Взаємозв'язок корисності товару та поведінки споживача

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теорія поведінки споживача

1.1 Теорія граничної корисності та поведінка споживача

1.2 Ординалістська теорія поведінки споживача

2. Моделювання поведінки споживача на ринку товарів

2.1 Лінія «дохід - споживання» та лінія Енгеля

2.2 Лінія «ціна - споживання» та лінія попиту

3. Ринковий попит

3.1 Закон попиту

3.2 Еластичність попиту

4. Практичне завдання

Висновок

Література

Вступ

В сучасних умовах швидких темпів розвитку ринкової економіки постало чимало важливих питань, які потребують якнайшвидшого вирішення. Серед них можна виділити низку, пов'язаних із проблемами споживання. Це і задоволення споживчих потреб, і дослідження мотивації споживача, і встановлення оптимальних цін на всі види продукції. Все це не раз досліджувалося українськими та іноземними економістами і соціологами.

Окремими питаннями стоять поняття корисності товару та рівноваги споживача.

Корисність відображає суб'єктивну оцінку споживача і виявляє задоволеність певним продуктом, а рівновага споживача є наслідком максимальної корисності, при заданому обмежені бюджету.

Але, для того, щоб знати, що запропонувати, необхідно з'ясувати те, що найбільш цікаве для споживача області. У кожній з них увазі споживача пропонується величезна кількість товарів і послуг. Однак він не має можливості задовольнити всі свої запити. Він стоїть перед вибором. Теорія споживчого вибору досліджує компроміси, без яких неможливо уявити життя споживача. Наприклад, якщо він придбає більшу кількість якогось товару, йому доведеться обмежити закупівлі інших продуктів. Якщо індивід надає перевагу відпочинку, а не праці, йому доведеться змиритися з невідворотним зниженням доходів й обмеженням інших потреб. Мета курсової роботи: пояснити поняття корисності товару та пояснити поведінку споживача, дослідити їх специфіку та властивості.

1. Теорія поведінки споживача

1.1 Теорія граничної корисності та поведінка споживача

Споживання благ підвищує рівень добробуту споживача не однаковою мірою, що визначається особистими перевагами, уподобаннями. Іноді в результаті вибору спостерігається зниження рівня добробуту внаслідок споживання антиблага - блага, що набуває негативної корисності (взагалі - забруднене повітря, вибірково - дим від паління цигарки для того, хто не палить).

Формалізований аналіз поведінки споживача передбачає визначення функції корисності як певного співвідношення обсягів споживаних благ і рівня корисності, що досягається споживачем:

, (1.1.1)

де - рівень корисності;

- кількість споживаних благ, одиниць;

- кількість видів благ.

Вирізняють два основних підходи до формалізації вибору споживачів, з яких випливають різні рівні кількісної порівнянності корисності благ. Це виражається кількісною (кардиналістською) та по- рядковою (ординалістською) функціями корисності. За кількісною функцією

(1.1.2)

можна простежити залежність між зміною кількості одиниць одного споживаного блага X за незмінної кількості інших благ і відповідною зміною рівня корисності, що також має кількісний вимір (скажімо, в умовних одиницях - ютилях). При цьому сумарна корисність усіх споживаних одиниць блага називається сукупною корисністю (TU), а прирощення сукупної корисності за збільшення споживання блага на одиницю - граничною корисністю (MU).

Рис. 1.1 Зміна сукупної та граничної корисності блага Х у процесі його пропорційного споживання

За умови, що споживання інших благ не змінюється, а благом Х споживач насичується, задоволення від споживання наступної одиниці (порції) цього блага зменшується, тобто гранична корисність кожної наступної одиниці блага Х знижується. Це емпіричне положення має фундаментальний характер, стосується всіх економічних благ і називається законом спадної граничної корисності. Закон є справедливим передусім для одного акту споживання (за годину, день, тиждень, місяць тощо), його дія для більшості благ розпочинається з другої одиниці. Проілюструвати дію закону можна за допомогою графіків сукупної і граничної корисності, що відповідають один одному (рис. 1.1).

Рішення споживача щодо кількості, в якій варто споживати блага, завжди пов'язане з відмовою від якоїсь кількості інших благ задля придбання однієї додаткової одиниці певного блага. Споживач керується принципом раціональності, а саме: маючи обмежені кошти і бажаючи максимізувати сукупну корисність від споживання благ, він розподіляє свій бюджет (дохід) так, щоби корисність, отримана від останньої грошової одиниці, витраченої на те чи інше благо, стала однаковою:

, (1.1.3)

де MU_X, MU_Y - гранична корисність, відповідно, блага X та Y, ютиль;

P_X, P_Y - ціна, відповідно, блага X та Y, грош. од.

Рівняння (1.1.3) розглядається як основне в концепції споживчого попиту (в рамках теорії корисності) й означає досягнення споживачем стану рівноваги. Воно може бути перетворено наступним чином:

, (1.1.4)

Звідси можна зробити висновок, що за зміни ціни одного з благ, скажімо, Х, і незмінності доходу споживача та цін на інші блага вказана рівність порушується. Зменшення ціни блага Х означатиме зацікавленість споживача у збільшенні його купівлі, а значить, падіння MU_Х. Це буде продовжуватися до відновлення рівності (1.1.4). Очевидно, що так діятимуть усі споживачі: падіння ціни товару Х приведе до збільшення обсягу його попиту на ринку.

1.2 Ординалістська теорія поведінки споживача

Споживач, вибираючи блага, керується певними послідовними індивідуальними вподобаннями. Вони формують систему переваг, яка базується на таких положеннях:

– повна упорядкованість переваг і принципова зіставленість благ та їх наборів;

– транзитивність переваг споживача та його здатність до послідовного перенесення переваг з одних благ та їх наборів на інші;

– раціональність вибору;

– ненасиченість споживача благом.

Система переваг дає змогу моделювати оптимальний вибір споживача за порядковою (ординалістською) функцією корисності. Згідно з нею споживач завжди може визначити, якому набору благ він віддає перевагу, але не може визначити, наскільки цей набір кращий від іншого. Як правило, ординалістська функція корисності досліджується на основі геометричного аналізу із застосуванням спеціального інструментарію.

Певне спрощення вибору споживача зводиться до вибору набору двох благ, кількість яких відкладено по осях системи координат X та Y. Лінії з'єднання точок на площині, що означають однакові за своєю корисністю набори благ, називаються кривими байдужості. Чим далі від початку координат знаходиться крива байдужості, тим більшу корисність вона відображає. Аналіз поведінки споживача за кривими байдужості дає змогу визначити, від якої кількості одного блага (Y) згоден відмовитися споживач задля збільшення іншого блага (X) на одиницю за умов незмінності рівня корисності від набору благ. Показник, який кількісно визначає цей процес, носить назву граничної норми заміщення MRS _XY і обчислюється таким чином:

, (1.2.1)

де ?Y - втрати у споживанні Y, одиниць;

?X - вигоди у споживанні Х, одиниць.

Звичайно крива байдужості має спадний характер (опукла вниз, до початку координат). Це відображає ту обставину, що MRS зменшується в міру руху вниз вздовж кривої байдужості, тобто зі збільшенням споживання одного блага замість іншого (рис. 1.2).

MRS також можна визначити через співвідношення граничних корисностей благ згідно із законом спадної граничної корисності:

. (1.2.2)

Блага, між якими існують співвідношення виключної замінності у споживанні (досконалі субститути), мають криві байдужості у вигляді прямих ліній. Блага, що спільно споживаються для задоволення однієї потреби, в якій вони ніяк не можуть замінити одне одного (досконалі комплементарні блага), мають криві байдужості у вигляді прямих кутів.

Рис. 1.2.1 Крива байдужості

Рис. 1.2.2 Бюджетна лінія

Ціни на блага та рівень споживчого бюджету враховуються за допомогою бюджетної лінії, що будується в тій самій системі координат, що й крива байдужості (рис. 1.2.2).

Кожна точка бюджетної лінії означає для споживача набір товарів, що обходиться йому в однакову суму грошей за незмінних цін на блага. Бюджетна лінія є прямою, її рівняння:

 (1.2.3)

де В - бюджет споживача, грош. од.

Чим далі бюджетна лінія розміщена від початку координат, тим більші бюджетні можливості споживача вона ілюструє. За певного рівня бюджету та незмінності цін для споживача існує відповідна бюджетна лінія, кожна точка якої показує набори благ, при споживанні яких бюджет витрачається повністю. Вона ділить координатну площину на дві частини: праву, де набори є недосяжними, і ліву, де набори є досяжними, але такими, що не вичерпують бюджет.

2. Моделювання поведінки споживача на ринку товарів

2.1 Лінія «дохід - споживання» та лінія Енгеля

Графічний аналіз споживчого вибору між двома благами за допомогою кривих байдужості та бюджетної лінії можна значно наблизити до реальності, якщо розглядати вибір між окремим благом і всіма іншими благами. Таке припущення дещо змінює параметри моделі, а саме: по вертикальній осі відкладається загальна сума грошей, що витрачається на придбання всіх інших благ, а по горизонтальній - кількість блага Х. Тоді формула бюджетного обмеження матиме вигляд:

. (2.1)

Гранична норма заміщення благом Х витрат споживача на інші блага виражається в грошовій формі й означає міру готовності пожертвувати можливістю витратити бюджет на інші блага задля споживання додаткової одиниці Х, залишаючись на даній кривій байдужості.Рішення споживача щодо придбання блага Х залежить від доходу, яким він розпоряджається в певний проміжок часу. Зміни у доході (бюджеті) можуть привести до зміни кількості блага Х, що купується. Моделювання цього явища здійснюється за допомогою переміщення бюджетної лінії паралельно самій собі (нахил залишається без змін, оскільки незмінним є співвідношення цін) та знаходження нового положення точок оптимуму (рівноваги) споживача. Крива, що проходить через усі точки рівноваги, які відповідають різним величинам доходу, називається лінією «дохід-споживання» (рис. 2.1.1).

Залежно від зміни доходу може змінитися і ставлення споживача до блага X: як до блага з нормальною споживчою цінністю (повноцінного) або ж блага з низькою споживчою цінністю (неповноцінного). Споживання повноцінних благ при збільшенні доходу зростає, що зумовлює додатний нахил лінії «дохід-споживання». Споживання неповноцінних благ при збільшенні доходу скорочується, що зумовлює від'ємний нахил лінії «дохід-споживання».

Рис. 2.1.1 Лінія «дохід - споживання»

Рис. 2.1.2 Побудова лінії Енгеля на основі лінії «дохід-споживання»

Лінія «дохід-споживання» може бути використана для побудови лінії Енгеля, яка показує взаємозв'язок доходу споживача і кількості придбаного блага Х (рис. 2.1.2).

2.2 Лінія «ціна - споживання» та лінія попиту

Гранична норма заміщення благом Х витрат споживача на інші блага виражається в грошовій формі й означає міру готовності пожертвувати можливістю витратити бюджет на інші блага задля споживання додаткової одиниці Х, залишаючись на даній кривій байдужості.

Рис. 2.2.1 Лінія "ціна-споживання" для взаємозамінних товарів

Гранична норма заміщення благом Х витрат споживача на інші блага виражається в грошовій формі й означає міру готовності пожертвувати можливістю витратити бюджет на інші блага задля споживання додаткової одиниці Х, залишаючись на даній кривій байдужості.

Якщо за незмінної величини бюджету змінюється ціна блага Х, то бюджетна лінія здійснює поворот навкруги точки свого перетину з вертикальною віссю, досягаючи більш віддалених кривих байдужості. Всі точки оптимуму, які утворюються дотиком бюджетної лінії, що повертається, до кривих байдужості, визначають лінію «ціна-споживання». Вона показує, як реагує споживач на зміну ціни одного із благ. Різновид такого взаємозв'язку, в свою чергу, залежить від пов'язаності благ у споживанні. Для благ-замінників лінія «ціна ? споживання» має від'ємний нахил, а для доповнюючих благ ? додатний (рис. 2.2.1 і 2.2.2).



Рис. 2.2.2 Побудована лінія попиту на основі лінії «ціна - споживання»

3. Ринковий попит

3.1 Закон попиту

Уподобання окремого споживача на ринку товарів визначають його бажання придбати товар, а бюджетні можливості в порівнянні з цінами - можливість придбання. Процес виявлення бажання та можливостей завжди відбувається в певний проміжок часу за інших незмінних умов. Такими є основні контури моделі в теорії попиту і пропозиції, що посідає одне з найважливіших місць у поясненні поведінки ринкових суб'єктів як на мікро-, так і на макрорівні. Функція, на якій базується модель попиту, має вигляд

, (3.1.1)

де Q_D - обсяг (величина) попиту на товар, одиниць за проміжок часу;

P - ціна на товар, грош. од.

Обсяг (величина) попиту є саме такою кількістю товару, яку бажає і може придбати споживач (споживачі) в певний проміжок часу за деякою ціною (з діапазону можливих цін) за інших незмінних умов.

Умови, в яких формується попит, характеризують середовище, в якому здійснюють свій вибір споживачі. Основними чинниками (детермінантами) попиту, окрім ціни даного товару вважаються:

- ціни товарів-замінників (P_I^C,..., P_N^C);

- ціни доповнюючих товарів (P_I^K, …, P_N^K);

- дохід споживачів (I);

- уподобання споживачів (М);

- очікування споживачів щодо змін на ринку (О);

- природні (зовнішні) умови споживання (Z).

Зазначені чинники (P_I^C,..., P_N^C; P_I^K,..., P_N^K; I; M; O; Z), що їх називають неціновими детермінантами попиту, визначають умови, в яких формується попит. Внаслідок їх впливу змінюється попит у цілому (або умови попиту). Не за кожним з них можна визначити кількісно міру впливу, але напрям змін - напевне.

Математичне дослідження моделі попиту здійснюється за функціональною залежністю, що враховує вплив одного з наведених вище чинників, найчастіше - цінової детермінанти (3.1.1).

Рис. 3.1.1 Лінія попиту

Таку залежність для певного товару можна вивести в результаті спостережень, якщо абстрагуватися від впливу інших детермінант (прийняти їх дію за незмінну). Попри всю різноманітність визначуваних таким чином конкретних функцій попиту їх об'єднує обернений характер залежності, а саме: зростання ціни за інших незмінних умов призводить до зменшення обсягу попиту, і навпаки. Цю емпірично визначену залежність називають законом попиту. Якщо змінюється ціна товару, то спостерігається зміщення вздовж лінії попиту (а в), а якщо змінюється якась з нецінових детермінант - зміщення самої лінії попиту (D₁ D₂).

Ці зміни діагностуються по-різному і називаються, відповідно, змінами обсягу попиту та змінами умов попиту (або попиту в цілому).

3.2 Еластичність попиту

Передбачення напряму і величини коливань попиту під впливом різних чинників здійснюється за допомогою спеціального показника - еластичності як міри реагування. Еластичність попиту характеризує ступінь реакції споживачів на коливання однієї з детермінант попиту, найчастіше кількісно визначеної: ринкової ціни товару, доходу споживача, ціни на взаємозв'язаний товар. Тому розрізняють еластичність попиту за ціною та доходом, перехресну еластичність, які кількісно визначаються коефіцієнтами.

Коефіцієнт еластичності попиту за ціною показує, на скільки процентів зміниться обсяг попиту при зміні ціни товару на 1%. У загальному випадку

_. (3.2.1)

Оскільки обсяг попиту знаходиться в оберненій залежності від ціни, то коефіцієнт цінової еластичності - величина від'ємна. Як правило, увага звертається на абсолютне значення коефіцієнта. Розрізняють попит нееластичний (Е_р < 1), одиничної еластичності (Е_р = 1) та еластичний (Е_р > 1). У разі абсолютної нееластичності (Е_Р = 0) лінія попиту розміщена паралельно осі ординат, у разі абсолютної еластичності вона паралельна осі абсцис.

Формула для обчислення Е_р така:

. (3.2.2)

Якщо процентні зміни ціни та обсягу попиту досить великі, тобто такі, що ведуть до істотного просування вздовж кривої попиту, наприклад, від а до b (рис. 5.2), то коефіцієнт Е_р обчислюється за формулою дугової еластичності. Для цього використовується:

;

. (3.2.3)

Цінова еластичність попиту впливає на обсяг загального виторгу від реалізації товару.

Сукупний виторг у будь-якій точці кривої попиту, наприклад, в точці А (рис.3. 2), можна визначити у вигляді площі прямокутника, утвореного перпендикулярами від даної точки з обома осями.

За умов різної еластичності попиту зміна ціни викликає відповідну реакцію покупців на зміну обсягу покупок і сукупного виторгу.

Так, при зниженні ціни за еластичного попиту обсяг покупок різко зростає, зростає і сукупний виторг (рис. 3.2.1, а). При зниженні ціни за нееластичного попиту попит зростає дуже повільно, а сукупний виторг спадає (рис. 3.2.1, в). За одиничної еластичності площі прямокутників однакові, оскільки зміни висот і основ компенсують одна одну (рис. 3.2.1, б).

Рис. 3.2.1 Взаємозв'язок ціни товару, еластичності та виторгу продавця

Існує загальне правило: якщо попит нееластичний, то сукупний виторг продавця змінюється в тому ж напряму, що й ціна. За еластичного попиту напрями зміни цих величин протилежні.

Коефіцієнт перехресної еластичності попиту (E_XY) характеризує міру реакції обсягу попиту на один товар (Х) на зміну ціни іншого товару (Y).

E_XY показує, на скільки процентів зміниться обсяг попиту на товар Х за зміни ціни товару Y на 1%. Методика аналогічна для незалежних товарів E_XY = 0, для замінників E_XY > 0, для взаємодоповнюючих товарів E_XY < 0.

Коефіцієнт еластичності попиту за доходом (E_I) характеризує міру реакції обсягу попиту на товар за зміни величини доходу споживача. E_І показує, на скільки процентів зміниться обсяг попиту на товар за зміни доходу споживача на 1%. Методика аналогічна, якщо Е_І > 0, товар вважається повноцінним; якщо Е_І < 0, товар вважається «неповноцінним».

Серед повноцінних товарів виділяють товари першої необхідності (0 < E_I < 1) та предмети розкоші (E_I > 1).

4. Практичне завдання

споживач корисність попит еластичність

Постійні витрати становлять 66 гр. од., величини змінних витрат наведено в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 Витрати виробництва

Сукупний обсяг виробництва, Q,од	Витрати,
	Постійні, FC	Змінні, VC	Сукупні, TC	Середні постійні, AFC	Середні змінні, AVC	Середні сукупні, ATC	Граничні, MC
0	66	0	66	-	-	-	-
1	66	32,4	98,4	66	32,4	98,4	32,4
2	66	61,2	127,2	33	30,6	63,6	28,8
3	66	86,4	152,4	22	28,8	50,8	25,2
4	66	108	174	16,5	27	43,5	21,6
5	66	133,2	199,2	13,2	26,6	39,8	25,2
6	66	162	228	11	27	38	28,8
7	66	194,4	260,4	9,4	27,8	37,2	32
8	66	234	300	8,25	29,3	37,5	39,6
9	66	280,8	346,8	7,3	31,2	38,5	40,8
10	66	334,8	400,8	6,6	33,5	40,1	54

Заповніть таблицю та виконайте такі завдання:

1) Накресліть криві постійних, змінних та сукупних витрат. Поясніть, яким чином закон спадної віддачі впливає на форму кривих середніх змінних, сукупних і граничних витрат.

2) Накресліть криві AFC, AVC, ATC, MC. Поясніть спосіб обчислення та форму кожної з чотирьох кривих а також характер їх взаємодії. Зокрема, поясніть чому крива МС перетинає криві AVC та ATC у точках їх мінімуму.

3) Поясніть, як зміниться положення кожної з чотирьох кривих, якщо сума постійних витрат становитиме 120 гр. од.; якщо сума змінних витрат буде на 4 гр. од. більше при кожному даному обсязі виробництва.

Рішення

1 Розраховуємо сукупні, середні постійні, середні змінні, середні сукупні та граничні витрати. Отримані дані заносимо до таблиці 4.1.

(4.1)

(4.2)

(4.3)

(4.4)

На основі розрахованих втрат, занесених до таблиці 4.1 будуємо графіки постійних, змінних та сукупних витрат.

Змінні та сукупні витрати змінюються зі збільшенням обсягу виробництва. Темпи зміни витрат залежать від особливостей виробничого процесу. Таким чином на форму кривих середніх, змінних та сукупних витрат впливає закон спадної віддачі.



Рис. 4.1 Криві постійних,змінних і сукупних витрат

2 На основі розрахованих витрат занесених до таблиці 4.1 будуємо графік кривих AFC, AVC, ATC, MC.

Рис. 4.2 Криві AFC, AVC, ATC, MC

З графіка видно, що криві середніх змінних, середніх сукупних, середніх постійних та граничних витрат мають U - подібну форму. Це пояснюється дією спадної віддачі змінного фактора виробництва. Крива середніх постійних витрат має тенденцію до зниження, оскільки зі збільшенням обсягу виробництва загальна сума постійних витрат лишаться незміною. Крива граничних витрат перетинає криві середніх сукупних і середніх змінних витрат в точках їх мінімуму.

3 Розглянемо, як зміниться положення кожної з чотирьох кривих, якщо сума постійних витрат становитиме 120 гр. од. Розрахунки ведемо аналогічно до таблиці 4.1 та заносимо нові дані до таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 Витрати виробництва при зміні FC на 120 гр. од.

Сукупний обсяг виробництва, Q,од	Витрати
	Постійні, FC	Змінні, VC	Сукупні, TC	Середні постійні, AFC	Середні змінні, AVC	Середні сукупні, ATC	Граничні, MC
0	120	0	120	-	-	-	-
1	120	32,4	152,4	120	32,4	152,4	32,4
2	120	61,2	181,2	60	30,6	90,6	28,8
3	120	86,4	206,4	40	28,8	68,8	25,2
4	120	108	228	30	27	57	21,6
5	120	133,2	253,2	24	26,6	50,6	25,2
6	120	162	282	20	27	47	28,8
7	120	194,4	314,4	17,1	27,8	44,9	32
8	120	234	354	15	29,3	44,3	39,6
9	120	280,8	400,8	13,3	31,2	44,5	40,8
10	120	334,8	454,8	12	33,5	45,5	54

На основі розрахованих витрат занесених до таблиці 4.2 будуємо графік кривих AFC, AVC, ATC, MC.

Рис. 4.3 Криві AFC, AVC, ATC, MC при постійних витратах 120 гр. од.

Розглянемо, як зміниться положення кожної з чотирьох кривих, якщо сума змінних витрат становитиме на 4 гр. од. більше при кожному даному обсязі виробництва Розрахунки ведемо аналогічно до таблиці 4.2 та заносимо нові дані до таблиці 4.3.

Таблиця 4.3 Витрати виробництва при зміні VC 4 гр. од.

Сукупний обсяг виробництва, Q,од	Витрати
	Постійні, FC	Змінні, VC	Сукупні, TC	Середні	Граничні, MC
				постійні, AFC	змінні, AVC	сукупні, ATC
0	66	0	66	-	-	-	-
1	66	36,4	102,4	66	36,4	102,4	32,4
2	66	65,2	131,2	33	32,6	65,6	28,8
3	66	91,4	157,4	22	30,5	52,5	25,2
4	66	113	179	16,5	28,2	44,7	21,6
5	66	138,2	204,2	13,2	27,6	40,8	25,2
6	66	167	233	11	27,8	38,8	28,8
7	66	199,4	265,4	9,4	28,5	37,9	32
8	66	239	305	8,25	29,8	38,1	39,6
9	66	285,8	351,8	7,3	31,7	39,1	40,8
10	66	339,8	405,8	6,6	33,98	40,6	54

На основі розрахованих витрат занесених до таблиці 4.3 будуємо графік кривих AFC, AVC, ATC, MC.

Рис. 4.4 Криві AFC, AVC, ATC, MC при збільшенні змінних витрат на 5 гр. од.

При зміні постійних витрат з 66 до 120 гр. од. і збільшенні змінних витрат на 4 гр. од., спостерігається зрушення кривих вверх та праворуч. В точках перетину кривої граничних витрат, кривих середніх змінних витрат зростає. Але під впливом зростання обсягів виробництва граничні витрати зростають, в той час як середні витрати знижуються і максимально наближаються до осі Х.

Висновок

У ході курсової роботи було визначено, що кожен індивід, використовуючи блага для задоволення своїх потреб, виступає у ролі споживача. Здійснюючи вибір необхідних йому товарів та послуг за ринковими цінами, що склалися, він оцінює діяльність їх виробників. Така оцінка впливає безпосередньо на об'єм продажу того чи іншого товару, тому від неї залежить доля виробників даних благ. Маючи на увазі цей факт, економісти говорять про „суверенітет” виробника, тобто його здатність визначати виробництво.

Таким чином, сьогодні задоволення потреб споживачів є базовим принципом здійснення управлінської діяльності будь-якої організації. І особливу увагу потрібно приділяти задоволенню українського споживача саме вітчизняною продукцією.

Існує поняття національного індексу задоволеності споживача, який теж повинен враховуватися та аналізуватися як провідний індикатор економічної діяльності. Для цього існують певні форми соціологічного опитування.

Отже, можна зробити висновок про необхідність ґрунтовного вивчення українськими підприємствами проблем задоволення споживачів. Саме за такого підходу можна досягнути високої конкурентоспроможності вітчизняного виробника на внутрішньому і світовому ринках. Це сприятиме розвитку ринкової економіки в Україні та руху держави до процвітання.

Література

1. Горобчук Т.Т. Мікроекономіка. / Навчально-методичний посібник. - К.: ЦУЛ, 2002. ? 236 с.

2. Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій. - К.: Знання, 2002. - 216 с.

3. Кириленко В.І. Мікроекономіка. - К.: Таксон, 1998. ? С. 334.

4. Лісовий А.В. Мікроекономіка: Курс лекцій. - К.: ЦУЛ, 2003. - 192 с.

5. Наливайко А.П., Євдокимова Н.М., Задорожна Н.В. Мікроекономіка. - К.: КНЕУ, 1999. ? С. 208.

6. Ястремський О.І., Гринченко О.Г. Основи мікроекономіки. - К.: Знання, 1998. - 714 с.

Размещено на Allbest.ru