Малі підприємства та їх роль в сучасних умовах господарювання на прикладі ПП "Еріх Шюле"

40

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Одеський національний університет імені І.І.Мечникова

Первомайський інститут

Кафедра економіки і менеджменту

Курсова робота

з дисципліни

Економіка підприємства

Тема:

Малі підприємства та їх роль в сучасних умовах господарювання на прикладі ПП "Еріх Шюле"

Виконав: студент 23 групи

Спеціальності:Облік і аудит

Четвертак Микола

Керівник: Старший викладач

Гнатенко Євгенія Петрівна

Первомайськ 2009 р

Зміст

Вступ

1. Малі підприємства та їх роль ринкових умовах

1.1 Сутність, значення та роль малого бізнесу в сучасних умовах

1.2 Розвиток та фактори, що визначають розвиток малого підприємства в Україні

2. Характеристика основної діяльності ПП «Еріх Шюле» за 2007-2008 роки

2.1 Загальна характеристика ПП «Еріх Шюле»

2.2 Особливості діяльності ПП «Еріх Шюле» в ринкових умовах

3. Малі підприємства в сучасних умовах господарювання

3.1 Державна підтримка малого бізнесу в Україні

3.2 Програми фінансування малих підприємств в Україні Європейським банком реконструкції та розвитку й Німецько-українським фондом

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

У сучасній економіці співіснують та органічно доповнюються малий, середній та великий бізнес, але на відміну від двох останніх малий бізнес є найбільш чисельним і поширеним сектором економіки. Формування і розвиток малого бізнесу засвідчує невідворотність ринкових перетворень, їх активність та успішність, а головне -- є передумовою формування середнього класу. Він сприяє створенню значної частки робочих місць, впровадженню певної кількості досягнень науково-технічного прогресу у виробництво тощо.

Одним із перспективних напрямів створення конкурентного ринкового середовища в усьому світі був, є й залишається малий бізнес, бо він історично та логічно відіграв роль передумови формування такого середовища. Економічна історія свідчить, що малий бізнес був первинною, вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва. Саме тому, специфічне та функціональне призначення малого бізнесу набуває особливого значення для України, котра йде шляхом ринкових перетворень. Здатність малого бізнесу до формування оптимальних економічних пропорцій висуває завдання його відродження в нашому суспільстві.

У надзвичайно складних економічних умовах малі підприємства стихійно пристосувалися (адаптувалися) до ринку, який формується.

Постійно перебуваючи в умовах боротьби за виживання, малі підприємства активно диверсифікують свою господарську та інвестиційну діяльність.

Разом з тим, наприклад, в аграрній сфері малі підприємницькі структури створюють і утримують, навіть і збиткові форми діяльності, розраховуючи на те, що у майбутньому їх функціонування покриє пов'язані з ним витрати і стане навіть певним імпульсом до подальшого розвитку та прогресу фірми, тому вони покривають свої тимчасові збитки за рахунок своїх же високоприбуткових галузей.

Метою даної роботи є узагальнення теоретичних викладок щодо розвитку малих підприємств в умовах перехідної економіки та визначення їх місця в економіці регіону. Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є:

- уточнення суті економічної категорії “мале підприємство ”;

- визначення шляхів забезпечення позитивного розвитку та форм державної та регіональної підтримки малого підприємництва в Україні.

Предметом дослідження роботи є мале підприємництво.

Об`єктом дослідження курсової роботи є мале підприємство на прикладі приватного підприємства (далі ПП) «Еріх Шюле».

ПП «Еріх Шюле» знаходиться за адресою: м. Первомайськ, пер.Піонерський, 1.

Завдання цієї теми обумовлене інтенсивним розвитком сектора приватної справи, що зараз спостерігається, спонукає мене дослідити сутність малого підприємництва, його місце і роль в сучасних умовах, та засади створення та функціонування власної справи в Україні.

Розглянуто значення та функції малого бізнесу в системі ринкової економіки; класифіковано фактори, що визначають розвиток малого бізнесу; досліджено та охарактеризовано діяльність малого підприємства «Еріх Шюле».

В курсовій роботі досліджено теоретичні основи малого бізнесу та малого підприємництва. Приділено увагу проблемам фінансування і кредитування суб'єктів малого бізнесу, управлінню витратами власної справи, ціновим механізмам малих підприємств в Україні.

Курсова робота складається з трьох розділів.

В першому розділі розкриваються теоретичні засади визначення малого бізнесу та роль малого підприємництва в сучасних умовах. В другому розділі вивчається підприємство (ПП «Еріх Шюле»), його основні показники діяльності. У третьому розділі розглядаються напрямки створення сприятливих умов для перспективного розвитку та функціонування малих підприємств.

Джерелами інформації є закони, навчально-методична література, річна фінансова і статистична звітність підприємства ПП «Еріх Шюле», комп'ютерні програми.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних літературних джерел і додатків. Повний обсяг роботи становить 46 сторінок комп'ютерного тексту, у тому числі списку використаних літературних джерел та 3 додатки. Містить 3 рисунки, 3 таблиці.

Були використані комп'ютерні програми: Microsoft Office Word 2007 та Microsoft Office Excel 2007.

1. Малі підприємства та їх роль ринкових умовах

1.1 Сутність, значення та роль малого бізнесу в сучасних умовах

Одним із перспективних напрямів створення конкурентного ринкового середовища в усьому світі був, є й залишається малий бізнес, бо він історично та логічно відіграв роль передумови формування такого середовища. Економічна історія свідчить, що малий бізнес був первинною, вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва. Саме тому дрібнотоварне підприємництво відіграло структуроутворюючу роль в історії становлення економіки конкурентно-ринкового типу. Це специфічне та функціональне призначення малого бізнесу набуває особливого значення для України, котра йде шляхом ринкових перетворень. Здатність малого бізнесу до формування оптимальних економічних пропорцій висуває завдання його відродження в нашому суспільстві. малий бізнес підприємництво

У більш розгорнутому вигляді значення малого бізнесу в ринковій економічній системі подається в наступних послідовних аргументів: малий бізнес -- це провідний сектор ринкової економіки, є основою дрібнотоварного виробництва; визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику валового внутрішнього продукту, ступінь демократизації суспільства; здійснює структурну перебудову економіки, швидку окупність витрат, свободу ринкового вибору; забезпечує насичення ринку товарами та послугами, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця; характеризується високою мобільністю, раціональними формами управління; формує соціальний прошарок підприємців-власників - основу середнього класу; сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції (рис. 1.1).



40

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Характерні риси малого бізнесу

Економічна природа малого бізнесу визначається двома обставинами: по-перше, такий бізнес об`єктивно існує та розвивається як певна цілісність на національному, регіональному та місцевому рівнях; по-друге, малий бізнес є особливим типом підприємницької діяльності. Підхід до малого бізнесу як до сектору економіки заснований на виявленні єдності двох сторін суспільного виробництва - соціально-економічної та організаційно-технічної. Перша сторона представлена виробничими відносинами, що утворюють суспільну форму виробництва, а друга -- продуктивними силами, тобто сукупністю матеріально-речових елементів виробництва, робочої сили та форм організації виробництва. Слід зауважити, що остання відображає (відповідно до рівнів кооперації та розподілу праці) способи та систему концентрації, централізації і спеціалізації виробництва.

У контексті визначення економічної сутності малого бізнесу важливо розуміти, що саме форми організації виробництва є об'єктивною основою утворення підприємств різних розмірів.

Малий бізнес у ринковій економіці стає суспільною формою малої виробничої одиниці, а економічними особливостями, що відрізняють його відособленість (господарювання на свій страх та ризик), вузька спеціалізація, реалізація вироблених товарів (послуг) на ринку через купівлю-продаж.

Поруч із поняттям «малий бізнес» досить часто вживається поняття «мале підприємництво». Зрозуміти суть малого підприємництва, визначити його довгострокові перспективи неможливо без з'ясування внутрішньої рушійної сили розвитку власності. Такою основою, що викликає незворотні, закономірні зміни різних форм власності або форм їх реалізації, є суперечлива взаємодія між відчуженням та привласненням. У процесі виробництва суперечність між відчуженням та привласненням знімається на підприємствах, що засновані, як правило, на власній праці (без найму робочої сили) або з використанням сім'ї (фермерські господарства, сімейні підприємства, майстерні, громадяни-підприємці тощо). При використанні найманої робочої сили існує закономірність, суть якої полягає в тому, що чим більше підприємство (відповідно власність), тим більше залучається найманої робочої сили, а отже -- зростає відчуження робітників від засобів виробництва і кінцевого результату діяльності.

У ринкових умовах виробнича структура, заснована на великих підприємствах, утворює дві проблеми: внутрішню неефективність виробництва й відсутність конкуренції на ринках. Розміри багатьох підприємств перевищують необхідні для отримання економії від масштабів виробництва й ефекту від вертикальної інтеграції. В таких умовах назріває необхідність у розробці програми деконцентрації промисловості, метою якої стане утворення менших, більш гнучких i ефективних підприємств.

Основу малого бізнесу становлять невеликі (малі) підприємства, характерними ознаками яких є незначна кількість штатних працівників та невеликі обсяги виробництва. Мале підприємство можна розглядати як іманентний елемент системи економічних відносин в економіці ринкового типу, який забезпечує її інноваційну активність і підтримує конкурентне середовище.

Роль і місце малих підприємств у національній економіці найкраще пояснюються з позицій їх вагомого внеску у формування конкурентного середовища, надання ринковій економіці гнучкості, оперативності в реагуванні на зміни кон'юнктури ринку, особливо в умовах швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, зростання номенклатури товарів та послуг. Невеликий обсяг виробництва й обмежені ресурси змушують малі підприємства швидко пристосовуватись до нових умов. Великі компанії є менш повороткими в плані пристосування власної стратегії до нових тенденцій в економіці. Залежно від того, який вид діяльності і яку стратегію поведінки обирає підприємство на ринку, в економіці західних країн виділяють такі види малих підприємств: комутанти, патієнти, експлеренти.

Малі підприємства -- комутанти спеціалізуються на виготовленні окремих вузлів і деталей. Ці підприємства тісно взаємодіють із великими підприємствами через систему кооперативних зв'язків та субпідряду. З їх допомогою великі підприємства звільняються від невигідного виробництва. Малі підприємства даної групи знаходяться у великій залежності від крупних і ведуть жорстоку боротьбу між собою.

Малі підприємства -- патієнти спеціалізуються на випуску готової продукції, орієнтованої на локальні канали збуту з обмеженим попитом, на місцеві джерела сировини та матеріалів. Вони досить незалежні від великих підприємств і можуть навіть конкурувати з ними за якістю продукції.

Малі підприємства -- експлеренти -- це ризикові фірми або інноваційні підприємства, які займаються, в основному, науковими, конструкторськими розробками, комерційним освоєнням технічних відкриттів, виробництвом дослідних та пробних партій товарів.

І в малих і у великих підприємствах підприємець виконує певні функції, специфічні саме для даного виду діяльності. Розглянемо ці функції на схемі ( рис. 1.2).

Рис. 1.2 Функції підприємця у сфері малого бізнесу

Функції підприємця у сфері бізнесу

Ресурсна функція полягає у тому, що підприємець бере на себе ініціативу поєднання землі, сировинних ресурсів, капіталу, праці, грошей, інформації у процесі виробництва товару чи послуг, організовує виробництво, розподіляє засоби виробництва і трудову діяльність.

Управлінська функція підприємця -- це прийняття управлінських рішень на всіх етапах виробничої та збутової діяльності, здійснення планування, організації, контролю, мотивації виробництва.

Інноваційна функція -- це здійснення інновацій (нововведень), тобто новаторство, освоєння нової продукції, нових технологій і нових форм організації праці, пошук нових каналів збуту, нових засобів задоволення потреб споживачів та ін.

Функція ризику передбачає необхідність прийняття таких рішень, які спрямовані на досягнення успіху, але не гарантують його через мінливість та невизначеність економічної ситуації.

Отже, функції, які виконують суб'єкти підприємницької діяльності у сфері малого бізнесу, є дуже важливими та необхідними для економічного розвитку країни.

Роль підприємств малого бізнесу в економіці країн важко переоцінити, тенденція до їx зростання посилюється. Це відбувається через ряд причин, що діють часом суперечливо. Так, наприклад, розвиток науки та технології передбачає, з одного боку, наявність великих підприємств (оскільки необхідні великі капіталовкладення), а, з іншого боку, це призводить до скорочення рабочих місць на великих підприємствах i, як наслідок, до збільшення безробіття. Врешті-решт, це призводить до скорочення споживчого попиту й збільшення соціальної напруги.

Водночас розвиток науки, передових технологій потребує постійних якісних змін попиту, на яке не здатні реагувати великі підприємства через інертність виробництва та його громіздкість. Це здатні зробити невеликі за розміром підприємства завдяки гнучкості та швидкості прийняття рішень, оскільки господарю легше проконтролювати виробничий процес i швидко його переоснастити виходячи зі змін попиту на ринку.

Але найбільш важлива значимість малих підприємницьких структур полягає у вирішенні цілого ряду соціальних аспектів. Своїм утворенням малі форми господарювання сприяють умовам збільшення рабочих місць. Це підтверджується i сучасним характером економічного розвитку промислово розвинутих країн. Так, у Німеччині, при зменшенні зайнятості на великих підприємствах, дрібні фірми (до 19 працівників) лише за перший рік поточного десятиріччя збільшили зайнятість на 24 %, створивши 723 тис. рабочих місць.

Отже, можна зробити висновок, що малі форми господарювання є органічною частиною соціально-економічної системи країни.

1.2 Розвиток та фактори, що визначають розвиток малого підприємства в Україні

В цілому в секторі малого та середнього підприємництва працює понад 2 млн. чоловік, що становить майже 10 % зайнятого населення України. Підприємства малого бізнесу створюються в різних галузях економіки. Проведені дослідження показали, що найбільша питома вага діючих малих підприємств у торгівлі та господарському харчуванні (51,4 % усіх підприємств малого бізнесу), промисловості (14,0 %), будівництві (9,9 %), побутовому обслуговані (5,2 %). У невеликій кількості малі підприємства функціонують у сфері науки, транспорту та зв'язку, охорони здоров'я, у матеріально-технічному постачанні і збуті, фінансово-кредитній діяльності, культурі і мистецтві, освіті тощо.

Таким чином, нагромаджений приватний або пайовий капітал направляється переважно не у виробничу сферу, а на ринок торговельно-посередницьких послуг, де швидше і без значних витрат можна отримати великі прибутки. Малі підприємства з приватною формою власності забезпечують 22 % усієї виручки (валового доходу) від реалізації продукції підприємств малого бізнесу та 24 % - балансового їх прибутку, а з колективною формою власності - 77 та 75 % відповідно. В сучасних умовах розвитку підприємництва в Україні малі підприємства з колективною формою власності стають життєздатнішими за рахунок об'єднання капіталу кількох засновників, спільного ведення бізнесу, привабливих умов обмеженої відповідальності порівняно з підприємствами інших форм власності. Дослідження структурного співвідношення малих підприємств за формами власності в територіальному аспекті показало, що підприємства з колективною формою власності переважають у м. Києві (78,6 % загальної кількості діючих малих підприємств), Житомирській (71,0 %), Харківській (65,5 %), Дніпропетровській (67,8 %), Київській (66,4 % ) та Львівській (65,5 %) областях. Найвища концентрація приватних малих підприємств у Івано-Франківській (50,6 %), Черкаській (48,4 %), Сумській (44,4 %) та Херсонській (43,7 %) областях. На малому підприємстві працює у середньому 10 чоловік. Із загальної кількості працівників діючих малих підприємств питома вага штатних дорівнює 88,0 %, сумісників-8,1 %, працюючих за договорами цивільно-правового характеру-3,9 %.

Для активізації діяльності суб'єктів малого та середнього підприємництва існує відповідна економічна підоснова. Перш за все це виробничий, науково-технічний та кадровий потенціал, який був створений до початку ринкових перетворень, але сьогодні використовується далеко не в повному обсягу, так само, як ще один засіб для розвитку малого бізнесу - використання місцевих мінерально-сировинних ресурсів. Порівняно з іншими країнами, і в першу чергу - з розвинутими, Україна має набагато гірші не лише якісні, але й кількісні показники, що відображають їх розвиток. На державному рівні визначаються мінімально необхідні нормативи функціонування ринку малого підприємництва, його загальні межі. Держава повинна забезпечити спрощення законодавства, визначити обсяги прав та обов'язків суб'єктів малого бізнесу, межі втручання місцевих органів виконавчої влади у підприємницьку діяльність.

Конкретні напрями, форми та заходи, здійснювані державою й цій сфері, повинні реалізовуватися через Державну програму розвитку малого підприємництва, яка, в свою чергу, має стати невід'ємною частиною Програми соціально-економічного розвитку України. Формування та реалізацію державної політики у сфері малого бізнесу перш за все повинні проводити Міністерство економіки та Міністерство фінансів України. Програмні заходи, розраховані на середньостроковий перехід, мають забезпечувати реалізацію тактичних цілей. Однією з складових цієї роботи повинні стати створення і трансформація недержавних структур підтримки малого бізнесу. На рівні області це матиме такий вигляд: консалтинговий центр; бізнес-інформаційний центр; бізнес-інкубатор. До складу таких центрів на добровільних засадах можуть входити різні суб'єкти підприємницької діяльності. При цьому учасники, не втрачаючи своєї економічної самостійності і залишаючись юридичними або фізичними особами, можуть делегувати центру ряд управлінських функцій, виконання яких пов'язане з вирішенням спільних завдань. Їх економічні відносини з центром будуватимуться на принципах платності за проведену роботу, надані послуги тощо. На процес формування, розвитку та стабілізації роботи суб'єктів підприємницької діяльності у сфері малого бізнесу впливає велика кількість різноманітних факторів, які доцільно класифікувати за сферою та характером впливу.

За сферою впливу всі фактори можна поділити на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні фактори -- це компоненти середовища, в якому функціонує підприємство, зокрема, малий бізнес. Вони поділяються на базові та доповнюючи. Основним базовим фактором є Наявність законів, якими держава регулює діяльність малих форм підприємництва. Доти, доки держава не дозволяла громадянам створювати кооперативи та малі підприємства, малий бізнес у нашій державі не міг легально функціонувати.

До інших базових факторів можна, віднести наявність та доступність основних компонентів для організації підприємницької діяльності (кошти, приміщення, обладнання, сировина, матеріали тощо), співвідношення фіскальної та економічної функцій податків, яке б давало змогу здійснювати розширене відтворення виробничого процесу, загальна економічна стабільність у державі тощо.

Доповнюючими факторами є наявність державної підтримки малого бізнесу, інфраструктура, яка сприяє розвитку малих підприємств, процедура реєстрації підприємницьких структур тощо.

Внутрішні фактори охоплюють особисті та професійні здібності людей, які стають на шлях підприємницької діяльності. Це - і рівень їх психологічної готовності, рівень мотивації, професійна підготовка та інші фактори.

Вивчення теорії та світової практики підприємницької діяльності дозволяють визначити сукупність факторів, які будуть впливати на діяльність підприємців у найближчий час, і на основі цього з'ясувати напрями формування особистих підприємницьких якостей молоді, яка навчається. Так, загострення боротьби за ресурси, ринки збуту, енергоносії, забезпечення прибутковості підприємницької діяльності потребуватиме постійного генерування нових ідей, руйнування стереотипів, гнучкого і оперативного пристосування до зміни умов діяльності.

Підприємництво, зокрема мале, ставить вимоги і до професійної підготовки людей, які розпочинають власну справу. Люди, які створюють малі підприємства, мусять бути універсальними спеціалістами, мати знання у сфері економіки, фінансів, менеджменту, маркетингу, технології та багато інших. Тому більшість підприємців потребують або повної перепідготовки, або отримання додаткової освіти. Мережа курсів, шкіл бізнесу, готових здійснювати освітню підготовку до підприємницької діяльності, сьогодні в Україні формується.

Досвід діяльності українських бізнес-шкіл, зокрема й Міжнародного інституту менеджменту -- першої в нашій країні бізнес-школи західного типу з програмами підготовки магістрів бізнес-адміністрування (МБА) свідчить, що від бізнес-шкіл вимагають більш широкого впроваджування навчальних програм, орієнтованих на «менеджерів-власників», приділяти більше уваги особливостям розвитку та функціонування молодих підприємств малого та середнього бізнесу.

Узагальнення наукових публікацій, пов'язаних з дослідженням факторів, що впливають на підприємницьку активність, дає змогу дійти висновку, що внутрішнє середовище суб'єктів малого підприємництва повною мірою залежить від зовнішніх чинників. Саме завдяки формуванню та використанню факторів зовнішнього середовища, які сприяють також ресурсному забезпеченню, життєздатність малого підприємництва підвищується, що, у свою чергу, веде до пом'якшення його основної суперечності. Ця суперечність іманентна малому підприємництву як обов'язковому структурному елементу будь-якої системи ринкових (товарно-грошових) відносин. Разом з тим ступінь її гостроти на різних етапах еволюції ринкової економіки неоднаковий. В умовах розвиненої ринкової економіки є всі підстави говорити про пом'якшення основної суперечності малого підприємництва, тоді як на етапі перехідної економіки спостерігається її загострення, яке доповнюється, крім загальних об'єктивних чинників, ще й специфічними (особливими) чинниками, властивими Україні».

2. Характеристика основної діяльності ПП «Еріх Шюле» за 2007-2008 роки

2.1 Загальна характеристика ПП «Еріх Шюле»

Приватне підприємство «Еріх Шюле» створено 11 травня 1993 року за рішенням закордонного інвестора-засновника підприємства, громадянином Німеччини Еріхом Шюле, за рахунок свого майна та власних коштів і належить йому на правах приватної власності. Джерело інформації - додаток А.

ПП «Еріх Шюле» представляє собою самостійний господарюючий, заснований об'єкт, що має права юридичного лиця і право здійснювати свою господарчу діяльність з ціллю отримання відповідного прибутку, функціонує на принципах повної економічної та правової самостійності.

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням, підприємство набуває майнових та немайнових прав і обов'язків, виступає позивачем та відповідачем в судових органах.

Ціллю створення підприємства «Еріх Шюле» є: найбільш повне використання майна власника з метою отримання прибутку, найбільш якісне задоволення потреб українських та закордонних юридичних та фізичних лиць продукцією, роботою, послугами.

Підприємство володіє самостійністю в здійсненні господарської діяльності, використання прибутку, залишеного після уплати податків та інших боргів, відповідає за результати своєї господарської діяльності перед партнерами по договорах, бюджетом і банком, заключає договори, крім заборонених законодавством, отримує від фінансово-кредитних установ (або інших юридичних осіб) кредити на договірних засадах.

Майно підприємства складають основні фонди і обігові засоби, а також інші цінності, вартість яких відображується в самостійному балансі підприємства.

Джерелом формування майна підприємства є:

1. Основні та обігові засоби, виділені підприємству засновником на момент створення ПП «Еріх Шюле»;

2. Доходи від цінних паперів;

3. Доходи, отримані від реалізації продукції;

4. Доходи, отримані від надання номерів-кімнат;

5. Кредити банків та інших кредиторів;

6. Капітальні вкладення;

7. Придбання майна іншого підприємства, організації;

8. Інші джерела, незаборонені законодавчими актами України.

ПП «Еріх Шюле» веде первинний й бухгалтерський, оперативний й статистичний облік, складає звітність і представляє її відповідним службам по формі і в строки, передбачені законодавством, кожний рік здає засновнику звіт про результати своєї діяльності за минулий рік. Для перевірки діяльності підприємства один раз на рік засновником проводиться комплексна ревізія.

Плани програми діяльності і кошторису доходів та видатків складаються і реалізуються підприємством самостійно. Втручання будь-кого з державних або інших органів в фінансово-господарську діяльність підприємства не допускається. Якщо ж втручання все ж таки мало місце, підприємство в праві вимагати від відповідних органів відшкодування збитків і недотриманих доходів, а в відповідних випадках й моральний збиток.

Характеризуючи підприємство «Еріх Шюле» можна виділити наступне:

1. За метою і характером діяльності ПП «Еріх Шюле» - це комерційне підприємство (йому властивий комерційний характер діяльності з одержанням прибутку);

2. Форма власності - приватна (заснована на майні окремої особи, з правом найму робочої сили);

3. За розміром (кількість працівників - 24) належить до малих підприємств;

4. Залежно від способу організації діяльності - це одноосібне володіння.

Предметом діяльності підприємства «Еріх Шюле» є:

1. Інвестиційна діяльність.

2. Розвиток туризму, будівництво та експлуатація готелів.

3. Ремонт, прокат та технічне обслуговування автомобілів.

4. Виробництво товарів народного вжитку.

5. Проведення виставок, аукціонів, ярмарків.

6. Створення та відкриття магазинів, ресторанів, комерційних баз.

7. Створення банків та проведення банківських операцій.

8. Будівництво житла, об'єктів виробничого призначення.

9. Інші види діяльності.

На даному підприємстві існує лінійно-функціональна структура управління. В її основі лежить зосередження всіх виробничих та управлінських функцій у керівника (директора).

40

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.2.1 Управлінська організаційна структура ПП «Еріх Шюле»

Даний вид структури характеризується одномірністю зв'язків. У даному випадку власник підприємства має можливість постійно контролювати роботу персоналу. Головна риса цієї структури - єдність розпорядження. До переваг лінійної організації належать:

- повна відповідальність керівника за результати діяльності підлеглих йому підрозділів;

- чітко визначені зобов'язання, розподіл повноважень;

- простота та чіткість підпорядкування.

Цей тип управлінської структури, як правило, сприяє формуванню стабільної і міцної організації. Але як недолік треба зазначити велике інформаційне перевантаження керівника. До керівника пред'являють високі вимоги, він має бути висококваліфікованим фахівцем, який володіє великими різнобічними знаннями і досвідом з усіх функцій.

2.2 Особливості діяльності ПП «Еріх Шюле» в ринкових умовах

Дане підприємство здійснює матеріальні і грошові витрати, пов'язані з наданням послуг, інвестиційною діяльністю.

Витрати виробництва - це витрати різних видів економічних ресурсів, безпосередньо пов'язаних із наданням послуг (праця, основні засоби, фінансові ресурси).

Основні показники діяльності ПП «Еріх Шюле» за 2006-2007 роки представлено в таблиці 2.1. Джерела інформації - додатки Б, В.

Таблиця 2.1 Основні показники діяльності ПП «Еріх Шюле» за 2006-2007 роки

Показники	Одиниці Виміру	2006	2007	Абсолютне Відхилення (+),(-)	Темп росту, (%)
Дохід від реалізації продукції	тис. грн.	798,8	839,8	41	105,1
Середньорічна вартість основних засобів	тис. грн.	2863,6	2889,5	25,9	100,9
Середньоспискова чисельність персоналу	Особи	24	24	0	100
Фондовіддача	грн.	0,28	0,29	0,1	103,6
Чистий прибуток	тис. грн.	45,3	100,4	55,1	221,6
Продуктивність праці	тис. грн.	33,28	35,0	1,72	105,2
Рентабельність	%	1,6	3,4	1,8	212,5

Для визначення показників діяльності, що надані у таблиці 2.1, використані дані балансу підприємства та фінансової звітності підприємства «Еріх Шюле» (див. додатки Б, В) і наступні формули:

1. Фондовіддача розраховується за формулою (2.1):

, ( 2.1)

де В - вартість виробленої продукції за рік;

S_свр- середньорічна вартість основних засобів.

За 2006 рік фондовіддача для ПП «Еріх Шюле» становить:

798,8/2863,6= 0,28 грн.

Розрахуємо за 2007 рік:

839,8/2889,5= 0,29 грн.

2. Продуктивність праці (Пп):

(2.2)

де В рік- річний обсяг виробництва товарної або реалізованої продукції;

Ч ср- середньоспискова чисельність працюючих.

Розрахуємо цей показник для ПП «Еріх Шюле». За 2006 рік продуктивність праці склала:

798,8/ 24 33,28 грн.

За 2007 рік продуктивність праці становить:

839,8/ 24 = 35,0 грн.

3. Рентабельність виробництва (%) розраховується за такою формулою (2.3):

, (2.3)

де ЧП - чистий прибуток;

S сер - середньорічна вартість основних засобів.

По даному підприємству рентабельність виробництва за 2006 рік склала:

45,3/ 2863,6 * 100 %= 1,6%

За 2007 рік цей показник дорівнює:

100,4 / 2889,5 * 100%= 3,4% .

Розглянувши показники діяльності можна зробити висновок, що дохід від реалізації продукції в 2007 році збільшився на 5,1 % порівняно з 2006 роком. Цьому сприяло збільшення обсягу реалізованої продукції. Середньорічна вартість основних засобів у звітному році збільшилась на 0,1 %. Фондовіддача збільшилась на 3,6 % за рахунок збільшення обсягу виробництва. Середньоспискова чисельність персоналу залишилась незмінною. Продуктивність праці збільшилась на 5,2 % та рентабельність виробництва - на 112,5 %, внаслідок збільшення обсягів виробництва продукції. Для більш ширшого дослідження ПП «Еріх Шюле» необхідно дослідити динаміку доходів та динаміку витрат, які представлені у таблицях 2.2 та 2.3.

У таблиці 2.2 надана динаміка доходів підприємства ПП «Еріх Шюле» за 2006-2007 роки.

Таблиця 2.2 Динаміка доходів ПП «Еріх Шюле» за 2006-2007 роки

Показники	2006	2007	Абсолютне відхилення, (+),(-)	Темп росту, (%)
Дохід від реалізації продукції	798,8	839,8	41	105,1
Непрямі податки	48,1	-	-48,1	-
Чистий дохід від реалізації продукції	750,7	839,8	89,1	111,9
Інші операційні доходи	17,8	19,1	1,3	107,3
Інші звичайні доходи	36,8	36,9	0,1	100,2
Разом чисті доходи	805,3	895,8	90,5	111,2
Чистий прибуток	45,3	100,4	55,1	221,6

У 2007 році дохід від реалізації продукції збільшився на 41 тис. грн. Непрямі податки склали у 2007 році 0 грн., що на 48,1 тис. грн. менше,ніж у 2006 році. Чистий дохід від реалізації продукції збільшився на 89,1 тис. грн. Інші операційні доходи збільшився на 1,3 тис. грн.. Також інші звичайні доходи, порівняно з 2006 роком, підвищились на 0,1 тис. грн. Разом чисті доходи склали 895,8 тис. грн., що на 90,5 тис. грн. (11,2 %) більше ніж у 2006 році. Чистий прибуток у 2007 році збільшився на 55,1 тис. грн. (121,6 %). Загалом,підприємство у 2007 році спрацювало ефективно. Відбулося збільшився всіх видів доходів, що відображається на прибутковості даного підприємства.

Динаміка доходів виявила загалом прибутковість 2007 року; розглянемо динаміку витрат на даному підприємстві за 2006-2007 рр., що надана у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Динаміка витрат ПП «Еріх Шюле» за 2006-2007 роки

Показники	2006	2007	Абсолютне відхилення, (+), (-)	Темп росту, (%)
Матеріальні затрати	359,2	255,6	-103,6	71,2
Витрати на оплату праці	192,6	209,4	16,8	108,7
Відрахування на соціальні потреби	49,6	98,3	48,7	198,2
Амортизація	66,4	76,0	9,6	114,5
Інші операційні витрати	96,1	156,1	60	162,4
Разом витрати	764	795,4	31,4	104,0

У таблиці 2.3 надана динаміка витрат ПП «Еріх Шюле» за 2006-2007 роки. Дані таблиці свідчать, що у 2007 році матеріальні затрати на виготовлення продукції зменшилися на 103,6 тис. грн. (28,8 %), порівняно з 2006 роком. Витрати на оплату праці у звітному році збільшився на 16,8 тис. грн. (8,7 %). Відрахування на соціальні заходи у 2007 році, порівняно з 2006 роком, збільшились на 48,7 тис. грн. Відрахування на амортизацію збільшились на 9,6 тис. грн.. Інші операційні витрати збільшився на 60 тис. грн. (62,4 %). Разом всі витрати збільшився на 31,4 тис. грн., порівняно з 2006 роком.

Зважаючи на ці показники, можна зробити висновок, що ПП «Еріх Шюле» у 2007 році працювало краще, ніж 2006 році. Про це свідчить значне збільшення чистого прибутку та виручки від реалізації продукції.

3. Малі підприємства в сучасних умовах господарювання

3.1 Державна підтримка малого підприємництва

Державна підтримка малого підприємства - це насамперед створення державою організаційно-правових умов для розвитку підприємницьких структур. Державні програми підтримки малого бізнесу повинні враховувати стан бюджетної, кредитно-фінансової системи, рівень населення для ефективного та своєчасного прямого та непрямого впливу на розвиток підприємництва.

Основними принципами державної політики є створення сприятливих умов для розвитку малого підприємництва, зокрема забезпечення:

-- системності та комплексності механізмів державного регулювання розвитку малого підприємництва;

-- цілеспрямованості та адресності підтримки суб'єктів малого підприємництва шляхом вибору пріоритетів та концентрації ресурсів для їх реалізації;

-- рівноправного доступу суб'єктів малого підприємництва усіх форм власності до фінансових, матеріальних, природних, інформаційних та інших ресурсів.

Однією з причин значного гальмування розвитку малого бізнесу в Україні є відсутність якісної правової бази. Першим Законом, який визначив, хто може бути суб'єктом малого підприємництва, та якою мірою держава підтримує розвиток цієї сфери, став Закон України «Про державну підтримку суб'єктів малого підприємництва «від 19.10.2000 р. № 2065-ІІІ. Крім того, питання, пов'язані з відкриттям та функціонуванням власної справи, розглядаються в багатьох законодавчих актах та постановах.

Згідно з чинним законодавством України підприємницька діяльність без державної реєстрації є незаконною. У цивільному кодексі України передбачено, що заняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), якщо його отримання передбачено законодавством, тягне за собою адміністративну відповідальність (штраф, конфіскацію виготовленої продукції, знарядь виробництва та сировини) або позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю (статті 164 та 148/3 Цивільного кодексу України).

Тому процедура відкриття та державної реєстрації власної справи є одним із найважливіших факторів, що визначають розвиток малого підприємництва.

З прийняттям «Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 29 квітня 1994 року, процедура реєстрації формально стала заявочною. Пізніше 25 травня 1998 року Постановою № 740 Кабінет Міністрів затверджує нове Положення « Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності».

Підприємницька діяльність в Україні, як і в багатьох інших державах, пов'язана з певними обмеженнями. По-перше, існує державна монополія на окремі види діяльності. Зокрема, ніякі підприємства, крім державних, не мають права виготовляти й реалізувати наркотичні засоби, вибухові речовини, військову зброю, охороняти об'єкти державної власності.

По-друге, багато видів діяльності пов'язані з необхідністю їх ліцензування. Порядок ліцензування регламентується Законом України від 01.06.2000 р. № 1775-Ш «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» Згідно з цим документом 60 видів господарської діяльності підлягають ліцензуванню. У деяких випадках для одержання ліцензії необхідна підготовка багатьох документів, що ускладнює процедуру відкриття власної справи.

Проте із прийняттям Закону України «Про державну підтримку суб'єктів малого підприємництва» були ліквідовані деякі прогалини, пов'язані з необхідністю ефективного втручання держави у розвиток сфери малого бізнесу.

Нині цей Закон (єдиний в Україні, дія якого стосується сфери малого підприємництва) визначає правові засади державної підтримки суб'єктів малого підприємництва незалежно від форми власності з метою якнайшвидшого виходу з економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ в Україні.

Відносини щодо державної підтримки малого підприємництва регулюються цим Законом, Законом України «Про підприємництво» та іншими нормативно-правовими актами.

Метою державної підтримки малого підприємництва є:

1. Створення умов для позитивних структурних змін в економіці України;

2. Сприяння формуванню й розвитку малого підприємництва, становлення малого підприємництва як провідної сили в подоланні негативних процесів в економіці та забезпечення сталого Позитивного розвитку суспільства;

3. Підтримка вітчизняних виробників;

4. Формування умов для забезпечення зайнятості населення України, запобігання безробіттю, створення нових робочих місць.

Основні напрями державної підтримки малого підприємництва.

Державна підтримка малого підприємництва здійснюється за такими напрямами:

1. Формування інфраструктури підтримки й розвитку малого підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва.

Така форма підтримки малого підприємництва здійснюється шляхом створення та забезпечення діяльності мережі бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів тощо.

Основними завданнями цих організацій є:

- консультування з питань законодавства України;

- надання інформації щодо здійснення державної підтримки Суб'єктів малого підприємництва;

- надання інформації щодо наявності в регіоні необхідності використання товарів (послуг), що виготовляються суб'єктами малого підприємництва, які розташовані на території регіону;

- підвищення рівня кваліфікації управлінського персоналу суб'єктів малого підприємництва.

2. Встановлення системи пільг для суб'єктів малого підприємництва та запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає:

- заміну сплати встановлених законодавством;

- застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку.

Порядок ведення спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності визначається Кабінетом Міністрів України.

Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд із діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва. Фінансове забезпечення реалізації державної політики у сфері підтримки малого підприємництва здійснюють відповідно до своєї компетенції на загальнодержавному рівні Український фонд підтримки підприємництва,на регіональному рівні - регіональні фонди підтримки підприємництва, на місцевому рівні - місцеві фонди підтримки підприємництва.

Регіональні та місцеві фонди підтримки підприємництва є юридичними особами, засновниками яких можуть бути місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, Український фонд підтримки підприємництва, юридичні та фізичні особи.

Кошти Українського фонду, регіональних та місцевих фондів підтримки підприємництва формуються за рахунок бюджетних коштів, коштів, одержаних від приватизації державного та відчуження комунального майна, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних, та інших коштів.

Зазначені фонди є неприбутковими організаціями.

Фінансова підтримка малого підприємництва здійснюється зазначеними фондами за передбаченими відповідними програмами напрямами через уповноважені банки, які визначаються за результатами тендеру.

Порядок створення та функціонування Українського фонду підтримки підприємництва визначається Кабінетом Міністрів України.

3. Залучення суб'єктів малого підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.

Участь суб'єктів малого підприємництва в державних та регіональних програмах, залучення їх до виконання державних та регіональних замовлень здійснюються на конкурсних засадах.

Органи, що здійснюють підтримку малого підприємництва.

Державна підтримка малого підприємництва здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва, іншими центральними органами виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень сприяє розвитку малого підприємництва, спрямовує, координує й контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики щодо його підтримки.

Центральний орган виконавчої влади з питань регуляторної Політики та підприємництва в межах своїх повноважень бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики розвитку малого підприємництва.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування на підставі Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні в межах своєї компетенції розробляють, погоджують та затверджують відповідні програми підтримки малого підприємництва та контролюють їх виконання.

Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва.

Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні є комплексом заходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо вирішення проблем розвитку малого підприємництва. Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні затверджується Верховною Радою України шляхом прийняття відповідного закону. Заходи щодо реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні щорічно затверджуються Кабінетом Міністрів України, а обсяги їх бюджетного фінансування Затверджуються Верховною Радою України в Законі України про державний бюджет України на черговий рік. Кабінет Міністрів України щорічно разом із проектом Закону України про Державний бюджет України подає на розгляд Верховної Ради України інформацію про стан виконання Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні та обґрунтування виділення коштів на виконання заходів щодо реалізації зазначеної Програми в наступному бюджетному році із зазначенням джерел фінансування.

Відбір проектів по реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні здійснюється на конкурсних засадах. Положення про проведення конкурсів проектів затверджується Кабінетом Міністрів України.

На основі аналізу ринку України, розвитку малого бізнесу можна зробити висновок, що формування підтримки підприємництва повинне відбуватися на основних двох рівнях - це державному та регіональному. На державному рівні повинні визначатися мінімально необхідні нормативи функціонування ринку малого підприємництва, його загальні межі.

3.2 Програми фінансування малого бізнесу в Україні Європейським банком реконструкції та розвитку й Німецько-Українським фондом

У листопаді 1998 року Європейський банк реконструкції та розвитку розпочав Програму мікрокредитування в Україні. Ця програма є розширенням кредитної лінії для малих та середніх підприємств, що існує в Україні з 1995 року та становить за обсягом 120 млн дол. США, кредити малим підприємствам становлять 75 % від загальної суми.

Програма кредитування має на меті підтримку розвитку мікро-та малих підприємств, шляхом створення сприятливих умов для отримання банківських кредитів.

Особлива увага приділяється тим бізнес-групам, які зазвичай не отримували належної уваги і, часом, мають навіть «сумнівну» репутацію -- малі підприємці, які займаються дрібною торгівлею на місцевих ринках. Реалізація програми проходить за підтримки ТАСІ8 -- Програми Європейського Союзу та USAID -- Агентства США з міжнародного розвитку. З українського боку відповідальним за виконання проекту є Національний банк.

Вимоги до малих, середніх підприємств--позичальників, позик та проектів.

Мале (середнє) підприємство--позичальник:

1. Має бути зареєстровано в Україні як юридична особа і відноситься до приватного сектора або контролюватися ним.

2. Має бути платоспроможним та життєздатним з комерційної точки зору.

3. Повинно мати не більше ніж 500 постійних працівників.

4. Не може бути компанією, пов'язаною з банком учасником, який надає позику.

5. Не може вносити суттєвих змін до своїх статутних документів упродовж усього строку кредиту.

6. Співвідношення борг/капітал (з урахуванням позики) до та протягом строку впровадження проекту не повинно перевищувати 70 : 30.

7. Активи підприємства перед упровадженням проекту повинні становити не більше ніж 4 000 000 дол. США (на основі відновлення вартості, без урахування вартості землі та будівель).

Проект:

1. Кожен проект затверджується на основі оцінки, проведеної банком -- учасником та Кредитним радником ЄБРР, включаючи перегляд детального бізнес-плану.

2. Проект повинен, у найгіршому випадку, мати позитивну чисту теперішню власність при ставці дисконту, яка щонайменше урівнювала б майбутні грошові надходження з вартістю кредиту, включаючи проценти та інші збори.

3. Проект повинен бути розроблений з дотриманням відповідних нормативів щодо охорони здоров'я, навколишнього середовища та безпеки праці, зокрема, згідно з чинним екологічним законодавством України та Природоохоронними вимогами й Екологічними процедурами ЄБРР.

4. Проект не повинен бути пов'язаний із гральним бізнесом, виробництвом тютюнових виробів, міцних напоїв (з умістом алкоголю більше 15 %), зброї та військового спорядження, а також товарами та діяльністю, занесеною до Природоохоронного списку ЄБРР.

5. Мінімальний розмір проекту -- 180 000 дол. США.

6. Максимальний розмір проекту -- 4 000 000 дол. США.

7. Бенефіціар або спонсор повинен внести щонайменше 30 % вартості проекту з власних коштів (включаючи значну суму в грошовій формі).

8. Закупівля товарів та послуг має здійснюватися відповідно до правил ЄБРР із тим, щоб товари та послуги купувалися за ринковими цінами та за принципами тендеру, і щоб рішення про капітальні інвестиції приймалися з урахуванням ефективності вкладення коштів на конкурентних засадах.

Позики:

1. Фінансування в доларах США надаватиметься для:

- довгострокового фінансування засобів виробництва;

- фінансування лізингу;

- короткострокового фінансування експортних контрактів.

2. Позики не надаватимуться для покриття існуючих зобов'язань приватних підприємств перед банками-учасниками або для інвестицій у цінні папери;

3. Застава має покрити щонайменше 120 % позики;

4. Предмет застави підлягає обов'язковому страхуванню законодавством;

5. Мінімальний розмір позики -- 125 доларів США;

6. Період повернення позики залежить від майбутніх грошових потоків за проектом і підлягає таким обмеженням;

- позики надаються на строк до 5 років, включаючи пільговий період щонайменше у два роки;

- позики для фінансування оборотного капіталу мають строк, відповідний до циклу обороту коштів (як правило до 12 місяців);

8. Проценти, що підлягають сплаті за позикою, складаються з:

- процентної ставки НБУ та маржі, що забезпечить банку-учаснику комерційний прибуток (процентна ставка для малих (середніх) підприємств-позичальників не перевищуватиме LIBOR+8 %);

- зборів та комісій, що включають одноразову комісію, комісію за зобов'язання та інших комерційно обґрунтованих комісій.

Німецько-Український фонд було створено в 1996 році з метою поліпшення доступу до кредитів малих та середніх підприємств в Україні. Німецько-Український фонд є доповненням уже існуючих проектів у рамках програми уряду Німеччини «Трансформ». Капітал Німецько-Українського фонду становить 12 млн DМ (зараз у перерахунку в євро), які було надано Україні Кредитною установою для відбудови від імені уряду Німеччини у вигляді гранту. Фонд має статус неприбуткової організації та діє у вигляді «вічного» револьверного фонду. У липні 1999 року, під час офіційного візиту до України Федерального Канцлера Німеччини Герхарда Шрьодера, Національний банк України та Міністерство фінансів приєдналися до Фонду та збільшили його статутний капітал на 32 млн DМ.

Починаючи з квітня 1997 року Німецько-Українським фондом було видано приблизно 3000 кредитів на суму 50 млн дол. США.

Програма фінансування Фонду переслідує декілька взаємопов'язаних цілей:

- надання кредитів мікро та малим підприємствам;

- надання технічної підтримки українським комерційним банкам у питанні сприйняття розвитку зазначених пільгових груп;

- створення умов довготривалого фінансування мікро та малих підприємств на базі українських комерційних банків.

Головним завданням компонента технічного співробітництва є запровадження кредитної технології, що базується, у першу чергу, на аналізі характеру та історії підприємства, якості його бізнесу, вірогідності та прибутковості запропонованого проекту. Питання забезпечення також не повинно залишатися поза увагою, але, навмисно, є останнім у низці завдань, які кредитний експерт повинен виконувати. Високо цінується та заохочується персональна відповідальність позичальника за кредит, що надається на розвиток його бізнесу. Врахування неофіційного прибутку від бізнесу і, таким чином, аналіз соціально-економічної сфери клієнта в цілому, враховуючи його власні кошти, є невід'ємною частиною фінансового аналізу. В Україні, особливо мікропідприємства, у більшості випадків приховують вагому частину своїх прибутків із тим, щоб мати можливість розвивати свій бізнес в умовах бюрократії, кримінального оточення, високих та постійно змінюваних податків, недосконалих законів, що сприяють криміналізації малого бізнесу, особливо торгівля.

Зусилля технічної співпраці також спрямовані на запровадження ефективної процедури надання кредитів, що включає в себе ефективний механізм делегування відповідальності банкам-партнерам. Зокрема, це стосується створення кредитного комітету, який складається з кваліфікованих працівників банку, та спроможні до раціонального обговорення й тверезої оцінки ризиків, пов'язаних з окремими кредитами, та прийняття рішення про надання кредиту. Відповідно банки-партнери з одного боку несуть 100 % кредитний ризик, а з іншого -- мають право на отримання відсоткової маржі, що робить їхню діяльність із мікрокредитування прибутковою та є головною передумовою для досягнення довго строковості.