Аналіз макроекономічних показників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система макроекономічних показників

макроекономічний показник економічний інвестиційний

Показники програми економічного і соціального розвитку повинні правильно відображати економічні явища і процеси, тобто вони є важливим інструментом, цільовими орієнтирами економічної діяльності, оцінюючи якісні та кількісні характеристики її розвитку, визначають структуру та адресність плану.

Система показників відображає прийняті планові рішення щодо цілей і шляхів їх реалізації. Ця система повинна характеризувати не тільки результати виробництва, а й шляхи їх досягнення (обсяги ресурсів, ефективність їх використання), забезпечуючи, таким чином, необхідну узгодженість натуральних і вартісних співвідношень.

Система планових показників включає стабільні економічні нормативи, що діють тривалий час. До них відносяться податки, відрахування в позабюджетні фонди, централізовані капітальні вкладення, квоти, мита і т.д. Система об'єднує також ціни і тарифи на природні ресурси, енергоносії, воду тв ін.

Формування системи показників повинно забезпечити такі умови: цілеспрямованість, комплексність та адекватність відображення планованих процесів, диференціацію, адресність, зведеність та порівнюваність.

Цілеспрямованість системи показників передбачає їх вплив на розвиток економіки, реалізацію закономерностей, що лежать в основі економічних процесів, підвищення ефективності і досягнення цілей соціально-економічного розвитку.

Комплексність системи означає повне охоплення показниками всіх фаз процесу розширеного відтворення (виробництво, попит, споживання), а також всіх етапів розвитку суспільного виробництва та аспектів його планування у взаємозв'язку та взаємообумовленості.

Адекватність системи передбачає точне відображення об'єкта планування.

Диференціація системи показників - це розподіл за видами планів і стадіями планування, галузями економіки і промисловості, сфер діяльності, галузевими, територіальними і відомчими ланками управління, розділами та розрізами плану.

Адресність системи означає спрямованість показників конкретним виконавцям.

Зведенність програми передбачає встановлення взаємозвязків показників планів у такому вигляді, щоб у комплексі взаємопов'язаних завдань вихідні показники одних були вхідними для інших і була створена можливість зведення цих показників у єдину систему.

Плани економічного і соціального розвитку України включають кількісні показники та якісні характеристики макроекономічної ситуації.

Кількісні показники визначають обсяг, розмір, масштаби виробництва, будівництва, товарообороту, мережу об'єктів соціальної сфери та ін. Якісні показники - як економічні, так і техніко-економічні - характеризують у планах ефективність функціонування економіки, окремих її галузей або видів економічної діяльності. До якісних показників відносяться продуктивність праці, матеріало-, енерго-, електро-і паливоємкість, зниження собівартості, підвищення рентабельності; до техніко-економічних - норми використання основних і оборотних фондів, характеристики обладнання, показники якості продукції тощо. Необхідно відзначити, що поділ показників плану на кількісні та якісні досить умовний, так як якісні показники часто відображають кількісну характеристику, а кількісні - якісну.

Розрізняють такі кількісні та якісні показники: натуральні й вартісні, абсолютні та відносні, основні, аналітичні та оцінювальні.

Натуральні та умовно-натуральні показники (виробництво продукції, номенклатура, асортимент та ін) вимірюются в одиницях, що відповідають фізичному стану та споживацьким якостям продукції (наприклад, тонна, метр, кВт / год) і відображають основні властивості продукту, а також його призначення. Для більш повної характеристики споживчих властивостей продукції за окремими її видами в плані можуть встановлюватися кілька одиниць. Наприклад, на макрорівні електродвигуни змінного струму вимірюють у мільйонах штук або мільйонах кіловат, трансформатори силові - в тисячах штук або кіловольт-амперах, тканини - в погонних і квадратних метрах. При плануванні однорідних за призначенням видів продукції в разі необхідності використовують також умовно-натуральні одиниці (видобуток вугілля - в тоннах, умовних тоннах; виробництво консервів - в банках і умовних банках). Умовно-натуральні показники доповнюють натуральні.

Натуральні показники краще, ніж вартісні, відображають обсяг виробництва продукції. Це важливо ще й тому, що в даний час в Україні виробляється кілька мільйонів конкретних назв виробів. Тому в процесі розробки планів необхідно визначити, хто буде виготовляти продукцію, коли, для кого і в яких обсягах.

Разом з тим застосування в плані тільки натуральних показників не дозволяє зіставляти результати діяльності різних видів економічної діяльності підприємств, наприклад, порівнювати затрати праці на виробництво продукції.

Вартісні показники виражаються в грошовому розмірі (наприклад, валовий національний продукт, валовий внутрішній продукт, національний дохід, середня заробітна плата вимірюються у гривнях). Вони характеризують попит і пропозицію, обсяги суспільного виробництва та інвестицій, фонд оплати праці та ін

Абсолютні показники характеризують планові завдання в абсолютних величинах (обсяг виробництва, витрат тощо), розраховуються як у натуральному, так і у вартісному вираженні.

Відносні показники відображають динаміку і структуру відповідних величин і вимірюються у відсотках, питомій вазі тощо.

Розрахункові показники носять інформаційний та аналітичний характер. У більшості випадків вони використовуються для визначення й обгрунтування основних показників та їх доповнень.

Система показників використовується для аналізу економіки на макро-, мезо- та мікрорівні.

При розробці прогнозів та програм використовують систему показників, розроблену в НІЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.

Для аналізу розвитку економіки в цілому використовують узагальнюючи макроекономічні показники, зокрема внутрішній продукт, валовий національний продукт, національний дохід, чисельність зайнятих, темпи розвитку (спаду) (%), динаміку зсміни цін, структуру економіки, показники економічної ефективності - матеріало-, енерго-, паливомісткість, фондовіддачу, продуктивність праці, процентні ставки та ін.

Показники розвитку окремих видів економічної діяльності. Кожен вид економічної діяльності (галузь) покликаний задовольняти в своїй продукції потреби економіки в цілому. Цим пояснюється необхідність самостійноного програмування розвитку галузей. У Державній програмі економічного і соціального розвитку визначаютьются основні показники, що характеризують економічний розвиток галузі. До них відносяться:

* обсяг валового випуску у фактичних цінах;

* обсяг проміжного споживання;

* валова додана вартість;

* індекс цін на продукцію галузі;

* фонд оплати праці робітників і службовців;

* дохід від реалізації продукції та інших видів реалізації;

* загальна сума нарахованих податків, у тому числі податок на доход;

* амортизаційні відрахування;

* інвестиції;

* введення в дію основних фондів;

* інші.

Валовий випуск промисловості визначається як сума випуску, що відноситься до певної галузі господарських одиниць. До валового випуску промисловості відноситься також зміна залишку незавершеного виробництва.

Валовий випуск сільського господарства визначається по всіх категоріях господарств у порівнюваних цінах як сума вартості виробництва продуктів тваринництва і рослинництва й обсягів незавершеного виробництва (вартості закладки та вирощування багаторічних насаджень, а також обробки грунтів під майбутній урожай). Крім того, валовий випуск галузі враховує вартість послуг, що надаються сільському господарству (з обробки грунту, хімізації, інших агротехнічних робіт).

Валовий випуск будівництва - це вартість робіт нового будівництва, реконструкції будівель, споруд, а також індивідуального житлового будівництва. Розрахунок валового випуску будівництва охоплює підприємства та організації галузі, малі підприємства і кооперативи всіх форм власностi.

Основними джерелами інформації для аналізу, планування та прогнозування валового випуску товарів і послуг по кожній галузі за поточний період є статистична звітність в розрізі галузей про обсяги продукції та реалізації послуг, звіти про доходи і витрати тощо.

Проміжне споживання. Проміжне споживання в кожній галузі - це вартість продукції (товарів та послуг), яка повністю витрачається у процесі виробництва або переносить свою вартість на виготовлену продукцію протягом певного періоду (року).

Проміжне споживання оцінюється в цінах придбання, до яких відносяться ціни покупця (з урахуванням торговельно-транспортної націнки), а також вартість витрат на виробництво у випадках, коли до складу проміжного споживання входить продукція власного виготовлення.

Валова додана вартість, створювана в кожній конкретній галузі, визначається як різниця між показниниками валового випуску і проміжного споживання.

Валова додана вартість як розрахунковий показник визначається в тих же цінах, що і валовий випуск, тобто в основних цінах (цінах виробників), які не включають податки на продукти, але враховують субсидії на них.

Фонд оплати праці. Розрахунки фонду оплати праці в галузях економіки проводяться виходячи з ситуації, що в поточному році зарплатоємкість виробництва валової доданої вартості та основних напрямків соціальної політики в наступному році.

Суми амортизаційних відрахувань по кожній галузі визначаються виходячи з вартості основних фондів та установлених норм амортизації.

Передпланові дослідження та аналіз економічної ситуації у державі

Перш ніж приступити до розробки прогнозу або програми (плану) розвитку економіки держави, необхідно провести значний обсяг теоретичних і аналітичних досліджень, які повинні охоплювати комплекс проблем розвитку економіки, соціально-економічного та екологічного стану в Україні та ін.

Для аналізу та оцінки економічних, соціальних та екологічних проблем необхідно застосовувати ті ж показники, що і при розробці планів. Розглянемо деякі з них. Це аналіз виробництва валового національного та валового внутрішнього продукту, національного доходу; кількості зайнятих; матеріаломісткості продукції, в тому числі енерго- і паливомістких; експорту та імпорту; інвестиційної діяльності; виробництва по секторах і видах економічної діяльності (галузях економіки), у тому числі розвитку промисловості, сільського господарства, транспорту, зв'язку, науки, освіти, охорони здоров'я тощо, а також показників ефективності суспільного виробництва; балансів економіки, міжгалузевого балансу виробництва і розподілу продукції, балансів трудових ресурсів, основних виробничих фондів, інвестицій і виробничих потужностей, а також фінансових і матеріальних балансів.

Аналіз економічної ситуації за поточний період і на початок планового періоду. Щоквартально на засіданні Кабінету Міністрів України розглядається питання про підсумки діяльності економіки України. Матеріали аналізу готує Міністерство Економіки та з питань європейської інтеграції України разом з відповідними міністерствами, відомствами та обласними державними адміністраціями.

Аналіз функціонування економіки України здійснюється за наведеною далі методичної схемою.

1. Загальна оцінка стану економіки. При цьому аналізується динаміка ВВП і характеризуються зміни складових компонентів та їх співвідношень у ВВП за витратами і доходами. Визначаються причини зміни обсягів реалізації та накопичення (зменшення) товарно-матеріальних запасів у галузях економіки і, зокрема, в промисловості та агропромисловому комплексі.

2. Ціни та інфляція. Здійснюється загальна рактеристика цін та інфляційних процесів, аналізуються проблеми цінової політики та структури цін, а також їх вплив на формування і вдосконалення внутрішнього ринку. Аналізується динаміка оптових цін промисловості, споживчих цін та основних факторів, які на них впливають, а також зміни купівельної спроможності населення. Оцінюються темпи інфляції в продовольчій групі і ціни на непродовольчі товари.

3. Аналізується розвиток промисловості та її галузей. Оцінюється промислова політика на сучасному етапі та стан її реалізації. Вивчаються основні пріоритети і дієвість рішень Президента, Верховної Ради та Уряду України.

Аналізуються галузеві проблеми розвитку та шляхи їх подолання, а саме зниження (збільшення) обсягів виробництва, прибутковості виробництва, фінансовий стан галузей і підприємств; заборгованість перед бюджетом, рівень бартеризації та змін у співвідношенні темпів підвищення заробітної плати та продуктивності праці.

Легка промисловість. Аналізуються заходи, спрямовані на підвищення використання виробничого потенціалу, відновлення втрачених позицій на внутрішньому ринку і підвищення конкурентоспроможності продукції.

Харчова промисловість. Аналізуються досягнення і невирішені проблеми. Оцінюється можливість підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, освоєння нових технологій і видів продукції, розширення ринків збуту, якісних змін у структурі експорту і зниження імпортозалежності держави.

4. Паливно-енергетичний комплекс. Коротко характеризується ситуація в енергетичній галузі, дієвість її реформування. Оцінюється стан розрахунків за спожиті

енергоносії, а також зрушення енергозабезпеченості та енергозбереження в економіці.

Вугільна промисловість. Оцінюється ефективність механізмів державної підтримки вугільної галузі (фінансування з державного бюджету, закупівлі вугілля в державний резерв, реструктуризація і списання боргів).

Нафтогазова промисловість. Оцінюється стан розрахунків та дієвість заходів щодо зменшення заборгованості за спожитий газ, а також проблеми ресурсозабезпечення і завантаження виробничих потужностей нафтопереробних підприємств.

Аналізується стан світового ринку енергоносіїв і динаміка цін. Прогнозується їх вплив на економіку України.

5. Агропромисловий комплекс. Оцінюється діяльність уряду (міністерств, відомств) зі створення умов для ефективної діяльності агропромислового комплексу, реформування земельних відносин, сільськогосподарських підприємств, розвитку інфраструктури. Аналізується динаміка виробництва валової продукції і фактори, що впливають на сільськогосподарське виробництво. Оцінюються заходи, спрямовані на збільшення обсягів виробництва і рішення фінансових проблем.

Аналізується діяльність сільськогосподарських виробників різних форм власності та фактори, що обумовлюють ефективність господарювання.

Оцінюється ефективність функціоніровація ринку і динаміка біржової торгівлі в загальному обсязі реалізації сільськогосподарської продукції, а також чинники, що стримують їх розвиток.

6. Транспорт і зв'язок. Оцінюється діяльність транспортного комплексу України та його фінансовий стан, а також структурні зрушення в діяльності транспорту і зв'язку за аналізований період.

7. Будівельний комплекс. Характеризується діяльність будівельного комплексу України та його фінансовий стан, а також структурні зрушення в діяльності за аналізуючий період.

8. Інвестиційна діяльність. Оцінюється співвідношення попиту і пропозиції на ринку інвестицій. Аналізується динаміка показників і фактори, що обумовлюють інвестиційний клімат в Україні; обсяги, структура і джерела інвестиційних ресурсів; залучення заощаджень населення в інвестиційний процес і результати емісії цінних паперів як способу залучення коштів; достатність концентрації інвестиційних ресурсів на пріоритетних напрямках і окупність державних і залучених під державну гарантію інвестицій та кредитів; дієвість амортизаційної політики та ступінь залучення амортизаційних відрахувань на капітальні вкладення.

Оцінюється вплив на інвестиційну діяльність приватизаційних процесів, функціонування фондового ринку, зокрема ринку корпоративних цінних паперів.

9. Інституційні перетворення. Характеризуються приватизаційні процеси, запровадження прозорих процедур приватизації, розширення бази приватизації. Аналізуються динаміка надходження коштів від приватизації до бюджету; застосування антимонопольного законодавства, недопущення і припинення його порушень.

Оцінюється розвиток малого та середнього підприємництва в галузях економіки і регіонах, збільшення кількості діючих малих підприємств і введення в них додаткових робочих місць, збільшення кількості підприємців - фізичних осіб, їх вплив на обсяги виробництва ВВП і на стан наповнення бюджету.

10. Ринок праці та рівень життя населення. Аналізуються демографічна ситуація і проблеми збалансованості попиту і пропозиції на ринку праці, динаміка та тенденції показників зайнятості населення; динаміка доходів, розмірів заробітної плати та основних показників рівня життя і купівельної спроможності населення. Порівнюється динаміка співвідношення заробітної плати та вартості виготовленої продукції, робіт, послуг в Україні і світовій економіці.

Характеризується динаміка заборгованості по заробітній платі та інших соціальних виплат. Аналізуються головні чинники, що породжують цю проблему, а також здійснення заходів уряду з її подолання.

11. Розвиток науки та наукового обслуговування, середньої та вищої освіти, культури та мистецтва. Аналізуються динаміка обсягів, структура і якість послуг; основні тенденції розвитку освіти, науки та культури; ефективність використання коштів, у тому числі бюджетних; проблеми реформування окремих галузей.

12. Розвиток охорони здоров'я, рекреаційно-оздоровчого комплексу, фізкультури, спорту, об'єктів соціального забезпечення. Оцінюється існуюча мережа закладів охорони здоров'я та аналізується наявність і можливості санаторно-курортних установ, в тому числі санаторіїв і пансіонатів з лікуванням; забезпечення населення закладами охорони здоров'я, кількістю лікарняних ліжок, відвідувань поліклінік, чисельністю медичних працівників; можливості рекреаційно-оздоровчого комплексу і раціональність його використання.

Оцінюється мережа установ соціального призначення та забезпечення їх потреб.

13. Внутрішній ринок товарів і послуг для населення. Оцінюється стан збалансованого попиту і пропозиції на ринку товарів і послуг. Аналізуються насиченість ринку вітчизняними товарами і послугами; розвиток інфраструктури сфери торгівлі та громадського харчування; стан впровадження ринкових відносин при реформуванні житлово-комунальної сфери, у тому числі забезпечення якісними житлово-комунальними послугами населення і впорядкування формування тарифів на ці послуги (позитивні і негативні приклади, питання, які потребують вирішення).

14. Екологічна ситуація в Україні. В умовах кризових явищ в економіці України істотно загострилася екологічна ситуація. Внаслідок нераціонального й неконтрольованого використання природних ресурсів все чіткіше проявляються ознаки екологічної катастрофи.

Характерними особливостями погіршення екологічного стану є радіоактивне, хімічне та фізичне забруднення повітряного басейну, поверхневих і підземних вод, руйнування та забруднення землі, вплив катастрофи Чорнобильської АЕС на радіоактивне забруднення і використання грунтів і лісів, загрозливі умови для проживання населення. При цьому оцінюється стан споживання прісної води, повітря, техногенних катастроф тощо.

Прогнози економічного і соціального розвитку, програмні документи України, автономної республіки Крим, області, району та міст України

Прогноз економічного і соціального розвитку України на середньостроковий період розробляється на п'ять років. У цьому прогнозі відображаються:

· аналіз соціально-економічного розвитку України за попередній період і характеристика основних проблем розвитку економіки і соціальної сфери;

· очікувані зміни зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної ситуації та їх вплив на економіку країни;

· оцінка впливу можливих заходів державної економічної політики в прогнозному періоді на розвиток економіки і соціальної сфери;

· цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку в середньостроковому періоді та пропозиції щодо напрямів державної економічної політики в цей період;

· прогноз кон'юнктури на внутрішньому і зовнішніх ринках стратегічно важливих видів товарів і послуг;

· основні макроекономічні та інші необхідні показники і баланси економічного і соціального розвитку, в тому числі в розрізі видів економічної діяльності (галузей економіки), Автономної Республіки Крим (АРК), областей, міст Києва та Севастополя;

· тенденції розвитку економіки країни впродовж середньострокового періоду.

Показники прогнозу економічного і соціального розвитку України використовуються для розробки проекту Програми діяльності Кабінету Міністрів України і публікуються в газеті "Урядовий кур'єр".

Прогноз економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період розробляється щорічно на наступний рік. У цьому прогнозі відображаються:

· аналіз соціально-економічного розвитку країни за попередній та поточний роки та характеристика головних проблем розвитку економіки і соціальної сфери;

· очікувані зміни зовнішньополітичної та внешнеекономічної ситуації та їх вплив на економіку країни;

· оцінка впливу можливих заходів державної економічної політики в прогнозному періоді, спрямованих на розвиток економіки і соціальної сфери;

· основні макроекономічні та інші необхідні в даному документі показники, баланси економічного і соціального розвитку, в тому числі в розрізі галузей економіки, АРК, областей, міст Києва та Севастополя;

· оцінка перспектив розвитку економіки країни в наступному році.

Показники прогнозу економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період використовуються для розроблення Державної програми економічного і соціального розвитку України та оцінки надходжень і формування показників Державного бюджету України.

Державна програма економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період розробляється щорічно спільно з проектом Державного бюджету України на відповідний рік.

У Державній програмі на наступний рік конкретизуються заходи, передбачені в Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, та завдання, визначені в щорічному посланні Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України.

У Державній програмі на рік повинні бути відображені:

· аналіз соціально-економічного розвитку країни за попередній та поточний роки та характеристика головних проблем розвитку економіки і соціальної сфери країни;

· вплив очікуваних змін зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної ситуації на економіку країни;

· цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку в наступному році;

· система заходів щодо реалізації державної політики з визначенням термінів виконання і виконавців;

· основні макроекономічні показники, обсяги інвестицій, показники державного замовлення та інші необхідні в даному документі показники, баланси економічного і соціального розвитку, в тому числі в розрізі видів економічної діяльності (галузей економіки), АРК, областей, міст Києва та Севастополя;

· перелік державних цільових програм та інноваційних проектів, які будуть фінансуватися в наступному році за рахунок коштів Державного бюджету України;

· показники розвитку державного сектора економіки, зокрема отримання та використання доходів від розпорядження державним майном, ефективності використання об'єктів права державної власності, розвитку казенних підприємств.

У державних цільових програмах наводяться:

· основні етапи та терміни реалізації цих програм;

· необхідні обсяги фінансування програм в цілому і диференційовано по роках з визначенням джерел фінансування;

· результати виконання програм;

· обсяги фінансування кожної з програм за рахунок усіх джерел фінансування у наступному році, в тому числі за рахунок коштів державного бюджету;

· державні замовники програм.

Державна програма економічного і соціального розвитку України на наступний рік подається до Верховної Ради України спільно з проектом Державного бюджету України на цей же рік.

Після затвердження Верховною Радою України Державна програма публікується в офіційних виданнях Верховной Ради України та газеті "Урядовий кур'єр".

В АРК, областях, районах і містах України розробляються прогнози економічного і соціального розвитку на середньостроковий період та програми економічного і соціального розвитку на короткостроковий період.

Прогноз економічного і соціального розвитку АРК, області, району, міста розробляється на п'ять років. У цьому прогнозі відображаються:

· аналіз соціально-економічного розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці за попередній період і характеристика головних проблем розвитку її економіки і соціальної сфери;

· стан використання природного і виробничої потенціалу;

· стан використання науково-технічного та інноваційного потенціалу;

· стан використання трудового потенціалу;

· екологічна ситуація у відповідній адміністра-тівнотерріторіальной одиниці;

· прогноз кон'юнктури на ринках основних видів товарів і послуг;

· можливі шляхи вирішення основних проблем розвитку економіки і соціальної сфери відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

· цілі та пріоритети в середньостроковому періоді та пропозиції щодо заходів місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування для їх досягнення;

· основні показники соціально-економічного розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

· прогноз тенденцій розвитку економіки відповідної адміністративно-територіальної одиниці впродовж п'ятирічного періоду.

Короткострокова Програма економічного і соціального розвитку АРК, області, району, міста розробляється щорічно спільно з проектом Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік. У цій програмі відображаються:

· аналіз соціально-економічного розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці за попередній період і характеристика основних проблем розвитку її економіки і соціальної сфери;

· стан використання науково-технічного та інноваційного потенціалу;

· стан використання трудового потенціалу;

· екологічна ситуація у відповідній адміністративно-територіальній одиниці;

· прогноз кон'юнктури на ринках основних видів товарів і послуг;

· можливі шляхи вирішення основних проблем розвитку економіки і соціальної сфери відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

· цілі та пріоритети в середньостроковому періоді та пропозиції щодо заходів місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування для їх досягнення;

· основні показники соціально-економічного розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

· прогноз тенденцій розвитку економіки відповідної адміністративно-територіальної одиниці впродовж п'ятирічного періоду.

· система заходів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо реалізації соціально-економічної політики з визначенням термінів виконання і виконавців;

· дані про отримання та використання доходів від розпорядження об'єктами права комунальної власності, ефективності використання цих об'єктів, показники розвитку підприємств та організацій, що є об'єктами права комунальної власності.

Прогнози і програми розвитку економічної діяльності (галузей економіки), галузей промисловості і сільського господарства

Розробка прогнозів і програм розвитку галузей. На галузевому рівні розробляються прогнози і програми розвитку галузей економіки на середньостроковий період.

Перелік галузей економіки, для яких розробляються прогнози та програми розвитку, порядок та строки їх розробки, визначає Кабінет Міністрів України.

Прогнози розвитку галузей економіки на середньостроковий період розробляються на п'ять років. У такому прогнозі відображаються:

* аналіз розвитку відповідної галузі економіки за попередній період;

* характеристику використання виробничого потенціалу галузі;

* оцінка задоволення потреб в основних видах продукції та послуг, що виготовляються (надаються) підприємствами галузі, на внутрішньому ринку;

* характеристика основних проблем розвитку галузі;

* прогноз кон'юнктури на внутрішньому і зовнішніх ринках основних видів продукції та послуг галузі;

* можливі шляхи вирішення основних проблем розвитку відповідної галузі;

* цілі та пріоритети розвитку галузі в середньостроковому періоді та пропозиції щодо напрямків державної економічної політики в цій галузі;

* пропозиції щодо структурної перебудови галузі, технологічному оновленню виробництва, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, інноваційних проектів, енергозбереження та підвищення ефективності виробництва;

* основні показники розвитку відповідної галузі (обсяги та ефективність виробництва, розвиток конкуренції, конкурентоспроможність продукції, забезпеченість сировиною і матеріалами, фінансове становище підприємств галузі, розвиток міжгалузевих зв'язків по кооперації, ефективність системи збуту продукції, обсяги інвестицій);

* тенденції та напрямки розвитку відповідної галузі протягом середньострокового періоду.

Прогнози розвитку галузей економіки на середньострокові періоди затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Програми розвитку видів економічної діяльності (галузей економіки) розробляються з метою реалізації державної економічної політики з регулювання розвитку цих галузей економіки, концентрації фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, виробничого і науково-технічного потенціалу країни, а також координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та громадян для вирішення найбільш важливих проблем галузі.

Термін дії програм розвитку видів економічної діяльності (галузі економіки) залежить від специфіки галузі та поставлених завдань.

У цих програмах відображаються:

* характеристика стану розвитку відповідного виду економічної діяльності;

* використання виробничого потенціалу галузі;

* основні проблеми розвитку відповідного виду економічної діяльності (галузі) та шляхи їх вирішення;

* стратегічні цілі програм;

* техніко-економiчне обґрунтування і оцінка необхідних ресурсів для виконання програм;

* комплекс заходів і завдань (цільових проектів);

* фінансове та ресурсне забезпечення програм;

* розрахунок очікуваної ефективності програм і терміни їх виконання;

* механізм управління та контролю за процесом виконання програм.

Програми розвитку видів економічної діяльності (галузей економіки) затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Програми (плани) розвитку окремих видів промислової діяльності

Промисловість. Основна мета розробки програм (планів) розвитку промисловості залежить від цілей розвитку виробництва, шляхів і засобів їх досягнення. Планування пов'язує всі галузі промисловості в цілісну виробничо-економічну систему.

Планування, як основна ланка в системі економічного управління промисловістю повинно забезпечити:

* комплексне вирішення економічних і соціальних проблем, концентрацію сил і ресурсів на виконання найбільш важливих загальнодержавних програм;

* інтенсивне впровадження у виробництво науково-технічних та інноваційних досягнень, спрямованих на прискорення темпів підвищення продуктивності праці, Збільшення обсягів виробництва і підвищення якості продукції;

* раціональне використання виробничих фондів, Трудових і фінансових ресурсів; посилення режиму економії і скорочення витрат у галузях промисловості та економіки в цілому;

* обґрунтоване визначення пріоритетів у розвитку видів економічної діяльності (галузей) і економічних регіонів з метою досягнення прогресивних зрушень у міжгалузевих і внутрішньогалузевих пропорціях;

* накопичення матеріальних і фінансових резервів, необхідних для пропорційного та збалансованого розвитку економіки.

Вихідними даними для планування розвитку промисловості є потреба в її продукції, державні контракти, довгострокові стабільні економічні нормативи і ліміти. Конкретний їх перелік встановлюється постановами Кабінету Міністрів України.

План розвитку промисловості має бути скоординованим з програмами рішення міжгалузевих проблем і забезпечувати збалансованість показників і розділів плану.

Показники обсягу виробництва є вихідною інформацією для розрахунку чисельності промислово-виробничого персоналу, фонду заробітної плати, потреби в матеріально-технічних ресурсах і пр.

При визначенні обсягу виробництва промислової продукції використовуються такі вихідні дані: портфель замовлень і господарські договори; визначений або спрогнозований попит на продукцію; залишки готової нереалізованої продукції на початок і кінець планованого періоду.

Потреба в експортній продукції розраховується на основі діючих довгострокових угод з урахуванням подальшого розвитку економічних зв'язків із зарубіжними державами. При цьому необхідно передбачити розширення виробництва експортоспроможної продукції. Для визначення потреби у взаємозамінний продукції враховується потреба кожного її виду, а також можливість заміни одного виду іншим.

Розрахунки виробництва товарів і послуг по галузях промисловості здійснюються для визначення найбільш доцільних варіантів розвитку галузей виходячи з попиту та ресурсних можливостей економіки, підвищення її ефективності, задоволення потреб усіх інституційних одиниць у вітчизняної конкурентоспроможної промислової продукції.

Ємність внутрішнього ринку, необхідна для обґрунтування прогнозованої динаміки промислового виробництва, визначається купівельною спроможністю.

При оцінці динаміки обсягів виробництва враховуються прогнози структурних зрушень.

Рівень матеріаломісткості визначається з урахуванням заходів впровадження ресурсозберігаючих технологій, а також структурних зрушень.

У розрахунках виробництва електричної і теплової енергії необхідно враховувати час використання наявних потужностей електростанцій, тривалість капітальних і поточних ремонтів, графік і величину навантаження споживання електричної і теплової енергії. Визначаються резерви потужностей, витрати електроенергії на власні потреби електростанцій, обсяг технологічних втрат на транспортування в електромережах і структура споживання.

Валові обсяги випуску металургійної промисловості за рік, на який розробляється програма, розраховуються на основі досягнутих обсягів випуску за попередній період (рік) і очікуваних змін обсягів виробництва головних видів продукції в плановому році.

Розраховуючи прогнозні показники розвитку металургійної промисловості за період (рік), на який розробляється програма, необхідно враховувати негативні фактори:

* наявність значних надлишкових потужностей і законодавчі складності виведення з експлуатації потужностей збиткових підприємств;

* підвищення цін на природний газ, електроенергію, транспортні послуги, посилення податкового тиску та ін;

* погіршення кон'юнктури на ринках експорту вітчизняної металопродукції.

Поряд з цим необхідно враховувати і позитивні фактори:

* розширення впровадження сучасних енергозберігаючих технологій безперервного розливання сталі, виплавки сталі в сучасних електропечах;

* створення виробництва конкурентоспроможних видів металопродукції (автомобільного листа, губчастого титану, алюмінієвої фольги і пр.);

* стабілізацію металоспоживання на внутрішньому ринку;

* структурні зміни в експортних поставках металопродукції;

* освоєння нових ринків збуту.

При обґрунтуванні розвитку хімічної і нафтохімічної промисловості слід враховувати матеріалоємність виробництв і залежність від імпортованої сировини і матеріалів. Наприклад, відсутність власного каучуку викликає недовантаження потужностей з виробництва шин близько 50%, а брак апатитового концентрату - недовантаження потужностей з виробництва фосфатних добрив на 80%.

Особливістю галузі є її висока експортна орієнтація, тому необхідно враховувати структуру споживання хімічних ресурсів та тенденції її змін у планованому році.

При прогнозуванні обсягів виробництва продукції машинобудування повинні враховуватися можливості впорядкування технологічних процесів на основі використання наукових досягнень оборонного комплексу у виробництві цивільної продукції з орієнтацією на внутрішній і світовий ринки. Розвиток інвестиційного машинобудування визначається змінами інвестиційного та інноваційного попиту.

Для визначення розвитку виробництва будівельних матеріалів необхідно враховувати динаміку зміни обсягів інвестицій, будівельно-монтажних і ремонтних робот. За умови поліпшення економічної кон'юнктури насамперед розшириться виробництво продукції, що користується попитом як в Україні, так і за кордоном (будівельне скло, санітарно-керамічні вироби сучасних форм, лінолеум, керамічна плитка). У той же час втрата ринків збуту цементу ускладнює розвиток виробництва галузі.

Визначальними чинниками розвитку лісової, деревообробної та целюлозно-паперової галузей промисловості в прогнозованому періоді є розширення власної лісосировинної бази, ефективне використання наявних деревних ресурсів, Зміну структури споживання сировини і збільшення обсягів випуску продукції з деревини.

При прогнозуванні розвитку легкої та харчової галузей промисловості слід враховувати зростання купівельної спроможності населення, поліпшення фінансового стану підприємств цих галузей, удосконалення державного регулювання експорту та імпорту продукції цих галузей.

Планування розвитку сільськогосподарського виробництва та інтенсифікації аграрної сфери

Потреба в сільськогосподарських продуктах (з виділенням потреби держави) визначається за необхідною їх кількістю для таких цілей:

* задоволення потреб населення в продуктах харчування, у тому числі для формування ринкових фондів;

* витрат на власні виробничі потреби (насіннєві, фуражні, страхові й перехідні фонди, витрати молока на випоювання молодняку тварин, яєць на інкубацію і пр.), У тому числі для створення державних ресурсів;

* промислової переробки в технічних цілях (включаючи виготовлення вина з винограду, плодів та ягід);

* експорту;

* поповнення державного резерву;

* приросту перехідних залишків на заготівельних, торгових і промислових підприємствах і організаціях.

Показники розвитку сільського господарства розраховують окремо по рослинництву з урахуванням посівних площ і врожайності відповідних культур, а також по тваринництву виходячи з поголів'я і продуктивності худоби і птиці.

Валова продукція сільського господарства обчислюється у порівнянних і фактичних цінах.

Планова врожайність тієї чи іншої культури визначається з урахуванням досягнутого середньорічного рівня за попередні п'ять років, а також намічених заходів щодо поліпшення земель, меліорації угідь, внесення мінеральних і органічних добрив, впровадження нових, більш продуктивних сортів, технологій, техніки і т.п.

Валовий збір зернових і зернобобових культур показується у початково оприбуткованій масі (бункерної) і в масі після обробки. Валовий збір кукурудзи визначається за двома показниками: у фізичній масі качанів і в масі в перерахунку на сухе зерно. За льону-довгунця планується урожай насіння, соломи і трести. Валовий збір цукрових буряків визначається у фізичній масі, а також по плановому виходу цукру.

План по групі масляних культур розробляється окремо по кожній культурі соняшнику, сої, ріпаку, гірчиці тощо

Обсяги виробництва продукції сільського господарства обґрунтовуються по всіх категоріях господарств і в розрізі секторів: сільськогосподарські підприємства всіх форм власності і господарства населення (включаючи фермерів).

Узгодження можливих обсягів виробництва сільськогосподарської продукції з задоволенням потреб і ресурсних можливостей досягається шляхом розробки балансів основних видів сільськогосподарської продукції.

Важливе місце в планах розвитку сільськогосподарського виробництва відводиться його інтенсифікації, основним напрямком якої є впровадження у виробництво перевірених практикою високопродуктивних сортів сільськогосподарських культур і порід тварин. Інший важливий напрям полягає в розширенні прогресивних технологій. Зокрема, це такі сучасні агротехнології, як безвідвальна обробка ґрунтів, дискування, щелевання, використання відкалібрований-них елітного насіння.

До важливих напрямів інтенсифікації сільськогосподарського виробництва відносяться також механізація, автоматизація і електрифікація. Ці напрямки дозволяють значно знизити трудомісткість виробництва.

Не менш важлива роль відводиться хімізації сільськогосподарського виробництва. Так, застосування мінеральних добрив підвищує врожайність, а використання гербіцидів і пестицидів дозволяє зберегти врожай, знизити трудомісткість боротьби з бур'янами та шкідниками.

Факторами інтенсифікації є зрошення і осушення земель, зміна структури посівних площ і ін

Планування інвестиційної діяльності, транспорту, зв'язку та сфери обігу

Планування інвестиційної діяльності

Однією з важливих галузей економіки є інвестиційна діяльність. Вона тісно взаємопов'язана з іншими галузями, оскільки завершує процес відтворення основних фондів, створює матеріальні умови, необхідні для того, щоб оснащення та інші виготовлені промисловістю елементи основних фондів могли функціонувати як знаряддя праці або як засоби задоволення комунально-побутових і культурних потреб населення; у свою чергу, майже всі інші галузі є постачальниками продукції (обладнання, матеріалів, послуг) для будівництва. Тому план інвестиційної діяльності є одним з основних розділів державної програми економічного і соціального розвитку України.

При розробці програми будівництва доцільно дотримуватися наступних принципів.

1. Необхідно враховувати перспективи науково-технічного прогресу та інноваційної діяльності, передбачити темпи впровадження в будівельне виробництво новітніх досягнень - високоефективних машин, технологічних процесів, методів організації будівництва та праці, Нових ефективних матеріалів; широке поширення передового досвіду і використання внутрішньовиробничих резервів.

2. Плани повинні базуватися на прогресивних нормах витрат матеріальних, трудових і грошових ресурсів.

3. Плани повинні обґрунтовуватися техніко-економічними розрахунками.

4. У плани будівництва повинні включатися лише реальні об'єкти, забезпечені затвердженої технічної документацією, будівельними майданчиками, кадрами робітників, матеріалами, обладнанням та фінансуванням.

Основними показниками інвестиційної діяльності є введення в дію об'єктів виробничого та невиробничого призначення, житла, обсяг інвестицій і будівельно-монтажних робіт, обсяг незавершеного будівництва, Введення в дію виробничих потужностей за рахунок розширення діючих і будівництва нових об'єктів. Основними документами плану капітального будівництва є титульні списки будов, що складаються на весь період будівництва.

Основним показником плану виробничо-господарської діяльності будівельно-монтажних організацій - генеральних підрядників і субпідрядних організацій, що здійснюють будівництво, є введення об'єктів в дію. Перспективні плани інвестування базуються на титульних списках будов з розподілом по роках обсягів робіт і завдань по введенню об'єктів в дію.

Річні плани складаються на основі внутрішньо будівельних титульних списків, розробка яких передує складанню річних планів.

Складовою прогнозу розвитку будівництва є державне замовлення, завдяки якому задовольняються потреби держави на продукцію капітального будівництва. Показники програми розробляються на основі аналізу стану економіки держави, очікуваного виконання макроекономічних показників і виконання бюджету за попередній рік з урахуванням динаміки ВВП, рівня інфляції та інших ринкових факторів, а також державної політики щодо розвитку галузі.

Основними джерелами інформації при розрахунках на короткостроковий період є статистичні форми та річні звіти Державного комітету статистики України.

Планування транспорту і зв'язку

Планування транспорту. У плані перевезень вантажів і в розрахунках до них за видами транспорту визначаються відправлення (перекачка) у тоннах (кубометрах), середня дальність перевезень у кілометрах (милях), вантажообіг в тонно-кілометрах (тонно-милях) як у внутрішньодержавних, так і у зовнішньоторговельних перевезеннях.

Роботи, що виконуються транспортними підприємствами, плануються за такими показниками: загального пробігу транспортних засобів - без вантажу, з вантажем; обсягом перевезень вантажів, пасажирів, вантажообігу, пасажирообігом, машино-годинах роботи транспортних засобів.

Розміри відправлення більшості номенклатурних вантажів розраховуються на основі встановлених на плановий період рівнів виробництва, експорту та імпорту продукції методом балансових розрахунків виробництва і споживання.

Міжміські перевезення. Пасажиропотік на міжміських повідомленнях на всіх видах транспорту в цілому чи на окремих видах транспорту визначається при перспективному плануванні на основі даних про чисельність населення, його рухливості, зростанні реальних доходів або фонду споживання в національному доході в розрахунку на одного жителя.

Внутрішньоміські перевезення. Обсяг перевезень пасажирів на внутрішньоміських повідомленнях визначається виходячи з наміченої на плановий період чисельності міського населення (в цілому по країні та окремо по групах міст) і його транспортної рухомості - середньої кількості поїздок, що припадають на одного жителя на рік всіма видами міського та відповідно приміського транспорту.

Потреба рухомого складу (автомобілів, вагонів, локомотивів, літаків, суден та ін) визначається виходячи зі встановлених на відповідний період обсягів перевезень вантажів і пасажирів, рівнів показників використання рухомого складу з урахуванням нерівномірності перевезень.

Планування зв'язку. План розвитку засобів зв'язку загального користування розробляється виходячи з необхідного, найбільш повного задоволення потреби економіки і населення у всіх видах зв'язку, радіо і телебачення з урахуванням дотримання загальної технічної політики та експлуатації засобів зв'язку, Створення Єдиної автоматизованої мережі зв'язку держави (ЕАМЗ) і загальнодержавної системи передачі даних (ЗДСПД), а також конкретних умов, що створюються в окремих регіонах держави.

Основними показниками розвитку галузі є обсяг продукції зв'язку в грошовому виразі; протяжність каналів на міжміських лініях зв'язку; ємність міських і сільських телефонних станцій; ємність вузлів комунікації каналів ОГСПД, Телефонної мережі; кількість телевізійних станцій потужністю 1 кВт і більше; кількість комплексно-механізованих вузлових підприємств поштового зв'язку; доходи, прибуток, рентабельність; обсяг державних інвестицій та введення в дію виробничих потужностей.

Продукція зв'язку є результатом виробничої діяльності з передачі телефонних, телеграфних і поштових повідомлень, програм телебачення і радіомовлення, даних для автоматизованих систем управління та інших видів інформації, а також забезпечення дій використовуються споживачами технічних засобів. Обсяг продукції зв'язку в грошовому виразі визначається на основі розрахунків натуральних показників і відповідних їм цін, які затверджуються Державним комітетом зв'язку та інформатизації України.

Потреба в послугах поштового зв'язку (письмова кореспонденція, посилки, періодичні видання та грошові перекази) визначається виходячи з обсягу цих послуг на одного жителя в базисному році, коефіцієнта підвищення рівня послуг та чисельності населення на кінець планованого періоду.

Планування галузей сфери обігу

У галузях сфери обігу, включаючи торгівлю, громадське харчування, матеріально-технічне забезпечення та заготовки, валових випуском є величина реалізованого накладення (торгової надбавки). Для запобігання подвійного обліку послуг транспорту необхідно від обсягу валового випуску торгівлі, який визначається за даними відповідної статистичної форми, відняти розмір оплати послуг найманого транспорту, що перевозить вантажі.

Основним показником діяльності торгівлі є роздрібний товарообіг. Виходячи з нього визначають всі інші показники, що характеризують діяльність підприємств цієї галузі.

Прогнозування товарообігу охоплює визначення обсягу продажів товарів народного споживання на наступний рік населенню та установам соціальної сфери (лікарням, дитячим установам, будинкам-інтернатам для престарілих та інвалідів (дорослих і дітей) і пр.) Офіційно зареєстрованими підприємствами всіх форм власності і господарювання (торговими, промисловими, сільськогосподарськими, а так ¬ же неторговельними підприємствами та організаціями).

При розробці прогнозів і планів обсягу продажів товарів слід виходити з програмних рішень органів законодавчої та виконавчої влади щодо стабілізації і поступового збільшення промислового та сільськогосподарського виробництва, підвищення життєвого рівня населення.

Інформаційною базою для розрахунку обсягів продажів товарів є відповідна статистична звітність про них, а також прогнозні розміри грошових витрат населення на купівлю товарів, потреби установ соціальної сфери, прогнозні оцінки обсягів виробництва та імпорту товарів народного споживання.

Планування трудових ресурсів. Поняття трудових ресурсів та праці

Баланс трудових ресурсів і ринку праці

Під трудовими ресурсами слід розуміти частину населення, яка володіє сукупністю необхідних фізичних та інтелектуальних здібностей для роботи в певній сфері застосування праці. В Україні до складу трудових ресурсів включається працездатне населення: чоловіки у віці від 16 до 60 років і жінки - від 16 до 55 років.

Праця - це діяльність людей, для якої характерні три основні ознаки: усвідомлення дій, енерговитратність, наявність корисного суспільно визнаного результату. Усвідомлення дій означає, що людина на перших порах створив у своїй свідомості модель дій, а після приступив до здійснення задуманих намірів. Якщо виходити з такого розуміння, то непоінформованість, інстинктивні дії не є працею.

У плануванні раціонального використання праці важливе місце займає баланс трудових ресурсів. У звітних балансах відображається фактичний стан трудових ресурсів на певну календарну дату. У планових балансах на основі аналізу використання трудових ресурсів з урахуванням завдань економічного і соціального розвитку визначаються ос ¬ новних джерела і форми забезпечення кадрами економіки, зрушень в пропорціях затрат праці між сферами і галузями економіки.

Структурно баланс трудових ресурсів (табл. 12.1) Складається з двох частин: ресурсної (наявність трудових ресурсів) і витратної (розподіл трудових ресурсів). Зауважимо, що обидві частини балансу повинні кореспондуватися.

Розробка балансу трудових ресурсів на плановий період заснована на узагальненні аналітичного матеріалу за станом і використанням трудових ресурсів у попередньому плановому періоді.