Особливості функціонування фірми на ринку досконалої конкуренції
Суть, функції та ознаки економічної конкуренції. Максимізація прибутку конкурентною фірмою. Загальний середній, граничний дохід і прибуток фірми. Варіанти рівноваги конкурентної фірми в короткостроковому періоді. Вивчення поняття чистої конкуренції.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.03.2012 |
| Размер файла | 143,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Особливості функціонування фірми на ринку досконалої конкуренції
Зміст
фірма конкуренція прибуток ринок
- Вступ
- 1. Конкуренція та досконала конкуренція в ринковій системі
- 1.1 Суть і функції економічної конкуренції
- 1.2 Поняття досконалої конкуренції та її ознаки
- 2. Особливості функціонування фірми на ринку досконалої конкуренції
- 2.1 Загальний середній, граничний доход і прибуток фірми в умовах досконалої конкуренції
- 2.2 Максимізація прибутку конкурентною фірмою
- 2.3 Варіанти рівноваги конкурентної фірми в короткостроковому періоді, довгострокова рівновага
- 2.4 Чиста конкуренція та ефективність
- 3. Дослідження цінової та виробничої політик фірми на ринку досконалої конкуренції, їх значення в економіці можливості застосування їх на практиці
- Висновки
- Використана література
Вступ
Здобувши державну незалежність, Україна розв'язує важливі завдання - формування культурного, політичного, наукового життя. Але надзвичайно важливе завдання є створення економіки, спроможної забезпечити гідне життя народові. Тому Україна здійснює перехід до ринкової економіки. В процесі цього переходу відбуваються глибокі зміни в різних сферах економічного життя. Однією з найвагоміших змін є те, що конкуренцію в роки незалежності почали розглядати, як важливий інструмент мікроекономічного аналізу.
Конкуренція - це боротьба між приватними товаровиробниками за вигідніші умови виробництва і збуту товарів; за капіталізму - боротьба між капіталістами за одержання найвищого прибутку. Конкуренція пов'язана з анархією виробництва і є характерною для всіх ступенів розвитку капіталізму. В епоху домонополістичного капіталізму панувала вільна конкуренція роздрібнених і порівняно невеликих підприємств. З переходу капіталізму в стадію імперіалізму вільна конкуренція змінюється пануванням монополій, що не усуває конкуренції, а загострює її. Запекла конкурентна боротьба між монополістичними об'єднаннями та середині їх, між монополіями і монополістичними підприємствами, а також між державами за ринки збуту та джерела сировини, за сфери прикладання капіталу.
Сьогодні ситуація конкуренцію розглядають, як принцип ринкової економіки; як ідеал ринкової структури. Теорія конкуренції посідає особливе місце в мікроекономічному аналізі.
Повніше досконала конкуренція розглядається у публікаціях західних економістів. До найвідоміших спеціалістів з даної проблематики можна віднести: Семюелсона П.А., Долана Є, Макконнелла К., Брю С., Котлера Ф., Піндайка Р., Фішера С.
Метою написання роботи виступає дослідження особливостей функціонування фірми на ринку досконалої конкуренції.
Виходячи з поставленої мети, в роботі необхідно вирішити наступні задачі:
1. Визначити суть і функції економічної конкуренції;
2. Розкрити поняття досконалої конкуренції та її ознаки;
3. Охарактеризувати загальний середній, граничний доход і прибуток фірми в умовах досконалої конкуренції;
4. Описати процес максимізації прибутку конкурентною фірмою;
5. Охарактеризувати варіанти рівноваги конкурентної фірми в короткостроковому періоді, довгострокова рівновага;
6. Визначити ефективність чистої конкуренції;
7. Провести дослідження цінової та виробничої політик фірми на ринку досконалої конкуренції, їх значення в економіці можливості застосування їх на практиці.
Об'єктом дослідження в роботі виступає фірма, що діє на ринку досконалої конкуренції.
Предметом дослідження виступає ринок досконалої конкуренції та його особливості.
1. Конкуренція та досконала конкуренція в ринковій системі
1.1 Суть і функції економічної конкуренції
Термін “конкуренція” з лат. concurrentia означає - змагання, суперництво.[6, с. 32] Існує безліч визначень конкуренції, деякі з них:
Конкуренція - це війна всіх проти всіх (Фрідріх Енгельс).
Конкуренція - це боротьба між капіталом за отримання максимального прибутку.
Конкуренція - боротьба між фірмами за один і той же сегмент ринку.
Конкуренція - суперництво між окремими особами, зацікавленими в досягненні певної мети кожний для себе.
Конкуренція - суперництво в який-небуть галузі, боротьба за досягнення кращих наслідків.
Можна зробити поспішний висновок, що конкуренція - це зло, але це не так. За Адамом Смітом, конкуренція - втихомирює егоїзм і регулює ціни, кількість.[10, c. 45]
Конкуренція має свої позитиви і негативи. До плюсів можна віднести те, що конкуренція - є двигуном економічного прогресу, є знаряддям інноваційного прогресу, знижує витрати на одиницю продукції, підбирає життєздатні фірми. До мінусів можна віднести те, що конкуренція - призводить до економічних криз виробництва, розорення і безробіття, призводить до хижацького використання ресурсів, інколи переростає у недобросовісну конкуренцію.
Перехід України до соціально-орієнтованої ринкової економіки передбачає створення необхідних умов для цивілізованої конкуренції. Все це вимагає регулювання ринкового механізму, зокрема, державної боротьби з монополією. Лише в цьому випадку конкуренція ефективно сприятиме піднесенню товарної форми господарювання.
Конкуренція від грецького "конкурро" значить «протистояння». Термін вважається близьким до слів “протиборство”, “змагання”. В економічному словнику-довіднику Мочерного С.В. зазначається, що конкуренція (від лат. сoncurere - зіштовхуюсь) - боротьба між товаровиробниками за вигідніші умови виробництва і збуту товарів та послуг, за привласнення найбільших прибутків; механізм стійкого регулювання пропорцій суспільного виробництва, дія якого є для товаровиробників зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, збільшення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва, форм і систем заробітної плати тощо. Дія інших економічних законів також відбувається у формі примусових сил конкурентної боротьби, в результаті чого конкуренція виступає важливою рушійною силою розвитку економічної системи, складовою частиною її господарського механізму[10, c. 48] Енциклопедичний словник Брокгауза визначає конкуренцію, як діяльність суперництва декількох осіб при досягненні однієї й тієї ж мети.
Ринкова конкуренція - це процес суперництва між виробниками, постачальниками і покупцями товарів, за найвигідніші умови їх виробництва та реалізації. З погляду сучасності під конкуренцією розуміють незалежні зусилля підприємців з метою досягнення прихильності до своєї продукції чи послуг зі сторони одних і тих же груп споживачів.
Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», прийнятий Верховною Радою України 18 лютого 1992 року, трактує, що «конкуренція - змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач" [1].
Природно, що конкуренція існує з часів виникнення суспільного виробництва. Найбільшого розвитку досягла при капіталізмі, стала невід'ємною складовою підприємництва. Конкуренція постійно заохочувалась, починаючи з ранніх періодів історії бізнесу. Ще Адам Сміт вважав, що багато проблем суспільства, включаючи соціально-економічні, можна вирішувати з допомогою активної конкуренції, коли надто амбіційні намагання одного підприємця будуть зведені нанівець низькими цінами або товарами кращої якості, запропонованими суспільству його конкурентами.
Конкуренція між виробниками являє собою тип взаємовідносин між виробниками з приводу встановлення цін і обсягів пропозиції товарів на ринку. Аналогічно можна визначити конкуренцію між споживачами як їхні взаємовідносини з приводу формування цін і обсягу попиту на ринку [3, c. 76].
Слово “сoncurrentia” в перекладі з латинської мови означає “змагання, суперництво”. Як економічна категорія конкуренція - це боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків” [3, c. 77]. Конкуренція виконує роль регулятора темпів і обсягів виробництва, спонукуючи виробника запроваджувати науково-технічні досягнення, підвищувати продуктивність праці, вдосконалювати технологію, організацію праці тощо.
Конкуренція є визначальним фактором впорядкування цін, стимулом інноваційних процесів (запровадження в виробництво нових винаходів та технологій). Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, запобігає диктату виробників-монополістів по відношенню до споживача.
Конкуренція виконує в ринковій економіці наступні функції [6, c. 60]:
- функція регулювання;
- функція мотивації;
- функція розподілу;
- функція контролю.
Функція регулювання. Для того, щоби утриматися в боротьбі, підприємець має пропонувати вироби, яким віддає перевагу споживач. Отже і фактори виробництва під впливом ціни спрямовуються в ті галузі, де в них відчувається найбільша потреба.
Функція мотивації. Для підприємця конкуренція означає шанс та ризик одночасно:
- підприємства, які пропонують ліпшу за якістю продукцію або виробляють її з меншими виробничими витратами, отримують винагороду в вигляді прибутку (позитивні санкції). Це стимулює технічний прогрес;
- підприємства, які не реагують на побажання клієнтів або порушення правил конкуренції своїми суперниками на ринку, отримують покарання в вигляді збитків або витісняються з ринку (негативні санкції).
Функція розподілу. Конкуренція не тільки включає стимули до вищої продуктивності, але і дозволяє розподіляти доход серед підприємств і домашніх господарств у відповідності з їхнім ефективним внеском. Це відповідає панівному в конкурентній боротьбі принципу винагороди за результатами.
Функція контролю. Конкуренція обмежує й контролює економічну потужність кожного підприємства. Наприклад, якщо монополіст може призначати єдино можливу ціну, то конкуренція надає покупцеві можливість вибору серед декількох продавців. Чим досконаліше конкуренція, тим справедливіше ціна [10, 62].
Деякі автори виділяють і інші функції конкуренції. Так, наприклад, вказують ще на таку функцію як вплив на процес ціноутворення. Особливість цієї функції в сучасних умовах виявляється у тому, що коло суб'єктів конкуренції відчутно змінилося, внаслідок чого провідною формою її стала олігополістична конкуренція, яка опосередковує ринкові зв'язки між потужними щодо фінансів і виробництва господарськими одиницями.
Ще одною економічною функцією конкуренції є стимулювання науково-технічного прогресу. Великі підприємств вкрай суперечливо впливають на розвиток науки та техніки. Досягши монопольного положення на ринку, велика господарська одиниця повільно реагує на вимоги науково-технічного прогресу до того часу, поки не відчує загрози втрати монопольного права на ринку збуту. Так, у США найнижча частка витрат на наукові дослідження в сумі продажу відрізняє концерни, які стали ринковими монополістами. Це було характерне для фірм “Ексон”, “АТТ”, “Дженерал моторс” та ін [15, c. 238].
Політика держави в області конкуренції спрямована на те, щоби конкуренція могла виконувати свої функції. Керівний принцип "оптимальної інтенсивності конкуренції" в якості цілей політики в області конкуренції передбачає, що:
- технічний прогрес швидко поширюється щодо виробництва (інновація під тиском конкуренції);
- підприємства гнучко адаптуються до зміни умов, наприклад, до потреб споживачів (адаптація під тиском конкуренції).
Масштаб інтенсивності конкуренції визначається тим, наскільки швидко переваги в прибутку втрачаються в результаті успішного відтворення інновацій конкурентами. В першу чергу це залежить від того, наскільки швидко конкуренти реагують на ривок вперед підприємства-піонера і наскільки динамічним є попит.
У відповідності з керівним принципом оптимальної інтенсивної конкуренції сприятливі умови для нормального функціонування суперництва з`являються тоді, коли в економіці існує "широка" олігополія з "помірною" індивідуалізацією продукції. "Вузька" олігополія із сильною індивідуалізацією продукції, навпаки, зменшує інтенсивність конкуренції.
В кожній ринковій економіці існує небезпека того, що учасники конкурентної боротьби спробують ухилитися від обов`язкових норм і ризику, пов`язаних з вільною конкуренцією, вдаючись, наприклад, до змови про ціни чи до імітації товарних знаків. Тому держава повинна видавати нормативні документи, які регламентують правила конкурентної боротьби.
- якість конкуренції;
- саме існування конкуренції;
- ціни і якість виробів повинні бути в центрі уваги конкуренції;
- запропонована послуга повинна відповідати ціні й іншим договірним умовам;
- захищені правовими нормами товарні знаки і марки допомагають покупцю розрізняти товари по їхньому походженню і своірідністі, а також судити про деякі їхні якості;
- обмежена за часом патентний захист і зареєстровані промислові зразки, а також зразки промислової естетики .
1.2 Поняття досконалої конкуренції та її ознаки
Хоча ціна й формується в процесі конкуренції серед всіх учасників ринку, але водночас кожен окремий продавець не здійснює жодного прямого впливу на ціну. Якщо продавець заправляє більш високу ціну, всі покупці відразу ж переходять до його конкурентів.
Якщо ж продавець заправляє більш низьку ціну, то він виявиться не в змозі задовольнити весь попит, який буде орієнтовано на нього, через його незначну частку на ринку, при цьому прямого впливу на ціну з боку цього конкретного продавця не відбувається.
Якщо продавець змушений згодитися з цінами, що переважають на ринку, то він може пристосуватися до ринку шляхом регулювання обсягу свого продажу. В цьому разі він визначає кількість, яку він розраховує продати за заданою ціною. Покупцеві також залишається тільки обрати, скільки він захоче отримати за заданою ціною.
Умови досконалої конкуренції визначаються наступними параметрами [3, c. 78]:
- велика кількість продавців і покупців, жоден з яких не має помітного впливу на ринкову ціну і кількість товару;
- кожен продавець виробляє однорідний продукт, який в жодному відношенні не відрізняється від продукту інших продавців;
- бар`єри для входу на ринок в довгостроковому аспекті або мінімальні, або взагалі відсутні;
- жодних штучних обмежень попиту, пропозиції або ціни не існує і ресурси - змінні фактори виробництва - мобільні;
- кожен продавець і покупець має повну й правильну інформацію про ціну, кількість продукту, витрати й попит на ринку.
Отже, зрозуміло, що жоден реальний ринок не задовольняє всім перерахованим умовам. Тому схема досконалої конкуренції має здебільшого теоретичне значення. Проте вона є ключем до розуміння більш реальних ринкових структур. Саме в цьому її цінність.
Для учасників ринку за умов досконалої конкуренції ціна - це задана величина. Тому продавець може лише вирішувати, яку кількість товару він захоче запропонувати за даною ціною. Це означає, що він одночасно акцептант ціни і регулятор кількості [6, c. 102].
Під досконалою (чистою) конкуренцією розуміють термін, який відповідає ринку, на якому жодна з фірм, чи жоден із споживачів не є достатньо могутніми, щоб вплинути на ринкову ціну. Результатом наукової абстракції є поняття досконалої конкуренції. Для нашого аналізу цей метод є дуже важливим.
Таким чином, конкуренція має ряд визначень, переваг і недоліків, і одним із видів конкуренції економісти виділяють досконалу конкуренцію.
Конкуренція називається досконалою (чистою), якщо [14, c .103]:
1. Існує дуже велика кількість ринкових агентів.
Основною рисою досконалої конкуренції являється наявність великої кількості незалежно діючих продавці, що звичайно пропонують свою продукцію на високоорганізованому ринку, або існує така значна кількість продавців і покупців, що жоден з них не може істотно вплинути на ціну, тобто стати монополістом. Прикладом є ринки сільськогосподарських товарів, фондова біржа і ринок іноземних валют.
2.Стандартизована продукція.
Конкурентні фірми виробляють однорідну продукцію, споживачеві байдуже у якого продавця купувати продукцію. На конкурентному ринку продукти фірм Б, В, Г, Д і так далі розглядаються покупцем, як точні аналоги продукту фірми А. В результаті стандартизації відсутня основа для нецінової конкуренції на основі розбіжностей в якості продукції, рекламі або стимулюванні збуту [14, c. 104].
3. Жодного контролю над ціною.
Ця характеристика випливає із двох попередніх. В умовах досконалої конкуренції кожна фірма виробляє настільки невелику частину від загального об'єму продукції, що збільшення чи зменшення випуску не буде давати відчутного впливу на загальну пропозицію, або, відповідно, ціну продукту. Тобто, окремий конкурентний виробник згоджується з ціною. Конкурентна фірма не може встановлювати ринкову ціну, але може тільки пристосуватися до неї. Інакше кажучи, окремий конкуруючий виробник знаходиться у владі ринку; ціна продукту є дана величина, на яку виробник не впливає. Фірма може одержати ту ж саму ціну за одиницю продукції, як при більшому, так і при меншому об'ємі виробництва. Встановлювати більш високу ціну, ніж існуюча ринкова, було б марно. Продавці на цих ринках не витрачають багато часу на розробку стратегії маркетингу, до тих пір, поки ринок залишається ринком досконалої конкуренції, роль маркетингових досліджень, діяльності по розробці товарів, політика цін, реклами, стимулювання збуту і інших заходів мінімальна.[14, c. 105]
4. Вільне входження в галузь і вихід з неї.
Нові фірми можуть вільно входити, а існуючі - вільно покидати досконало конкурентні галузі. Зокрема, не існує ніяких серйозних перешкод: законодавчих, технологічних, фінансових і інших, які могли б помішати виникненню нових фірм і збуту їхньої продукції на конкурентних ринках.
5. Наявність і доступність ринкової інформації.
За досконалої конкуренції необхідно, щоб споживачі фірми - виробника і власники ресурсів мали повне уявлення про відповідні економічні і технологічні умови. Споживачі повинні мати всю цінову інформацію. Фірми виробники також повинні мати доступ до будь-якої цінової чи технологічної інформації. Власники ресурсів повинні знати все про можливості своїх ресурсів. Всі мають рівну можливість брати участь в процесі купівлі-продажу, виробництва і збуту.
6. Висока мобільність ресурсів.
Досконала конкуренція вимагає того, щоб всі ресурси були повністю мобільними. Іншими словами, кожна ресурсна одиниця може входити в ринок чи виходити з нього, переключаючись з одного способу використання на інший і робити це достатньо швидко. Це означає, що:
- трудові ресурси можуть переміщуватися з регіону в регіон, з одного виду діяльності в інший;
- сировинні джерела не є монополізовані.
7. Раціональна поведінка ринкових об'єктів.
Це означає, що виробники і споживачі у своїй поведінці керуються інтересами максимальної вигоди [14, c .106].
Отже, досконала конкуренція має свої особливості (риси чи ознаки), що дає можливість вважати її важливим інструментом мікроекономічного аналізу.
Особливість досконалої конкуренції полягає в тому, що окрема конкурентна фірма не може відчутно вплинути на ринкову ціну, встановити ціну вище, ніж ринкова, оскільки на ринку існує дуже велика кількість інших продавців-конкурентів і покупці можуть придбати необхідну кількість цієї продукції у інших продавців за ринковою ціною. Отже, виробник не має можливості впливати на ціну і обмежений у використанні цінових методів конкуренції.
Ринкова ціна формується на ринку під впливом попиту і пропозиції. При цьому потреби у контролі за цінами з боку держави, в умовах чистої конкуренції підприємство повинно уважно вивчити попит споживачів, можливі його коливання. Важливою проблемою є пристосування виробника до цін. В умовах досконалої конкуренції виробник добре знає, що ціна не залежить від обсягу його виробництва; пропонувати більш високу ціну марно, зменшити ціну - означає зменшити прибуток. Однак виробник знає, що однакова ринкова ціна не зумовлює однакову норму прибутку. Пристосування до ціни означає досягнення таких витрат виробництва, які б забезпечували норму прибутку не нижче, ніж у конкурентів. Це примушує виробників вишукувати перспективні шляхи розвитку цієї галузі виробництва.
2. Особливості функціонування фірми на ринку досконалої конкуренції
2.1 Загальний середній, граничний доход і прибуток фірми в умовах досконалої конкуренції
Розглянемо особливості функціонування фірми в умовах досконалої конкуренції. Оскільки важливим показником ефективності функціонування фірми виступає її доход та прибуток, розглянемо особливості їх утворення в умовах досконалої конкуренції.
Дохід підприємства утворюється передусім від реалізації виробленого прибутку, тобто це грошова виручка від реалізації товарних фондів. Розрізняють такі види доходів фірми: звичайний, капітальний, дивідендний.
Звичайний дохід фірми формується за рахунок грошових надходжень від основної діяльності.
Капітальний дохід - це дохід фірми від перепродажу виробничих фондів, землі, майна та фінансових активів.
Дивідендний дохід - це дохід від акцій інших фірм, яким володіє фірма. Основним видом доходу фірми є звичайний дохід.
Валовий дохід - уся сума доходу фірми. Чистий дохід - це валовий дохід, без суми повних витрат, тобто це прибуток фірми.
Для характеристики доходу фірми важливим є показники середнього і граничного доходу, пов'язані із сукупним доходом.
Сукупний дохід, який одержує фірма, дорівнює ціні продукту (Р), помноженій на кількість реалізованого товару (Q) [3, c. 115]:
R = P * Q (2.1)
Сукупний дохід інколи позначається через R (Q), щоб показати, що його розмір залежить від обсягу випуску продукту (Q).
Граничний дохід MR - це приріст доходу (DR) як результат приросту виробництва на одну одиницю товару (DQ) [3, c .115]:
(2.2)
Середній дохід фірми AR - це дохід в середньому на одну одиницю проданого товару [3, c. 115]:
(2.3)
Середній дохід дорівнює ринковій ціні одиниці товару.
Суть прибутку (чистого доходу) як економічної категорії проявляється у його функціях: по-перше, він є критерієм господарської діяльності підприємства; по-друге, він здійснює розподіл чистого доходу нації; по-третє, він економічно стимулює підприємство.
Основна мета будь-якого підприємства - максимізація прибутку. Вона досягається шляхом зменшення середніх, повних, і граничних витрат підприємства при зростанні обсягу виробництва, тобто при підвищенні його ефективності.
У найбільш загальному вигляді економічну ефективність діяльності підприємства можна визначати ти через норму прибутку:
(2.4)
Чим вища норма прибутку, тим вища ефективність виробництва.
Значення норми прибутку полягає у тому, що вона є мірою корисності вкладення капіталу, ефективності його використання. Мета підприємця - це максимізація прибутку і мінімізація витрат, тому капітал спрямовується туди, де вища норма прибутку. Остання виступає регулятором інвестицій у виробництво.
У господарській практиці норма прибутку є виразником рентабельності виробництва: фірма, що має прибуток, є рентабельною, а та, у якої його нема, є нерентабельною, збитковою.
Розрізняють показники загального прибутку і чистого прибутку. Тому виділяють загальну і розрахункову рентабельність. Загальна рентабельність розраховується так:
(2.5)
Розрахункова рентабельність обчислюється інакше:
(2.6)
2.2 Максимізація прибутку конкурентною фірмою
Як відомо, мета кожної фірми - максимізація прибутку. Визначимо умови максимізації прибутку фірми в умовах досконалої конкуренції.
Прибуток - це різниця між сукупним доходом (TR) і сукупними витратами (ТС) за період продажу:
Прибуток = ТR - ТС (2.7)
Фірма прагне максимізувати прибуток, намагаючись максимізувати різницю між валовим доходом (ТR) і валовими витратами (ТС).
Максимізація прибутку - це максимізація різниці між валовим доходом і валовими витратами, тобто TR - TC.
Для конкурентної фірми валовий доход дорівнює ціні проданого товару (Р), помноженій на обсяг продажу (Q):
ТR = P *Q (2.8)
Оскільки конкурентна фірма - це фірма, що приймає ціну, а не встановлює її, ціна знаходиться поза впливом конкурентної фірми.
Тому конкурентна фірма може вплинути на величину валового доходу тільки змінюючи обсяг продажу.
Передбачається, що фірма враховує зміни величини витрат у процесі випуску продукції і вибирає той його обсяг, який дасть максимум прибутку, що і буде відповідати максимальній різниці (ТR - ТС).
Основні підходи до визначення максимізації прибутку [3, c .116]
1. Сукупний аналіз - використовує зіставлення сукупних величин
2. Граничний аналіз - використовує зіставлення граничних величин
Графік максимізації прибутку фірми за сукупним аналізом представлено на рис. 1.
Рис. 1. Графік максимізації прибутку конкурентною фірмою за сукупним аналізом [3, c .117]
Максимізація прибутку досягається, коли відрізок між TR і ТС найбільший (відрізок АВ (TR >TC), обсяг випуску Q*). Точки С і D - точки критичного обсягу випуску продукції, коли (ТС = TR).
Коли обсяги виробництва менші, ніж Q1, або більші ніж Q2, виробництво стає збитковим (ТС>TR).
При випуску Q*, що відповідає max прибутку, нахил кривої валових витрат (ТС) дорівнює нахилу кривої валового доходу (ТR').
Оскільки нахил кривої ТС - це граничні витрати (МС), а нахил кривої TR - це граничний доход (МR), то рівність нахилів цих кривих у точках, що відповідають обсягу виробництва Q*, означає і рівність їх граничних витрат і граничного доходу (тобто МС = МR).
На рис.2. представлено графік максимізації прибутку фірми за скупним аналізом.
Рис. 2. Графік максимізації прибутку конкурентною фірмою за граничним аналізом [3, c .118]
Обсяг виробництва Q*, який максимізує прибуток, визначається при умові рівності граничних витрат (МС) і граничного доходу (МR) в точці Е (точці максимізації прибутку).
MR = MC, (2.9)
MR= (2.10)
DTR = D(PQ) (2.11)
DTR = PDQ - вплив конкурентної фірми на ціну Р відсутній;
МR = P (DQ)/ DQ = P (2.12)
Тому граничною умовою для фірми, що максимізує прибуток на ринку досконалої конкуренції, буде:
Р = МС (2.13)
Фірмі варто виробляти певний обсяг продукції, якщо це приносить їй економічний прибуток, або якщо збитки будуть меншими, ніж у разі припинення виробництва. Економічний прибуток фірма отримуватиме тоді, коли валовий доход виявиться більшим, ніж сукупні витрати. Отже, якщо різниця між валовим доходом та сукупними витратами фірми при якомусь обсязі виробництва має позитивне значення, то фірмі краще виробляти продукцію, ніж припинити виробництво.
2.3 Варіанти рівноваги конкурентної фірми в короткостроковому періоді, довгострокова рівновага
Ринок називається досконало конкурентним, якщо:
- складається з багатьох конкуруючих продавців, що продають уніфіковану продукцію;
- кожна фірма має невелику питому частку ринку;
- фірми не цікавляться рішеннями своїх конкурентів, оскільки не розглядають їх як загрозу для своєї частки на ринку;
- всі знають про все, або інформацію про ціни, технології, витрати, доходи, прибутки можна отримати будь-кому і будь про кого;
- вхід на ринок та вихід з нього вільні [14, c. 101].
За умов досконалої конкуренції (perfect competition) ринкова ситуація характеризується поліполією, тобто великою кількістю продавців і покупців того самого товару. Зміни в ціні якогось продавця викликають відповідну реакцію тільки серед покупців, але не серед інших продавців.
Ринок відкритий для кожного. Рекламні кампанії за цих умов не є надто важливими, бо для продажу пропонуються тільки гомогенні (однорідні) товари, ринок є прозорим і відсутні будь-які переваги. На ринку з подібною структурою ціна - це задана величина.
Представимо варіанти рівноваги конкурентної фірми в короткостроковому періоді представмо на рис. 3. та 4. [3, c. 118-119]
Рис. 3. Графік рівноваги конкурентної фірми в короткостроковому періоду (конкурентна фірма на ріні самоокупності)
Для конкурентної фірми, що отримує прибуток (рис. 3.) ринкова ціна (Р) на продукцію фірми більша, ніж середні витрати на її виробництво АС при тому його обсязі (Q*), який максимізує прибуток. Фірма отримує економічний прибуток:
Прибуток = (Р - АС) · Q* (2.14)
Рис. 4. Графік рівноваги конкурентної фірми в короткостроковому періоду (конкурентна фірма, що отримує прибуток)
Для конкурентної фірми на рівні самоокупності (рис. 4.) ринкова ціна (Р) на продукцію фірми дорівнює мінімальним середнім витратам (АС) при обсязі випуску Q*. Це дозволяє їй лише покрити витрати. Фірма отримує нульовий економічний прибуток.
Р = МС = min AC (2.15)
Розглянемо позицію конкурентної фірми, що несе збитки.
Для конкурентної фірми, що несе збитки (рис. 5.) ринкова ціна (Р) нижча за мінімально можливі середні витрати (АС) при обсязі випуску продукції Q* (AC>P), фірма не покриває свої витрати на виробництво продукції і несе збитки, розміром:
Збитки = (АС - Р) * Q* (2.16)
Рис. 5. Конкурентна фірма, що несе збитки
Для конкурентної фірми, що мінімізує збитки (рис. 6.), ринкова ціна (Р) нижча за мінімально можливі середні витрати (АС) при обсязі випуску продукції (Q*)(P<АС), але перевищує мінімум середніх змінних витрат (АVC) при цьому ж обсязі випуску (Р>АVС). Мінімізуючи збитки, фірма коригує обсяг випуску продукції таким чином, щоб він був встановлений відповідно до точки (Р=МС), що забезпечить їй покриття змінних витрат (АVС) і частково постійних витрат (FC) [3, c .120].
Рис. 6. Рівновага конкурентної фірми в короткостроковому періоді.
Якщо ринкова ціна (Р) буде нижчою, ніж мінімальні змінні витрати (АVС), фірма припинить виробництво (рис. 7.).
Рис. 7. Конкурентна фірма, що припиняє виробництво
Ціна припинення виробництва:
Р = МС = min AVC (2.17)
Досконало конкурентна фірма виробляє продукцію на довгостроковому інтервалі тільки у тому випадку, коли ціна Р буде не нижчою, ніж довгострокові середні витрати (LAC) (рис 8.) [3, c .120].
Рис. 8. Рівновага конкурентної фірми в довгостроковому періоді
LMC - довгострокові граничні витрати.
LAC - довгострокові середні витрати.
Довгостроковий період - це період, достатній для входу нових фірм у галузь або виходу з галузі. В довгостроковому періоді всі види витрат розглядаються як змінні витрати; в довгостроковому періоді фірми можуть як збільшувати, так і зменшувати масштаби виробництва; в галузь можуть ввійти нові фірми, частина фірм може покинути галузь [3, c.120].
Конкурентна фірма знаходиться в стані короткострокової рівноваги, коли при рівноважному обсязі випуску продукції ціна Р дорівнює граничним витрата там МС, і тоді досягається ефективність розподілу.
Р = МС.
Конкурентна фірма знаходиться в стані довгострокової рівноваги, коли при рівноважному обсязі випуску продукції ціна (Р) дорівнює граничним витратам (МС), а також дорівнює середнім сукупним витратам (АС). Коли це відбувається фірма також досягає виробничої ефективності:
Р = МС = АС (2.18)
2.4 Чиста конкуренція та ефективність
Розглядаючи попереднє питання, ми з'ясували, що рівновага у довготерміновому періоді при встановленні такої рівності:
MR = P = MC = ATC.
Конкурентна фірма може мати економічний прибуток лише у короткотерміновому періоді. У довготерміновому періоді вона просто покриватиме свої витрати.
Більшість дослідників сходяться на тому, що чиста конкуренція найбільше відповідає вимогам ефективності суспільного виробництва. Про ефективність тієї чи іншої моделі ринку можна судити, виходячи з того, як вона виконує покладені на неї головні функції. Оскільки ресурси суспільства завжди обмежені, то ефективнішою вважається та система, яка, з одного боку, виробляє необхідний продукт при найменших витратах, а з іншого - забезпечує оптимальний розподіл обмежених ресурсів між галузями та окремими виробництвами.
Відповідно виділяють ефективність виробництва та ефективність розподілу ресурсів.
Економіка конкурентних цін спрямована на розподіл обмежених ресурсів, що є у розпорядженні суспільства, таким чином, щоб максимізувати задоволення потреб [6, c. 151].
Ефективність виробництва конкурентного ринку реалізуються в тому, що зрештою ціна встановлюється на рівні мінімальних середніх витрат. Це означає, що споживачі одержують потрібні товари за найнижчими з усіх можливих цін при існуючій технології виробництва.
Конкурентна фірма керуючись мотивами максимізації прибутку, буде залучати ресурси та виробляти кожен товар до тієї точки, в якій ціна зрівняється з граничними витратами. Це означатиме, що ресурси роз приділено найефективніше.
Разом з тим, було б помилкою ідеалізувати конкурентний ринок, надаючи йому нехарактерних властивостей. Передусім слід мати на увазі, що конкурентний ринок через структуру виробництва лише дзеркально відображає структуру доходів суспільства.
Конкурентна фірма орієнтована виробляти те, що у неї купують. Якщо у суспільстві склалася викривлена структура доходів на користь заможних за рахунок бідних, то ринок чистої конкуренції буде готовий запропонувати за найнижчими цінами предмети розкоші, зате в обмеженій кількості пропонуватиме товари першої необхідності. Розв'язати цю суперечність ринок просто нездатний. Обмеженість ринкового механізму саморегулювання проявляється проявляється також у тому, що він готовий пропонувати лише ті продукти, які можуть бути кимось оплачені. Фірма не стане виробляти товари громадського користування, за які немає можливості отримати відшкодування від споживача. Тому ринковий механізм у сучасній економіці завжди доповнюється державним регулюванням.
Орієнтація на безпосередню максимізацію прибутку конкурентної фірми досить часто унеможливлює оптимальне поєднання поточних та перспективних цілей. Однак попри всі обмеження конкурентний ринок слід визначити найефективнішою моделлю ринку.
3. Дослідження цінової та виробничої політик фірми на ринку досконалої конкуренції, їх значення в економіці можливості застосування їх на практиці
З`ясуємо виробничу і цінову поведінку фірми в короткостроковому періоді часу. У короткостроковому періоді конкурентна фірма має незмінні виробничі потужності і максимізує свої прибутки або мінімізує збитки. Тобто, існує два підходи до визначення рівня виробництва, за якого конкурентна фірма максимізує свої прибуток або мінімізує збиток.
Перший передбачає порівняння загального виторгу (TR) і загальних витрат (TC). Ринкова ціна на продукт становить перед конкурентними виробниками три запитання: Чи варто взагалі виробляти? Якщо виробляти, то яку кількість? Чи принесе виробництво економічний прибуток? Короткі відповіді можна отримати з таблиці 1. [15, c. 240]
Таблиця 1. Відповіді на основі питання фірми при її функціонуванні в короткостроковому періоді
|
Принципи порівняння TR і TC |
Принципи порівняння МR і МC |
||
|
Чи треба фірмі виробляти? |
Так, якщо TR > TC або TR < TC на величину, меншу за TFC |
Так, P > =AVC |
|
|
Яка кількість продукції повинна вироблятись, щоб максимізувати прибуток? |
Виробляти таку к-сть, коли пере-вищення TR над TC максимальне або, коли перевищення TC над TR мінімальне. При-чому це пере-вищення менше, ніж TFC |
Виробляти тоді, коли MR = P = MC |
|
|
Чи принесе виробництво економічний прибуток? |
Так, якщо TR > TC ні, якщо TC > TR |
Так, якщо P > ATC ні, якщо ATC > P |
Отже, як бачимо правильна відповідь на запитання “Чи варто взагалі виробляти?” така: фірмі варто виробляти у короткостроковому періоді, якщо вона може:
1) одержати прибуток;
2) зменшити збитки порівняно з її постійними витратами.
Правильна відповідь на друге запитання: “Скільки продукції виробляти?” така: у короткостроковому періоді фірмі варто виробляти обсяг продукції, за якого вона максимізує прибутки.
Для дослідження поведінки фірми в короткостроковому періоду розглянемо умовний приклад.
У табл. 2. [15, c. 247] представлено обсяги виробництва фірми за умови різних цін, що ілюструють поведінку фірми в умовах досконалої конкуренції.
З'ясуємо випадок максималізації прибутку. Ринкова ціна становить 131 грн. за одиницю продукту, якого фірма може виробляти будь-яку кількість. Загальний дохід відображає різні рівні виробництва. Крім того, ми маємо: загальні постійні витрати, загальні змінні витрати, загальні витрати (що є сумою загальних постійних витрат і загальних змінних витрат). І, нарешті, такий економічний прибуток, що є різницею між загальним доходом і загальними витратами за різних рівнів виробництва. Маємо всі необхідні дані, щоб зробити певні узагальнення.
Фірма максимізує прибутки, виробляючи такий обсяг продукції, за якого загальний виторг перевищує загальні витрати на найбільшу величину. У нашому прикладі величина прибутку у випадку максималізації прибутку становить 299 грн. за обсягом виробництва 9 одиниць.
Таблиця 2. Обсяг виробництва фірми (за ціни: 1) - 131грн, 2) - 81грн, 3) - 71грн) [25, c. 247]
|
Обсяг випуску Q |
Загальні постійні витрати, грн, TFC |
Загальні змінні витрати, грн,TVC |
Загальні витраті, грн, TC |
Ціна 1- Загальний виторг , грн, TR |
При буток, грн, EP |
Ціна 2 - Загальний виторг , грн, TR |
При буток, грн, EP |
Ціна 3 - Загальний виторг , грн, TR |
При буток, грн, EP |
|
|
0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 |
100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 |
0 90 170 240 300 370 450 540 650 780 930 |
100 190 270 340 400 470 550 640 750 880 1030 |
0 131 262 393 524 655 786 917 1048 1179 1310 |
-100 -59 -8 +53 +124 +185 +236 +277 +298 +299 +280 |
0 81 162 243 324 405 486 567 648 729 810 |
-100 -109 -108 -97 -76 -65 -64 -73 -102 -151 -220 |
0 71 142 213 284 355 426 497 568 639 710 |
-100 -119 -128 -127 -116 -115 -124 -143 -182 -241 -320 |
Припустімо, що витрати залишаються незмінними, але ціна за одиницю впала з 131 грн. до 81 грн.. За цієї ціни будь-який рівень буде збитковим. Однак фірма не закривається. В цьому випадку фірма зведе до мінімуму свої збитки, тому що отримає загальний дохід, достатній для відшкодування всіх загальних змінних витрат, а також значної частини загальних постійних витрат. З виробництва 6-ти одиниць загальний виторг становить 486 грн.; цього достатньо для покриття змінних витрат (450 грн.) і вагомої частки - 36 грн. - постійних витрат. Очевидно, що краще втратити 64 грн., ніж 100 грн., коли продукцію взагалі не виробляють. Отже, збитки буде мінімізовано за виробництва у випадку, коли загальні витрати перевищують загальний виторг на мінімальну величину і є меншими за загальні постійні витрати.
Припустімо, що ринкова ціна становить 71 грн.. За будь-якого обсягу продукції збитки перевищуватимуть постійні витрати у сумі 100 грн, які є збитками фірми у випадку припинення виробництва. Розглядається випадок закриття фірми. Отже, якщо загальний виторг не перевищує загальних змінних витрат за будь-якого обсягу виробництва, фірма мінімізуватиме збитки призупинивши виробництво продукту.
Другий підхід до визначення того, який обсяг продукції захоче запропонувати конкурентна фірма, - обчислити і порівняти суми, на які кожна додаткова одиниця продукції збільшить загальний виторг і загальні витрати. Фірмі треба порівняти граничний виторг і граничні витрати кожної наступної одиниці продукції. Необхідно пам'ятати правило: максимальний прибуток досягається на тому рівні випуску продукції, де ціна дорівнює граничним витратам, але це правило P = MC є просто частковим випадком правила MR =MC.
Розглянемо приклад, що ілюструє поведінку фірми в умовах досконалої конкуренції (табл. 3.) [15, c. 249].
Таблиця 3. Обсяг виробництва фірми [15, c .249]
|
Q |
Середні постійні витрати грн, AFC |
Середні змінні витрати грн, AVC |
Середні загальні витрати грн,ATC |
Граничні витрати грн,MC |
Ціна= гранич-ний виторг, грн,MR |
Сумарний ек. прибу-ток(+) або збиток(-), грн, EP |
2 грн MR |
грн, EP |
3 грн MR |
грн EP |
|
|
0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 |
100 50 33.33 25 20 16.67 14.29 12.5 11.11 10 |
90 85 80 75 74 75 77.14 81.25 86.67 93 |
190 135 113.33 100 94 91.67 91.43 93.75 97.78 103 |
90 80 70 60 70 80 90 110 130 150 |
131 131 131 131 131 131 131 131 131 131 131 |
-100 -59 -8 -53 +124 +185 +236 +277 +298 +299 +280 |
81 81 81 81 81 81 81 81 81 81 81 |
-100 -109 -108 -97 -76 -65 -64 -73 -102 -151 -220 |
71 71 71 71 71 71 71 71 71 71 71 |
-100 -119 -128 -127 -116 -115 -124 -143 -182 -241 -320 |
Припустімо з початку, що ринкова ціна, а отже, і граничний виторг, дорівнює 131 грн. Ціна, або граничний виторг, перевищує граничні витрати для кожної з перших дев'яти одиниць продукції. Однак десяту одиницю не слід виробляти, бо вона більше додає до витрат (150 грн.), ніж до виторгу (131 грн.). Розрахунок сумарного економічного прибутку наступний:
ЕР = (MR - ATC) * Q (3.1)
Розрахунок економічного прибутку на одиницю продукції наступний:
EP/Q = MR - ATC (3.2)
Припустімо, що ринкова ціна становить 81 грн., а не 131 грн.. За обсягу виробництва понад 6 одиниць, граничні витрати перевищують граничний виторг. Отже фірма повинна виробляти 6 одиниць продукції. Розглянуто випадок мінімізації збитків. Розрахунок збитку (Z) наступний:
Z = (MR - ATC) * Q (3.3)
Припустімо тепер, що ринок встановлює ціну лише у 71 грн. Тепер фірмі вигідніше припинити виробництво, бо за жодного обсягу продукції фірма не може покращити свої середні змінні витрати. Тому найкраще для фірми - закрити підприємство.
Для визначення ціни і обсягу продукції дані про загальну величину пропозиції треба порівняти із даними про загальну величину попиту. Якщо величина загальної пропозиції рівна загальному попиту то на перетині цих кривих встановлюється рівноважна ціна.
З`ясуємо виробничу і цінову поведінку фірми в довгостроковому періоді часу. У довгостроковому періоді фірма вносить зміни, які неможливо здійснити в короткостроковому періоді часу. У довгочасовому плані фірми, які працюють в галузі, можуть скоротити або розширити свої виробничі потужності. Крім того, число фірм в галузі може збільшуватись або зменшуватись залежно від того, вступають нові фірми у галузь чи залишають її існуючі фірми. Виникає питання: як ці довгострокові пристосування або зміни впливають на визначення фірмою ціни і обсягу виробництва продукції, а також на формування конкурентної рівноваги в довгостроковому плані?
У довгостроковому плані максимальний економічний прибуток фірма отримує тоді, коли ціна (Р) рівна її довгостроковим граничним витратам (LRMC). Збитки спричинятимуть вихід фірм з галузі доти, доки ціна продукту знову не покриватиме витрати на одиницю продукції.
Якщо в певній галузі є економічний прибуток і він більший, ніж в інших галузях, то ця галузь буде привабливішою для інших фірм. Інвестори фінансуватимуть створення нових підприємств у цій галузі, щоб отримати економічний прибуток. Це означає, що в ній фірми отримують додатній економічний прибуток [15, c .250].
Якщо економічний прибуток в галузі набуває від`ємного значення, то фірми не відшкодовують повністю свої економічні витрати. Вони будуть змушені залишати неприбуткову галузь і шукати більш вигідні галузі для вкладання коштів.
Якщо в галузі економічний прибуток рівний нулю, то фірми не мають стимулу для входження в галузь або виходу з неї. Кожна фірма покриває свої економічні витрати і не зацікавлена в тому, щоб залишити галузь. Не існує також стимулу для вступу нових фірм у галузь, оскільки вони не можуть отримати в ній більше, ніж в інших галузях. У такому випадку кількість фірм в галузі буде стабільною і це означає, що галузь знаходиться в рівновазі або у спокої [15, c .250].
Отже, рівність ціни та мінімальних середніх загальних витрат у довгостроковому періоді означає, що конкурентні фірми використовуватимуть найефективніші доступні технології та призначатимуть найнижчу ціну, сумісну з їх витратами виробництва; рівність ціни і граничних витрат означає, що ресурси буде розподілено відповідно до смаків та уподобань споживачів.
Значення досконалої конкуренції в мікроекономічному аналізі.
Розглянуту вище ринкову структуру можна віднести до ідеальної. Досконала конкуренція не описує які-небудь реально існуючі ринки, а представляє ідеальний тип ринкової структури. Звичайно, термін “ідеальна ринкова структура” означає не те, що ця структура є гарною, а те, що вона існує як абстрактна ідея. До ідеальних ринкових структур, що існують реально, можуть тільки наближатися.
Дотримання всіх, вище вказаних, умов на практиці досягнути дуже важко. Так, товари не можуть бути цілком однаковими з позиції споживача, адже великий вплив на його рішення справляє те, в якому місці продається товар, як він запакований, яка його ціна. Відсутність бар`єрів для входження в галузь є також нездійсненою у чистому вигляді. Держава надає виробникам ліцензії для певних видів діяльності, великі переваги для започаткування справи велике виробництво має перед середнім і дрібним. А головне - виникають і існують домовленості як між виробниками, так і між споживачами.
Отже, можна твердити, що ідеальних ринкових структур у світі не існує. У ХІХ ст. Л. Вальрас твердив, що “Теорія вільної конкуренції стає різновидом утопії, оскільки вона, як раніше, зображає економіку у вигляді сукупності численних дрібних виробництв, якою економіка вже давно не є”.[15, c. 251] Подібну оцінку досконалої конкуренції дав і В. Лєонт`єв: “Вільна конкуренція і автоматизм нині стали легендою”[15, c .251]. Проте, на нашу думку, це аж ніяк не означає, що аналіз досконалої конкуренції є недоцільний.
Виникає питання: Яке значення має аналіз моделі досконалої конкуренції для мікроекономіки?
Значення полягає у наступному:
- аналіз досконалої конкуренції розкриває, як би розміщувалися ресурси і встановлювалась ціна, якби не було ніяких ринкових недосконалостей - диференціації продуктів, немобільності ресурсів, поганого знання ринку;
- аналіз досконалої конкуренції описує декілька галузей економіки;
- аналіз досконалої конкуренції - це найпростіша ситуація, для дослідження якої можна застосувати поняття доходу і витрати. Досконала конкуренція є зрозумілим і виразним відправним пунктом для будь-якої дискусії про визначення ціни та обсягу виробництва.
- аналіз досконалої конкуренції показує шлях до найефективнішого розміщення ресурсів за певних умов чи обмежень.
- аналіз досконалої конкуренції допомагає нам вивчити таку економічну систему, в якій рух товарів, послуг і ресурсів є безперешкодним.
- аналіз досконалої конкуренції дозволяє побудувати точні моделі, які демонструють всі альтернативи відносно обсягу випуску продукції та рівня цін. Досконала конкуренція є моделлю ринку, яка допомагає нам вивчити і оцінювати, що відбувається в реальному світі.
- аналіз досконалої конкуренції пропонує нам стандарт або зразок, з яким можна порівнювати і оцінювати ефективність реальної економіки.
Таким чином, досконала конкуренція - ідеальна структура ринку, яка має вагоме аналітичне і деяке практичне значення.
Найбільша відповідність теоретичної моделі досконалої конкуренції є ринки сільськогосподарських товарів, фондова біржа і ринок іноземних валют.
Висновки
З точки зору функціонування ринку та «питомої ваги» на ньому виробників економісти розрізняють чотири досить несхожі ринкові структури: досконала конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія, досконала монополія.
Під досконалою конкуренцією розуміють термін, який відповідає ринку, на якому жодна з фірм чи споживачів не є достатньо могутніми, щоб вплинути на ринкову ціну.
Досконала конкуренція - це конкуренція, для якої характерні велика кількість конкурентів-виробників і конкурентів-покупців, вільний доступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності. Тобто це економічне суперництво між великою кількістю дрібних та середніх підприємств, які виробляють однорідну продукцію, мають рівний доступ до інформації, абсолютну мобільність матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Ні одна із фірм не може впливати на ринкову ціну. Більш повною мірою ознакам досконалої конкуренції відповідають деякі ринки сільськогосподарської продукції (пшениці, кукурудзи), а також деякі фінансові ринки. З точки зору суспільства досконала конкуренція є стандартом, за яким оцінюється ефективність реальної економіки. Вона включає всі форми дискримінації споживачів, розподіляє ресурси відповідно до їх смаків, найефективніше. Дана структура дозволяє побудувати точну модель поведінки фірм на шляху до максимілізації прибутку. В умовах чистої конкуренції в довгостроковому періоді ціна встановлюється на рівні мінімуму середніх витрат виробництва. Тобто фірми використовують найефективніші технології і визначають найнижчу з можливих цін.
Досконала конкуренція існує за таких умов: велика кількість ринкових агентів, фірм; однорідність продукції; мала частка контролю над цінами з боку фірм; вільний вхід і вихід в галузі; наявність і доступність ринкової інформації; висока мобільність ресурсів; раціональна поведінка ринкових суб'єктів.
Математично досконала конкуренція означає, що функція залежності ціни від обсягу пропозиції (виробництва) фірми є сталою.
Економісти розглядають ціни і випуск продукції у короткостроковому і довгостроковому періодах часу.
У короткостроковому періоді часу існує два підходи до визначення виробництва. Перший підхід: співставлення загального виторгу із загальними витратами. Другий підхід: співставлення граничного виторгу із граничними витратами. Існує три випадки, де у першому випадку фірма максимізує свій прибуток, якщо виробляє продукцію. У другому випадку мінімізує збитки, якщо виробляє продукцію. У третьому - фірма мінімізує збитки, якщо закриває підприємство.
У довгостроковому періоді входження фірм у конкурентну галузь усуватиме економічні прибутки, а вихід фірм із галузі ліквідуватиме збитки, тому ціна дорівнюватиме мінімальним середнім загальним витратам.
Абстрактна модель досконалої конкуренції є ідеальною моделлю ринку, яка має вагоме аналітичне і практичне значення. Для сучасної економіки характерна “недосконала конкуренція”.
Практичне значення ідеальної абстрактної моделі функціонування фірми в умовах досконалої конкуренції в макроекономіці може застосовуватися для опису декількох галузей економіки (найбільша відповідність теоретичної моделі досконалої конкуренції є ринки сільськогосподарських товарів, фондова біржа і ринок іноземних валют), для дискусії про визначення ціни та обсягу виробництва, аналіз досконалої конкуренції дозволяє побудувати точні моделі, які демонструють всі альтернативи відносно обсягу випуску продукції та рівня цін, аналіз досконалої конкуренції пропонує нам стандарт або зразок, з яким можна порівнювати і оцінювати ефективність реальної економіки.
Використана література
1. Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції, у підприємницькій діяльності», прийнятий Верховною Радою України 18 лютого 1992 року.
2. Архієреєв С.І., Деркач М.М., Козуб Д.А., Максименко Я.А., Решетняк Н.Б. Мікроекономіка: Навч. посіб. для студ. екон. спец./Національний технічний ун-т "Харківський політехнічний ін-т"/Сергій Ігоревич Архієреєв (ред.). -- Х.: НТУ "ХПІ", 2003. -- 176с.
3. Базелінська О.В., Мініна О.Я. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл.. -- К.: Центр навчальної літератури, 2004. -- 350с.: рис. -- (Економіка).
4. Базилевич В.Д., Попов В.М., Базилевич К.С., Найдич Н.М., Гражевська Н.І. Економічна теорія: політекономія: Підручник/В.Д. Базилевич (ред.). -- 5. вид., стер. -- К.: Знання-Прес, 2006. -- 615с.
Подобные документы
Предмет і метод мікроекономічного аналізу. Конкурентна фірма продає свою продукцію на ринку досконалої конкуренції. Мета діяльності конкурентної фірми - максимізація прибутку. Модель пропозиції конкурентної фірми, її раціональної економічної поведінки.
контрольная работа [536,5 K], добавлен 09.11.2004Суть та ознаки монополістичної конкуренції. Основні теоретичні концепції. Рівновага фірми у короткостроковому періоді. Необхідність та принципи нецінової конкуренції. Діяльність фірм на ринку монополістичної конкуренції в Україні. Крива попиту фірми.
курсовая работа [324,1 K], добавлен 03.12.2014Ознаки монополії як складової ринку, її проблеми та причини виникнення. Криві попиту конкурентної фірми і монополії, середній виторг та максимізація прибутку. Визначення монополістом ціни й обсягу виробництва. Ефективність антимонопольного законодавства.
курсовая работа [235,3 K], добавлен 27.09.2011Моделювання поведінки споживача. Явні та неявні витрати фірми на ринку. Пропонування і рівновага на ринках капіталу і землі. Оптимізація обсягів виробництва фірми в умовах досконалої конкуренції. Галузеве пропонування в умовах досконалої конкуренції.
курсовая работа [339,8 K], добавлен 25.04.2012Визначення і дослідження сутності ринку, інфраструктури ринкового господарства, механізму функціонування ринку. Характеристика ринкової інфраструктури України в сучасних умовах. Основні ознаки ринку, сутність та аналіз поведінки фірми-монополіста.
курсовая работа [368,6 K], добавлен 23.02.2011Дослідження короткострокової і довгострокової рівноваги фірми. Аналіз розділення витрат на постійні і змінні у короткостроковому періоді функціонування фірми. Визначення лінійної функції пропозиції та еластичності попиту. Розрахунок прибутку підприємства.
контрольная работа [154,6 K], добавлен 02.04.2010Визначення змін у стані рівноваги в різних ринкових структурах. Встановлення ціни на товар в умовах досконалої конкуренції, чистої монополії, олігополії та монополістичної конкуренції. Практичний аналіз моделювання поведінки споживача на ринку товарів.
курсовая работа [854,9 K], добавлен 19.07.2016Головні особливості моделювання поведінки споживача. Явні та неявні витрати фірми на ринку монополії. Оптимізація обсягів виробництва фірми в умовах досконалої конкуренції, галузеве пропонування. Загальний погляд на ефективність ринку з конкуренцією.
курсовая работа [810,0 K], добавлен 03.01.2014Економічна сутність і функції конкуренції як категорії ринкової економіки. Поняття та характерні особливості досконалої та недосконалої, цінової та нецінової, сумлінної та несумлінної конкуренції. Моделювання поведінки фірми на ринку товарів та послуг.
курсовая работа [620,0 K], добавлен 27.03.2011Основні ознаки та умови ринку монополістичної конкуренції. Сутність та передумови розвитку нецінової конкуренції. Виштовхування з ринку слабших суперників або проникнення на вже засвоєний ринок. Диференціація продукту, а також його вдосконалення.
курсовая работа [207,1 K], добавлен 19.02.2013
