Інфляція. Її суть, причини та наслідки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КАФЕДРА ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

«Інфляція. Її суть, причини та наслідки»

з предмету «Політична економія»

Петергері Валерії Юріївни

Керівник від університету

ст. викл. Ситник О.В.

Київ 2010

Зміст

Вступ

Розділ 1. Інфляція, її суть та види

1.1 Інфляція та її види. Причини інфляції

1.2 Показники, що характеризують рівень інфляції

1.3 Інфляція в Україні. Причини інфляції в Україні

Розділ 2. Аналіз рівня інфляції в Україні за 2005-2010 рр.

2.1 Аналіз рівня інфляції в Україні за 2005-2010рр.

2.2 Аналіз причин інфляції в Україні за 2005-2010рр.

Розділ 3. Наслідки інфляції

3.1 Соціально-економічні наслідки

3.2 Антиінфляційна політика держави

Висновки

Використана література

Вступ

У світі майже немає країн, де б у другій половині XX cт. не існувала інфляція. Вона ніби прийшла на зміну колишньої хвороби ринкової економіки, яка стала явно слабшати, - циклічним кризам. Інфляція була характерна для грошового обігу: Росії - з 1769 до 1895 р. (за винятком періоду 1843 - 1853 рр.); США - в період війни за незалежність 1775 - 1783 рр. і громадянської війни 1861 - 1865 рр. Англії - під час війни з Наполеоном на початку XIX в.. Франції - в період Французької революції 1789 - 1791 рр. Особливо високих темпів інфляція досягла в Німеччині після першої світової війни, коли восени 1923 р. грошова маса в обігу досягала 496 квінтильйонів марок, а грошова одиниця знецінилася в трильйон разів.

Наведені історичні приклади доводять, що інфляція не є породженням сучасності, а була і в минулому.

Сучасній інфляції властивий ряд відмінних особливостей: якщо раніше інфляція носила локальний характер, то зараз - повсюдний, всеосяжний; якщо раніше вона охоплювала більший і менший період, тобто мала періодичний характер, то зараз - хронічний; сучасна інфляція знаходиться під впливом не тільки грошових, але і негрошових чинників. Отже, сучасна інфляція випробовує вплив багатьох чинників.

Розділ 1. Інфляція, її суть та види

1.1 Інфляція та її види. Причини інфляції

Інфляція (від лат. inflatio -- роздування) -- зростання загального рівня цін та знецінення грошей, що є двома сторонами одного й того самого процесу.

Зазвичай, інфляцію визначають як тривале зростання загального рівня цін (на відміну від відносного зростання цін, за якої ціни на окремі товари (послуги) зростають значно швидше, ніж інші, або ж останні можуть залишатися постійними), що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей. Відповідно, зростання цін в одному періоді та відсутність або ж надто слабке зростання в наступних не може виступати однозначним доказом посилення інфляційних процесів.

Також інфляцію визначають як надмірне зростання пропозиції грошей через порушення прав власності.

Отже, інфляція як економічний термін не має єдиного загальноприйнятого визначення, однак практично усі вони виходять з вищенаведених сторін.

Види інфляції

Розрізняють наступні види інфляції за величиною її темпів:

повзуча інфляція -- яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін;

галопуюча інфляція -- зростання цін темпами в межах 10-50% в річному вимірі;

гіперінфляція -- з дуже високими темпами зростання цін (сотні, тисячі та ін. зростання цін в річному вимірі).

Споживчу інфляцію можна розподілити на наступні складові:

базова інфляція [8] (є мірою інфляції попиту -- за перевищення сукупного попиту свого довгострокового рівноважного рівня), включає в себе вузьку базову інфляцію -- зміну цін імпортованих товарів, відображаючи таким чином вплив зміни обмінного курсу.

небазова інфляція (відображає вплив пропозиції), остання включає в себе зміну цін, що регулюються адміністративно, зміну цін на товари з малою ступінню обробки (сирі овочі, фрукти та ін.), а також зміну цін на паливо.

За способами виникнення розрізняють:

відкриту інфляцію, яка виникає за рахунок росту цін на споживчі товари і споживчі ресурси

приховану інфляцію, яка є наслідком товарного дефіциту і супроводжується прагненням держави утримати ціни на тому самому рівні; в такій ситуації відбувається перетік товарів з контрольованої державою сфери обігу на тіньові «чорні ринки», де ціни продовжують зростати. Наслідком прихованої інфляції є утворення дефіциту.

класичну інфляцію -- викликану емітування урядом надмірної кількості нових грошей, зазвичай для фінансування бюджетних витрат;

інфляцію пропозиції (витрат), яка проявляється в зростанні цін на ресурси та фактори виробництва;

інфляцію попиту, яка виникає по причині перевищення попиту над пропозицією;

імпортовану інфляцію , викликану надмірним притоком в країну іноземної валюти або ж підвищенням цін на імпортні товари;

інфляцію, викликану погіршенням очікувань.

Інфляція є протилежністю дефляції, котра проявляється в падінні рівня цін, що, в свою чергу, є підвищенням купівельної спроможності грошей.

Темпи інфляції визначаються як величина зміни індексів цін (що є вираженням вартості споживчого кошику по відношенню до певного періоду, %). Найбільш поширеним показником є зміна індекса споживчих цін (ІСЦ, англ. CPI -- commodity price index) -- споживча інфляція, індекса цін виробників (ІЦВ) та дефлятора ВВП. Зручність використання ІСЦ полягає насамперед у використанні досить великої кількості товарів (Державний комітет статистики України використовує споживчий кошик з 296 компонентів) та висока частота оновлення даних статистичними органами (зазвичай місяць), тоді як дані щодо дефлятора ВВП, який однак охоплює більшу кількість товарів, доступні лише щоквартально.

Індекс цін (I) -- це відношення ціни в період t (Pt) до ціни базового періоду (Pb), тобто:

За визначенням Йорга Гюльсмана, інфляція -- це збільшення номінальних обсягів будь-якого засобу обміну більше, за те, яке б відбулось в умовах вільного ринку. Оскільки вільний ринок має широке тлумачення, то інфляцію можна звузити до «збільшення пропозиції грошей через порушення прав власності».

На практиці, загальний рівень цін вимірюється складанням індексів цін, які є середніми величинами споживчих або виробничих цін.

Дефляція. Протилежним до інфляції є дефляція, яка має місце тоді,коли загальний рівень цін падає.

Дезінфляція означає зменшення темпів інфляції.

Індекси цін

Індекс цін - це середня зважена цін ряду товарів і послуг. Складаючи індекси цін, економісти зважують індивідуальні ціни через економічну важливість кожного товару. Найважливішими індексами є індекс споживчих цін, ВНП-дефлятор та індекс оптових цін виробника.

Індекс споживчих цін (ІСЦ). Найчастіше використовується вимірником інфляції. ІСЦ вимірює вартість ринкового кошика споживчих товарів і послуг, до складу якого входять ціни на продовольчі товари, одяг, житло, паливо, транспорт та ін. товари, що купуються для повсякденного життя. Індекс цін визначається зважуванням кожної ціни відповідно до економічної важливості товару.

ВНП- дефлятор є відношення номінального валового національного продукту (ВНП) до реального, інакше кажучи, це ціна усього ВНП (споживання, інвестицій, урядових закупок і чистого експорту).

Індекс оптових цін виробника належить до найстаріших, що публікується Департаментом праці, і його історія починається з 1890. Даний індекс вимірює рівень цін на стадії оптової торгівлі чи на виробничій стадії . Він ґрунтується на цінах приблизно 3400 товарів і містить у собі ціни на продовольство, промислові вироби і видобувні продукти. Для розрахунку цього індексу використовуються фіксовані ваги.

Причини інфляції

В економічній науці існувало багато підходів щодо причин інфляції.

Австрійська школа та вільний ринок

За визначенням Мюррея Ротбарда, випуск банками (нині, центральним банком) банкнот в обсягах, більших за накопичений резерв «твердої валюти» (золото, срібло, монети з коштовних металів) може називатись інфляцією.[9] Друк нових грошей може призводити до зростання цін, однак, через складну природу ціноутворення, співвідношення між кількістю надрукованих грошей та цінами не лінійне. Зростання цін може бути викликане багатьма іншими чинниками окрім інфляції.

Розширення кредитів також впливає на пропозицію грошей і може спричинити інфляцію. Відповідно до Австрійської теорії, штучне заниження облікової ставки центральним банком є основною причиною виникнення економічних циклів. Державні позики у банків також спричиняють інфляцію, оскільки створюють «замінники грошей».

Збільшення пропозиції грошей не приносить користі суспільству, корисне для одних, за рахунок інших. Ті, хто першими отримують новостворені гроші, виграють, останні -- втрачають. Підприємства та клієнти банку виграють (принаймні, в короткій перспективі), оскільки першими отримують нові гроші. Споживання товарів у тих, то виграє від інфляції буде змінене новоствореними грошима, тому нові ціни, після завершення стабілізації, збільшаться не рівномірно. Купівельна спроможність грошової одиниці впаде, але не пропорційно для всіх товарів на ринку. Оскільки ціни на деякі товари зростуть більше за інші, дехто отримає постійний прибуток від інфляції, а дехто -- постійні збитки.

Від інфляції страждають групи людей з фіксованим доходом, такі як пенсіонери, інваліди, державні службовці, студенти, тощо. Також зазнають втрат кредитори, ставки за наданими кредитами для яких не покривають втрат від знецінення грошей.

Інфляція змінює співвідношення між заощадженнями та споживанням, спотворює обчислення прибутків підприємцями. Найбільше викривлення інфляцією інформації про прибутки відбуватиметься на підприємствах за капіталом, придбаним до виникнення інфляції. Викривлені інфляцією прибутки спотворюють розподіл ресурсів на ринку, спричинять до збільшення інвестицій у виробництво з більшим співвідношенням між капіталом та продуктом, зменшуючи інвестиції в інші виробництва.

Випуск сертифікатів на неіснуючі резерви, тобто, інфляція, на вільному ринку вважається шахрайством, що тягне за собою покарання. В країнах з паперовими грішми та центральним банком, що має монопольне право на створення грошей, інфляція вважається одним з інструментів централізованого впливу та керування економікою. Відповідно, урядові заходи з «подолання інфляції», «послаблення інфляційного тиску», тощо, абсурдні за своєю природою.[12] «Оподаткування споживання з метою послаблення надлишкового попиту» є подвійним тягарем для громадян: спочатку, знецінюючи заощадження через здуття пропозиції грошей, вдруге, через оподаткування та перерозподіл ресурсів.

Монетарна концепція

Зараз переважно розглядають монетарний і немонетарний підхід причин інфляції.

Згідно монетарної концепції американського економіста Фішера, одна із головних умов виникнення інфляції полягає в швидшому зростанні грошової маси у порівнянні з ростом об'єму реального продукту, внаслідок чого виникає надлишок грошей, який призводить до їх знецінення та зростання цін. Сутність монетарної теорії можна відобразити наступним рівнянням:

M * v = P * Y,

де М -- грошова маса, v -- швидкість обертання грошей, Р -- рівень цін, Y -- обсяг вироблених товарів та послуг за період, заміною якого зазвичай є реальний ВВП. Таким чином,

P = M * v / Y,

і, припускаючи незмінною швидкість обертання грошей, зміна рівня цін залежатиме від перевищення темпів зростання грошової маси зростання обсягу вироблених товарів та послуг.

Немонетарний підхід

Немонетарний підхід (кейнсіанський) пояснює причини інфляції надлишком сукупного попиту (інфляційного попиту) або також ростом витрат виробництва, що тягне за собою зростання цін і зростання заробітної плати.

Основними видами інфляції є такі: відкрита інфляція (паралельний процес інфляції попиту і витрат виробництва);

структурна інфляція (виникає в періоди структурних перебудов і супроводжується макроекономічною міжгалузевою незбалансованістю);

подавлена інфляція (виникає в умовах регульованих цін, внаслідок чого виникає товарний дефіцит і надлишок грошовой маси).

1.2 Показники, що характеризують рівень інфляції

Головним показником інфляції є темп (або рівень) інфляції (rate of inflation), який розраховується як відсоткове відношення різниці рівня цін поточного та попереднього року до рівня попереднього року. Таким чином, показник темпу інфляції характеризує темп приросту загального рівня цін.

Важливим показником в статистичних дослідженнях є показник рівня інфляції, що вимірюється за допомогою системи цільових індексів серед яких найбільше значення має індекс дефлятор ВВП і показник норми інфляції. Дефлятор ВВП характеризує ступінь інфляції за всією сукупністю товарів і послуг які виробляються і споживаються в країні.

Idef=NВВП/RВВП -- відношення номінально до реального ВВП.

Показник норми інфляції:

IH=(It-It-1)/It

Норма інфляції відображає відсоткову зміну інфляції за даний проміжок часу. Прийнято вважати, що у випадку норми інфляції менше 10 %, то має місце «повзуча» інфляція; якщо норма інфляції дорівнює 50 %, то маємо гіперінфляцію. Норма інфляції від 10 % до 99 % характерна для країн з перехідною економікою або для країн що розвиваються.

1.3 Інфляція в Україні. Причини інфляції в Україні

ціна інфляція пропозиція ринок

Загальні наслідки інфляції зумовлюються складними і різними напрямами соціально-економічних і політичних причин. Для одних економічних суб'єктів інфляція може виявитися досить прибутковоюсправою, а для інших -- досить таки збитковою. Тому ті, для кого інфляція виявилася прибутковою, шукають об'єктивних причин інфляції, а ті, для кого інфляція принесла збитки, звинувачують перших у свідомому розкручуванні інфляції.

Загалом причини інфляції можуть бути зовнішніми та внутрішніми.

Зовнішні причини інфляції такі:

а) зростання цін на світових ринках;

б) скорочення грошових надходжень від зовнішньої торгівлі;

в) від'ємне сальдо зовнішньо-торговельного балансу. Внутрішні причини інфляції такі:

а) запровадження нерозмінних на золото паперових (неповноцінних) грошей;

б) розбалансованість економіки держави;

в) монополія держави на грошову емісію;

г) монопольне положення великих виробників та встановлення ними монопольно високих цін на ринку;

д) запровадження непомірно високих податків та відсоткових ставок за кредит.

Причиною інфляції може бути також перевищення попиту над пропозицією та відставання попиту від пропозиції. Результатом перевищення попиту над пропозицією є інфляція попиту, а відставання попиту від пропозиції викликає інфляцію витрат або пропозиції.

Основними причинами інфляції в Україні вважаються:

а) Україна унаслідувала від СРСР високозатратну, високомоно-полізовану, неефективну економіку. Така економіка не могла працювати за рахунок самофінансуванню і вимагала дотацій;

б) Україна унаслідувала від СРСР інфляційний навіс, що становив 117 млрд крб. у формі вкладів населення в банках (він становив 9,5% доходів державного бюджету України у 1992 р. );

в) Уряд України не розробив чіткої розміченої в часі програми ринкової трансформації економіки та інших сфер суспільства. Реформа проводиться шляхом «спроб і помилок» діяльності нашого Уряду. В результаті інфляція в Україні досягла досить високого рівня. У 1992 р. рівень інфляції в країні становив 2100%, у 1993 р. -- 10256% -- це найвищий рівень інфляції у світі (до цього найвищим був рівень інфляції у Перу в 1990 р. і становив 7432%);

г) збільшення маси грошей та пов'язане з ним зростання цін не лише не сприяли економічному зростанню, а, навпаки, поглиблювали економічний спад в державі та зростання безробіття;

д) в умовах хронічного дефіциту бюджету і повільних темпів ринкової реструктуризації виробництв, не можна було різко погасити інфляцію. Економіка України все ще залишається високозатратною і малоефективною. Їй була потрібна фінансова підтримка з боку держави. Це спричиняло підвищення цін на товарних ринках. З іншого боку, тривалий інфляційний процес в економіці є свідченням неспроможності існуючого виробничого потенціалу функціонувати в умовах ринку на засадах самофінансування. Останнє зумовлено застосуванням застарілого основного капіталу та втратою внаслідок гіперінфляції обігового капіталу.

До інших основних причин інфляції в Україні можна віднести:

-- диспропорцію внутрішніх і світових цін;

-- високу монополізацію економіки;

-- тиск зовнішнього боргу на державний бюджет. Останнє звужувало маневреність валютними ресурсами держави;

-- несприятливий інвестиційний клімат і спрямування вільного капіталу у спекулятивний бізнес;

-- слабка економічна компетентність керівників вищих органів влади.

Надмірне затягування інфляційного процесу на досить високому рівні (в середньому на 20 %) без відчутного впливу на економічне зростання призвело до того, що інфляція набула форми стагфляції. Вона характеризується загальним застоєм в державі (застій в економіці, виробництві, соціальній сфері) і одночасно інфляцією.

У 2008 році інфляція в Україні становитиме 17-20%, прогнозують вітчизняні аналітики. З українськими фахівцями солідарні західні економісти: у Світовому банку пророкують 17,2% зростання цін в Україні, у Міжнародному валютному фонді -- 17,1%, рейтинговій агенції Standard & Poor's -- 20%.

Протягом останніх 6 років інфляція в Україні була на рівні 10-12% на рік. На початку 2007-го вітчизняні економісти і чиновники запевняли: ще 2-3 роки -- і зростання цін сповільниться до однозначної цифри. Однак у 2007-му споживча інфляція різко підскочила до 16,6%. У I кварталі 2008-го ії зростання вже становило 9,7% (у січні--березні 2007-го -- лише 1,3%).

Зростання споживчих цін -- проблема не лише України, а й усього світу. У США інфляція торік становила 4,1%, у Європі -- 3,1%. За мірками розвинених економік це вкрай високі показники: річна норма інфляції в ЄС -- 2%. Продукти різко дорожчають і в країнах, що розвиваються. У Китаї, наприклад, у 2007-му споживчі ціни зросли на 7,1%, з початку 2008-го -- на 8,3%.

Основна причина глобальної інфляції -- подорожчання сільгосппродукції та енергоресурсів. В Україні зростання цін підганяють ще й внутрішні чинники: збільшення доходів населення, високі обсяги кредитування фізосіб, прив'язка гривні до долара, що стрімко дешевшає, і високий рівень інфляційних очікувань українців.

За їжу

За даними Світового банку, за останні три роки світові ціни на продовольство підскочили удвічі. «Через зростання цін на продукти харчування за межею бідності опинилися 100 млн осіб по всьому світу», -- з такою заявою виступив генеральний секретар ООН Пан Гі Мун. Подорожчання продовольства (агфляція, або аграрна інфляція) -- основна причина глобального зростання цін. Торік спостерігався сплеск агфляції: у Європі, США, Азії та Австралії був неврожай зерна. Світовий збір пшениці становив 593 млн т проти прогнозних 614 млн т. Усього зернових зібрали 1573 млн т -- на 2% менше, ніж роком раніше. Перехідні світові запаси пшениці у 2007-му сягнули мінімального за останні 26 років рівня -- 116,6 млн т. Цього року дефіцит зерна посилиться ще більше. За прогнозами Міжнародної ради з питань зерна, у 2008-му загальносвітовий попит на пшеницю, як і на зернові загалом, перевищить обсяги їх виробництва приблизно на 1,2%. При цьому накопичені у світі запаси зернових становлять менш ніж 15% прогнозованого на 2008 рік загальносвітового попиту на них, запаси пшениці -- трохи більш ніж 18%.

Рис.1.1

Дороге зерно призвело до зростання цін на більшу частину продовольчого кошика населення планети: м'ясо, хліб, макаронні вироби тощо. У 2007 році глобальний індекс цін на продовольство (розраховується інвестиційним банком Goldman Sachs) підвищився на 41%, у 2006-му -- на 26%. Найвища агфляція в країнах, що розвиваються. За останні кілька років різко зросли доходи населення в Китаї, Індії та Бразилії, у цих та інших державах у кілька разів збільшився попит на продукти харчування.

Утім, неврожаї і зростання споживання в країнах, що розвиваються, спостерігаються тільки протягом останнього року-двох. Основна причина підвищення цін на зерно -- зменшення посівних площ під продовольчі культури на користь технічних: рапсу і цукрового буряку, що використовуються у виробництві біопалива. Влада Європи і США активно стимулює виробництво цього виду палива, наприклад, європейські розробники і виробники енергоносія отримують дотації та звільнені від сплати податків.

Інша причина глобальної інфляції -- підвищення вартості сировини (енергоносіїв, залізної руди, вугілля). У 2007-му світові ціни на вугілля зросли на 30%, залізорудну сировину -- майже удвічі, нафту -- на 50%. Аналітики запевняють: подорожчання сировини зумовлене глобальним бумом промислового виробництва і збільшенням обсягів споживання у країнах, що розвиваються, передусім в Індії та Китаї. До того ж поступово вичерпуються легкодоступні запаси нафти, вугілля і газу: сировина дорожчає через високі виробничі витрати.

Темпи зростання цін пришвидшили світову фінансову кризу. Істотно знизилася ліквідність західних банків, фінустанови втратили мільярди доларів. Наприкінці 2007-го національні банки розвинених країн спробували погасити кризу: влили у світову фінансову систему понад $1 трлн. ФРС кілька разів знижувала базову відсоткову ставку, під яку американські банки залучають кошти на внутрішньому ринку. Чергове зменшення ставки тимчасово гасило кризу, однак розганяло інфляцію в Америці. Водночас різко знизилася вартість долара: наприкінці квітня 2008-го американська валюта сягнула чергового історичного мінімуму -- 1,60 USD/EUR. Дешевий долар негативно вплинув на вартість сировини (нафти, зерна тощо): товари, які котируються в доларах, дорожчають швидше.



Рис.1.2

США взагалі вважають зоною підвищеного інфляційного ризику. Економісти побоюються початку стагфляції в Америці: сильного сповільнення темпів зростання ВВП, високого безробіття і пришвидшеної інфляції. По суті, ці явища в США вже спостерігаються.

На думку експертів, світова фінансова криза й торішні антикризові заходи ФРС і Європейського центробанку (зниження базової ставки, вливання коштів у банківську систему) негативно позначилися на розвитку світової економіки і пришвидшили глобальне зростання цін. Інфляційний ефект від припливу капіталу в економіку планети триватиме ще щонайменше рік, вважають аналітики. За прогнозами фахівців з англійського банку HSBC, світова інфляція прискориться з 2,8% у 2007-му до 3,6% у 2008-му. У Merril Lynch вважали, що ціни у світі зростуть у 2009 році на 4,2%.

У ногу з часом

Українська економіка дотримується глобальних тенденцій: другий рік поспіль у країні агфляція. Споживчий кошик Держкомстату на 60% складається з продуктів харчування, половина яких припадає на вироблені із зернових або з їх використанням (хліб, макарони, м'ясо, молочна продукція). У 2007-му продовольство в Україні подорожчало на 23,7%, з початку цього року -- на 14,4%. З березня 2007-го рослинна олія і фрукти зросли в ціні більш ніж удвічі, яйця -- на 60%, м'ясо -- на 37%, молокопродукти -- на 42%. Причини ті самі, що й у всьому світі: торішній неврожай зерна. У 2006/07 маркетинговому році в Україні зібрано близько 29,3 млн т зернових за внутрішньої потреби щонайменше 28 млн т і великого експортного апетиту зернотрейдерів. «Уряд і гравці зернового ринку прогнозували врожай на рівні 33-35 млн т. Невисокий урожай спровокував зростання цін на зернові», -- каже Олександр Жолудь, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень.

Важлива складова нинішнього зростання цін в Україні -- послаблення долара щодо євро. Гривня фіксована до американської валюти, а тому падіння долара на світовому ринку знижує вартість національного грошового знака щодо євро. «США розширює грошову масу і нарощує внутрішнє споживання. Така політика автоматично експортується в Україну», -- зазначає Віталій Кравчук, експерт Інституту економічних досліджень та політичних консультацій. З початку 2007-го в результаті зниження вартості долара до євро гривня подешевшала щодо європейської валюти на 20%. Падіння долара і зростання євро різко підвищили вартість європейських товарів для українців. При цьому наша країна імпортує з Європи до 40% усіх увезених у країну товарів (без урахування імпорту природного газу).

Що може пришвидшити інфляцію в Україні

1. Низький урожай 2008 року. Ймовірність невисока. Зібрати хороший урожай українським аграріям можуть перешкодити тільки серйозні природні катаклізми.

2. Підвищення тарифів на газ для населення. Ймовірність висока. Уряд уже рекомендував Національній комісії регулювання електроенергетики у травні--грудні щомісяця підвищувати вартість палива на 3-5%.

3. Зростання цін на нафтопродукти. Ймовірність висока. На сьогодні більше передумов для підвищення світових цін на нафту, ніж для здешевлення сировини.

4. Політична нестабільність. Ймовірність висока.

5. Зростання євро до гривні. Ймовірність низька. Долар навряд чи опуститися до кінця року нижче ніж 1,62 USD/EUR. Нацбанк, швидше за все, найближчим часом відв'яже гривню від долара, що певною мірою стримає зниження курсу гривні до євро.

6. Зростання обсягів кредитування. Ймовірність низька. Заходи Нацбанку щодо обмеження кредитування населення вже приносять результати. За данними голови Ради НБУ Петра Порошенка, у I кварталі 2008 року темпи збільшення кредитування в Україні різко сповільнилися до 0,1% (у I кварталі 2007-го -- 6,9%). Обсяги споживчого кредитування зросли лише на 1,4% (роком раніше -- на 8%).

Розділ 2. Аналіз рівня інфляції в Україні за 2005-2010рр.

2.1 Аналіз рівня інфляції в Україні за 2005-2010рр.

Індекси споживчих цін (ІСЦ) та цін виробників промислової продукції (ІЦВ) у січні 2010 року склали відповідно 101,8% та 101,9%, повідомляє Державний комітет статистики.

На споживчому ринку у січні 2010 р. ціни на продукти харчування та безалкогольні напої зросли на 3,2%. Найбільше (на 14,7% і 14,3%) подорожчали цукор і овочі. На 9,8-6,2% зросли ціни на сири, молоко, кисломолочну продукцію і масло. На 3,6-2,0% стали дорожчими яйця, фрукти, маргарин і масло. Разом з тим на 1,1% подешевшали тваринні жири.

Ціни на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива зросли на 0,4%.

Зростання цін у сфері охорони здоров'я на 0,5% відбулося за рахунок подорожчання санаторно-курортних і амбулаторних послуг (на 1,6% і 1,0% відповідно).

Зростання цін на транспорт в цілому стався на 1,7%, в основному, у зв'язку з подорожчанням палива та мастил, а також підвищенням плати за пасажирські перевезення автотранспортом.

У той же час індекс цін виробників промислової продукції (ІЦВ) у січні 2010 р. склав 101,9%.

Зокрема, продукція видобувної промисловості в січні 2010 р. подорожчала на 1,2%. У видобутку корисних копалин, крім паливно-енергетичних, ціни зросли на 1,9%, видобутку паливно-енергетичних корисних копалин - на 0,5%.

У переробній промисловості ціни зросли на 1,3%. Найбільше (2,9%) подорожчала продукція на підприємствах з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів.

На 2,2-1,0% зросли ціни у виробництві коксу, продуктів нафтопереробки, транспортних засобів і устаткування, целюлозно-паперовому виробництві та видавничій діяльності, електричного, електронного та оптичного устаткування.

У виробництві і розподілі електроенергії, газу та води зафіксоване підвищення тарифів на 4,4%, при цьому тарифи на електроенергію підвищилися на 5,0%, теплоенергію - на 0,1%.

У порівнянні з січнем 2009 р. ІЦВ становив 116,3%.

Раніше Fitch спрогнозував інфляцію в Україні в 2010 р. на рівні 13%.

У свою чергу виконавчий директор НБУ Ігор Шумило повідомив, що інфляція в 2010 р. може скласти однозначне число. Однак, як сказав він, такий прогноз буде багато в чому залежати від адміністративного підвищення цін.

Як уже повідомлялося, міністр економіки України Б.Данілішин спрогнозував, що інфляція в цьому році буде на рівні однозначних чисел, а саме 9,7%.

Нагадаємо, базовий індекс споживчих цін в Україні в грудні 2009 р. по відношенню до попереднього місяця склав 0,7%. У грудні 2009 р. по відношенню до грудня 2008 р. цей показник склав 14,9%. Інфляція в грудні 2009 р. до попереднього місяця склала 0,9%, до грудня 2008 р. - 12,3%, а за січень-грудень 2009 р. по відношенню до аналогічного періоду 2008 р. - 15,9%. Зокрема, ціни на продукти харчування зросли на 1,7%, на алкогольні напої та тютюнові вироби - на 0,8%, на фармацевтичну продукцію та медичні товари - на 0,4%, тарифи на житлово-комунальні послуги - на 0, 2%.

Зведена таблиця індексів інфляції (Україна)

	січень	лютий	березень	квітень	травень	червень	липень	серпень	вересень	жовтень	листопад	грудень	За рік
2005	101,7	101,0	101,6	100,7	100,6	100,6	100,3	100,0	100,4	100,9	101,2	100,9	110,3
2006	101,2	101,8	99,7	99,6	100,5	100,1	100,9	100,0	102,0	102,6	101,8	100,9	111,6
2007	100,5	100,6	100,2	100,0	100,6	102,2	101,4	100,6	102,2	102,9	102,2	102,1	116,6
2008	102,9	102,7	103,8	103,1	101,3	100,8	99,5	99,9	101,1	101,7	101,5	102,1	122,3
2009	102,9	101,5	101,4	100,9	100,5	101,1	99,9	99,8	100,8	100,9	101,1	100,9	112,3
2010	101,8	101,9	100,9	99,7	99,4	99,6	99,8	101,2	102,9	100,5			107,9

2005 рік

Ми можемо спостерігати, що найвищий індекс інфляції у 2005 році був у січні (101,7). До середини 2005 року індекс інфляції почав зменшуватися (100). Але до кінця року досяг 100,9.

2006 рік

 У 2006 році найвищий показник інфляції був у жовтні. До грудня він поступово почав зменшуватися (100,9), та дорівнював рівню інфляції в грудні 2005 року.

2007 рік

На початку 2007 року індекс інфляції поступово почав зменшуватися, алев же до грудня він зріс до 102,1.

2008 рік

У 2008 році індекс інфляції дуже сильно почав зростати з січня (102,9) до квітня (103,1). До липня ми можемо спостерігати зниження індексу до 99,5. Але вже в грудні індекс інфляції дорівнював 102,1.

2009 рік

У січні 2009 року індекс дорівнював січню 2008 року (102,9). Він почав знижуватися до серпня (99,8) і знову зростати до грудня (100,9).

Приріст цін у березні 2010 року склав 1,4%, одночасно у річному вимірі ІСЦ значно знизився - на 2,8 відсоткових пункти та склав 18,1%, що свідчить про продовження зниження інфляційного тиску.

Основними факторами низхідного інфляційного тренду є падіння сукупного попиту, викликане падінням економічної активності, що, в свою чергу, призвело до скорочення реальних доходів населення та споживання.

Додатковими факторами гальмування інфляції виступають загальна тенденція до зниження світової інфляції, стримані фіскальна та грошово-кредитна політики, відносна стабілізація курсу гривні. Зниження показників інфляції (в річному вимірі) відбулось також за рахунок статистичного ефекту високої бази минулого року.

Широка базова інфляція, що відображає зміну цін продовольчих товарів з високим ступенем обробки, непродовольчих товарів та послуг, що не регулюються адміністративно, у березні склала 1,8%, при цьому її річний рівень знизився на 0,6 відсоткових пункти, до 23,1%.

Проте, зважаючи на більш суттєве уповільнення росту цін на сировину, що випереджало темпи зниження цін компонентів базової інфляції, розрив між базовою та загальною інфляцією у березні зріс до 5,0%.

Вузька базова інфляція, що включає зміну цін на непродовольчі товари за виключенням палива та відображає рівень імпортованої інфляції, у березні зросла на 1,7%, або на 1,1 відсоток у річному вимірі, проте темпи її зростання уповільнились у порівнянні з середньомісячним значенням за три попередні місяці (3,0%), що свідчить про поступове послаблення ефекту передачі від попередньої девальвації гривні на ціни.

У I кварталі 2009 року продовжилося зниження промислової інфляції у річному вимірі, яке розпочалося у II півріччі 2008 року. Так, незважаючи на те, що у березні ІЦВ зріс на 1,1%, його річна плинна знизилася на 6,2% до 12,8%.

Основною причиною зниження промислової інфляції виступає фактор різкого зменшення внутрішнього та зовнішнього попиту як через падіння внутрішнього виробництва, так і через продовження світової економічної кризи. На темпи падіння промислової інфляції також впливає статистичний ефект високої бази початку минулого року.

Суттєве зниження темпів зростання ІЦВ, у річному вимірі, у березні було пов'язане зі зниженням цін у базових галузях промисловості, що мають найбільшу вагу у структурі валового випуску: виробництві коксу та продуктів нафтопереробки (-7,9%, внесок в ІСЦ - "-"0,7 в.п.) та металургії (-1,5%, внесок в ІСЦ - "-" 0,4 в.п.).

При цьому відбулося зростання цін в решті галузей промисловості, зокрема харчовій (2,2%, внесок в ІЦВ - 0,3 в.п.), хімічному виробництві (7,6%, внесок в ІЦВ - 0,4 в.п.) та виробництві і розподіленні електроенергії, газу та води (на 4,8%, внесок в ІЦВ - 0,7 відсоткових пункти.

Ключовими факторами інфляції витрат у 2005 - 2008 роках стало зростання ціни на енергоносії та номінальної заробітної плати. У собівартості виробництва ці статті витрат становлять близько 30%, а вартість енергоносіїв і номінальної зарплати за рік збільшилась на 64%. Зокрема, за звітами Міністерства вугільної промисловості, собівартість вугілля у 2004 - 2007 роках зросла відповідно на 29, 28, 21 і 31%. Ціна імпортного газу зросла з 6,4% у 2005 році до 63,8% у 2006 році, бензину - з 2,4% у 2005 році до 39% у 2007-му, дизпалива - з 11% у 2005 році до 45% у 2007-му.

Для розрахунку кількісного впливу цих факторів вчені економісти провели економічний аналіз. Основними видами енергоносіїв в Україні є вугілля, частка якого в собівартості вітчизняної продукції становить близько 1,9%, імпортний газ - близько 2%, бензин - 1,3-1,9%, дизпаливо - 1,8-2,3%, мазут - 0,1-0,3%.

Таблиця 1. Визначення інфляції витрат у 2003 - 2007 роках в Україні

Рік	Валовий випуск продукції, млрд грн	Собівартість продукції, млрд грн	Ціни	Споживання	Інфляція за рахунок зростання цін на енергоносії, %	Зростання мінімальної зарплати, %	Оплата праці найманих працівників, млрд. Грн.	Інфляція за рахунок зростання номінально зарплати, %	Інфляція витрат, %
			Вугілля, грн./т	Імпортний газ, дол. США/1000м3	Бензин, тис. грн./т	Дизпаливо, тис. грн./т	Мазут, тис. грн./т	Вугілля, лн.. т	Імпортний газ, млрд. т	Бензин, млн. т	Дизпаливо, млн. т	Мазут, млн. т
2003	604	584	166	47,0	3,0	2,6	1,2	63	53	3,6	5,2	0,8	-	19,5	122	-	-
2004	810	765	214	55,0	3,3	3,1	1,2	67	53	3,7	5,6	0,7	1,6	27,7	157	5,8	7,4
2005	996	931	273	58,0	3,4	3,5	2,1	66	52	3,7	5,1	0,7	1,0	44,9	217	9,1	10,1
2006	1202	1125	329	95,0	3,8	3,7	2,3	64	51	4,4	5,5	1,1	1,8	25,1	265	5,7	7,5
2007	1616	1494	432	130	5,3	5,4	4,2	71	49	5,0	6,0	1,5	3,1	31,1	353	7,1	10,2

Результати засвідчили досить помірний вплив зростання вартості енергоносіїв на інфляцію. Але застосування методики розрахунку методики дослідження впливу зростання заробітних плат на інфляційні процеси є не зовсім коректними, оскільки ґрунтується на припущенні, що заробітна плата розглядається як незалежна зміна, а це не відповідає дійсності. Повністю незалежним від інфляції попиту є ціни на імпортний газ, тоді як заробітна плата здатна реагувати на збільшення монетарної бази. Тобто реальний вплив зростання заробітних плат на інфляційні процеси є меншим через існування зворотних зв'язків. Водночас при розрахунку інфляційних процесів не було враховано ряд інших складових собівартості випуску - імпорт товарів і послуг, що використовується у виробничому процесі та надані послуг, який не залежить від внутрішнього номінального попиту. Але учені вважають, що наведені результати адекватно відображають показники інфляції витрат, які спостерігалися б у разі відсутності інфляції попиту. Зокрема, у 2004 році інфляція витрат становила 7,4% (менше від фактичної на 4,9%), у 2005-му - 10,1% (менше на 0,2%), у 2006-му - 7,5% (менше на 4,1%), у 2007 році - 10,2% (на 6,4% менше від фактичної).

Таблиця 2. Вплив зростання рентабельності за витратами на інфляцію в Україні у 2000 - 2007 роках

Рік	Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування, млрд. грн.	Рентабельність за витратами, %	Частка прибутку у ВВП, %	Інфляція за рахунок зростання рентабельності понад 4%	Оплата праці найманих працівників, млрд.. грн.	Частка оплати праці у ВВП, %
2000	13,9	3,9	8,2	-	57,8	42,3
2001	18,7	4,2	9,2	-	71,9	42,3
2002	14,6	3,0	6,5	-	86,4	45,7
2003	19,6	3,4	7,3	-	103,1	45,7
2004	44,6	5,8	12,9	1,8	122,2	45,6
2005	64,4	6,9	14,6	2,8	157,5	49,1
2006	76,3	6,8	14,0	2,7	216,8	48,8
2007	121,4	8,1	17,1	4,0	265,4	49,7

Згідно даних таблиці 2 у 2000 - 2007 роках максимальна рентабельність за витратами становила 4,2%. Проте починаючи з 2004 року норма рентабельності різко зростає: у 2004 році - з 3,4% до 5,8%, у 2005-му - до 6,9%, у 2006-му - до 6,8%, у 2007 році до 8,1%. Це підтверджує припущення щодо реакції товаровиробників на надмірне зростання внутрішнього попиту підвищенням норми рентабельності. Збільшення рентабельності за витратами відбувається за рахунок збільшення ціни. Виходячи з того, що збільшення норми рентабельності у 2004 - 2007 роках - це похідна від надмірних зовнішніх надходжень, а збільшення інфляції відбувається за рахунок збільшення норми рентабельності за витратами можна визначити вплив збільшення номінального попиту на інфляцію, визначивши різницю у відсотках між фактичним номінальним обсягом реалізації товарів і послуг та номінальним обсягом реалізації, який спостерігався б у разі збереження рентабельності 2000 - 2003 років на рівні 4%. Розрахована вченими економістами інфляція внутрішнього попиту у 2004 році становила 1,8%, у 2005-му - 2,8%, у 2006-му - 2,7, у 2007 році - 4% (таблиця 3). Розрахунки проведені по даним Держкомстату України.

Якщо порівняти показники інфляції попиту, визначеної на основі збільшення рентабельності за витратами, та інфляції попиту як різниці між фактичною інфляцією та інфляцією витрат, можна зробити висновок, що вони різняться. Інфляція попиту, визначена як різниця між фактичною інфляцією та інфляцією витрат, за останні чотири роки в середньому перевищує інфляцію попиту, визначену за допомогою рентабельності, на 1,1%. Такі відмінності пояснюються як запізніла реакція суб'єктів господарювання на збільшення витрат так і неврахуванням інших складових собівартості, що зменшило показник інфляції витрат і, відповідно, збільшило інфляцію попиту.

Таблиця 3 Показники інфляції попиту, розраховані за різними методиками, %

Рік	Зростання цін за рахунок росту рентабельності за витратами понад 4%	Різниця між фактичною та інфляцією витрат
2004	1,8	4,9
2005	2,8	0,2
2006	2,7	4,1
2007	4,0	6,4
Середнє арифметичне	2,8	3,9

При розгляді динаміки розподілу валової доданої вартості між суб'єктами економічних відносин вчені економісти дають характеристику випереджальному характеру зростання прибутків від звичайної діяльності поряд із заробітною платою найманих працівників як основний фактор активізації інфляційних процесів. Одним із ключових факторів інфляції у попередні роки була невідповідність між темпами зростання заробітної плати і продуктивності: за період з 2001 по 2007 роки реальна заробітна плата зросла у 2,9 рази, тоді як продуктивність праці - лише у 1,7 рази.

Різниця між цими показниками формує додатковий внутрішній попит на товари й послуги, не забезпечені товарною масою. Але при цьому потрібно враховувати, що зростання заробітної плати відбувалося через можливість в умовах неконтрольованого внутрішнього попиту за рахунок підвищення цін на продукцію. І інша частина валової доданої вартості - фінансові результати до оподаткування - зростали набагато швидше.

За період з 2001 - 2007 роки співвідношення зростання обсягу фінансових результатів до номінальної заробітної плати становило відповідно 6,5 та 4,3 рази; з 2003 по 2007 роки - 6,2 та 2,9 рази, що в середньому за рік становить 1,6 та 1,3 рази відповідно. Частка прибутку у ВВП за останні чотири роки зросла на 10%, тоді як частка заробітної плати - на 4%. Також потрібно брати до уваги, що продуктивність праці залежить не лише від зусиль найманих працівників, а й від забезпечення власниками виробництва відповідних умов для зростання продуктивності: використання високотехнологічного обладнання і сучасних технологій. Тому деяке перевищення темпів зростання заробітної плати (за рахунок підвищення заробітних плат у державному секторі та мінімальних заробітних плат) є стимулом для власників виробництва впроваджувати високопродуктивне устаткування й підвищувати продуктивність праці.

Отже, причини інфляції за останні декілька років мали здебільшого монетарний характер. Протягом 2002 - 2007 років основним каналом здійснення НБУ первинної безготівкової емісії був викуп іноземної валюти, що надходила до країни внаслідок залучення й запозичення зовнішніх капіталів, а також позитивного сальдо поточного рахунку у 2002 - 2005 роках. У 2002 році за рахунок викупу валюти НБУ забезпечив 100% безготівкової емісії, у 2003-му - 102%, у 2004-му - 93%, у 2005-му - 124%, у 2006-му - 62%, у 2007 році 100%. У цих умовах інші два канали здійснення первинної безготівкової емісії НБУ - рефінансування комерційних банків з урахуванням мобілізаційних операцій та чисте сальдо відносин НБУ з урядом за борговими зобов'язаннями - виконували переважно функцію коригування нерівномірності зовнішніх надходжень протягом року.

Як свідчать дані Нацбанку України у 2003 - 2005 роках відбулося погашення заборгованості уряду перед НБУ в розмірі відповідно 1,8 млрд., 0,7 млрд. і 6,6 млрд. грн., що мало помітний від'ємний вплив на накопичений обсяг первинної емісії (рис. 2.1).

Рис.2 1. Фактори зростання грошової бази у 2002 - 2007 роках

Але збільшення безготівкової емісії не призводить до автоматичного збільшення грошової бази, оскільки уряд може вилучити значну її частину, збільшивши залишки коштів на єдиному казначейському рахунку (ЄКР), які зберігаються в НБУ. Це відбулося у 2005 - 2006 роках - різке збільшення безготівкової емісії в розмірі 41 млрд. грн. вдалося зменшити на 12 млрд. шляхом накопичення залишків на ЄКР. У результаті грошова база зросла лише на 29 млрд. грн. Проте вже у 2007 року відбувся приріст грошової бази гривні за рахунок зменшення коштів на ЄКР на 9 млрд. грн. Зниження темпів приросту грошової бази у 2006 році порівняно з попередніми роками зумовлено застосуванням іншого механізму регулювання грошової маси, а саме зменшення обов'язкових нормативів резервування до 0,5 - 5% обсягу залучених ресурсів, що дало змогу вивільнити понад 10 млрд. грн. обов'язкових резервів.

2.2 Аналіз причин інфляції в Україні за 2005-2010рр.

З'ясування причин інфляції має велике значення для розробки антиінфляційної політики.

Коріння інфляції слід шукати насамперед у порушеннях грошового обігу. Вона спостерігається тоді, коли центральний банк, що представляє державу, здійснює політику наповнення каналів обігу надлишковою грошовою масою, яка не забезпечується товаром та послугами. Наприклад, коли він надає уряду позики для покриття дефіциту державного бюджету.

Отже, будь-яка причина, що породжує дефіцит бюджету (збільшення державного апарату та зростання виплат на нього, збільшення рівня заробітної плати, підвищення розміру пенсій і стипендій, збільшення штату поліції та армії, мілітаризація економіки, екологічні та соціальні програми тощо), спричиняє інфляцію.

Інфляція, в основі якої лежить зростання сукупного попиту, що не супроводжується відповідним зростанням виробництва, товарного обігу і відповідно доходів держави від реального сектору економіки, має монетарний характер.

У випадку, коли державна політика спрямована на зростання швидкості грошового обігу без відповідної динаміки товарного виробництва, має місце інфляція попиту. Вона починається у секторі споживання, а згодом охоплює всі галузі економіки.

Крім того, існують ще причини немонетарного характеру. В Україні це особливості національної структури виробництва, диспропорції, що склалися між засобами виробництва та предметами споживання і послугами.

До немонетарних причин інфляції в умовах перехідної економіки належать високий монополізм і низький рівень конкуренції. Монополії протидіють появі на своїх ринках нових виробників, зменшуючи обсяги виробництва, вони підвищують ціни, одержуючи при цьому надприбутки.

Яскравим прикладом цього с формування вітчизняних тарифів на електроенергію. До споживачів вона надходить від генеруючих корпорацій по мережах компаній-постачальників, які надмірно завищують ціни. Як результат -- відношення вітчизняних електротарифів до середньої заробітної плати у промисловості вдвічі-втричі перевищує аналогічні показники економіки США. В Україні практику неконкурентного ціноутворення можна спостерігати у більшості галузей.

Ще однією з немонетарних причин інфляції в Україні є неможливість у короткий термін збільшити обсяги виробництва у відповідь на зростаючий попит. Відмінності між монетарними і немонетарними причинами інфляції наведено на рис.2.2



Рис. 2.2.

Проректор Львівського інституту банківської справи УБС НБУ, доктор економічних наук Ростислав Слав'юк назвав десять головних причин для зростання інфляції в Україні.

Перша причина випливає із даних Держкомстату - протягом 2006-2007 років в Україні чітко простежувалось зростання цін виробників. Таке зростання з певним часовим лагом нині виявляється на споживчих цінах. На кінець 2007 року ріст цін виробників становив майже 15%. Це дало «вхідні» відсотки інфляції на споживчому ринку в 2008 році.

Другою причиною є «інфляція росту». В Україні у 2005-2008 роках відбувалося економічне зростання. У таких умовах значно зростає попит на метал, деревину, цемент, енергоресурси, землю, і на гроші (високі ставки за кредитами). Зростання цін на «ресурси зростання» є часто не у відсотках, а кількаразовими.

Третя причина - зростання доходів населення у 2007 році і поступове пожвавлення споживчого попиту.

Четвертою причиною стало значне пожвавлення споживчого кредитування у попередні роки, яке привело до «розігрівання» платоспроможного попиту, тим самим банки підштовхнули споживчі настої населення.

П'ятою причиною є зростання надходжень від «гастарбайтерів» з-за кордону, незважаючи на усі труднощі з міграцією робочої сили.

Шостою причиною є деяке сповільнення операцій на вторинному ринку житла. В Україні зростає кількість низько ліквідного житла. При цьому до цієї категорії потрапляє житло, яке ще три роки тому було високоліквідним. Такі процеси призводять до зростання заощаджень у потенційних покупців житла.

Також суттєво на інфляцію в Україні впливає запас овочів і фруктів. Цих запасів менше, ніж у минулому році. Тому сьомою причиною є імпорт і відповідні на ці товари ціни.

Також були суттєві втрати під час страйку польських митники Наслідком цього страйку є зменшення і навіть зникнення окремих товарів з ринку під час стояння вантажів на кордоні, що призвело до значного їх подорожчання. Збитки ж під час страйку митників українські підприємці переклали на плечі споживача.

Дев'ята причина - боротьба з контрабандою. Зменшення контрабандних постачань в Україну, як не парадоксально, але завжди дає приріст інфляції на кілька відсотків.

Десятою причиною є суттєвий вплив тіньової економіки.

Розділ 3. Наслідки інфляції

3.1 Соціально-економічні наслідки інфляції в Україні

Зміна вартості товару

І весь механізм перерозподілу доходів за допомогою інфляції побудований на тому, що новий, зменшений стандарт виміру вартості товарів прирівнюється в обігу до попереднього, більш вагомого. І ця різниця йде в кишеню тих, хто випустив фальшиві гроші або штучно підвищив ціни і таким чином приховано розбавив цю вартість, інакше кажучи, зайнявся маніпуляцією вартості.

Ми називаємо це маніпуляцією вартості тому, що офіційно не зменшено стандарту виміру вартості товару. Він залишається попереднім, хоч фактично вже інший, менший. Це така ж сама маніпуляція, яка буває при продажі товарів, коли стандартну кілограмову гирю заміняють такої ж форми, але значно легшою, сфальсифікованою. І суть її не змінюється від того, хто це робить, окрема людина, чи державний апарат. Різниця лише в тому, що в першому випадку держава карає таку людину, а в другому вона це робить безкарно. І ця безкарна маніпуляція вартістю стала тепер масовою в банківській і фінансово-кредитній системі, на валютних біржах, що дало їм можливість за порівняно короткий час зосередити в своїх руках величезні кошти країни. І оскільки усяке багатство створюється людською працею, то цей перерозподіл коштів відбувається за рахунок зубожіння основної маси населення країни. Середній рівень заробітної плати уже такий, що ледве забезпечує фізіологічний прожитковий мінімум і зменшився порівняно з 1990 р. в 5 разів, хоч абсолютна величина заробітної плати за цей час зросла в 20 000 разів, а ціни збільшилися в 100 000 разів.

Зміна рівня реальної заробітної плати

Для збереження попереднього рівня реальної заробітної плати в умовах інфляції номінальна величина заробітної плати повинна збільшуватись прямопропорційно зростанню цін на товари. Але, на думку багатьох економістів, таке підвищення заробітної плати веде до чергового витка інфляції, оскільки збільшиться собівартість продукції, а це, в свою чергу, приведе до нового підвищення цін.

В такій аргументації допускається груба помилка, зокрема ототожнюються два протилежних за своїм значенням процеси - формування вартості товару ототожнюється з механізмом приведення зарплати у відповідність з вартістю необхідного продукту, що порушується в умовах інфляції.

Вартість товару - це втілена в продукті праця. Формування її відбувається на основі врахування передусім затрат живої праці. Оскільки заробітна плата є модифікованою вартістю продукту праці робітника і, таким чином, хоч і не повністю, але відображає фактичні затрати праці, то знаючи норму додаткової вартості на її основі можна визначити величину новоствореної вартості. І чим вища заробітна плата, тим більше затрачено праці, а, отже, й більше створено вартості. І навпаки.

Але величина новоствореної вартості в кінцевому підсумку завжди залежить не від величини заробітної плати, а від кількості затраченої праці. І таким непрямим методом визначення величини новоствореної вартості користуються тому, що на практиці не розроблена методика визначення величини вартості товару. А тому при відомій величині новоствореної вартості зростання заробітної плати буде вести до зменшення додаткової вартості, тобто зменшуватиметься норма додаткової вартості. Новостворена вартість в цьому випадку залишається незмінною тому, що зростання заробітної плати зумовлено не зростанням затрат праці, як у першому випадку, а зміною пропорції розподілу новоствореної вартості на вартість необхідного і додаткового продукту.

Якщо зарплата зростає без додаткових затрат праці і зміни норми додаткової вартості, то підрахована на її основі новостворена вартість є штучно завищеною порівняно з фактичною. А, отже, ця методика визначення вартості товару, якою дуже часто користуються, є помилковою. За цих умов справді штучно підвищуються ціни, що веде до інфляції. Але допущена помилка при визначенні вартості товару не може бути підставою для встановлення причинно-наслідкового зв`язку між підвищенням зарплати і інфляцією грошей. Цей зв`язок зникає разом з виправленням помилки.

При цьому слід підкреслити, що інфляція відбулася не тому, що підвищено зарплату, а тому, що вона нарахована без відповідних затрат праці, а, отже, є фальшивою вартістю. На цю величину розбавлено і додаткову вартість. Тому вартість товару також стала розбавленою, що привело до відповідного зростання його ціни.