукт або послугу), які:

1. призначені їх виробником для доставки певного знання одержувачу;

2. здатні поповнити знання останнього без проведення ним якихось спеціальних, нетипових для нього пізнавальних дій, тобто як правило, знання повинні сприйматися безпосередньо: читанням, спостереженням, слуханням.

Інформаційний бізнес, який став одним з найбільш прибуткових і перспективних, привертає все більше і більше фірм. Інформаційні потреби різних рівнів ростуть швидкими темпами, що розширює можливості інформаційного обміну, веде до появи все нових інформаційних продуктів, стимулює розвиток усіх видів інформаційної діяльності.

Результатом інформаційної діяльності є інформаційний продукт, який з'являється на ринку у вигляді інформаційних товарів і послуг. [ 7, с. 223 ]

З іншого боку, існує безліч інформаційних товарів і послуг, які не є результатом інформаційної діяльності. Це перш за все матеріальні компоненти, які необхідні для виробництва, переробки, зберігання і розповсюдження інформації. Відзначимо основні особливості інформаційного продукту в розвинених країнах, які координально відрізняють інформацію від інших товарів.

По-перше, інформація не зникає при споживанні, а може бути використана багато разів. Інформаційний продукт зберігає що міститься в ньому інформацію, незалежно від того, скільки разів вона була використана.

По-друге, інформаційний продукт з часом піддається своєрідного "морального зносу". Хоча інформація і не зношується при вживанні, але вона може втрачати свою цінність в міру того, як що надається нею знання перестає бути актуальним (процес "старіння" інформації може тривати від п'яти до п'ятнадцяти років).

По-третє, різним споживачам інформаційних товарів і послуг зручні різні способи надання інформації, адже споживання інформаційного продукту вимагає зусиль.

В - четверте, виробництво інформації, на відміну від виробництва матеріальних товарів, вимагає значних витрат у порівнянні з витратами на тиражування. Копіювання того чи іншого інформаційного продукту обхо-диться, як правило, набагато дешевше його виробництва. [ 3, с. 64 ]

Ринок інформації в розвинених країнах включає такі сектори, як комунікації, освіта, науково-технічні дослідження, друк, кіно, реклама, управлінська діяльність і т. д. [ 8, с. 114 ]



1.2 Специфіка інформаційних товарів та послуг як предмета торгівлі в розвинених країнах

Міжнародна торгівля як обмін товарами і послугами є не тільки зовнішньою ознакою існування світового ринку, а й матеріальною основою міжнародних економічних відносин, що забезпечує зростаючу інтеграцію світового господарства. Вона - форма зв'язку між товаровиробниками і споживачами різних країн, який виникає на основі розвитку міжнародного поділу праці. Показники розвитку торгівлі між країнами демонструють їх взаємну економічну залежність. Так, у 1998 р. 23,7% валового глобального продукту в світі було спрямовано у канали міжнародної торгівлі. При цьому темпи зростання світового експорту виявилися більшими за зростання показників валового внутрішнього продукту в середньому по країнах світу.

За період з 1980 по 2001 щорічні обсяги світового експорту збільшилися більш ніж в 3 рази і досягли рівня 6155 млрд. дол. При цьому однак слід зазначити, що 2001 рік став роком зменшення обсягу світової торгівлі, який востаннє відбувся у 1982 році, а також роком першого з 1991 р. зменшення світового об'єму виробництва: світовий ВНП збільшився лише на 1%, і то завдяки зростанню більш гнучкого сектору послуг. Порівнюючи обсяги експорту товарів по регіонах 2000-2001 р. слід зазначити, що вони знизилися по всіх регіонах, крім двох: Центральної та Східної Європи та Країн Балтії і країн з перехідною економікою, включаючи колишні республіки СРСР. В більшості випадків це є результатом продовження зміцнення торговельних та інвестиційних зв'язків між Європейським Союзом та цими країнами, а також результативністю економічних реформ.

Серед країн світу протягом останнього десятиріччя лідерами світової торгівлі інформаційними послугами є Сполучені Штати Америки, Німеччина, Японія, Франція та Великобританія. Саме ці країни, змінюючи іноді послідовність, традиційно очолюють списки найбільших експортерів та імпортерів. На сьогодні їх частка у світовому експорті становить 37,4%, а в імпорті - 41,7%.

За даними канадської консалтингової фірми Service-Growth Consultants Inc. частка послуг інформаційних послуг в світовій торгівлі сягає 28%. Крім того, серед 100 найбільш прибуткових компаній світу майже 60 є сервісними фірмами. При цьому останні є відносно більш ефективними: в середньому сервісна фірма отримує доходу в розрахунку на одного працюючого на 45% більше, ніж виробнича. [12, с. 45]

Однак не дивлячись на це, протягом багатьох років інформаційні послуги практично не вивчались в міжнародній економіці. Частково це пов'язано з тим, що оцінка торгівлі послугами за своєю сутністю є більш складною, ніж оцінка торгівлі товарами. Послуги значно складніше піддаються формалізованому визначенню. Деякі послуги визначаються скоріше абстрактними поняттями, ніж будь-якою фізичною властивістю або фізичною функцією. На відмінну від торгівлі товарами, в сфері торгівлі послугами митний кордон не перетинає вантаж, який має міжнародний товарний код і супроводжується документацією з описом товару, інформацією щодо його кількості, якості тощо, а також не існує адміністративної системи стягування мита, завдяки якій збирається необхідна для аналізу інформація про рух товарів в міжнародній торгівлі. Отримання необхідної інформації про торгівлю послугами (після визначення її змісту) залежить від однакового трактування визначень постачальниками таких даних. Це, в свою чергу, визначається тією інформацією, яка може бути отримана з бухгалтерської звітності, або різноманітних інформаційних джерел, включаючи адміністративні. Відомо, що на сьогодні фахівці міжнародних економічних організацій користуються кількома визначення послуг. І СОТ також в Генеральній угоді з торгівлі послугами не дає визначення послуги, а обмежується характеристикою чотирьох способів їх надання.

Для цілей оцінки вартісних обсягів міжнародної торгівлі послугами та порівняння їх по країнах, найбільш активно використовуються дані, що містяться у платіжних балансах. Однак ці дані є обмеженими. Проблема полягає в тому, що: до початку 90-х років більшість великих країн (в основному з перехідною економікою) взагалі не розраховували данні про торгівлю послугами; методологія обліку різних статей послуг різко відрізнялась по окремих країнах; більшість міжнародних операцій з послугами, особливо що надавались одним підрозділом фірми іншому, взагалі не включались у статистику платіжного балансу; певні типи угод з надання послуг, особливо такі як платежі, пов'язані з міжнародним рухом факторів виробництва, передусім капіталу та робочої сили (прибутки від інвестицій, роялті та ліцензійні платежі, заробітна платня, що сплачена нерезидентам), помилково записувались у інші статті платіжного балансу; по окремих видах послуг існувала статистика лише щодо їх сальдо. Тому обсяги міжнародної торгівлі послугами, що відображалися статистикою платіжних балансів, можна вважати дещо заниженими.

Протягом останніх трьох десятиріч питома вага інформаційних послуг в світовій торгівлі коливались на рівні 16-20%, а обсяги експорту послуг збільшились в 22 рази, досягнув у 2000 році майже 1,5 трлн. дол.

В останнє десятиріччя (1991-2001 рр.) обсяги світового експорту інформаційних послуг збільшились в 1,76, а імпорту - в 1,7 раза. При цьому відбулись і суттєві зміни в регіональній структурі експорту. Перш за все це стосується збільшення питомої ваги Азії на світовому ринку послуг: якщо в 1991 р. цей показник становив 13,8%, то в 2001 р. він досяг позначки 20,75%. Трохи покращились і позиції Латинської Америки - частка країн цього регіону в торгівлі інформаційними послугами збільшилась з 3,7% до 4%. Країнам Північної Америки вдалося зберегти за собою 20% світового ринку інформаційних послуг, чого не можна сказати про Західну Європу. Частка країн цього регіону зменшилась з 51,8% до 46,5%, а країн ЄС, відповідно з 46 до 41,9%. Незначною була і залишається частка країн Африки в світовій торгівлі інформаційними послугами - 2,3-2,1%. Це стосується і країн Східної Європи, Балтії, СНД та Близького Сходу. Якщо в 1991 р. їх питома вага в наданні інформаційних послуг на світовому ринку становила 8% (66,8 млрд. дол.), то в 2001 р. вона знизилась до 6% (88,7 млрд. дол.).

Аналогічна картина характерна і для імпорту послуг. За минуле десятиріччя збільшилась питома вага купівлі інформаційних послуг таких регіонів як Північна Америка (з 0,6% до 15,9%), Азії (з 22,5 до 24,6%), Латинської Америки (з 4,3 до 4,9%). До регіонів, які зменшили свої частки в світовому імпорті інформаційних послуг належать: Західна Європа (47,1 та 44,8%), Африка (з 3,35% до 2,6%) та країни Східної Європи, Балтії, СНД та Близького Сходу (з 7,3 до 7,1%).

Лідерами світового ринку інформаційних послуг є США, Великобританія. Франція. Німеччина та Японія. Які забезпечують 66% світового експорту і 40% імпорту послуг. Країни з перехідними економіками в групі провідних експортерів послуг представлені Польщею, Росією, Угорщиною, Чехією та Хорватією, однак їх індивідуальні частки в світовому експорті коливаються в межах 0,8-0,3%, а спільна частка становить 2,8%, що співставно з обсягами експорту Бельгії.

Фахівці зазначають, що інформаційним послугам властиві певні особливості, які відрізняють їх від товарів, обумовлюють специфічність організації і обліку міжнародної торгівлі ними, суттєво впливають на міжнародні маркетингові дії фірм-експортерів послуг. Так, Ф.Котлер називає чотири особливості послуги як товару: неосяжність, невіддаленість від джерела, непостійність якості та нездатність до збереження [4, с.638-639].

Дійсно, до послуги не можна доторкнутись, її не можна потримати в руках, і тому часто виникають труднощі стосовно моніторингу, вимірювання та відповідно оподаткування таких операцій. Зазвичай послуги надаються і споживаються в один і той же час, тобто споживач приймає безпосередню участь в процесі надання послуги (наприклад, отримує консультації). Послуги часто не є стандартизованими: вони пристосовані до потреб конкретного споживача. В цілому можна говорити про те, що існує значна диференціація послуг. Слід також зазначити, що послуги в різних країнах відрізняються між собою. Послуги неможливо зберегти як виробничі запаси. Це також передбачає певні особливості торгівлі послугами в просторі та часі. Часто важко відокремити послуги від товарів, з якими вони можуть бути пов`язані в тій чи іншій мірі.

Сфера інформаційних послуг є найбільшим реципієнтом міжнародних інвестицій, які в 1999 році склали трохи більше половини світових потоків. За показниками платіжного балансу на долю послуг припадає п`ята частина світової торгівлі [14, с. 26].

Комп`ютерні та інформаційні послуги поділяються на 3 підкомпонента: комп`ютерні послуги, послуги інформаційних агентств та інші послуги з надання інформації. "Комп`ютерні послуги" охоплюють послуги, пов`язані з апаратним та програмним забезпеченням, та послуги з обробки даних. Вони включають послуги технічного консультування та впровадження апаратних та програмних засобів; послуги технічного обслуговування і ремонту комп`ютерів та периферійного обладнання; послуги з ліквідації аварійних збоїв, сервісне обслуговування та допомога в питаннях, пов`язаних з використанням комп`ютерних ресурсів, тощо. "Послуги інформаційних агентств" включають забезпечення засобів масової інформації новинами, фотографічними матеріалами та тематичними статтями. "Інші послуги з надання інформації" включають послуги, пов`язані з базами даних, - створення, зберігання та розповсюдження даних та баз даних (в тому числі абонентські книги та списки адрес) як в інтерактивному режимі, так і на магнітних, оптичних чи друкованих носіях; та портали пошуку web-сторінок (послуги пошуку адрес Інтернету для клієнтів, які зробили запит за ключовим словом). Також вони включають пряму, не колективну підписку на газети та журнали з використанням пошти, електронних каналів передачі інформації чи інших засобів.



Висновки

Інформаційний бізнес, який став одним з найбільш прибуткових і перспективних, привертає все більше і більше фірм. Інформаційні потреби різних рівнів ростуть швидкими темпами, що розширює можливості інформаційного обміну, веде до появи все нових інформаційних продуктів, стимулює розвиток усіх видів інформаційної діяльності.

Результатом інформаційної діяльності є інформаційний продукт, який з'являється на ринку у вигляді інформаційних товарів і послуг. [ 11, c. 54 ] Серед країн світу протягом останнього десятиріччя лідерами світової торгівлі інформаційними послугами є Сполучені Штати Америки, Німеччина, Японія, Франція та Великобританія. Саме ці країни, змінюючи іноді послідовність, традиційно очолюють списки найбільших експортерів та імпортерів. На сьогодні їх частка у світовому експорті становить 37,4%, а в імпорті - 41,7%.

інформаційний товар послуга ринок



РОЗДІЛ IІ. РОЗВИНЕНІ КРАЇНИ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ПОСЛУГ

2.1 Розвинені країни на світовому ринку послуг

Однією з найважливіших закономірностей розвитку економіки в усьому світі є взаємозв'язок економічного зростання і підвищення ролі інформаційних послуг у національній економіці. Це знаходить вираз у збільшенні частки трудових, матеріальних, фінансових ресурсів, що використовуються в сфері послуг. У міру розвитку суспільства, зростання продуктивних сил відбувається певний розвиток сфери послуг. Спостерігається збільшення зайнятості в цій сфері, зростання технічної оснащеності праці, впровадження все більш досконалих технологій. [1, с. 33 ] Незважаючи на це протягом багатьох років інформаційні послуги практично не вивчалися теорією міжнародної економіки. Частково це було пов'язано зі складністю визначення самого поняття послуг, яких існує велика кількість.

Торгівля послугами також широко розвинена, як і міжнародна торгівля товарами.

У рамках сфери послуг поєднується широке коло видів господарської діяльності, спрямованої на задоволення особистих потреб населення і потреб виробництва, а також споживання суспільства в цілому. До кінця 90-х років сфера послуг у провідних зарубіжних країнах виросла на найбільший сектор господарства: сумарна частка транспорту, зв'язку, оптової і роздрібної торгівлі, кредитно-фінансових установ, страхового бізнесу, побутових, ділових і соціально-культурних послуг досягла 62 - 74% у ВВП, 63 - 75% - загальної чисельності зайнятих і перевищила 50% загального обсягу капіталовкладень (без житлового будівництва) [13, с. 76 ]

Все більшого значення набуває виробництво послуг на закордонних філіях ТНК, враховуючи, що понад 40% розміщених у світі прямих зарубіжних інвестицій вкладено в сферу послуг. Серед галузей, куди найбільш активно направляються інвестиції, виділяються фінансова сфера та торгівля.

Одна з головних закономірностей суспільного розвитку - випереджаюче зростання сфери послуг у порівнянні з матеріальним виробництвом і розширення її господарських позицій. У послугах формуються такі ключові фактори економічного зростання, як наукове знання, нематеріальні форми накопичення, інформаційні технології, а також глобалізація господарської діяльності тощо. Відповідно найважливіше значення мають глибокі науково-технічні, якісні та структурні зміни в самих галузях послуг, які підвищують їх внесок у розвиток суспільства і створюють необхідні передумови для його подальшого прогресу.

Участь провідних країн у світовому експорті інформаційних послуг в 1998 р. було наступне (у%): США - 18,1, Великобританія - 7,7, Франція - 6,1, Німеччина -- 5,9, Італія - 5,4, Японія - 4,7, Нідерланди та Іспанія - по 3,7, Бельгія та Люксембург - по 2,7, Гонконг - 2,6, Австралія - 2,4, Канада - 2,2, Швейцарія - 2,0, Республіка Корея і Китай - по 1,8, Туреччина - 1,7, Сінгапур - 1,4, Швеція - 1,4, Тайвань - 1, 3. [14, с. 22]

Протягом двох останніх десятиліть сфера інформаційних послуг є одним з найбільш динамічних секторів світової економіки. У світовій економіці спостерігається постійне зростання частки сфери послуг у сукупному ВВП, яка становить у цей час більше 70% від його загального обсягу та значно перевищує частку сфери виробництва товарів. Таке співвідношення є характерним як для економічно розвинутих, так і для країн, що розвиваються країн, де значення цього показника становить відповідно 73 і 65%. Приблизно аналогічні тенденції були характерні в цей період і для інших структурних показників багатьох країн, які й визначили в результаті структурні зміни у світовій економіці. Наприклад, в найбільш розвинених країнах світу частка зайнятих у сфері послуг в даний час складає більше 70% від загальної чисельності зайнятих в економіці, а частка виробничих фондів основних галузей даної сфери перевищує 60-ти процентний рівень. Одночасно, як показує аналіз, у цей період у світовій торгівлі спостерігається постійне збільшення обсягів експортно-імпортних операцій у сфері послуг.

У найбільш загальному вигляді оцінити участь країни у світовій торгівлі послугами можна за допомогою показника її частки у світовій торгівлі, яка, як правило, має максимальне значення у провідних промислово розвинених країн.

Залежність економіки країни від торгівлі послугами показує питома вага торгівлі послугами у ВВП країни. Наприклад, його величина в середині 90-х років коливалася в межах 10 - 15% для Великобританії, Фінляндії, Франції, Швейцарії, Швеції та в межах 5 - 10% для США, Канади, Німеччини, ПАР, Австралії, Японії.

Роль послуг в економіці країн оцінюється також за допомогою індексу, розрахованого як відношення частки експорту товарів до частки експорту послуг у ВВП країн. Чим менше індекс, тим більше значення мають послуги.

Визначення частки експорту послуг у торгівлі послугами наочно вкаже на країни нетто-експортери та імпортери послуг. Так, негативне сальдо балансу послуг Німеччини - найбільшої учасниці світової торгівлі послугами - є для неї протягом багатьох років суттєвою проблемою.

Зовнішньоторговельна квота (відношення торгівлі послугами до частки сфери послуг у ВВП), а також показник торгівлі послугами країни в розрахунку на душу населення показують ступінь відкритості економіки у зовнішньоекономічних зв'язках країни в сфері послуг.

Досить інформативним є коефіцієнт відносної експортної спеціалізації країн на торгівлі послугами, розрахований як відношення експорту послуг країни в її загальному експорті до частки експорту послуг країни в світовому експорті послуг. Він дозволяє встановити ступінь спеціалізації країн на експорті послуг. Так, найменше значення цього показника свідчить про високий ступінь розвиненості економіки, у якій сфера послуг і торгівля ними ростуть поряд зі зростанням виробництва і товарної торгівлі. [16, с. 34]

Однак сфері послуг, міжнародної торгівлі послугами виявлялося недостатня увага вченими, особливо в останні роки. У зв'язку зі зростаючими масштабами світового обміну послугами виникає необхідність створення міжнародних механізмів регулювання. Найбільш важливим напрямком є робота з виконання умов Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС).

В даний час Всесвітня торгова організація веде список галузей послуг, за якими країни висловлюють згоду з ліберальним режимом доступу на національний ринок для зарубіжних партнерів. З 12 галузей, згідно з класифікацією СОТ, до найбільш "відкритим" у світі відноситься туризм. Крім того, багато країн вважають, що позитивний ефект може принести лібералізація ринку ділових і фінансових послуг. У лібералізації ринків послуг зацікавлені розвинені країни, що прагнуть до подальшого розширення експорту.

У 1997 р. досягнуті угоди про лібералізацію ринку телекомунікацій та інформаційних технологій (набуло чинності з січня 1998 р.) і про лібералізацію ринку фінансових послуг (з 1999 р.). Режим вільної конкуренції дозволить і далі знижувати вартість послуг телефонного зв'язку (в рамках першого) або страхування (у рамках другого). Проте в складній ситуації можуть виявитися національні комунікаційні компанії, національні банки і страхові товариства.

Тому у сфері регулювання торгівлі послугами слід проводити поетапну, узгоджену політику, щоб не порушити економічного балансу.

Міжнародний обмін послугами здійснюється в основному між розвиненими країнами і характеризується високим ступенем концентрації. У середині 80-х років на них припадало понад 80% експорту та імпорту послуг, але вже на початку 90-х років внаслідок висунення групи нових індустріальних країн -- близько 70%. Лідерами серед розвинених країн є США, Франція, Великобританія, Нідерланди (найбільші експортери послуг), а також Німеччина, Японія, Італія (найбільші імпортери послуг).

Найбільшим експортером інформаційних послуг у 1997 р. були США (їх частка в світовому експорті становила 17,5%). Причому з кожним роком їх відрив від інших країн дедалі збільшується. На США припадає максимальні обсяги торгівлі послугами по каналах філій корпорацій. Так, обсяг транскордонної торгівлі послугами США в 1996 р. у валовому обсязі торгівлі послугами становив 55%, у той час як відповідно на обсяги міжфіліальної торгівлі припадало 45%.

Серед країн, що розвиваються в міжнародній торгівлі інформаційними послугами виділяються три групи країн. До перших відносяться нові індустріальні країни, особливо азіатського регіону Сполученні Штати Америки, Республіка Корея, Великобританії, Гонконг, Сінгапур, Німеччина, Китай, Таїланд активно виступають на світовому ринку послуг, збільшивши протягом двох останніх десятиліть її обсяги більш ніж у 6 разів.

Другу групу складають країни, для яких виробництво послуг є головним напрямком розвитку економіки. Як правило, це острівні або малі держави.

Третя група об'єднує найменш розвинуті країни, як Ангола, Гана, Лівія, Іран і т.д.. Для них торгівля послугами в зовнішній торгівлі становить менше 10%.

Для держав Центральної та Східної Європи, Балтії та СНД, не дивлячись на деяке нарощування торгівлі послугами характерно перевищення ввезення послуг над вивезенням. У цьому регіоні найбільшу питому вагу в торгівлі послугами належить Росії, а найбільш конкурентоспроможні на світовому ринку послуг Чехія, Польща та Угорщина.

При загальній поступальної динаміці послуг у 80 - 90 рр.. спостерігаються і чітко виражені галузеві розходження. За динамікою і в зовнішньоторговельній сфері лідирує комплекс ділових послуг: їх частка в експорті послуг з розвинених країн зросла за цей період з 28 до 44%. Це служби маркетингу і реклами, лізингові операції, науково-дослідні фірми, послуги з охорони та обслуговування приміщень, інженерно-будівельні та архітектурні послуги, розмноження документації, бухгалтерські, аудиторські операції і т.д. У США в ділових послуги зайнято більше 11 млн. працівників, Японії - Близько 3 млн., Великобританії - 1,5 млн., Німеччини - 1,4 млн., Франції - 0,6 млн. чоловік.

Швидше за все в цій галузі розвиваються комп'ютерні послуги, що формують базові риси нової економіки і, в кінцевому рахунку, що визначають конкурентоспроможність країни на світовому ринку. [10, с. 65 ] Комп'ютеризація та інформатизація економічного простору виходять на одне з провідних місць у сучасній світовій інфраструктурі. Ця тенденція підтверджує що стало вже крилатим вислів "хто володіє інформацією, той володіє світом". В наші дні інформація є таким самим важливим фактором виробництва, як земля, працю і капітал. Значне збільшення попиту на інформацію почалося в 80-х - початку 90-х рр.. в умовах уповільнення темпів економічного розвитку, погіршення положення на світових товарних ринках і загострення конкурентної боротьби. Багато фірм почали відчувати нестачу інформації для управління діяльністю своїх підприємств, і перш за все для вироблення ринкової стратегії, розробки довгострокових програм і вибору перспективних напрямків виробництва і збуту. Підвищення попиту на інформацію викликане також загальним ускладненням структури управління компаніями, необхідністю прийняття ними аргументованих рішень на основі прогнозної інформації. Попит на інформаційні технології, сучасні комп'ютери та офісне обладнання в останні роки істотно вплив на динаміку і структуру світової торгівлі.

Провідні позиції у впровадженні та використанні електронно-обчислювальної техніки та інформаційних технологій займають промислово розвинені країни, на частку яких у 1993 р. припадало 80% усього світового комп'ютерного парку. При цьому частка США на світовому ринку інформаційних послуг складає понад 50%, що значно більше частки цієї країни, наприклад, у товарній торгівлі (12%). На другому місці знаходиться Японія, обсяг операцій купівлі - продажу інформаційних послуг в якій в 1995 р. оцінювався в 3,5 млрд. доларів, тобто наближався до 10% світового ринку. Третє місце займає Великобританія. В даний час в промислово розвинених країнах настає нова епоха - мережевий комп'ютеризації. [11, с. 134 ] Потужний поштовх цьому процесу з середини 90-х рр.. дає транснаціональна мережа Інтернет. За даними ОЕСР, послугами Інтернет користується кожен 15-й громадянин країн-членів цієї організації (у Фінляндії, державі-лідері, кожен четвертий, у США - кожен шостий, Великобританії - кожен 18-ий, Німеччини - 25-та, Франції і Японії - 60-й). Слід визнати надзвичайно високу швидкість розповсюдження нової технології.

Нова інформаційна технологія, представлена послугами Інтернет, отримала широке визнання у діловій сфері, де найбільшою популярністю користується електронна пошта, економічна віддача якої найбільш наочна. Корисність web-сторінок в як інструмент маркетингу вже не викликає сумнівів. Вони мають необмежений потенціал в рекламі пропонованих компаніями продуктів і послуг. Але пошук ефективних напрямів використання послуг Інтернет в бізнесі тільки починається, і в недалекій перспективі слід очікувати розробки нових видів послуг мережі, спеціалізуємих для потреб різних секторів економіки. [12, с. 97 ]

2.2 Росія на світовому ринку послуг

У процесі переходу російської економіки на ринкові засади та її інтеграції у світове господарство слід враховувати активну роль сфери послуг, а так само всі аспекти її розвитку за кордоном (технічні, структурні, організаційні, управлінські, кількісні та якісні). Першочергова наша задача - прискорити розвиток сфери послуг. У 1990 р. на частку розглянутих галузей в Росії доводилося 23% ВВП і 37% загальної чисельності зайнятих, тобто ці показники були в 2 - 2,5 рази нижче, ніж у країнах з розвиненою ринковою економікою. У 1996 р. ці показники склали відповідно 53 і 50%, однак у переважної частини їх зростання пов'язане з більш глибоким падінням матеріального виробництва. [17, с. 54 ]

Як показують наведені дані, за період з 1990 по 1994 р. У Росії за загального падіння обсягу ВВП на 35,2% найбільший спад спостерігався в сфері виробництва товарів, обсяг якого в 1994 р. складав лише 55,2% до відповідного рівня 1990 року. Менш істотно за цей період було зниження обсягів ВВП для галузей виробництва послуг, яке склало 14%. При цьому в окремих галузях спостерігався досить стійке зростання обсягів ВВП. У виробництві ринкових послуг така тенденція була характерною для галузей, що спеціалізуються на операціях з нерухомим майном (приріст ~ 5%), у комерційної діяльності по забезпеченню функціонування ринку (зростання більш ніж в 3 рази), житловому господарстві (5,8%), у сфері фінансів, кредиту і страхування (57%) та ін Реальний приріст обсягів ВВП у галузях виробництва неринкових послуг спостерігається тільки в житловому будівництві (6,2%). У сфері фінансового посередництва спостерігався істотний приріст ВВП (більш ніж у 2,5 рази).

За ряду зрозумілих причин, Росія поки істотно відстає за рівнем комп'ютеризації і, відповідно, обсягу ринку ІТ. Однак, всупереч будь-яким доводам песимістів, сьогодні для Росії сучасні ІТ є не тільки найбільш перспективним сектором ринку а й тим унікальним "золотим ключем", який здатний повернути їй гідне місце в числі лідерів світової економіки.

Легко показати, що динаміка сучасного російського ринку ІТ забезпечує йому максимальний темп розширення на багато років вперед, оскільки сьогодні він набагато сприятливий для великих довгострокових інвестицій, ніж в будь-який з найбільш передових країн, завдяки підтримці уряду РФ, яка прийняла 27 Вересень 2004 док № 1244-р ФЦП "Електронна Росія" довгострокову програму розвитку ІТ до 2010 року.

Зростання російського ринку ІТ перевищив в 2005 р. 20%, здивувавши тим самим аналітиків і обрадував гравців. Справді, привід для радості поки є - виручка від реалізації високотехнологічних продуктів і послуг стабільно зростає, у міру зростання і ускладнення попиту на них. Однак фундамент для загальної ейфорії "злегка рідкуватий ". Якщо пару років тому стало очевидно, що час "легких" грошей закінчується, сьогодні викликає побоювання, як би не закінчилося "час грошей" у ІТ-галузі як таке. Що цілком імовірно в ситуації, коли основним каталізатором зростання є ціни на нафту. Зважаючи на тривалу відсутність гаранта стабільності пора вже замислюватися про фактори життєстійкості у разі можливого відтоку нафтодоларів, що за прогнозами експертів цілком реально .

За оцінками CNА, російський ІТ-ринок в 2005 році впритул наблизився до позначки в 300 млрд.руб. Приблизно 250 млрд. руб. було витрачено на закупівлю нового програмного забезпечення та апаратних засобів, близько 46 млрд. руб. витрачено на оплату послуг ІТ-аудиту та ІТ-консалтингу і, нарешті, трохи менше 3 млрд.руб. підприємства та організації інвестували в підвищення кваліфікації своїх співробітників у сфері ІТ (ІТ-навчання).

Однак фундаментом ринку продовжує залишатися вітчизняна промисловість. Вітчизняні машинобудівні підприємства тримають досить високу планку найбільш наукомістких та ІТ-містких галузей. Те, що в Росії машинобудування фактично монопольно представляє сектор наукомістких виробництв - відомий факт. До цього додається і ще одна перевага - машинобудування, безумовно, лідирує і за індексом ІТ-ємності (0,85%). У машинобудуванні цей показник не просто вище, ніж в будь-якій іншій галузі промисловості (скажімо, у нафтогазовому секторі вона складає трохи більше 0,5%, у металургії - 0,54%), а й вище, ніж в цілому в економіці (порядку 0,7%). Таким чином, на ринку ІТ машинобудування, і за підсумками 2005 року, залишається одним з найбільш активних гравців, рис.2 очевидне тому підтвердження.



2.3 Проблема регулювання імпорту (експорту) інформаційних послуг в РФ

Нормативне визначення таких понять, як " зовнішньоторговельна діяльність " , експорт і імпорт послуг міститься у Федеральному законі " Про державне регулюванні зовнішньоторговельної діяльності " , прийнятому Державної Думою 7 липня 1995 року.

Зовнішньоторговельна діяльність відповідно до частини 2 статті 2 Закону вважається " підприємницька діяльність у сфері міжнародного обміну товарами, роботами, послугами, інформацією, результатами інтелектуальної діяльності, зокрема виключні права ними (інтелектуальна власність) " .

Закон від 7 червня 1995 року конкретизує поняття зовнішньоторговельної діяльності стосовно експорту і імпорту. [ 16, с. 15 ]

Експорт окреслюється " вивезення товару, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, зокрема виняткових прав ними, із території Російської Федерації зарубіжних країн без зобов'язання про інше ввезення " (частина 6 статті 2), а під час імпорту йдеться про їхнє ввезенні на митну територію Російської Федерації з-за кордону без зобов'язання про інше вивезенні.

Тим самим для експорту й імпорту (що суть нічим іншим, як різновид зовнішньоторговельної діяльності) запроваджується ще одна додаткова ознака: вивезення (ввезення) об'єкта відповідної угоди межі (до меж) митної території Росії.

Вилучення ситуації призводять до висновку у тому, що критерієм експортного характеру операції у принципі можна вважати не територію, де відбувається, а різну державну приналежність її учасників. Відповідно послугу, надану російським обличчям іноземній особі, було б вважати експортної незалежно від цього, де надано: у Росії чи за кордоном.

Зовнішньоторговельне й валютне законодавства зовсім позбавлені чітких (власних) визначень поняття експорту (імпорту) послуг.

Центральний банк в Інформаційному повідомленні від 19.08.97г. № б/н "Питання валютного регулювання і місцевого контролю" назвав Закон Російської Федерації від 13.10.95 N 157-ФЗ "Про регулювання зовнішньоторговельної діяльності" (зі змінами на 10 лютого 1999 року). Відповідно до ст. 2 зазначеного закону: Експорт послуг - вивезення робіт, послуг із території РФ зарубіжних країн без зобов'язання про зворотному ввезенні. Імпорт послуг - ввезення послуг на митну територію РФ з-за кордону без зобов'язання про зворотному вивезенні. Комерційні операції з надання послуг резидентом нерезиденту (нерезидентом резиденту) на території РФ є експортними (імпортними).

Ось чому, якщо стосовно товарам факт експорту фіксується в останній момент перетину товаром митного кордону Російської Федерації, то стосовно до послуг - в момент їх надання

Важливо, таким чином, встановити, оскільки саме послуга вважається наданою. Тут різні варіанти. Розглянемо їх у прикладі інформаційної послуги. Припустимо, що іноземний підприємець прибуває з Росією, що консультується у місцевої фірми. І тут послуга буде надано біля Російської Федерації. [ 22, с. 79 ] Якщо, навпаки, представник російської фірми, будучи закордоном, консультує іноземного партнера, послуга надається поза території РФ..

В випадках, коли інформація повідомляється іноземному клієнту, що знаходиться за кордоном, із Росії телефоном чи пересилається, завдяки факсимільним або іншим суб'єктам телекомунікаційного каналу (модем, електронна пошта і т.д.), інформаційна послуга повинна вважатися наданою і, відповідно, вона має експортний характер. Потрібно разом із тим враховувати, що з цілей оподатковування поняття експортованих послуг інтерпретується дещо інакше, ніж у законодавстві про зовнішню торгівлю, причому видані останнім часом нормативні акти Державної податкової служби Російської Федерації у питанні дозволяють розширити визначення експортних послуг, і застосовувати його на практиці.

Повернемося, передусім, до роз'яснення Державної податкової адміністрації Російської Федерації з Міністерством фінансів Російської Федерації " Про віднесення послуг (робіт) до експортованих під час розрахунків з податку доданої вартості " від 14 листопада 1994 року N 154 і зажадав від 15 листопада 1994 року N 133-6/05433, зареєстрованому Міністерством юстицій Російської Федерації 7 грудня 1994 року N 738. Там було передбачено, що з цілей оподатковування експортними вважаються послуги (роботи), надані поза територією держави - членів СНД платниками податку доданої вартості, зареєстрованими у Російській Федерації у порядку, відповідно за договорами (чи іншими порівняними до них документами), ув'язненими з іншими юридичними і фізичними особами "



Висновки

Серед країн, що розвиваються в міжнародній торгівлі інформаційними послугами виділяються три групи країн. До перших відносяться нові індустріальні країни, особливо азіатського регіону Сполученні Штати Америки, Республіка Корея, Великобританії, Гонконг, Сінгапур, Німеччина, Китай, Таїланд активно виступають на світовому ринку послуг, збільшивши протягом двох останніх десятиліть її обсяги більш ніж у 6 разів.

Другу групу складають країни, для яких виробництво послуг є головним напрямком розвитку економіки. Як правило, це острівні або малі держави.

Третя група об'єднує найменш розвинуті країни, як Ангола, Гана, Лівія, Іран і т.д.. Для них торгівля послугами в зовнішній торгівлі становить менше 10%.

Для держав Центральної та Східної Європи, Балтії та СНД, не дивлячись на деяке нарощування торгівлі послугами характерно перевищення ввезення послуг над вивезенням. У цьому регіоні найбільшу питому вагу в торгівлі послугами належить Росії, а найбільш конкурентоспроможні на світовому ринку послуг Чехія, Польща та Угорщина.



ВИСНОВКИ

Отже, в даній курсовій роботі ми розглянути тему ринку інформаційних товарів та послуг в розвинених країнах. Особливу увагу звернули на Російську Федерацію та Сполучені Штати Америки. Також була розкрита тема розвитку розвинених країн на світовому ринку послуг. Інформаційний бізнес, який став одним з найбільш прибуткових і перспективних, привертає все більше і більше фірм. Інформаційні потреби різних рівнів ростуть швидкими темпами, що розширює можливості інформаційного обміну, веде до появи все нових інформаційних продуктів, стимулює розвиток усіх видів інформаційної діяльності. Досвід багатьох країн, що розвиваються показує, що пріоритетний розвиток інформаційного виробництва в силу стратегічного характеру інформаційних ресурсів у розвитку сучасного суспільства дозволило багатьом державам подолати величезний розрив у рівні економічного і соціального розвитку в порівнянні з розвиненими країнами. Результатом інформаційної діяльності є інформаційний продукт, який з'являється на ринку у вигляді інформаційних товарів і послуг. Серед країн світу протягом останнього десятиріччя лідерами світової торгівлі інформаційними послугами є Сполучені Штати Америки, Німеччина, Японія, Франція та Великобританія. Саме ці країни, змінюючи іноді послідовність, традиційно очолюють списки найбільших експортерів та імпортерів. Також дізналися, що однією з найважливіших закономірностей розвитку економіки в усьому світі є взаємозв'язок економічного зростання і підвищення ролі послуг у національній економіці. Це знаходить вираз у збільшенні частки трудових, матеріальних, фінансових ресурсів, що використовуються в сфері послуг. Міжнародний обмін послугами здійснюється в основному між розвиненими країнами і характеризується високим ступенем концентрації.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алдакушина Е.С. Сучасна міжнародна торгівля послугами/ Е. С Алдакушина.- К, 1999. - 165 С.

2. Бачев Д. О. Освіта. Пріоритетний напрям державної політики України/ Д.О. Бачев // Бюлетень законодавства і юридичної політики України, 1999. №9. - 206 С.

3. Вчерашний Р. П. Маркетинг и рынок информационных услуг/ Р. П. Вчерашний .- М., 1990.-87 С.

4. Демідова Л. Глобализація економіки послуг: динаміка і основні тенденції/ Л. Демідова.- К, 2005. - 298 С.

5. Зайнашева З.Г. Регіональна політика у сфері послуг/ З. Г. Зайнашева// Економіка, 2005. - 129 С.

6. Зощенко О.В. Інформаційне суспільство: ознаки і динаміка Інтелект. Особистість. Цивілізація: Тематичній збірник наукових праць із соціально-філософських проблем/ О. В. Зощенко . - Д., 2004. - 465 С.

7. Єжова Л. Ф. Інформаційний маркетинг. Навчальний посібник/ Л. Ф. Єжова.- К.: КНЕУ, 2002.- 553 С.

8. Ковалів Е.А., Економіка. Навчальний посібник. / Е. А Ковалів. Одіссей, 2003. - 302 С.

9. Коломієць Г. С. Інформаційна продукція: ринок, маркетинг, підготовка кадрів / Г. С. Комієць, А. Л. Маньковський, - К.: Либідь, 1991.- 96 С.

10. Кулицький С. П. Інформаційні потреби пострадянської економіки та проблеми їх задоволення. // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. / За заг. Ред. В.І. Лугового В.М. Князєва. / С. П. Кулицький, - К.: Вид-во УАДУ 2001.- 267 С.

Размещено на Allbest.ru