Використання системи національних рахунків в практиці управління економікою країни

2) обґрунтування темпів зростання суспільного виробництва за рахунок підвищення ефективності використання основних фондів, капітальних вкладень та фонду нагромадження;

3) обґрунтування фонду споживання та даних про розвиток невиробничої сфери економіки.

Згідно з першим методом розрахунків спочатку визначають за прогнозними балансами трудових ресурсів і ринку праці чисельність зайнятих у матеріальному виробництві, фонд їхнього робочого часу і можливе зростання продуктивності праці за основними факторами, що впливають на це зростання. Обсяги суспільного продукту й національного доходу обчислюють як результат множення чисельності зайнятих у матеріальному виробництві на продуктивність їхньої праці.

Другим методом розрахунків є обґрунтування темпів зростання виробництва суспільного продукту і національного доходу через можливу динаміку основних виробничих фондів, капітальних вкладень у виробничу сферу, зрушень у нагромадженні й показників їх використання (фондовіддачі або фондомісткості).

Суть третього методу полягає у визначенні зростання виробництва, виходячи з необхідності досягнення певних рівнів у галузі споживання населення. З цією метою розраховують фонд споживання на основі попиту населення та його структури, необхідного нагромадження предметів споживання і визначення обсягу продукції II підрозділу, а через нього і співвідношення між обома підрозділами суспільного виробництва.

Узгодивши три викладені вище розрахунки, визначають основні прогнозні макроекономічні показники: суспіль ний продукт, національний доход, валовий обсяг продукції кожної з великих галузей економіки.

На наступних етапах обґрунтування показників суспільного продукту і національного доходу використовують виробничий і розподільний методи, а також метод кінцевого використання, що випливають з методики розрахунків балансів суспільного продукту і національного доходу.

За виробничим методом суспільний продукт визначають за місцем його виробництва як суму валової продукції галузей матеріального виробництва. За його допомогою ви являють також складові частини суспільного продукту - фонд відшкодування і суму чистої продукції, а також їх соціальну структуру. Розрахунки цих показників здійснюються за галузями матеріального виробництва з урахуванням специфіки й особливостей кожної з них.

Національний доход, обчислений за виробничим методом як сума чистої продукції галузей матеріального виробництва, називають виробленим. Це - новостворена вартість, що розпадається на вартість необхідного та додаткового продуктів.

Національний доход, визначений як сума первинних доходів працівників матеріального виробництва і підприємств усіх форм власності або як сума кінцевих доходів держави, підприємств усіх форм власності і населення, називають розподіленим. Він утворюється внаслідок розподілу і перерозподілу доходів, утворених у сфері матеріального виробництва.

Метод кінцевого використання визначає характер роз поділу суспільного продукту і національного доходу, на прями використання їх у народному господарстві країни. Відповідно до цього методу обсяг національного доходу обчислюють як суму невиробничого (поточного) споживання і нагромадження, а суспільний продукт -- як суму національного доходу і виробничого споживання. Обсяг виробничого споживання визначають згідно з розрахунками матеріальних витрат виробництва у кожній галузі. Невиробниче споживання включає особисте споживання населений й витрати матеріальних благ у невиробничій сфері. Нагромадження за своїм речовим складом виступає як приріст виробничих і невиробничих основних фондів, оборотних фондів, запасів і резервів різного призначення.

Національний доход, визначений методом кінцевого використання як сума фондів споживання й нагромадження за рахунок усіх джерел надходження матеріальних благ і коштів і з урахуванням зовнішньоекономічних зв'язків з іншими країнами, називають використаним на споживання і нагромадження.

Кінцевий продукт -- це та частина суспільного продукту, яка остаточно виходить за межі поточного виробництва й використовується для невиробничого споживання, нагромадження, а також для відшкодування зношених у виробництві засобів виробництва, нагромаджених у минулі роки. Кінцевий продукт розраховують на базі міжгалузевого балансу. Він дорівнює різниці між вартістю суспільного продукту і поточних матеріальних витрат предметів праці. Іншими словами, вартість кінцевого продукту складається з вартості, створеної у поточному році живою працею трудящих, і вартості, перенесеної з нагромаджених у минулі роки засобів виробництва. Найважливішою частиною кінцевого продукту є національний доход, від якого кінцевий продукт більший на обсяг фонду відшкодування і капітального ремонту основних фондів та на розмір експортно-імпортного сальдо.

В умовах інтеграції БНГ і СНР методика розрахунку показника валового національного продукту спирається, з одного боку, на вимоги принципів, на яких будується СНР, а з іншого, - на діючу систему макроекономічних показів БНГ. З урахуванням цього ВНП дорівнює сумі кінцевого продукту і вартості послуг, або сумі національного доходу, використаного на споживання й нагромадження, амортизації і вартості послуг. При цьому слід підкреслити, що показники кінцевого продукту й національного до ходу, який використовується на споживання і нагромадження, включають також результати зовнішньоекономічної діяльності. Визначення показника національного багатства ґрунтується на розрахунках балансу національного багатства. Виходячи зі змісту національного багатства і його складових частин, обсяг національного багатства може бути обчислений на основі показників розроблюваних балансів основних фондів і капітальних вкладень (нагромадження основних виробничих і невиробничих фондів), зведеного фінансового балансу (нагромадження оборотних фондів), матеріальних балансів (нагромадження різних запасів та резервів), балансів природних ресурсів (залучених до економічного обороту природних ресурсів).

4. Проблема переходу до системи національних рахунків в Україні

Розробка і впровадження в економічну практику СНР України здійснюється в умовах перехідного періоду від адміністративно-командної до ринкової економіки, а це зумовлює своєрідність під ходу до проблеми. Ця своєрідність випливає із потреби збереження на перехідний період звичних інформаційних характеристик розвитку економіки і відсутності адекватної СНР інформаційної бази. З урахуванням реальних обставин на початку 90-х років обрано шлях інтеграції СНР і БНГ, що передбачав формування СНР паралельно з використанням БНГ і поступову гармонізацію понять, класифікацій і визначень. Це передбачало також визначення та опису схожості та відмінності між СНР і БНГ, уточнення та виміру розбіжностей між потоками та їх елементами, які враховуються по-різному в обох системах макроекономічного рахівництва, усунення або скорочення різних випадкових розбіжностей між ними.

Практичне застосування інтегрованої системи означало систематичне виявлення розбіжностей та їх подолання при обчисленні макроекономічних показників, при складанні рахунків і таблиць, між потоками матеріальних продуктів та послуг і нематеріальних по слуг, між доходом, створеним у сфері матеріального виробництва і в невиробничій сфері та ін.

Все це зумовило те, що впровадження СНР в економічну практику здійснюється у кілька етапів.

Першим етапом цієї роботи була розробка методології і організації регулярних розрахунків ВВП та інших макроекономічних показників у цілому за поточними та постійними цінами, а також за галузями і за структурою кінцевого використання за поточними ці нами. Оцінка показників здійснювалася на підставі вимог стандартів СНР методом перехідних ключів. Була розроблена методологія об числення ВВП виробничим методом і методом кінцевого використання.

Формування ВВП можливе або з макрорівня, тобто на основі складання зведених, консолідованих рахунків внутрішньої економіки, або з нижчого рівня -- рівня секторів і галузей. Ураховуючи необхідність визначення загальних принципів СНР в умовах нашої країни і недостатню розробленість інформаційної бази, було визнано за потрібне прийняття першого підходу.

На другому етапі розроблено методологію і здійснено складання основних зведених національних рахунків України та рахунків за секторами економіки.

На третьому етапі має здійснюватись розробка методології скла дання рахунків і обчислення показників за галузями та за секторами економіки. Річ у тім, що розроблені рахунки України не повністю відповідають вимогам стандартів СНР.

Основні труднощі, пов'язані з впровадженням СНР України, по лягають у формуванні інформаційної бази. Деякі проблеми інформаційного забезпечення пов'язані з загальними проблемами перебудови бухгалтерського обліку, фінансової та статистичної звітності, отримання інформації про економічну діяльність всіх підприємств і фірм незалежно від форм власності, а також про діяльність бірж, банківської системи, інвестиційного ринку та ін. Інші проблеми є специфічними для СНР і стосуються насамперед відображення не товарних зовнішньоекономічних операцій. Річ у тім, що нині ми маємо загалом лише інформацію про експорт та імпорт продуктів і по слуг, а треба мати також дані про передачу іншим країнам і надходження від них доходів у формі оплати праці, доходів від власності і підприємницьких доходів, поточних і капітальних транс фертів. Окремі елементи цих показників можна знайти у звітах про виконання держбюджету. Проте для отримання більш повної інформації про них необхідно розробляти за повною схемою і змістом платіжний баланс.

Треба мати на увазі, що реальний процес формування ринкових структур в економіці України відбувається поступово. Тому побудова СНР здійснюється з урахуванням умов господарювання, які складаються у ході економічних реформ.

Ураховуючи суттєві відмінності від міжнародних стандартів вітчизняного бухгалтерського обліку, фінансово-статистичної звітності, використовуваних класифікацій, відсутності інформації по ряду показників і груп господарських одиниць, на даному етапі неможливо побудувати СНР, яка повністю відповідала б вимогам, що ставляться до неї. Тому вже зараз має здійснюватися робота, спрямована на зміну первісного обліку на підприємствах відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, що дозволить сформувати інформаційну базу, адекватну принципам і вимогам СНР. Крім цього, треба більш інтенсивно здійснювати процес формування ринкової інфраструктури (банківської системи, товарних бірж, ринку цінних паперів та ін.), тобто розвивати ті явища і процеси, описання яких є предметом СНР.

Зазначимо, зокрема, що Держкомстат України в 1994 р. розробив класифікацію видів економічної діяльності (КВЕД), яка повністю від повідає принципам побудови міжнародної стандартної галузевої класифікації всіх видів економічної діяльності (ММСГК) 00Н та аналогічної класифікації Європейського економічного співтовариства.

Об'єктами класифікації в КВЕД є всі види економічної діяльності господарчих суб'єктів з однопрофільною або багатопрофільною діяльністю, що визначається різним ступенем господарчої відокремленості та мірою самостійності. Вид діяльності має місце тоді, коли ресурси (устаткування, праця, технології, інформаційні мережі або продукція) співвідносяться таким чином, що це веде до створення специфічних товарів або послуг.

Структурно КВЕД складається з двох блоків: ідентифікації й найменування. Блок ідентифікації має ієрархічну систему класифікації й послідовну систему кодування з застосуванням літерно-цифрового алфавіту коду. При розробці КВЕД збережена структура кодів міжнародних класифікацій 00Н і ЄС, що дозволяє використовувати КВЕД як для внутрішніх, так і для міжнародних цілей без спеціальних міжнародних ключів. КВЕД складається із 99 розділів, груп, класів і підкласів, що охоплюють всі види економічної діяльності в Україні. На жаль, ця класифікація ще не повністю впроваджена в економічну практику.

На міжнародні стандарти бух обліку і звітності з 1 січня 1998р. перейшла фінансово-банківська система України. Міжнародна система бухгалтерського обліку і звітності (МСБОіЗ) містить методику відображення операцій, план рахунків і форми бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам міжнародних стандартів. План рахунків, зокрема, складається із 8 класів:

1. Казначейські й міжбанківські операції.

2. Розрахунки по операціях з клієнтами.

3. Операції банків з цінними паперами та інші розрахунки.

4. Довгострокові вкладення, основні засоби і нематеріальні активи.

5. Резерви, сукупний і власний капітал банків.

6. Доходи.

7. Витрати.

8. Позабалансові рахунки.

Кожний клас поділяється на групи рахунків: 2-го порядку (2 символи); 3-го порядку (3 символи); 4-го порядку (4 символи). Наприклад:

45 -- Операційні основні засоби.

451 -- Операційні власні основні засоби.

4510--Земля.

4511 -- Будівлі і споруди.

4512 -- Комп'ютерне устаткування і ОТ.

4513 -- Транспортні засоби та ін.

Завдяки цьому План рахунків добре структурований, стає більш інформативним і зручним для всіх користувачів, навіть для тих, хто недостатньо знайомий з ним.

На початку 1995 р. Держкомстат України та інші економічні органи завершили розробку національних рахунків України. Розроблено 7 консолідованих рахунків внутрішньої економіки (товарів та послуг, виробництва, утворення доходу, розподілу первинного до ходу, вторинного розподілу доходу, використання наявного доходу та капіталу) і 8 рахунків за секторами економіки. Національні рахунки України складено за вимогами методології і принципів СНР 1993 р. Проте вони поки що не повністю представлені такими рахунками, як рахунок капітальних витрат (він розроблений частково); відсутня методологія розробки фінансового рахунку, що не дозволяє повністю дати характеристику руху фінансових активів, передусім капітальних трансфертів; не всі операції зовнішньоекономічної діяльності враховуються українською статистикою, а це не дозволяє розробляти З рахунки зовнішньоекономічної діяльності, об'єктивно оцінювати показники експорту й імпорту та платіжного балансу України.

Залишаються невирішеними питання визначення обсягів і структури ВВП методом кінцевого використання (за витратами), який має надзвичайне значення для аналізу пропорцій відтворення продукту. Фактично органи державного управління користуються показника ми ВВП, обчисленими виробничим та розподільчим методами.

Слід сказати, що досі не вирішено ряд питань часткового характеру використання СНР та обчислення ВВП. Тому окремі макроекономічні показники підлягають уточненню, виникають розбіжності в оцінках ВВП, виконаних різними економічними органами держави. Вказується на кілька причин систематичних помилок. Насамперед не враховується тіньовий економічний оборот. Є лише окремі його оцінки, що різняться у досить великих межах. Зберігаються також значні труднощі в розрахунках індексів споживчих цін внаслідок постійних змін у структурі споживчого попиту.

Значні труднощі також є у визначенні такого показника, як ВНД наявний. Категорія наявного доходу розкриває соціально-економіч ний зміст організації ринкової економіки, систему її мотивації і рушійної сили, орієнтири структурно-інвестиційної політики. Ринкова економіка досягає розквіту тоді, коли вона спирається на масове споживання населення на основі активної інвестиційної політики, перетворення особистого кінцевого споживання у визначальний структурний елемент ВВП.

У цьому контексті підрив особистого споживання населення України є у повному розумінні анти ринковим, що пригнічує особистий і сукупний попит, а з ними -- і пропозицію товарів та послуг, тобто виробництво.

Наявний дохід безпосередньо пов'язаний зі стимулюванням інвестиційної активності, тобто з'єднує споживання і заощадження з усіма видами доходів господарських суб'єктів, втілюючи не лише споживацьку, а значною мірою й інвестиційну потужність економіки. Якщо політика доходів зберігатиметься такою, якою вона є зараз, то вихід із кризи неможливий. Незавершеність процесу розробки національних рахунків України, а звідси - й структури ВВП за категоріями використання не дає можливості дати реальну картину нагромадження в економіці. З різних причин інвестиції не перетворюються на доходи населення і не породжують мультефекту, а реальні обсяги інвестицій невпинно скорочуються, не забезпечуючи відновлення макроекономічної рівноваги.

Подальша програма робіт по СНР Укпаїни має передбачати насамперед удосконалення інформаційної бази, впровадження в економічну практику міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, розробку методології складання фінансового рахунка для внутрішньої економіки та рахунків зовнішньо зв'язків та ін.

Висновки

Розрахунки макроекономічних показників і важливих пропорцій відтворення здійснюються на основі розроблюваних різними країнами економічних моделей, що відображають річний економічний оборот на макрорівні. Вони є також важливим інструментом державного регулювання і прогнозування національної економіки.

Історія пам'ятає дві економічні моделі, що їх використовували в економічній практиці. Це система балансу народного господарства (БНГ) і система національних рахунків (СНР). Функції, що виконують ці моделі, тотожні, однак методологічні основи, на яких вони побудовані, різні.

Баланс народного господарства -- це система найбільш загальних економічних показників, об'єднаних у балансові таблиці, що характеризують матеріальні умови та наслідки розширеного відтворення в усіх галузях і секторах, а також обсяги, темпи й основні пропорції розвитку економіки. Головним завданням БНГ є забезпечення збалансування обсягу і структури суспільних потреб з обсягом і структурою суспільного виробництва. Він розробляється у вигляді балансових таблиць, що дозволяє здійснювати взаємозв'язок і збалансування економічних процесів і показників. Основні з них: баланси суспільного продукту, національного доходу, основних фондів, трудових ресурсів і ринку праці, фінансових ресурсів, національного багатства, міжгалузевий баланс та ін. Конкретним змістом БНГ є економічні показники, які характеризують процеси, явища та категорії розширеного відтворення.

У загальному вигляді система показників, що розраховують на основі балансової системи, включає суспільний продукт, національний дохід (вироблений, розподілений і використаний), кінцевий продукт, основні фонди, трудові ресурси, реальні доходи населення та ін.

Проте БНГ - система макроекономічних показників, створена у 20-ті роки та побудована на марксистських концепціях, призначена для аналізу і планування адміністративно-командної економіки. Вона заснована на централізованому розподілі матеріальних ресурсів, мало уваги приділяє розподілу та руху доходів і фінансових активів, звужує сферу економічної діяльності тощо, а це призводить до того, що показники, розраховані в системі БНГ, є прямо непорівнянними з відповідними показниками СНР. Тому в умовах переходу до ринкової економіки доцільно розрахунки макроекономічних показників, необхідних для здійснення економічної політики держави, робити на основі методології СНР.

Система національних рахунків - це система взаємопов'язаних економічних показників, що відображає найбільш загальні і важливі аспекти економічного розвитку, пов'язані з виробництвом і споживанням продуктів та послуг, утворенням, розподілом та використанням доходів, формуванням національного багатства країни.

Перелік використаної літератури

1. Гайгер Линвуд Т. Макроэкономическая теория и переходная экономика: Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 560 с.

2. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. Пер. с англ. 11-го изд. - К.: Хагар-демос, 1993. - 785 с.: табл., граф.

3. Макроекономіка: Підручник/А. Г. Савченко, Г. О. Пухаєвич, О. Н. Тітьонко та інш. - К.: Либідь, 1995. - 208 с.

4. Макроэкономика: Учебник/Л. С. Тарасевич, В. М. Гальперин, П. И. Гребенников, А. И. Леусский. - 3-е изд., перераб. и доп. - СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 1999. -656 с.

5. Макроэкономика: Учеб. пособие для вузов/Под ред. И. П. Николаевой/ВЗФЭИ. - М.: ЗАО “Финстатинформ”, 1999. - 213 с.

6. Сакс Дж. Д., Ларрен Ф. Б. Макроэкономика. Глобальный подход: Пер. с англ. - М.: Дело, 1996. - 848 с.

7. Система національних рахунків (ВВП)// Перспективні дослідження. - 2000. - №13. - с. 11-20.

8. Современная экономика: Многоуровневое учебное пособие/Науч ред. Мамедов О. Ю. - 2 изд., доп. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. - 608 с.

9. Тітьонко О. М. Системи макроекономічного рахівництва: Навч. -метод. Посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 1999. - 100 с.

10. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика: Пер. с англ. со 2-го изд. - М.: “Дело ЛТД”, 1993. - 864 с.

Размещено на Allbest.ru