Негативні для основної маси громадян наслідки приватизації дуже гостро проявилися в третьому типі трансформації, що здійснюється на території СНД. Найбільш яскраво цей тип втілився в російській моделі, окремі елементи якої використовувалися також в Україні. Внутрішні й зовнішні негативні фактори істотно уповільнили та перекрутили трансформування власності, тому що в процесі приватизації в основному вирішувалися не стратегічні питання реформування, а кон'юнктурно-тактичні проблеми. З урахуванням конкретних цільових настанов, які превалювали в ті чи інші періоди проведення приватизації, можна виділити такі етапи:

I етап - початок реформування економіки на ринкових відносинах;

II етап - пошук ефективного власника об'єкта господарювання шляхом роздержавлення системи управління економікою;

III етап - формування соціального прошарку як основи нового суспільно-політичного та економічного ладу;

IV етап - оновлення основних засобів підприємства із залученням зовнішніх і внутрішніх інвестицій;

V етап - поповнення бюджету.

Слід зазначити, що у 1992-1994 pp. переважали цілі першого етапу, у 1995-1997 pp. -другого і третього. Проведена сертифікатна приватизація не дала позитивного економічного ефекту, адже підприємства не одержали додаткових фінансових ресурсів, а здобули лише зобов'язання перед власниками акцій, які видавалися в обмін на приватизаційні сертифікати. Про це свідчить розподіл грошових надходжень від приватизації за роками: за 1992 р. -1 півріччя 2004 р. до бюджету надійшло 13310 млн. грн., у тому числі на 1992-1996 pp. припало лише 69,1 млн. грн., або 0,52% всіх надходжень.

Спробою державної підтримки приватизованих підприємств було створення Державного позабюджетного фонду приватизації, за рахунок коштів якого приватизовані підприємства при дотриманні певних умов могли одержати кредити. Державним органом, що приймав рішення про використання коштів фонду на кредитування технічного оновлення та реконструкції приватизованих підприємств, було призначено Міністерство економіки. Цільове кредитування здійснювалося протягом 1997-2000 pp. Фондом державного майна України на строк до п'яти років через уповноважені комерційні банки. Загальний обсяг кредиту, наданого Фондом, не міг перевищувати 100% коштів, що надійшли до Державного позабюджетного фонду приватизації від продажу майна відповідного підприємства, незалежно від його вартості. Проте такий механізм виявився недієздатним внаслідок переважання негрошових методів приватизації.

У 1998 р. розпочався етап розвитку некомерційних конкурсів, а отже, період практичної реалізації завдань, пов'язаних із залученням інвестицій для підприємств, що приватизувалися. Серед основних завдань Державної програми приватизації на 1999 р. було визначено сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, створення конкурентного середовища, умов для появи приватних власників, які мають довгострокові інтереси у розвитку приватизованого об'єкта та здійснюють ефективне управління ним. Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення приватизації майна в Україні" від 29 грудня 1999 р. було започатковано впровадження широкомасштабної трирічної програми грошової приватизації, забезпечення відкритості та прозорості її процесу з наданням переваги стратегічним інвесторам і з активізацією внутрішніх інвестиційних потоків.

Державна програма приватизації на 2000-2002 pp. була першою програмою, виконання якої передбачалося протягом трьох років. На жаль, Фонду державного майна України не вдалося забезпечити надходження коштів у казну держави у запланованих обсягах, проте сумарно за ці роки було перераховано до державного бюджету майже 4,8 млрд. грн. (див. рисунок).

У 2003 р. Фонд від приватизації державного майна отримав кошти у сумі 2175,1 млн. грн., до загального фонду державного бюджету перераховано 2015,7 млн. грн., що становить майже 101% річного планового завдання. Рекордним є обсяг надходжень до державного бюджету в І півріччі 2004 p., який становив 5308,1 млн. грн., що в 2,63 раза більше порівняно з минулим роком.

Рис. 2.1 - Динаміка надходжень від приватизації до державного бюджету України

Серед пріоритетів нової Державної програми приватизації на 2004--2006 pp. проголошувалися поглиблення реформування відносин власності, сприяння поліпшенню інвестиційного клімату та структурній перебудові економіки, залучення коштів на інвестування підприємств. Але, незважаючи на такі гасла, вона не дістає необхідної підтримки серед фахівців і пересічних громадян України. Про це свідчать, зокрема, результати опитування "Ваше ставлення до "Проекту Державної програми приватизації на 2004-2006 роки", що проводиться на офіційному сайті Фонду державного майна України: підтримую - 32% (151 голос), потребує вдосконалення - 16% (75 голосів), потребує переробки - 40% (188 голосів), не визначився - 13% (61 голос)¹⁹.

Незважаючи на те, що 2004 р. став роком пікової грошової приватизації, слід зазначити деякі негативні риси:

- виконання завдань з надходження коштів від приватизації державного майна до державного бюджету у 2003 р. було досягнуто значною мірою за рахунок продажу 51% акцій СП "UMC" за 729,17 млн. грн. (33,5% усіх коштів, що надійшли від приватизації державного майна протягом 2003 р.) та невеликої кількості привабливих пакетів акцій, продаж яких здійснював центральний апарат Фонду;

- відбулося зменшення вартості майна (статутного капіталу) підприємств, що передаються на приватизацію. Так, у 2003 р. сумарна вартість статутного капіталу об'єктів приватизації, які були підготовлені до продажу, без урахування вартості ВАТ "ДХК "Павлоградвугілля" (підготовка до його продажу проводилася на виконання відповідного Указу Президента ²⁰), становила лише 282,25 млн. грн. Це найнижчий показник, починаючи з 2000 p., коли намітилася зазначена тенденція. Разом з тим велику частину цього майна становить майно, яке належить підприємствам АПК і в основному підлягає безоплатному переданню;

- у І півріччі 2004 р. було підбито підсумки конкурсу з продажу ВАТ "ДХК "Павлоградвугілля" (кінцева ціна пакета акцій - 1401,1 млн. грн.) і ВАТ "Криворізький гірничо-металургійний комбінат "Криворіжсталь" (кінцева ціна пакета акцій - 4260 млн. грн.), отже, великі грошові надходження зумовлено, передусім, продажем двох стратегічно важливих об'єктів. Але через непрозорість умов тендеру з продажу ВАТ "Криворіжсталь" уже виникло питання про його повернення до державної власності.

Ряд невирішених проблем у сфері приватизації зумовив необхідність прийняття постанови Верховної Ради України від 13 січня 2005 р. "Про тимчасові обмеження у сфері приватизації"' та наказу ФДМУ від 13 січня 2005 р. "Щодо тимчасового призупинення процесів приватизації"".

Приватизаційні надходження до бюджету в сучасних умовах розглядаються вченими як потужне, хоча і короткострокове джерело інвестиційних ресурсів у перехідних економіках. Проте в Україні ці доходи не можна вважати продуктивними, оскільки вони використовуються на покриття поточного дефіциту бюджету. Отже, є серйозні підстави вважати, що потенціал економічного піднесення, продемонстрований економікою України у 2000-2001 pp., без прийняття відповідних заходів має шанси швидко зійти нанівець.

За роки приватизації (з 1992 по 2003) форму власності змінили 90450 об'єктів, у тому числі 24027 об'єктів державної форми власності, з яких до групи А належали 11377 об'єктів; до груп Б, В, Г - 8737; до групи Д - 3192; до групи Ж - 721. Крім того, приватизовано 1164 об'єкти групи Е. Проте формування корпоративного сектора в Україні не супроводжувалося відповідним припливом інвестицій, незважаючи на значні обсяги емісії акцій, і було ускладнене величезною розпорошеністю акціонерного капіталу, що зумовило певну структуру власності. Для українських акціонерних товариств типовою є така структура капіталу: 55% корпоративної власності належить інсайдерам (менеджерам і працівникам підприємств), а 45% - аутсайдерам (зовнішнім акціонерам). Іншими словами, за своєю структурою корпоративна власність характеризується інсайдерською спрямованістю, що деякою мірою ускладнює контроль за її використанням і зумовлює впровадження старої ідеології внутрігосподарського управління керівниками підприємств ²². Негативною ознакою приватизаційних процесів є зменшення, починаючи з 1997 p., кількості акціонерних товариств, які створюються у процесі приватизації. Так, у 2002 р. було створено 60 акціонерних товариств, а у 2003 р. - лише 23 [4].

У 2003 р. у процесі приватизації державну форму власності змінили 1406 об'єктів. Серед способів приватизації найпоширенішими були викуп (49,2% загальної кількості роздержавлених об'єктів) і продаж на аукціоні (43,3%). В інших випадках застосовувалися викуп через оренду (4,9%), продаж акцій ВАТ (1,5%), продаж за некомерційними конкурсами (0,7%), продаж за комерційними конкурсами (0,4%). За І півріччя 2004 р. роздержавлено 480 об'єктів. Основними способами роздержавлення залишаються також продаж на аукціонах (218 об'єктів) і викуп (217 об'єктів), що становить, відповідно, 45,4% і 45,2% загальної кількості об'єктів. Через оренду викуплено 29 об'єктів (6,1%), шляхом продажу акцій ВАТ роздержавлено 11 об'єктів (2,3%), за некомерційними конкурсами продано 3 об'єкти (0,6%), за комерційними - 2 об'єкти (0,4%).

Таким чином, форми роздержавлення характеризуються великою розмаїтістю, що вимагає дослідження їх впливу на інвестиційну діяльність приватизованих підприємств.

1. Конкурси з продажу пакетів акцій ВАТ. Договорами купівлі-продажу, укладеними в 2003 p., передбачено внесення інвестицій на технічну реконструкцію та модернізацію виробництв, виконання фінансових зобов'язань з погашення заборгованості підприємств перед бюджетом, щодо заробітної плати та поповнення оборотних коштів на суму 187,66 млн. грн. та 5,1 млн. дол., у тому числі на підприємства, що мають стратегічне значення для безпеки держави, надійде інвестицій на суму 178,03 млн. грн. За І півріччя 2004 р. опубліковано 28 повідомлень щодо продажу стратегічно важливих для держави підприємств та підприємств-монополістів на суму 5009,3 млн. грн., з них 13 ВАТ оголошено до продажу повторно. Не відбулося 16 конкурсів. За результатами конкурсів укладено 7 договорів купівлі-продажу пакетів акцій стратегічно важливих для держави підприємств та підприємств-монополістів. Основними причинами відсутності попиту на конкурсах є незадовільний фінансовий стан підприємств, а також відсутність перспектив вдалого бізнесу.

2. Спеціалізовані аукціони за грошові кошти (САГК). САГК сприяють забезпеченню продажу залишків акцій і неліквідних пакетів акцій підприємств, чим досягається глибина приватизації. САГК дають можливість громадянам (фізичним особам), дрібним та регіональним інвесторам взяти участь у процесі приватизації державного майна в Україні в рамках приватизаційного законодавчого поля. Фізичні особи, дрібні та регіональні інвестори виявляють велику заінтересованість до проведення аукціонів. Протягом 2003 р. проведено 12 спеціалізованих аукціонів за грошові кошти через ДАК "НМАЦ", на яких було запропоновано до продажу 1035 пакетів акцій ВАТ (988 державної та 57 комунальної власності) сумарною номінальною вартістю 351,66 млн. грн., з них було повністю продано 319 пакетів акцій ВАТ, частково продано 498 пакетів акцій ВАТ та отримано від їх продажу 6,82 млн. грн. Не продано 217 пакетів акцій ВАТ, знято з продажу 1 пакет акцій [1].

3. Продаж державних пакетів акцій ВАТ на фондових біржах та ПФТС має певну позитивну динаміку. Вартісні показники продажу за 2003 р. (907,09 млн. грн.) значно перевищують аналогічні показники за попередні роки: за 2001 р. - у 1,33 раза, за 2002 р. - у 1,6 раза. Це стало можливим внаслідок запровадження удосконаленого підходу до визначення початкової вартості пакетів акцій, згідно з внесеними змінами до Методики та розробленим новим Порядком визначення початкової вартості пакетів акцій, починаючи з II кварталу 2002 р. Так, в І кварталі лише 16% оцінених пакетів акцій були продані, тоді як вже у II кварталі цей показник становив 33%, у III -43%, у IV - 25%. Таким чином, Фонду державного майна необхідно сконцентрувати зусилля на удосконаленні нормативних видів оцінки майна з метою урахування інвестиційної привабливості об'єктів продажу та інвестиційних ризиків, продовжити розробку Національних стандартів оцінювання.

Для біржових торгів характерним є те, що попитом не користуються невеликі пакети акцій (менше 25% статутного фонду) навіть стратегічно важливих підприємств і підприємств-монополістів (група Г), про що свідчать дані таблиці.

Таблиця 2.2 Тенденції зміни пропозиції та продажу державних пакетів акцій ВАТ на фондових біржах і ПФТС за 6 місяців 2004 р. (шт.)

З 2003 р. залишилися непроданими 117 пакетів акцій, які було виставлено на продажу 2004 р., станом на 1 липня 2004 р. пропонувалося до продажу 133 пакети. У багатьох випадках відсутність попиту на акції на фондових біржах можна пояснити наслідками масової приватизації, у процесі якої контрольні пакети акцій вже знайшли своїх власників. Вони не бажають витрачати кошти на придбання додаткових незначних пакетів акцій. Пакети акцій не інтересують і портфельних інвесторів через низькі прибутковість та ліквідність, а також нерозвинутість вторинного фондового ринку.

Важливою умовою формування інвестиційної моделі приватизації є забезпечення контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу державного майна. Протягом 1995-2004 pp. на українські підприємства надійшло інвестицій та інших коштів на загальну суму 4240,965 млн. грн., 549,65 млн. дол. та 15,33 млн. євро, що у перерахунку на національну валюту становить 5815,41 млн. грн. Це перевищує обсяг, передбачений на даний період умовами договорів (4198,673 млн. грн., 526,508 млн. дол.,14,55 млн. євро). Такі зобов'язання містять 836 договорів купівлі-продажу пакетів акцій (у тому числі стратегічно важливих підприємств - 278), 398 договорів купівлі-продажу об'єктів малої приватизації і 51 договір купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва. У цілому вказаними договорами передбачено вкладення у підприємства протягом 1995-2009 pp. інвестицій та інших коштів на загальну суму 7183,88 млн. грн., 949,31 млн. дол. та 19,26 млн. євро.

Найбільшу заінтересованість інвесторів викликають підприємства базових галузей економіки, а саме: чорної та кольорової металургії (обсяг внесених інвестицій становив 1769,28 млн. грн. і 237,35 млн. дол.), машинобудування та металообробки (893,576 млн. грн. і 36,35 млн. дол.), енергетичної та паливної промисловості (588,2 млн. грн., 57,92 млн. дол. і 14,47 млн. євро).

Аналіз напрямів залучення інвестицій у розрізі галузей промисловості свідчить, що більша частина із залучених інвестицій направляється на технічне переозброєння та реконструкцію виробництва (обсяг внесених інвестицій становив 2072,23 млн. грн., 262,52 млн. дол.), що необхідне для розвитку виробничої бази з метою випуску конкурентоспроможної продукції та виходу на нові ринки збуту. Про ефективність заходів із залучення в процесі приватизації інвестицій свідчать позитивні тенденції до поліпшення стану підприємств, на яких новими власниками сумлінно виконуються взяті в процесі їх приватизації зобов'язання.

Особливої уваги вимагає дослідження участі іноземних інвесторів у приватизаційних процесах. Постсоціалістичні країни по-різному ставляться до участі іноземних інвесторів у процесах приватизації. Деякі заохочують передання національної власності у власність нерезидентів, інші, навпаки, намагаються обмежити участь іноземців у роздержавленні економіки. Світовий досвід переконує, що внесення прямих іноземних інвестицій через купівлю чи приватизацію відбувається частіше, ніж створення нових підприємств. Після закінчення масової приватизації запорукою надходження іноземного капіталу до країни стають успіхи ринкового реформування. Країни Центральної та Східної Європи проводять їх постійно і послідовно, тому обсяг надходжень іноземного капіталу в них є значно вищим, ніж в Україні.

Заінтересованість іноземних інвесторів у придбанні пакетів акцій вітчизняних підприємств залишається занадто обмеженою. Так, наприклад, пакети акцій лише п'яти підприємств продано у 2003 р. іноземним інвесторам, а саме:

- пакет 76,18% акцій ВАТ "Склопластик" придбано компанією "Флорхоф Хандельс унд Бетайлігунгс Гмбх" (Австрія);

- пакет 53,86% акцій ВАТ "Рівнеазот" придбано компанією "Райффайзен Інвест-мент Акціенгезельшафт" (Австрія);

- пакет 63,49% акцій ВАТ "Керчрибпром" придбано компанією "Морская звезда" (Росія);

- пакет 25% акцій ВАТ Тарантспецсервіс" придбано компанією "Корпорация Рос-общемаш" (Росія);

- пакет 24,56% ВАТ "Хартрон" придбано російськими компаніями.

Особливості української приватизації - одна з причин мізерних обсягів надходження прямих іноземних інвестицій в Україну. Іноземні інвестори віддають перевагу вкладенню коштів у приватні підприємства, які сертифікатна приватизація "розпорошила" серед дрібних інвесторів (акціонерів) і зробила неефективними. Проте протягом останніх років у державній інвестиційній політиці робиться акцент на залученні іноземних стратегічних інвесторів до приватизації великих інвестиційно привабливих підприємств.

3. Економічна оцінка результатів приватизації в Україні

Аналіз міжнародної практики свідчить про високий ступінь політичного впливу на здійснення процесів приватизації та націоналізації і циклічність змін підходів до формування політики приватизації, обумовлених політичними платформами правлячих коаліцій лівих і правих сил, що найбільш характерно для розвинених країн світу [2].

Підписання 6 січня 2005 року розпорядження Фонду державного майна України про призупинення приватизації та створення суб'єктів господарювання з державною участю було необхідним кроком, який закривав можливість, з одного боку, прихованої приватизації, з другого -- нагнітання пристрастей і політичних спекуляцій в обстановці вакууму влади. Соціально-політична обстановка не сприяла продовженню приватизації у тому форматі, у котрому вона відбувалася протягом останніх років. Оскільки політична складова приватизації змінилася, фонд, як державний орган виконавчої влади, створений саме для реалізації державної політики у сфері приватизації, в умовах політичної невизначеності щодо вектора спрямованості ринкових перетворень шляхом продажу приватним власникам майна державних підприємств, мав прореагувати саме таким чином. Вірність цього кроку доводить прийняття Верховною Радою України 13 січня постанови № 2349-ІУ, яка рекомендувала не приймати рішення з питань приватизації (відчуження) та передачі до статутних фондів господарських товариств об'єктів права державної та комунальної власності, а також зупинити виконання відповідних рішень. У той же день фонд наказом від №85 зупинив усі види приватизації, відчуження власності та внесення державного майна до статутних фондів при створенні нових господарських товариств до затвердження нового уряду та погодження з ним відповідних дій. Ще одним наказом фонду від 17.01.05 №97 було зупинено прийняття, погодження та затвердження актів оцінки майна, звітів про оцінку та висновків про вартість майна. Фонд припинив також передачу майна в оренду. Тобто сьогодні всі дії з відчуження об'єктів державної власності заморожені.

Слід сказати, що вже більше місяця тому було зупинено ряд конкурсів, зокрема з приватизації заводу «Асмол», але ситуація вимагала більш системних дій, які б не дали можливість з політичних та популістських міркувань підірвати авторитет фонду і зашкодити інвестиційному іміджу країни. Розпорядження про призупинення приватизації стало тим кроком, який, підкріплений прийнятою за тиждень постановою парламенту, дав змогу заморозити усі приватизаційні процеси, всі зміни щодо державної власності в країні.

Постає закономірне запитання: а чи не створить усе це труднощів для економіки?

Відомо, що максимальний ефект від приватизації буває тоді, коли в країні стабільність -- головний чинник, що сприяє залученню серйозних інвестицій. Коли її немає, то це, природно, відштовхує інвесторів. В умовах політичної нестабільності та нагнітання пристрастей можна «спалити» будь-які об'єкти при найдосконаліших схемах продажу. Тому прийняті рішення, формалізовані у відповідні документи фонду і Верховної Ради України, є доцільними з економічної точки зору. Нинішній мораторій є тактичним ходом у виконанні того стратегічного завдання, яке було сформульоване у Концепції роздержавлення і приватизації майна державних підприємств, землі і житлового фонду, прийнятої постановою Верховної Ради України у 1991 році щодо «створення багатоукладної соціально орієнтованої економіки».

Велика приватизація -- це велика політика, і стосовно загального формату і кожного стратегічного об'єкта повинні прийматися рішення на рівні уряду та Верховної Ради. Прийняття рішень з продажу ключових підприємств, від яких залежить соціальна стабільність або економічна безпека, -- це тривалий дискусійний процес. Візьмемо той самий «Укртелеком». Закон про його приватизацію прийняли чотири роки тому. Згідно з ним головою комісії з приватизації підприємства за посадою є перший віце-прем'єр. Цим займалися уряди Віктора Ющенка, Анатолія Кінаха, Віктора Януковича, комісію послідовно очолювали перші віце-прем'єри Юрій Єхануров, Василь Роговий, Микола Азаров, проте за жодного уряду політичне рішення щодо продажу не було прийняте [15].

Слід зазначити, що й у країнах світу з розвиненими ринковими відносинами, до яких ми прагнемо, приватизація ніколи не відбувалася за принципом, прийнятим в Україні: чим збитковіше -- тим скоріше. Там проводиться попередня реструктуризація підприємств, звільнення їх від боргових зобов'язань, підвищення привабливості для приватного сектора шляхом структурних перетворень та покращення менеджменту. Так, у Великобританії заходи з реструктуризації компанії з виробництва металу тривали близько десяти років перед тим, як виставити її на продаж. Підприємство було одним з найзбитковіших наприкінці 70-х років. Воно мало на своєму балансі як нові ефективні, так і застарілі виробничі об'єкти, і велика кількість працівників була зайнята саме на малопродуктивних заводах. Внаслідок масштабної реструктуризації до кінця 80-х років компанія досягнула високих і конкурентних показників ефективності витрат. Інший приклад -- Британські авіалінії. Фінансове становище компанії було трохи кращим за становище, проте було проведено багато змін перед виведенням її на фондовий ринок. Тож для успішних держав є нормою, що великі об'єкти швидко не продаються, і новий уряд, як я передбачаю, прийматиме рішення щодо ключових об'єктів без поспіху.

Останнім часом термін «приватизація» почав витіснятися терміном «реприватизація». Хочу зауважити: держава встановлює правила гри, а не окремі політики, й треба відрізняти політичні заяви-одноденки від зваженої, обгрунтованої позиції професіоналів, бо їх підґрунтя різко відрізняється. Навіть політичні заяви різняться: той, хто займався цією справою, говорить обережніше, реалістичніше, обдуманіше. Популістські заяви, може, й гарно звучать, але, по суті, дуже небезпечні, адже йдеться, передусім про природне право людини -- право власності. Професіонали, і зокрема Юрій Єхануров, який свого часу очолював приватизаційне відомство, мають свою, некон'юнктурну думку щодо реприватизації і націоналізації: чим більше ми мусуємо це питання, тим гірше це відбивається на іміджі країни. Зокрема, інвестиційному. На противагу промовам, які звучать з вуст деяких по-літиків, хочу нагадати, що Президент країни Віктор Ющенко, ще будучи кандидатом на посаду Президента, наголошував, що масової націоналізації та реприватизації не буде. І це є запорукою того, що, попри політичні амбіції тих, хто прагне завоювати дешеву популярність, масова реприватизація і націоналізація в Україні ніколи не будуть зведені в ранг державної політики.

Що стосується окремих об'єктів -- інша справа. Скажу більше. Відповідно до діючого законодавства реприватизація проводиться і сьогодні. Вже понад 150 об'єктів, по яких новими власниками не виконувалися інвестзобов'язання, пройшли цю процедуру. Що ж стосується об'єктів, по яких виконуються умови договорів купівлі-продажу, рішення, хоча б і політичні, повинні прийматися з максимальною обережністю. Хоч як би там було, такі рішення повинні бути формалізовані, упаковані в якусь законодавчу оправу, адже приватизація в Україні відбувається згідно з тими законами, які є чинними на період прийняття рішень. Змінюються умови, міцніє ринок, потужнішим стає приватний сектор, розвивається конкурентне середовище. Законодавча база повинна якщо не випереджати, то хоча б встигати за тими змінами, які відбуваються. І тут вже вкотре згадаю про неприйняття протягом більш ніж двох років програми приватизації, що викликає необхідність діяти, балансуючи на вістрі законодавчої оформленості і практичної необхідності. У будь-якому разі ідеологія реприватизації не повинна йти урозріз з ідеологією трансформації відносин власності, яка визначила соціально-економічні мотиви продажу майна державних підприємств.Останніми роками вибудувалася тенденція щодо індивідуального підходу до продажу державних об'єктів, коли методологія його здійснення приймалася спеціальними законами. Був окремий закон щодо приватизації заводу Ілліча, де передбачався його викуп трудовим колективом. Потім був окремо ухвалений закон про приватизацію «Укррудпрому». Його дозволялося викупити лише тим, хто до того часу вже частково був власником цих підприємств. Окремий закон прийнятий і про приватизацію «Укртелекому». Тому у разі зворотного процесу також можуть бути використані різні підходи. Але в будь-якому випадку цивілізованість вимагає відшкодування коштів, вкладених у приватизацію об'єкта свого часу нинішнім власником. Якщо підприємство почало гірше працювати, то суму можна зменшити, якщо краще, то збільшити, але, безумовно, віддати те, що було внесено до бюджету та витрачено державою не на цілі підприємства. Не політичні коливання, а критеріальний підхід до визначення ефективності приватизаційних заходів та управлінських дій з боку нових власників має превалювати при прийнятті рішень про реприватизацію. Масові реверсивні рухи у сфері приватизації неминуче призведуть до погіршення інвестиційного клімату в країні й не сприятимуть позитиву у розвитку відносин власності. Тобто шкоду буде завдано ідеологи трансформаційних ринкових перетворень, а це вже з розряду питань щодо державотворення в Україні, це набагато складніше, ніж економічний аспект питання щодо погіршення інвестиційного клімату. Інвестор розсудить: «А раптом у березні 2006 року переможуть нові політичні сили, де гарантія, що вони не влаштують новий приватизаційний реверс?»

Повернення в державну власність потребує не тільки законодавчого, а й фінансового забезпечення, а джерело для повернення грошей лише одне -- бюджет. Реприватизація пов'язана з проведенням нових конкурсів щодо проданих раніше об'єктів. Якщо будуть прийматися відповідні політичні рішення, ціна може бути інша. Чому? Якщо власник, прийшовши на підприємство рік чи два тому, ефективно управляв, капіталізував підприємство, то воно стало привабливішим і, відповідно, ціна його буде вищою. Отже, не виключено, що проведення нових конкурсів дасть нові суми оцінки, які будуть покладені в основу визначення початкової ціни. Але не хотілося б, щоб такі рішення стосовно приватизованих об'єктів приймалися лише з політичних міркувань.

Філософія діяльності Фонду державного майна України двох останніх років відрізняється від попередньої переходом на більш системну основу, яку забезпечено структурною перебудовою його центрального апарату, а також переходом від кількісної до якісної приватизації, до індивідуального, диференційованого, більш поміркованого й узгодженого процесу передання у приватні руки об'єктів державної власності. Ця філософія забезпечує не тільки наповнення державного бюджету, а й прихід на підприємства власників, спроможних вивести їх на траєкторію сталого зростання. Проте фонд не є центральною фігурою щодо прийняття рішень, і виведення економіки країни в цілому на таку траєкторію можливе тільки завдяки стрункій державній політиці регулювання відносин власності, системному підходу до формування політики приватизації, запровадженню поряд з ринковими державних стимулюючих, координуючих і контролюючих механізмів впливу на діяльність суб'єктів господарювання. Потрібен диференційований підхід до регулювання діяльності підприємств залежно від їх статусу, особливу увагу слід приділити державним та змішаним підприємствам. На сьогодні ж законодавча неврегульованість суттєвих аспектів управління державним майном, суперечливість норм і положень численних законодавчих і нормативних актів є перешкодою для ефективного здійснення цього управління. Це питання доводить необхідність прийняття Закону «Про управління об'єктами державної власності» [4].

Приватизація мала, має і матиме прихильників та опонентів. Претензії висуваються до технології приватизації, до її темпів, до її економічних та соціальних наслідків. Проте справедливості ради зауважимо, що з боку опонентів не лунає конструктивної критики, пропозицій, які було б можливо застосувати у практичній діяльності. Зараз окремі політики бачать основний резерв у перерозподілі власності. Але мало хто замислюється над тим, як підвищити ефективність управління об'єктами державної власності. Проте управління економікою, окремими галузями, державними підприємствами, державними корпоративними правами потребує вдосконалення. Одним з механізмів впливу на діяльність підприємств, що приватизуються, є закріплення за державою спеціального права, так званої «золотої акції». Цей механізм посилює позицію держави, не йдучи врозріз із принципами навіть радикальних ринкових реформ. Він передбачає, що держава, приватизуючи якийсь об'єкт, залишає за собою можливість нівелювати діяльність підприємства й після його приватизації. Ми вже підготували відповідний законопроект, який перебуває на розгляді Кабінету Міністрів. Зміщення акценту на управління тим актуальніше, що інтенсивної швидкісної приватизації вже не буде, а приватизація майбутнього матиме виключно індивідуальний характер.

Висновок

Приватизація (від лат. privatus - особистий, несуспільний) полягає у відчуженні майна, що перебуває у державній власності, на користь приватних осіб або приватних підприємств з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на перебудову економіки країни.

Це складний і неоднозначний процес, який має бути забезпечений відповідною законодавчою базою. В Україні діє значна кількість законів та підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють здійснення приватизаційних процесів. Однак, незважаючи на те, що в країні створене відповідне правове поле, необхідність його вдосконалення визначається перш за все важливістю приватизаційних процесів. Слід зазначити, що надходження від приватизаційних процесів є важливими бюджетоутворюючими чинниками.

На 2005 р. у Державному бюджеті України надходження від приватизації передбачено у розмірі 7 млрд грн. Проте досягнення цього планового показника, на нашу думку, є проблематичним. Адже систематичного характеру набуло заниження вартості майна, безпідставна передача його до статутних фондів комерційних структур. Ці процеси потребують негайних та адекватних заходів, зокрема кримінально-правової охорони. За даними Президента України, у минулому році виявлено 3,6 тис. злочинів у сфері приватизації, яка залишається «ласим шматком» для корупціонерів та організованих угрупувань. Державі завдано збитків більш як на 200 млн грн.

Головними завданнями приватизації є: сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) та створення конкурентного середовища; залучення коштів для розвитку і структурної перебудови економіки; створення сприятливих умов для появи приватних власників, які мають довгострокові інтереси у розвитку приватизованого об'єкта та здійснюють ефективне управління ним; забезпечення надходження коштів до Державного бюджету України; створення умов для формування фондового ринку; підвищення заінтересованості інвесторів щодо українських підприємств на міжнародних ринках.

Приватизація майна державних підприємств являє собою дуже складний соціально-економічний процес. Він торкається життєвих інтересів усіх працівників. Тому для правильного визначення мети приватизації, її пріоритетів, можливих і доцільних обмежень розробляються Державна, республіканська (Автономна республіка Крим) та місцеві програми приватизації. Державна програма приватизації затверджується Верховною Радою України за поданням Фонду державного майна України (далі ФДМУ) щорічно не пізніше як за місяць до затвердження державного бюджету України, але до початку наступного бюджетного року.

Загальна вартість державної частки майна, яка підлягала роздержавленню у 2004 p., за актами оцінки становила 7,53 млрд. грн. На об'єкти груп В,Г припадало 98% цієї суми, групи А - 1,8%, груп Е та Ж - по 0,1%.

Лідером за кількістю приватизованих об'єктів у 2004 р. стала приватизаційна група А. За звітний період до нових власників перейшли 774 підприємства цієї групи, або 62,6% від загальної кількості приватизованих об'єктів. Друге місце посідає група Д - 264 об'єкти (21,4%), а третє - група Ж -123 об'єкти.(9,9%). Також було роздержавлено 38 об'єктів (3,1%) груп В,Г та 37 об'єктів (3%) групи Е.

Основними способами приватизації в 2004 р. були аукціонні торги, на яких нових власників знайшли 603 об'єкти (48,8% від загальної кількості) та викуп, за допомогою якого було приватизовано 528 об'єктів (42,7%). Шляхом оренди з викупом роздержавлено 60 об'єктів (4,9%), способом продажу акцій ВАТ - ЗО об'єктів (2,4%). За некомерційними конкурсами було продано вісім об'єктів (0,6%), а за комерційними - сім об'єктів (0,6%).

Основним способом приватизації великих підприємств груп В,Г був продаж акцій. Даним способом минулого року приватизовано 20 об'єктів зазначених груп. Вісім підприємств було викуплено, а один об'єкт продано на аукціоні.

Найбільші надходження у 2004 р. надійшли від проведення конкурсних торгів з продажу акцій ВАТ. Протягом року ФДМУ оголосив 112 конкурсів з продажу пакетів акцій ВАТ на загальну суму близько 6,93 млрд. грн. При цьому центральний апарат Фонду оголосив 67 конкурсних торгів на суму 6,75 млрд. грн. З них відбулося 25 конкурсів, за результатами яких укладено договорів купівлі-продажу на загальну суму 8,7 млрд. грн. Умовами цих договорів передбачено внесення інвестицій розміром 2,23 млрд. грн. та $16,6 млн.

Слід зазначити, що із загальної кількості оголошених конкурсів 68 стосувалися продажу пакетів акцій стратегічно важливих підприємств та підприємств-монополістів. З них відбулося 20 конкурсів. Обсяг укладених угод становив 7,87 млрд. грн. Обсяг інвестицій, які передбачається залучити на підприємства, дорівнює 1,25 млрд. грн. та $1,6 млн. Найбільшими за обсягами укладених угод були конкурси з продажу держпакетів акцій ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь»(4,26 млрд. грн.) та «ДХК «Павлоградвугілля» (1,4 млрд. грн.).

Література

1. Задерей Н., БоярчукД. Дай мільярд // Контракти. - 2004. - № 51.

2. Виступ Президента України «2004 рік буде роком боротьби з корупцією!» // Офіційне Інтсрнет-иредсташіицтво Президента України: www.prezi-dent.gov.ua.

3. Пархомчук Д. От приватизацій ожидают большего // Инвест Газета. - 2004. - № 51.

4. Кальмаи О.Г. Стан і головні напрямки попередження економічної злочинності в Україні: теоретичні та прикладні проблеми. - X., 2003. - 352 с.

5. Баліна С.Н., Ущаповський В.Ф. Правові основи приватизації в Україні та її захист від злочинних посягань. - К., 1999. - 160 с.

6. Звіт про хід виконання «Державної програми приватизації на 2000-2002 роки» у 2003 році / Фонд державного майна України. -Київ, 2004.

7. ТОП-100. Рейтинг кращих компаній України / ІнвестГазета. - Київ, №2, 2004.

8. Україна у цифрах у 2003 році / Державний комітет статистики України. - Київ, 2004.

9. Мочерний С.В. Основи економічних знань. - К., Фемина. 2005 р.

10. Попов А.А. Правовые основы предпринимательской деятельности в Украине. X., 1997.г.

11. Спасибо И.В. Научно-практический комментарий Закона Украины "О собственности". X., 1996 г.

12. Фаткуллип Ф.Н. Проблеми общей теории социалистичсской правовой надстройки. - Казань, 1980.-Т. 1.-247 с.

13. Спасибо И.В., Глушко И.И. Научно-практический комментарий к Закону Украины «О предприятиях в Украине», // Х - , 1997 г.

14. Правові основи підприємницької діяльності. (під ред. Шакуна В.І., Мельника П.В., Поповича В.М.). - К. “Правові джерела”. 1997 р.

15. Г.А. Швиданенко Приватизація в Україні: 500 запитань, 500 відповідей. - К., - 2005 р.

16. Щербина В.С. Господарське право України. Навч. Посібник. -К.: Атіка, 2003 р.

17. Економічний словник-довідник. / За ред. С.В. Мочерного. - К., 1995 р.

18. Головач В. Бухгалтерський облік і право. Світовий досвід та вітчизняна практика// Діло. 1996. Трав. № 93.

19. Грачова Р. Актив, пасив і оборотний капітал // Галицькі контракти. 1998. № 21.

Размещено на Allbest