Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1.Аналіз взаємодії попиту та пропозиції і наслідки державного втручання

2.Побудова моделі поведінки споживача, що формує попит за певних переваг і наявного бюджету

2.1 Визначення рівноваги споживача

2.2 Вплив зміни грошового доходу на рівновагу споживача

2.3 Вплив зміни ціни на товар Х на початкову рівновагу споживача

3.Вибір технології при заданих цінах і обсягах факторів виробництва та формування витрат на виробництво благ

Висновки

Література

Вступ

Мікроекономіка вивчає механізм прийняття рішень окремими економічними суб'єктами: споживачами, трудящими, вкладниками капіталу, власниками ресурсів і окремих фірм. Вона також досліджує взаємодії споживачів і фірм, що формують ринки й області промисловості.

Мікроекономіка ґрунтується на застосуванні теорії, що може допомогти пояснити дії окремих економічних суб'єктів і зробити відповідний прогноз на майбутнє. Моделі, що представляють собою математичне вираження теорії, застосовуються для ілюстрації даного пояснення й у процесі прогнозування.

Мікроекономіка займається поясненням і прогнозуванням економічних явищ. Але мікроекономіка важлива також і для нормативного аналізу, при якому ми відповідаємо на запитання, яка альтернатива краще - для фірми і для суспільства в цілому. Нормативний аналіз у багатьох випадках належний з'єднуватися з окремими оцінними судженнями, тому що тут можуть розглядатися проблеми рівності і справедливості, так само як і економічної ефективності.

До поняття ринку відноситься сукупність покупців і продавців, у результаті взаємодії яких можливість збуту і придбання товарів і послуг. Мікроекономіка займається вивченням як конкурентних ринків, де один окремо узятий покупець чи продавець не має впливи на ціну, так і неконкурентних ринків, де окремі агенти можуть впливати на ціни.

Аналіз кривих попиту та пропозиції є одним з основних інструментів мікроекономіки. На конкурентному ринку криві пропозиції та попиту вказують, скільки продукції зроблено фірмами і яким буде попит споживачів при визначеній ціні.

Аналіз взаємодії попиту та пропозиції і наслідки державного втручання

Залежність обсягу попиту від визначальних його факторів називається функцією попиту, залежність обсягу пропозиції від визначальних його факторів - функцією пропозиції.

При рівності обсягу попиту (D(P)) обсягу пропозиції (S(P)) установлюється рівноважна ціна, що погоджує плани виробників і споживачів.

Основними інструментами впливу держави на процес ринкового ціноутворення є система оподатковування і декретування рівня цін. Уведення акцизу чи податку з обороту підвищує ціну рівноваги і зменшує рівноважну кількість.

При наявності акцизу умова рівноваги виражається рівністю:

S(P-T) = D(P)

де Т - акцизний податок.

Ціна рівноваги з урахуванням акцизного податку (Р(Т)):

P(T) = (d + S*T + s) / (S + D)

Обсяг рівноваги з урахуванням акцизного податку (Q(T)):

Q(T) = d - D * P(T)

акцизний збір (ET(T)):

ET(T) = T*Q(T)

Передбачається, що залежність обсягу попиту на апельсини від визначальних його факторів описується лінійною

функцією попиту D(P) = 5 - 3P,

функцією пропозиції S(P) = -2 + 4P.

Ставка акцизу Т = 0,6. Величина акцизного збору ЕТ = 0,15.

1.1. a) Знайдемо ціну й обсяг рівноваги до введення акцизного податку:

D(P) = S(P)

5 - 3P = -2 + 4P

7 = 7Р

P = 1

D(P) = 5 - 3 * 1 = 2

S(P) = -2 + 4 * 1 = 2.

Ціна рівноваги Р* = 1, обсяг рівноваги Q* = 2 до введення акцизного податку

б) Знайдемо ціну й обсяг рівноваги після введення акцизного податку:

P(T) = (5 + 4 * 0,6 + 2) / (4 + 3) = 9,4 / 7 = 1,34

Q(T) = 5 - 3 * 1,34 = 0,98

Ціна рівноваги Р1 = 1,34, обсяг рівноваги Q1 = 0,98 після введення акцизного податку

1.2. Визначимо величину акцизного збору, якщо відома ставка акцизного податку (Т) на кожну одиницю товару, що реалізується на ринку:

ET(T) = Т * Q(T),

де: ЕТ(Т) - величина акцизного збору;

Т - ставка акцизного збору;

Q(Т) - обсяг рівноваги при введеному акцизному зборі.

Т = 0,6

ET(T) = 0,6 * 0,98 = 0,588 ? 0,59

1.3. Визначимо ставку акцизного податку при відомій величині акцизного збору (ЕТ):

ЕТ = 0,15

Для розрахунку ставки акцизного збору скористаємося формулою:

ЕТ(Т) = Т * Q(Т),

Для визначення Q(T) є формула

Q(T) = d - D * P(T)

і відповідно для того щоб знайти P(T) треба скористатися формулою:

P(T)= (d + S * T + s) / (S + D)

Послідовно підставивши ці формули у формулу для визначення ЕТ(Т) одержимо рівняння:

ET = T * (d - D * (d + S * T + s) / (S + D))

ET * (S + D) = T * (d(S + D) - D * (d + S * T +s))

ET * (S + D) = T * d * (S + D) - T * D * d - T² * D * S - T * D * s

ET = T² * D * S

0,15 = T² * 3 * 4

0,15 = 12T²

T² = 0,0125

Т = 0,1118 0,11

1.4. Побудова графіків попиту та пропозиції

а) до введення акцизного податку

За функціями попиту D(P) = 5 - 3P та пропозиції S(P) = -2 + 4P побудуємо криві попиту та пропозиції (графік 1.1.)

Точка А (2; 1) - точка ринкової рівноваги до введення податку

Рисунок 1.1 Рівновага на ринку до введення податку

б) після введення акцизного податку

За функціями попиту

D(P) = 5 - 3P

та пропозиції

S(P - Т) = -2 + 4 * (P - 0,6) = -2 - 2,4 + 4Р = -4,4 + 4Р

S(P - Т) = -4,4 + 4Р

побудуємо криві попиту та пропозиції (графік 1.2.)

Точка А1 (0,98; 1,34) - точка ринкової рівноваги після введення податку

1.5. Графічне зображення обсягу податкових надходжень до бюджету та розподіл податкового навантаження між виробником та споживачем

Після введення податку крива пропозиції S(Р) переміститься в положення S(Р-Т), одночасно відбувається зміна рівноважної ціни з Р* = 1 до рівня Р(Т) = 1,34.

Рисунок 1.2 Рівновага на ринку після введення акцизного податку

Визначимо координати точки А₂, яка знаходиться на S(P) = -2 + 4P

0,98 = -2 + 4Р, 2,98 = 4Р, Р = 0,745 ? 0,75 А₂ (0,98; 0,75)

Податковий тягар розподіляється на дві частини між споживачем і виробником. Величина податкового тягаря, яка припадає на виробника дорівнює площі прямокутника P*ВА₂Р і дорівнює 0,98 * (1 - 0,75) = 0,25

Величина податкового тягаря, яка припадає на споживача дорівнює площі прямокутника P(Т)А₁BP* і дорівнює 0,98 * (1,34 - 1) = 0,33

Загальна сума надходжень до бюджету (податкового тягаря) визначається площею прямокутника P(Т)А₁А₂Р і дорівнює 0,98 * (1,34 - 0,75) = 0,58 або 0,33 + 0,25 = 0,58

1.6. Визначення величини дефіциту та надлишку продукції

Якщо буде встановлена ціна на рівні Р = 0,5, то виникне дефіцит продукції (рисунок 1.4) в розмірі

Q = D(P) - S(P) = Q₂ - 0

Q = (5 - 3 * 0,5) - (-2 + 4 * 0,5) = 3,5 - 0 = 3,5

При ціні Р = 0,5 величина дефіциту продукції становить 3,5 одиниці, що в сумі становить 1,75 гр.од. (3,5 х 0,5 = 1,75)

Рисунок 1.3 Обсяг податкових надходжень від акцизу

Рисунок 1.4 Надлишок і дефіцит продукції на ринку до введення податку

Якщо буде встановлена ціна на рівні Р = 1,5, то виникне надлишок продукції (рисунок 1.4) в розмірі Q = S(P) - D(P) = Q₃ - Q₁

Q = (-2 + 4 * 1,5) - (5 - 3 * 1,5) = 4 - 0,5 = 3,5

При ціні Р = 1,5 величина надлишку продукції становить 3,5 одиниці, що в сумі становить 5,25 гр.од. (3,5 х 1,5 = 5,25)

2. Побудова моделі поведінки споживача, що формує попит за певних переваг і наявного бюджету

Функція корисності

U = (Х * У)^1/2

І = Х + Ру * У

І = 20; Рх = 1; Ру = 6;

?Рх = 1; ?І = -2

2.1 Визначення рівноваги споживача

В процесі споживання споживач намагається отримати максимальну корисність від споживання благ. Але споживач не може придбати скільки завгодно товарів, кількість товарів, що купуються обмежується сумою доходу яким розпоряджається споживач.

Рівновага споживача відповідає комбінації товарів, яка максимізує корисність при даному бюджетному обмеженні.

Графічно вибір споживача можна відобразити кривою байдужості. Крива байдужості - це крива, кожна точка якої характеризує споживацький вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг.

Криві байдужості дозволяють виявити переваги споживача, але не враховують такі фактори впливу на процес споживання, як ціни та доход споживачів. Для того щоб визначити, який саме набір товарів чи послуг обере для споживання та придбає споживач, потрібна додаткова інформація, яка пов'язана з бюджетним обмеженням. Бюджетне обмеження - це лінія, що показує, яку кількість товарів та послуг може придбати споживач за певну суму грошей у межах свого доходу.

Точка дотику найвищої кривої байдужості з бюджетною лінією відповідає стану рівноваги споживача.

Стан рівноваги споживача відображає оптимум споживача і відповідає наступній умові:

MUx / MUy = Px / Py

MUx - гранична корисність від споживання товару Х

MUy - гранична корисність від споживання товару Y

Px - ціна товару Х

Py - ціна товару Y

Функція корисності має наступний вигляд

U = (Х * Y)^1/2

U = Х ^0,5 * Y^0,5

Граничні корисності товарів Х та У знаходимо шляхом диференціювання виразів загальних корисностей відповідно по Х і Y.

MUx = 0,5 Х ^-0,5 * Y^0,5

MUy = 0,5 Х^0,5 * Y^-0,5

Підставимо отримані значення до формули умови рівноваги споживача:

0,5 Х ^-0,5 * Y^0,5/ 0,5 Х^0,5 * Y^-0,5 = 1 / 6

6 * 0,5 Х ^-0,5 * Y^0,5 = 0,5 Х^0,5 * Y^-0,5

6 * Х ^-0,5 * Y^0,5 = Х^0,5 * Y^-0,5

6Y = Х

Рівновага споживача досягається в точці де бюджетна лінія дотикається до кривої байдужості. Припустимо що весь свій доход споживач витрачає на споживання двох товарів - яблук (Х) та апельсинів (Y).

Рівняння бюджетного обмеження має наступний вигляд:

І = Рх *Х + Ру * Y

Підставимо до рівняння бюджетного обмеження дані умови задачі та проведених розрахунків:

20 = 1 * Х + 6 * Y

Х = 20 - 6Y

Визначимо кількість товару У, яка споживається покупцем,

20 - 6Y = 6Y

12Y = 20

Y = 1,66666 ? 1,67

Визначимо величину Х:

Х = 6 * У = 6 * 1,6666 = 9,9996 ? 10,0

Х = 20 - 6У = 20 - 6 * 1,6666 = 10,0004 ? 10,0

Коли споживач купує 10 одиниць яблук та 1,67 одиниці апельсин він максимізує свою корисність, в цій точці досягається рівновага споживача.

Визначимо корисність яку отримає споживач від споживання даного набору товарів:

U = (10 * 1,67)^1/2

U = 16,7^1/2

U = 4,09

Рівняння кривої байдужості на який споживач знаходиться в момент рівноваги має наступний вигляд:

4,09 = (Х * У)^1/2

Відобразимо графічно початкову рівновагу споживача при ціні на яблука Рх = 1 і ціні на апельсини Ру = 6 на графіку 2.1.

Бюджетна лінія має наступний вигляд:

20 = Х + 6 * У

Точка А (10; 1,67) - точка рівноваги споживача

Графік 2.1 Первісна рівноваги споживача

2.2 Вплив зміни грошового доходу на рівновагу споживача

Після зменшення доходу лінія бюджетного обмеження переміщується ліворуч. Виникне нова рівновага споживача, так як з зменшенням доходу споживач зможе придбати меншу кількість яблук та апельсин. Нова точка рівноваги знаходиться ліворуч від первісної рівноваги споживача, що свідчить про зменшення рівня корисності від споживання нового рівноважного набору товарів.

Після зниження доходу І₁ = 20 - 2 = 18 бюджетна лінія буде мати наступний вигляд:

18 = Х + 6 * Y

Х = 18 - 6Y

Визначимо набір товарів, який відповідає новій рівновазі споживача

18 - 6Y = 6Y

18 = 12Y

Y = 1,5

Х = 18 - 6 * 1,5 = 9

Х = 6 * 1,5 = 9

Визначимо корисність яку отримає споживач від споживання даного набору товарів:

U = (1,5 * 9)^1/2

U = 13,5^1/2 U1 = 3,67

Рівняння кривої байдужості на який споживач знаходиться в момент рівноваги має наступний вигляд:

3,67 = (Х * Y)^1/2

Відобразимо на графіку 2.2 нову рівновагу споживача після зменшення доходу споживача.

Графік 2.2. Рівновага споживача до і після зменшення доходу

А₁ - точка рівноваги споживача після зменшення доходу споживача.

Після зменшення доходу споживача рівновага споживача як видно з графіку 2.2 змістилася вліво вниз. Споживач після зменшення доходу зможе отримати меншу корисність від споживання яблук та апельсинів, про це свідчить переміщення кривої байдужості ближче до початку координат.

На підставі отриманих даних з графіку 2.1 та 2.2 побудуємо криву Енгеля для товару Х та для товару Y (графік 2.3). Криві Енгеля показують співвідношення між доходом і обсягом споживання певного товару при незмінних інших факторах, що впливають на попит.

Графік 2.3. Крива Енгеля для товару Х

Графік 2.4. Крива Енгеля для товару Y

На підставі кривих Енгеля для товару Х і Y можна зробити висновок, що товари Х та Y є нормальними - якісними товарами.

2.3 Вплив зміни ціни на товар Х на початкову рівновагу споживача

Після збільшення ціни на яблука лінія бюджетного обмеження по осі Х переміщується ліворуч. Виникне нова рівновага споживача, так як з підвищенням ціни споживач зможе придбати меншу кількість яблук. Нова точка рівноваги знаходиться ліворуч від первісної рівноваги споживача, що свідчить про зменшення рівня корисності від споживання нового рівноважного набору товарів.

Після підвищення ціни на товар Х

Рх1 = 1

Рх2 = 1 + 1 = 2

бюджетна лінія буде мати наступний вигляд:

20 = 2 * Х + 6 * Y

2Х = 20 - 6Y

Х = 10 - 3Y

6Y = 2Х Х = 3Y

Визначимо набір товарів, який відповідає новій рівновазі споживача

10 - 3Y = 3Y

10 = 6 Y

Y = 1,6666 ? 1,67

Х = 10 - 3 * 1,6666 = 5

Визначимо корисність яку отримає споживач від споживання даного набору товарів:

U = (5 * 1,67)^1/2

U = 8,35^1/2

U1 = 2,89

Рівняння кривої байдужості на який споживач знаходиться в момент рівноваги має наступний вигляд:

2,89 = (Х * Y)^1/2

Відобразимо на графіку 2.4 нову рівновагу споживача після збільшення ціни на яблоки.

Після підвищення ціни на товар Х рівновага споживача як видно з графіку 2.4 змістилася вліво вниз. Споживач після підвищення ціни на товар Х зможе отримати меншу корисність від споживання кондитерських виробів та прохолодних напоїв, про це свідчить переміщення кривої байдужості ближче до початку координат.

Графік 2.4 Рівновага споживача до і після підвищення ціни на товар Х

Точка А2 - точка рівноваги споживача після підвищення ціни на товар Х

На графіку 2.4. побудуємо допоміжну бюджетну лінію (компенсуючу бюджетну лінію І₃), яка зберігає попередній рівень корисності при нових цінах.

Ефект заміщення - це ефект, який вказує на те, що споживач у процесі споживання заміщує товаром У (апельсини), товар Х (яблука), що став дорожчим.

Ефект доходу проявляється в переході споживача на іншу криву байдужості, паралельному зсуву вниз нової бюджетної лінії. Виникає внаслідок впливу на попит споживача зміни обсягу його реального доходу.

Коли ціна на товар Х збільшується, а на товар У - не змінюється, то відбуваються два процеси: зменшується реальний доход споживача; відбувається відносна заміна товару Х на товар У.

Загальний ефект від підвищення ціни - це переміщення точки рівноваги споживача з положення А в положення А₂, визначається відрізком Qх₁Qх.

Загальний ефект від підвищення ціни на товар Х не призвів до зміни обсягу споживання товару У, як до підвищення ціни на товар Х так і після підвищення ціни обсяг споживання товару У становив Qу.

Визначимо координати точки А₃

0,5 Х ^-0,5 * Y^0,5/ 0,5 Х^0,5 * Y^-0,5 = 2 / 6

3Х ^-0,5 * Y ^0,5 = Х^0,5 * Y ^-0,5

3Y = Х

Х = 3 Y Х = 3Y Х = 3Y

4,09 = (Х Y) ^? 16,7 = ХY Х = 16,7 / Y

3Y = 16,7 / Y 3Y ? = 16,7 Y ? = 5,57 Y = 2,359 ? 2,36

Х = 2,36 * 3 = 7,08 А3 (7,08; 2,36)

Зміна попиту на товар Х, що визначається відрізком Qх₂Qх (графік 2.4), пояснюється виключно зміною ціни на товар Х і відповідає ефекту заміщення.

Qх₂Qх = 10 - 7,08 = 2,92

Зміна попиту на товар Х, що визначається відрізком Qх₁Qх₂ (графік 2.4), відповідає ефекту доходу, що пов'язується з зменшенням купівельної спроможності споживача.

Qх₁Qх₂ = 7,08 - 5 = 2,08

Загальний ефект дорівнює сумі ефекту доходу Qх₁Qх₂ та ефекту заміщення Qх₂Qх.

Qх₁Qх = Qх₂Qх + Qх₁Qх₂ = 2,92 + 2,08 = 5

Загальний ефект від підвищення ціни на товар Х по відношенню до попиту на товар У - це переміщення точки рівноваги споживача з положення А в положення А2, визначається відрізком Qх₁Qх.

Ефект заміщення для товару У визначається відрізком Qу₂Qу (графік 2.4).

Qу₂Qу = 2,36 - 1,67 = 0,69

Ефект доходу для товару У визначається відрізком QуQу₂ (графік 2.4).

QуQу₂ = 2,36 - 1,67 = 0,69

Загальний ефект дорівнює сумі ефекту доходу QуQу₂ та ефекту заміщення Qу₂Qу.

Qу₂Qу - QуQу₂ = 0,69 - 0,69 = 0

3. Вибір технології при заданих цінах і обсягах факторів виробництва та формування витрат на виробництво благ

споживач попит бюджет пропозиція

Виробництво - процес перетворення одних благ в інші, факторів виробництва в готову продукцію.

Залежність між кількістю використовуваних факторів виробництва і максимально можливим при цьому випуску продукції називається виробничою функцією:

Q = f(K, L, ...)

де Q - максимальний обсяг виробництва;

K, L - відповідно мінімальна величина капіталу, праці й інших факторів, використовуваних у виробництві.

Ізокванта - це крива, на якій зображене незліченна безліч комбінацій величин факторів виробництва, здатних зробити однаковий максимальний обсяг продукції.

Загальний продукт - це визначена максимальна величина фізичного продукту, зробленого визначеною величиною перемінного фактора, що використовує постійний фактор виробництва при незмінному технологічному процесі.

Середній продукт - це загальний продукт, розрахований на одиницю перемінного фактора, використовуваного у виробництві.

Граничний продукт - це зміна величини загального продукту в результаті зміни перемінного фактора, використовуваного у виробництві на одиницю.

Кількісно загальні витрати визначаються:

TC = w*L + r*K



де w, r - ціна відповідно одиниці праці й одиниці капіталу.

Короткий період - час, протягом якого не можна змінювати одного з використовуваних факторів.

Витрати в короткий період можуть бути представлені як сума постійних і змінних витрат:

STC(Q) = FC + VC(Q)

де STC(Q) - загальні витрати короткого періоду на випуск Q одиниць продукції;

FC - постійні витрати;

VC(Q) - перемінні витрати на виробництво Q одиниць.

Середні витрати відбивають величину витрат на одиницю продукції. Середні загальні витрати в короткому періоді - це сума середніх постійних і середніх перемінних витрат.

Граничні витрати (МС) - це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції. У короткому періоді граничні витрати характеризують приріст перемінних витрат при малому збільшенні випуску, тому що постійні витрати не залежать від обсягу випуску.

Підприємство, що здійснює виробництво з мінімальними витратами, повинне використовувати ресурси в таких кількостях, при яких відношення граничної норми технічної заміщеності одного ресурсу на інший дорівнює відношенню цін цих ресурсів.

Передбачається, що технологія виробництва апельсин характеризується виробничою функцією Кобба-Дугласа:

Q = 10*K¹*L^1/2

Витрати як на одиницю робочої сили, так і капіталу дорівнює 1 гр. од. (w = 1, r = 1).

У короткому періоді постійною величиною служить капітал K-const = 10.

Заданий обсяг виробництва Q~ = 110

1. Побудуємо карту ізоквант. Для цього складемо таблицю 3.1

Таблиця 3.1

	Капітал (К)
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Праця (L)	Q = 10	1,00	0,25	0,11	0,06	0,04	0,03	0,02	0,02	0,01	0,01
	Q = 20	4,00	1,00	0,44	0,25	0,16	0,11	0,08	0,06	0,05	0,04
	Q = 30	9,00	2,25	1,00	0,56	0,36	0,25	0,18	0,14	0,11	0,09
	Q = 40	16,00	4,00	1,78	1,00	0,64	0,44	0,33	0,25	0,20	0,16
	Q = 50	25,00	6,25	2,78	1,56	1,00	0,69	0,51	0,39	0,31	0,25

Графік 3.1 Карта ізоквант



Графік 3.2 Крива загального продукту

Таблиця 3.2Загальний продукт, середній і граничний продукт праці

K	L	Q = TP	AP = Q/L	L	Q	MP = Q/L
10	0	0	-	-	-	-
10	2	141,4	70,7	2	141,4	70,7
10	4	200,0	50,0	2	58,6	29,3
10	6	244,9	40,8	2	44,9	22,5
10	8	282,8	35,4	2	37,9	18,9
10	10	316,2	31,6	2	33,4	16,7

Перша стадія виробництва апельсин [0;L1] малюнок 3.2 характеризується нерівністю MP > AP, тобто кожна додаткова одиниця перемінного ресурсу приводить до збільшення загального продукту.

Друга стадія [L1;L2] характеризується тим, що MP < AP, причому залучення кожної додаткової одиниці перемінного ресурсу дає хоч і спадаючий ефект, але позитивний.

При третій стадії виробництва залучення ресурсів не дає приросту обсягів виробництва.

3. Обчислимо мінімальні витрати при Q~ = 110. Для цього необхідно знайти оптимальне сполучення ресурсів.

MRTS_L,K = w/ r = MP_L/ MP_K = 1

MP_L = 10 * ? * K* L^-1/2 = 5K / L^1/2

MP_K = 10*L^1/2

MP_L/ MP_K = 5K * L^-1/2 / 10L^1/2 = 1

5K * L^-1/2 = 10L^1/2

K = 2 L

110 = 10 * 2L * L^1/2

5,5 = L^3/2

L = 3,1158 ? 3,12

K = 3,12 * 2 = 6,24

TC = L + K = 3,12 + 6,24 = 9,36

4. Витрати в короткому періоді описуються формулою

STC = VC + FC FC = K = 10 Q = 10*(10)¹*L^1/2

Оскільки функція витрат містить у собі обсяг виробництва як незалежну перемінну, визначальну величину загальних витрат, перетворимо виробничу функцію до наступного виду:

Q = 10*(10)¹*L^1/2 Q = 100*L^1/2

Q² = 10 000 *L L = Q²/ 10 000

Замінимо L у рівнянні загальних витрат на це значення:

STC = Q²/ 10 000 + 10

Порівняємо функції витрат короткого і тривалого періоду.

Таблиця 3.3 Загальні витрати короткострокового і тривалого періодів

L	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
K	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Q	0	10	20	30	40	50	60	70	80	90	100
STC	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20
LTC	0	10	20	30	40	50	60	70	80	90	100

Графік 3.3 Криві короткострокових та довгострокових витрат загального продукту

В короткостроковому періоді підприємства мають можливість у межах постійного капіталу, що функціонує у формі виробничих потужностей, змінювати обсяги виробництва за рахунок підвищення інтенсивності використання даних виробничих потужностей та залучення для цього більшої кількості змінних ресурсів.

Наявність постійних та змінних витрат є визначальною ознакою короткострокового періоду. В довгостроковому періоді підприємство може змінювати всі фактори виробництва, що використовуються ним для виготовлення продукції. Це дає можливість йому за рахунок встановлення раціональної структури споживання різних ресурсів оптимізувати виробничу програму підприємства, тобто встановити такий обсяг виробництва і вибрати таку структуру споживання ресурсів, які забезпечують можливість отримати максимальний обсяг виробництва.

В довгостроковому періоді не має поділу на постійні та змінні витрати: усі витрати можуть змінюватися залежно від обсягу виробництва.

Висновки

Мікроекономіка займається вивченням як конкурентних ринків, де один окремо узятий чи покупець продавець не має впливи на ціну, так і неконкурентних ринків, де окремі агенти можуть впливати на ціни. Аналіз кривих попиту та пропозиції є одним з основних інструментів мікроекономіки. На конкурентному ринку криві пропозиції та попиту вказують, скільки продукції зроблено фірмами і яким буде попит споживачів при визначеній ціні. Ринковий механізм має тенденцію до рівноваги (тобто ціна рухається до рівня ринкового розпродажу), для того щоб не було ні надлишкового попиту, ні надлишкової пропозиції.

Між державою і фірмою існує складний і розгалужений механізм взаємодії, що одночасно торкається відразу кілька питань у роботі фірми, так із - за введення акцизного податку на товари зростає ціна на товар, що відповідно позначається на обсягах продаж і знижує обсяг рівноваги. Як наслідок у фірми знижується оборот, і відповідно прибуток, що у свою чергу торкається інтересів держави, тому що знижується обсяг надходжень от податку на прибуток, тобто державі варто добре прорахувати всі можливі наслідки от уведення нового податку, щоб вони були вище падіння надходження от других податків.

Коли споживач приймає рішення про споживання, то він керується корисністю яку принесе йому споживання даних товарів, а також співставляє витрати з своїм бюджетом, який обмежує бажання споживача. Коли змінюються ціни на товар, то змінюється і кількість товару яку може придбати споживач при даному доході. Коли ціна підвищується, то кількість придбаного і спожитого товару скорочується, а відповідно зменшується корисність яку споживач отримує від споживання даного товару.

Зміни доходу який отримує споживач теж впливає на обсяг корисності яку споживач отримає від споживання товарів. Якщо доход збільшується, то збільшується корисність, а якщо доход споживача зменшується, то і корисність яку він отримує від споживання певного товару скоротиться. На обсяг отриманої від споживання певного товару корисності мають вплив ціни на товари, доход споживача, особисті смаки і вподобання.

Виробник намагається досягти такого стану використання ресурсів при якому відбувається мінімізація витрат. При цьому віддача всіх факторів однакова, зникає проблема їх перерозподілу, оскільки у виробника немає ресурсів, які могли б принести більший доход. Виробник знаходиться у стані рівноваги, коли досягається оптимальна комбінація факторів виробництва, при яких забезпечується максимізація випуску.

В довгостроковому періоді виробник може змінювати всі фактори виробництва, що використовуються ним для виготовлення продукції. Це дає можливість йому за рахунок встановлення раціональної структури споживання різних ресурсів оптимізувати виробничу програму підприємства, тобто встановити такий обсяг виробництва і вибрати таку структуру споживання ресурсів, які забезпечують можливість отримати максимальний обсяг виробництва.

В довгостроковому періоді всі фактори виробництва мають змінний характер (в короткостроковому тільки змінні фактори), тому що є достатньо часу для того, щоб змінити виробничі потужності. Ця додаткова гнучкість призводить до того, що виробництво на підприємстві відбувається з найменшими середніми витратами, ніж в короткостроковому періоді.

Література

1. Базилевич В., Лук'янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н, Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій. - К.: Четверта хвиля, 1997. -248с.

2. Гальперин В.М., Игнатьев С.М., Моргунов В.И. Микроэкономика: В2-х т. / Общая редакция В.М. Гальперина. СПб.: Экономическая школа, 1994. Т.1. 349 с.

3. Горобчик Т.Т. Мікроекономіка: Навчально-методичний посібник. - К: ЦУЛ, 2002. -236с.

4. Гребенников П.И., Леусский А.И., Тарасевич Л.С. Микроэкономика/ Общая редакция Л.С. Тарасевича. СПб.: Изд-во СПбУЭФ, 1996. -352 с.

5. Долан Э., Линдсей Р. Рынок: микроекономическая модель: Пер. с англ. - С. -Пб. 1992. - 452с

6. Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій: Навч. Посіб. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. 176с.

7. Исохин В.Я. Экономическая теория: введение в рынок микроэкономический анализ: Учебник. - М.: 1997 - 325с.

8. Макконелл К., Брю С. Экономикс; В 2т.: Пер. с англ. - М.: Республика, 1992 - 684с.

9. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Під. Ред. В.П. Вихруща. - Бугач, 1994. - 351с.

10. Райхлин Э. Основы экономической теории. Микроэкономическая теория рынков продукции. - М.: Наука, 1996. - 176 с.

11. Хайман Д.Н. Современная микроэкономика: анализ и применение. В 2-х т. Т.1. Пер. с англ. - М.: Финансы и статистика, 1992. - 384 с.

12. Ястремський О.І., Грищенко О.Г., Основи мікроекономіки: Підручник. - К.: Знання, 1998.

Размещено на Allbest.ru