Функція заміщення наявних грошей кредитними операціями пов'язана із специфікою сучасної організації грошового обороту, коли основна частина розрахунків і надання кредиту здійснюється за допомогою банків. Вкладаючи і зберігаючи гроші в банку, клієнт не тільки сам вступає у кредитні відносини з ним, а й створює умови для заміни готівкових грошей кредитними операціями у вигляді записів на банківських рахунках. Безготівкові розрахунки також є кредитними операціями, тому що строки відвантаження продукції і її оплата, як правило, не збігаються. Залежно від того, що випереджає у часі -- отримання товарів чи грошей, або постачальник кредитує одержувача, або одержувач -- постачальника. [11]

У практичній організації кредитних відносин вирізняються кілька форм і видів кредиту. Залежно від форми коштів, у якій вони надаються, розрізняють товарну форму кредиту (комерційний кредит) і грошову. У ринковій економіці переважають грошові кредити, тому що вони адекватні характеру товарно-грошових відносин. Обидві форми кредиту застосовуються всередині країни та в зносинах з іншими країнами; тому кредит буває національним (внутрідержавним) і міжнародним. Національний кредит набуває таких форм: банківського, державного, комерційного, споживацького, клірингового й поточного кредитів.

Найпоширенішим різновидом кредиту є комерційний кредит. Це такий кредит, який за взаємною домовленістю надається одним підприємством іншому через поставку товарів з відстрочкою платежу. Основними умовами отримання платежу є його цільовий характер, повороткість у певний строк, забезпеченість позики матеріальними ресурсами й платність. грошей в обіг і контролю за станом грошового обігу» та розгалужена система комерційних спеціалізованих банків, Може бути й інша структура, наприклад, у США функцію центрального банку виконує Федеральна резервна система, яка складається з Ради керуючих і 12 федеральних банків. Останні, щоб здійснювати контроль за всією грошовою масою і не допускати інфляції, пов'язані жорсткими угодами й підкоряються наказам лише Ради керуючих. Водночас ці 12 резервних банків виконують функції центральних банків для окремих територій, на яких вони розміщені.

Досвід функціонування Федеральної резервної системи є корисним для докорінної реформи банківської системи. Адже національні банки тепер незалежних держав також могли б утворити міжбанківський союз, на базі якого забезпечувати виконання міждержавних розрахунків, встановлювати параметри регульованої грошової маси, замінивши, таким чином, єдиний центральний банк.

В основу функціонування резервної системи покладено принцип жорсткої грошової політики: чим менше грошей в обігу, тим краще для суспільства. Саме резервна система здатна ефективно забезпечити стабільність купівельної сили грошової одиниці, дотримання платіжної дисципліни, стабільність фінансово-банківської системи й довіру до неї. Тому перед резервною системою, яку формує Україна, стоять завдання мобілізації резервів і нагромаджень, утримання й використання грошових ресурсів, забезпечення стабільності та життєздатності фінансово-кредитних установ та ринків. [8]

Банківська система України будується на дворівневій основі: Національний банк України -- вищий рівень, всі інші банки й кредитні установи інших типів -- нижчий рівень.

Національний банк України як емісійний центр став провідним фінансовим інститутом. Стосовно інших банків він виступає банком банків, кредитором і регулятором кредитної системи, стає автономним органом управління грошово-кредитною системою. На щорічних сесіях Верховної Ради України Національному банку затверджуються лише основи єдиної державної грошово-кредитної політики, максимальні межі грошової маси в обігу, основні напрями відсоткової та валютної політики та методи її регулювання.

Звільняючись від операцій з клієнтами, Національний банк взаємодіє з усією системою комерційних банків. Він встановлює відповідні рівні їхніх обов'язкових резервів, якщо необхідно, кредитує комерційні банки резервними засобами, здійснює операції на ринку цінних паперів. Поряд з правами застосування санкцій, контролю за дотриманням комерційними банками законодавства Національний банк надає їм кредити, купує (продає) векселі і чеки, державні цінні папери, іноземну валюту, забезпечує зберігання резервних фондів грошових знаків, дорогоцінних металів і золотих запасів. Він представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн. Проте головним у діяльності Національного банку стане досягнення таких стратегічних завдань:

по-перше, забезпечення стабільного, безінфляційного, збалансованого розвитку української економіки;

по-друге, проведення єдиної державної політики в грошовому обігу, кредитуванні, організації міжбанківських розрахунків, координації діяльності банківської системи в цілому;

по-третє, визначення курсу гривні відносно до валют інших країн;

по-четверте, реалізація монопольного права випуску грошей в обіг.

До складу Національного банку входять:

1) державна Скарбниця України, її функцією є зберігання резервних фондів національних грошових знаків, нагромадження золотого запасу, коштовностей та валютних запасів;

2) валютна біржа, де купують і продають за вільними ринковими цінами іноземну валюту;

3) зовнішньоекономічний банк, через який встановлюються прямі кореспондентські зв'язки з іноземними банками;

4) розгалужена мережа управлінь, регіональних відділень, розрахунково-касових центрів, які й складають «кістяк» резервної системи.

Другу, умовно нижчу частину фінансово-кредитної системи становить розгалужена система комерційних банків та їхніх відділень, які своєю діяльністю доходять до будь-якого товаровиробника і здійснюють усі кредитні операції. Тому комерційні банки виконують функції акумулювання тимчасово вільних коштів і надання їх у строкове користування всім бажаючим. Вони працюють на принципах комерційного розрахунку, тобто їх функціонування передбачає пошук найефективніших операцій, прибутковість, незалежність від органів державної влади у прийнятті рішень щодо поточної банківської діяльності.

Комерційні банки створюють асоціації, спілки, інші об'єднання для вдосконалення власної діяльності та захисту своїх інтересів. Правовим документом, що дозволяє комерційну банківську діяльність, е ліцензія Національного банку України. За статутним фондом і способом його формування комерційні банки виступають у вигляді акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю, їх засновниками можуть бути юридичні й фізичні особи, але частка будь-якого засновника не повинна перевищувати 35% статутного фонду. [8]

Комерційні банки бувають універсальними й спеціалізованими, галузевими й регіональними. Наприклад, комерційні банки універсального типу акумулюють грошові кошти населення, підприємств, організацій, здійснюють грошові розрахунки, розміщують кредитні ресурси, надають традиційні банківські послуги, керують грошово-кредитним обігом. Водночас універсальні банки не претендують на монопольне становище в банківських операціях. Вони в рівних умовах конкурують за вигідніші депозитні ставки, вільний вибір клієнтів. Докорінно змінилися стосунки цих банків з підприємствами. В їх основу покладено партнерство, рівноправність, ступінь ризику та платоспроможність боржника. За допомогою кредиту для боржників такі відносини гарантують широкі можливості швидко нарощувати виробництво й отримувати додатковий прибуток. [8]

Отже, за універсальними банками -- майбутнє. Водночас їхня система доповнюватиметься численними спеціалізованими, кредитними, кооперативними, селянськими, інвестиційними, а також іноземними банками. До розгалуженої і демонополізованої системи банків долучатимуться пенсійні фонди, брокерські та лізингові фірми. Цілком доречними в такій системі стануть і державні банки, які фінансуватимуть з державного бюджету України кошти на здійснення загальнонаціональних проектів і програм.

Фінансування капітального будівництва здійснюють довгостроковими кредитами інвестиційні банки. Вони також фінансують реновацію основних фондів промислових підприємств, транспорту, зв'язку, а також житлового, комунального й культурно-побутового будівництва. Існує ряд інших спеціалізованих банків.

Експортно-імпортний банк України, який розпочав свою діяльність з 1 січня 1992 p., отримав повноваження на фінансування й кредитування експортно-імпортних поставок товарів та інших операцій згідно з ліцензією Національного банку України. Незабаром з'являться Земельний банк з філіями на місцях, Іпотечний банк -- для надання довгострокових позик під заставу за нерухоме майно.

Свою сферу діяльності в ринковій економіці матимуть холдингові компанії, які, придбавши контрольний пакет акцій підприємств, будуть контролювати їхню діяльність, видавати кредити під заставу торгових та промислових підприємств, організовуватимуть виробництво на підприємствах, котрі за угодою з власниками передані їм для управління.

Серед небанківських кредитно-фінансових установ особливе місце посідають страхові компанії. Вони здатні мобілізувати чужі грошові ресурси для вкладення в цінні папери, а також для надання позик. До небанківських фінансових інститутів належить також ломбард, який надає позики для особистого споживання під заставу рухомого майна. Для нього є характерним надто високий відсоток за позику, і не завжди є надія викупити закладені речі.

Таким чином, в Україні формується розгалужена кредитна система, яка ліквідує державну монополію, раціональніше організовує грошовий обіг, а емісію грошей приведе у відповідність з дією законів грошового обігу. [11]

ВИСНОВКИ

Основними пріоритетами НБУ є забезпечення стабільності національної валюти, забезпечення платіжного обороту, забезпечення державного контролю над комерційними банками, забезпечення стабільності банківської системи в цілому. Створення золотовалютного резерву країни, розвиток ринку державних цінних паперів, і зміцнення міжнародного фінансово-економічного положення держави.

До останнього моменту управління НБУ допускало багато помилок і прорахунків. Сподіватимемося, що з приходом нового керівництва, і з розробкою нової програми дій фінансовий стан країни почне стабілізуватися.

В сучасних умовах всі товари, послуги, природні ресурси, а також здатність людей до праці, набувають грошову форму.

Якісно нова роль грошей (на відміну від простого товарного виробництва) полягає в тому, що вони перетворюються в грошовий капітал, або самозростаючу вартість. Ця роль прослідковується через функції грошей.

В першій функції гроші не тільки змінюють вартість всіх товарів та послуг, але й капіталу. При купівлі-продажу різних цінностей за готівковий розрахунок гроші виступають засобом обігу як товару так і капіталу. Гроші як засіб утворення скарбів та нагромадження концентруються в кредитній системі і забезпечують володарю прибуток. Нагромадження в формі тезаврації золота захищає грошові багатства від знецінення.

Гроші обслуговують різні платіжні відносини, в тому числі, і трудові. Саме ця функція грошей забезпечила широкий розвиток капіталістичної кредитної системи.

Функціонуючи на світовому ринку, гроші забезпечують перелив капіталу між країнами. Гроші обслуговують виробництво і реалізацію суспільного капіталу через систему грошових потоків між сферами господарства, галузями виробництва і регіонами країни.

Організаторами цих грошових потоків є держава, господарюючі суб'єкти і деякі окремі особи. При цьому оборот вартості суспільного продукту починається і закінчується у володаря капіталу.

Під формою кредиту слід розуміти найбільш загальний прояв його сутності, що не зачіпає внутрішньої структури кредиту і не пов'язаний з конкретною характеристикою її окремих елементів. З цих позицій правомірно виділяти дві форми кредиту -- грошову та товарну, які тісно пов'язані між собою і є двома сторонами вартісної форми кредиту. Подібні форми можуть мати й інші економічні інструменти (фінанси, торгівля), проте це не суперечить сутності форми як найбільш загального, контурного прояву економічного явища. Такий контур можуть мати й інші вартісні явища.

Під видом кредиту слід розуміти конкретний прояв окремих елементів кредиту як економічного явища. Види кредиту можуть виокремлюватися в межах його форм і розглядатися як складові елементи системи, якою є кредит. Для потреб практики види кредиту можна класифікувати за значною кількістю критеріїв і тому видів кредиту може бути велика кількість. Основними з них є комерційний, банківський, державний, міжнародний, виробничий, споживчий. Оскільки ці види виділені за різними критеріями, то одна і та ж сама позичкова вартість може визначатися як різні види кредиту. Наприклад, надана банком позичка може належати до банківського кредиту і до виробничого або споживчого кредиту залежно від цільового її спрямування.

Функції кредиту є одним з найскладніших дискусійних питань теорії кредиту. Загальновизнаною є функція перерозподілу вартості через механізм кредитування. Ця функція досить яскраво виражає призначення та роль кредиту. Існування її не викликає сумніву.

Друга функція пов'язана з призначенням кредиту в грошовій сфері. Але у формуванні її мають місце істотні розбіжності -- від емісійної до заміщення справжніх грошей. Такий різнобій можна пояснити ототожненням авторами функцій кредиту з функціями банків, що неправомірно. Тому другу функцію кредиту краще зводити до створення передумов для ефективного регулювання обороту грошей в інтересах забезпечення стабільності грошей і повного забезпечення потреб обороту в платіжних засобах.

В ході виконання курсової роботи ми розглянули такі питання як Федеральна резервна система США «ФРС»; Національна резервна банківська система України «НБУ»; походження грошей; суть, форми і види грошей та їх еволюція; функції грошей та їх еволюція; суть кредиту; банківська система України, чим і досягли основної мети роботи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Базелевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій. - К.: Четверта хвиля, 1997.

2. Бутук А.И. Экономическая теория: Учебное пособие - Киев “Вікар”, 2000.

3. Василик О.Д. Шляхи зміцнення фінансового становища держави // Фінанси України, №7, 1998, с.5

4. Гальчинський А. С. Теорія грошей. -- К.: Основи. --1998.

5. Грегори Мэнько Н. Макроэкономика. - М.: Издательство: МГУ, 1994.

6. Гроші та кредит / За ред. Б. С. Івасіва. -- К., 1999.

7. Деньги, кредит, банки / Под ред. О. И. Лаврушина. -- М., 1995.

8. Долан Дж., Кемпбелл К. Л., Кемпбелл Г. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. -- М., 1991.

9. Іванух Р.А., Фінансова політика держави на шляху до стабілізації економіки// Фінанси України, №5, 1998, с. 36

10. Марк Оливенский. Стабильная гривна возможна только в условиях реального роста реальной экономики. // День. 2001.

11. Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. -- К., 1998.

12. Основи економічної теорії: Підручник / А.А. Чухно, П.С. Єщенко. - К., 2001. - 606с.

13. Савченко А.Г., Пухтаевич Г.О. Макроекономіка. - К.: Либідь, 1999.

14. Эдвин Дж. Долан. Макроэкономика. - СпБ, 1997.

Размещено на Allbest.ru