Прибуток підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нижегородський державний університет

ім. Н.І. Лобачевського

Факультет управління та підприємництва

Курсова робота

на тему: "Прибуток підприємства"

Виконала: студентка

Труть Є.В.

Перевірив: Богомолов С.В.

Нижній Новгород 2007

ВВЕДЕННЯ

Ринкова економіка визначає конкретні вимоги до системи управління підприємствами. Прибуток в умовах ринку використовується не на споживання, а на інвестиції та інновації, які забезпечують економічне зростання підприємства і його конкурентоспроможність. Необхідно більш швидке реагування на зміну господарської ситуації з метою підтримки стійкого фінансового стану і постійного вдосконалення виробництва відповідно до зміни кон'юнктури ринку. Підприємство самостійно планує (на основі договорів, укладених зі споживачами та постачальниками матеріальних ресурсів) свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на вироблену продукцію і необхідність забезпечення виробничого та соціального розвитку. Самостійно планованим показником в числі інших стала прибуток.

Величина прибутку залежить від виробничої, постачальницької, збутової і фінансової діяльності підприємства. Тому за нових умов господарювання, переходу підприємств промисловості до ринкової економіки одним з найважливіших показників оцінки ефективності їх діяльності є прибуток - узагальнюючий якісний показник ефективності господарювання.

Прибуток являє собою кінцевий фінансовий результат, що характеризує виробничо-господарську діяльність всього підприємства, тобто становить основу економічного розвитку підприємства. Зростання прибутку створює фінансову основу для самофінансування діяльності підприємства, здійснюючи розширене відтворення. За рахунок неї виконується частина зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими підприємствами. Таким чином, прибуток стає найважливішою для оцінки виробничої та фінансової діяльності підприємства.

Отримання прибутку є обов'язковою умовою функціонування підприємства. Прибутком (рентабельністю) оцінюється ефективність господарювання, прибуток - головне джерело фінансування економічного і соціального розвитку; прибутковість служить основним критерієм вибору інвестиційних проектів і програм оптимізації поточних витрат, витрат, фінансових вкладень. Прибуток розглядається як критерій ефективності відтворення і як показник, має два кордони - обсяг виробництва продукції чи послуг (реалізації) і собівартість - володіє однією важливою властивістю: вона відображає кінцевий результат інтенсивного і екстенсивного розвитку. Останнє пов'язано з фактором зростання обсягу виробництва і природної економії від відносного зниження умовно-постійних елементів собівартості: фонд оплати праці (відповідно - нарахування, що йдуть у позабюджетні фонди), амортизація, енергетичне паливо, платежі бюджету за ресурси, позавиробничі і деякі інші витрати.

Прибуток - об'єктивна економічна категорія товарно-грошових відносин. Формування регульованого ринку товарів супроводжується підвищенням ролі прибутку в системі показників економічної характеристики діяльності підприємств. До того ж прибуток - реальна база оподаткування і, як правило, джерело сплати податків.

Прибуток займає одне з центральних місць у загальній системі вартісних інструментів і важелів управління економікою. Це виражається в тому, що фінанси, кредит, ціни, собівартість і інші важелі прямо чи опосередковано пов'язані з прибутком.

У цій роботі вивчається сутність прибутку, його роль в діяльності підприємства, а також порядок її обчислення. При цьому ставляться наступні завдання: вивчення сутності, видів і функцій прибутку, напрями використання прибутку, а також розгляд факторів, що впливають на зростання прибутку.

Глава 1. Сутність прибутку

1.1 Зміст прибутку, джерела її отримання

В умовах переходу до ринкової економіки головну роль в системі економічних показників відіграє прибуток. Прибуток являє собою кінцевий фінансовий результат, що характеризує виробничо-господарську діяльність всього підприємства, тобто становить основу економічного розвитку підприємства. Зростання прибутку створює фінансову основу для самофінансування діяльності підприємства, здійснюючи розширене відтворення. За рахунок неї виконується частина зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими підприємствами. Таким чином, прибуток стає найважливішою для оцінки виробничої та фінансової діяльності підприємства. Вона характеризує кошторису його ділової активності і фінансове благополуччя.

Прибуток має таке значення у діяльності підприємств:

* в узагальненій формі відображає результати підприємницької діяльності і є одним з показників її ефективності;

* використовується в якості стимулюючого фактора підприємницької діяльності та продуктивності праці;

* виступає джерелом фінансування розширеного відтворення і є найважливішим фінансовим ресурсом підприємства

За рахунок відрахувань від прибутку до бюджету формується основна частина фінансових ресурсів держави, регіональних та місцевих органів влади, і від їх збільшення в значній мірі залежать темпи економічного розвитку країни, окремих регіонів, примноження суспільного багатства і в кінцевому рахунку підвищення життєвого рівня населення. Прибуток являє собою різницю між сумою доходів і збитків, отриманих від різних господарських операцій. Саме тому вона характеризує кінцевий фінансовий результат діяльності підприємств.

На підставі вищевикладеного, поняття прибутку може бути сформульовано таким чином: «Прибуток - це виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, який представляє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності ».

Прибуток утворюється в результаті реалізації продукції. Її величина визначається різницею між доходом, отриманим від реалізації продукції, і витратами (витратами) на її виробництво і реалізацію. Загальна маса отримуваного прибутку залежить, з одного боку, від обсягу продажів і рівня цін, які встановлюються на продукцію, а з іншого - від того, наскільки рівень витрат виробництва відповідає суспільно необхідним витратам.

Всі ці фактори, що впливають на величину маси прибутку, є функцією багатьох умов. Так, по-перше, обсяг продажу залежить від ефективності здійснення комерційної роботи: від Уміння створювати вигідні умови для реалізації своєї продукції, тобто організувати рекламу, збут, сформувати цінову і товарну політику і т.д., по-друге, рівень витрат виробництва залежить від раціональності організації виробництва і праці, обраної технології, технічної оснащеності підприємства.

Разом з тим прибуток на підприємстві залежить не тільки від реалізації продукції, але і від інших видів діяльності, які її або збільшують, або зменшують. Тому в теорії і на практиці виділяють так звану «балансовий прибуток». Її назва говорить сама за себе. Вона складається з прибутку від реалізації продукції (виторг від реалізації продукції без непрямих податків мінус витрати (витрати) на виробництво і реалізацію продукції) плюс позареалізаційні доходи (доходи по цінних паперах, від пайової участі в діяльності інших підприємств, від здачі майна в оренду і т . п.) мінус позареалізаційні витрати (витрати на виробництво, не дало продукції, на зміст законсервованих виробничих потужностей, збитки від списання боргів і т.д.). Прибуток балансова визначається балансуванням загальної суми всіх прибутків і всіх збитків.

У балансовий прибуток включають:

§ прибуток (збиток) від реалізації товарів;

§ прибуток (збиток) від реалізації матеріальних оборотних коштів та інших активів;

§ прибуток (збиток) від реалізації та іншого вибуття основних засобів;

§ доходи і втрати від валютних курсових різниць;

§ доходи від цінних паперів та інших довгострокових фінансових вкладень, включаючи вкладення в майно інших підприємств;

§ витрати і втрати, пов'язані з фінансовими операціями;

§ позареалізаційні доходи (втрати).

З балансового прибутку відповідно до податкового законодавства проводяться обов'язкові платежі.

Крім того, виділяється валовий прибуток, який являє собою балансовий прибуток за мінусом фінансового результату від операцій з основними фондами (засобами), нематеріальними активами та іншим майном. У всіх країнах з ринковою економікою прибуток обкладається податком. Тому на практиці прийнято виділяти оподатковуваний прибуток, яка представляє собою валовий прибуток за вирахуванням доходів за видами діяльності, звільненої від оподаткування.

У результаті на підприємстві, як це прийнято називати в теорії і на практиці, залишається так звана чиста прибуток. За своєю величиною вона представляє оподатковуваний прибуток за мінусом податку на прибуток.

З чистого прибутку підприємство виплачує дивіденди і різні соціальні податки і утворює фонди. У результаті залишається нерозподілений прибуток. Вона призначена для капіталізації, тобто для реінвестування у виробництво. За своїм економічним змістом вона є однією з форм резерву власних ресурсів підприємства, що забезпечують його виробничий розвиток.

Багатогранний характер прибутку означає, що її дослідження має мати системний підхід. Такий підхід передбачає аналіз сукупності чинників утворення, взаємовпливу, розподілу і використання.

1) У число утворюють факторів включена виручка, одержувана підприємством від різних видів підприємницької діяльності, у тому числі від реалізації продукції, що займає основну питому вагу, від реалізації інших активів, основних засобів. Важлива складова утворюють факторів - доходи від пайової участі в інших підприємствах, в тому числі дочірніх, доходи з цінних паперів, безоплатна фінансова допомога, сальдо штрафів, отриманих та сплачених.

2) взаимовлияющих чинники включають зовнішні, що визначаються фінансово-кредитною політикою держави, у тому числі податки та податкові ставки, процентні ставки по позиках, ціни, тарифи і збори, а також внутрішні, включаючи собівартість, продуктивність праці, фондовіддачу, фондоозброєність, оборотність оборотних коштів .

3) Фактори розподілу складаються з платежів обов'язкового характеру в бюджет і позабюджетні фонди, до банківських та страхових фондів, платежів добровільного характеру, включаючи благодійні фонди, спрямування прибутку до фондів грошових коштів, створювані в підприємствах.

4) Фактори використання належать тільки до того прибутку, який залишається в підприємствах і комерційних організаціях. Вони включають такі напрямки: споживання, нагромадження, соціальний розвиток, капітальні та фінансові вкладення, покриття збитків та інших витрат.

В умовах ринкових відносин, як свідчить світова практика, є два основних джерела отримання прибутку.

Перший - це монопольне становище підприємства з випуску тієї чи іншої продукції або унікальності продукту. Підтримання цього джерела на відносно високому рівні передбачає проведення постійної новації продукту. Тут слід враховувати такі протидіючі сили, як антимонопольну політику держави і зростаючу конкуренцію з боку інших підприємств.

Друге джерело пов'язаний з виробничою і підприємницькою діяльністю, тому стосується практично всіх підприємств. Ефективність його використання залежить від знання кон'юнктури ринку і уміння постійно адаптувати під неї розвиток виробництва. Тут, по суті, все зводиться до маркетингу. Величина прибутку в даному випадку залежить:

· По-перше, від правильності вибору виробничої спрямованості підприємства з випуску продукції (вибір продуктів, що користуються стабільним і високим попитом);

· По-друге, від створення конкурентоспроможних умов продажу своїх товарів і надання послуг (ціна, строки поставок, обслуговування покупців, післяпродажне обслуговування і т.д.);

· По-третє, від обсягів виробництва (чим більший об'єм продажів, тим більше маса прибутку);

· По-четверте, від асортименту продукції і зниження витрат виробництва.

Проте отримання прибутку в умовах ринку завжди пов'язане з ризиком - над підприємством постійно висить загроза втратити вкладений капітал повністю або частково. Саме тому в теорії і на практиці використовується поняття «підприємницька прибуток», що по своїй величині повинна бути більше, ніж відсоток, одержуваний за вкладами у банк.

За своїм змістом поняття «ризик» ставиться як до господарської, комерційної, так і до фінансової діяльності. Для визначення ризику використовуються два основні методи: статистичний і експертний. В основі статистичного лежать прийоми математичної статистики (розрахунок варіації, дисперсії і стандартного відхилення за показниками фінансово-господарської діяльності). Цими показниками є рентабельність виробництва, продукції, інвестицій, продажів і т.д.

Повністю уникнути ризику у підприємницькій діяльності практично неможливо, але існує система методів пом'якшення його негативних наслідків. До них відносяться самострахування (створення резервних фондів), участь у венчурних компаніях, укладення ф'ючерсних угод і т.д.

1.2 Види і функції прибутку

Основним показником прибутку, що використовується для оцінки виробничо-господарської діяльності, виступає: балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції, що випускається, валовий прибуток, оподатковуваний прибуток, прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (чистий прибуток).

Основними показниками прибутку є:

· Загальна прибуток (збиток) звітного періоду - балансовий прибуток (збиток);

· Валовий прибуток;

· Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг);

· Прибуток від фінансової діяльності;

· Прибуток (збиток) від інших позареалізаційних операцій;

· Оподатковуваний прибуток;

· Чистий прибуток.

На кожному підприємство формується чотири показники прибутку, що істотно розрізняються по величині, економічному змісту і функціональному призначенню. Базою всіх розрахунків служить балансовий прибуток - основний фінансовий показник виробничо-господарської діяльності підприємства. Для цілей оподаткування розраховується спеціальний показник - валовий прибуток, а на її основі - прибуток, оподатковувана податком, і прибуток, не оподатковувана податком. Що залишається в розпорядженні підприємства після внесення податків і інших платежів до бюджету частина балансового прибутку називається чистим прибутком. Вона характеризує кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства. Формування прибутку виглядає таким чином (таблиця 1)

Прибуток на підприємстві залежить не тільки від реалізації продукції, але і від інших видів діяльності, які її або збільшують, або зменшують. Тому в теорії і на практиці виділяють так звану «балансовий прибуток».

Балансовий прибуток (збиток) являє собою суму прибутку (збитку) від реалізації продукції, фінансової діяльності та доходів від інших позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях. Вона складається з прибутку від реалізації продукції (виторг від реалізації продукції без непрямих податків мінус витрати (витрати) на виробництво і реалізацію продукції) плюс позареалізаційні доходи (доходи по цінних паперах, від пайової участі в діяльності інших підприємств, від здачі майна в оренду і т . п.) мінус позареалізаційні витрати (витрати на виробництво, не дало продукції, на зміст законсервованих виробничих потужностей, збитки від списання боргів).

Основними складовими елементами балансового прибутку є:

1. Прибуток від реалізації товарної продукції визначається шляхом вирахування із загальної суми виручки від реалізації продукції в діючих цінах (без ПДВ і акцизів) витрат на виробництво і реалізацію товарної продукції, що включаються до собівартості продукції.

2. Прибуток (або збиток) від реалізації іншої продукції і послуг нетоварного характеру визначається аналогічно, окремо за всіма видами діяльності, тобто прибуток (або збитки) підсобних сільських господарств, автогосподарств, лісозаготівельних та інших господарств, що знаходяться на балансі основного підприємства.

3.Прібиль (або збитки) від реалізації основних фондів та іншого майна розраховується як різниця між виручкою від реалізації цього майна (за вирахуванням ПДВ, акцизів) і залишковою вартістю по балансу, скоригованого на коефіцієнт, відповідний індексу інфляції. Основний елемент балансового прибутку становить прибуток від реалізації продукції, виконання робіт або надання послуг. Прибуток від реалізації майна - це фінансовий результат, не пов'язаний з основними видами діяльності підприємства. Він відображає прибуток (збитки) за іншої реалізації, до якої відноситься продаж на сторону різних видів майна, що значиться на балансі підприємства.

4. Прибуток (або збитки) від позареалізаційних доходів і витрат визначається як різниця між загальною сумою отриманих та сплачених:

-Штрафів, пені і неустойок та інших економічних санкцій;

-Відсотків, отриманих за сумами коштів, що значаться на рахунках підприємства;

-Курсових різниць за валютними рахунками та за операціями в іноземній валюті;

-Прибутків і збитків минулих років, виявлених у звітному році;

-Збитків від стихійних лих;

-Втрат від списання боргів і дебіторської заборгованості;

-Надходжень боргів, раніше списаних як безнадійні;

-Інших доходів, втрат і витрат, що відносяться відповідно до чинного законодавства на рахунок прибутків і збитків.

При цьому суми, внесені до бюджету у вигляді санкцій відповідно до законодавства Російської Федерації, до складу витрат від позареалізаційних операцій не включаються, а відносяться на зменшення чистого прибутку, тобто прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток.

Таким чином, балансовий прибуток (Пб) може бути визначена за формулою

Пб = ± Пр ± Пі ± Пв.о,

де Пр - прибуток (збиток) від реалізації продукції, виконання робіт і послуг;

Пі - прибуток (збиток) від реалізації майна підприємства;

Пв.о - доходи (збитки) від реалізації позареалізаційних операцій.

Крім того, виділяється валовий прибуток, який являє собою балансовий прибуток за мінусом або плюсом фінансового результату від операцій з основними фондами (засобами), нематеріальними активами та іншим майном. Валовий прибуток - частина валового доходу підприємства, фірми, що залишається у них після відрахування всіх обов'язкових витрат. Являє собою суму прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, іншого майна підприємств і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях.

Валовий прибуток підприємства може відрізнятися від балансового прибутку в силу ряду причин:

1. Валовий прибуток збільшується для підприємств, що здійснюють прямий обмін чи реалізацію продукції за цінами не вище собівартості.

2. При здійсненні прямого обміну по основних засобів та іншого майна або реалізації цих видів майна за цінами нижче їх балансової вартості сума угоди визначається за ринковою вартістю майна за вирахуванням балансової вартості реалізованого або вибулого майна.

3. Виручка в валюті перераховується в рублі за курсом на день оформлення митних документів для оподаткування прибутку за цими операціями

4. Оподаткуванню підлягають грошові кошти, що отримуються безоплатно від інших підприємств при відсутності спільної діяльності.

5. За майну, отриманому безоплатно, його вартість оцінюється не нижче балансової, за якою воно значиться у передавального підприємства.

6. Валовий прибуток враховує також сплачені штрафи та пені (за винятком суми штрафів і пені, перерахованих до бюджету і позабюджетні фонди).

Валовий прибуток зменшується на наступні види доходів (прибутку):

а) дохід від пайової участі в діяльності інших підприємств

б) дохід від здавання в оренду та інших видів використання майна, а також від посередницьких операцій та угод.

в) дохід юридичних осіб за державними облігаціями і іншим державним, цінних паперів, а також доходи від надання послуг з їх розміщення

г) суми прибутку, для яких встановлені податкові пільги.

Після всіх перерахованих коригувань валового прибутку залишається оподатковуваний прибуток, з якого сплачується податок на прибуток. У всіх країнах з ринковою економікою прибуток обкладається податком. Тому на практиці прийнято виділяти оподатковуваний прибуток, яка представляє собою валовий прибуток за вирахуванням відрахувань у резервні фонди, доходів за видами діяльності, що звільнена від оподаткування, відрахувань на капіталовкладення. Оподатковуваний прибуток визначається спеціальним розрахунком. Вона дорівнює балансового прибутку, зменшеної на суму:

· Відрахувань до резервного та інші аналогічні фонди, створення яких передбачено законодавством (до досягнення розмірів цих фондів не більше 25% статутного фонду, але не більше 50% прибутку, що підлягає оподаткуванню);

· Рентних платежів до бюджету;

· Доходів по цінних паперах і від пайової участі в діяльності інших підприємств;

· Доходів від казино, відеосалонів тощо;

· Прибутку від страхової діяльності;

· Прибутку від окремих банківських операцій та угод;

· Курсової різниці, що утворилася в результаті зміни курсу рубля по відношенню до котируваних Центральним банком Російської Федерації іноземних валют;

· Прибутку від виробництва і реалізації виробничої сільськогосподарської та охотохозяйственной продукції.

У результаті на підприємстві, як це прийнято називати в теорії і на практиці, залишається так звана чиста прибуток підприємства, тобто прибуток, що залишається в його розпорядженні. Вона визначається як різниця між балансовим прибутком і сумою податків на прибуток, рентних платежів, податку на експорт і імпорт, податку на перевищення фактичних витрат на оплату праці в порівнянні з нормованою.

З чистого прибутку підприємство виплачує дивіденди і різні соціальні податки, і утворюють фонди. У результаті залишається прибуток невикористана, або збиток, непокритий грошима. Чистий прибуток спрямовується на виробничий розвиток, соціальний розвиток, матеріальне заохочення працівників, створення резервного фонду, сплати до бюджету економічних санкцій, пов'язаних з порушенням підприємством чинного законодавства, на благодійні та інші цілі.

Невід'ємною ознакою ринкової економіки є поява консолідованого прибутку. Консолідований прибуток - це прибуток, зведена по бухгалтерській звітності про діяльність та фінансові результати материнських і дочірніх підприємств. Консолідована бухгалтерська звітність являє собою об'єднання звітності двох і більше господарюючих суб'єктів, що перебувають у певних юридичних та фінансово-господарських взаємовідносинах. Необхідність консолідації визначається економічною доцільністю. Підприємцям вигідно замість однієї великої фірми створювати декілька більш дрібних підприємств, юридично самостійних, але економічно взаємопов'язаних, тому в цьому випадку може бути отримана економія на податкових платежах. Крім того, у зв'язку з подрібненням і обмеженням юридичної відповідальності за зобов'язаннями знижується ступінь ризику у веденні бізнесу, досягається більша мобільність в освоєнні нових форм вкладення капіталу та ринків збуту.

Функції прибутку. Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує ряд функцій.

По-перше, прибуток є критерієм і показником ефективності діяльності підприємства. Сам факт отримання прибутку свідчить про ефективну діяльність підприємства.

По-друге, прибуток виконує стимулюючу функцію. Прибуток це основне джерело приросту власного капіталу, основа інвестиційної, дівідентной та соціальної політики підприємства

По-третє, прибуток характеризує ефективність реалізації будь-якого інвестиційного рішення на підприємстві (наприклад, впровадження прогресивної технології, розробка нової продукції, вдосконалення організації виробництва, результативність маркетингових досліджень).

По-четверте, прибуток є джерелом формування доходів бюджетів усіх рівнів. Вона надходить до бюджетів у вигляді податків, а також економічних санкцій та використовується на різні цілі, визначені видатковою частиною бюджетів.

1.3 Розподіл і використання прибутку

Прибуток розподіляється між державою, власниками підприємства і самим підприємством. Пропорції цього розподілу значною мірою впливають на ефективність діяльності підприємства як позитивно, так і негативно.

Взаємовідносини підприємств і держави з приводу прибутку будуються на основі оподаткування прибутку.

Для оподаткування балансовий прибуток коригується відповідно до податкового стандартами (Положенням про склад витрат, що включаються до собівартості продукції, та іншими.). Треба відзначити, що поняття чистого прибутку в Росії не відповідає поняттю чистого прибутку за міжнародними стандартами, «наша» чистий прибуток за ситу не є чистою, а включає в себе значні витрати (фонди споживання, соціальної сфери і т.д.), що неприпустимо за західними стандартами.

З прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства (чистий прибуток) відповідно до законодавства та установчих документів підприємство може створювати фонд нагромадження, фонд споживання, резервний фонд та інші спеціальні фонди та резерви. Цей прибуток спрямовується на капітальні вкладення і приріст основного й оборотного капіталу; на покриття збитків минулих років, на відрахування в резервний капітал, на видатки соціального характеру, а також на виплату дивідендів і доходів.

При цьому під фондом накопичення розуміються кошти, спрямовані на виробничий розвиток підприємства, технічне переозброєння, реконструкцію, розширення, освоєння виробництва нової продукції, на будівництво та оновлення основних виробничих фондів, освоєння нової техніки і технологій у діючих організаціях і інші аналогічні цілі, передбачені установчими документами підприємства (на створення нового майна підприємства).

За рахунок коштів фондів накопичення фінансуються головним чином капітальні вкладення на виробничий розвиток. При цьому здійснення капітальних вкладень за рахунок власного прибутку не зменшує величину фонду накопичення. Відбувається перетворення фінансових засобів у майнові цінності. Фонд накопичення зменшується тільки при використанні його коштів на погашення збитків звітного року, а також у результаті списання за рахунок накопичувальних фондів витрат, не включених до первісної вартості вводяться в експлуатацію об'єктів основних засобів.

Під фондами споживання розуміються кошти направляються на здійснення заходів з соціального розвитку (крім капітальних вкладень), матеріального заохочення колективу підприємства, придбання проїзних квитків, путівок в санаторії, одноразове преміювання та інших аналогічних заходів і робіт, що не приводять до утворення нового майна підприємства.

Фонд споживання складається з двох частин: фонд оплати праці та виплати з фонду соціального розвитку. Фонд оплати праці є джерелом оплати по праці, будь-яких видів винагороди та стимулювання працівників підприємства. Виплати з фонду соціального розвитку витрачаються на проведення оздоровчих заходів, часткове погашення кредитів за кооператив, індивідуальне житлове будівництво, безпроцентні позики молодим сім'ям та інші цілі, передбачені заходами з соціального розвитку трудових колективів.

Резервний фонд призначений для забезпечення фінансової стійкості в період тимчасового погіршення виробничо - фінансових показників. Він також служить для компенсації низки грошових витрат, що виникають у процесі виробництва і споживання продукції.

Для підвищення ефективності виробництва дуже важливо, щоб при розподілі прибутку була досягнута оптимальність у сумі відрахувань.

Нормативи відрахувань від прибутку у фонди спеціального призначення встановлюється самим підприємством за погодженням із засновником. Відрахування від прибутку до спеціальних фондів виробляються щоквартально. На суму зроблених відрахувань від прибутку відбувається перерозподіл прибутку всередині підприємства: зменшується сума нерозподіленого прибутку і збільшуються утворені з неї фонди та резерви. Цей прибуток спрямовується на капітальні вкладення і приріст основного й оборотного капіталу; на покриття збитків минулих років, на відрахування в резервний капітал, на видатки соціального характеру, а також на виплату дивідендів і доходів.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, використовується ним самостійно і направляється на подальший розвиток підприємницької діяльності. Ніякі органи, в тому числі держава, не мають права втручатися в процес використання чистого прибутку підприємства. Відповідно до цього в міру надходження чистий прибуток підприємств спрямовується:

- На фінансування НДДКР, а також робіт зі створення, освоєння і впровадження навою техніки;

- На вдосконалення технології та організації виробництва;

- На модернізацію устаткування;

- Поліпшення якості продукції;

- Технічне переозброєння;

- Реконструкцію діючого виробництва.

Чистий прибуток є джерелом поповнення власних обігових коштів. Крім того, вона направляється на сплату відсотків за кредитами, отриманими на заповнення нестачі власних оборотних коштів, на придбання основних засобів, а також сплату відсотків по прострочених і відстроченим кредитами. За рахунок чистого прибутку сплачуються деякі види зборів і податків, приміром, податок на перепродаж автомобілів, обчислювальної техніки і персональних комп'ютерів, збір з операцій з купівлі-продажу валюти на біржах, збір за право торгівлі та ін

Забезпечуючи виробничі, матеріальні та соціальні потреби за рахунок чистого прибутку, підприємство повинно прагнути до встановлення оптимального співвідношень між фондом нагромадження і споживання з тим, аби враховувати умови ринкової кон'юнктури і разом з тим стимулювати і заохочувати результати праці працівників підприємства. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, служить не лише джерелом фінансування виробничого і соціального розвитку, а також матеріального заохочення, але і використовується у випадках порушення підприємством чинного законодавства для сплати різних штрафів і санкцій. Так, з чистого прибутку сплачуються штрафи при недотриманні вимог щодо охорони навколишнього середовища від забруднення, санітарних норм і правил. При завищенні регульованих цін на продукцію (роботи, послуги) з чистого прибутку стягується незаконно отримана підприємством прибуток.

У випадках приховування прибутку від оподаткування або внесків до позабюджетних фондів також стягуються штрафні санкції, джерелом сплати яких є чистий прибуток. Господарюючий суб'єкт самостійно визначає напрями використання прибутку, якщо інше не передбачено Статутом.

Глава 2. Аналіз утворення та використання прибутку ТОВ «Еверест +»

2.1 Характеристика фінансово-господарської діяльності

Основним видом діяльності ТОВ "Еверест +" є виробництво та реалізація продукції з металу: двері, решітки, виготовлення виробів з наявним зразкам, так і за індивідуальними проектами замовників.

Метою діяльності ТОВ "Еверест +" є виробництво даної продукції і задоволення існуючого попиту на неї на ринках Тули і Тульської області і, відповідно, отримання прибутку в процесі цієї діяльності.

Виробнича фірма "Еверест +" "є товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ). У ТОВ" Еверест + "" створений статутний фонд, розмір якого складає 713 тис. руб.

Вищим органом управління ТОВ "Еверест +" є збори учасників. У його компетенції знаходяться питання визначення головних напрямків підприємницької діяльності, розгляд і затвердження кошторисів, звітів і балансів, обрання та відкликання виконавчого органу та ревізійної комісії, визначення умов оплати праці посадових осіб, розподілу прибутку та визначення порядку покриття збитків та ін

Виконавчим органом ТОВ "Еверест +" є директор. У його компетенції знаходяться питання розробки і реалізації цілей, політики і стратегії їх досягнення, а також організація та керівництво поточною діяльністю фірми, розпорядження майном, оренду і звільнення персоналу.

У 2007 році середньосписочна чисельність працівників ТОВ "Еверест +" склала 44 людини. У тому числі:

- Управлінський персонал - 4 чол.

- Фахівці - 5 чол.

- Виробничі робітники - 32 чол.

- Обслуговуючий персонал - 3 чол.

У попередньому році (2006) чисельність персоналу фірми складала 40 чоловік.

ТОВ "Еверест +" випускає широкий асортимент продукції з металу, що містить більше двадцяти найменувань. Ціни на вироблену продукцію ТОВ "Еверест +" аналогічні цінами конкуруючих фірм.

2.2 Порядок визначення прибутку

Основними джерелами інформації для проведення аналізу фінансових результатів діяльності аналізованого підприємства є документи фінансової звітності: форма № 1 "Бухгалтерський баланс" (Додаток 1); форма № 2 "Звіт про прибутки та збитки" (Додаток 2).

Таблиця 2. Схема формування прибутку (збитку) підприємства.

Виручка від продажу товарів, продукції, робіт і послуг
ПДВ, акцизи, експортні мита тощо, податки та обов'язкові платежі	-
Собівартість проданих товарів, продукції, робіт і послуг	-
Валовий прибуток
Комерційні витрати	-
Управлінські витрати	-
Прибуток (збиток) від продажу
Відсотки до отримання (+), відсотки до сплати (-)	+ / -
Доходи від участі в інших організаціях	+
Інші операційні доходи	+
Інші операційні витрати	-
Позареалізаційні доходи	+
Прибуток (збиток) до оподаткування
Податок на прибуток та інші аналогічні платежі	-
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності
Надзвичайні доходи (+), надзвичайні витрати (-)	+ / -
Чистий прибуток

1) Розраховуємо валовий прибуток. Від показника виручки від реалізації товарів, продукції, робіт і послуг (за мінусом ПДВ, акцизу та аналогічних платежів) віднімається повна собівартість реалізованої продукції.

3603,10 - 2517,82 = 1085,28 УРАХУВАННЯМ

2) Розраховуємо прибуток (збиток) від продажів. Від показника валового прибутку віднімаються комерційні та управлінські витрати.

1085,28 - 301,28 - 391,34 = 392,66 УРАХУВАННЯМ

3) Розраховуємо прибуток (збиток) до оподаткування. Від показника прибутку (збитку) від продажу операційні витрати (відсотки до сплати та інші операційні витрати) і позареалізаційні витрати і додаються операційні доходи (відсотки до отримання, доходи від участі в інших організаціях, інші операційні доходи) і позареалізаційні доходи.

392,66 - 15,12 = 407,78 УРАХУВАННЯМ

4) Обчислюємо суму податку на прибуток та інші аналогічні обов'язкові платежі. Ставка податку на прибуток складає 24%, загальна ставка інших аналогічних платежів становить 8%.

(407,78 * 0,24) + (407,78 * 0,08) = 97,87 + 32,61 = 130,48 УРАХУВАННЯМ

5) Обчислюємо показник прибутку (збитку) від звичайної діяльності. Від показника прибутку (збитку) до оподаткування вираховується сума податку на прибуток та інші аналогічні обов'язкові платежі.

407,78 - 130,48 = 277,30 УРАХУВАННЯМ

6) Розраховуємо чистий прибуток. Від показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності вичитуються надзвичайні витрати і додаються надзвичайні доходи. Чистий прибуток дорівнює 277,30 УРАХУВАННЯМ

Основні показники фінансово-господарської діяльності ". діяльності представлені в таблиці 3.

Таблиця 3. Основні показники ФХД ТОВ «Еверест +» за 2006-2007рр., Тис. руб.

Показники	2002	2001
Виручка від реалізації продукції (за мінусом ПДВ, акцизу та аналогічних платежів)	3603,10	1923,46
Повна собівартість реалізованої продукції	2517,82	1511,48
Валовий прибуток	1085,28	411,98
Прибуток (збиток) від продажу	392,66	78,6
Позареалізаційні результати	15,12	4,34
Прибуток звітного періоду (балансовий прибуток)	407,78	82,94
Податок на прибуток	97,87	19,91
Інші обов'язкові платежі	32,61	6,99
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності	277,30	56,04
Чистий прибуток	277,30	56,04

У порівнянні з попереднім роком темп приросту балансового прибутку склав 391,66% ((407,78-82,96) * 100/82, 94).

Але з урахуванням інфляції фактичний темп приросту склав 173,09%.

Найбільшу частку в структурі балансового прибутку займає прибуток від реалізації товарної продукції - 96,29%.

Питома вага позареалізаційних результатів склав лише 3,71% балансового прибутку.

Це є відображенням того, що підприємство займається тільки основним видом діяльності - виробництвом і реалізацією продукції деревообробки і не займається позареалізаційної діяльністю, а саме, не має дольової участі в інших підприємствах, не має цінних паперів, не є орендодавцем і т.п.

2.3 Розподіл і використання прибутку підприємства

Механізм впливу фінансів на ефективність господарювання залежить від характеру розподільних відносин, конкретних форм і методів їх організації, їх відповідності рівню продуктивних сил виробничих відносин. Орієнтиром для встановлення співвідношення між накопиченням і споживанням повинні бути стану виробничих фондів та конкурентоспроможність продукції, що випускається. У процесі розподілу чистого прибутку підприємство має право самостійно визначити спосіб розподілу чистого прибутку.

Розподіл чистого прибутку ТОВ "Еверест +" здійснюється за допомогою утворення спеціальних фондів; фонду накопичення, фонду споживання і резервного фонду.

Фонд накопичення ТОВ "Техкомплект" використовується на конструкторські та технологічні роботи, розробку та освоєння нових видів продукції, технологічних процесів, на фінансування витрат, пов'язаних з технічним переозброєнням і реконструкцією виробництва, проведенням природоохоронних заходів. Сюди ж відносяться витрати з погашення довгострокових позик і сплату відсотків по них, сплаті відсотків по короткострокових позиках понад суми, що відносяться на собівартість продукції, фінансування приросту оборотних коштів.

Фонд споживання аналізованого підприємства використовується на соціальний розвиток і соціальні потреби. За рахунок нього фінансується будівництво об'єктів невиробничого призначення, здійснюється виплата премій за виконання особливо важливих виробничих завдань, надання матеріальної допомоги тощо

Як видно з таблиці 4, більше 50% чистого прибутку залишилося нерозподіленим. Частка відрахувань до фонду накопичення складає 39,67% від чистого прибутку, це дозволяє зробити висновок про те, що керівництво ТОВ "Еверест +" планує розширювати виробництво, а саме, збільшувати основні і оборотні фонди, освоювати нові види продукції.

Таблиця 4. Розподіл прибутку ТОВ «Еверест +».

Показник	Сума УРАХУВАННЯМ
Балансова прибуток	407,78
Податкові відрахування	130,48
Прибуток, що залишилася в розпорядженні підприємства	277,3
Економічні санкції	----
Відрахування до благодійні фонди	----
Чистий прибуток	277,3
Розподіл чистого прибутку: (т.р.,%) До резервного фонду До фонду накопичення До фонду споживання Нерозподілений прибуток	10 - 3,6% 110 - 39,67% 16,4 - 5,92% 140,9-50,81%

Невелика частка (5,9%) відрахувань до фонду, споживання показує, що в плани керівництва даного підприємства в короткостроковому періоді не входить значний розвиток соціальної сфери підприємства.

Глава 3. Фактори зростання прибутку

управління накопичення прибуток

Систематичне отримання прибутку є необхідною метою підприємницької діяльності будь-якого підприємства. Тому домінуючою проблемою для підприємства є максимізація прибутку, що означає розробку стратегії на систематичне збільшення прибутку і мінімізацію витрат. Дане завдання багатопланова, ось чому для свого рішення вона потребує системного підходу.

З цього випливає, що максимізація прибутку пов'язана з процесом збільшення підприємницького прибутку. Це, у свою чергу, означає, що в розрахунках потрібне використання граничних величин: граничної прибутку, граничного доходу та граничних витрат.

Для того щоб вирішити питання максимізації прибутку, важливо також знати, чи діє підприємство в умовах вільної конкуренції або монопольного ринку.

Для підприємства максимізація прибутку полягає у виборі такого обсягу реалізації продукції, при якому граничні витрати підприємства у виробництві і при реалізації дорівнювали б ринковою ціною. Іншими словами, на ринку вільної конкуренції дохід дорівнює ринковій ціні.

На розглянутому підприємстві існують наступні резерви збільшення прибутку:

- Збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції, що випускається;

- Зниження собівартості продукції, що випускається;

- Підвищення якості продукції, що випускається.

Для максимізації прибутку рекомендується здійснювати такі конкретні заходи:

1.Строгое дотримання укладених договорів на виконання робіт. Для підприємства особливо важливо знайти замовників на виконання престижних і найбільш потрібних для ринку робіт.

2.Проведення масштабної й ефективної політики в галузі підготовки персоналу, що являє собою особливу форму вкладення капіталу.

3.Повишеніе ефективності діяльності підприємства по збуту продукції. Перш за все, необхідно більше уваги приділяти підвищенню швидкості руху оборотних коштів, скорочення всіх видів запасів, домагатися максимально швидкого просування готових виробів від виробника до споживача.

4.Улучшать якість виконуваних робіт, що призведе до конкурентоспроможності і зацікавленості вибору даного підприємства замовниками робіт.

5.Так ж не останню роль займає збільшення обсягу виробництва виконуваних робіт за рахунок більш повного використання виробничих потужностей підприємства.

6.Сокращеніе витрат на виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, економічного використання сировини, матеріалів, палива, електроенергії, обладнання

7.Сокращеніе невиробничих витрат і виробничого браку.

8.Прімененіе найсучасніших механізованих і автоматизованих засобів для виконання робіт.

9. Розглянути та усунути причини виникнення перевитрати фінансових ресурсів на управлінські і комерційні витрати.

10. Підвищити у складі реалізації питомої ваги дрібнооптової продукції.

11. Удосконалювати рекламну діяльність, підвищувати ефективність окремих рекламних заходів.

12. Здійснювати ефективну цінову політику, диференційовану по відношенню до окремих категорій покупців.

13. Здійснити заходи, спрямовані на поліпшення матеріального клімату в колективі, що в кінцевому підсумку відбитися на підвищенні продуктивності праці.

14. Здійснювати постійний контроль за умовами зберігання і транспортування сировини та готової продукції.

Виконання цих пропозицій значно підвищить одержуваний прибуток на підприємстві. Необхідно, щоб підприємство набагато більше часу приділяло таких сфер, як реалізація і збут продукції, тому що потреби і запити споживачів стають надзвичайно індивідуалізованими, а ринки дуже різноманітними за своєю структурою. Максимальне отримання прибутку в основному зв'язується зі зниженням виробничих витрат. Однак, в умовах, коли самими витратами підприємство може управляти, в основному тільки витрата їх кількості, а ціна на кожен вхідний матеріал (ресурс) практично некерована, а в умовах не сповільнюється інфляції і безконтрольності, підприємство вкрай обмежена у можливості знижувати виробничі витрати, домагаючись таким шляхом збільшення прибутку. Тому, тут виникає необхідність переоцінки інших якісних характеристик, що впливають на збільшення доходів підприємства. Сучасне виробництво має відповідати наступним параметрам:

1. Володіти великою гнучкістю, здатністю швидко змінювати пропоновані послуги, оскільки нездатність постійно пристосовуватися до запитів споживачів, прирече підприємство на банкрутство.

2. Технологія виробництва ускладнилася на стільки, що вимагає зовсім нові форми контролю, організації та поділу праці.

3. Вимоги до якості не просто зросли, а зовсім змінили характер. Мало виконувати добре роботи, необхідно ще думати про пошук нових замовників, про надання споживачам додаткових фірмових послуг.

4.Резко змінилася структура витрат виробництва. Одночасно все більш зростає частка витрат, пов'язаних з реалізацією продукції. Все це вимагає принципово нових підходів до управління та організації виробництва, безпосередньо стосується і управління прибутком. Більше того, вони повинні знайти гідне місце в розробці управління нею в рамках підприємства в цілому.

5.Особой проблемою є і підвищення ефективності діяльності підприємства з пошуку замовника. Перш за все необхідно більше уваги приділяти підвищенню швидкості руху оборотних коштів, скорочення всіх видів запасів, домагатися максимально швидкого виконання робіт. Здійснюючи тактику постійних поліпшень навіть у давно відомих послуги і робіт, можна забезпечити собі неухильне зростання частки ринку, обсягів пропонованих робіт і доходів.

ВИСНОВОК

Економічна ситуація, що склалася в нашій країні в останнє десятиліття, вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції та послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, подолання безгосподарності та активізації підприємництва.

Підприємці прагнуть отримувати все більший дохід, гранично економно використовувати природні, трудові та інвестиційні ресурси та максимально широко реалізовувати такий ресурс, як свої творчі та організаційні (підприємницькі) здібності в обраній ними сфері діяльності, що слугує потужним стимулом розвитку і вдосконалення виробництва, розкриває творчі можливості приватної власності.

Зацікавленість підприємств у виробництві та реалізації якісної, користується попитом на ринку продукції, відбивається на величині прибутку, яка при інших рівних умовах знаходиться в прямій залежності від обсягу реалізації цієї продукції. Прибуток - найбільш проста і одночасно найбільш складна категорія ринкової економіки. Її простота визначається тим, що вона є стрижнем і головною рушійною силою економіки ринкового типу, основним спонукальним мотивом діяльності підприємців в економіці.

Прибуток є основним джерелом власних коштів фірми. З одного боку, прибуток розглядається як результат діяльності фірми, з іншого, ? як основа подальшого розвитку. Для країни прибуток фірм означає наповнюваність дохідної частини бюджету, можливість вирішення соціальних проблем країни чи регіону.

Кожне підприємство, фірма перш, ніж почати виробництво продукції, визначає, який прибуток, який дохід вона зможе отримати.

Прибуток підприємства (фірми) залежить від двох показників: ціни продукції і витрат на її виробництво. Ціна продукції на ринку є наслідок взаємодії попиту і пропозиції. Під впливом законів ринкового ціноутворення в умовах вільної конкуренції ціна продукції не може бути вище або нижче за бажанням виробника або покупця, вона вирівнюється автоматично. Інша справа - витрати на виробництво продукції - витрати виробництва. Вони можуть зростати або знижуватися залежно від обсягу споживаних трудових чи матеріальних ресурсів, рівня техніки, організації виробництва та інших чинників. Отже, виробник має безліч важелів зниження витрат, які він може привести в дію при вмілому керівництві.

Витяг максимального прибутку є кінцевою метою будь-якої комерційної діяльності. Процвітаюче підприємство те, яке отримує сталий прибуток від своєї діяльності (виробництво і реалізація продукції, здача в оренду основних фондів та ін.) Фінансові результати діяльності фірми характеризуються сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності. В умовах ринкових відносин підприємство повинне прагнути не тільки до отримання максимального прибутку, але і до раціонального, оптимального використання вже отриманого прибутку. Це дозволить не тільки утримувати свої позиції на ринку, але і забезпечити динамічний розвиток його виробництва в умовах жорсткої конкуренції.

Пошук резервів для підвищення ефективності використання всіх видів наявних ресурсів - одне з найважливіших завдань будь-якого виробництва. Виявляти і практично використовувати ці резерви можна тільки за допомогою ретельного фінансового економічного аналізу. Існують резерви збільшення прибутку і рентабельності. До них відносяться: збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції, зниження питомої собівартості продукції і підвищення якості продукції.

Список літератури

1. Аналіз фінансової звітності. / Беркстайн Л.А. Москва, Фінанси і статистика, 2000 рік.

2. Аналіз господарської діяльності підприємства. / Савицька Г.В. Мінськ, ТОВ «Нове знання», 2001 рік.

3. Аналіз господарської діяльності в промисловості / під редакцією Стражева В.І. Мінськ, 1998 рік.

4. Бухгалтерський облік: навчальний посібник. / Кондраков Н.П Москва, ИНФРА-М, 2002год.

5. «Ваша прибуток в умовах ринку». / Кодацький В.П. Москва, «Фінанси та статистика», 2003 рік.

6. Методика фінансового аналізу підприємства. / Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Москва, ИНФРА-М, 1999 рік.

7. Податки. / За редакцією Чорниця Д.Г. Москва, Фінанси і статистика, 2000 рік.

8. Фінансово-економічний стан підприємства. / Бакадоров В.Л., Алексєєв П.Д. Практичний посібник. Москва. Вид-во «Пріор», 2000 рік.

9. Фінансовий аналіз: Управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності. / Ковальов В.В. Москва, Фінанси і статистика, 2000 рік.

10. Фінанси. / За редакцією Дробозиной Л.А. Москва, видавництво «Фінанси» ЮНИТИ, 2000 рік.

11. Фінанси підприємств. / Павлова Л.М., Москва, "ЮНІТІ", 1998

12. Фінанси підприємств. / За редакцією Романовського М.В., Москва, «Бізнес-преса», 2000рік.

13. Фінанси підприємств. / Шеремет А.Д., Сайфуллін Р.С., м. Київ, ИНФРА-М, 2000 рік.

14. Фінанси підприємств. / Попова Р.Г., Самонова І.М., Добросердова І.І., ПИТЕР, 2002 рік.

15. «Економіка підприємства» / Сергєєв І.В. Москва, «Фінанси і статистика» 2002 рік.

16. Економічна теорія / За редакцією Добриніна А.І., Тарассвіча Л.С. Санкт-Петербург, видавництво СПбГУЕФ, вид. «Пітер», 2002 рік.

Размещено на Allbest.ru