Сучасний стан та перспективи розвитку технологічних парків в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна Робота

“ Сучасний стан та перспективи розвитку технологічних парків в Україні”

ЗМІСТ

Вступ

1. Технопарки як засіб стимулювання інноваційної діяльності

2. Стан функціонування технологічних парків в Україні

3. Шляхи удосконалення діяльності мережі технологічних парків в Україні

4. Зарубіжний досвід формування технопарків

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Аналіз світового досвіду показує, що економічне зростання розвинутих країн та їх окремих регіонів вже давно базується на використанні сфери знань і високих технологій, а їх ефективне поєднання гарантує прогресивний розвиток нації та людства. Однією з найбільш вдалих форм такої інтеграції є технопарки. Світова практика не залишає сумнівів щодо ефективності та надзвичайної корисності таких типів вільних економічних зон, як технопарки. Ці зони відзначаються високим рівнем інноваційної діяльності, являють собою форму інтеграції науки та виробництва. На відміну від інших форм ВЕЗ діяльність технологічного парку пов'язана і скооперована з відомими науково-дослідними центрами та університетами, а також з економікою певного регіону. Головна ідея, покладена в основу створення технопарків, полягає у створенні у певному обмеженому просторі виключно сприятливих умов для інноваційної діяльності.

Саме тому проблемами розвитку технопарків починають приділяти увагу вчені та економісти. Зокрема, Антіпов І.В. аналізував вплив технопарків на інноваційний розвиток, Шишкін О. висвітлював основні пролеми українських технопарків, Продіус А.І., Адамчук В.В. визначали сутність та призначення технологічних парків.

Технопарк - важливий елемент сучасної ринкової системи, організаційна форма зрощування фірм, інноваційних компаній, вищих навчальних закладів, консультаційних, інноваційних та інших підприємств сфери послуг, відповідних підрозділів державних органів в єдиний механізм.

технопарк інноваційний україна

1. Технопарки як засіб стимулювання інноваційної діяльності

Технологічний парк - це науково-виробничий територіальний комплекс, головне завдання якого складається у формуванні максимально сприятливого середовища для розвитку малих і середніх наукомістких інноваційних фірм. Як правило, основною структурною одиницею технопарку є спеціалізований центр. В структурі технопарків представлені наступні центри: інноваційно-технологічний; навчальний; консультаційний; інформаційний; маркетинговий; юридичний; фінансовий; економічний; промислова зона.

Технологічний парк - це комерційна чи некомерційна організація (підприємство), заснована у визначеній організаційно-правовій формі (спільного підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерного товариства, асоціації, фонду, установи), що має статус юридичної особи і сприяє формуванню інноваційного середовища. Це досягається шляхом створення матеріально-технічної, економічної, інформаційної і соціальної бази для самостійної діяльності малих інноваційних підприємств та для виробничого освоєння наукових знань і наукомістких технологій. З метою розвитку підприємництва в науково-технічній сфері технопаркам надаються податкові й інші пільги. Технопарки функціонують на основі венчурного капіталу і мають на меті створення принципово нових технологій і зразків промислової продукції, сприяючи комерціалізації досягнень технологічної революції.

Головною ідеєю створення технологічних парків є комплексна організація наукомісткого виробництва і максимальне сприяння виникненню і запровадженню нових технологій. Але найважливішим було те, що акцент ставився на концентрацію всіх елементів інноваційного процесу, і в першу чергу на творчий потенціал людей, що працюють на базі таких парків. Забезпечувалися всі умови для інтенсифікації та креативізації процесу праці, в результаті чого її основним стимулом була не тільки матеріальна винагорода, а й творчі, моральні та командні чинники, що самі по собі були надто цінними і з матеріальної точки зору, оскільки давали нечувані дивіденди. Інтелектуальний капітал став фактором соціального визнання, каталізатором матеріального добробуту і впевненості в майбутньому [1, 65-67].

Технопарки функціонують у межах, так званих зонтичних структур. Ці структури, до яких, за деякими даними, відносяться також бізнес-інкубатори, інноваційні центри, інжиніринг-центри, покликані обслуговувати підприємців-початківців, учених, розроблювачів, інженерів з метою забезпечення швидкого і прямого впровадження розробок і бізнес-планів. Специфіка технопарку - наукові, конструкторські і технологічні розробки, пов'язані з високими технологіями.

За останні роки і в Україні, і в усьому світі технопарки або територіально-виробничі наукові комплекси стали найбільш ефективною організаційно-економічною формою інтеграції науки і виробництва серед усіх інших інноваційних структур.

Технологічний парк є саме тією інноваційною структурою, яка здатна до найбільш ефективного використання такого найважливішого в сучасних умовах чинника конкурентоспроможності як ресурсне забезпечення [5, c.38].

В розвинених країнах сучасні організаційно-економічні механізми розробки та упровадження інновацій на державному рівні можуть бути прямої та опосередкованої дії.

До механізмів опосередкованої дії відносяться податкові, фінансово-кредитні, амортизаційні та інші впливи на процес упровадження інновацій.

До механізмів прямої дії відносяться:

- адміністративно-відомчі шляхом прямого державного дотаційного фінансування досліджень;

- здійснення державних цільових програм різного рівня шляхом виділення коштів на підставі контрактів, укладених з переможцями відповідних конкурсів та створення державою або за участю держави інноваційних структур, а саме: технополісів, технопарків, бізнес-інкубаторів, інженерних центрів тощо [9].

Технопарки можна розглядати з кількох точок зору.

По-перше, технопарк можна розглядати як особливий вид вільної економічної зони, на території якої посилено розвивається розробка наукоємної продукції, формуються нові кадри, технічно-впроваджуючі зони. Таке розуміння технопарку відповідає вимогам тих процесів, що відбуваються в світовій економіці.

По-друге, наука дає стимул розвитку бізнесу, головним чином - малого, що дозволяє говорити про технопарки, як про форму підтримки малого підприємництва, як головний чинник розвитку конкурентного середовища в Україні.

По-третє, саме в технопарках наука отримує фінансові та інші додаткові можливості для ведення фундаментальних і прикладних досліджень. А це означає, що наука стає більш незалежною від державного впливу. В зв'язку з цим технопарки є привабливою формою підтримки вітчизняної науки.

В технопарках формується правове середовище для діяльності венчурних (ризикових) підприємств, відповідна матеріальна база, що дозволяє відбирати на конкурсній основі проекти створення нової техніки і повних технологій, готувати кадри, зорієнтовані на підприємницьку діяльність, проводити прикладні дослідження на сучасному рівні, корегувати розроблені технології, створити можливості для їх промислового освоєння.

В результаті створюється підготовлене до інновацій середовище для реалізації нових ідей у вигляді товарів, необхідних промисловості і конкурентоспроможних на світовому ринку. Впровадження досягнень науки і техніки у реальне життя, що передбачає інноваційна модель розвитку, призведе до модернізації економіки, яка полягає у заміні одних елементів виробничої системи іншими, більш сучасними. Це можуть бути принципово нові технології, які є результатами завершених наукових досліджень і розробок, або такі, що вдосконалені на базі використання нових знань. Таким чином, наука як генератор нових знань має бути визнана національним пріоритетом розвитку і головним фактором реформування економіки. Можливим це стає лише за умов послідовної державної науково-технічної політики, в основі якої лежать забезпечення інноваційної безпеки країни, визначення і реалізація стратегічних пріоритетів науково-технічного розвитку та створення через заходи державного регулювання сприятливих інвестиційних умов для підприємств, що активно впроваджують інновації [5, c.39-43].

У Львівській області створена і успішно функціонує Асоціація “Львів-Технополіс”, яка об'єднує понад десять інноваційних фірм і малих підприємств. Базою її є регіональний центр науково-технічної та економічної інформації.

В Україні перші технопарки з'явились у 2000 році. Станом на 2010 рік загальна чисельність зареєстрованих технопарків становить 12 (ще 4 проходять реєстрацію), із яких дійсно працюють 8 (табл. 1.1) [4, c.11].

Таблиця 1.1 Українські технопарки 2000-2008 рр.

№	Технопарк	Дата реєстрації	Тип технопаркової структури	Обсяг реалізованої інноваційної продукції, млн.грн.
1	“Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка” (м.Київ)	червень 2001	Технологічний парк	406
2	“Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона” (м. Київ)	липень 2000		8792
3	“Інститут монокристалів” (м. Харків)	липень 2000		2957
4	“Вуглемаш” (м. Донецьк)	листопад 2001		54
5	“Інститут технічної теплофізики” (м. Київ)	вересень 2002		5
6	“Київська політехніка” (м. Київ)	червень 2003	Науковий парк	30
7	“Інтелектуальні інформаційні технології” (м. Київ)	грудень 2003	Інформаційний парк	-
8	“Укрінфотех” (м. Київ)	листопад 2002	Інформаційний парк	14
9	“Агротехнопарк” (м. Київ	жовтень 2007	Аргопарк	-
10	“Еко-Україна” (м. Донецьк)	-	Екологічний парк	-
11	“Наукові і навчальні прилади” (м. Суми)	-	Технологічний парк	-
12	“Текстиль” (м. Херсон)	грудень 2007		-
13	“Ресурси Донбасу” (м. Донецьк)	-		-
14	“Український мікробіологічний центр синтезу та новітніх технологій” (УМБІЦЕНТ) (м. Одеса)	-	Технологічний парк	-
15	“Яворів” (Львівська область)	серпень 2007	Екологічний парк	1,5
16	“Машинобудівні технології” (м. Дніпропетровськ)	листопад 2008	Технологічний парк	-
РАЗОМ	12259,5

Одним з перших в Україні 1999 року було створено Технологічний парк “ІЕЗ ім. Є.О. Патона”.

Науковим центром, на базі якого створено технопарк, є Інститут електрозварювання ім. Е.О. Патона Національної академії наук України. Інститут є одним із провідних світових центрів, чиї дослідження й розробки із зварювання матеріалів, наплавлення й напилювання захисних та зносостійких покриттів, спеціальної металургії, щодо міцності та працездатності зварних конструкцій, сучасних конструкційних і функціональних матеріалів широко відомі в усьому світі.

Головна мета Технопарку ІЕЗ - створення сприятливих умов для організації досліджень, розробки, промислового випуску й реалізації на вітчизняному й світовому ринках конкурентоспроможної інноваційної продукції та послуг в галузі зварювання й споріднених технологій.

Технологічний парк “Напівпровідникові технології та матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка” створено у червні 2001 року на базі Інституту фізики напівпровідників НАН України в м. Києві.

Основна місія Технопарку - це впровадження нових форм співробітництва науки й виробництва з метою організації випуску високотехнологічної, наукоємної, конкурентоспроможної продукції на внутрішньому й світовому ринках в галузі напівпровідникових технологій і матеріалів, оптоелектроніки й сенсорної техніки.

Харківський Технологічний парк “Інститут монокристалів” створено у червні 2000 року на базі Науково-технологічного комплексу ”Інститут монокристалів” (НТК ІМК) Національної академії наук України.

НТК ІМК - один з найбільших у світі центрів із розробки, дослідження й застосування функціональних матеріалів, які використовуються в електронній, лазерній, сцинтіляційній, інформаційній, медичній та інших новітніх галузях сучасної техніки.

Технопарк “Вуглемаш” було створено у жовтні 2001 р. з метою впровадження нових технологій і розвитку інноваційної діяльності в паливно-енергетичній, коксохімічній, металургійній, гірничорудній, хімічній галузях, транспорті й машинобудуванні.

Пріоритетна діяльність Технологічного парку “Інститут технічної теплофізики” охоплює проведення фундаментальних і прикладних досліджень, конструкторсько-технологічних робіт, розробку технологій й устаткування для теплоенергетики, нетрадиційної енергетики, енерго- і ресурсозберігаючих теплотехнологій, промислової екології.

Напрями робіт Технологічного парку “Укрінфотех”: проведення фундаментальних і прикладних досліджень, спрямованих на створення й розвиток глобального інформаційного простору й глобальних інформаційних мереж, розвиток новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій у різних галузях науки і техніки, а також розробку технологій й устаткування шляхом виконання відповідних інвестиційних й інноваційних проектів і впровадження цих проектів у виробничу практику.

Технологічний парк “Київська політехніка” створено на базі Національного технічного університету України ”Київський політехнічний інститут” (НТТУ КПІ) як об'єднання суб'єктів науково-технічної й підприємницької діяльності, що діє на підставі угоди про спільну діяльність.

Пріоритетні напрями діяльності технопарку:

* комп'ютерні й телекомунікаційні технології для навчання, наукових досліджень, мікроелектроніки й нанотехнології;

* нові й нетрадиційні технології енерго- та ресурсозбереження, технології ефективного використання низькосортних пальних;

* охорона навколишнього середовища, інженерні й біотехнічні розробки екологічних проблем;

* удосконалення хімічних технологій промислового призначення;

Технологічний парк “Яворів”.

Пріоритетними напрямами діяльності технопарку ”Яворів” є:

1. Удосконалення хімічних технологій, нові матеріали, розвиток біотехнологій.

2. Машинобудування та організація виробництва побутової техніки з використанням вітчизняних технологій.

3. Мікроелектроніка, інформаційні технології, телекомунікації.

4. Розвиток інноваційної культури суспільства.

5. Охорона і оздоровлення людини та навколишнього середовища.

Робота щодо створення технопарків і бізнес-інкубаторів в нашій країні йде досить повільно. Значна їх частина поки що залишається на рівні проектів і пропозицій. Взагалі, технопарки України умовно можна розділити на три категорії [3, c. 761-762]:

1. Технопарки, що створені при вищих навчальних закладах, які не мають жодних пільг і будь-якої іншої підтримки з боку держави.

2. Технопарки, які функціонують всередині спеціальних (вільних) економічних зон і відповідають вимогам законодавства про СЕЗ.

3. Технопарки, створені на базі великих наукових центрів чи при вищих навчальних закладах, які мають потужні наукові підрозділи та відповідають вимогам Закону України „Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків”, користуються спеціальними пільгами та державною підтримкою, що обумовлені в цьому законі.

Отже, основними цілями створення технопарків в Україні є:

- збереження в умовах переходу до ринкової економіки науково-технічного потенціалу України і його спрямованість на рішення актуальних проблем промислового виробництва і сільського господарства;

- сприяння переходу вітчизняної промисловості на інноваційний шлях розвитку;

- розробка, впровадження у виробництво і випуск високотехнологічної наукомісткої продукції, що стане конкурентоздатною на світових і внутрішніх ринках, що приведе до збільшення експортного потенціалу України і зниженню залежності від імпорту;

- підготовка вчених і фахівців до роботи в умовах ринку, зокрема комерціалізація наукових розробок;

- залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій у науково-технічну сферу [4].

2. Стан функціонування технологічних парків в Україні

Хоча Україна вважається країною з ринковою економікою, вона не має статус успішної країни на світовому ринку. Одна з причин цієї проблеми є не конкурентоспроможна продукція вітчизняних виробників. Для того щоб покращити цю ситуацію слід перейняти досвід розвинених країн і більше звертати увагу на інноваційний розвиток, покращити стан діючих технопарків.

Одна з причин занедбаності технопарків - це недостатнє фінансування з боку держави. Це підтверджує той факт, що серед всієї суми залучених технопарками інвестицій з 2000 по 2006 рік у рамках виконання інвестиційних та інноваційних проектів, яка склала 468,36 млн. грн., державні інвестиції склали всього 4,6 млн. грн., а це менше ніж 1% (рис.2.1). Якщо порівняти цей показник з іншими країнами, то у Великобританії фінансування наукових парків від держави складає близько 60%, у Німеччині - 78%, у Франції - 74%, в Нідерландах - біля 70%.

Рис.2.1. Залучені технопарками інвестиції

У технопарках запроваджується спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності строком на 15 років. Він діє при виконанні проектів перших п'яти років з дати реєстрації проектів, але в межах вищезначеного строку дії спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності.

Спеціальний режим ґрунтується на державній підтримці технопарків, яка здійснюється насамперед у формі пільгового оподаткування. Технопарки, їх учасники, дочірні та спільні підприємства не перераховують до бюджету суми податку на додану вартість та податку з прибутку, а зараховують їх на спеціальні рахунки. Ці кошти використовуються виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз.

Українські технопарки, крім державних інвестицій, постійно потребують інвестицій з боку іноземних інвесторів. Але інвестиційний клімат технопарків України не є привабливим для інвесторів. Це пов'язано з недосконалістю законодавчої бази України. Протягом 2005, 2006 і практично всього 2007 року не було прийнято жодного нового проекту технопарків.

Перша редакція Закону України “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків” № 991 від 16.07.99 р. забезпечувала проектам технопарків такі заходи державної підтримки:

- звільнення від податку на прибуток;

- звільнення від податку на додану вартість з продажу в Україні;

- звільнення від сплати ввізного мита;

- звільнення від сплати ПДВ при імпорті товарів;

- кошти, отримані в іноземній валюті від реалізації продукції, не підлягають обов'язковому продажу;

- подовження терміну експортно-імпортних платежів із 90 до 150 днів.

Результати роботи провідних вітчизняних технопарків дозволяють стверджувати, що Закон про технопарки в його первісному вигляді є одним з найуспішніших економічних законів незалежної України і зараз був би ефективним антикризовим заходом [6, 106-109].

Першим кроком з ліквідації державної підтримки інноваційної діяльності стала так звана “технічна помилка Уряду”, коли з ініціативи Мінфіну на початку 2005 року було анульовано економічні статті Закону про інноваційну діяльність. Тоді ж було заблоковано Закон "Про спеціальний режим діяльності технопарків". І це незважаючи на те, що статею 8 Закону про технопарки держава гарантувала стабільність спеціального режиму на весь строк дії Закону, тобто на 15 років.

У березні 2006 року держпідтримку технопарків було частково відновлено, проте діє вона не повністю:

- звільнення від податку на прибуток (діє);

- звільнення від сплати ввізного мита (діє);

- кошти, отримані в іноземній валюті від реалізації продукції, не підлягають обов'язковому продажу (діє);

- розрахунки за експортно-імпортними операціями проводяться у строк до 150 календарних днів (діє);

- сплата ПДВ податковим векселем при імпорті нового устаткування та обладнання - 720 календарних днів, матеріалів - 180 днів (не діє);

- фінансова підтримка:

* повне або часткове (до 50%) безвідсоткове кредитування (не діє);

* повна або часткова компенсація відсотків (не діє);

- прискорена амортизація основних фондів (не діє) [4].

У рамках виконання інноваційних проектів технологічних парків з 2000 по 2009 рік обсяг реалізованої інноваційної продукції склав 12,17 млрд. грн. За 2009 рік загальний обсяг реалізованої інноваційної продукції дорівнює 341,717 млн. грн., що на 509,79 млн. гривень менше, у порівнянні з 2008 роком (рис.2.2) [9].

Рис. 2.2. Обсяг реалізованої інноваційної продукції технопарків

Скорочуються обсяги поставок продукції технопарків на зарубіжні ринки (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Поставки продукції технопарків на експорт

З 2007 року обсяги випуску інноваційної продукції в рамках спецрежиму почали і продовжують до цих пір загрозливо знижуватися. У чому ж причина?

Перша - недотримання чинного законодавства і постійна його зміна, що веде до погіршення умов роботи технопарків. Було повністю скасовано непряму державну підтримку технологічних парків у вигляді податкових пільг для виконавців проектів. Наслідком цього стало порушення виконання затверджених бізнес-планів інноваційних та інвестиційних проектів, втрати виконавцями інноваційних проектів можливості вчасно розраховуватись за придбане устаткування, виконані науково-дослідні та проектні роботи, втрати довіри зарубіжних та вітчизняних інвесторів до стабільності нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності, відмови від участі у фінансуванні інноваційних проектів, а також порушення прав та законних інтересів вітчизняних і зарубіжних суб'єктів підприємницької діяльності.

Друга - протягом 2005, 2006 і практично всього 2007 року не було прийнято жодного нового проекту технопарків (рис.2.4). Лише в кінці 2007 р. було прийнято 2 проекти. Трохи активізувалася ця робота в 2008 році (6 проектів) тільки завдяки наполегливості нових співробітників Департаменту інновацій МОН.

Рис.2.4. Прийнято проектів технопарків

Блокувалося прийняття навіть завідомо інноваційних проектів. Так, проект Технопарку ІЕЗ (Інститут електрозварювання) зі зварювання м'яких тканин, що одержав світове визнання, замість встановлених 3 місяців розглядався більше року і був прийнятий наприкінці 2004 р. лише після того, як колектив авторів одержав Державну премію. Причому чергова зміна законодавства не дозволила профінансувати цей архіважливий проект за рахунок коштів спецрахунку Технопарку, як було передбачено його бізнес-планом [4].

Протягом 2009 року було зареєстровано 4 проекти технопарків:

- № 128 “Розробка синергетичних агломерованих флюсів, технології їх виготовлення та організація промислового виробництва”;

- № 129 “Розробка та впровадження у виробництво нових імпортозаміщуючих готових лікарських засобів”;

- № 130 “Створення та освоєння серійного виробництва газопаротурбінних установок “ВОДОЛІЙ” потужністю 4-25 МВт для виробництва механічної, електричної та теплової енергії”;

- № 131 “Розробка та впровадження новітніх технологій виробництва та обробки технічних тканин з наданням покращених фізико-механічних властивостей для подальшого виготовлення якісних гумотехнічних виробів” [9].

Третя - починаючи з 2005 року різко скорочувалася і до теперішнього часу практично зведена до нуля державна підтримка проектів технопарків (рис.2.5).

Рис.2.5. Державна підтримка проектів технопарків

Аналіз зміни обсягів державної підтримки технологічним паркам, показує, що протягом 2000 - 2004 рр. обсяги державної підтримки технопарків постійно зростали із 25,5 млн. грн. у 2000-2001 рр. до 172,9 млн. грн. у 2004 році.

Однак 2004 року обсяг державної підтримки технопарками упав майже до нуля, і у 2008 році становив 3,3 млн грн. За 6 місяців 2009 року ця допомога склала 3,7 млн грн. В результаті цього було перервано природний перебіг нарощування інноваційного потенціалу країни за рахунок реалізації нових інноваційних проектів [4].

Платежі до державного бюджету України та державних цільових фондів від реалізації проектів технопарків у 2009 році склали 37,5 млн. гривень (у 2008 році - 66,2 млн. гривень). А всього за час діяльності технопарків було перераховано до бюджетів та цільових фондів майже 1 млрд. грн.(рис.2.6). Проте слід зазначити, що з 2007 року в даному процесі спостерігається динаміка зменшення [9].

Рис. 2.6. Платежі бюджету України від реалізації проектів технопарків

В період з 2000 по 2009 рік, в рамках дії спеціального режиму діяльності технологічних парків, на спеціальні рахунки було перераховано 511 млн. гривень, у 2009 році було перераховано трохи більше 1,067 млн. грн., що на 373 тис. грн. менше у порівнянні з 2008 роком (1,44 млн. грн.; рис. 2.7.).

Рис. 2.7. Зараховано на спеціальні рахунки

З аналізу частки продукції технопарків в інновацій продукції промисловості видно, що з початку створення технопарків у 2000 році ця частка постійно зростала і досягла у 2003 р. свого максимуму у 10% (рис. 2.8).

Проте, починаючи із 2004 року спостерігався постійний низхідний тренд, який досяг у 2008 р. позначки у 5,2%.

Рис.2.8. Частка продукції технопарків в інновацій продукції промисловості

Створено 3363 нових робочих місць (на 2008 рік). Якщо вважати, що для створення одного робочого місця потрібно не менше 50 тис. грн., то додатковий економічний ефект становить 160 млн. грн. Але і цей показник різко пішов вниз починаючи з 2005 року [7].

Узагальнені підсумки роботи технопарків за 2000- 2008 роки наведено у таблиці 2.1 [4].

Таблиця 2.1.

Показники	2000-2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2000-2008
Проекти Технопарку
-прийняті - у т.ч. виконувались	60 29	29 52	11 55	8 53	0 51	0 31	2 13	6 11
Реалізація продукції за проектами ТП, млн. грн., усього	177	618	1284	1787	2273	2280	2557	3000	13 976
у т.ч. експорт	74	83	143	294	367	350	311	99	1721
Обсяги імпорту, млн. грн.	71	160	287	373	115	129	88	278	1501
Нараховано податків і мит, млн. грн., усього	32	97	219	289	183	265	231	69	1385
у т.ч. перераховано до бюдж. - податкові пільги	7 25	37 60	91 128	116 173	149 34	230 35	209 22	66 3	905 480
Бюджетний баланс, млн. грн., +	-18,5	-23	-37	-57	+115	+195	+187	+63	+425
Створено нових робочих місць, од.	314	610	623	828	399	166	201	222	3363
Обсяги інвестицій, млн. грн.	0,5	0	320	129	11	8	6	31	505,5
Обсяги кредитів, млн. грн.	104	287	367	360	196	405	286	1145	3150
Бюджетне фінансування, млн. грн.	0	0	0	0	0	0	24	27	51

На основі даних в таблиці 2.1 можна зробити динаміку техніко-економічих показників (табл.2.2).

Таблиця 2.2 Динаміка техніко-економічних показників діяльності технопарків

Показник	2001-2004 рр.	2005-2008 рр.
Реалізація продукції за проектами технопарків, млн.грн.	Зростання в 10,2 раз	Зростання в 1,3 раз
Реалізація ІП в рамках спец режиму, млн.грн.	Зростання в 10,2 раз	Падіння в 1,9 раз
Постачання на експорт, млн.грн.	Зростання в 4 рази	Падіння в 3,7 раз
Доля ТП в ІП, %	Зростання в 19 разів	Падіння в 1,8 раз
Створено нових робочих місць	Зростання в 2,6 раз	Падіння в 1,8 раз
Перераховано до бюджету, млн.грн.	Зростання в 16,6 раз	Падіння в 2,2 раз
Обсяг держпідтримки ТП, млн.грн.	Зростання в 7,1 раз	Падіння в 10,6 раз

На такому загальному фоні інноваційних негараздів особливо катастрофічною є ситуація в технопарках. Якщо найближчим часом не звернутися до кардинальних заходів щодо нормалізації їх роботи, нормативно-законодавчого регулювання їхньої діяльності і наведення порядку в практиці роботи відповідних державних органів, єдині реально працюючі в країні інноваційні структури припинять своє існування, незважаючи на декларації Уряду про його прихильність до інноваційного шляху розвитку економіки [4].

Причини погіршення динаміки роботи технологічних парків:

- повільно виконуються інвестиційні зобов'язання, передбачені договорами (контрактами) між окремими суб'єктами підприємницької діяльності та органами місцевого самоврядування;

- відсутні інвестиційні проекти, які мали реалізуватись у рамках екологічних програм СЕЗ «Яворів» та Житомирської області;

- не спостерігається належного ефекту від діяльності СЕЗ зовнішньоторговельного типу (передусім це стосується їх впливу на зростання обсягів перевезень експортно-імпортних вантажів та надання відповідних послуг);

- недосконалим залишається рівень методичного забезпечення підготовки та оцінки інвестиційних проектів та бізнес-планів на стадії їх опрацювання та затвердження;

- відсутній окремий бухгалтерський та податковий облік структурних підрозділів діючих підприємств, що реалізують інвестиційні проекти;

- потребує удосконалення система звітності щодо стану впровадження спеціального режиму діяльності у СЕЗ (спеціально економічна зона) і на ТПР (території пріоритетного розвитку) та контролю цільового використання пільгового імпорту;

- існує ризик щодо подальшого існування СЕЗ і ТПР, оскільки прийняття нинішньої редакції проекту Податкового кодексу унеможливить подальший розвиток особливих територіально-господарських утворень (передбачається, що пільговий режим буде застосовуватись лише до тих суб'єктів господарювання, які вже розпочали реалізацію інвестиційних проектів на момент прийняття кодексу, тобто режим СЕЗ і ТПР буде збережено лише на 5-6 років, що протирічить раніше прийнятим рішенням про заснування зон і територій на тривалі терміни - від 15 до 60 років) [6, c.111-113].

Нормативно-правова база інноваційної діяльності є досить суперечливою, крім того, неповною мірою відповідає засадам економіки, що ґрунтується на знаннях. Недосконалість правової бази інноваційної діяльності на сьогодні посилює практика призупинення окремих статей чинних законів законодавчими або підзаконними актами. Так, статтями 21 і 22 Закону України „Про інноваційну діяльність” передбачалося стимулювання інноваційної діяльності шляхом встановлення податкових пільг. Проте чинність цих статей була призупинена спочатку в 2003 році, а потім і в 2004 році, у 2005 році - повністю скасована. На сьогодні, при відсутності бюджетної підтримки інноваційної діяльності, цей закон є просто деклараційним [9].

На сьогодні в Україні відсутні дієві механізми державного стимулювання залучення коштів господарюючих суб'єктів до фінансування наукових досліджень і розробок. Все це свідчить про потребу у подальшій оптимізації механізмів державного стимулювання інноваційної діяльності в Україні. Держкомінформнауки, враховуючи нагальність вирішення зазначеної проблеми, підготовлено та надано Міністерству фінансів пропозиції щодо запровадження ефективних економічних стимулів, спрямованих на підвищення інноваційної активності вітчизняних підприємств у Податковому кодексі.

Нинішня фіскальна політика України, що ґрунтується на засадах ринкового фундаменталізму, не враховує таку специфічну особливість інноваційної діяльності, як значні затрати й високий рівень ризику при створенні інновацій та виведенні інноваційної продукції на ринок.

У багатьох країнах світу ефективність функціонування елементів національних інноваційних систем забезпечується за рахунок діяльності різноманітних державних і недержавних фондів підтримки науки та інновацій, зокрема венчурних фондів. В Україні ж ліквідовано Державний інноваційний фонд, Державний фонд фундаментальних досліджень зведено нанівець, а реально діючих венчурних фондів практично не існує [4].

3. Шляхи удосконалення діяльності мережі технологічних парків в

Україні

Інноваційний шлях розвитку в період переходу до економіки знань, у якій найповніше реалізуються новітні досягнення науки і високі технології, є загальновизнаним варіантом, що забезпечує дальший розвиток суспільства в цілому. Так, в країнах з розвиненою ринковою економікою інновації стали домінуючим чинником економічного зростання, а інноваційна сфера економіки є пріоритетним об'єктом національної економічної політики.

В економіці України значна питома вага припадає на третій та четвертий технологічні уклади, тому інноваційний розвиток промисловості мусить стати важелем її перебудови та підвищення конкурентоспроможності. Цьому має сприяти національна інноваційна система, основними елементами якої є підсистеми: генерації знань, освіти та професійної підготовки, виробництва наукоємної продукції, інноваційної інфраструктури.

На жаль, інноваційна інфраструктура розвивається безсистемно та без дієвої державної підтримки. Як приклад можна навести законодавство про спеціальний режим інноваційної діяльності технопарків та державну підтримку їх проектів. Так, з моменту прийняття закону про технопарки змінами до нього постійно погіршувалися умови діяльності мережі технопаркових структур та економічна привабливість впровадження інновацій підприємствами.

На даний момент ситуація в технопарках є катастрофічною, тому необхідно вжити негайних заходів щодо нормалізації їх роботи, покращення нормативно-законодавчого регулювання їхньої діяльності і наведення порядку в практиці роботи відповідних державних органів [3, c.764-765].

Особливого значення відновлення нормальної роботи технопарків набуває в умовах нинішньої економічної і фінансової кризи, коли потрібно оперативно перебудовувати свої методи роботи, оновлювати продукцію, шукати нові ринки - саме те, що входить до поняття "інноваційний шлях розвитку". Тому з особливою гостротою зараз встає необхідність не гальмувати технопарки, а забезпечити відновлення і подальший розвиток їхньої діяльності. Головна ідея - "криза указує шляхи для зростання". Віддаючи належне згубності періодичних криз, необхідно орієнтуватися на неминуче подальше зростання, основи для якого необхідно створювати вже з перших днів кризи (а в нашому разі необхідно було створювати ще задовго до кризи).

До оперативних заходів порятунку технопарків, які необхідно забезпечити в найкоротший термін, належить вимога безумовного виконання положень чинного Закону України "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технопарків", у тому числі відновлення вексельної форми оплати митного ПДВ.

Для кардинальної зміни ситуації необхідно відновити нормативно-законодавчу базу створення й функціонування технопарків, що успішно діяла в 2000-2004 роках.

Виконання запропонованих заходів дозволить не тільки зберегти технопарки в Україні, але й забезпечити показники, наведені в табл. 3.1 [4].

Таблиця 3.1 Техніко-економічні показники технопарків /вчора, сьогодні, завтра/

Показник	2000-2004 рр.	2005-2008 рр.	2010-2015 рр
Прийнято проектів	108	8	60
Реалізовано інноваційного продукту, всього, млн. грн. - у т.ч. в рамках спецрежиму	3797 3797	10540 4220	15000 6000
Постачання на експорт, млн. грн.	594	1130	1500
Частка технопарків в інноваційній продукції промисловості, %	6,5	6,3	12
Створено робочих місць	2357	889	2500
Обсяг держпідтримки, млн. грн.	383	96	500
Відрахування до бюджету, млн. грн.	245	648	1000

Гарантією досягнення цих рубежів є накопичений технопарками досвід, як позитивний, так і негативний, наявність колективів спеціалістів, які пройшли сувору школу і на ділі довели свою професійну спроможність високою ефективністю створених ними технопарків, результатами роботи технопарків в 2000-2004 роках.

З метою виправлення ситуації, підвищення ефективності науково-технічної та інноваційної політики, впровадження вітчизняних науково-технічних розробок та забезпечення випуску високотехнологічної інноваційної продукції Комітетом пропонується включити до Кодексу додаткові стимули для реалізації проектів технопарків в частині :

- надання державної підтримки інноваційним проектам технопарків щодо звільнення від сплати податку на додану вартість нових устаткування, обладнання та комплектуючих, а також матеріалів, які не виробляються в Україні;

- зарахування на спеціальні рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства України, у строки, встановлені Кодексом та іншими законодавчими актами, суми податку на додану вартість, нарахованого в порядку, встановленому Законом України "Про податок на додану вартість" по операціях з поставки виконавцями проектів технологічних парків товарів (виконання робіт, надання послуг) в Україні, пов'язаних з реалізацією проектів технологічних парків за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків.

Використання зарахованих на спецрахунки коштів здійснюватиметься виключно на науково-технічну та інноваційну діяльність відповідно до статті 8 Закону України " Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків":

- проведення наукових, науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків;

- створення, розвиток, модернізацію та реконструкцію науково-технологічних, експериментальних та дослідно-промислових дільниць, у тому числі на інструменти, обладнання та устаткування, що використовуються для цілей інноваційної діяльності; підготовку конструкторської та технологічної документації, технічних умов, технічних проектів та витрати на підготовку виробництва інноваційної продукції;

- патентування розробок, придбання прав на об'єкти права інтелектуальної власності (патентів, ліцензій на використання винаходів, корисних моделей, промислових зразків, ноу-хау тощо);

- накладні та поточні витрати (на матеріали, технічне забезпечення тощо), що виникають у ході інноваційної діяльності;

- придбання обладнання, устаткування та інших засобів виробництва, пов'язаних з впровадженням інновацій;

- науково-організаційну діяльність керівного органу технопарку, проведення та участь у роботі наукових, науково-технічних конференцій, семінарів та виставок, публікацію результатів наукових досліджень за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків.

З метою формування по-справжньому ефективної національної інноваційної системи Держкомінформнауки започаткована робота з формування механізму створення системи венчурного фінансування інноваційної діяльності. Передбачається створення венчурного інноваційного фонду, який забезпечить широке залучення інвестицій в економіку країни та вкладення їх у інноваційні проекти з метою дослідження освоєння і комерціалізації нововведень.

Стратегічні цілі державної політики в інноваційній сфері реалізуються не інакше, як через інноваційну інфраструктуру, що являє собою сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих організацій та інституцій, які своєю діяльністю охоплюють увесь інноваційний цикл. Відповідні заходи передбачені Державною цільовою економічною програмою “Створення в Україні інноваційної інфраструктури” на 2009-2013 роки, повноцінна реалізація якої створить підґрунтя для активізації інноваційної діяльності, створення інноваційної, науково-виробничої інфраструктури, забезпечення інноваційного розвитку економіки регіонів.

Проведення послідовної виваженої державної політики у сфері інноваційної діяльності дозволить активізувати процес розроблення i впровадження нових прогресивних технологій, посилити вплив реалізації наукомісткої продукції на соціально-економічний розвиток держави, сприяти поглибленню інтеграції України в загальноєвропейський науково-технологічний простір.

Отже, інноваційний розвиток економіки притаманний всім розвиненим країнам, а Україна, як країна, що розвивається потребує значних інвестиції на розвитку технопарків, тому для цього їй слід:

залучати, як державні так і іноземні інвестиції в розвиток технопарків, адже, технопарки обов'язково окупаються у результаті виходу на ринок нових більш конкурентоспроможних продукції та технологій;

покращити законодавчу базу щодо діяльності технопарків, а саме покращити пільгові умови для розвитку інноваційної діяльності, створити чіткі механізми та регламентовані терміни розгляду інноваційних проектів, покращити правову захищеність проектів, зменшити тиск контролюючих органів діяльності технопарків, що приверне увагу інвесторів для фінансування інноваційних проектів.

співпрацювати з іншими міжнародними інноваційними підприємствами, взаємодія з якими дала б можливість обмінюватися проектами та досвідом, збільшити кількість залучених потенційних партнерів, нових кадрів та інвесторів. Однією з найбільш впливових таких організацій є Міжнародна асоціація технологічних парків, але, на жаль, жоден з українських технопарків не є її членом.

Незважаючи на правові проблеми технологічні парки залишаються ефективно функціонуючими інноваційними структурами в Україні. За досить короткий час у нашій державі встигла сформуватись відповідна мережа інноваційних структур, де технопарки відіграють провідну роль. Завдяки їх діяльності Україна вийшла на якісно новий рівень у сфері інновацій, відбувся розвиток виробництва вітчизняної високотехнологічної наукоємної конкурентоспроможної продукції, що надало можливість активізувати розвиток міжнародного співробітництва в інноваційній сфері [5, c.55-60].

4. Зарубіжний досвід формування технопарків

Сучасні тенденції розвитку світової економіки свідчать, що спираючись на інноваційну діяльність, можна забезпечити реалізацію цілей соціально-орієнтованої ринкової економіки. В умовах глобалізації світової економічної системи, пошуку нових, ефективніших методів і форм господарювання підвищується роль науково-технічних структур, зокрема технопарків, метою яких є генерація наукових ідей та перетворення їх у високотехнологічний товар.

Загальною рисою при створенні і розвитку технологічних парків у високорозвинених країнах світу є те, що в цьому процесі домінуюча роль належить державі, оскільки вона покриває основну частину фінансування технопарків.

Усі технологічні парки світу можна звести до трьох основних моделей - американська модель (США, Великобританія); японська (Японія); змішана (Франція, ФРН).

Американська модель. Сьогодні у США і Великобританії виділяються три типи технопарків:

1. Наукові парки - у прямому розумінні цього терміну.

2. Дослідні парки - відрізняються від перших тим, що в рамках новизни продукт розробляється лише до стадії технічного прототипу.

3. Інкубатори (США) і інноваційні центри (у Великобританії, Західній Європі), в рамках яких університети «надають притулок» новоствореним компаніям, надаючи їм за відносно помірну орендну плату землю, приміщення, доступ до лабораторного обладнання та послуги.

Найбільший із наукових парків США - Стенфордський. Він розміщується на землях університету, що здані в оренду на 51 рік “високотехнологічним” компаніям, що тісно співпрацюють з університетом - в останньому викладають багато інженерів-дослідників.

Ідеальний тип дослідного парку - найстаріший науковий парк Шотландії - Херіот-Уотський: це єдиний у Європі чисто науковий парк, якому дозволено лише проведення науково-дослідних робіт і заборонено масове виробництво.

З початку 80-х років в західноєвропейських країнах набула поширення нова для цих країн різновидність технопарків, які зорієнтовані на потреби дрібних високотехнологічних підприємств - інноваційні центри, подібні до американських інкубаторів. Їх завдання - поєднати ідеї і винаходи з капіталом та підприємцями, залучати громадські і приватні фонди фінансових ресурсів, щоб забезпечити стартовий період новим американським компаніям.

Основними функціями інноваційних центрів є охоплення різних стадій інноваційного процесу і особливо стимулювання переходу від експериментального виробництва до комерційного освоєння нової продукції.

Японська модель. Японська модель наукових технопарків, на відміну від американської, передбачає будівництво нових міст - так званих «технополісів», що зосереджують в собі наукові дослідження в передових і піонерних галузях і наукоємне промислове виробництво.

Проект “Технополіс” - проект створення наукових міст - був прийнятий до реалізації в 1982 році. Для створення технополісів у Японії було обрано 19 зон рівномірно розташованих на чотирьох островах. Усі технополіси мають задовольняти таким критеріям:

- бути розташованими від своїх материнських міст ( з населенням не менше 200 тис. жителів) у межах 30 хвилин їзди від них і одного дня їзди від Токіо, Нагої чи Осаки;

- займати площу не більшу 500 квадратних миль;

- мати збалансований набір сучасних науково-промислових комплексів, університетів і дослідних інститутів у поєднанні із зручними для життя районами, що мають привабливу культурну і рекреаційну інфраструктуру.

У місті Цукуба знаходиться 30 із 98 провідних державних дослідних лабораторій Японії, що перетворює це місто в один із найкрупніших наукових центрів світу.

На відміну від традиційних технополісів Японії, головна мета яких - комерціалізація результатів наукових досліджень і спеціалізація на прикладних дослідних роботах, Цукуба - місто фундаментальних досліджень, а роль приватного сектору там надто велика.

Будівництво технополісів фінансується в основному на регіональному рівні - за рахунок місцевих податків, внесків корпорацій та різних видів пільг, що надаються центральною владою.

Змішана модель. Яскравим прикладом змішаної моделі наукових парків, орієнтованих і на японську і на американську, можуть бути наукові парки Франції і, зокрема, найкрупніший із них “Софія Антиполіс”, що розташований на Рив'єрі, на площі більше 2000 га на проданій у середині 80-х землі компаніям і дослідним організаціям, число зайнятих там працівників біля 6000.

Сьогодні у світовому господарстві функціонує більше 2 тис. технопарків і бізнес-інкубаторів. Найбільша їх кількість сконцентрована у США, Китаї, Російській Федерації, Великобританії,ФРН та інших (табл. 4.1).

Таблиця 4.1 Чисельність технопарків і бізнес-інкубаторів у провідних країнах світу

Назва держави	Загальна кількість, шт.
	Технопарки та їх структури	Бізнес-інкубатори
США	140	575
Китай	133	95
Росія	60	65
Великобританія	51	24
ФРН	50	40
Японія	36	-
Франція	30	35
Україна	16 (діє 8)	-

Як бачимо з табл. 4.1, кількість технопаркових структур в Україні значно менша від провідних країн Євросоюзу і північного сусіда - Росії. А якщо врахувати те, що Україна стала на шлях створення технопарків лише з 2000 року і створені інноваційні структури ще проходять свій шлях становлення, а 6 з них - процедуру державної реєстрації. Враховуючи відсутність належного фінансування, слід розглядати діяльність більшості з них як стартовий період.

У ході досліджень світового досвіду функціонування технопаркових структур були виявлені їх наступні типи, табл. 4.2 [2].

Таблиця 4.2 Типи технопаркових структур

Типи	Типи
технологічний парк	технологічний полюс
технополіс	технологічний округ
науковий парк	науковий готель
дослідний парк	бізнес-інкуботор
комерційний парк	технологічний і діловий центр
промисловий парк	наукоград
агропарк	інформаційний центр
екологічний парк	інноваційний парк
інноваційний центр

Однією з важливих задач України на сучасному етапі є налагодження взаємовигідних міжнародних економічних відносин, особливо в науково-технологічній сфері. Особливої уваги потребує розвиток взаємовигідного науково-технічного співробітництва України з Китайською Народною Республікою. Співпраця України з Китаєм у сфері високих технологій створює умови для налагодження міжнародного трансферу технологій, сприяє ефективному використанню науково-технологічного, інноваційного та інтелектуального потенціалу України.

Прикладом такої співпраці є робота Цзинаньського парку високотехнологічного співробітництва України і Китайської Народної Республіки (далі - Українсько-китайський технопарк), офіційне відкриття якого відбулося у листопаді 2002 року під час візиту Президента України до КНР. Українсько-китайський технопарк являє собою міжурядовий об'єкт економічного співробітництва в сфері науки та техніки і фактично став містком між китайськими та українськими фахівцями, між науковими дослідженнями та виробництвом, а також ефективним шляхом вирішення задач втілення в реальний продукт результатів наукових досліджень.

Основні напрями діяльності: нові матеріали і речовини, новітні промислові технології, біотехнології, інформаційно-телекомунікаційні технології, біофармакологія тощо. Відповідно до запитів китайської сторони КиївЦНТЕІ (Київський державний центр науково-технічної та економічної інформації МОН України) на постійній основі здійснює пошук та відбір українських високотехнологічних розробок, які відповідають вимогам китайських підприємств. Проводиться організаційна робота щодо встановлення ділових контактів та налагодження науково-технічного співробітництва між українськими та китайськими спеціалістами. КиївЦНТЕІ здійснює організаційне забезпечення діяльності технопарку, проводить інформаційно-аналітичну роботу та супроводження спільних проектів. За останній час встановлено ділові контакти та налагоджено науково-технічне співробітництво між китайськими підприємствами провінції Шаньдун та українськими науковими організаціями, зокрема: Інститутом електрозварювання ім. Є.О.Патона, Інститутом технічної теплофізики, Інститутом надтвердих матеріалів та ін. З метою більш ефективного обміну науково-технічною інформацією в рамках роботи Українсько-китайського технопарку та інформаційного забезпечення спільної науково-технічної діяльності між українськими та китайськими вченими створено Web-сайт українсько-китайського співробітництва де розміщена інформація про китайських партнерів, пропозиції з китайської та української сторони, інформація про проведення семінарів, виставок, конференцій.

Незважаючи на позитивну динаміку розвитку українсько-китайських відносин у рамках технопарку слід зазначити, що процеси трансферу українських технологій та впровадження їх у виробництво стикаються з певними труднощами. Це пов'язано з тим, що значна кількість запропонованих українських високоефективних науково-технічних розробок представляють собою лабораторні технології і вимагають певних фінансових вкладень для доведення їх до промислового використання. Тому в сучасних умовах для доведення науково-технічних розробок до впровадження у виробництво доцільно використовувати венчурний капітал як з китайської, так і з української сторони. Виконана в рамках технопарку робота на сьогоднішній день є перспективною та робить великий внесок в подальший розвиток українсько-китайських відносин в сфері науки і техніки [8].

Висновок

Головною метою створення технопаркових структур є активізація інноваційної діяльності і прагнення України отримати серйозні важелі захисту національних інтересів у глобалізованому просторі нових економічних перспектив.

Отже значення технопарків і доцільність їх створення в Україні полягає в тому, що:

- вони є ефективною формою зближення науки і виробництва, бо скорочується до мінімуму тривалість циклу «дослідження -- розробка -- упровадження»;

- у технопарках зосереджуються висококваліфіковані кадри різних спеціальностей -- учені, розробники, дослідники, аналітики, інженери, спеціалісти різного профілю, що забезпечує можливість міжгалузевих досліджень;

- у технопарках зосереджується унікальне устаткування, обчислювальні центри, лабораторії, що дає змогу проводити дослідження і наукові експерименти;

- у парках фінансовий капітал представлений у найдосконаліших формах -- венчурному капіталі;

- у технопарках формується еталонне середовище з точки зору як економічних, так і організаційно-географічних умов для створення нових, наукомістких виробництв;

- інноваційна та інвестиційна діяльність технопарків базується на матеріально-технічній і виробничій базі їх учасників;

- учасниками технопарків можуть бути вже існуючі підприємства, які зацікавлені у співпраці з науковим центром у сфері впровадження його розробок, або у використанні інфраструктури та обладнання наукового центру;

- наукова і виробнича інфраструктура технопарків здатна забезпечити проведення всього комплексу робіт відповідно до проектів - від наукових досліджень до промислового випуску інноваційної продукції, маркетингових досліджень і навіть навчання персоналу.

Список використаної літератури

1. Антипов І.В. Інноваційний розвиток національної економіки в контексті створення інноваційних інфраструктур в освітній галузі // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. - 2010. - Випуск 148.