Специфіка інфляційних процесів в Україні та напрямки антиінфляційної політики

Інфляція як макроекономічна проблема, її причини, види, вимірювання. Соціально-економічні наслідки інфляції, напрямки антиінфляційної політики. Інфляційні процеси в Україні, їх вплив на економічний розвиток. Практика застосування антиінфляційних важелів.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 19.04.2012
Размер файла 59,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ "Український державний хіміко-технологічний університет"

Кафедра економічної теорії

Курсова робота з макроекономіки

Специфіка інфляційних процесів в Україні та напрямки антиінфляційної політики

ст. гр.2 - МР - 81

Панченко Ірини Вікторівни

Науковий керівник

к. е. н., доцент Горбач Н.С.

Дніпропетровськ УДХТУ 2010

План

  • Вступ
  • Розділ І. Інфляція як макроекономічна проблема
  • 1.1 Сутність, причини, види та вимірювання інфляції
  • 1.2 Соціально-економічні наслідки інфляції та напрямки антиінфляційної політики
  • Розділ ІІ. Інфляційні процеси в Україні та їх вплив на економічний розвиток
  • 2.1 Порівняльна характеристика інфляційних процесів в Україні в період ринкової трансформації і сучсних
  • 2.2 Практика застосування антиінфляційних важелів в стабілізації економіки України
  • Висновки
  • Список використаної літератури

Вступ

Перехід економіки України на ринкові відносини різко підвищив значення грошей. Проблеми грошового господарства стають основними і в практичних заходах по реконструкції народного господарства, і в теоретичних дослідженнях. Тому, незважаючи на жваве обговорення зазначених питань на сторінках економічної преси, актуальність їх не зменшується. Висока оцінка аналізу інфляційних процесів, велике число діючих чинників ускладнюють обгрунтування правильної грошової політики. Як показує досвід нашої, а також інших країн, перехід на ринкові відносини супроводжується швидким зростанням цін, підсиленням дії інфляційних чинників. Дуже важливо правильно оцінити, чи є самий перехід на ринкові відносини причиною заглиблення інфляції, чи при цих відносинах накопичений раніше інфляційний потенціал.

Очевидно, що в умовах ринкових відносин можливості штучного стримування інфляції різко скорочуються. Разом з тим непослідовність в прийнятті рішень по переходу до ринку, непродуманість деяких кроків усугубляють існуючі труднощі, підсилюють інфляційні процеси.

Серйозною проблемою для України залишається інфляція. Без зниження рівня інфляції неможливо досягти економічного процвітання країни, оскільки інфляція стримує розвиток і банківської системи, і фінансових ринків. Не можна заперечувати, що за роки реформ були досягнуті значні результати в боротьбі з інфляцією. Проте, навряд чи можна говорити про те, що в Україні вироблений ефективний механізм управління інфляційними процесами. Досвід антиінфляційного регулювання в Україні свідчить про недостатню адекватність монетарних режимів і використовуваних Національним банком України інструментів грошово-кредитного регулювання подолання інфляції.

Основною метою, є дослідження теоретичних аспектів сутності інфляції й антиінфляційного регулювання, уточнення ролі грошово-кредитного регулювання в подоланні інфляції, аналіз причин і особливостей інфляції й гіперінфляції в Україні й розробка на цій основі механізму вдосконалювання антиінфляційного регулювання, що враховує специфічні умови української економіки.

Виходячи з поставленої мети, у роботі визначені наступні завдання:

1) визначити теоретичні аспекти сутності, видів та форм інфляції;

2) проаналізувати основні причини та наслідки гіперінфляції для України;

3) розглянути механізм, що застосовувався для приборкання гіперінфляції в Україні;

4) дослідити управління інфляцією в умовах економічної стабільності;

Актуальність цієї курсової роботи полягає в тому, що головним завданням економістів усього світу вже протягом багатьох років є швидке подолання темпів інфляції, а, з іншого боку - сприяти розвитку вітчизняного виробництва. Для України, як молодої країни з економікою що розвивається, з моменту отримання нею незалежності, питання інфляції виступає особливо гостро.

Розділ І. Інфляція як макроекономічна проблема

1.1 Сутність, причини, види та вимірювання інфляції

Інфляція є одним з основних індикаторів макроекономічної нестабільності. Вона, з одного боку, сигналізує про виникнення в економіці певних диспропорцій між попитом і пропозицією, з іншого - її високий рівень справляє негативний вплив на економічний розвиток.

За своїм визначенням інфляція - це зростання загального рівня цін в економіці, яке показує наскільки зросли ціни в даному періоді порівняно з попереднім. При цьому інфляційний період може мати різну часову визначеність: місяць, квартал, півріччя, рік. Оберненою стороною інфляції є зниження купівельної спроможності грошової одиниці.

Зростання загального рівня цін вимірюють за допомогою індексів цін. Той чи інший індекс цін характеризує рівень інфляції, який показує, як змінилися ціни в національній економіці за певний період. Економісти обчислюють темп інфляції, який показує, прискорилася чи уповільнилася інфляція за певний період. Його визначають за формулою:

р = ( (p1 - pt-1) / pt-1) *100 [2,330]

де p1 - рівень цін у поточному періоді;

pt-1 - рівень цін у попередньому періоді.

Американський економіст Ірвінг Фішер у 1911 р. сформулював кількісне рівняння обігу: MV=PY [2; 338], де М - кількість грошей в економіці; V - швидкість обігу грошей; P - рівень цін; Y - обсяг виробленої продукції. З цього рівняння випливає, що за сталої швидкості обігу грошей їхня кількість в економіці визначатиме рівень цін, бо обсяг виробленої продукції Y визначають фактори виробництва і виробнича функція.

інфляція україна антиінфляційний важіль

Марксистська теорія інфляції виходить із того, що золоті гроші не знецінюються. Згідно з цією теорією, інфляція виникає лише тоді, коли паперових грошей, які представляють в обігу золоті, випущено понад ту кількість золотих, яка потрібна для нормального здійснення товарообороту [2; 338].

Але на сучасному етапі причини інфляції дуже різноманітні. Серед головних причин виділяють такі: зростання грошової маси вищими темпами порівняно зі зростанням національного продукту; мілітаризація економіки; монополії та необґрунтовані привілеї; особливості структури національної економіки та ін.

Важливим чином підживлення інфляційного процесу є мілітаризація економіки. Розвиток військового сектора часто є причиною бюджетного дефіциту, котрий спричиняє інфляцію.

Ще однією причиною розвитку інфляції є монополії та необґрунтовані привілеї. Для збереження свого панівного становища на ринку монополістичні структури намагаються не лише запровадити і утримати високі ціни, а й обмежувати розміри пропозиції. Це вкрай несприятливо впливає на співвідношення попиту і пропозиції, спричиняючи відставання пропозиції від попиту, що супроводжується зростанням цін.

Однією з причин хронічної інфляції другої половини XX ст. є структурні диспропорції в національній економіці. Інфляція виникає внаслідок взаємодії чинників, які обмежують дію ринкового механізму. Наприклад, наймані працівники у менш продуктивних секторах національної економіки домагаються такого самого рівня заробітної плати, що й працівники високопродуктивних галузей. У разі такого вирівнювання доходів витрати на одиницю продукції зростають і розвивається інфляція пропозиції.

Інфляція є складним економічним явищем. Тому її можна класифікувати за різними ознаками. Так, залежно від рівня інфляції розрізняють такі її види: помірна інфляція, галопуюча інфляція та гіперінфляція.

Помірна інфляція відображує відносно невисокі темпи приросту цін, коли щорічні темпи інфляції вимірюються однозначним числом, тобто знаходяться в межах до 10 %. За помірної інфляції зростання цін сприймається економічними суб'єктами нормальним явищем, яке не справляє істотного впливу на їх поведінку. Тому домогосподарства охоче заощаджують, а інвестори вкладають гроші в капітал, що сприяє економічному зростанню. Такий рівень інфляції притаманний країнам із стабільною економікою, в яких інфляція знаходиться під ефективним контролем з боку держави.

Галопуюча інфляція - це інфляція, що вимірюється двозначними або тризначними числами, тобто десятками або сотнями процентів за рік. Переростання помірної інфляції в галопуючу суттєво впливає на поведінку економічних суб'єктів. У разі галопуючої інфляції гроші помітно втрачають купівельну спроможність. Тому домогосподарства замість заощаджень намагаються скуповувати товари довготривалого використання, нерухомість, тверду іноземну валюту та інше майно, яке зростає в ціні. Такий рівень інфляції є ознакою економічної нестабільності і свідчить про те, що державний контроль за інфляцією є неефективним.

Гіперінфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимірюється тисячами, мільйонами або навіть більшою кількістю процентів. Формальний критерій гіперінфляції був висунутий американським економістом Філіпом Кеганом. Він запропонував уважати початком гіперінфляції місяць, в якому зростання цін вперше перевищило 50 %, а її закінченням - місяць, який передує тому, в якому приріст цін падає нижче 50 % і не досягає цієї критичної точки, як мінімум, протягом року. За щомісячного зростання цін на 50 % протягом 12 місяців річний індекс інфляції сягає майже 13 000 %.

Залежно від причин і механізму зростання загального рівня цін розрізняють інфляцію попиту та інфляцію пропозиції. Інфляція попиту простежується тоді, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни підвищуються, щоб зрівноважити попит і пропозицію. Інакше кажучи, виробничий сектор не може відповісти за цей надлишковий попит збільшення реального обсягу виробництва, бо всі наявні ресурси уже залучені. Отже, суть інфляції попиту полягає в тому, "що надто багато грошей полює на надто малу кількість товарів".

Інфляцію, що виникає внаслідок зростання витрат у періоди високо рівня безробіття і неповного використання виробничих ресурсів, називають інфляцією витрат, або інфляцією пропозиції.

Збільшення витрат виробництва на одиницю продукції зменшує прибутки та обсяг виробництва, який фірми готові запропонувати за наявного рівня цін. У результаті спадає пропозиція товарів і послуг, що підвищує рівень цін. У цьому випадку ціни роздувають витрати, а не попит, як то відбувається за інфляції попиту.

Інфляцію також поділяють на класичну та сучасну. Класична інфляція спостерігалася в минулому - від часу її виникнення із запровадженням грошей аж до середини 30-х років XX ст. Характерною рисою класичної інфляції було те, що вона була епізодичною - тривала кілька років і переходила у дефляцію - зниження загального рівня цін. Нерідко класична інфляція розвивалася у формі гіперінфляції.

Сучасна інфляція - це інфляція другої половини XX ст. - початку XXІ ст. Характерною рисою такої інфляції є її хронічний характер. В останні часи практично не було дефляцій, а загальний рівень цін зростав в усіх без винятку країнах.

1.2 Соціально-економічні наслідки інфляції та напрямки антиінфляційної політики

Головними наслідками інфляції є:

· перерозподіл доходів;

· прихована державна конфіскація грошей у населення через податки;

· прискорена матеріалізація грошей;

· падіння реальної процентної ставки на капітал;

· падіння рівня життя народу.

Основний розподільчий вплив інфляції виникає через відмінності у активах (все, що має грошову вартість) і пасивах (борги), якими володіють люди. Для індивіда, що отримав позику і має вносити по ній щорічний (або щомісячний) платіж згідно зі ставкою проценту, інфляція фактично є моментом позитивним

В цілому непередбачена інфляція перерозподіляє багатство від кредиторів до боржників, а непередбачене зниження темпів інфляції дає протилежний ефект.

Інфляція є головним чинником, що впливає на відсоткові ставки, оскільки під її дією змінюється купівельна спроможність грошових одиниць і зменшується реальна прибутковість інвестицій.

Окрім перерозподілу доходів, інфляція впливає на економіку через загальний обсяг виробництва. Такий вплив справляється на рівень обсягу виробництва в цілому. Тут слід зауважити, що безпосереднього зв'язку між цінами і обсягом виробництва немає. Збільшення сукупного попиту збільшує і ціни, і обсяг виробництва.

Загальні негативні наслідки інфляційних процесів є:

1. Посилення диспропорцій в економіці, дезорганізація господарських зв'язків, виникнення кризи фінансів, значна активізація спекуляцій, посилення злочинності;

2. Зниження життєвого рівня трудящих, знецінення трудових заощаджень, поглиблення майнової нерівності;

3. Зниження стимулів до продуктивної діяльності, гальмування науково - технічного процесу;

4. Відкрита інфляція призводить до зростання витрат на одиницю продукції; скорочення прибутків; зменшення випуску товарів, що кінець-кінцем спричиняє зростання цін;

5. Притамована інфляція супроводжується розривом між адміністративно встановленими цінами і ринковими (як правило, вищими); відпливом товарів у тіньову економіку, посиленням її; зростанням дефіциту, збільшенням черг; збагаченням ділків тіньової економіки.

Серйозні загрози для національної економіки, що створює інфляція, мають як внутрішній, так і зовнішній прояв. У разі інфляції витрат, країни, економіка яких залежить в основному від зовнішньої торгівлі промисловими, легкозамінюваними товарами, можуть втратити експортні ринки, якщо ціни та витрати в цих країнах зростають швидше, ніж в інших країнах. Таким чином, проблема стабілізації цін тісно пов'язана з питаннями збереження конкурентоспроможності держави на зовнішніх ринках. Фахівці нерідко говорять і про позитивні наслідки інфляції. Одні з них указують на те, що помірна інфляція дає змогу збільшувати обсяг національного виробництва у фазі піднесення. Інші вважають, що проблему відсутності еластичності номінальної зарплати у напрямі зниження можна розв'язати за допомогою інфляції, знижуючи, отже, реальну зарплату.

Антиінфляційна політика - це система цілей та засобів впливу на макроекономічну ситуацію з метою досягнення відповідності між темпами зростання грошової маси та темпами зростання благ.

Антиінфляційні заходи можуть впливати тільки на відкриту інфляцію. Прихована ж інфляція висуває на перший план проблему боротьби з дефіцитом. Тому для боротьби з інфляцією їй необхідно насамперед надати відкритої форми.

Є дві стратегії протистояння інфляції. Прихильники однієї вважають, що до інфляції треба пристосовуватись, навчитись жити в умовах інфляції, обмежуючи згубний її вплив на економіку шляхом індексації податків, заробітної плати, позик і т. ін.

Прихильники іншої стратегії вбачають в інфляції зло для економіки, якому треба протистояти за допомогою будь-яких можливих макроекономічних заходів, не гребуючи навіть падіння обсягу виробництва.

Адаптивна політика прийнятна за умови, що темп інфляції не перевищує 20-30% за рік.

Засоби впливу на економіку адаптивної політики:

1. Поступове обмеження грошової пропозиції;

2. Індексація грошових доходів;

3. Стабілізація інфляційних очікувань;

4. Укладання договорів з підприємцями та профспілками щодо темпів зростання цін та заробітної плати.

Активна політика передбачає різке скорочення пропозиції грошей. Найчастіше вона застосовується в умовах гіперінфляції.

Прямі монетарні заходи:

1. Контроль за грошовою емісією;

2. Заборона емісійного фінансування державного бюджету;

3. Здійснення поточного контролю за кількістю грошей в обігу через операції на відкритому ринку;

4. Проведення грошової реформи конфіскаційного типу, яка витісняє з обігу грошові сурогати.

Заходи, спрямовані проти інфляції попиту, включають:

1. Зменшення державних витрат;

2. Зростання податків;

3. Скорочення бюджетного дефіциту;

4. Здійснення жорсткої грошово-кредитної політики;

5. Стабілізацію валютного курсу.

Заходи, спрямовані на боротьбу з інфляцією пропозиції (витрат), включають:

1. Обмеження зростання факторних доходів і цін;

2. Обмеження монополізму та захист конкурентного середовища;

3. Зниження податків на бізнес та з громадян;

4. Здійснення грошової емісії в межах очікуваного приросту потенційного не інфляційного рівня випуску;

5. Посилення мотивацій до трудової діяльності шляхом змін у соціальній політиці.

Яка стратегія краща? Адаптивна чи активна?

На перший погляд, менш вразливою для економіки є перша стратегія. Адже за умови відсутності інфляції немає й індексації. А якщо інфляція спостерігається, її згубний вплив обмежується, а стимулюючий вплив на економіку зберігається. Але американські вчені-економісти С. Фішер та Л. Саммерс доводять, що зниження втрат, пов'язаних з інфляцією, водночас стимулює політиків здійснювати про інфляційні заходи. Крім того, антиінфляційні заходи можуть призводити до стрибкоподібного зростання інфляції, внаслідок чого втрати в економіці також суттєво зростатимуть. [3, 455]

Антиінфляційний захист бажаний та результативний у тих випадках, коли інфляційні процеси спричинені шоками, які не піддаються впливу з боку уряду. За цих умов індексація з урахуванням інфляції зменшує згубний вплив шоків на ефективність функціонування економіки.

Якщо ж інфляція спричинена свідомою політикою уряду в грошовій та фіскальній сферах, то антиінфляційні заходи можуть тільки посилювати інфляційні процеси, імітуючи спершу враження боротьби з нею.

В реальній практиці існує можливість вибору в економічній політиці між політикою, спрямованою на економічне пожвавлення з високими темпами приросту ВВП і швидким зниженням рівня безробіття та високим рівнем інфляції, і політикою, спрямованою на пожвавлення з повільним приростом ВВП та уповільненою інфляцією при тривалому безробітті.

В дійсності неможливо знизити темпи інфляції, не спричиняючи падіння ВВП. Ціна дезінфляції кількісно визначається коефіцієнтом витрат, який показує співвідношення між кумулятивною втратою ВВП у процентах, спричиненою здійсненням політики дезінфляції, та фактично досягнутим темпом інфляції.

Розділ ІІ. Інфляційні процеси в Україні та їх вплив на економічний розвиток

2.1 Порівняльна характеристика інфляційних процесів в Україні в період ринкової трансформації і сучасних

До числа інфляційних факторів, що мали місце протягом останніх років, належать:

а) надвисоке підняття цін на енергоносії та основні види сировини й матеріалів;

б) збільшення наявної грошової маси за рахунок додаткової емісії грошей;

г) зростання безготівкового обігу, як наслідок кредитування низькорентабельних та збиткових підприємств;

д) монопольне ціноутворення в умовах монополізації більшості видів промислового виробництва, що веде до диктативного підвищення цін виробниками, оскільки споживачі позбавлені вибору і відсутній стримуючий контроль за цінами.

Спочатку економіці була властива інфляція витрат, оскільки випереджаючими темпами зростали ціни енергоносіїв й первинної сировини, й кожна наступна хвиля підвищення цін починалася з палива та сировини. Періодичне випереджаюче Підвищення підприємствами цін на власну продукцію, з метою покриття зростаючих витрат, дало поштовх до подальшого розвитку інфляційних процесів. При цьому типі інфляції зростання грошової маси є наслідком підвищення цін. Незважаючи на дедалі зростаючу грошову емісію, виникла нестача оборотних засобів підприємств для розрахунків з своїми постачальниками (криза неплатежів) і для видачі зарплати. В результаті склалася типова інфляційна спіраль: зростання цін веде до збільшення витрат (і в тому числі зарплати), яке вимагає збільшення грошової маси, а останнє, в свою чергу, веде до нового витка зростання цін. Таким чином інфляція в Україні являє собою поєднання інфляції попиту та інфляції витрат, що значно ускладнює здійснення антиінфляційної політики підвищення.

Показники інфляції постсоціалістичного періоду і сучасності [6]

1991

1992

1993

1994

1995

1996

2005

2006

2007

2008

2009

2010

Січень

385,2

173,2

119,2

121,2

104,6

101,4

101,2

100,5

102,9

102,9

101,8

Лютий

115,3

128,8

112,6

118,1

103,3

100,4

101,8

100,6

102,7

101,5

101,9

Березень

112,1

122,1

105,7

111,4

102,0

100,4

99,7

100,2

103,8

101,4

Квітень

107,6

123,6

106,0

105,8

101,7

100,7

99,6

100,0

103,1

100,9

Травень

114,4

127,6

105,2

104,6

102,1

100,7

100,5

100,6

101,3

100,5

Червень

126,5

171,7

103,9

104,8

103,7

100,7

100,1

102,2

100,8

101,1

Липень

122,1

137,6

102,1

105,2

99,9

100,0

100,9

101,4

99,5

99,9

Серпень

104,0

108,3

121,7

102,6

104,6

100,0

99,9

100,0

100,6

99,9

99,8

Вересень

104,5

110,6

180,3

107,3

114,2

102,6

101,3

102,0

102,2

101,1

100,8

Жовтень

105,9

112,4

166,1

122,6

109,1

101,4

102,2

102,6

102,9

101,7

100,9

Листопад

116,5

122,0

145,3

172,3

106,2

100,4

101,6

101,8

102,2

101,5

101,1

Грудень

124,6

135,1

190,8

128,4

104,6

101,6

102,4

100,9

102,1

102,1

100,9

За рік в цілому

390,0

2100,0

10256,0

501,0

281,7

125,8

112,3

111,6

116,6

122,3

112,3

Інфляційні процеси протягом 1991 - 1993рр набули в Україні найвищих темпів серед інших пострадянських держав. Пояснити це можливо не лише станом структурної розбалансованості економіки, нераціональним співвідношенням галузей, продукуючих на виробничий та споживчий ринки. Інфляційні процеси в Україні були спричинені їх багатофакторним характером, об'єктивними негараздами перехідної економіки, в тому числі значною мірою залежністю від зовнішнього енергопостачання. [5, 53]

За даними Кабінету Міністрів України у 1994 - 1995 рр. інфляція в Україні приблизно на 86% визначалась збільшенням обсягів грошової маси і швидкістю її обігу та на 14 % - зниженням обсягів виробництва. Насправді цей вплив є більш багатобічним і глибоким. Він діє також через співвідношення попиту і пропозиції, експорту й імпорту, валютний курс тощо. [9]

Серед чинників та факторів інфляції в українській економіці слід назвати наступні:

· невиважена первинна емісія;

· структурні перекоси у матеріальному виробництві та ціновій політиці;

· затратність економіки та непродуктивні витрати окремих виробництв;

· значна руйнація товаропродукуючої сфери та неефективність безготівкової системи розрахунків;

· від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі та неконтрольований експорт;

· доларизація економіки.

Швидке поглиблення інфляції від прихованої до гіперінфляції протягом 1991-1993рр, було зумовлено, з одного боку, вкрай незадовільною структурою виробництва, його низькою ефективністю, падінням темпів росту, а потім і абсолютних обсягів виробництва, а з іншого - нарощуванням дефіциту державного бюджету із зменшенням надходження доходів та збереженням на попередньому рівні або зростанні державних витрат. Результатом цього стала безперервна емісія, а річні темпи інфляції становили:

· у 1992 році - 2100,0%;

· у 1993 році - 10256,0%;

· у 1994 році - 501,0%;

· у 1995 році - 281,7% [6, 33]

Невиважена грошова емісія - ще одна причина інфляції в Україні. Якщо в економіку викидається певна сума грошей, не забезпечених товаром, то цей розрив компенсується ростом цін і відповідно посиленням інфляції. За повідомленням Міністерства статистики України, "емісія грошей за 1993 рік збільшилася у 25 разів і становила 123 трлн. карбованців, у тому числі за четвертий квартал - 7,5 трлн. крб., а лише за грудень - 3,8 трлн. крб".

Збільшення суми, незабезпечених товарною масою, грошей в українській економіці було пов'язане з покриттям готівкового попиту, бюджетними дотаціями, кредитуванням виробників та споживачів. Грошові емісії в українській економіці 1992 - 1993 рр. були інфляційним фактором ще й тому, що сприяли падінню валютного курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют. Це, у свою чергу, призвело до того, що український карбованець не виконував класичних грошових функцій. Більш сильна іноземна валюта витісняла національні гроші. [8, 3]

Економічна криза середини дев'яностих та нинішня - дуже схожі. І це говорить про те, що влада за ці роки не зробила жодних висновків.

Дев'яності роки для українців були часом дефіциту, інфляції, зупинених заводів та фабрик, армії безробітних. Ані люди, ані влада не знали в який стан ми входимо і що треба робити.

Проблему нестачі грошей тоді вирішили їх друкуванням. В обіг пішли мільйони нової національної валюти - гривні. У підсумку через десять років отримали те саме, що маємо зараз.

Сьогодні так само є бажання позбутися нацвалюти, взяти долар собі. так само є проблема зі зростанням цін, так само є проблеми з невиконанням дохідної частини бюджету.

Однак владній еліті на зламі століть вдалося відійти від ручного керування і перейти до ринкових методів, у той час як зараз триває зворотний процес.

За таких умов на подолання кризи можуть знадобитися роки.

Економісти попереджають, що керування економікою країни у ручному режимі призведе до повернення пострадянської кризи.

2.2 Практика застосування антиінфляційних важелів в стабілізації економіки України

Перший метод реалізується шляхом змін у системі оподаткування (як правило підвищення податків) та введенням жорсткого державного контролю цін та зарплати.

Другий - це індексація доходів, застосування механізму коректування процентних ставок відповідно до темпів інфляції та ін. До того ж необхідною є повна адаптація усіх економічних інституцій до функціонування в умовах інфляції.

Під дискреційною фіскальною політикою розуміють обізнане маніпулювання податками і урядовими витратами з метою зміни реального обсягу національного виробництва і зайнятості, контролю над інфляцією та прискорення економічного зростання. Фіскальна політика повинна орієнтуватись на додатне сальдо урядового бюджету, якщо перед економікою стоїть проблема контролю над інфляцією.

Викликана надлишковим попитом інфляція вимагає фіскальних дій з боку уряду, які могли б сформувати бюджетний надлишок. Однак антиінфляційний ефект такого надлишку залежить від того, як уряд буде його використовувати.

1. Уряд може використовувати додаткові кошти для погашення боргу. Цей захід може знизити антиінфляційний вплив бюджетного надлишку. Викуповуючи свої боргові зобов'язання у населення, уряд передає свої надлишкові податкові надходження назад на грошовий ринок, викликаючи падіння ставки процента і стимулюючи таким чином інвестиції та споживання.

2. З іншого боку, уряд може добитись більшого антиінфляційного впливу свого бюджетного надлишку просто за рахунок вилучення цих надлишкових сум, призупинивши їх наступне використання. Вилучення надлишку означає, що уряд вилучає купівельну спроможність деяких розмірів із загального потоку доходів та витрат і утримує її. Якщо надлишкові податкові доходи не вливаються знову в економіку, то відсутня можливість витрачання навіть деякої частини бюджетного надлишку, тобто ці кошти не створюють інфляційного впливу, який протидіє дефляційному впливу надлишку. Кейнсіанці вважають, що для корекції інфляції або спаду значних масштабів необхідні дискреційні фіскальні заходи з боку конгресу, тобто зміна податкових ставок, податкової структури і величини витрат.

Грошово-кредитна політика - це комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу. Здійснення державою продуманої грошово-кредитної політики передбачає розмежування її стратегічних і тактичних цілей. Стратегічна ціль грошово-кредитної політики має бути підпорядкованою загальним стратегічним цілям соціально-економічної політики держави: стабілізації сукупного обсягу виробництва, зайнятості та рівня цін. Тактичною метою монетарної політики є забезпечення внутрішньої стабільності грошей, тобто оптимальної рівноваги між попитом і пропозицією грошей

Адаптаційна політика має свої недоліки: кошти на компенсаційні надбавки населенню треба брати з державного бюджету, тобто врешті-решт через податки, або робити грошову емісію, що знову призведе до зростання інфляції.

Як правило, в умовах боротьби з інфляцією ці методи використовуються комплексно, що дає більш виражений ефект, і дозволяє пом'якшити труднощі, припадаючи на долю економіки країни.

Кабінет Міністрів України розробив програму "Український прорив: для людей, а не політиків", в якій міститься пункт про соціальні та економічні пріоритети, в тому числі й антиінфляційна політика.

Низький рівень інфляції є однією з ключових передумов макроекономічної стабільності. Стабільність та передбачуваність динаміки інфляції сприятиме не лише стабілізації купівельної спроможності населення, насамперед малозабезпечених громадян, а і зниженню відсоткових ставок та залученню інвестицій.

Ефективність антиінфляційної політики значною мірою залежить від узгодженості дій Кабінету Міністрів України та Національного банку України, виконавчої та законодавчої гілок влади і переорієнтації використання обмежувальних монетарних заходів на ринкові методи управління сукупними пропозицією і пропонуванням, пріоритетного подолання немонетарних чинників інфляції.

Завданнями Кабінету Міністрів України та Національного банку України є укладення Меморандуму між Кабінетом Міністрів України та Національним банком України щодо узгодження дій у сфері економічної, грошово-кредитної та валютної політики.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

запровадження активного моніторингу добросовісності конкуренції на внутрішньому ринку та оперативне запобігання проявам монопольної поведінки як українських товаровиробників, так і компаній-імпортерів;

розроблення та здійснення (з метою зменшення собівартості продукції шляхом скорочення числа посередницьких ланок та спрощення доступу виробників на вітчизняний ринок) комплексу заходів щодо поліпшення інфраструктурного забезпечення ринків, сприяння розвитку системи оптової торгівлі та товарних біржових ринків;

вжиття заходів до посилення державного та громадського контролю за якістю послуг житлово-комунального господарства, розроблення порядку диверсифікації надавачів таких послуг та забезпечення конкуренції у цій сфері;

запровадження (з метою забезпечення захисту від непередбачуваних цінових коливань) укладення довгострокових контрактів і формування державних товарних резервів для інтервенцій на проблемних ринках соціально значущих товарів (м'яса, цукру, зерна і нафтопродуктів).

Уряд зобов'язується забезпечити:

розроблення проекту нової редакції Закону України "Про ціни і ціноутворення", в якому встановлюватимуться обмеження прямого втручання держави у ціноутворення, визначатимуться критерії та умови припустимого адміністративного регулювання ціноутворення на обмежений перелік соціально та економічно значущих товарів і послуг;

розроблення проектів законів про Державний бюджет України на відповідний рік з урахуванням наявних обмежень; недопущення прийняття законодавчих актів, відповідно до яких збільшується сума бюджетних видатків понад норму, передбачену Декларацією цілей та завдань бюджету на наступний бюджетний період.

Успіх проведення державної антиінфляційної політики безпосередньо пов'язаний з підвищенням ефективності управління грошовою пропозицією, коректним вибором цільових орієнтирів монетарної та курсової політики. Уряд визнає, що завданнями Кабінету Міністрів України та Національного банку України є:

зменшення питомої ваги готівки у грошовій масі за рахунок поширення безготівкових розрахунків населення;

розвиток систем довгострокового інвестиційного кредитування із застосуванням механізмів інвестиційного кредитування, а також впровадження диференційованих регуляторних вимог до комерційних банків, які здійснюють таке кредитування;

стимулювання розвитку іпотечного кредитування шляхом удосконалення нормативної бази з його регулювання та спеціальних механізмів довгострокового рефінансування іпотечних кредитів;

удосконалення інструментів страхування валютних ризиків та валютного контролю з метою запобігання спекулятивним валютним атакам, посилення ринкових засад процесу курсоутворення, формування відповідного біржового ринку;

зв'язування надлишкової ліквідності шляхом випуску Національним банком України цінних паперів з привабливим рівнем прибутковості;

регулярне звітування та публічне роз'яснення Національним банком України рішень у сфері монетарної та валютної політики;

створення інформаційної бази для здійснення моніторингу та звітування про обсяг, строк та напрям валютних операцій, що проводяться суб'єктами валютно-фінансових відносин, насамперед фінансовими посередниками;

удосконалення державного регулювання діяльності бюро кредитних історій.

Висновки

За своїм характером, інтенсивності, виявам інфляція буває вельми різна, хоч і позначається одним терміном. Інфляційні процеси не можуть розглядатися як прямий результат тільки певної політики, політики розширення грошової емісії або дефіцитного регулювання виробництва, бо зростання цін виявляється неминучим результатом глибинних процесів в економіці, об'єктивним слідством наростання диспропорцій між попитом і пропозицією, виробництвом предметів споживання і засобів виробництва, накопиченням і споживанням і т.д. В результаті процес інфляції - в різних його виявах - носить не випадковий характер, а досить стійкий.

До негативних наслідків інфляційних процесів відносяться зниження реальних прибутків населення, обезцінення заощаджень населення, втрата у виробників зацікавленості у створенні якісних товарів, обмеження продажу сільськогосподарських продуктів в місті сільськими виробниками внаслідок падіння зацікавленості, в очікуванні підвищення цін на продукти харчування, погіршення умов життя.

Антиінфляційна політика - це комплекс відповідних заходів державного регулювання економіки, спрямованих на боротьбу з інфляцією. Втілення в життя такої політики вимагає від уряду розроблення антиінфляційної програми, яка визначає мету, задачі і шляхи її реалізації, що залежить від стадії інфляційного процесу, його інтенсивності та інших факторів. Так, задачі боротьби з інфляцією або обмеження масштабів інфляційних наслідків різні і потребують прийняття неоднакових методів регулювання.

Важливою частиною розроблення антиінфляційної програми є встановлення кількісних показників, які визначають її кінцеві результати. До таких належать цінові показники (темп інфляції, індекс споживчих цін, індекси оптових цін та ін.), динаміка грошової маси в обігу, розмір і динаміка державних видатків тощо.

Вибір конкретних шляхів антиінфляційної політики обумовлюються впливом багатьох факторів, у тому числі: характером інфляційних процесів; загальногосподарською кон'юнктурою; особливостями теоретичної бази економічного розвитку країни; політичними аспектами, оскільки треба визначити об'єкт (сектори економіки, верстви населення), який нестиме головний тягар інфляційних витрат. Тому антиінфляційна політика здебільшого охоплює політику управління факторами попиту і пропозиції, а також факторами, які регулюють живильне середовище інфляції - сферу грошового обігу.

Слід звернути увагу на те, що суттєво поліпшити ситуацію можна лише за умов комплексного впровадження заходів антиінфляційного регулювання. Адже економіку будь-якої країни слід розглядати як систему, організм з обмеженою кількістю прямих та опосередкованих зв'язків. Механізм дії інфляційних факторів залежить від співвідношення багатьох економічних процесів - внутрішніх і зовнішніх. Він неоднорідний на часовому проміжку становлення ринкової економіки в Україні. Також неоднакова активність конкретних інфляційних факторів. Це обумовлено тим, що інфляція - це, передусім, динамічний макроекономічний процес.

Саме тому без системного підходу, без комплексного оздоровлення фінансової ситуації, що мають бути узгоджені з конкретними національними особливостями, конкретними змінами процесів у кожній ланці економічної системи країни, їх розвитком протягом незупинного плину часу. Інакше, якщо засоби щодо оздоровлення економічної ситуації використовуються частково, то результат нагадуватиме лише тимчасову “косметичну" операцію. Здійснювані заходи по стабілізації фінансової та грошової системи дають утворити передумови для проведення комплексної грошової реформи та запровадження в обіг повноцінної національної валюти України - гривні.

Саме від реалізації стабілізуючих та інших заходів залежить успішний розвиток України та її інтеграції в світове суспільство в якості рівноправного члена.

Нормалізація грошового обігу і протидія інфляції вимагають вивірених, гнучких рішень, що цілеспрямовано повинні вводитись у життя.

Список використаної літератури

1. Макроекономіка: конспект лекцій /Авт. кол. Н.С. Горбач (кер.) та інші. - Д.: "Днепррост". - 2006. - 108с.

2. Панчишин С., Макроекономіка. - К.: "Либідь". - 2002. - 614с.

3. Базилевич В., Базилевич К., Баластрик Л. Макроекономіка. - К.: "Знання". - 2007. - 678с.

4. Ковальчук Т., Коваль М. Основні чинники та фактори інфляції в Україні // Фінанси України. - 1998. - №10. - С.10-12.

5. Лукінов І. Інфляційна політика, її руйнівні наслідки і шляхи її подолання // Економіка України. - 1994. - №1. - С.3.

6. www.ukrstat.gov.ua.

7. Для приборкання цін та інфляції достатньо засобів/Інформаційні агентства "УК" // Урядовий кур'єр. - 2007. - №206. - С.1, 4-5.

8. Індекс інфляції/ Держкомстат України // Урядовий кур'єр. - 2009. - №3. - С.4.

9. Анатолій Щербак, Як приборкати інфляцію в Україні // Економіст. - 2008. - №9. - С.43-45.

10. Карпенко Г.В., Башко В.Й. Аналіз основних факторів інфляції в Україні // Фінанси України. - 2009. - №11. - С.29-40.

11. В. Литвицький Аналітичний огляд "Інфляції року" (2007) // Финансовые риски. - 2007. - №4 (49) ю - С. 19-37.

12. Думич Н. Проблеми подолання інфляції у країнах з перехідною економікою // Фінансова система України: Зб. наук. праць. - с.272-280.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Визначення основних соціально-економічних наслідків інфляції і методи боротьби з нею. Причини виникнення інфляції в Україні, особливість її проявів. Індекси споживчих та виробничих цін, прожитковий рівень. Основні напрямки антиінфляційної політики.

    курсовая работа [598,8 K], добавлен 14.04.2013

  • Поняття та сутність інфляції, її види, причини та соціально-економічні наслідки. Розгляд основних методів вимірювання інфляції. Гострота проблеми інфляційних процесів в сучасній Україні: зростання цін на продукти харчування, підвищення цін виробників.

    контрольная работа [772,9 K], добавлен 12.12.2014

  • Розглянуто еволюцію та динаміку інфляційних процесів в Україні в умовах нестабільної економіки, їх соціально-економічні наслідки та причини. Зроблено порівняння індексів інфляції України з Євросоюзу. Визначено шляхи збалансування інфляційних процесів.

    статья [264,8 K], добавлен 07.02.2018

  • Сутність інфляції і індекс споживчих цін. Соціально-економічні наслідки та особливості інфляційних процесів в Україні. Особливості зв’язку інфляції та безробіття. Причини інфляції та її види. Подолання інфляції шляхом грошово-кредитної політики.

    курсовая работа [288,0 K], добавлен 10.11.2010

  • Теоретичні основи інфляційних процесів на сучасному етапі. Види інфляції та її наслідки. Види зайнятості та безробіття. Особливості формування ринку праці в Україні. Вплив інфляції на зайнятість населення та етапи розвитку антиінфляційної політики.

    курсовая работа [218,5 K], добавлен 18.01.2010

  • Сутність інфляції та показники, що її визначають. Основні види і форми інфляції, її вплив на соціально-економічний розвиток країни. Аналіз існуючого стану інфляційних процесів в сучасній Україні, шляхи подолання. Методи антиiнфляцiйного оподаткування.

    курсовая работа [327,2 K], добавлен 14.05.2014

  • Економічна природа інфляції, причини її виникнення, форми та типи, в яких вона існує, наслідки, які вона спричиняє. Вплив інфляції на інші сфери економічного життя держави. Дослідження динаміки інфляційних процесів в Україні за роки незалежності.

    курсовая работа [2,2 M], добавлен 31.03.2013

  • Форми та типи інфляції, причини виникнення щодо товарів та грошей, її вплив на перерозподіл доходів, форми прояву та соціально-економічні наслідки. Проблеми інфляційних процесів в Україні. Антиінфляційна політика та основні засоби боротьби з інфляцією.

    курсовая работа [54,8 K], добавлен 31.03.2011

  • Теоретичні підходи пояснення інфляції. Причини, суть і форми інфляції. Методи стимулювання інфляційних процесів. Антиінфляційна політика та методи боротьби з інфляцією. Соціально-економічні наслідки інфляції. Особливості інфляційного процесу в Україні.

    курсовая работа [76,5 K], добавлен 04.02.2009

  • Основним напрямком антиінфляційної політики США є таргетування інфляції, тобто встановлення кількісних прогнозів інфляцій та кількісної цілі щодо інфляції. Таргетування знижує інфляційні очікування і дохідність довгострокових боргових цінних паперів.

    контрольная работа [81,4 K], добавлен 13.08.2008

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.