Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з теми: «Ринкова рівновага та її ціна»

Зміст

Вступ

Розділ 1. Попит та пропозиція

1.1. Попит

1.2. Зміна кривої попиту

1.3 Ціна й обсяг пропозиції товарів

1.4 Особливості ринкової пропозиції

Розділ 2. Ринкова рівновага та її ціна

2.1 Рівноважна ціна

2.2 Встановлення рівноважної ціни

2.3 Еластичність, показник цінової еластичності

2.4 Еластичність пропозиції

2.5 Порушення ринкової рівноваги цін

Розділ 3. Визначення рівноважної ціни на прикладі ВАТ "Миколаївський глиноземний завод" та на товарному ринку

Висновок

Література

Вступ

Взаємодія попиту і пропозиції, їх координація здійснюються на основі цінового механізму і конкуренції. Дана взаємодія веде до формування рівноважної ціни, при якій величини попиту і пропозиції збалансовані. Стан ринкової рівноваги можна означити як стан ринку, при якому ні один з економічних агентів (за інших рівних умов) не змінює своє рішення про заплановану величину індивідуального попиту або пропозиції і ціну, яку заправляють чи пропонують, в цьому виражається актуальність обраної теми.

Ринок перебуває у рівновазі, коли при певному обсязі ринкових угод у фізичному виразі ціна попиту дорівнює ціні пропозиції або коли при певній ціні заплановані величини попиту і пропозиції дорівнюють одна одній.

Ринковий механізм реалізує тенденцію до рівноваги, тобто об'єктивно існує здатність ринку, виведеного зі стану рівноваги, знову повернутися до рівноваги під впливом лише внутрішніх сил. Це явище називають стабільністю рівноваги.

Стан ринкової рівноваги не обов'язково єдиний. Множинність станів рівноваги визначається існуванням аномалій у формуванні ринкових попиту і пропозиції, які полягають у тому, що на певній ділянці крива попиту може відображати пряму залежність величини попиту від ціни, а крива пропозиції - обернену залежність величини пропозиції від ціни. Проте якщо рівновага єдина, то умовою її досягнення є максимум ринкових угод у фізичному виразі при заданих попиті і пропозиції. У протилежному випадку один із досягнутих максимумів буде локальним.

У ринковій економіці, як правило, рідкісними є ситуації, при яких діють лише фактори попиту або лише фактори пропозиції. Набагато частіше трапляються ситуації, за яких дані фактори діють одночасно.

Потреба у державному регулюванні ринку зумовлена не лише недосконалістю окремих ринків (недосконалістю конкуренції на окремих ринках), а й необхідністю вирішення макроекономічних завдань (зниження інфляції, забезпечення повної зайнятості тощо). Основними елементами державного регулювання ринку є система оподаткування і надання дотацій, а також встановлення фіксованих цін.

Мета даної роботи - дати економічний аналіз попиту, пропозиції та стану ринкової рівноваги. ринкова рівновага ціна

Об'єктами дослідження є стан ринкової рівноваги.

Предмети дослідження: попит та пропозиція на ринку.

Головними завданнями є:

1) визначити й обговорити природу попиту та пропозиції;

2) проаналізувати й оцінити поведінку споживачів;

3) пояснити і визначити роль ринкової рівноваги;

4) проаналізувати стан рівноваги.

Розділ 1. Попит та пропозиція

1.1 Попит

Попит - це одна зі сторін багатомірного процесу ринкового ціноутворення. Характерні для нього причинно-наслідкові залежності мають вид стійко діючих економічних законів. Зокрема, закон попиту виражає:

- зворотну залежність між ціною і кількістю товарів, які купуються;

- поступове убування попиту на даний чи товар послугу.

Відповідно до закону попиту, за інших рівних умов кількість товарів, що купуються, чи послуг залежить від рівня їхніх цін. При цьому, чим вище ціна й чіткіша тенденція до її росту, тим меншу кількість товарів чи послуг буде куплено споживачами. Якщо ціна товару зростає, то обсяг продажу товару, відповідно до падіння попиту, знижується. І навпаки, якщо ціна знижується, то падіння обсягу продажів даного товару чи послуги зростає. Залежності подібного характеру виникають, наприклад, у наступних ситуаціях: коли ринки дефіцитні, тобто очевидна недостача яких-небудь товарів і послуг, то ціни на ці товари і послуги неминуче будуть рости. Навпроти, коли на ринок надходить більше товарів і послуг даного виду, то їхня реалізація, тобто продаж, можлива лише за умови зниження цін.

Закон попиту відображає й інший важливий процес: поступове убування попиту. Зниження кількості продажів даного товару чи послуги відбувається не тільки внаслідок росту ціни, але і внаслідок насичення споживчого попиту. Убування попиту відбувається тому, що кожна наступна покупка того самого чи товару послуги приносить споживачу порівняно меншу користь, вигоду, задоволення(згідно закону склянки води).[1, с. 205]

1.2 Зміна кривої попиту

У даному випадку закон сполучений з дією закону убиваючої граничної корисності економічних благ(закон склянки води). На ринку це виявляється в тому, що продаж кожної додаткової одиниці товару стає можливим лише при ціні, що знижується. Споживачі здійснять додаткову покупку даного товару чи послуги лише за умови, що ціни на них знизяться.

Особливий характер залежності між ціною товару і кількістю його продажу а також поступове убування попиту показані на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Крива попиту

Крива попиту, яка помірно опускається, має негативний нахил, тому що описує зворотну лінійну залежність між двома змінними - ціною і кількістю продажу товару, а також знижується гранична корисність кожної додаткової покупки однойменного товару, що обумовлюється падінням його ціни.

Якщо ціна товару зростає від точки В до точки А, то обсяг продажу знижується. Це показано стрілками на осях графіка. Напрямок стрілок на осях графіка змінюється на протилежний, якщо ціна знизиться в напрямку від точки А до точки В. Любій точці - А, В и т.д. - на кривій попиту DD відповідає визначене значення двох змінних - ціни й обсягу продажу. Рух по кривій попиту з однієї точки в будь-яку іншу показує, як зміна однієї змінної, тобто ціни, викликає інший зворотний рух, тобто рух обсягу продажу. Крива попиту DD не змінилася, її зсуву в ту чи іншу сторону не відбулося. Це означає, що попит не змінився, він залишився колишнім: зміну цін змінює лише обсяг продажу товару, але не попит.

Розглянемо інший випадок. Змінюються не співвідношення цін і обсяги продажів, а так звані нецінові фактори: доходи покупців, їхні суб'єктивні смаки, мода, споживчі характеристики товарів і т.п. Що відбувається в подібних випадках з кривою попиту? Відповідь однозначна: зміна нецінових факторів попиту викликає переміщення і зміну конфігурації, нахилу кривої попиту, виражаючи зміну кількості проданих товарів по тій ж, незмінній ціні. Попит не буває статичним, він постійно міняється під впливом нецінових факторів, про що свідчить той чи інший зсув кривої попиту. Ще раз підкреслимо: до числа таких нецінових факторів, що змінюють попит покупців, відносяться наступні:

- рівень доходів у суспільстві;

- розміри ринку даного товару і наявність на споживчих ринках взаємозамінних і взаємодоповнюючих товарів;

- суб'єктивне відношення покупців до товарів;

- гарантійний і післягарантійний сервіс проданих товарів і т.п.

На рис. 1.2 пунктирною кривою попиту показане його збільшення під впливом нецінових факторів. Ріст попиту - це зсув усієї кривої вправо і нагору, що означає збільшення обсягу продажу товару по тій же, не змінній ціні.

Рис.1.2. Ріст попиту під впливом Рис. 1.3. Зменшення попиту піднецінових факторів впливом нецінових факторів

1.3 Ціна й обсяг пропозиції товарів

Зміна попиту на товари викликає адекватну реакцію з боку ринкової пропозиції цих товарів.

Пропозиція товарів на ринку - це інша, не менш істотна, сторона підприємництва, що виражає пряму залежність між ціною і кількістю товарів, вироблених і пропонованих до продажу. Ціни й обсяг продажів товарів змінюються прямо пропорційно: якщо ціна підвищується, то на ринок буде надходити до продажу більше товарів. І навпаки, якщо ціни на даний товар знижуються, його виробництво і пропозиція на ринках будуть також скорочуватися.

Основним, головним фактором тут виступає ціна. По кожному з безлічі товарів ціна свідчить про необхідність або скорочення його випуску, якщо попит знизився, або про нарощування його виробництва, якщо попит стабільний чи підвищується. Від рівня цін пропонованих товарів залежить виторг, доход, прибуток. Чим вони вище, тим оперативніше росте ринкова пропозиція товарів, і навпаки. У цьому значенні пропозиція товарів на ринку - це складний процес, що вимагає від організації випуску, при необхідності більшої кількості продукції або переорієнтації виробництва товарів відповідно до потреб. Ринкова пропозиція товарів має сенс тільки тоді, коли це підтверджують задовольняючі її ціни. При незадовільних цінах чи тенденції до їхнього зниження буде потрібна складна підприємницька діяльність по переорієнтації ресурсів, зміні технологій, обсягів випуску і продажів товарів.

Точка А на кривій пропозиції SS показує більш високий рівень ціни Р₁ і зрослий обсяг товарів Q₁, пропонованих до продажу на ринку; точка В на кривій пропозиції показує ситуацію, що змінилася: зниження ціни до рівня _Р2, якому відповідає скорочення пропонованих до продажу товарів _Q2.

Як видно з рис. 1.4, пропозиція товарів має вид кривої з позитивним нахилом, що відображає пряму залежність між двома змінними - ціною товару і його кількістю, чи обсягом для продажу на ринку.

Загальний вид кривої пропозиції не містить нічого випадкового: вона являє собою моментальну «фотографію», ілюстрацію закону пропозиції, тобто руху виробництва в строгій відповідності з економічною доцільністю, що підтверджується чи спростовується ринковою ціною. Закон пропозиції (див. рис. 1.4) говорить, що, за інших рівних умов, чим вища ціна товарів, тим більша їхня кількість може бути вироблена і представлена до продажу на ринках.

Рис. 1.4. Крива пропозиції

Рухаючись по кривій пропозиції (див. рис. 1.4) від точки В до точки А, ми відзначаємо ріст обсягу (кількості) товарів під впливом зрослих цін на них; рух вниз по кривій від точки А до точки В означає зниження товарного обсягу на ринках під впливом цін, що знижуються на ці товари. [2, с. 247]

1.4 Особливості ринкової пропозиції

Ринковій пропозиції товарів властиві, щонайменше, дві важливі особливості. По-перше, пряму залежність між ціною товарів і кількістю їхніх продажу на ринку, що описується кривою пропозиції, можна представити, як своєрідну альтернативу ресурсовкладення для підприємця. Площа, що знаходиться вище кривої пропозиції - це область альтернатив зі знаком «плюс», а площа під цією кривою - альтернативи зі знаком «мінус». Найкраща альтернатива - це таке ресурсовкладення у виробництво товарів, яке відшкодовує витрачені ресурси грошовою ціною товарів, які користуються попитом і продані на ринку. По-друге, поняття «обсяг товарів, їхня кількість» не тотожна поняттю «пропозиція товарів». Кількість і обсяг товарів змінюються відповідно до зміни їхньої ціни, не зміщуючи криву пропозиції товарів. Поняття «пропозиція товарів, що змінюється,» має на увазі зсув усієї кривої пропозиції в ту чи іншу сторону (рис. 1.5).

Рис. 1.5 Зміни пропозиції товарів при незмінній ціні:

S₁S₁ - зниження пропозиції товарів,

S₂S₂ - ріст пропозиції товарів

За таких умов чи можлива зміна в ту чи іншу сторону пропозиції товарів на ринках, якщо ціна товару залишається незмінною? Так, можлива. Зсув кривих, який означає зміну пропозиції товарів на ринках, відбувається під впливом наступних умов:

наявність взаємозамінних і взаємодоповнюваних товарів виробничого призначення і рух їхніх цін;

рівень технологій, застосовуваних при виробництві однойменних товарів;

податки і субсидії;

якість ресурсів і факторів виробництва;

конкуренція на ринках однойменних товарів, умови продажу, такі, як реклама, маркетинг і т.п.

Усі перераховані фактори впливають на витрати виробництва даного товару, що впливає на зміни в пропозиції цього товару на ринку. [2, с. 250]

Розділ 2. Ринкова рівновага та її ціна

Ринковим процесом ціноутворення керують закони попиту та пропозиції. Встановлення рівноважної ціни відбувається на ринку під впливом тенденцій і специфічних особливостей, як попиту, так і пропозиції. Вони проілюстровані вище за допомогою кривих на відповідних графіках. Однак ринкові сили набагато різноманітніші та багатші тих моделей, що були представлені.

2.1 Рівноважна ціна

На рис. 2.1 показані в найбільш загальному виді ті різноманітні і динамічні процеси, що відбуваються в реальній дійсності в сфері руху товарів і цін. Рівноважна ринкова ціна - це ціна, при якій по кожнім даному товарі на ринку немає ні надлишку, ні дефіциту. Вона встановлюється в результаті зрівноважування попиту та пропозиції як грошовий еквівалент строго визначеної кількості товару.

Рис. 2.1. Ринкова рівновага цін попиту та пропозиції

Попит та пропозиція врівноважуються під впливом конкурентного середовища ринку, унаслідок чого про ціну говорять як про конкурентну ринкову рівновагу. У будь-якому випадку на конкурентному ринку рівноважна ціна і відповідна їй кількість товару визначаються ринковим попитом та пропозицією.

За інших рівних умов рівноважна ринкова ціна встановлюється при такому співвідношенні попиту та пропозиції, коли кількість товарів, що покупці хочуть придбати, відповідає тій їх кількості, що виробники пропонують на ринку. При цьому на ринку відсутні тенденції зміни цін і кількості товарів.

Точка перетинання кривих попиту та пропозиції Е відповідає визначеному рівню ціни РЕ, що відзначена на осі ординат, і кількості, чи обсягу товару Q_Е, що продається по цій рівноважній ціні (відзначено на осі абсцис).

Як показано на рис. 2.1, будь-який надлишок товару, тобто товарний надлишок, штовхає ціну товарів униз, до точки рівноваги Е. Любий товарний дефіцит, недостача товарів на ринку буде штовхати ціну товарів нагору, до точки рівноваги попиту та пропозиції Е. В остаточному підсумку встановиться рівноважна ціна РЕ, по якій буде продаватися Q_E товарів на ринку. [3, с. 198]

2.2 Встановлення рівноважної ціни

Ринкову рівновагу можна розглядати лише щодо фіксованого проміжку часу. У кожен наступний момент часу ринкова рівновага може встановитися як деяке нове значення ринкової рівноважної ціни і кількості продажів товару за цією ціною, що складається протягом місяця, сезону, року, ряду років і т.д. але ринкова рівновага - це завжди такий стан ринку, при якому Q_D = Q_S. Будь-яке відхилення від такого стану надає енергії силам, які здатні повернути ринок у стан рівноваги: усунути дефіцит (Q_D > Q_S) чи надлишок товарів на ринку (Q_D < Q_S).

Врівноважену функцію виконує ціна, що стимулює ріст пропозиції при дефіциті товарів і розвантажує ринок від надлишків, стримуючи пропозицію. Якщо попит росте, тобто при незмінній пропозиції товарів відбувається зсув усієї кривої попиту вправо нагору, то встановлюється новий, більш високий рівень рівноважної ціни і новий, більший обсяг кількості продажу товарів. І навпаки, зниження попиту, коли вся крива попиту зміщається уліво вниз при незмінній пропозиції, веде до встановлення більш низького рівня рівноважної ціни і меншого обсягу товарних продажів (рис. 2.2).

При змінній пропозиції і незмінному попиті також буде встановлюватися інший рівень ринкової рівноваги. Так, ріст пропозиції, що означає зсув усієї її кривої вправо, дасть нову точку більш низькій рівноважній ціні при зростаючому кількості продажів товару. Зниження пропозиції, тобто зсув усієї кривої вліво, встановить більш високу рівноважну ціну і меншу кількість продажів товару (рис.2.3).

Рис. 2.2 Рис 2.3

На конкурентному ринку будь-якого товару рівновага попиту та пропозиції встановлюється саме за цією схемою. Рівновага - закон для кожного конкурентного ринку. Завдяки рівновазі на кожному товарному ринку, підтримується рівновага економічної системи в цілому. [3, с. 202]

Еластичність попиту та пропозиції.

Виміри попиту та пропозиції виступають важливим інструментом економічного аналізу і мають практичний сенс, тому що безпосередньо впливають на виручку від продажу товарів. Інтенсивність такого впливу може бути неоднаковою, несумісні й інтервали зміни кожної змінної, тобто цін і обсягів продажу.

2.3 Еластичність, показник цінової еластичності

Термін «еластичність», який прийшов в економіку з фізики, використовується для виміру співвідношення взаємообумовлених змінних: цін і кількості чи обсягу проданих товарів. Наприклад, якщо ціна автомобіля зросла на 10%, наскільки зміниться кількість їх продажу за той чи інший інтервал часу? Чи: як зміниться попит на автомобілі, якщо доходи населення зростуть на 12% на місяць, на рік?

Найбільш зручною, уніфікованою одиницею виміру еластичності виступає відсоток. Процентне числення здатне показати ступінь зміни будь-якої економічної змінної, незалежно від того, якими є одиниці виміру - гроші, тонни, метри, штуки і т.д. У підприємницькій практиці найчастіше використовують процентну зміну одної змінної в результаті 1%-ної зміни іншої.

Вимір цінової еластичності попиту здійснюється для того, щоб з'ясувати, на скільки відсотків змінився обсяг продажу товарів внаслідок 1%-ної зміни ціни за одиницю даних товарів. Методика такого виміру проста і являє собою визначення частки від ділення процентної зміни величини попиту на 1% зміни ціни. [5, с. 245]

Варіанти еластичності попиту.

На практиці можуть мати місце, щонайменше, п'ять різних варіантів цінової еластичності попиту:

попит еластичний, коли при незначних підвищеннях ціни обсяг продажу істотно зростає;

попит має одиничну еластичність, коли 1%-на зміна ціни викликає 1%-ну зміна продажу товарів;

попит нееластичний, якщо при дуже істотних зниженнях ціни обсяг продажів змінюється невідповідно;

попит нескінченно еластичний, коли ціна практично не впливає на попит, (наприклад, інсулін для хворих діабетом);

попит зовсім нееластичний, коли споживачі купують фіксовану кількість товарів, незалежно від їх ціни.

Усі варіанти еластичності попиту можуть бути показані на графіках (рис. 2.4).

Кожен варіант, представлений на рис. 2.4, має свій коефіцієнт еластичності:

коефіцієнт еластичності попиту менше одиниці;

при еластичному попиті, коли 1% зниження ціни викликає збільшення продажів більш ніж на 1%, коефіцієнт еластичності більший за одиниці;

нарешті, при одиничній еластичності коефіцієнт дорівнює одиниці.

Рис. 2.4. Еластичність попиту

Наприклад, якщо збільшення ціни товару на 100% приводить до скорочення продажів на 50%, то еластичність попиту дорівнює 50%, поділивши на 100%, одержуємо коефіцієнт 0,5.

У строгому математичному значенні цей коефіцієнт зі знаком «мінус», тому що ціна і кількість продажу змінюються в протилежному напрямку (зворотна залежність змінних). Але для простоти аналізу коефіцієнтів еластичності він розглядається як позитивна величина, тим більше, що реальну значимість ця величина здобуває в показнику розміру виручки від продажів товарів, тобто грошового виторгу.

Отже, коли відсоток зниження ціни викликає таке збільшення відсотка продажів, що загальний торговий виторг (добуток ціни на кількість проданого товару) зростає, то еластичність попиту набуває практичного сенсу позитивного коефіцієнту.

При одиничній еластичності, коли коефіцієнт дорівнює одиниці, зниження в точності компенсується таким обсягом продажу, який не змінює торгову виручку.

У випадку нееластичного попиту зниження ціни викликає настільки незначне збільшення продажів товару, що загальний торговий виторг знижується. [2, с. 257; 7, с. 167]

2.4 Еластичність пропозиції

Чи застосовні поняття «еластичність» і «коефіцієнт еластичності» до пропозиції товарів? Більшість авторів вважають: так, застосовні.

Поняття еластичності пропозиції товарів характеризує відносні зміни цін товарів і їх кількості, пропонованої до продажу. Інтенсивність цих змін також різна, і на практиці можуть мати місце наступні ситуації:

еластичної пропозиції;

пропозиції одиничної еластичності;

нееластичної пропозиції.

Цінова еластичність пропозиції виступає як пряма лінійна залежність між економічними змінними, що показують процентну зміну ціни і викликану цим ту чи іншу процентну зміну обсягу пропонованих до продажу товарів. Ці залежності обумовлюються положенням кривих еластичності пропозиції, зображених на рис. 2.5.

Рис. 2.5. Еластичність пропозиції

При одиничній еластичності пропозиції 1% збільшення ціни товарів викликає 1% збільшення їхньої пропозиції для продажу на ринку. У цьому випадку має місце рівновелика зміна цін і кількості пропонованих товарів, коефіцієнт якої дорівнює одиниці.

У випадку еластичної пропозиції, 1% збільшення ціни здатне викликати збільшення кількості пропонованих до продажу товарів, що значно перевищує 1%. Коефіцієнт еластичності тут більший одиниці.

При еластичній пропозиції збільшення ціни не створює якого-небудь впливу на збільшення кількості пропонованих до продажу товарів.

Теоретично можна передбачити й інший крайній випадок: нескінченна еластична пропозиція, що на графіку має вид абсолютно горизонтальної лінії. Нескінченно еластична пропозиція - це збільшення постачання товарів на ринок при вкрай незначному збільшенні цін на ці товари.

Найважливішим фактором, який впливає на еластичність пропозиції є кількість часу, який є в розпорядженні виробників, для того щоб відреагувати на дану зміну ціни продукту. Взагалі, чим довший час, яким володіє виробник, для того щоб пристосуватися для даної зміни цін, тим більше зміниться об'єм виробництва і тим більша відповідна еластичність пропозиції. Приклад, при рості ціни на продукт Х виробнику необхідна певна кількість часу, для того щоб перерозподілити ресурси на користь виробництва продукту Х за рахунок скорочення виробництва виробництва інших продуктів.

Слід розрізняти найкоротший ринковий період, короткостроковий та довгостроковий періоди.

Найкоротший ринковий період настільки малий, що виробники не встигають відреагувати на зміну попиту і ціни. Наприклад, фермер привіз на ринок на одному грузовику весь свій урожай томатів даного сезону. Крива пропозиції буде абсолютно нееластичною; фермер продасть все по любій ціні. Чому? Тому що він не може запропонувати більше томатів, ніж він привіз на своєму грузовику, якщо ціна переважить його очікування. Він не зможе виростити томати за ніч. Необхідний цілий сезон щоб відреагувати на збільшення ціни виробництвом більшої кількості продукції. З іншого боку, оскільки продукт є недовгозберігаємим, фермер не може вилучити його із ринку, якщо ціна виявиться менше його очікувань - він все одно продасть все що привіз. Таким чином, на протязі дуже короткого проміжку часу пропозиція томатів зі сторони фермера є фіксованою; він зможе запропонувати лише стільки, оскільки привіз на своєму грузовику, яка б висока ціна не була. Загроза псування вимушує фермера продавати всю продукцію навіть у випадку значного зниження ціни.

В короткостроковий період виробничі потужності окремих виробників і всієї галузі залишаються незмінними. Проте підприємства мають достатньо часу щоб використати свої потужності інтенсивно. Наприклад, наш фермер, маючи землю і сільськогосподарську техніку, змінити їх ніяк не зможе. Проте, в цей період часу він може застосувати більш інтенсивні методи вирощування томатів, прикладаючи більше праці, більше міндобрив і пестицидів для отримання урожаю. Результатом буде ріст виробництва як реакція на запропоноване збільшення попиту.; така реакція зі сторони виробника буде означати більш високу еластичність томатів.

В довгостроковому періоді достатньо часу для того, щоб фірми встигли прийняти всі бажані міри по пристосуванню своїх ресурсів до вимог зміненої ситуації. Окремі фірми можуть розширити (скоротити) свої виробничі потужності; нові фірми можуть увійти в склад галузі (а старі покинути її). Наприклад, фермер має можливість придбати додаткову земельну ділянку, а також закупити більше обладнання і машин. Навіть невелика зміна в ціні приведуть до збільшення кількості продукції як реакція на запропоноване розширення попиту. При умові, що галузь по виробництву томатів використовувала б невелику кількість відповідних ресурсів, то ріст попиту зі сторони цієї галузі залишив би їх ціни без змін. Тобто, крива пропозиції була б абсолютно еластичною.

Показники еластичності пропозиції підтверджують дуже важливу закономірність: протягом тривалого періоду часу, коли попит вже пристосувався до зрослих цін, еластичність пропозиції сприяє встановленню так званої нормальної ціни рівноваги (на відміну від цін миттєвої і короткострокової рівноваги).

2.5 Порушення ринкової рівноваги цін

У конкурентній системі рівність попиту та пропозиції приводить до рівноваги на всіх ринках. І все-таки рівноважна ціна може змінюватися (точка рівноваги зміщується в ту чи іншу сторону). Деякі впливи на ринкову рівновагу цін передбачити неможливо, вплив інших врахувати важко, оскільки вони лише переміщають точку рівноваги, не порушуючи законів попиту та пропозиції. До числа останніх впливів відноситься, наприклад, оподатковування.

Податок виступає одним з економічних важелів регулювання ринку. Зміщаючи точку рівноважної ціни, податок не порушує законів попиту та пропозиції. [1, с.212]

Податок і рівноважна ринкова ціна.

Оподатковування є прерогативою держави, що застосовує безліч різновидів прямих і непрямих податків. Наслідки оподатковування негативно позначаються як на споживачах, так і на виробниках товарів. Ці наслідки виражаються в збільшенні ціни товару, з одного боку, і в скороченні обсягів виробництва товарів - з іншої. Зросла ціна, як відомо, викликає скорочення споживчого попиту, унаслідок чого неминуче скорочення обсягу продажу товарів, що потрапили під оподатковування. Виробники відреагують на таку ситуацію однозначно: вони скоротять виробництво і пропозицію товарів, попит на які знизився.

Порушення законів попиту та пропозиції не відбулося, тому що податок лише створив передумови для переміщення точки рівноваги попиту та пропозиції на новий, більш високий рівень.

Рис. 2.6. Вплив податків на рівноважну ринкову ціну

При оподатковуванні крива попиту не зміщується так, як ніби попит змінився. Але точка ринкової рівноваги Е переміщується на новий, більш високий рівень внаслідок зсуву нагору кривої пропозиції товарів. Рівновага попиту та пропозиції тепер знаходиться в точці Е₁, а нова рівноважна ціна дорівнює Р₁, тому що продавець включає податок у ціну пропонованих до продажу товарів. Зниження обсягу продажу, що відбувається внаслідок підвищення ціни, викликає падіння обсягів виробництва товарів, оскільки їхні продажі знизилися. Напрямки руху ціни й обсяги виробництва і продажу товарів показані стрілками, розташованими уздовж відповідних осей (рис. 2.6). Податок безпосередньо платить виробник (продавець) товарів, однак велику частину перекладає на покупця шляхом збільшення ціни (Р₁Е₁ЕР_Е). Розмір податку, що сплачується, дорівнює заштрихованій на графіку області . Це відрахування з торгової виручки від проданих товарів і відрахування з доходів покупців. Але головний негативний ефект - загальне зниження виробництва і недоспоживання суспільством товарів. [2, с. 260]

Контроль над цінами.

Цінове втручання, чи контроль над цінами, здійснює держава на законодавчій основі, але його здатні здійснювати й інші монопольні структури. Втручання такого роду здатні блокувати ринковий механізм конкурентного ціноутворення на основі рівноваги попиту та пропозиції. Любий контроль над цінами не тільки порушує, але і руйнує механізм ринкового ціноутворення на основі законів попиту та пропозиції. Прикладом цього є командна модель економіки, а також будь-які способи примусового встановлення ціни, які можуть бути застосованими монопольними силами з боку держави і окремих, явних чи прихованих, економічних структур.

Державне втручання в ринкове ціноутворення найчастіше зводиться до примусового встановлення ціни на рівні нижче ринкової рівноваги. Мотивацією такого втручання виступають, як правило, соціальні проблеми: різна для тих чи інших груп населення ступінь доступу до ресурсів чи споживчих благ; нерівність у доходах і т.д. Однак ще ніколи не вдавалося вирішити хоча б одну з цих проблем методом втручання в механізм ціноутворення. Наслідки контролю над цінами можуть бути різноманітними, але всі вони, як правило, мають негативний ефект у соціальній і економічній сфері. Наслідки контролю над цінами чи будь-якого втручання в ринкову конкурентну рівновагу знайдуть себе в товарному дефіциті, недостачі і недовиробленні товарів, що негативно позначиться на всьому суспільстві через недоспоживання. Чи вирішена проблема соціально незахищених груп суспільства, яких уряд намагався захистити, встановивши примусово низькі ціни? Ні, не вирішена, оскільки недовироблення і дефіцитність «ведуть» навіть наявні товари в тіньові спекулятивні сфери. Виникають тіньові ринки, де дефіцитні товари продаються за цінами ще більш високими, ніж колишня рівноважна ринкова ціна, оскільки тепер ця ціна містить у собі ще і спекулятивну надбавку. Соціально незахищеним групам суспільства ці товари і ціни стали ще більш недоступні, а число неплатоспроможних громадян зросло.

Державне втручання, контроль над цінами приводить також до таких економічних наслідків, як скорочення виробництва, виникнення тіньової економіки в різних сферах. Як відомо, особливістю тіньових структур економіки є те, що вони «невловимі», особливо для офіційного, державного оподатковування. Отже, вони скорочують реальні можливості для соціального захисту соціально незахищених груп і шарів суспільства, оскільки не платять податки в бюджет.

Неважко передбачати, що в подібній ситуації підсиляться криміногенні, мафіозні компоненти соціально-економічного середовища суспільства.

Зовнішніми, найбільш очевидними наслідками зруйнованої рівноваги ринкового ціноутворення стануть черги споживачів за товарами, соціальна напруженість і загальне невдоволення. Будуть потрібні такі урядові міри, як нормування, раціонування споживання відсутніх, дефіцитних товарів, їхній розподіл у продаж по картках, талонам і іншим адміністративним «регуляторам» суспільного споживання.

На рис. 2.7 показано схему державного втручання в ринковий ціновий механізм, чи контроль над цінами, з його основними негативними наслідками.

Рис. 2.7. Втручання в ринкову рівновагу: примусове «понижуюче» ціноутворення

Примусове встановлення ціни Р₁ на рівні нижче ринкової зміщає криву попиту до рівня соціально незахищених груп населення. Перетинання кривої пропозиції SS із кривої попиту, що змістилася, _D1_D1 дає точку нової ринкової рівноваги _Е1, розташовану на більш низькому рівні. Порушення законів попиту та пропозиції відбулося, насамперед, через те, що сукупний попит не обмежується попитом соціально незахищених шарів населення, до якого примусово «приведений» рівень ціни Р₁. Однак цей штучно зміщений попит викликав «понижуючу» тенденцію в пропозиції товарів через їх примусово низькі ціни. Виробники не зацікавлені випускати і поставляти на ринок товари по зниженим, які не відшкодовують витрати цінам Р₁. Відбувається зниження обсягів виробництва Q_EQ₁, відзначене уздовж відповідної осі (рис. рис. 2.7). Однак ще більш хворобливим і болючим для суспільства буде розмір товарного дефіциту. [6, с. 305]

Розділ 3. Визначення рівноважної ціни на прикладі ВАТ "Миколаївський глиноземний завод" та на товарному ринку

ВАТ "Миколаївський глиноземний завод" є монополістом на ринку глинозему в Україні і займає домінуючі позиції на ринку сировини для алюмінієвих заводів СНГ.

Основні види продукції

Основною продукцією ВАТ «МГЗ» є глинозем. Виробничі потужності підприємства дозволяють випускати до 1,2 млн. тонн глинозему в рік Експортуються руди, концентрати алюмінієві, дріт алюмінієвий (Молдова, Росія), а також алюміній необроблений (Чехія, Греція, Монако, Нідерланди, Іспанія, Туреччина і Угорщина). Основний споживач глинозему -- це Росія (60-70%), біля третини -- країни далекого зарубіжжя. Основні споживачі глинозему ВАТА "МГЗ" -- Братський алюмінієвий завод (Росія) і Таджицький алюмінієвий завод (Таджикистан).

Об'єми виробництва

За підсумками 2006 року об'єми виробництва ВАТ "МГЗ" дещо знизилися в порівнянні з 2005 роком і склали 992 000 тонн (1064000 тонн в 2005 р.). Експорт продукції підприємства склав 957 413 тонн, що на 7,14% менше аналогічного показника 2005 року і на 16,33% більше показника 2004 року. Протягом 2004-2005 рр. питома вага продукції, що експортується, в товарному випуску ВАТ "МГЗ" знаходилася в інтервалі 95,7-96,5%. Близько 60% експортній продукції підприємства прямувала до Росії, третина - до Таджикистану. В 2008 році виробничі плани підприємства передбачають випуск 1 100 000 тонн глинозему.

Спробуємо виділити розходження між монопольною і конкурентною рівновагами, виражені в різницях цін, випусків і прибутків.

Для початку припустимо, що ціни на фактори виробництва і технологічні процеси незмінні, як при монополії, так і при конкуренції.

Припустимо, що ВАТ “МГЗ” функціонує на конкурентному ринку. На ринку існує 100 фірм. Між собою вони не пов'язані. Кожна фірма продає глинозем на повністю конкурентному ринку, відповідно ціни визначені попитом та пропозицією.

Рис. 3.1 Визначення рівноважної ціни

Монопольна ціна буде дорівнювати Pm=350000 тис. грн. Таким чином монопольна ціна являється більшою за конкурентну, при цьому випуск впаде майже вдвічі. ( Споживачі, бачачи скорочення пропозиції глинозему, починають вважати його більш дефіцитним товаром, що піднімає ціну глинозему до 350000 тис. грн ).

Щоб скоротити випуск удвічі монополісту прийдеться скоротити кількість своїх виробничих площ рівно наполовину. З 100 заводів буде закрито 50. На заводах, що залишилися, буде випускатися 280 тис. тон в рік з мінімальними середніми витратами в 250000 тис. грн.. Видно, що монополіст буде діставати прибуток у 100000 тис. грн в рік.

З приведеного прикладу можна зробити наступні висновки:

Монопольний випуск менше, ніж конкурентний , а монопольна ціна більша, ніж конкурентна.

Монополізація галузі приведе до перерозподілу прибутків від споживачів до монополіста.

Монополія дістає економічний прибуток, призначаючи ціну, що перевищує мінімальні середні і граничні витрати. Наявність бар'єрів для входу в галузь при встановленні монополії, перешкоджає росту пропозиції, що обумовив би падіння ціни.

Попит на глинозем нееластичний, тому що істотна зміна в ціні веде до невеликої зміни в кількості покупок. Тобто, зниження ціни приведе до падіння сукупної виручки, або навпаки- підвищення ціни приведе до збільшення сукупної виручки.

Рис. 3.2 Нееластичний попит

Монопольний випуск менше, ніж конкурентний , а монопольна ціна більша.

Монополізація галузі приведе до перерозподілу прибутків від споживачів до монополіста.

Монополія дістає економічний прибуток, призначаючи ціну, що перевищує мінімальні середні і граничні витрати. Наявність бар'єрів для входу в галузь при встановленні монополії, перешкоджає росту пропозиції, що обумовив би падіння ціни.

Монополія одержує високі економічні прибутки, а конкурентна фірма змушена задовольнятися нульовим економічним прибутком.

Основний висновок полягає в тім, що для споживача вигідніше здобувати товари на зовсім конкурентному ринку, ніж на чисто монопольному. Можна сказати, що монополії роблять споживачів бідніше, скорочуючи наявність товарів стосовно їх кількостям, що були б при зробленій конкуренції.

Щоб максимізувати прибуток, монополіст призначає ціну, що перевищує граничні витрати на випуск даного товару. Але тому що аж до крапки, у якій ціна дорівнює граничної корисності, споживачі вусі ще здобувають товар, вироблений монополістом, отже, максимізуючи прибуток ціноутворення, проведень монополістом, перешкоджає тому, щоб реалізувався весь чистий виграш від виробництва і торгівлі товаром.

Існували спроби виміряти дійсну соціальну ціну монополії. Але чіткої методології оцінки вироблено не було, Зразкові оцінки розташовуються в інтервалі від 4 % до 11 % .

Уже говорилося, що іноді монополія досягає свого положення за рахунок низьких середніх витрат. У такому випадку споживачі зможуть одержати деякий доход, що зможе частково покрити соціальну ціну монополії

Іноді затверджується, що монополії, захищені від конкурентів, більш схильні до інновацій, чим продавці ведучі боротьбу з багатьма суперниками. Це, можливо, так, оскільки монополіст знає, що його прибутку від нововведень будуть захищені в довгостроковому аспекті. Збільшення кількості інновацій веде до прискорення технологічного прогресу, що дасть можливість фірмі знизити її середні витрати.

Хоча, дотепер дане твердження одержує досить суперечливі фактичні підтвердження. Багато нововведень здійснюються в конкурентних чи галузях фірмами, що тільки що ввійшли на ринок. Правда, конкуренція позбавляє виробника головного стимулу для нововведень - економічного прибутку.

Допущення, що витрати на одиницю продукції в монополіста і конкурентного продавця однакові може бути невірним на практиці.

При даній технології, а значити даних граничних витратах рівень попиту може бути такий, що виживання великого числа продавців на ринку буде неможливим, тому що попит не дозволити усім продавцям реалізувати весь обсяг продукції, що дозволити реалізувати весь ефект від росту масштабу. За таких розумів фірма винна бути монополістом, щоб ефективно робити.

Монополіст зможе вижити на такому ринку, роблячи з більш низькими середніми витратами. Можливо, з урахуванням економічного прибутку це виллється в більш низьку ціну на ринку.

Іноді ефект росту масштабів виробництва говорити в захист монополії. Існує зворотна ситуація. коли витрати конкурентного продавця можуть бути нижче, ніж у монополіста ( Х - неефективність ).

Остання має місце тоді, коли фактичні витрати фірми для будь-якого обсягу виробництва вище, ніж мінімально можливі. Така ситуація створюється винятково з вини самої фірми.

Монополісту, який не має конкурентів, легше потрапити в таку ситуацію, чим конкурентному виробнику, що змушений постійно стежити за своєю внутрішньою ефективністю. Х - неефективність тим більше, чим менше ступінь конкурентності галузі.

Хоча. звичайно, монополія не вигідна споживачам, тому що відбирає в них доходи, але бувають окремі випадки, коли монополія приносить доход не тільки собі але і споживачам. Критикуючи монополію необхідно враховувати всю специфіку даного ринку.

Цінова еластичність має велике значення для фірм-ціношукачів, які намагаються знайти таку ціну, яка б забезпечувала максимум прибутку (чиста монополія, монополістична конкуренція, цінова дискримінація та ін.).

Приклад розрахунку рівноважної ціни на товарному ринку.

Нехай на умовному ринку пропозиція товару має вигляд:

Q_S = 15000 + 2,4 P,

де Р - ціна (грош. од.), Q_S - обсяг пропозиції (штук за рік).

Нехай на тому ж ринку попит на товар виглядає таким чином:

Q_D = 35000 - 2,9 P.

Рівноважну ринкову ціну можна встановити, якщо зрівноважити пропозицію та попит на цей товар. (Q_S = Q_D):

15000 + 2,4 Р = 35000 - 2,9 Р, чи 5,3 Р = 20000.

Отже, рівноважна ринкова ціна за одиницю товару складає, таким чином, 2,65 грош. од.

Висновок

Ринковий механізм реалізує тенденцію до рівноваги, тобто об'єктивно існує здатність ринку, виведеного зі стану рівноваги, знову повернутися до рівноваги під впливом лише внутрішніх сил. Це явище називають стабільністю рівноваги.

У ринковій економіці, як правило, рідкісними є ситуації, при яких діють лише фактори попиту або лише фактори пропозиції. Набагато частіше трапляються ситуації, за яких дані фактори діють одночасно.

У випадку, коли одночасно діють фактори, що збільшують попит і зменшують пропозицію, рівноважне значення ціни зростає більшою мірою, ніж під впливом одного фактора. Аналогічно, рівноважне значення ціни зменшується більшою мірою, коли одночасно діють фактори, що зменшують попит і збільшують пропозицію.

Крім цього, якщо вплив факторів попиту і факторів пропозиції протилежний, зміна рівноважного обсягу продукції залежить від відносних параметрів зміни попиту і пропозиції. Так, при різноспрямованій дії факторів попиту і пропозиції зміна рівноважної кількості товару, як правило, менше виражена, ніж при окремому впливові факторів попиту або факторів пропозиції. Як поодинокий випадок тут можлива ситуація, при якій зміна факторів попиту нейтралізується зміною факторів пропозиції, або навпаки, що залишає незмінною величину рівноважної кількості товарів (послуг).

У ситуації, коли одночасний вплив факторів попиту і пропозиції має однакову спрямованість (у бік зменшення або збільшення), рівноважна кількість продукції змінюється на величину більшу, ніж під впливом кожної групи факторів, взятої окремо. Так, коли одночасно діють фактори, що збільшують і попит, і пропозицію, рівноважне значення кількості зростає більшою мірою, ніж під впливом одного фактора.

Аналогічно рівноважне значення кількості зменшується більшою мірою, ніж під впливом одного з факторів, коли одночасно діють фактори, що зменшують і попит, і пропозицію.

Крім цього, якщо вплив факторів попиту і пропозиції має однакову спрямованість, то зміна рівноважної ціни продукції залежить від відносних параметрів зміни попиту і пропозиції. Так, при односпрямованій дії факторів попиту і пропозиції зміна рівноважної ціни товару, як правило, менше виражена, ніж при окремому впливові факторів попиту чи пропозиції. Як поодинокий випадок тут можлива ситуація, за якої зміна факторів попиту нейтралізується зміною факторів пропозиції, або навпаки, що залишає незмінною величину рівноважної ціни товару (послуги).

Розглянуті вище ситуації стану рівноваги і його зміни не враховують фактор часу, тобто процес взаємного пристосування попиту і пропозиції, що, як правило, має місце на практиці. У такій ситуації, коли величина пропозиції реагує на зміну цін з деяким часовим лагом, аналіз стабільності рівноваги суттєво ускладнюється, а графік попиту і пропозиції набуває павутино подібного вигляду ("павутино подібна модель"). При цьому стабільність рівноваги визначають за допомогою величин абсолютних нахилів ліній попиту і пропозиції (при цьому нахил ліній попиту і пропозиції має бути нормальним, тобто відображати обернену залежність величини попиту від ціни і пряму залежність величини пропозиції від ціни).

Перебої у механізмі координації попиту і пропозиції породжують надлишки та дефіцити товарів (послуг), що знижує ефективність ринкової економіки.

Основними елементами державного регулювання ринку є система оподаткування і надання дотацій, а також встановлення фіксованих цін.

Так, уведення непрямого оподаткування (наприклад, потоварних податків, які стягують із розрахунку деякої фіксованої в абсолютному значенні суми з одиниці реалізованої продукції, незалежно від того, хто є платником податків (продавець чи покупець) призводить до зменшення рівноважного обсягу ринку, підвищення ціни, фактично сплаченої покупцями, і зменшення ціни, фактично отриманої продавцями. Уведення по товарної дотації (по товарного "податку навпаки"), яку отримують, як правило, виробники, веде до зростання пропозиції, а, відповідно, до збільшення обсягу продажів, зниження ціни, сплаченої покупцями, і зростання ціни, отриманої виробниками.

Встановлення фіксованої ціни вищої за рівноважну призводить до надлишку пропозиції, а нижчої за рівноважну - до дефіциту. В обох випадках обсяг продажів буде нижчий за рівноважний рівень.

Аналіз ситуації добровільного обміну (купівлі-продажу) з точки зору зиску, отриманої покупцями і продавцями дає змогу визначити величини надлишку споживача (покупця) і надлишку виробника (продавця).

Так, надлишок (чистий зиск споживача) -- це зиск від торгівлі, одержаний покупцем, величина якого відповідає різниці між сумою грошей, яку покупці згодні заплатити за даний товар, і реальними витратами на його придбання. Величина надлишку (чистого зиску) виробника - це різниця між сумою грошей, яку виробники готові витратити на виробництво і реалізацію даного товару, і їх реальними доходами від його продажу.

Сума величин вказаних вище надлишків характеризує суспільну вигоду, що виникає у зв'язку з можливістю купівлі-продажу товарів, тобто у зв'язку з існуванням ринку взагалі.

Література

1. Агапова И.И. История экономической мысли. Курс лекций. - М.: Ассоциация авторов и издателей «Тандем». Издательство ЭКМОС, 1998г. - 158.

2. Базилевич В., Лук'янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій. -- К.: Четверта хвиля, 1997. -- 248 с.

3. Будаговська Н. Мікроекономіка і макроекономіка. К. 2001

4. Будаговська С., Кілієвич О. та ін. “Мікроекономіка і макроекономіка”. К.: “Основи”. 2000.- 503.

5. Ватаманюк З., Панчишин С. Макро - мікроекономіка.К. 2001. 381.

6. Гальперин В.М., Игнатьев С.М., Моргунов В.И. Микроекономика: В 2-х т. / Общая редакция В. М. Гальперина. -- СПб.: Экономическая школа, 1999. -- Т. 1. -- 349 с.

7. Гамільтон. Дж. Методичний посібник до мікроекономіки. К.1999. - 87.

8. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основи зкономики: Учеб. пособие. -- К.: Вища шк., Знання, 2000. -- 478 с.

9. Камаев В. Учебник по основам экономической теории. М. 2004 г.-402.

10. Ковальчук В.М.Загальна економічна теорія Тернопіль “Астон” 1996. - 489.

11. Кэмпбэлл Р. Макконнелл, Стэнли Л. Брю. Экономикс: принципы, проблемы, политика. Москва, издательство “Республика”, 2003 год.- 356.

12. Лісовий А.В. Мікроекономіка: курс лекцій , видання друге., навчальний посібник. Київ 2003. --15- 18 с.

13 Мамедов О. Современная экономика. Общедоступный курс. Ростов-на-Дону, «Феникс», 2006 год.- 438.

14. Микро-макроэкономика. /под ред. Макконел К.Р., Брю С.Л./ - «Экономикс»:- Бишкек, 1997. -354.

15. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник для студентів вищих закладів освіти. - К.: Видавничий центр “Академія”, 1999. - 289.

16. Піндайк Роберт, Рубінфельд Даніел. Мікроекономіка: Пер. З англ. - К: Основи, 1996.- 300.

17. Самуэльсон П.А. Экономикс: В 2-х т. - М: Алгон, 1994.

18. Слухай С.В. Довідник базових термінів та понять з мікроекономіки. К. 2000. - 603.

19. Стенлейк Дж. Ф. Экономикс для начинающих. Москва, издательство “Республика”, 1994 год. -278.

20. Шишкин А. Экономическая теория, учебник для студентов экономических специальностей высших учебных заведений. М. Гуманитарный издательский цент «Владос» 2006 г. - 304.

21. Ястремський О.І., Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки: Підручник. - К., 1998. - 342.

Размещено на Allbest.ru