Методи обчислення рентабельності продукції і підприємства
Формування і розподіли прибутку, балансу, методи обчислення рентабельності продукції. Чинники, які впливають на величину доходу і рівень рентабельності. Формування і використання прибутку комерційного банку України і пропозиції збільшення доходу.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.03.2012 |
| Размер файла | 53,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
КУРСОВА РОБОТА
з теми: «Методи обчислення рентабельності продукції і підприємства»
Зміст
- Вступ
- 1. Механізм формування та розподілу прибутку на підприємстві
- 1.1 Формування прибутку підприємства
- 1.2 Розподіл балансового прибутку
- 1.3 Прибуток від реалізації продукції, його формування та використання чистого прибутку
- 2. Методи обчислення рентабельності продукції і підприємства
- 2.1 Рентабельність підприємства
- 2.2 Види та рівень рентабельності
- 2.3 Фактори, які впливають на величину прибутку і рівень рентабельності
- 3. Формування і використання прибутку комерційного банку та пропозиції збільшення прибутку
- 3.1 Прибуток комерційного банку
- 3.1 Характеристика операцій, які здійснює АКБ “УКРСОЦБАНК”
- 3.3 Пропозиції підвищення прибутку
- Висновок
- Література
Вступ
Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.
Прибуток -- це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.
Прибуток -- це також частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми. прибуток баланс рентабельність банк
Прибуток -- це форма прояву вартості додаткового продукту. Прибуток підприємств сфери матеріального виробництва -- це частина національного доходу, в чому заклечається актуальність обраної теми.
Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету підприємницької діяльності і береться за головний показник її результативності (ефективності).
Прибутковість та надійність - основні фактори, які впливають на свідомість клієнта при виборі банку.
Об'єктом дослідження є прибуток підприємства.
Предмет дослідження: діяльність підприємства, його доходи та витрати.
Метою курсової роботи є дослідити та проаналізувати доходи, витрати та прибуток. Та в ході аналізу виявити, що можливо вплинуло на їх розмір та зміну. При аналізі структури доходів виявити стабільні доходи, які необхідно зберігати і нестабільні на які потрібно звернуту свою увагу.
1. Механізм формування та розподілу прибутку на підприємстві
1.1 Формування прибутку підприємства
Прибуток -- це показник, що формується на мікрорівні. Прибуток народного господарства -- це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структур них зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінансових результатів.
Прибуток підприємства -- це перевищення доходів від його діяльності над сумою ви датків; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень. Податок на додану вартість і акцизний збір, які надходять у складі виручки від реалізації продукції підприємств, являють собою форми централізованих нагромаджень, у повній сумі надходять у розпорядження держави, формуючи значну частку прибуткової частини державного бюджету.
На відміну від ПДВ і акцизного збору, прибуток, що його одержують підприємства у сфері виробництва товарів і послуг, хоч він також є одним із головних джерел формування централізованих фінансових ресурсів держави, в значній своїй частині використовується тими підприємствами, які його одержали, на збільшення виробництва, реконструкцію і технічне переозброєння їх основних засобів, удосконалення технології, матеріальне заохочення трудящих соціальний розвиток колективів.
Законодавство України, яке регулює господарську діяльність суб'єктів підприємництва і порядок організації бухгалтерського обліку і звітності, з одного боку, і систему оподаткування прибутку -- з іншого, під «прибутком» визначає два різних економічних явища.
Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», прибутком вважається сума валових доходів, тобто по суті доходів від усіх видів діяльності, скоригована певним чином для цілей оподаткування, зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів. Аналіз складу валових доходів і валових витрат свідчить про те, що прибуток як об'єкт оподаткування являє собою досить умовну величину, яка відображає співвідношення між до ходами і витратами підприємства за певний, законодавчо встановлений період оподаткування. Головна його особливість полягає в тому, що він безпосередньо не залежить від собівартості продукції, від різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво цієї продукції. Прибуток як об'єкт оподаткування визначається за даними спеціального податкового обліку, який не спів падає з бухгалтерським обліком прибутку.
Прибуток у класичному розумінні являє собою різницю між ціною товару і затратами на виробництво товару -- його собівартістю. Саме таке розуміння прибутку закладене в усіх законодавчих актах України, крім законодавства про оподаткування прибутку. Такий показник, безумовно, в більшій мірі характеризує якість господарювання підприємства, саме він реальний і з точки зору спроможності підприємства відраховувати частину прибутку до бюджету. [3, 92]
Прибуток синтезує в собі всі найважливіші сторони роботи підприємства. Щоб прибуток підприємства зростав, воно повинне:
-- нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;
-- розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент і якість продукції;
-- впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;
-- зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції (тобто її собівартість);
-- з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядженні, у тому числі фінансові ресурси;
-- зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;
-- грамотно будувати договірні відносини з поста чальниками і покупцями;
-- вміти найбільш доцільно розміщати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.
Не важко помітити, що останні три з названих вище напрямків значною мірою залежать від сумлінності і кваліфікації економістів, які причетні до фінансової роботи підприємства. Так, на стадії укладання угод з покупцями дуже важливо домовитися про оптимальні ціни на товари і послуги, строки перегляду цін у зв'язку з інфляційними процесами в економіці. У договорі повинні бути чітко визначені застереження щодо порядку обчислення розмірів втрат (збитків), які є наслідком порушень зафіксованих у ньому зобов'язань сторін, а також щодо порядку відшкодування цих втрат.
У директивно-плановій економіці всі ці питання для підприємств не мали суттєвого значення, оскільки вони практично не були зацікавлені у збільшенні прибутку. Вони не розпоряджалися ним. У ринкових же умовах після сплати податків до державного бюджету й інших обов'язкових відрахувань весь прибуток, що залишається, надходить у повне розпорядження власників або трудових колективів підприємств.
Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його балансовий прибуток.
Балансовий прибуток -- загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, по слуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізацій них операцій .
Отримання балансового прибутку пов'язане з кількома напрямками діяльності підприємства.
По-перше, це основна діяльність, її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Як правило, цей прибуток має основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, (ввізного) мита, митних зборів, а також витрат, що включаються в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства є деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку.
По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг, її можна визначити як прибуток від іншої реалізації.
Прибуток від іншої реалізації може бути отриманий за реалізації на сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховується так само, як і від реалізації продукції основної діяльності. Прибуток від реалізації основних фондів, нематеріальних активів розраховується відніманням від ціни їх реалізації ПДВ, витрат з реалізації і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислюється як різниця між ціною їх реалізації і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключаються витрати, пов'язані з реалізацією (комісійний збір).
Склад і обсяг прибутку від іншої реалізації можуть значно коливатись на окремих підприємствах і в окремі періоди.
По-третє, це діяльність пов'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків на державні цінні папери, облігації підприємств, на депозитні рахунки. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мають тенденцію до зростання. Це обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.
По-четверте, це діяльність, зв'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат підприємств. До них належать:
- прибутки і збитки минулих років, що виявлені у звітному періоді;
- невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);
- надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;
- штрафи, пені, неустойки, що надходять за порушення господарських договорів суб'єктами господарювання у зв'язку із застосуванням фінансових санкцій;
- штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;
- кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;
- дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності;
- прибуток від завищення цін і тарифів;
- курсова різниця від операцій в іноземній валюті;
- прибуток і збиток від ліквідації основних засобів;
- вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;
- прибуток (збиток) від спільної діяльності. [1, 100]
1.2 Розподіл балансового прибутку
Прибуток є критерієм ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.
Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.
Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи.
Перший етап -- це розподіл балансового прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.
Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачую ться за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, став ках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.
Другий етап -- це розподіл і використання прибутку, що зали шився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів у бюджет. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди: резервний, розвитку й удосконалення виробництва, соціальних потреб, заохочення. Кошти цих фондів використовуються для фінансування відповідних витрат. [3, 95]
1.3 Прибуток від реалізації продукції, його формування та використання чистого прибутку
Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток уходить до складу виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на роз рахунковий рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (місяць, квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.
Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою зарахування коштів покуп ця на банківський рахунок постачальника або за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) за датою фактичного виконання (надання)таких.
Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді. Тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.
Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою призводить до використання оборотних коштів підприємств на сплату податків, погіршання їхнього фінансового стану.
Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, не слід ототожнювати з чистим прибутком. Чинні нормативні акти визначають, що за рахунок прибутку підприємства повинні сплачувати ще і штрафи в таких випадках:
- за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання;
- за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків;
- за затримку перерахування коштів у бюджет і державні цільові фонди;
- за приховування прибутку від оподаткування, заниження інших податків;
- за недотримання встановлених лімітів забору води або використання води без укладання відповідної угоди (це стосується використання води з державних водогосподарських систем);
- за прострочені банківські позички;
- за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів;
- за інші порушення.
З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності підприємств, що функціонують у різних сферах економіки, можуть стягуватися за рахунок прибутку й інші штрафи. Особливо це стосується комерційних банків, страхових компаній. Отже, чистий прибуток -- це частина прибутку, що залишається в підприємства після сплати податків та можливих штрафів (унаслідок застосування фінансових санкцій).
Використання чистого прибутку підприємство може здійсню вати через попереднє формування цільових грошових фондів або спрямовуючи кошти безпосередньо на фінансування витрат. Можливий також розподіл чистого прибутку частково для формування цільових фондів, а частково на безпосереднє фінансування витрат.
За рахунок прибутку підприємство формує ряд цільових фондів, кошти з яких спрямовуються на фінансування певних витрат, задоволення відповідних потреб. Використання чистого прибутку на виплату дивідендів здійснюється безпосередньо.
Принципове значення в розподілі чистого прибутку має досягнення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання. Ці фонди умовні, безпосередньо на підприємстві вони не утворюються, а їхню величину можна встановити на підставі розрахунків використання прибутку на фінансування певних витрат чи заходів. За адміністративної системи управління економікою здійснювалось державне регулювання співвідношення фондів нагромадження і споживання. [4, 87]
2. Методи обчислення рентабельності продукції і підприємства
2.1 Рентабельність підприємства
Абсолютна сума балансового прибутку, отримана підприємством, у тім числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливим показником. Однак він не може характеризувати рівень ефективності господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку отримає підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і матеріалізованої праці, більше виробляє і реалізує продукції (робіт, послуг).
Прибуток -- це частина отриманого на вкладений капітал чистого доходу підприємства, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності.
Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами.
По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються у розрахунках.
По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що береться для розрахунків.
Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому понятті рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.
Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку.
Рентабельність -- це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.
Різні варіанти рішень, що приймаються для визначення прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.
Об числення рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) може ґрунтуватися на показниках прибутку від їхнього випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можуть прийматися в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича або повна); собівартість продукції за виключенням матеріальних витрат (заново створена вартість); вартість продукції в оптових цінах (вартість за мінусом непрямих податків).
Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: балансовий прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності; прибуток від інших видів діяльності (фінансової, інвестиційної). При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал, оборотний капітал).
Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об'єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств. [10, 102]
2.2 Види та рівень рентабельності
1. Загальний рівень рентабельності підприємства:
де Пб -- балансовий прибуток;
Sвир -- загальна виробнича собівартість.
Такий показник відбиває загальну ефективність діяльності підприємства. Найбільш прийнятним виразом загального рівня рентабельності є відношення балансового прибутку до суми вартості основних виробничих фондів (Со.в.ф.) і нормованих оборотних засобів (Сн.о.з.):
Такий рівень рентабельності показує, наскільки раціонально використовуються матеріальні ресурси підприємства.
2. Рентабельність виробничих фондів. Цей показник називають ще рентабельністю виробництва, що є не зовсім коректним, оскільки до формування прибутку залучаються всі види діяльності підприємства, в тому числі ті, що не пов'язані з його основними виробничими фондами.
3. Рентабельність сукупних активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства:
Де Сак -- середня сума активів балансу підприємства.
4. Рентабельність власного (акціонерного) капіталу відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:
де П -- чистий прибуток підприємства за вирахуванням оплати відсотків за кредит;
Свк -- сума власного капіталу.
Величина власного капіталу береться за даними балансу. Вона дорівнює сумі активів за вирахуванням усіх боргових зобов'язань. Цей показник цікавить передусім акціонерів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.
5. Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на виробництво і збут продукції:
де: Sтн повна собівартість товарної реалізованої продукції, або
де Q -- обсяг реалізованої продукції.
У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції визначається також рентабельність окремих її різновидів.
Рентабельність певного виробу визначається так:
де Ці , Si -- відповідно ціна і собівартість і-го виробу.
Усі показники рентабельності можуть бути плановими і фактичними. Різниця полягає в тому, що для визначення планової рентабельності беруть заплановані дані, для фактичної -- фактичні.
Рівень рентабельності всіх організацій та установ залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат виробництва, величини основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів. Важливими факторами, які забезпечують зростання прибутку і рентабельності підприємства, слугують зростання продуктивності праці, економія матеріальних ресурсів, підвищення фондовіддачі та рівня технічного прогресу, а саме: механізації та автоматизації трудомістких технологічних процесів, удосконалення організації виробництва та ін. Якомога повніше врахування підприємством таких факторів сприятиме підвищенню ефективності його діяльності. [3, 97]
2.3 Фактори, які впливають на величину прибутку і рівень рентабельності
Прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.
- Водночас прибуток -- це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.
- На формування прибутку як фінансового показника роботи під приємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений державою порядок формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визначення балансового (валового) прибутку.
Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установ лені законодавством умови обліку фінансових результатів.
Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).
Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, зали шків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).
Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє відсутність належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві й реалізації багатьох видів продукції.
Таким чином можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність є досить суттєвими.
Розглянемо особливості впливу на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, по слуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.
Узагальнено можна дати таке визначення собівартості.
Собівартість продукції (робіт, послуг) -- це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання) та реалізацію.
Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собі вартість; витрати на виробництво та реалізацію -- повну собівартість продукції.
Підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке.
По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований державою. Протягом 1996 року Постановами Кабінету Міністрів України були затверджені Типові положення з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, собівартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт тощо.
На основі Типових положень розроблено галузеві, відомчі положення, інструкції, що визначають порядок визначення планової і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг).
Витрати сфер виробництва й обігу, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних акти вів, інші витрати.
По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, роз мір окремих із них також регулюється державою встановленням нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:
- відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття);
- амортизація основних засобів і нематеріальних активів; » витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фон дів;
- інші витрати (відрахування в Державний інноваційний фонд, на фінансування автомобільних доріг).
Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак і він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати. [11, 145]
3. Формування і використання прибутку комерційного банку та пропозиції збільшення прибутку
3.1 Прибуток комерційного банку
Одна з основних цілей комерційних банків - це одержання прибутку, що є джерелом виплати дивідендів акціонерам (пайовикам), створення фондів банку, базою підвищення добробуту працівників банку і т.д. Прибуток банку представляє різниця між його валовим доходом і витратами.
Відповідно до діючої методики комерційні банки визначають прибуток або збитки від своєї діяльності щокварталу, в останній операційний день кварталу. Протягом кварталу доходи і витрати враховуються наростаючим підсумком. Розподіл прибутку банку здійснюється за підсумками діяльності за рік відповідно до рішення загальних зборів акціонерів (пайовиків) банку. Протягом року прибуток, як правило, розподіляється у виді авансу на основі встановлених зборами акціонерів (пайовиків) пропорцій.
У залежності від податкового законодавства банки сплачують податки в державний і місцеві бюджети з прибутку або з доходу . Природно, застосовувана методика стягування податків впливає як на розмір, так і на порядок розподілу прибутку.
Після сплати податків і штрафів, що накладаються податковою інспекцією, Національним банком України й інших органів з, прибутку банку виробляються відрахування в його резервний фонд у розмірі не нижче 5 % прибутку , що залишається в розпорядженні банку. Потім виробляються відрахування у фонди економічного стимулювання банку, на благодійні і спонсорські заходи, на виплату винагороди (тантьем) керівництву банку. Із суми, що залишилася , виплачуються дивіденди акціонерам (пайовикам). Якщо і після цього залишається нерозподілений прибуток, він може бути спрямована на індексацію акцій (паїв) або ж на приріст статутного фонду банку.
Збитки банку за підсумками діяльності за рік покриваються за рахунок його резервного фонду, а при його недостатності - за рахунок зменшення статутного фонду. У такому випадку відрахування у фонди банку не виробляються , а фактично зроблені за фати за рахунок авансових відрахуванні від прибутку являють собою іммобілізацію власних засобів банку і підлягають відшкодуванню за рахунок прибутку банку в наступному році. При збитковій діяльності банку акціонерами (пайовиками) або Національним банком України вирішується питання про доцільність його подальшого функціонування - збереженні , реорганізації або ліквідації.
Формування прибутку комерційного банку визначається специфікою цього комерційного підприємства, навкруги операцій, а також діючою системою обліку .
За закордонними стандартами обліку і звітності кінцевим фінансовим результатом діяльності банку є чистий прибуток. Вона являє собою залишок доходу після покриття всіх загальнобанківських витрат, сплати податків, відрахувань у фонди. Відмінності чистого прибутку від балансової зв'язані також з іншою методикою відображення в доході і витраті банку процентних платежів.
У формі звіту про прибуток за світовими стандартами доходи та витрати, що формують прибуток, групуються не тільки за змістом, але і за принципом стабільності. Виділяються блок процентної маржі, блок безпроцентних доходів і витрат, блоки нестабільних джерел прибутку. Така форма звітності про прибуток дозволяє бачити динаміку кінцевого фінансового результату, виявити основний фактор приросту або падіння прибутку, оцінити джерела збільшення чистого прибутку з якісної сторони. Позитивні висновки можна зробити у випадку приросту чистого прибутку за рахунок стабільних джерел. У противному випадку рейтинг банку не збільшується, незважаючи на кількісний ріст кінцевого фінансового результату. [5, 82]
Відповідно до світових стандартів розроблена і форма звіту про прибутки і збитки.
Прибуток є найважливішим показником оцінки діяльності комерційних банків. Вона використовується аналітиками для визначення рейтингів банків на основі їхніх балансів. Нині ні в нас, ні за рубежем поки немає загальноприйнятої методики вирахування рейтингів комерційних банків. Тому рейтинги, розраховані по різних методиках, можуть істотно розрізнятися , а отже, різними будуть оцінки діяльності банків.
Оскільки кожна методика має свої позитивні і негативні сторони , необхідно відібрати з них такі, котрі найбільше повно характеризують діяльність банків. Дня цього насамперед варто установити загальну для всіх банків форму балансу, які публікуються в ЗМІ . Правильно визначені рейтинги банків дозволять клієнтам обрати ті з них , у які можна буде без ризику поміщати і вкладати свої капітали.
3.1 Характеристика операцій, які здійснює АКБ “УКРСОЦБАНК”
Кредитні операції
Кредитна політика АКБ "УКРСОЦБАНК" у 2006 році була спрямована на формування якісного та збалансованого "кредитного портфеля" шляхом забезпечення оптимального співвідношення рівня ризику та дохідності від проведення всіх типів кредитних операцій. Доступність, ефективність та надійність дозволили суттєво збільшити обсяг кредитного портфеля і підвищити його якість.
Головними принципами кредитної політики у 2006 році були:
- вкладення коштів у високоякісні активи з метою захисту інтересів вкладників та акціонерів Банку;
- надання кредитів на умовах забезпеченості, платності, терміновості, повернення та цільового використання;
- здійснення диверсифікації ризиків шляхом додержання прийнятного рівня концентрації кредитних вкладень на одного позичальника, на різні галузі економіки, регіони, типи кредитних операцій тощо;
- проведення всіх кредитних операцій у відповідності з вимогами діючого законодавства України, нормативних актів Національного банку та внутрішніх положень АКБ "УКРСОЦБАНК".
За цей рік Банком проведена значна робота по розробці та впровадженню в дію ряду окремих кредитних продуктів, спрямованих на найбільш привабливі для потенційних позичальників типи кредитування. Особлива увага при цьому приділялася розвитку кредитування фізичних осіб, яке на даний час є вельми актуальним та перспективним з точки зору потенційного обсягу кредитних вкладень та доходу від них в поєднанні з їх високою якістю.
За цей період Банк направив в економіку держави понад 3,1 млрд. грн. кредитних коштів, які сприяли зміцненню економічного потенціалу країни, збереженню і збільшенню робочих місць та задоволенню соціальних потреб населення. Кредитні вкладення склали 59,6 % у загальній сумі операцій Банку і дали змогу отримати в 2006 році доходи в сумі 201,4 млн. грн., або майже 45,5 % загальної суми доходів Банку.
Кредитний портфель Банку майже на 87% сформовано за рахунок короткострокових позик. Практично всі кредити забезпечені гарантіями повернення - переважно заставою майна, майнових прав та договорами поруки.
3 метою запобігання ризиків можливих втрат від кредитних операцій та своєчасного і повного виконання зобов'язань перед вкладниками, Банк, за рахунок доходів, формує необхідний рівень резервів на їх відшкодування.
Вексельні операції
У результаті розвитку в 2006 році вексельних операцій в системі АКБ "УКРСОЦБАНК" було досягнуто позитивних результатів. Обсяги вексельних операцій (за номінальною вартістю векселів) у 2006 році склали 619 294,5 тис. грн. Всього по системі АКБ "УКРСОЦБАНК" було отримано доходу від проведення вексельних операцій у сумі 8 613,9 тис. грн., що на 27,6% вище ніж за період 2005 року.
У структурі обсягів проведених у 2006 році вексельних операцій найбільша доля припадала на такі операції:
доміциляція векселів - 47,8%
врахування векселів - 40,8%
У структурі доходів, отриманих від проведення вексельних операцій, превалюють доходи від врахування векселів - 85,7% від усіх отриманих доходів за вексельними операціями.
Депозитні операції
Депозитні кошти юридичних осіб є одним із основних і найбільш стабільних джерел формування ресурсної бази АКБ "УКРСОЦБАНК". Для їх залучення в умовах досить високої конкуренції на українському ринку банківських послуг, Банк протягом звітного року застосував єдину систему тарифних ставок і пільг, здійснював активний пошук нових ефективних інструментів і методів стимулювання депозитних вкладень. Проведення політики, орієнтованої на клієнта, безумовне виконання взятих на себе зобов'язань дозволило Банку збільшити порівняно з 2000 роком обсяги залучених коштів від юридичних осіб майже на 47,4%.
На 1 січня 2007 року загальна сума розміщених в АКБ "УКРСОЦБАНК" коштів підприємств і організацій різних форм власності становила 806,6 млн. грн. Їх питома вага у загальній сумі депозитів юридичних і фізичних осіб - 64,3%.
Вкладні операції
Безумовне виконання своїх зобов'язань перед вкладниками-приватними особами дозволило Банку істотно збільшити обсяги залучених коштів. Висока конкурентність на цьому сегменті ринку банківських послуг сприяла розширенню асортименту депозитних продуктів для фізичних осіб. Протягом звітного року було впроваджено 14 нових видів вкладів в національній та іноземній валютах, які надають клієнтам можливості вибору найбільш оптимальних і привабливих умов заощадження та примноження власних коштів. На кінець звітного періоду загальні обсяги зобов'язань Банку за залученими коштами населення склали 242 млн. грн. , тобто зросли за рік на 28,3%. При цьому кошти на рахунках до запитання зросли на 84,5%, кошти на строкових рахунках приватних клієнтів зросли на 23,4%.
Розмір середнього вкладу приватних клієнтів зріс за звітний рік на 20,7% .
За рік вкладення приватних клієнтів у депозити до запитання в національній валюті зросли на 227%, в іноземній - на 1 50 %, строкові депозити в національній та іноземній валюті збільшилися на 123%. Це свідчить, що Банк і надалі підтримує свій імідж фінансово стійкого та надійного Банку серед своїх приватних вкладників.
3.3 Пропозиції підвищення прибутку
Розвиток недержавного сектора економіки -- один з основних напрямків реформ, що відбуваються в економіці України. Значне місце у формуванні механізму саморозвитку ринку посідає мале і середнє підприємництво.
В умовах дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме суб'єкти підприємництва, які не потребують великих стартових інвестицій, спроможні за певної підтримки найшвидше і найефективніше розв'язувати проблеми демонополізації, стимулювати розвиток економічної конкуренції.
На жаль, сектор малого та середнього підприємництва в Україні поки що не відіграє в національній економіці такої важливої ролі, як в економічно розвинутих країнах, і не розвивається достатньо енергійно для того, щоб забезпечити динамічне нарощування власного потенціалу, загальне поліпшення економічної ситуації в країні.
Ринкові відносини потребують від суб'єктів підприємництва грамотної оцінки фінансового стану підприємства, фінансової ситуації у народному господарстві країни у цілому. Інакше вони не зможуть прийняти правильних управлінських рішень у цій сфері і їхні шанси на успіх у конкурентній боротьбі залишатимуться мінімальними.
Високий тягар оподаткування, обмеженість або повна відсутність матеріально-фінансових і кредитних ресурсів спонукає багатьох суб'єктів підприємництва відійти у тіньову економіку.
Отже, найгострішою проблемою розвитку малого і середнього бізнесу є дефіцит фінансових ресурсів. [11, 123]
Основним вихідним посиланням у розв'язанні фінансових проблем вітчизняних підприємців має бути врахування загальноприйнятих ринкових закономірностей на основі очевидних національних особливостей сучасної української економіки. Тобто ця проблема може бути розв'язана, якщо під час проведення економічної політики враховуватимуться особливості сучасної української економіки як на макрорівні, так і на рівні підприємств.
Потреба в капіталі виникає на підприємстві тому, що потоки надходжень і платежів зазвичай покривають одні одних несинхронне упродовж певного періоду часу. Як правило, у перші місяці після утворення підприємства переважають платежі, пов'язані з оплатою будівництва виробничих приміщень, придбанням обладнання і т. ін. Але поступово збільшуються і надходження, наприклад, у формі виручки від продажу. Нарешті у завершальній стадії підготовчого періоду переважають то платежі, то надходження коштів.
Позитивна потреба в капіталі виникає у ті періоди часу, коли переважають платежі, і навпаки, від'ємна (негативна) потреба в капіталі виявляється в періоди, коли надходження перевищують платежі. Саме забезпечення покриття позитивної потреби в капіталі є одним із найважливіших завдань управління фінансами на підприємстві з метою збереження фінансової рівноваги.
Негативна ж потреба у капіталі (перевищення надходжень над видатками), навпаки, може виступати як додаткове джерело фінансування.
На особливу увагу підприємців у сучасному розвитку підприємництва заслуговує зовнішнє фінансування за допомогою позичкового капіталу, яке є кредитним фінансуванням і має використовуватися у підприємницькій діяльності ширше, ніж це відбувається нині, коли тільки за не достатності власних джерел фінансування підприємець звертається у банк по кредит. Основним критерієм під час прийняття рішень про кредитування для позичальника повинно стати врахування дії фінансового важеля, так званого "ліверидж-ефекту", який при кредитному фінансуванні дає певну перевагу.
Необхідними складовими зростання доходів підприємницьких структур є:
-- реформування податкового законодавства (держава може піти шляхом зниження податкового навантаження, що стимулюватиме вивільнення коштів підприємств для інвестицій, або застосування гнучкої системи податкових пільг і податкових канікул для інноваційних інвестицій);
-- збільшення джерел інвестування -- внутрішніх заощаджень і залучення зовнішніх ресурсів, що матиме як наслідок фінансове оздоровлення економіки в цілому;
-- орієнтація на залучення стратегічного інвестора та розвиток фондового ринку. Головною метою стратегічного інвестора є концентрація власності й досягнення ефективності роботи підприємства у перспективі, а не одержання прибутку від тримання акцій у короткостроковому періоді. Велика розпорошеність акцій між дрібними акціонерами значно ускладнює ефективність управління компанією. Неможливість продати акції приватизованих підприємств на фондовому ринку через їх неліквідність загострює цю проблему;
- розвиток системи правових гарантій захисту інвестора за допомогою хеджування: застави майна та страхування інвестиційних ризиків;
- забезпечення ефективного управління державними корпоративними частками;
- формування ефективної прозорої системи банкрутства підприємств як засобу фінансового контролю з боку держави та кредиторів;
- поліпшення технологічної структури виробництва з використанням науково-технологічних досягнень світового рівня;
- сприяння повноцінному функціонуванню ринку матеріально-технічних ресурсів;
- державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень та розвиток конкурентних відносин між суб'єктами господарювання. [3, 100]
Дуже актуальною проблемою для всіх підприємств України, є вдосконалення оподаткування прибутку. Відомо, що частка податків у чистому доході підприємства (якщо при цьому врахувати, що частиною чистого доходу є також обов'язкові відрахування, включені у витрати) значно перевищує прийнятий у світі оптимальний рівень вилучень з даного джерела (30--35 %). Але не тільки в цьому -- сутність проблеми. Можна було б змиритися з відрахуванням з чистого доходу в розмірі, який перевищує оптимальний рівень (який досягає, скажімо, 50 %). Головна проб лема полягає в тому, що всі види відрахувань, які проводяться з доходів підприємства, знеособлюються, втрачають зв'язок з підприємством -- хоча деякі з відрахувань, тим часом, повинні його зберігати. Це стосується в першу чергу відрахувань на соціальне та медичне страхування. У всьому цивілізованому світі прийнято порядок, за якого під приємства за рахунок своїх доходів оплачують страхові листи, а створювані на цій ос нові страхові фонди використовуються для відшкодування відповідних затрат.
При ключовій ролі процесу формування прибутку динамічний розвиток виробництва неможливий без удосконалення системи розподілу прибутку. У 2006 році на виробничий розвиток було спрямовано 22% бюджетних коштів. Ця частка залишилася майже без змін у порівнянні з 2005 роком -- 22,66%, але скоротилася на 5,6% щодо 2003 року. Це негативно впливає на процес оновлення виробничих потужностей, впровадження нових технічних і технологічних досягнень.
Привертає увагу оцінка зв'язку між формою власності й результатами діяльності підприємств. В Україні ще не до кінця досліджено проблему впливу приватизації на показники прибутковості й продуктивності праці. На думку зарубіжних учених Праєра та Блекмана, у поведінці українських підприємств різних форм власності не спостерігається відмінностей, що піддаються оцінці, бо основні валові показники роботи підприємств як державного, так і недержавного секторів економіки за останні роки погіршувалися одночасно.
Для збільшення прибутку пропонується розробити такі заходи:
1. Основними джерелами збільшення суми прибутку є збільшення об'єму реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізація її на більш вигідних ринках збуту
2. Строге дотримання укладених договорів на виконання робіт. Особливо важливо підприємству, знайти замовників на виконання престижних і найпотрібніших для ринку робіт.
3. Проведення масштабної і ефективної політики в області підготовки персоналу, що є особливою формою вкладення капіталу.
4. Підвищення ефективності діяльності підприємства по збуту продукції. Перш за все, необхідно більше уваги уділяти підвищенню швидкості руху оборотних коштів, скороченню всіх видів запасів, добиватися максимально швидкого просування готових виробів від виробника до споживача.
5. Покращувати якість виконуваних робіт, що приведе до конкурентоспроможності і зацікавленості вибору даного підприємства замовниками робіт.
6. Так само не останню роль займає збільшення об'єму виробництва виконуваних робіт за рахунок більш повного використовування виробничих потужностей підприємства.
7. Скорочення витрат на виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, економічного використовування сировини, матеріалів, палива, електроенергії, устаткування
8. Скорочення невиробничих витрат і виробничого браку.
9. Застосування найсучасніших механізованих і автоматизованих засобів для виконання робіт.
Виконання цих пропозицій значно підвищить одержуваний прибуток на підприємстві.
Висновок
Розвиток ринкових відносин в економіці України потребує нових підходів до управління формуванням і розподілом прибутку. Тому й саме визначення прибутку зазнає певних змін. Не дивно, що в сучасних умовах серед вітчизняних та закордонних учених існують різні точки зору на це поняття.
На думку вченого І.А. Бланка, прибуток -- це втілений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності та є різ ницею між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності.
Якщо в результаті господарської діяльності збільшуються активи підприємства, то, виходячи з подвійного запису, збільшуються й пасиви, і якщо це не кредиторська заборгованість, то має місце приріст капіталу, або, іншими словами, прибуток. Останнє твердження ґрунтується на аналізі балансу під приємства, і прибуток розглядається як зростання капіталу.
На кожному підприємстві повинні передбачатися планові заходи щодо збільшення прибутку. Це досягається шляхом зниження витрат виробництва, поліпшенням якості продукції і використовування чинників виробництва.
Досягнення високих результатів роботи підприємства припускає управління процесом формування, розподілу і використовування прибутку. Управління включає аналіз прибутку її планування і постійний спосіб її збільшення.
Кожне підприємство, фірма перш, ніж почати виробництво продукції, визначає, який прибуток, який дохід воно зможе отримати.
Прибуток підприємства (фірми) залежить від двох показників: ціни продукції і витрат на її виробництво. Ціна продукції на ринку є слідством взаємодії попиту і пропозиції. Під впливом законів ринкового ціноутворення в умовах вільної конкуренції ціна продукції не може бути вищою або нижчою за бажанням виробника або покупця, вона вирівнюється автоматично. Інша справа - витрати на виробництво продукції - витрати виробництва. Вони можуть зростати або знижуватися залежно від об'єму споживаних трудових або матеріальних ресурсів, рівня техніки, організації виробництва і інших чинників. Отже, виробник має свій в розпорядженні безліч важелів зниження витрат, які він може привести в дію при умілому керівництві.
Отримання максимального прибутку є кінцевою метою будь-якої комерційної діяльності. Процвітаюче підприємство то, яке одержує стійкий прибуток від своєї діяльності (виробництво і реалізація продукції, здача в орендувати основних фундацій і ін.). Фінансові результати діяльності фірми характеризуються сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності. В умовах ринкових відносин підприємство повинне прагнути не тільки отримання максимального прибутку, але і до раціонального, оптимального використовування вже отриманого прибутку. Це дозволить не тільки утримувати свої позиції на ринку, але і забезпечити динамічний розвиток його виробництва в умовах жорсткої конкуренції.
Пошук резервів для підвищення ефективності використовування всіх видів наявних ресурсів - одне з найважливіших задач будь-якого виробництва. Виявляти і практично використовувати ці резерви можна тільки за допомогою ретельного фінансового економічного аналізу. Існують резерви збільшення прибутку і рентабельності. До них відносяться: збільшення об'єму виробництва і реалізації продукції, зниження питомої собівартості продукції і підвищення якості продукції.
Література
1. Агапова И.И. История экономической мысли. Курс лекций. - М.: Ассоциация авторов и издателей «Тандем». Издательство ЭКМОС, 1998г. - 158.
2. Базилевич В., Лук'янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій. -- К.: Четверта хвиля, 2000. -- 248 с.
3. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. - М.: Финансы и статистика, 2003 . -308
4. Бандурка О.М. Фінансова діяльність підприємства К. -- 2005. 416
5. Банківська енциклопедія/ За ред. Д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза. -К: Ельтон, 1993.-267
6. Банковское дело. Под редакцией Лаврушина О.И. - М.: Банковский и биржевой научно-консультационный центр, 1992 г.- 308
7. Бор М.3., Пятенко В.В. Стратегическое управление банковской деятельностью. - М.: "Приор", 1995 г. - 325
8. Будаговська Н. Мікроекономіка і макроекономіка. К. 2001
9. Будаговська С., Кілієвич О. та ін. “Мікроекономіка і макроекономіка”. К.: “Основи”. 2000.- 503.
10. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами. - М.: Финансы и статистика, 1996 г. - 408
11. Ватаманюк З., Панчишин С. Макро - мікроекономіка.К. 2001. 381.
Подобные документы
Визначення основних методів аналізу та планування прибутку підприємств. Дослідження факторного синтезу зміни рентабельності організації та пошук резервів щодо зростання доходу. Характеристика факторів, що впливають формування абсолютного розміру приходу.
статья [160,2 K], добавлен 05.10.2017Методико-теоретичні аспекти категорії рентабельності. Оцінка роботи підприємства ПП "Агропрогрес" по використанню можливостей збільшення обсягу реалізації продукції, прибутку і рентабельності та розробка заходів щодо використання виявлених резервів.
курсовая работа [189,9 K], добавлен 22.08.2011Особливості утворення і використання прибутку на підприємстві. Характеристика факторів, що впливають на розмір прибутку підприємства. Аналіз показників рентабельності виробництва: показники рентабельності – брутто, показники рентабельності – нетто.
реферат [15,6 K], добавлен 06.06.2010Види прибутку та механізм його формування. Суть прибутку та підходи до методики його визначення. Планування та прогнозування рентабельності у процесі діяльності ЗАТ "Полімер". Аналіз формування, розподілу і використання прибутку на підприємстві.
дипломная работа [124,8 K], добавлен 17.10.2011Поняття та суть рентабельності підприємства. Характеристика показників рентабельності. Основні заходи щодо підвищення прибутку підприємства. Напрямки зниження витрат підприємства. Аналіз діяльності та рентабельності підприємства ВАТ "М’ясокомбінат".
курсовая работа [51,9 K], добавлен 09.10.2012Теоретико-методологічні основи планування і аналізу прибутку та рентабельності підприємства: поняття, задачі, основні показники. Структура та технологічний процес на прикладі підприємства ТОВ "Валтекс-Гума". Заходи щодо збільшення ефективності діяльності.
курсовая работа [204,8 K], добавлен 23.11.2010Сутність прибутку у фінансово-господарській діяльності підприємства. Формування поняття прибутку. Основні показники прибутку та основні види розрахунку рентабельності. Основні принципи, напрямки і етапи розподілу та використання прибутку підприємства.
курсовая работа [65,9 K], добавлен 02.07.2011Аналіз реалізації продукції і прибутку від реалізації продукції, визначення резервів росту її обсягу. Ознайомлення з сучасними критеріями характеристики продукції, методики аналізу динаміки цих критеріїв. Аналіз прибутку і рентабельності підприємства.
курсовая работа [79,1 K], добавлен 12.07.2010Економічна суть та значення прибутку в умовах ринкової економіки. Основні показники прибутку та види розрахунку рентабельності, його значення і фактори впливу на нього. Економічні фактори, що впливають на розмір прибутку, шляхи та джерела його підвищення.
курсовая работа [727,9 K], добавлен 21.04.2011Валовий прибуток в системі узагальнюючих вартісних показників, його місце у механізмі формування прибутку підприємства на прикладі діяльності СООО "Обрій": аналіз виробництва продукції рослинництва і тваринництва; оцінка собівартості та рентабельності.
курсовая работа [161,9 K], добавлен 19.03.2011
