Показники та методи вимірювання продуктивності праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Зміст

Вступ

1. Показники та методи вимірювання продуктивності праці. Аналіз продуктивності праці

2. Факторний аналіз продуктивності праці на основі економіко-статистичних моделей

3. Програми управління продуктивністю праці. Вибір та обґрунтування заходів з підвищення ефективності виробництва

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Праця - це складне й багатоаспектне явище, яке відіграє в житті суспільства і кожної людини таку важливу роль, що саме це поняття в широкому розумінні є невіддільним від людського життя. Праця - це свідома доцільна діяльність людей,спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей, першооснова і необхідна умова життя людей і суспільства. Особливості праці як об'єкта дослідження полягають утому,що праця людей - це доцільна діяльність людей зі створення благ та послуг; праця є однією з умов життєдіяльності не тільки окремої особи,а й будь-якого підприємства чи організації. Становлення ринкової економіки України потребує раціонального, ефективного розподілу та використання трудових ресурсів. Це, у свою чергу, передбачає облік чисельності та складу працівників, а також їхній рух на кожному робочому місці, що впливає на продуктивність праці. Також, потрібно розуміти, що результати господарської діяльності залежить передусім від ефективності використання живої праці. Це потрібно для того щоб забезпеченість підприємства необхідними трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці сприяли збільшенню обсягів виробництва. Одним з найважливіших аспектів вивчення використання трудових ресурсів є аналіз результативності праці в процесі виробництва товарів і послуг: вимірювання рівня динаміки продуктивності праці, вивчення факторів зростання продуктивності праці.

В своєму рефераті я буду використовувати загальну теоретичну базу, без якої не можливо розрахувати продуктивність праці на підприємствах; я розгляну приклад підприємства ВАТ ,,Вінницький олійно-жировий комбінат,, за даними 1996-2007 рр. (Факторний аналіз продуктивності праці на основі економіко-статистичних моделей).[1]

Показники продуктивності праці характеризують якісний бік використання робочої сили на підприємстві. Продуктивність праці прийнято за один із найважливіших узагальню вальних показників діяльності кожного підприємства, тобто продуктивність праці є основним показником ефективності виробництва. Основною метою планування продуктивності праці є пошук резервів, використання яких дозволило б організації вийти на більш низький рівень витрат на персонал, чим досягнутий конкурентами, і забезпечити тим самим можливість виживання в умовах ринку. Вимірюванню продуктивності праці на підприємствах на рівні регіонів, за видами економічної діяльності й у країни в цілому останнім часом не приділяється належної уваги. Хіба, що можна згадати затверджені наказом Міністерства економіки України від 26.12.08 №916 тимчасові методичні рекомендації розрахунку продуктивності праці в цілому в економіці та за видами економічної діяльності. Така ситуація пов'язана зі зміною значення продуктивності праці за умов ринкової економіки порівняно з адміністративно - командною, за якої метою було нарощування виробництва продукції без урахування потреб споживачів.[7]

1. Показники та методи вимірювання продуктивності праці. Аналіз продуктивності праці

Продуктивність праці - найважливіший якісний показник використання трудових ресурсів підприємства і головний фактор зростання обсягів виробництва продукції.

Рівень продуктивності праці може бути визначений двома показниками:

кількістю продукції, що виробляється за одиницю часу (цей показник називається середнім виробництвом продукції за одиницю часу, або продуктивністю праці);

витратами часу на одиницю продукції (цей показник називається трудомісткістю одиниці продукції).[5]

Розрізняють показники рівня продуктивності праці: середньогодинний, середньоденний, середньомісячний, середньоквартальний, середньорічний виробіток продукції. Тобто під час аналізу обчислюють годинну, денну і місячну продуктивність праці одного працюючого або одного робітника. Перші два показники визначаються як відношення обсягу товарної продукції до загальної кількості відпрацьованих усіма робітниками людино-годин і людино-днів, а інші - як відношення того самого обсягу до середньоспискової чисельності робітників або всіх працівників. Також показниками продуктивності праці, які традиційно використовуються у вітчизняній статистиці й економічній практиці, є виробіток й трудомісткість. Виробіток визначається кількістю продукції (робіт, послуг) виробленою за одиницю робочого часу або одним працівником. Трудомісткість характеризується кількістю робочого часу, затраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг). Що більший виробіток продукції за одиницю часу або що менші затрати праці на одиницю продукції, то вищий рівень продуктивності праці. Проте відсоток зниження виробітку не рівнозначний відсотку зниження трудомісткості. Продуктивність праці характеризується вартісними, трудовими та натуральними показниками. (Усі методи вимірювання були згруповані в такий спосіб):

1) Натуральні методи передбачають вимірювання обсягу виробництва продукції у фізичних одиницях (штуках, кілограмах тощо). Ці методи найбільш точні, однак мають обмежену сферу застосування, оскільки більшість підприємств випускають різнорідну продукцію. Іноді для вимірювання продуктивності праці використовуються умовно - натуральні методи, що базуються на приведенні різних виробів до одного вимірника

2) Трудовий метод базується на використанні для характеристики обсягів виробництва норми затрат праці - нормо-годин. Він застосовується для оцінювання рівня продуктивності праці на окремих дільницях виробництва, у цехах, але потребує високої якості норм і широкого застосування. За різної напруженості норм такий метод дає суттєві викривлення, тому його застосовують досить рідко.

3) Вартісні методи передбачають використання вартісних показників обсягу продукції, до яких відносять валову, товарну продукцію, нормативну вартість обробки, чисту та умовно-чисту продукцію. Використання тривалий час показника валової продукції в розрахунку продуктивності праці пояснюється тим, що продукція різних підприємств за різні періоди вимірювалася в єдиних оптових цінах станом на певний період. Це давало можливість нівелювати зміни цін у різні періоди і досягти зі ставності показників. Основними видами цього методу є те, що вартість продукції відображала не тільки затрати праці, але й вартість сировини, матеріалів, кооперованих поставок. Тобто збільшення останніх збільшувало продуктивність праці без будь - якої участі працівників підприємства.[6]

У швейній, поліграфічній і деяких інших галузях промисловості для характеристики обсягів виробництва використовується показник нормативної вартості обробки, який включає нормативну вартість затрат праці. Найуніверсальнішим є грошовий вимірник, який може бути використаний на будь-якому підприємстві чи галузі виробництва. Аналізуючи продуктивність праці в динаміці, товарну продукцію необхідно перерахувати в порівняних цінах, що певною мірою забезпечить можливість об'єктивного аналізу затрат праці на виготовлення продукції.

Найбільш поширеним показником у плануванні продуктивності праці є середньорічний виробіток продукції на одного працюючого. Його величина залежить від виробітку робітників, їх питомої ваги в загальній чисельності працюючих,. А також від кількості відпрацьованих ними днів і тривалості робочого дня [6].

Використання робочого часу аналізується за допомогою таких показників: середньої кількості днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період;середня тривалість робочого дня. Середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період, характеризує тривалість робочого періоду в днях. На цей показник впливають такі фактори: втрати робочого часу і в тому числі прогули; невиходи з дозволу або з ініціативи адміністрації; масові невиходи на роботу; кількість днів чергової відпустки; кількість вихідних і святкових днів, кількість днів тимчасової непрацездатності, відпустки у зв'язку з навчанням. Тривалість робочого дня робітника залежить від таких факторів: величини нормативно встановленого робочого тижня; часу простого тижня; часу надурочної роботи; часу простою протягом робочої зміни; неповного робочого часу; часу інших скорочень робочого дня; передбачених законодавством.

Повному використанню трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих за звітний період днів і годин одним працюючим і одним робітником, а також за інтенсивністю використання робочого часу. Під час аналізу необхідно визначити відхилення фактичних показників від планових або від аналогічних показників минулих періодів і встановити конкретні причини можливих відхилень. Такий аналіз потрібно проводити, щодо кожної категорії працівників, кожного підрозділу і щодо підприємства в цілому за звітний період і в динаміці.

Таблиця 1. Використання робочого часу на підприємстві

Показники	Минулий період	Звітний період	Відхилення (+ ; -)
		план	фактично	від плану	від минулого періоду
1. Середньооблікова чисельність робітників, осіб	479	520	530	+10	+51
2. Відпрацьовано одним робітником а) днів б) годин (р. 2а · р.3)	219 17,301	219 1752	218 1722,2	-1 -29,8	-1 -7,9
3. Середня тривалість робочого дня, год.	7,9	8,0	7,9	-0,1	-
4. Фонд робочого часу, год. (р. 1· р. 2б)	828717,9	911040,0	912766	+ 1726,0	+84048,1

Дані для аналізу продуктивності праці (табл. 2).

Наведені в таблиці 2 дані свідчать про те, що на підприємстві підвищилась продуктивність праці. Середня продуктивність праці одного робітника підвищилась проти плану на 38,05 грн., що в відсотках складає 43,45. дані таблиці 2 свідчать про те, що підприємство перевиконало план за всіма показниками продуктивності. Аналіз показує, що продуктивність праці зросла за всіма показниками проти планових, але не однаковою мірою.

Різниця в рівнях виконання плану щодо середньої продуктивності праці одного працюючого і одного робітника 15,7% (59,1 - 43,4) пояснюється зниженням питомої ваги робітників у загальній чисельності працівників основної діяльності на -3,9%(92,5 - 96,3). Різницю в рівні виконання плану одним робітником щодо середнього динної і середньоденної продуктивності праці в 12,9% (46,2 - 59,1).

Найбільш узагальненим показником продуктивності праці є середня продуктивність праці одного працюючого. Величина його залежить від продуктивності праці робітників, їхньої питомої ваги в загальній чисельності відпрацьованих ними днів та тривалості робочого дня.

Таблиця 2

№	Показник	Умовні позн.	Минулий період	Звітний період	Відхилення від плану (+,-)
				за планом	факт.	абсол.	%
1.	Товарна продукція, тис. грн..	ТП	35597	45597	66644	+21047	+46,2
2.	Чисельність працівників, осіб	ЧП	520	540	573	+33	+6,1
3.	З них робітників	ЧР	479	520	530	+10	+9,1
4.	Питома вага робітників у загальній чисельності працівників, %	ПВр	92,1	96,3	92,5	-3,8	-3,9
4а	Кількість відпрацьованих робітниками, люд.-днів. тис.	ЛДр	221,0	219,0	201,2	-17,8	-8,1
4б	Людино-годин, тис.	ЛТр	980,0	1096,0	1096,2	+0,2	0,02
5.	Кількість днів відпрацьованих одним робітником (ряд 4а : ряд 3)	Д	219	219	218	-1	0,46
6.	Тривалість робочого дня, год.	Тз	7,9	8,0	7,9	-0,1	1,3
7.	Середня кількість годин, відпрацьованих одним робітником (р. 4б : р. 3)·100)	Гз	2045,93	2107,69	2068,3	-39,4	-1,9
8.	Середня продуктивність праці одного робітника (р1:р3)грн..	РВр	74,32	87,69	125,74	+38,05	+43,4
9.	Середня продуктивність праці одного робітника (р.1 : р. 4а), грн.	ДВр	161,07	208,21	331,23	+ 23,02	+59,1
10	Середня продуктивність праці одного робітника (р. 1 : р. 4б), грн.	ГВр	36,32	41,60	60,80	+19,2	+46,2

Отже, серед продуктивності праці одного працюючого дорівнює добутку таких факторів:

РВп = ПВр · Д · Т · ГВр.

Розрахунок впливу даних факторів на зміну рівня середньої продуктивності праці одного працюючого проводиться методом абсолютних різниць:

Зміна питомо ваги робітників:

- 3,8 · 45597 : 100 = - 1732,69 грн.

Зміна середнього виробітку одного робітника

123,02 · 92,5 : 100 = +113,79 грн.

Аналогічно аналізується зміна середнього виробітку одного робітника, яка залежить від кількості відпрацьованих днів у звітному періоді, середньої тривалості робочого дня і середнього динного виробітку:

зміна кількості відпрацьованих одним робітником днів:

(-1) · 8 · 41,6 = - 332,8 грн.

зміна тривалості робочого дня:

(-0,1) · 218 · 41,60 = - 906,88 грн.

зміна середнього динного виробітку одного робітника:

9,2 ·218·7,8 = + 32647,68 грн.

За даними аналізу середній виробіток одного працюючого вищий від планового на 38,05 грн. (125,74 - 87,69). Він збільшиться за рахунок зростання середнього динного виробітку одного робітника.

На наступному етапі аналізу продуктивності праці необхідно проаналізувати показник, від якого залежить рівень середньоденного і середньорічного виробітку робітників, - середнього динну продуктивність праці одного робітника. Аналіз продуктивності праці завершується розрахунком впливу окремих факторів на обсяг товарної продуктивності у звітному періоді. Розрахунок проводиться методом абсолютних різниць:

Зміна кількості робітників:

10 · 219 · 8 · 41,60 = 728,8 тис. грн.

Зміна кількості відпрацьованих одним робітником днів:

-1 · 530 · 8 · 41,60 = - 176,4 тис. грн.

Зміна тривалості робочого дня:

-0,1 · 530 · 218 · 41,60 = 480,646 тис. грн.

Зміна середньогодинного виробітку одного робітника:

19,2 · 218 · 7,9 · 530 = 17525 тис. грн.

Розрахунок свідчить, що на випуск товарної продукції негативно вплинув другий фактор.[7]Отже, за планування й організації виробництва необхідно обов'язково враховувати можливості із цілоденними, внутрішньозмінними, невиробничими втратами робочого часу.

2. Факторний аналіз продуктивності праці на основі економіко-статистичних моделей

Розвиток науки багато в чому визначається появою нових і вдосконалених існуючих методичних прийомів як інструментарію дослідження сутності явищ і процесів. Розширення складу методичних прийомів - це не одноразовий акт, а безперервний процес, зумовлений потребами розвитку суспільного виробництва. У системі методичних прийомів слід виокремити економіко - статистичні моделі як ефективний інструмент дослідження, що широко використовується впродовж останніх десятиріч.

Для того щоб економіко-статистична модель мала пізнавальну і практичну цінність, вона повинна відповідати певним вимогам, зокрема: ґрунтуватися на основних положеннях економічної теорії; адекватно відображати реальну економічну дійсність; враховувати найбільш важливі фактори, що визначають рівень досліджуваного показника; відповідати встановленим критеріям, тобто бути логічно і статистично адекватною, а також статистично надійною; дозволяти одержувати таку інформацію про особливості функціонування економічного об'єкта, що до її реалізації була невідома. Використання нового методичного прийому в економічних дослідженнях буде виправданим і ефективним лише тоді, коли він теоретично більш досконалий або забезпечує більш високу точність розрахунків порівняно з існуючими прийомами. Водночас новий прийом дозволяє інколи не тільки доповнити традиційні прийоми, а й розробити новий напрям в економічному дослідженні. Одним із перспективних напрямів застосування економіко - статистичних моделей є проведення факторного аналізу як засобу пошуку резервів виробництва.

На сучасному етапі для здійснення факторного аналізу використовується переважно метод ланцюгових підстановок та його похідні (модифікації) - методи відносних абсолютних різниць, індексний метод тощо. Зазначені прийоми вирізняються простотою, можливістю виявлення функціональної залежності, між факторами та результативним показником, універсальністю. Але разом з тим, незважаючи на названі переваги, прийоми ланцюгових підстановок та його різновиди мають окремі недоліки. [2, c.11-15].

Так, згідно з правилом послідовності заміни факторів з базисних (планових) величин на звітні (фактичні), у першу чергу заміні підлягають кількісні фактори, далі структурні фактори і в останню чергу - якісні. До речі, така послідовність наразі науково не обґрунтована, лише зазначено, що від послідовності включення факторів в,, ланцюжок,, врешті - решт залежать результати аналізу, а саме кількісна оцінка впливу кожного фактора на рівень результативного показника. Яким чино діяти, якщо факторна система складається з кількох кількісних чи якісних факторів або з одних тільки якісних факторів, - стає проблемою дослідника.

Наприклад, факторна модель продуктивності праці може мати такий вигляд:

W = f * ФО

Де W - продуктивність праці, f - фондовіддача; ФО - фондоозброєність.

Оскільки в рівнянні обидва фактори якісні, то від послідовності включення їх в ,,ланцюжок,, замін залежить кількісна оцінка впливу кожного фактора на рівень результативного показника. Зрештою це спричиняє проблемну ситуацію при формулюванні кінцевих висновків дослідження. Наведений приклад підтверджує вищевикладені положення про суперечності, що виникають при використанні методу ланцюгових підстановок та його різновидів. Не заперечуючи доцільність використання вищезазначених прийомів, вважається за необхідне розширити методичний апарат факторного аналізу за рахунок економіко-статистичних моделей, зокрема кореляційних. Розглянемо методику проведення факторного аналізу продуктивності праці на основі економіко-статистичної моделі, за яку використовується кореляційна модель як один з основних інструментів моделювання економічних процесів.

Продуктивність праці - один із найважливіших якісних показників діяльності підприємства, об'єднання, галузі. За рівнем продуктивності праці визначають ступінь розвитку окремого підприємства, галузі,країни. Методика проведення аналізу продуктивності праці на основі кореляційних моделей недостатньо представлена в літературі, як виняток може бути цементна, цукрова, спиртна, а аналіз же продуктивності праці на основі кореляційних моделей на рівні окремих підприємств, зокрема в олійно-жировій промисловості, взагалі відсутній, тому данні, що тут приставлені дуже важливі.

Враховуючи сучасні реалії господарювання, коли підприємства стали незалежними господарюючими одиницями, акцент у дослідженнях також повинен бути перенесений на мікрорівень (підприємство, об'єднання підприємств). З огляду на вищесказане, я розгляну методику проведення факторного аналізу продуктивності праці на основі економіко - статистичної моделі для олієекстракційного заводу, що входить до складу підприємства ВАТ ,,Вінницький олійно-жировий комбінат,, за даними 1996 - 2007 рр.

Побудові й аналізу економіко - статистичної моделі передує вибір досліджуваного показника та відбір факторів, що визначають його рівень. Так продуктивність праці може оцінюватись різними показниками - натуральними, умовно - натуральними, трудовими, вартісними. Те саме стосується і факторних ознак.

Відбір зазначених елементів моделі здійснювався з урахуванням особливостей виробництва рослинних олій з насіння соняшнику, серед яких високий рівень метаріаломісткості виробництва (витрати на сировину в складі собівартості 1 т рослинної олії становлять 75 - 80%, при цьому згідно з технологічними умовами виробництва рослинної олії, витрати палива, енергії, допоміжних матеріалів пропорційні масі сировини, що переробляється); однорідність сировини (насіння соняшнику займає 90 -95% у структурі переробки); вплив на результати діяльності заводу олійності насіння і показника виходу продукції (ступеня вилучення олії з олієвмісної сировини); сезонний характер виробництва; псування сировини при зберіганні тощо.

Найбільш відповідальними і складними етапом економіко-статистичного моделювання є встановлення математичної форми зв'язку, тобто вибір і обґрунтування виду рівняння. Серед усього різноманіття рівнянь необхідно обрати те, що відповідатиме таким вимогам: у модель повинні входити величини, які можна кількісно виміряти; модель має бути порівняно простою для реалізації та зручною для розрахунку ряду додаткових параметрів, які мають чітко окреслити економічний зміст і їх інтерпретацію значно підвищує аналітичні властивості кореляційних моделей.

Для побудови багатофакторних моделей насамперед використовуються лінійні, степеневі та логарифмічні рівняння. З огляду на вищесказане, для дослідження продуктивності праці на ВАТ,,Вінницький олійно-жировий комбінат,, вибрана лінійна кореляційна модель, яка в загальному вигляді представлена рівнянням :

Y = a0 + a x

Де y - рівень продуктивності праці;

- параметри рівняння регресії;

- відповідний фактор впливу на продуктивність праці;

- Номер фактора, I = 1,2, …, m - загальна кількість факторів впливу.

Запишемо рівняння з урахуванням особливостей оліє екстракційного виробництва:

Y = a0 + a1x1 +a2x2 +a3x3 +a4x4

Де Y - виробіток соняшникової олії одним робітником, тонн/ особу.

х1 - обсяг переробленого насіння, тонн;

х2 - коефіцієнт заводу,% ;

х3 - фондовіддача за активною участю частинною основних засобів, тонн/ тис. грн. ;

х4 - тривалість виробничого сезону, діб.

Перевага кореляційної моделі (3) полягає в тому, що більшість показників оцінені у натуральному вимірнику, чим нівелюється вплив зміни цін на основні фактори виробництва. У своє чергу це значно спрощує проведення розрахунків і підвищує обґрунтованість одержаних висновків. Коефіцієнт заводу - це показник, що дозволяє оцінити ефективність використання сировини і розраховується як співвідношення між виходом олії та олійністю насіння, яке надходило на переробку.

Таким чином, в кореляційну модель включені показники, що характеризують обсяг і ступінь використання сировини, ступінь використання сировини, ступінь використання основних засобів та тривалість виробничого сезону, яка є важливим фактором сезонного виробництва. Перевірка моделі на наявності мультиколінеарності засвідчила відсутність останньої, а отже, отримані результати можна вважати надійними. Відсутність фондоозброєності праці, яка впливає на продуктивність праці та на перший погляд повинна бути включена в рівняння, пояснюється тим, що добуток фондовіддачі та фондоозброєності дорівнює продуктивності праці й тому сумісне їх використання позбавлене сенсу, а до того ж не припустиме при проведенні кореляційного аналізу. Крім того, враховуючи особливості технології виробництва соняшникової олії (метод екстрагування), чисельність промислово - виробничого персоналу не справляє суттєвого впливу на питомий виробіток продукції. В основному виробництві, що базується переважно на машинних і апаратних процесах, ступінь механізації робіт досягає 92 - 95%.

Після обчислення параметрів моделі вона набуває такого вигляду:

Y= - 4236,59 +0,0043 x1 + 43,54 х2 +10,98х3- 0,4059 х4

Будь,яка по будована модель повинна пройти ретельну перевірку на логічну і статистичну адекватність[4]. Логічна адекватність означає відповідність рівняння економічного змісту досліджуваного явища. Стосовно багатофакторних моделей логічна адекватність оцінюється насамперед шляхом з'ясування відповідності знаків при невідомих природі взаємозв'язків між кожним фактором і результативним показником. Додатні знаки при перших трьох факторах підтверджують прямі зв'язки між кожним з факторів і результативним показником. Дійсно, за інших рівних умов зростання обсягу переробленого насіння, коефіцієнта заводу і фондовіддачі сприяють зростанню продуктивності праці. При зниженні зазначених факторів результативний показник реагуватиме відповідно. Від'ємний знак при факторі х4 (тривалість виробництва) пояснюється такою особливістю галузі. В процесі виробництва олії використовується сільськогосподарська сировина - насіння олійних культур, а тому виробництво олії є сезонним. При зберіганні насіння погіршується його технологічні властивості, що врешті-решт знижує вихід олії з одиниці сировини. Тому за інших рівних умов подовження виробничого сезону призведе до скорочення обсягу виробництва і продуктивністю праці, тобто між тривалістю сезону виробництва і продуктивністю праці має місце зворотній зв'язок, що й спричиняє від'ємний знак при факторі х4.

Статистична адекватність зумовлює рівняння відповідності характеристик рівняння встановленими критеріями та їх статистичну надійність. Множинний лінійний коефіцієнт кореляції для рівняння (4) дорівнює 0,992, що свідчить про високу щільність зв'язку між факторами та результативним показником. Адекватність рівняння підтверджує також відносно невелике значення середньої помилки апроксимації (8,5%).

Статистична надійність множинного лінійного коефіцієнта кореляції та самого рівняння оцінюється відповідно за t - критерієм Стьюдента (t) та F - критерієм Фішера (F). При цьому розрахункові значення вказаних критеріїв (tp, Fp) повинні бути більшим за табличні (tm, Fm). Згідно з нашими розрахунками: tp=162,36; Fp=39,37. Табличні значення для рівняння значущості = 0,01 становлять відповідно tm =3,11 та Fm= 4,88. Отже, з імовірністю p= 99% можна стверджувати, що множинний лінійний коефіцієнт кореляції та саме рівняння є статистично значущими, оскільки розрахункові значення статистичних показників більші за табличні. Переконавшись у логічній і статистичній адекватності побудованого рівняння, можемо приступити до проведення економічних досліджень.

Коефіцієнт детермінації (R = 0,984) характеризує сумісний вплив усіх факторів на досліджуваний показник. Значення його свідчить про те, що включені у рівняння фактори на 98,4% визначають зміну досліджуваного показника - продуктивності праці, а не враховані фактори - лише 1,6%.

Коефіцієнт при невідомих - коефіцієнти регресії (a) - показують, на скільки одиниць зміниться результативний показник зі зміною певного фактора на одну одиницю за умови фіксованого значення інших факторів. Отже, зі збільшенням (зменшенням) обсягу переробленого насіння на 1 т продуктивність праці збільшиться (зменшиться) на 0,0043 т на одного робітника; в результаті збільшення (зменшення) коефіцієнта заводу на 1% продуктивність праці збільшиться(зменшиться) на 43,54 т на одного робітника; збільшення(зниження) фондовіддачі за активною частиною основних засобів на 1т/тис. грн. сприятиме зростанню (зниженню) продуктивності праці на 10,98 т на одного робітника. Нарешті при збільшенні (зменшенні) тривалості сезону переробки на 1 добу продуктивність праці знизиться (зросте) на 0,406 т на одного робітника.

Враховуючи, що показники рівняння (4) оцінені в різних одиницях вимірювання для усунення різновимірності використовується коефіцієнт еластичності, який показує, на скільки процентів зміниться результативний показник зі зміною певного фактора на один процент за фіксованого значення решти факторів.

У табл.3 наведено коефіцієнт еластичності для рівняння.

Таблиця 3. Коефіцієнт еластичності факторів досліджуваної моделі

Показник	Фактори
	Х1	Х2	Х3	Х4
Коеф. еластич. (E)	0,9674	-	0,2167	-0,2250

Отже, за фіксованого значення інших факторів зі зміною обсягу переробленого насіння на 1% продуктивність праці зросте майже на 0,97% зі зміною фондовіддачі на 1% продуктивності праці зміниться на 0,22%; нарешті зі зміною тривалості сезону переробними на 1% продуктивність праці зменшиться на 0,225%. Щодо фактора х2 (коефіцієнт заводу), то оскільки він вимірюється у відсотках, то значення коефіцієнта еластичності для нього позбавлене економічного змісту,а тому не розраховується.

Аналіз впливу окремих факторів на результативний показник не тільки розкриває причини його варіювання, але й дозволяє цілеспрямованого впливати на основні виробничі фактори для досягнення необхідного економічного ефекту.

Фактори, що входять до рівняння (4), певною мірою взаємопов'язані. Це означає, що одиницю одного ресурсу (фактора) можна замінити певною кількістю іншого так, що обсяг продукції при цьому залишиться незмінним. Оцінка взаємозамінності для кожної пари факторів (ресурсів) проводиться за допомогою граничної норми заміщення, яка для лінійних моделей розраховується як співвідношення коефіцієнтів регресії зі знаком ,,мінус,,.

На основі економічного змісту факторів, включених у кореляційну модель, ми можемо інтерпретувати показник ,,гранична норма заміщення,, для досліджуваного виробництва соняшникової олії. Так, гранична норма заміщення між парами факторів ,,коефіцієнт заводу - обсяг переробленого насіння,, та ,,тривалість сезону переробки - обсяг переробленого насіння,, дорівнює:

Отже,відповідно до розрахунків зростання коефіцієнта заводу на 1% рівнозначне з погляду рівня продуктивності праці додатковій переробці 10125,6 т насіння соняшнику. Іншими словами, якщо збільшити коефіцієнт заводу на 1% то можна досягти фіксованого рівня продуктивності праці, скоротивши обсяг переробки насіння соняшнику на 10125,6 т.

На підставі виразу скорочення тривалості сезону переробки на 1 добу рівнозначне додатковій переробці 94,4т насіння соняшнику. Це пояснюється тим, що скорочення тривалості сезону переробки за фіксованого значення обсягу насіння сприяє економії сировини в результаті зниження втрат олійності через псування насіння.

Використання економіко-статистичних моделей у факторному економічному аналізі не обмежується оцінкою абсолютного і відносного впливу факторів на рівень результативного показника та граничної норми заміщення. Отримані коефіцієнти регресії дають можливість провести порівняльний міжзаводський економічний аналіз, що дозволяє проілюструвати, за рахунок яких факторів і якою мірою відрізняються досліджувані показники на різних підприємствах відповідного виду діяльності.

Оскільки побудована модель ґрунтується не на просторових даних, а на динамічних рядах, то можна навести методику порівняльного аналізу продуктивності праці за два періоди - 2006 р. та 2000 р. - на основі такої залежності:

y = a (x - x)

Ця залежність дозволяє встановити ефект від дії і-го фактора при порівнянні його значень в j-му та k-му періодах.

Якщо підсумувати зміни під впливом усіх факторів, то визначиться загальна зміна результативного показника при порівнянні його за два періоди.

Позначимо:

Х - значення і-го фактора за базисний період (2000 р.)

Х - значення і-го фактора за поточний період (2006р.)

y, y - значення продуктивності праці відповідно у 2000 і 2006 рр.

Загальне відхилення продуктивності праці у 2006 р. порівняно з 2000 р. за розрахунковими даними становлять:

y = y - y +607?365 - 158?914 + 448?451 т/ особу

у тому числі за рахунок змін:

а) обсягу переробленого насіння соняшнику:

y = a1 * (x - x)+ 0,0043*(125736 - 38064) =376,99 т/ особу

б)коефіцієнт заводу:

y = a * (x - x)=43,54 * (98,0 - 97,5) =21,77 т/ особу

в) фондовіддачі за активною частиною основних засобів:

y = a * (x - x)=10,98 * (11,31 - 3,10) =90,16 т/ особу

г)тривалість виробництва

y = a * (x - x)= - 0,4059 * (253 - 170) = -33,69 т/ особу

Перевіримо результати факторного аналізу:

y = yx1 + yx2 + yx3 + yx3 =376,99 +21,77+90,16 -33,69 +455,23 т/ особу

Похибка в 6,78 т/ особу,що складає 1,51% зумовлена округленнями даних, а також дією неврахованих факторів. Скориставшись правилами, що прийняті в обліку та статистиці можна скоригувати похибку за рахунок найбільш впливового фактора - об'єму переробленого насіння.

Отже продуктивність праці у 2006 р. зросла порівняно з 2000 р. на 448,45 т/ особу. Це було здійснено за рахунок:

1)зростання обсягу переробленого насіння на 87672 т;

2)підвищення коефіцієнта заводу на 0,5%

3)підвищення ефективності використання активної частини основних виробничих засобів на 8,21 т/тис. грн.

Зростання тривалості сезону переробки на 83 дні викликало деяке зниження продуктивності праці. Отже наведені вище методи проведення факторного аналізу на основі кореляційного рівняння з одночасним визначенням ряду проміжних показників дозволяють підняти економічні дослідження на якісно новий рівень, розширити можливості статистичної методології.

3. Програми управління продуктивністю праці. Вибір та обґрунтування заходів з підвищення ефективності виробництва

Розвиток ринкових відносин в Україні потребує ефективності підвищення господарювання. Але за роки незалежності показники ефективності в країні значно погіршили: зменшилися обсяги виробництва, знизилась його рентабельність. У реалізації цілей стратегічного плану підприємства особлива роль належить плану технічного і організаційного розвитку - плану підвищення ефективності виробництва. Для того, щоб успішно функціонувати в умовах конкурентної боротьби, підприємство в своїй діяльності повинне орієнтуватися, на потреби ринку (ціни, витрати, кількість продукції, що випускається) і на реалізацію досягнень науково - технічної революції, розвитку трудових ресурсів і продуктивності праці.

З огляду на крайню важливість підвищення продуктивності праці для конкурентоспроможності підприємства керівники і спеціалісти всіх рівнів у перспективних організаціях повинні розробляти й упроваджувати програми управління продуктивністю праці на підприємстві. Ці програми передбачають реалізацію таких етапів:

- вимірювання й оцінка досягнутого рівня продуктивності праці на підприємстві в цілому і за окремими видами праці;

- пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності праці на основі інформації одержаної вході вимірювання й оцінки;

- розробка плану використання резервів підвищення продуктивності праці, який має передбачити конкретні терміни і заходи щодо їх реалізації, фінансування витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх реалізації, фінансування витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх упровадження, визначити відповідальних виконавців праці.

- розробка системи мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності праці;

- контроль за реалізацію заходів, передбачених планом і всією програмою та регулювання їх виконання;

- вимірювання та оцінка реального впливу передбачуваних заходів на зростання продуктивності праці.

Отже, управління продуктивністю праці на підприємстві - це фактично частина загального процесу управління підприємством, що охоплює планування, організацію, мотивацію, керування, контроль і регулювання. Ця робота ґрунтується на постійному аналізі співвідношення обсягів виготовленої продукції в результаті певної трудової діяльності, з одного боку, і витрат на цю діяльність - з другого.[9]

Висновки

продуктивність праця статистичний виробництво

Становлення ринкової економіки України потребує раціонального, ефективного розподілу та використання трудових ресурсів. Це, у свою чергу, передбачає облік чисельності та складу працівників, а також їхній рух на кожному робочому місці, що впливає на продуктивність праці. Показники продуктивності праці характеризують якісний бік використання робочої сили на підприємстві. Продуктивність праці прийнято за один із найважливіших узагальню вальних показників діяльності кожного підприємства, тобто продуктивність праці є основним показником ефективності виробництва. Основною метою планування продуктивності праці є пошук резервів, використання яких дозволило б організації вийти на більш низький рівень витрат на персонал, чим досягнутий конкурентами, і забезпечити тим самим можливість виживання в умовах ринку. Продуктивність праці - один із найважливіших якісних показників діяльності підприємства, об'єднання, галузі. За рівнем продуктивності праці визначають ступінь розвитку окремого підприємства, галузі,країни. Побудові й аналізу економіко - статистичної моделі передує вибір досліджуваного показника та відбір факторів, що визначають його рівень. Так продуктивність праці може оцінюватись різними показниками - натуральними, умовно - натуральними, трудовими, вартісними. Те саме стосується і факторних ознак.

Для розгляду я обрала методику проведення факторного аналізу продуктивності праці на основі економіко - статистичної моделі для олієекстракційного заводу, що входить до складу підприємства ВАТ ,,Вінницький олійно-жировий комбінат,, за даними 1996 - 2007 рр.

Отже продуктивність праці у 2006 р. зросла порівняно з 2000 р. на 448,45 т/ особу. Це було здійснено за рахунок:

1)зростання обсягу переробленого насіння на 87672 т;

2)підвищення коефіцієнта заводу на 0,5%

3)підвищення ефективності використання активної частини основних виробничих засобів на 8,21 т/тис. грн.

Зростання тривалості сезону переробки на 83 дні викликало деяке зниження продуктивності праці. Аналіз продуктивності праці і його показники можуть допомогти підприємцям шукати оптимальні шляхи підвищення своє конкурентоспроможності, шукати шляхи підвищення кваліфікації робітників, що не впливало б негативно на виробництво, підвищити ефективність виробництва.

Список використаної літератури

1. Статистика України // Факторний аналіз продуктивності праці, 2008 р. №2.

2. Павленко А.Ф., Трансформація курсу ,,Економічний аналіз діяльності підприємства,, [наукова доповідь]/ Павленко А.Ф., Чумаченко М.Г. - КНЕУ, 2001 - 88 С.

3. Савицкая Г.В. Экономически анализ: учебник - 11 издание, допол. и перер. - Москва, 2005 г.

4. Грабовецкий Б.Е. Об оценке адекватности управления регрессии / Б.Е. Грабовецкий // Вестник статистики, №5 с. 53 - 57.

5. Економічна статистика: навч. посібник / За ред. Моторина - Київ: КНЕУ, 2004.

6. Колот А.М. Економіка праці і соціально-трудові відносини: підручник. - 2009.

7. Конспект лекцій по курсу економічний аналіз і діагностика фінансового господарства / Фролова Т.А. - 2008 р.

8. Економічний аналіз: навч. посіб. / За ред. Н.Г. Чумаченка - КНЕУ, 2001 - 540 с.

9. Менеджмент продуктивності: навч. посібн. / А.В. Калина - Київ: МАУП, 2004.

Размещено на Allbest.ru