Організація ритмічної та бездефектної роботи підприємства (на прикладі ВАТ "Рівненський машинобудівний завод")

1.12.02

12.03.03

Заст. начальника по підготовці вир-ва, нач. відділу постачання

Методом випробувань та досліджень

2. Обмежити кількість постачальників

15.03.03

20.05.03

Заст. нач. відділу по підготовці вир-ва, нач. відділу постачання

Використовуючи дані випробувань

3. Використовувати новітні технології в ковальському і механічному цехах

15.04.03

20.05.03

Начальники цехів, інженери

4. Навчання персоналу: від вищих керівників до робітників

01.03.03

20.05.03

Директор, заст. директора з вир-ва

Направлення на курси підвищення кваліфікації

5. Здійснити мотивування працівників матеріальними стимулами

01.05.03

20.05.03

Начальники цехів, заст. по вир-ву.

6. Ввести кількісні показники для оцінки якості праці

01.04.03

20.05.03

Контролер ВТК

Рівень здачі продукції з першого пред'явлення

7. Реклама

01.12.02

20.05.03

Відділ маркетингу

Участь у виставках, конкурсах

На закінчення зробимо висновок, що діаграма „причина-наслідок” є дуже ефективним засобом для виявлення факторів і причин, що впливають на проблему. У результаті застосування методу Парето отримана необхідна інформація для аналізу бездефектного виробництва і прийняття фахівцем рішень у рамках комплексної системи управління якістю продукції.

Усі ці заходи дозволяють досягти значного зниження браку, а, отже, підвищення якості продукції, надійності і довговічності виробу, що випускається.

Підвищення якості за допомогою нововведень:

Системи управління якістю являють собою органічне сполучення економічних, правових і інших факторів, що впливають на якість. За допомогою нововведень можна не тільки уникнути консерватизму і застою в розвитку комплексного підходу до якості, але й свідомо та впевнено рухатися далі. У системах якості нововведення поділяються на дві групи:

— функціональні;

— системні.

До функціональних відносяться нововведення, що стосуються завдань однієї з функцій управління якістю і не потребують структурних змін системи. У крайньому випадку, необхідність у структурних змінах настільки незначна, що їх можна не проводити. У нашому випадку можна ввести додаткову плату за бездефектне виконання закидки люка, за здачу їх у ВТК і замовнику з першого пред'явлення.

До системних відносяться нововведення, що стосуються не однієї, а кількох функцій управління якістю і викликають необхідність внесення змін у зміст елементів системи. Системні нововведення можуть стосуватися однієї функції, але по масштабах впливають на інші функції, що приводить до необхідності внесення в них змін. У даному випадку при виготовленні запасних частин для залізничних вагонів можливий перехід від відрядної форми оплати праці до погодинної або погодинно-преміальної. Відомо, що відрядна оплата праці в багатьох випадках негативно впливає на якість виготовлення й у певний момент часу, коли якість починає опускатися нижче припустимої межі. Виникає необхідність від цієї системи відмовитися і перейти до погодинної або змішаної оплати праці. Таке нововведення входить до складу функції управління якістю - матеріального стимулювання поліпшення якості. Зміна форми оплати праці торкнеться інших функцій - технологічної підготовки виробництва, контролю якості, а по масштабах вплине на дуже велику групу учасників процесу забезпечення якості.

За допомогою класифікації нововведень легше визначити адресність у реалізації нововведень. Функцію нововведення здійснює підрозділу апарата управління - технічні, технологічні служби, відділи кадрів і оплати праці, відповідальні за реалізацію тих або інших задач управління якістю.

Системні нововведення проводяться керівництвом, адміністрацією більш високого рівня, ніж функціональні органи управління. Це пояснюється необхідністю координації внесення змін (одночасно або у певній послідовності) у діяльність різних служб та підрозділів.

Для визначення порядку дії із системними і функціональними нововведеннями надзвичайно важливо оцінювати їхні наслідки і ступінь впливу на якість. Оскільки точні відомості одержати дуже складно, приходиться покладатися на думку авторитетних фахівців, експертів, працівників підприємства, які здійснюють розробку і впровадження нововведень у діяльність по поліпшенню якості.

На ВАТ „Рівненський машинобудівний завод” найбільшу увагу варто приділяти функціональним нововведенням, оскільки системні нововведення вимагають значних витрат і більшого відрізка часу. Але може наступити момент, коли системні нововведення займуть більш високе положення, тобто найкращого результату можна досягти при оптимальному сполученні можливостей загальних нововведень, що залежить від досвіду і мистецтва керівників і їхніх помічників.

Аналіз всього нового і вироблення на цій основі рекомендацій в інтересах поліпшення якості може бути й особливою функцією органів, служб управління якістю. До числа службових обов'язків нових сучасних керівників тепер повинні включатися такі як:

Організація і керівництво розробкою, впровадженням і удосконаленням систем якості.

Організація сертифікації систем якості.

Контроль за станом і ефективністю системи.

Контроль за реалізацією плану розробки і впровадження нововведень у систему якості.

Було би помилкою керівника підприємства вважати, що системи якості навіть при їхньому високому ступені розвитку не мають потреби в удосконаленні.

Важливим є аналіз ритмічності. Ритмічність характеризує рівень організації системи постачання в цілому і впливає на економічні показники господарської діяльності підприємства в цілому.

На підставі даних аналізу ритмічності визначають конкретні заходи щодо усунення причин неритмічної роботи, якими можуть бути: несвоєчасне постачання сировини і матеріалів постачальниками, інші порушення постачальниками договірних умов (зміна ціни, якості матеріалів, що поставляються), відсутність енергії не з вини підприємства, простої устаткування, втрати робочого часу та ін.

Основною методикою оцінки ритмічності формування запасів є оцінка на основі вартісної оцінки абсолютних і розрахунку відносних показників. В обох способах в залік беруться фактичні дані, але не вище за планові. Потім підсумок залікової величини відноситься до планового обсягу поставок і виходить коефіцієнт ритмічності.

Висновки

Організація виробництва базується на технології виробничих процесів-сукупності методів і засобів, при яких здійснюються перетворення матеріальних ресурсів, інформації та їхніх комплектів в кінцевий продукт. Технологія виробничих процесів реалізується за допомогою організації виробництва, і фактично формує основу виробничої системи, зумовлюючи динаміку виробничого процесу.

Виробничий процес - це сукупність взаємозв'язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для цілеспрямованого, постійного перетворення вихідної сировини та матеріалів у готову продукцію, яка призначена як для споживання, так і для подальшої переробки. На сучасних підприємствах процес виробництва досить складний. Він поєднує велику кількість окремих процесів, які уторують структуру виробничого процесу. Виробничі процеси на підприємстві залежмо від їх ролі у виготовлені продукції по діляться на три види: основні, допоміжні, обслуговуючі.

Раціонально організація виробничого процесу залежить від певного принципу. До них належать: спеціалізація пропорційність, паралельність, прямо точність, безперервність ритмічність автоматичність та гнучкість.

Ритмічність виробництва - це найважливіший принцип організації виробничого процесу, який передбачає систематичне виконання всіма виробничими ланками підприємства та об'єднання завдань плану з випуску продукції відповідного асортименту та якості за заздалегідь встановленим графіком. Ритмічність - рівномірний випуск продукції відповідно до графіка в обсязі та асортименті, передбаченому планом.

Для оцінки виконання плану по ритмічності використовуються прямі і непрямі показники. Прямі показники - коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт варіації, коефіцієнт аритмічності.

Якість продукції - це сукупність її споживчих властивостей, що здатні задовольняти потреби споживачів. Якісною вважається продукція, що відповідає вимогам стандартів і технічних умов і задовольняє потреби споживачів.

Одним із побічних показників якості продукції вважається дефект, тобто зіпсовані деталі, вузли й готові вироби. Дефект може бути непоправним і поправним. Останній за певних додаткових затрат праці та заробітної плати можна перетворити на якісну продукцію. Важливі умови профілактики дефекту:

- висока культура й організація виробництва;

- стабільний ритм роботи й постачання;

- запровадження у виробництво сучасних технологій і устаткування;

- підвищення кваліфікації персоналу, його дисциплінованості й відповідальності.

На ВАТ „Рівненський машинобудівний завод” найбільшу увагу варто приділяти функціональним нововведенням, оскільки системні нововведення вимагають значних витрат і більшого відрізка часу. Але може наступити момент, коли системні нововведення займуть більш високе положення, тобто найкращого результату можна досягти при оптимальному сполученні можливостей загальних нововведень, що залежить від досвіду і мистецтва керівників і їхніх помічників.

Основною методикою оцінки ритмічності формування запасів є оцінка на основі вартісної оцінки абсолютних і розрахунку відносних показників. В обох способах в залік беруться фактичні дані, але не вище за планові. Потім підсумок залікової величини відноситься до планового обсягу поставок і виходить коефіцієнт ритмічності.

Список використаної літератури

1. Авер'янова В.В. Управління виробничою діяльністю. - М.: Овал, 2005. - 376 с.

2. Бернстайн Л.А. Забезпечення безперервної роботи підприємства. - М.: Фінанси і статистика, 2007. - 360 c.

3. Беров Р.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - Мн.: БГЕУ, 2006. - 395 с.

4. Донцова Л.В. Управління виробничими процесами. - М.: Справа та сервіс, 2006. - 270 c.

5. Єрмолович Л.Л. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства. ? Мн.: БГЕУ, 2001. - 395 с.

6. Івашенцева Т.А. Економіка підприємства. - К.: НГАСУ (Сібстрін), 2005. - 108 с.

7. Петрович Й.М. Захарчин Г.М. Організація виробництва. - Львів: Магнолія плюс, 2004.

8. Савицька Г.В. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 498 с.

9. Тягуненко А.В. Управління виробництвом. - М.: Олма-прес, 2006. - 398 с.

10. Економіка підприємства. / Під ред. В.І. Станкевича. - М.: Нове знання, 2005. - 698 с.

11. Щербаков М.М. Управління виробництвом. - Мн.: Новий час, 2007. - 287 с.

Размещено на Allbest.ru