Структура елементів витрат виробництва наведена в таблиці 5.

Таблиця 5. Аналіз структури елементів операційних витрат

Що стосується структури витрат на виробництво продукції, то найбільшу питому вагу займають матеріальні витрати. Отже продукцію аналізує мого підприємства можна вважати матеріаломісткою. Але спостерігається стійка тенденція до зниження матеріальних витрат за рахунок збільшення питомої ваги інших елементів витрат. Так з таблиці 2.5 видно, що питома вага матеріальних витрат в 2000 році складає 83,82%, а в звітному - лише 54,92%. Це пояснюється зменшенням товарного випуску основної найбільш матеріаломісткої продукції. Збільшується питома вага витрат на оплату праці, які в звітному році складають 8,22% та інших операційних витрат (32,9%).

Отже, такі зміни в цілому можна охарактеризувати як позитивні. Але для того, щоб можна було зробити більш конкретні висновки, необхідно проведення подальшого аналізу, в результаті якого слід виявити причини зміни розміру прибутку і фактори, які на нього вплинули. Для цього проведемо детальне вивчення впливу різних факторів на фінансові результати.

3. Використання прибутку підприємства

Отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап -- це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство.

Другий етап -- це розподіл і використання чистого прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

Головні принципи розподілу чистого прибутку закріплені статутом підприємства. Фактично розподіл здійснюється відповідно до поточної та стратегічної політики, що визначається підприємством.

Завданням фінансового менеджменту є пошук оптимальних шляхів розподілу прибутку. Одна частина прибутку використовується на виплату дивідендів, а друга -- на створення та поповнення резервного фонду підприємства, розширення та оновлення виробництва, фінансові інвестиції, придбання нерухомості, соціальні програми.

Зокрема, сума прибутку спрямовується на:

· виплату дивідендів;

· поповнення статутного капіталу;

· створення резервного капіталу.

Нерозподілений прибуток є однією з найважливіших частин власного капіталу.

Нерозподілений прибуток -- це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби.

В окремих випадках підприємства в результаті своєї діяльності зазнають збитків. Сума непокритого збитку зменшує власний капітал.

Нерозподілений прибуток поділяється на асигновану й неасигновану частини:

· асигнована частина має певне цільове призначення (наприклад, для фінансування розвитку підприємства, проведення цільових програм тощо);

· неасигнована частина не має конкретного призначення.

У зарубіжних корпораціях часто встановлюються обмеження, які накладаються на суму нерозподіленого прибутку. Такі обмеження тимчасово виділяють певну суму нерозподіленого прибутку, яка б могла бути виплачена у вигляді дивідендів. Коли обмеження знімаються, ця сума може бути сплачена у вигляді дивідендів та використана на інші потреби.

Обмеження нерозподіленого прибутку можуть бути добровільними або вимушеними. Одним з найбільш поширених добровільних обмежень є обмеження на нерозподілений прибуток з метою розширення матеріально-технічної бази підприємства. Це обмеження може бути зняте керівництвом товариства в будь-який момент.

Резервний капітал створюється з метою усунення можливих тимчасових фінансових ускладнень і забезпечення нормальної роботи підприємства. Величина резервного капіталу визначається засновницькими документами як максимальний відсоток від розміру статутного капіталу. Так, в акціонерних підприємствах резервний капітал повинен становити не менше 25 % величини статутного капіталу. Він створюється за рахунок щорічних відрахувань від прибутку в передбачених засновницькими документами відсотках, але не менше 5 % чистого прибутку.

Кошти резервного капіталу використовуються на додаткові витрати виробничого і соціального розвитку підприємства, на поповнення його оборотних коштів, покриття збитків, на виплату гарантованих дивідендів за привілейованими акціями (у випадку недостатності прибутку) та інші заходи, передбачені засновницькими документами.

Дивіденди -- це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) підприємства, як правило, відповідно до їх часток у статутному (пайовому) капіталі підприємства.

Відповідно до Закону України від 18.06.1991 р. № 1201-ХП «Про цінні папери і фондову біржу» (зі змінами та доповненнями) основним джерелом виплати дивідендів за акціями є чистий прибуток товариства.

За рахунок нерозподіленого прибутку також можуть виплачуватися дивіденди, оголошені у звітному періоді. У тому разі, коли чистий прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів може провадитися за рахунок резервного капіталу. Отже, для нарахування дивідендів, крім чистого прибутку поточного року, можуть бути використані нерозподілений прибуток та резервний капітал.

З уведенням у дію в 2004 р. Цивільного кодексу України змінюється регулювання порядку розподілу прибутку акціонерного товариства серед його акціонерів. Так, оголошення і виплата дивідендів товариством можливі за дотримання таких умов:

* повна оплата всіх випущених акцій;

* перевищення вартості чистих активів над величиною статутного та резервного капіталу.

Кодексом передбачається також можливість уведення іншими законами України додаткових обмежень щодо розподілу чистого прибутку серед акціонерів.

Дивіденди за акціями виплачуються один раз на рік за підсумками, звітного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів до бюджету. Здебільшого дивіденди виплачуються у грошовій формі. Також дивіденди можуть виплачуватися й у вигляді акцій, і тоді вони мають назву акції-дивіденди. Вартість акцій-дивідендів становить певний відсоток від кількості акцій, що перебувають у власності акціонерів. Оскільки кількість додаткових акцій, отриманих кожним акціонером у вигляді акцій-дивідендів, пропорційна кількості акцій, що перебувають у їхній власності, то частка загального капіталу, який перебуває у власності кожного акціонера, не змінюється.

Відповідно до чинного законодавства статут акціонерного товариства має містити відомості про термін та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками звітного року.

Це не є загальноприйнятою у світі нормою. Звичайною нормою є виплата дивідендів один раз на півроку або на квартал, рідше -- один раз на місяць. Як правило, акціонерні товариства намагаються виплачувати дивіденди, навіть якщо їх розмір невеликий. Це пов'язано з тим, що очікування майбутніх дивідендів є одним з найбільш значимих чинників, які впливають на рішення інвестора про придбання акцій.

Дивіденди встановлюються у певній грошовій сумі на акцію або як процент від її номінальної вартості. Повідомлення про розмір дивідендів і порядок їх виплати товариство має довести до відома акціонерів. Сума дивідендів одного акціонера визначається множенням суми дивідендів, що припадають на одну акцію, на кількість належних йому і цілком оплачених акцій.

Дивіденди нараховуються на акції, що випущені і перебувають в обігу, за винятком власних акцій, викуплених товариством. Товариство зобов'язане продати або анулювати такі акції не пізніше одного року з моменту їх придбання. Протягом цього часу розподіл прибутку, а також голосування та визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадяться без урахування власних акцій, придбаних товариством.

Існують дві основні вимоги щодо виплати грошових дивідендів за залишковим принципом:

· нагромадження чистого прибутку, необхідного для фінансування інвестиційної діяльності -- товариство має нагромадити достатню суму нерозподіленого прибутку (а за необхідності -- і резервного капіталу) перед нарахуванням дивідендів;

· наявність достатньої суми грошових коштів, що гарантує можливість оголосити і виплатити дивіденди.

За браком необхідної суми наявних грошових коштів акціонерні товариства вирішують проблему виплати дивідендів запозиченням грошей, які мають бути повернені за рахунок нерозподіленого прибутку.

Висновки

Ефективність роботи підприємства значною мірою залежить від якості управлінських рішень, що стосується використання одержаного прибутку. Приймаючи ці рішення, менеджери повинні всебічно зважати напрямки першочергових вкладень, фінансових ресурсів, виходячи з фінансового стану, соціального розвитку колективу, прибуткового розміщення коштів на ринку цінних паперів та потреб акціонерів. Порядок оподаткування прибутку підприємств, що діє в Україні, недосконалий, оскільки він не враховує реальну здатність платника податку вносити до бюджету суми, які передбачені законодавством.

Прибуток, що залишається після сплати податків, надходить у повне розпорядження підприємства. Основним напрямками використання чистого прибутку є виробничо-технічний розвиток підприємства, соціальний розвиток, інші витрати.

Тому ефективне формування та розподіл прибутку є дуже важливою задачею.

В першому розділ курсової роботи було розглянуто роль і місце прибутку в економіці підприємств, формування прибутку, планування прибутку та рентабельності. Також розглянуто питання, що стосуються рентабельності підприємницької діяльності. Освітлено питання щодо платежів з прибутку підприємства до державного бюджету, а також розглянуто питання використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства.

В другому розділі на основі даних підприємства проведено аналіз фінансово - економічних показників діяльності підприємства, зокрема: аналіз фінансових результатів від операційної діяльності, аналіз фінансових результатів від звичайної діяльності та чистого прибутку, аналіз структури фінансових результатів, аналіз елементів витрат на виробництво продукції, аналіз структури елементів операційних витрат.

Третій розділ курсової роботи присвячений використанню прибутку підприємства. Можна сказати, що сума прибутку спрямовується на виплату дивідендів, поповнення статутного капіталу та на створення резервного капіталу.

Література

Закон України “Про власність” за станом на 01.04.1998р. Господарське законодавство України: Збірник нормативних актів МАУП. - К.: МАУП, -1998. - с. 283-290.

Закон України “Про господарські товариства” від 19.09.1991р. № 1576 - ХІІ зі змінами та доповненнями//Збірник законодавства з підприємницького права України. Збірник нормативних актів. - К.: Атіка, - 2000. - с. 56 - 68.

Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”//Голос України. - 2003. - 21 січня.

Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. - К.: Либідь, 1998. - 318 с.

Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы: Курс лекций/Под ред. И.П. Мерзлякова. - М.: ИНФРА-М, 1998. - 298 с.

Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. - К.: Ника-Центр, 2000. - 528 с.

Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. В 2-х т. т.2. - К.: Ника - Центр, 1999.