Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив макроекономічної політики на відкриту економіку

Вступ

Макроекономіка є однією з галузей економічної науки. Об'єктом її дослідження, як і всіх економічних наук, є національна економіка. Виробництво товарів та послуг здійснюється у межах національної економіки. У широкому розумінні національна економіка - це сукупність домогосподарств, підприємств, відповідних державних інституцій та установ, інфраструктури та різних активів у межах певного природного середовища й державної території. У вузькому розумінні під національною економікою розуміють передусім ділові підприємства та об'єкти інфраструктури.

Спосіб організації національної економіки називають економічною системою. Основними елементами економічної системи є, по-перше, механізми узгодження діяльності суб'єктів господарського життя, або способи розв'язання основних проблем організації економіки; по-друге, механізми реалізації власності на виробничі ресурси та виготовлені життєві блага; по-третє, механізми розподілу й перерозподілу створеного національного продукту; по-четверте, механізми взаємозв'язку фізичної й монетарної економіки та ін.

В економічній науці існує кілька підходів до типізації економічних систем та механізму їх формування. Одні економісти вважають, що характер економічної системи визначають цінності даного суспільства та тип політичного правління. Інакше кажучи, економічна система є похідною від цінностей і політичних інституцій. Інші економісти стверджують, що характер економічної системи зумовлений продуктивними силами та виробничими відносинами суспільства, а цінності й політичне правління як елементи надбудови є похідними від економічної системи, або базису.

Більшість країн світу мають відкриту економіку. У макроекономіці розрізняють два види відкритої економіки - велику і малу.

Велика економіка - це національна економіка, експорт та імпорт якої становлять значну частку відповідних світових показників. Це, наприклад, економіки США, Японії чи Німеччини. Економічні процеси, які відбуваються у великій економіці, впливають на рівень світових процентних ставок і навіть на рівень цін в інших країнах.

Багатьом країнам притаманна мала відкрита економіка. Характерною ознакою малої відкритої економіки є те, що її частка у світовому експорті та імпорті незначна. Вплив малої відкритої економіки на світову економіку обмежений. Проте зворотний вплив світової економіки на малі відкриті економіки дуже значний: зокрема внутрішні процентні ставки у цих економіках залежать від світових процентних ставок.

1. Міжнародні потоки товарів та капіталів

1.1 Взаємозв'язок між чистим експортом та чистими інвестиціями

Як відомо, основна тотожність національних рахунків описується макроекономічним рівнянням:

У = С+І+G+Х,

де У - обсяг національного продукту;

С - видатки домогосподарств на споживання;

І - інвестиційні видатки фірм;

G - державні видатки на товари і послуги

Х - чистий експорт, який дорівнює різниці між експортом та імпортом.

Експорт (К) - це видатки іноземців на вітчизняні товари і послуги, а імпорт (М) - видатки резидентів (домогосподарств, фірм та уряду) на імпортні товари і послуги.

Основну тотожність національних рахунків можна записати так:

де (С+І+G) - внутрішні видатки.

З цієї тотожності видно, що у відкритій економіці внутрішні видатки не обов'язково дорівнюють обсягові вироблених у країні товарів і послуг. Інакше кажучи, у такій економіці країна може споживати більше, ніж виробляти, беручи у позику за кордоном. І навпаки, країна може витрачати менше, ніж виробляє, надаючи надлишок у позику іншим країнам. Якщо обсяг національного продукту більший за внутрішні видатки, то експорт товарів і послуг перевищує їхній імпорт, і чистий експорт є додатною величиною. І навпаки, якщо внутрішні видатки більші за обсяг національного продукту, то чистий експорт є від'ємною величиною, тобто країна експортує менше товарів і послуг, ніж купує їх в інших країн.

Отже, тотожність X=У - (С+I+G) показує, як пов'язані між собою обсяг національного продукту, внутрішні видатки та чистий експорт.

Віднімемо від обох частин основної тотожності національних рахунків С і G та отримаємо;

Як відомо, різниця У - С - G є внутрішніми заощадженнями S. Отже,

Звідси можна записати:

Різницю між внутрішніми заощадженнями S та внутрішніми інвестиціями І називають чистими іноземними інвестиціями, які практично дорівнюють різниці між величиною іноземних активів, яку резиденти країни купили за кордоном, та величиною вітчизняних активів, яку іноземці придбали в даній країні.

Іноземні інвестиції, як уже зазначалося, здійснюються у різних формах. Наприклад, іноземці можуть купувати боргові зобов'язання, випущені урядом України чи вітчизняними діловими підприємствами, або нерухоме майно в Україні (будинки, виробничі будівлі). У цьому разі чисті іноземні інвестиції України зменшуються. Якщо резиденти України купують боргові зобов'язання урядів інших країн чи інші активи за кордоном, то ці операції збільшують чисті іноземні інвестиції України.

Рівність чистого експорту та чистих іноземних інвестицій випливає з такої обставини, що кожна ділова міжнародна операція є обміном. Коли країна-продавець передає товар або послугу країні-покупцеві, то для оплати куплених благ країна-покупець віддає продавцеві певні свої активи, наприклад, валюту чи якісь інші. Вартість проданих країною товарів і послуг має дорівнювати вартості отриманих активів. Тому вартість чистого експорту Х повинна дорівнювати чистим іноземним інвестиціям NFI. Міжнародні потоки товарів та послуг і міжнародні потоки капіталу є двома сторонами однієї медалі.

Якщо внутрішні заощадження в країні перевищують інвестиції, то чисті іноземні інвестиції є додатною величиною. Цей надлишок заощаджень над інвестиціями країна може надати в позику іноземцям. І навпаки, коли інвестиції перевищують заощадження, то країна фінансує ці додаткові інвестиції, позичаючи за кордоном. Отже, чисті іноземні інвестиції відображають міжнародні потоки коштів для фінансування нагромадження капіталу.

Чисті іноземні інвестиції (S - І) завжди дорівнюють балансові товарів і послуг (X). Якщо чисті іноземні інвестиції та баланс товарів і послуг є додатними величинами, то країна є чистим кредитором на світових фінансових ринках. Вона більше експортує товарів і послуг, ніж імпортує. Якщо чисті іноземні інвестиції та баланс товарів і послуг є від'ємними величинами, то країна є чистим позичальником. Вона імпортує більше товарів і послуг, ніж експортує.

Коли в країні заощаджують, то ці заощадження можна використати для фінансування нагромадження капіталу всередині країни та для купівлі активів за кордоном. Національні заощадження визначають пропозицію позичкових коштів у країні. Попит на позичкові кошти походить із внутрішніх інвестицій І та чистих іноземних інвестицій NFI. Оскільки чисті іноземні інвестиції можуть бути або додатними, або від'ємними, то попит на позичкові кошти може збільшуватися або зменшуватися порівняно з його величиною, яка походить від внутрішніх інвестицій.

Звичайно, пропозицію і попит позичкових коштів визначає реальна процентна ставка. Висока реальна процентна ставка стимулює заощадження і зменшує попит на позичкові кошти. Крім того, реальна процентна ставка впливає на чисті іноземні інвестиції країни. Якщо в даній країні рівень реальної процентної ставки перевищує її рівень за кордоном, то чисті іноземні інвестиції цієї країни зменшуватимуться. Річ у тім, що резиденти країни купуватимуть активи у своїй країні й у них не буде стимулів для інвестування за кордоном.

Рис. 1.1 - Ринок позичкових коштів

Ринок позичкових коштів можна зобразити за допомогою інструментів кривих попиту й пропозиції (рис. 1.1). Відкладемо по горизонтальній осі величину позичкових коштів, а по вертикальній - процентну ставку. Крива попиту на позичкові кошти є низхідною, бо зі зменшенням процентної ставки попит на позичкові кошти для інвестування зростатиме.

Крива пропозиції позичкових коштів є висхідною, оскільки з підвищенням процентної ставки пропозиція цих коштів зростатиме. Процентна ставка зрівноважує попит і пропозицію позичкових коштів. Якщо, наприклад, процентна ставка була б нижчою за рівноважну, пропозиція позичкових коштів була б меншою за попит на них. Надлишок позичкових коштів знижував би рівень процентної ставки. За рівноважної процентної ставки сума, яку економічні суб'єкти хочуть заощадити, точно дорівнює сумі внутрішніх та чистих іноземних інвестицій.

Рівність (NFI = Х) можна розглядати як дві сторони ринку іноземних валют. Чисті іноземні інвестиції - це кількість національної валюти, яку використовують резиденти для купівлі іноземних активів. Чистий експорт - це кількість іноземної валюти, яку потребують іноземці для купівлі вітчизняного чистого експорту.

Попит і пропозицію на валютному ринку зрівноважує реальний валютний курс. Коли останній зростає, вітчизняні товари дорожчають порівняно з іноземними. Тому попит на вітчизняну валюту знижується, а крива попиту на валюту є низхідною. Крива ж пропозиції валюти є вертикальною, оскільки кількість валюти, яку постачають для чистих іноземних інвестицій, залежить не від валютного курсу, а від процентної ставки. За рівноважного обмінного курсу (точка Е на рис. 1.2) попит на національну валюту для купівлі чистого експорту точно дорівнює пропозиції національної валюти, яку хочуть обміняти на іноземну для купівлі зарубіжних активів.

Поєднаємо тепер ринок позичкових коштів і валютний ринок. Чисті іноземні інвестиції є тією змінною, яка пов'язує обидва ринки. На ринку позичкових коштів чисті іноземні інвестиції є частиною попиту. На валютному ринку вони виступають джерелом пропозиції. Основним визначником чистих іноземних інвестицій є процентна ставка.



Рис. 1.2 - Ринок іноземних валют

З'ясувавши взаємозв'язок міжнародних потоків товарів і послуг та капіталів, розглянемо тепер модель Мандела-Флемінга, яка дає змогу аналізувати наслідки макроекономічної політики у відкритій економіці у короткостроковому періоді.

1.2 Модель Мандела-Флемінга

Модель Мандела-Флемінга є модифікацією моделі IS-LM. Для побудови цієї моделі припускають, по-перше, що рівень цін у короткостроковому періоді є незмінним, по-друге, що економіка країни є малою. Інакше кажучи, ця країна не може своєю макроекономічною політикою впливати на ситуацію у світовій економіці, зокрема на динаміку світової процентної ставки. По-третє, у цій малій відкритій економіці існує абсолютна мобільність капіталу, тобто немає жодних перешкод на шляху руху капіталу до країни чи за її межі. Основною причиною міжнародної мобільності капіталів є різниця у прибутковості активів різних країн. По-четверте, у малій відкритій економіці внутрішня процентна ставка дорівнює світовій. Якби у малій відкритій економіці ця ставка перевищувала би рівень світової, то іноземці надавали би позики цій країні (наприклад, купували її облігації), що знижувало би внутрішню процентну ставку. І навпаки, якби внутрішня процентна ставка була нижчою за світову, то капітал відпливав би з країни, щоб отримати вищу віддачу за кордоном. Нестача капіталу підвищила би внутрішню процентну ставку до світової. Тому

r = r*,

де r - внутрішня процентна ставка, r* - світова процентна ставка.

Модель Мандела-Флемінга складається з трьох рівнянь, які описують рівновагу на товарному ринку (крива IS), грошовому ринку (крива LM) та рівність внутрішньої та світової процентних ставок. Ця модель описує ринок товарів майже так само, як модель IS-LM, лише додано новий член для чистого експорту.

Рівняння для ринку товарів і послуг (крива IS*) має такий вигляд:

Нове позначення (IS*) показує, що цю криву зображають за незмінної процентної ставки на рівні світової процентної ставки r*.

Це рівняння стверджує, що рівновага на товарному ринку досягається тоді, коли сукупні видатки дорівнюють обсягові національного виробництва (доходові). При цьому споживання прямо залежить від використовуваного доходу, а інвестиції перебувають в оберненій залежності від процентної ставки, яка дорівнює світовій. Чистий ж експорт перебуває в оберненій залежності від обмінного курсу (е). Оскільки, за припущенням, р = 0, то номінальний і реальний обмінні курси збігаються (е = е), збігаються також номінальна та реальна процентні ставки: і = r.

Модель Мандела-Флемінга описує ринок грошей за допомогою рівнянь кривої LM з урахуванням того, що внутрішня процентна ставка дорівнює світовій:



Попит на реальні грошові залишки перебуває в оберненій залежності від процентної ставки, яка дорівнює світовій, і у прямій залежності від доходу У. Пропозицію грошей М визначає центральний банк. Отже, рівень цін Р і пропозиція грошей М є екзогенними величинами. З рівняння випливає, що пропозиція реальних грошових залишків дорівнює попитові на них.

Третє рівняння (г = г*) означає, що процентна ставка у малій відкритій економіці дорівнює світовій процентній ставці.

Запишемо разом три рівняння моделі Мандела-Флемінга, які вписують малу відкриту економіку з абсолютною мобільністю капіталу:

У цій моделі екзогенними змінними є змінні фіскальної політики G і T, процентна ставка М, рівень цін Р та світова процентна ставка r*. Ендогенними змінними є дохід У, обмінний курс е та процентна ставка r.

Зобразимо модель Мандела-Флемінга графічно. Проте у двомірному просторі неможливо одразу показати взаємозв'язок трьох змінних - доходу Y, обмінного курсу е та процентної ставки г. Тому будують два графіки, приймаючи в кожному з них одну з величин за незмінну. Обидва графіки ілюструють модель Мандела-Флемінга під різним оглядом.

Відкладемо по горизонтальній осі дохід (У) - обсяг національного виробництва, а по вертикальній - процентну ставку (r) (рис. 1.3). Проведемо горизонтальну лінію, яка позначає рівень світової процентної ставки. Особливостями цієї графічної моделі є, по-перше, те, що модель зображається в системі координат (Y - r).

По-друге, положення й переміщення кривої IS* залежать від рівня обмінного курсу [IS* = IS(e)]. Тому зі зростанням обмінного курсу крива IS* переміщуватиметься вліво, бо чистий експорт країни зменшується, вітчизняні товари на світових ринках дорожчають, а іноземні товари для резидентів - дешевшають.

Якщо національна процентна ставка нижча за світову, то вітчизняні інвестори вивозять капітал в інші країни, де рівень його прибутковості вищий. Для цього вони обмінюють національну валюту на іноземну. Пропозиція національної валюти зростає, що знижує валютний курс. Це підвищує конкурентоспроможність вітчизняних товарів на світових ринках, а чистий експорт вітчизняної економіки зростає. Крива IS* переміщуватиметься вправо доти, доки національна процентна ставка не зрівняється зі світовою.

Протилежний процес розвиватиметься тоді, коли національна процентна ставка перевищує світову. За таких умов рівень прибутковості капіталу у країні вищий, ніж за кордоном. Попит на національну валюту зростатиме, оскільки іноземні інвестори купуватимуть активи цієї країни. У результаті обмінний курс валюти країни підвищиться, що супроводжуватиметься зменшенням чистого експорту. Крива IS* переміщуватиметься вліво доти, доки обмінний курс не зрівняє національну процентну ставку зі світовою.

Отже, рівновага на товарних і грошових ринках досягається у точці перетину кривої IS* зі світовою процентною ставкою г* та кривою LM*.



Рис. 1.3 - Модель Мандела-Флемінга у системі координат доходу та процентної ставки (У-r)

Модель Мандела-Флемінга можна зобразити й у системі координат - доходу У та обмінного курсу е (рис. 1.4). Тепер вважаємо, що національна процентна ставка уже встановилася на рівні світової та є незмінною. У цьому випадку положення кривої IS* аналогічне попередньому, проте внаслідок впливу не процентної ставки, а обмінного курсу. Річ у тім, що дохід перебуває в оберненій залежності від обмінного курсу (що вищий обмінний курс, то менший один із компонентів - чистий експорт).

Рис. 1.4 - Зображення моделі Мандела - Флемінга у системі координат (Y - e)

Крива LM вертикальна, бо обмінний курс до рівняння кривої LM* не входить. За даної світової процентної ставки рівняння LM* визначає сукупний дохід незалежно від обмінного курсу.

Рівновага у національній економіці досягається в точці перетину кривих IS* та LM*. Ця точка показує обмінний курс та рівень доходу, за яких ринок товарів і ринок грошей перебувають у рівновазі.

Тепер застосуємо модель Мандела-Флемінга для аналізу впливу макроекономічної політики на малу відкриту економіку. Спочатку проаналізуємо наслідки макроекономічної політики в умовах плаваючого валютного курсу, який нині застосовує більшість країн.

2. Вплив макроекономічної політики на відкриту економіку

2.1 Макроекономічна політика за плаваючого валютного курсу

Монетарна і фіскальна політика у відкритій економіці мають інші результати порівняно із закритою. Тепер застосуємо новий інструментарій для дослідження наслідків макроекономічної політики у відкритій економіці. Припустімо, що уряд проводить стимулювальну фіскальну політику шляхом зниження податків або збільшення державних видатків.

Стимулювальна фіскальна політика перемістить криву IS* вправо із положення IS*1 у IS*2 (рис. 2.1).

Рис. 2.1 - Стимулювальна фіскальна політика за плаваючого валютного курсу

У малій відкритій економіці стимулювальна фіскальна політика спричиняє інші наслідки порівняно із закритою. У закритій економіці стимулювальна фіскальна політика збільшує обсяг національного виробництва, тоді як у малій відкритій економіці за плаваючого валютного курсу вона не впливає на цей обсяг. Чому? Річ у тім, що у малій відкритій економіці з підвищенням процентної ставки понад світову внаслідок стимулювальної фіскальної політики відбувається приплив капіталу з-за кордону. Це означає розширення пропозиції іноземної валюти та збільшення попиту на валюту країни. Курс валюти країни зростає, що здорожує вітчизняні вироби і зменшує чистий експорт. Як наслідок, зменшення чистого експорту нейтралізує вплив стимулювальної фіскальної політики на дохід, тобто на обсяг національного виробництва.

Тепер проаналізуємо наслідки монетарної політики у відкритій економіці. Припустімо, що центральний банк хоче стимулювати економічне зростання, зменшуючи норму резервування. Якщо рівень цін незмінний у короткостроковому періоді, то збільшення пропозиції грошей збільшує реальні грошові залишки у національній економіці. Це означає, що крива LM переміщується вправо з положення LM*1 у LM*2 (рис. 2.2).

Рис. 2.2 - Стимулювальна монетарна політика за плаваючого валютного курсу

Зростання пропозиції грошей збільшує дохід. Монетарна політика у відкритій економіці впливає на обсяг національного виробництва у тому самому напрямі, що й у закритій, але механізм цього впливу інший. Збільшення пропозиції грошей у закритій економіці знижує процентну ставку, стимулює видатки на внутрішні інвестиції, що розширює обсяг виробництва. У малій відкритій економіці за абсолютної мобільності капіталу внутрішня процентна ставка дорівнює світовій. Зі збільшенням пропозиції грошей внутрішня процентна ставка дещо знизиться, що спричиняє не стільки зростання обсягу інвестицій, скільки відплив капіталу за кордон, де він може здобути дещо вищий дохід. Цей вплив нейтралізуватиме зниження внутрішньої процентної ставки. Водночас відплив капіталу за кордон збільшує пропозицію національної валюти на міжнародних ринках, тому її обмінний курс знижується, що стимулює експорт та стримує імпорт. Зрештою, стан торговельного балансу поліпшується, що збільшує сукупний попит і обсяг національного виробництва (дохід).

Отже, у малій відкритій економіці монетарна політика впливає на дохід через зміну валютного курсу, а не процентної ставки.

У світовій зовнішньоторговельній політиці чимало країн з перехідною економікою намагаються захистити вітчизняного товаровиробника, запроваджуючи мита і квоти. Ці торговельні обмеження скорочують імпорт і збільшують чистий експорт. Крива чистого експорту Х переміститься вгору, що показано на рисунку 2.3.

Унаслідок збільшення сукупних видатків крива IS* переміститься вправо. Водночас через зменшення імпорту попит на іноземну валюту, а отже й пропозиція національної валюти, звужуються, що підвищує курс останньої. Оскільки крива LМ вертикальна, то торговельні обмеження підносять обмінний курс, але не впливають на обсяг національного виробництва (рис. 2.4).

Одночасно торговельні партнери країни можуть запровадити аналогічні торговельні бар'єри.

Отже, протекціоністська зовнішньоторговельна політика за режиму вільного плавання валюти є неефективною, бо не впливає на стан торговельного балансу.



Рис. 2.3 - Переміщення кривої чистого експорту

Рис. 2.4 - Торгівельні обмеження за плаваючого валютного курсу

2.2 Макроекономічна політика за фіксованого валютного курсу

Тепер з'ясуємо наслідки макроекономічної політики в умовах фіксованих обмінних курсів, за яких функціонувала економіка більшості країн світу в 1950-1960-х роках у межах Бретон-Вудської системи (про міжнародні валютні системи мова йтиме у третьому питанні цієї теми).

Фіксовані валютні курси передбачають, що центральні банки країн зобов'язуються купувати або продавати національну валюту за обумовленою заздалегідь ціною. Для здійснення операцій купівлі-продажу валюти центральний банк повинен мати резерви іноземної валюти (які попередньо треба нагромадити) і власної валюти (яку можна надрукувати).

У системі фіксованих валютних курсів єдиною метою монетарної політики є підтримання курсу на оголошеному рівні. Інакше кажучи, основне завдання центрального банку полягає в тому, щоб пропозиція грошей була такою, коли рівноважний валютний курс дорівнює оголошеному. Щоб з'ясувати, як відбувається зміна пропозиції грошей відповідно до рівня фіксованого обмінного курсу, розглянемо такі два можливі випадки.

1. Офіційно оголошений (фіксований) обмінний курс нижчий за рівноважний. Припустімо, що НБУ повідомив, що встановлює обмінний курс на рівні 6 грн. за долар, але за наявної пропозиції грошей його можна купити за 5,5 грн., бо відчувається нестача гривень в обігу. У цьому разі біржовики-спекулянти купуватимуть долари по 5,5 грн. і продаватимуть їх НБУ за 6 грн., отримуючи непогані прибутки. Коли НБУ купує у біржовиків ці долари, то збільшує пропозицію грошей у національній економіці. Збільшення пропозиції грошей переміщує криву (LM*) вправо, що означає зниження рівноважного валютного курсу (рис. 2.5).

Рис. 2.5 - Вплив фіксованого валютного курсу на пропозицію грошей

Ці валютні операції тривають доти, доки офіційно зафіксований курс нижчий за рівноважний, що означає збільшення пропозиції грошей. Зрештою, рівноважний валютний курс знижується до оголошеного рівня.

2. Офіційно оголошений (фіксований) курс вищий за рівноважний.

Припустімо тепер, що НБУ повідомив, що встановлює обмінний курс на рівні 5,5 грн. за долар, а рівноважний курс на ринку становить 6,0 грн. У цьому разі біржовикам дуже вигідно купувати долари у НБУ за 5,5 грн. і продавати на ринку за 6 грн. Наслідком цих валютних операцій буде поступове зменшення в обігу національної валюти, що означає переміщення кривої (LM*) вліво і підвищення обмінного курсу (рис. 2.6). Пропозиція грошей зменшуватиметься доти, доки рівноважний обмінний курс не зросте до оголошеного рівня.

Рис. 2.6 - Стимулювальна фіскальна політика за фіксованого обмінного курсу

Однак у процесі продажу центральним банком доларів його офіційні валютні резерви вичерпуються. У разі нестачі валютних резервів єдиною можливістю збереження фіксованого валютного курсу є девальвація національної валюти, тобто встановлення нижчого офіційного курсу, що відповідає ринковому.

Зауважимо, що описаний механізм стосується встановлення номінального обмінного курсу. Щодо реального обмінного курсу, то його фіксування на певному рівні залежить від тривалості періоду: У довгостроковому періоді ціни гнучкі, тому реальний обмінний курс може змінюватися, навіть коли номінальний обмінний курс є фіксованим. Фіксований номінальний обмінний курс у довгостроковому періоді впливає лише на пропозицію грошей та рівень цін і не впливає на реальні змінні, в тому числі на реальний обмінний курс.

Оскільки модель Мандела-Флемінга описує короткостроковий період, в якому ціни незмінні, то запровадження номінального обмінного курсу рівнозначне встановленню фіксованого обмінного курсу. Тепер можна з'ясувати, як макроекономічна політика впливає на малу відкриту економіку за фіксованого обмінного курсу.

Фіскальна політика. Припустімо, що уряд намагається стимулювати економічне зростання через зниження податків та збільшення державних видатків. Збільшення видатків перемістить криву IS* управо і підвищить обмінний курс (рис. 2.6).

Щоб утримати обмінний курс на оголошеному рівні, центральний банк скуповуватиме іноземну валюту, яку йому продаватимуть спекулянти. Це автоматично збільшуватиме пропозицію грошей, що перемістить криву LM* також управо. Отже, стимулювальна фіскальна політика за фіксованого валютного курсу збільшує сукупний дохід, а нова рівновага на товарних і грошових ринках встановлюється за попередніх рівнів фіксованого обмінного курсу та процентної ставки.

Монетарна політика. В умовах фіксованого валютного курсу практично неможливо проводити національну монетарну політику. Для прикладу припустімо, що у малій відкритій економіці центральний банк намагається використати важелі монетарної політики для стимулювання зростання обсягу національного виробництва. Наприклад, він знижує норму резервування і купує державні облігацій економічних суб'єктів, що збільшує пропозицію грошей. Спочатку крива LM* переміщуватиметься вправо, а курс національної валюти і внутрішня процентна ставка знижуватимуться (рис. 2.7).

Зі зниженням ринкового курсу національної валюти спекулянти продаватимуть її центральному банкові, який обмінює національну валюту на іноземну за фіксованим курсом. Пропозиція грошей у малій відкритій економіці зменшується, крива LM* повертається до свого попереднього положення. У результаті обсяг національного виробництва і валютний курс не змінюються.

Отже, у системі фіксованих валютних курсів монетарна політика у своєму звичному розумінні не дає результатів.

Рис. 2.7 - Стимулювальна монетарна політика за фіксованого валютного курсу

Монетарна політика впливає на ділову активність лише за зміни офіційного рівня валютного курсу шляхом девальвації або ревальвації. Зниження рівня фіксованого обмінного курсу національної валюти, як нам уже відомо, називають девальвацією, а підвищення обмінного курсу - ревальвацією.

Якщо стимулювальні заходи центрального банку доповнити девальвацією, то зворотного переміщення кривої LM* не відбудеться. Унаслідок проведеної девальвації зросте чистий експорт. Вплив девальвації практично той самий, що й від збільшення пропозиції грошей за плаваючого валютного курсу. Ревальвація валюти переміщує криву LM* вліво, зменшує чистий експорт і знижує сукупний дохід.

Зовнішньоторговельна політика. Торговельні обмеження за фіксованого валютного курсу спричиняють інші наслідки, ніж за плаваючого. Припустімо, що, захищаючи національного виробника, уряд-запроваджує імпортні квоти або мито. Цей захід зменшить імпорт і стимулюватиме збільшення чистого експорту. Крива IS* переміщується вправо, що підвищує обмінний курс (рис. 2.8). Курс національної валюти зростає внаслідок того, що попит на іноземну валюту зменшується, а відтак зменшується пропозиція національної валюти. Щоб утримати курс національної валюти на офіційно проголошеному рівні, центральний банк уживає заходів для збільшення грошової маси в економіці. В результаті обмінний курс не змінюється, а пропозиція грошей збільшується, що підсилює тенденцію до зростання чистого експорту.

Рис. 2.8 - Зовнішньоторговельні обмеження за фіксованого валютного курсу

Зростання чистого експорту означає збільшення обсягу національного виробництва. Отже, торговельні обмеження за фіксованого валютного курсу розширюють обсяг національного виробництва.

3. Вплив міжнародної мобільності капіталу на результативність макроекономічної політики

експорт інвестиція курс капітал

За обраної системи валютних курсів важливим чинником, що визначає результати макроекономічної політики, є ступінь міжнародної мобільності капіталу. Досі у нашому аналізі припускалося, що капітал вільно переміщується між національними економіками, тому процентна ставка у малій відкритій економіці дорівнює світовій процентній ставці: r = r*. Проте міжнародний рух капіталу нерідко стримується інституціями, що проводять монетарну політику, що викликає відмінності у рівнях процентних ставок. Істотним чинником останнього є й нерозвинутість фінансових ринків, зокрема в країнах з перехідною економікою.

Ще однією причиною різних рівнів процентних ставок у національних економіках є неоднаковий ступінь ризику. Коли міжнародні інвестори купують цінні папери, скажімо, США або Німеччини, вони упевнені, що отримають свої гроші з процентом. Що ж до країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою, то там інвестори остерігаються політичних збурень, котрі можуть призвести до невиконання позичальниками їхніх зобов'язань. Для залучення капіталу позичальникам доводиться платити вищі процентні ставки, щоб компенсувати кредиторам ризик, пов'язаний із наданням позик. Це також знижує мобільність капіталу.

Рівень процентних ставок неоднаковий у різних малих національних економіках і внаслідок очікуваних змін валютних курсів. Нехай міжнародні інвестори прогнозують знецінення рубля щодо гривні. У цьому разі позики у рублях повертатимуть у менш цінній валюті порівняно з позиками у гривнях. Для відшкодування прогнозованого знецінення російської валюти процентна ставка в Україні буде нижчою, ніж у Росії.

Отже, внаслідок низки обставин процентна ставка в одних малих відкритих економіках може відрізнятися від її рівня в інших. Тобто в різних національних економіках міжнародна мобільність капіталу є неоднаковою.

Ступінь мобільності капіталу, як уже зазначалося, у малій відкритій економіці помітно впливає на результативність макроекономічної політики. Інакше кажучи, низька чутливість капіталу до змін процентних ставок в економіці країни може спричинити певні наслідки макроекономічної політики.

Припустімо, що національна економіка функціонує у режимі плаваючого валютного курсу. В умовах абсолютної мобільності капіталу стимулювальна фіскальна політика, як проаналізовано вище, є майже безрезультатною: вона не збільшує обсяг національного виробництва й доходу. Тепер припустімо, що мобільність капіталу в цій економіці невисока. Тоді збільшення державних видатків або зниження податків підвищуватимуть національну процентну ставку. Проте приплив іноземного капіталу не буде достатнім, аби спричинити зростання попиту на національну валюту та її поцінування. Дорожчання національної валюти не відбудеться; навпаки, вона знецінюватиметься, що збільшуватиме чистий експорт. Крива IS переміщуватиметься вправо, а це означає, що зростає обсяг національного виробництва.

Отже, результативність фіскальної політики у національній економіці за плаваючого валютного курсу перебуває в оберненій залежності від ступеня мобільності капіталу: що вища мобільність капіталу, то нижча результативність фіскальної політики.

Тепер - про фіскальну політику за фіксованого валютного курсу та за різної мобільності капіталу. В умовах високої мобільності капіталу стимулювальна фіскальна політика є високорезультативною і супроводжується помітним зростанням обсягу національного виробництва. За обмеженої мобільності капіталу збільшення державних видатків чи зниження податків означають збільшення сукупних видатків, і крива IS переміщуватиметься вгору, що збільшує обсяг національного виробництва і процентну ставку.

Однак зростання обсягу національного виробництва розширює імпорт, пропозиція національної валюти зростає, і це знижує й курс. Аби утримати його на фіксованому рівні, центральний банк змушений зменшити пропозицію власних грошей, наприклад, продаючи іноземну валюту. За низької мобільності капіталу через недостатній приплив іноземного капіталу може статися витіснення внутрішніх інвестицій унаслідок збільшення процентної ставки, що зменшить приріст обсягу національного виробництва.

Отже, у малій відкритій економіці за фіксованого валютного курсу та низької мобільності капіталу результативність фіскальної політики знижується. І навпаки, з підвищенням мобільності капіталу результативність цієї політики зростає.

Результативність стимулювальної монетарної політики за гнучких валютних курсів в умовах невисокої мобільності капіталу дещо знижується. Річ у тім, що зі збільшенням пропозиції грошей внутрішня процентна ставка падає. За абсолютної мобільності капіталу вона швидко повертається до рівня світової процентної ставки унаслідок відпливу капіталу - купівлі іноземних цінних паперів. Відплив капіталу за кордон, як уже зазначалося, збільшує пропозицію національної валюти, що знижує її обмінний курс і збільшує чистий експорт та обсяг національного виробництва загалом. За низької мобільності капіталу відплив капіталу буде незначним, тому зниження курсу національної валюти буде меншим, що слабше стимулюватиме чистий експорт, а відтак і приріст обсягу національного виробництва буде меншим. Отже, результативність монетарної політики у малій відкритій економіці за гнучких валютних курсів та за абсолютної мобільності капіталу досягає максимуму. Зі зниженням рівня міжнародної мобільності капіталу результативність монетарної політики знижується. За фіксованого обмінного курсу механізм монетарної політики не працює, бо пропозиція грошей просто підтримує обмінний курс на оголошеному рівні.

У таблицях 3.1 і 3.2 підсумовано аналіз впливу фіскальної та монетарної політики у короткостроковому періоді на обсяг національного виробництва, валютний курс і торговельний баланс у різних системах валютних курсів за різного рівня мобільності капіталу.

Таблиця 3.1 - Наслідки макроекономічної політики за абсолютної мобільності капіталу

У таблицях показано напрями зміни обсягу виробництва (доходу) У, обмінного курсу е та торговельного балансу Х унаслідок заходів макроекономічної політики. Знак стрілки, піднятої угору означає, що змінна збільшується; опущеної униз - зменшується; «0» - відсутність впливу; «+++» означають найбільший приріст обсягу національного виробництва; «++» - менший приріст і «+» - найменший його приріст. Обмінний курс е визначаємо за британським численням: кількість іноземної валюти, яку можна придбати за одиницю національної валюти.

Таблиця 3.2 - Наслідки макроекономічної політики за низької мобільності капіталу

Знання механізму дії того або іншого напряму макроекономічної політики за різних систем валютних курсів та інших складових макросередовища дає змогу прогнозувати можливі наслідки різних варіантів стабілізаційної політики.

Висновки

Більшість національних економік світу, в тому числі і економіка України, є відкритими. Ці економіки експортують товари і послуги за кордон та імпортують товари і послуги з інших країн, здійснюють зарубіжні інвестиції, беруть позики на світових фінансових ринках, постачають у інші країни або приймають від них трудові ресурси.

У даній роботі було розглянуто вплив макроекономічної політики на економіку відкритих країн, взаємозв'язок міжнародних потоків товарів і капіталу. Значну увагу буде приділено моделі Мандела-Флемінга, що є модифікацією моделі, що враховує взаємозв'язок ринку товарів та послуг та ринку грошей. Дана модель дає змогу глибше зрозуміти характер функціонування національної економіки, вплив макроекономічної політики на основні макроекономічні змінні. Вона дає змогу пояснити причини коливання обсягу національного виробництва і валютного курсу у короткостроковому періоді в малій відкритій економіці.

3 моделі Мандела-Флемінга також випливає, що у системі плаваючих валютних курсів фіскальна політика не впливає на обсяг національного виробництва у малій відкритій економіці. Стимулювальна фіскальна політика підвищує курс національної валюти, що зменшує чистий експорт і зводить нанівець її звичний позитивний вплив на обсяг національного виробництва. Фіскальна політика найвідчутніше позначається на обсязі національного виробництва у режимі фіксованих валютних курсів. За фіксованих валютних курсів монетарна політика не впливає на обсяг національного виробництва, оскільки пропозиція грошей саморегулюється для підтримання валютного курсу. Ця політика є ефективною в умовах плаваючого валютного курсу. При цьому вона впливає на обсяг національного виробництва у малій відкритій економіці не через процентну ставку, а через зміну валютного курсу.

Ступінь міжнародної мобільності капіталу істотно позначається на результативності макроекономічної політики за обраної системи валютних курсів, оскільки спричиняє відмінності у рівнях процентних ставок. Основними чинниками неоднакової міжнародної мобільності капіталу є нерозвинутість фінансових ринків у країнах, що розвиваються, та у країнах з перехідною економікою, неоднаковий ступінь ризику, що пов'язаний з інвестиціями в економіку різних країн. На рівень процентних ставок у малих відкритих економіках впливають також очікувані зміни

За низької мобільності капіталу результативність фіскальної політики у малій відкритій економіці зростає за плаваючого валютного курсу. І навпаки, за фіксованого валютного курсу результативність фіскальної політики підвищується зі зростанням мобільності капіталу. Зі зниженням мобільності капіталу результативність стимулювальної монетарної-політики за гнучких валютних курсів також дещо знижується.

Використана література

Агапова Т.А., Серегина С.Ф. Макроекономіка. Підручник. - М.: ДИС. 1997. - 415 с.

Базелевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій. - К.: Четверта хвиля, 1997. - 245 с.

Бункина М.К., Семенов В.А. Макроэкономика (основы экономической политики). - М.: АТ «ДИС», 1996. - 320 с.

Гайнер, Линвуд Т. Макроэкономическая теория и переходная экономика: Пер. с анг. - М.: «ИНФРА-М», 1996. - 560 с.

Гальперин В.М., Гребенников П.И., Леусский А.И., Тарасевич Л.С. Макроэкономика: Учебник / Общая редакция Л.С. Тарасевича. Изд. 2-е, перераб и доп. Спб.: Изд-во СПб ГУЕФ, 1997. - 719 с.

Гальчинський А. Відновити дієздатність держави // Економіка України, №8, 2000, с. 8.

Грегори Мэнько Н. Макроэкономика. - М.: Издательство: МГУ, 1994. - 354 с

Долан Э.Дж., Линдсей Д. Макроэкономика / Пер. с англ. - СПб.: «Литера плюс», 1994. - 405 с.

Дорнбуш Р., Фишер С. Макроэкономика. - М.: ИНФРА-М, 1997.

Ільїн С.С., Васильєва Т.И. Економіка. Довідник студента. М.: АСТ. 1999. 244 с.

Курс экономики / Под ред. Б.А. Райзберга. - М.: ИНФРА-М, 2000.

Ломакин В.К. Світова економіка. Підручник. М.: ЮНИТИ. 2000. 727 с.

Макконнелл Кэмпбелл Р., Стенлі Л. Брю. Экономикс. М.: 2000 - 56 с.

Размещено на Allbest.ru