Концесійні інвестиційні проекти і їх державна підтримка
Історія існування концесійної практиці. Роль концесій в світовій економіці. Перелік принципів концесійної діяльності. Сторони і об'єкти концесійного договору. Відмінність концесії від оренди. Права та обов'язки концесіонера. Основні типи концесійних угод.
Рубрика | Экономика и экономическая теория |
Вид | контрольная работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 04.03.2012 |
Размер файла | 27,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
ВНЗ Укооспілка
Полтавський університет економіки і торгівлі
Індивідуальне завдання
на тему:
“Концесійні інвестиційні проекти і їх державна підтримка”
Полтава 2012
План
Вступ
1. Історія концесії
2. Договір концесії
3. Типи концесійних угод та їх державна підтримка
Висновок
Список використаної літератури
Словник
Вступ
Скорочення обсягів державного фінансування, незначні обсяги довгострокового кредитування банківським сектором та невеликі обсяги іноземних інвестицій в порівнянні з їх потребою викликало необхідність у розробці та впровадженні нових механізмів залучення фінансових ресурсів в реальний сектор економіки, одним із яких є механізм концесій.
Правові умови для запровадження концесійного механізму створені Законом України “Про концесії”, який прийнято з метою підвищення ефективності використання державного та комунального майна і забезпечення потреб громадян України у товарах (роботах, послугах).
Цим Законом визначено поняття та правові засади регулювання відносин концесії державного та комунального майна, а також умови і порядок її здійснення.
Згідно зазначеного Закону України “Про концесії” від 16 липня 1999 р., концесією є надання (на платній та строковій засаді) суб'єктові підприємницької діяльності права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкту концесії. Таке право надає уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, державного та комунального майна, а також він визначає умови і порядок її здійснення. В законі подано перелік сфер господарської діяльності, де працюють державні підприємства, які можна надавати в концесію. До цього досить великого списку ввійшли галузі міської інфраструктури.
Концесія - це передача об'єкту концесії на умовах, визначених в концесійному договорі, який укладається на строк не менше 10 років та не більше 50 років. При цьому, умови концесійного договору, є чинними на весь строк його дії, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавчими актами встановлено правила, які погіршують становище концесіонера.
1. Історія концесії
Концесія не є новою формою господарювання. Вона в різних видах існує, можливо, приблизно стільки ж, скільки існує держава. Це пояснюється тим, що держави завжди делегували управління своєю власністю тим або іншим суб'єктам господарської діяльності і держави були обов'язковою стороною концесійного договору. У Франції концесійна практика налічує більше ніж столітню історію. Ще 1882 року був укладений контракт муніципальної влади на 15 років з братами Перрьє, які зобов'язалися постачати воду до Парижа. Нині близько 70 % населення французької столиці забезпечують водою приватні фірми на умовах концесії.
Міжнародні концесії в першій половині минулого століття використовувалися капіталістичними державами для забезпечення себе нафтою і збереження економічного впливу в країнах, що розвивалися. Концесії в Катарі, Кувейті, Омані і в низці інших країн поширювалися на всю територію держави. Компанія "Бахрейн петролеум компані" отримала концесію на 91 рік, "Кувейт ойл компані" - на 92 роки. Північноафриканські і близькосхідні концесії надавали Заходу право на видобуток, переробку і збут нафти, будівництво нафтопроводів і портів. Концесії стали одним з основних інструментом продовження колоніальної політики. Нині в Європі і Америці концесіонерами в більшості своїй є великі монополії всередині країни.
Найбільший концесійний проект останніх років - це будівництво тунелю під протокою Ла-Манш. Він сполучив Францію з Великою Британією.
Цікава історія концесії в Росії. Ця форма залучення інвестицій активно використовувалася до революції. Наприклад, практично вся мережа залізниць в 60-90-ті роки 19-го століття була побудована на основі концесій. Росія мала концесії і за кордоном. Так, Китайсько-Східна залізниця була російською концесією в Китаї.
Націоналізація, яка почалася після революції, природно, практику концесій зробила неможливою. Приватних інвесторів в Радянській Росії не було, та і сама ідея комунізму не передбачала впровадження капіталістичних методів в економіці.
В розпалі англо-французької інтервенції у вересні 1919 року в листі "Американським робітникам" В. Ленін говорив про свою готовність укласти концесії "у випадку укладення миру".
Оскільки СРСР не підтримував дипломатичних стосунків із західними країнами, то укладення концесій у більшовицькій Росії було ризикованим. Оскільки бізнесової діяльності без ризиків не буває, то західні підприємці готові були до концесійного співробітництва. Так один з тих, хто з перших відгукнувся на пропозицію радянського уряду - це великий англійський промисловець Леслі Уркарт. Він ладен був укласти концесійний договір з його компанією, якій до революції належали гірничорудні підприємства Уралу і Сибіру. Проте в ході переговорів сторони так і не знайшли взаєморозуміння.
У 1922 році уряди Західної Європи скликали міжнародну економічну конференцію з питань господарського відновлення Центральної і Східної Європи. Конференція відбулася в Генуї і до участі в ній були запрошений і радянський уряд. Проте делегацію СРСР спіткала невдача. Західні держави наполягли на сплаті "царських" боргів і виплаті "неустойки" іноземцям, що постраждали в роки революції. Радянська делегація, у свою чергу, виставила претензії за збитки, заподіяні "інтервенцією" і "блокадою". Гаазька конференція не принесла результатів.
Спроби домовитися із закордонними діловими колами не увінчалися жодним серйозним концесійним договором, а до 1925 року і зовсім припинилися. Небажання сторін йти на поступки, успіхи непу і хвороба, а потім і смерть Леніна, поставили хрест на можливому великому притоку іноземних інвестицій до Радянської Росії.
Всього впродовж 1921-1928 років радянські власті отримали 2400 концесійних пропозицій. Реалізовано було всього 178 договорів.
Серед концесійних пропозицій однією з найбільших і найцікавіших був норвезький проект "Великого Північного Шляху". Проектом передбачалося прокладання за рахунок іноземного капіталу через малонаселені північні лісові райони Росії залізничних і водних шляхів.
У роки Непу ряд концесійних договорів було успішно здійснено. Зокрема, з англійцями на добування золота за так званою концесією "Лена-голдфілдс". Відома також "Чиатурськая марганцева концесія".
Більшість з непівських концесій стосувалися гірничодобувної, гірничо-переробної та деревообробної галузей промисловості. Станом на початок 1937 року фактично всі концесії були ліквідовані. Ленін концесії змушений був дозволити, Сталін - їх розігнав.
Після Другої світової війни - у зв'язку з хвилею націоналізації і посилення державного сектора в країнах Заходу (особливо в Європі) - відбулося різке згортання концесій. Одночасно в структурі бюджетних витрат помітно збільшилася питома вага витрат на підтримку і розвиток економічної інфраструктури.
З кінця 70-х років в світі почався "ренесанс" концесійних форм господарювання. Бум концесій спостерігався не лише в економічно розвинутих країнах Заходу, але і в країнах, які розвивалися, зокрема в Китаї. Останні активно використовували концесії для залучення в національну економіку іноземного капіталу у вигляді кредитів та інвестицій.
Особливо багато концесійних проектів останнім часом реалізується в країнах Південно-Східної Азії, де в цілому існує сприятливий інвестиційний клімат в так званій "новій індустріальній зоні". У регіоні Південної Азії основна частина концесій станом на середину першого десятиліття XXI ст. припадає на Індію - 28 угод на суму 6,9 млрд дол. Пакистан щодо кількості операцій і щодо обсягів фінансування відставав від Індії (13 угод - на суму 2,7 млрд дол.) більш ніж вдвічі.
Про можливості використання концесій в СРСР пригадали тільки в період перебудови. Це було обумовлено необхідністю залучення додаткових коштів для розробки сировинних родовищ.
На тлі загальної картини частка регіону Східної Європи і колишнього СРСР в загальному об'ємі концесійних проектів в 1996 р. склала менше 7 %. Середня величина фінансування з розрахунку на один проект - 130 млн дол. Це майже вдвічі менше, ніж середній світовий показник і втричі менше, ніж в США.
Роль концесій в світовій економіці зростає. Якщо впродовж XX століття концесії знаходили застосування переважно в користуванні надрами, то в 1990-і роки в концесію стали передаватися численні інші об'єкти державної власності.
Нині концесії відіграють важливу роль в галузях будівництва й реконструкції об'єктів транспортної інфраструктури - залізниць, автомобільних доріг тощо.
2. Договір концесії
Стаття 407 Господарського кодексу України (ГКУ) містить перелік принципів концесійної діяльності:
- поєднання державного регулювання концесійної діяльності та здійснення її на підставі концесійного договору;
- вибір концесіонерів переважно на конкурсній основі;
- комплексне і платне використання об'єкта концесії, участь держави та органів місцевого самоврядування у частковому фінансуванні об'єктів концесії соціального призначення;
- взаємна вигода сторін у концесійному договорі, розподіл ризиків між ними;
- державне гарантування інвестиційних договорів;
- стабільність умов концесійних договорів;
- забезпечення прав і законних інтересів споживачів продукції (послуг), що надаються концесіонерами.
Концесійна діяльність здійснюється на підставі концесійних договорів, які укладаються відповідно до законодавства України з концесіонерами, у тому числі іноземними інвесторами, Кабінетом Міністрів України, уповноваженим органом державної влади або визначеним законом органом місцевого самоврядування. Термін дії концесійного договору встановлюється сторонами цього договору залежно від характеру та умов концесії. Цей термін не може бути меншим ніж 10 років і більшим ніж 50 років. Кабінет Міністрів України може затверджувати типові концесійні договори для здійснення певних видів концесійної діяльності. Вимоги до концесійних договорів, порядок їх укладення, а також інші питання правового регулювання концесійної діяльності визначаються законом про концесії та іншими законами (ст. 408 ГКУ).
За концесійною угодою одна сторона (концесіонер) зобов'язується за свій рахунок створити і (або) реконструювати нерухоме майно, право власності на яке належить або належатиме іншій стороні (концеденту), здійснювати діяльність з використанням (експлуатацією) об'єкту концесійної угоди, а концедент зобов'язується надати концесіонерові на термін, встановлений цією угодою, право володіння і користування об'єктом концесійної угоди для здійснення діяльності.
Концесійною угодою може передбачатися надання концеден-том у володіння і в користування концесіонера майна, яке належить концеденту на правах власності. В цьому випадку концесійною угодою встановлюється склад і опис майна, мета і термін його використання концесіонером, порядок повернення концеденту при припиненні угоди. Можуть встановлюватися зобов'язання концесіонера відносно такого майна з його модернізації, заміни морально застарілого і фізично зношеного устаткування новим, іншому поліпшенню характеристик і експлуатаційних властивостей майна.
Сторонами концесійної угоди є: концедент (держава, від імені і за дорученням якого діє те або інше відомство або державна компанія) і концесіонер (юридична особа, яка одержує від концедента відповідні активи і права). Особливістю концесійних угод є те, що за своєю економічною природою вони є методом здійснення державних закупівель для залучення інвестицій в основні активи. Але в даному випадку держава виступає не покупцем в класичному розумінні, а швидше продавцем.
Об'єктом концесійної угоди є нерухоме майно, що входить до складу майна переліченого нижче:
- автомобільні дороги і інженерні споруди транспортної інфраструктури, зокрема мости, шляхопроводи, тунелі, стоянки автотранспортних засобів, пункти пропуску автотранспортних засобів, пункти стягування плати з власників вантажних автотранспортних засобів;
- об'єкти залізничного транспорту;
- об'єкти трубопровідного транспорту;
- морські і річкові порти, зокрема гідротехнічні споруди портів, об'єкти їх виробничої і інженерної інфраструктури;
- морські і річкові судна, судна змішаного (річка - море) плавання, а також судна, що здійснюють криголамну діяльність, діяльність гідрографії, науково-дослідної, поромні переправи, плавучі і сухі доки;
- аеродроми або будівлі і (або) споруди, призначені для зльоту, посадки, рулювання і стоянки повітряних суден;
- об'єкти виробничої і інженерної інфраструктури аеропортів;
- об'єкти єдиної системи організації повітряного руху;
- гідротехнічні споруди;
- об'єкти по виробництву, передачі і розподілу електричної і теплової енергії;
- системи комунальної інфраструктури й інші об'єкти комунального господарства, зокрема, об'єкти водо-, тепло-, газо- і енергопостачання, водовідведення, очищення стічних вод, переробки і утилізації (поховання) побутових відходів, об'єкти, призначені для освітлення територій міських і сільських поселень, об'єкти, призначені для впорядкування територій;
- метрополітен й інший транспорт загального користування;
- об'єкти, які використовують для здійснення лікувально-профілактичної, медичної діяльності, організації відпочинку громадян і туризму;
- об'єкти охорони здоров'я, освіти, культури і спорту та інші об'єкти соціально-культурного і соціально-побутового призначення.
Концесійною угодою передбачається плата, що вноситься концесіонером концеденту в період використання (експлуатації). Внесення плати може передбачатися як протягом всього терміну використання, так і протягом окремих періодів.
Концесійна плата може бути встановлена у формі:
- визначених в твердій сумі платежів, що вносяться періодично або одноразово до бюджету відповідного рівня;
- встановленої частки продукції або доходів, отриманих концесіонером в результаті здійснення діяльності, передбаченої концесійною угодою;
- передачі концеденту у власність майна, що знаходиться у власності концесіонера.
Можуть поєднуватися форми концесійної плати.
Термін концесійного договору повинен бути достатній для повернення вкладень концесіонера і отримання ним прибутку. У міжнародній практиці тривалість терміну концесії зазвичай пов'язується з тривалістю життєвого циклу основних активів.
При виконанні концесійної угоди концесіонер має право:
- розпоряджатися об'єктом концесійної угоди;
- виконувати концесійну угоду своїми силами і (або) із залученням інших осіб. При цьому концесіонер несе відповідальність за дії інших осіб як за свої власні;
- користуватися на безоплатній основі і при дотриманні встановлених угодою умов конфіденційності винятковими правами інтелектуальної власності, отриманими концесіонером за свій рахунок при виконанні угоди, з метою виконання своїх зобов'язань.
При виконанні концесійної угоди концесіонер зобов'язаний:
- здійснити у встановлені концесійною угодою терміни створення і (або) реконструкцію об'єкту і приступити до його використання;
- здійснювати діяльність, передбачену концесійною угодою, і не припиняти цю діяльність без згоди концедента;
- забезпечувати при здійсненні діяльності можливість отримання споживачами відповідних товарів, робіт, послуг;
- надавати споживачам пільги, зокрема пільги з оплати товарів, робіт, послуг, у випадках і в порядку, які встановлені концесійною угодою;
- підтримувати об'єкт концесійної угоди у належному стані, проводити за свій рахунок поточний ремонт і капітальний ремонт, нести витрати на зміст цього об'єкту, якщо інше не встановлене концесійною угодою;
- використовувати при здійсненні передбаченої договором діяльності фірмове найменування і (або) комерційне позначення концедента вказаним у договорі належним чином;
- забезпечувати відповідність якості товарів, які виробляються на основі договору, виконуваних робіт, послуг, що надаються, якості аналогічних товарів, робіт або послуг, які виробляються, виконуються або надаються безпосередньо концесіонером.
Концедент зобов'язаний передати користувачеві технічну і комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення дій, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінструктувати користувача і його працівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав; видати користувачеві ліцензії, забезпечивши їх оформлення в установленому порядку.
З боку концедента контроль за виконанням концесійної угоди здійснюється відповідно урядом країни або уповноваженим ним органом виконавчої влади, органом державної влади суб'єкта країни, органом місцевого самоврядування в особі представників вказаних органів, які мають право доступу на об'єкт концесійної угоди, а також до документації, що належить до здійснення даного виду діяльності. Але не має права: втручатися в здійснення господарської діяльності концесіонера; розголошувати відомості конфіденційного характеру або ті, що є комерційною таємницею.
Концесійна угода включає проведення конкурсу на право укладення концесійної угоди. Конкурс може бути відкритим (заявки на участь у конкурсі можуть подавати будь-які особи) або закритим (заявки на участь у конкурсі можуть подавати особи, які мають запрошення взяти участь в такому конкурсі).
Закритий конкурс проводиться у випадку, якщо концесійна угода включає об'єкт, відомість про нього становить державну таємницю або має стратегічне значення для забезпечення обороноздатності і безпеки держави.
При проведенні відкритого конкурсу дані підлягають розміщенню на офіційному сайті концедента в мережі "Інтернет".
Договір комерційної концесії повинен бути в письмовій формі, інакше він вважається недійсним. Договір реєструється органом, що здійснив реєстрацію юридичної особи або індивідуального підприємця, який виступає згідно з договором як правовласник.
У Росії сплачується мито за державну реєстрацію договорів комерційної концесії - 1000 рублів за кожен договір; а за державну реєстрацію змін до договорів комерційної концесії - 20% розміру державного мита, сплаченого за реєстрацію відповідних договорів.
Концесійна угода припиняється:
- після закінчення терміну дії концесійної угоди;
- за згодою сторін;
- в порядку дострокового розірвання угоди на підставі рішення суду.
Після чого концесіонер зобов'язаний передати концеденту об'єкт угоди, який має знаходитися в придатному для здійснення діяльності стані, а також повинен бути необтяжений правами третіх осіб.
Обов'язок концесіонера з передачі об'єкту вважається виконаним після ухвалення цього об'єкту і майна концедентом і підписання сторонами концесійної угоди відповідного документа. Припинення прав володіння і користування об'єктом підлягає державній деєстрації.
Сторони концесійної угоди несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань згідно з концесійною угодою.
Між концесіею і орендою є більше відмінностей, ніж схожостей.
"Оренда" - це засноване на договорі термінове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. "Концесія" - це надання із метою задоволення громадських потреб юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії.
Істотна відмінність концесії від оренди полягає також у встановленому законодавством порядку припинення дії концесійного договору та договору оренди. Якщо договір оренди може бути припинений у випадку приватизації об'єкта оренди, то для концесійного договору ця умова виключається, тому що під час його дії об'єкт не підлягає приватизації. Це надає право на гарантію, з одного боку, концесіонеру - самостійно управляти об'єктом концесії впродовж тривалого періоду (щонайменше 10 років), а, з іншого боку, концесієдавцю - залучати інвестиції в розвиток зданого в концесію об'єкта, зберігати його в комунальній власності та одержувати додатковий прибуток у бюджет (за умови постійного контролю за концесійною діяльністю). Населення даного регіону знає "одного господаря" і має реальну можливість захищати свої споживчі права. Концесіонер одержує в управління вже сформовану мережу узятого в концесію цілісного майнового комплексу (наприклад, торгову, житлово-комунальну, готельну тощо), не втрачаючи при цьому засобів на її викуп. Вивільнені засоби можуть бути спрямовані на поліпшення матеріально-технічної бази, збільшення товарообігу, надання додаткових послуг тощо. Крім того, концесіонеру можуть бути надані концесієдавцем пільги, дотації та компенсації. Іншими словами, концедент стає партнером концесіонера, одержуючи при цьому прибуток від співробітництва.
Таким чином, на наш погляд, концесійна діяльність вигідна як концесіонеру, так і концесієдавцеві.
3. Типи концесійних угод
Особливості здійснення концесійної діяльності в окремих сферах господарської діяльності можуть визначатися спеціальними законами. Так, особливості надання концесій на будівництво автомобільних (позаміських) доріг загального користування та їх подальшу експлуатацію визначає Закон України “Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг”.
Міжнародна практика знає основні типи концесійних угод:
1) ВОТ (Build - Operate - Transfer) - "Будівництво - управління - передача". Концесіонер здійснює будівництво і експлуатацію (в основному - на правах власності) впродовж встановленого терміну, після чого об'єкт передається державі;
2) ВТО (Build - Transfer - Operate) "Будівництво - передача -управління". Концесіонер будує об'єкт, який передається державі (концеденту) у власність відразу після завершення будівництва, після чого він передається в експлуатацію концесіонеру;
3) ВОО (Build - Own - Operate) - "Будівництво - володіння - управління". Концесіонер будує об'єкт і здійснює його експлуатацію, володіючи ним на правах власності, термін дії якого не обмежується;
4) BOOT (Build - Own - Operate - Transfer) - "Будівництво -володіння - управління - передача" - володіння і користування побудованим об'єктом на правах приватної власності здійснюється впродовж певного терміну, після закінчення якого об'єкт переходить у власність держави;
5) BBO (Buy - Build - Operate) - "Купівля - будівництво -управління" - форма продажу, яка включає відновлення або розширення об'єкту. Держава продає об'єкт приватному сектору, який його вдосконалює з метою ефективного управління.
У договорі про концесію може передбачатися надання в експлуатацію державою за плату не тільки підприємств, але, головним чином, землі з правом видобутку корисних копалин. На відміну від приватизації, власність залишається в руках держави, незважаючи на те, що левову частку прибутку і, нерідко, податкові пільги отримує приватний інвестор. На відміну від оренди, концесійні договори мають терміни, що обчислюються десятиліттями.
Головна змістовна відмінність концесії від типового тендеру на підрядні роботи полягає в орієнтації концедента на результат, а не на спосіб його досягнення. Наприклад, результатом реалізації концесійного проекту будівництва автодороги є не будівництво, а експлуатація дороги. У сучасних умовах концесії є специфічною формою залучення іноземного капіталу. Економічний зміст категорії "концесія" складають відносини між державою і приватним капіталом з приводу управління державною власністю на основі приватної ініціативи в рамках договірних відносин.
У сучасних умовах концесії виступають специфічною формою залучення іноземного капіталу.
Найбільша привабливість для держави концесійної форми використання приватного капіталу при здійсненні інфраструктурних інвестиційних проектів визначається наступними чинниками:
- висока вартість інфраструктурних об'єктів;
- тривалі терміни окупності й повернення вкладених в проекти капіталів;
- тривалі періоди амортизації основного капіталу;
- значні технічні, соціально-економічні і політичні ризики;
- високий рівень міжвідомчості та інституційності (у проектах, як правило, бере участь велика кількість суб'єктів господарювання з різних галузей економіки і сфер діяльності, центральних, регіональних і місцевих органів влади);
- необхідність додаткових гарантій з боку держави;
- низька альтернативна цінність інвестиційних активів (високоспеціалізовані активи дуже важко перемістити в інші галузі) та низька ліквідність інвестиційних активів у випадку розірвання концесійного договору.
Ці чинники відіграють визначальну роль при здійсненні міжнародних інвестиційних проектів в різних країнах світу. Вони свідчать, що замовниками проектів повинна бути держава, а інвесторами - в основному приватний капітал. Частково можуть використовуватися бюджетні кошти федеральних і місцевих органів влади, але, як правило, за комерційної форми фінансування проектів вони не відіграють вирішальної ролі, а швидше виконують допоміжні функції - підтримку на початковому етапі інвестування, "розшивання" "вузьких місць"; надання гарантій.
Законодавством України передбачено надання іноземним інвесторам прав на розробку та освоєння відновлюваних і невідновлюваних природних ресурсів. Така діяльність має здійснюватися з урахування вимог, сформульованих у главі 15 ГКУ "Використання природних ресурсів у сфері господарювання", на підставі концесійних договорів, які укладаються з іноземними інвесторами Кабінетом Міністрів України або іншим уповноваженим органом, згідно з порядком, регламентованим законодавством України про надра. Права на розроблення та використання природних ресурсів надаються за плату. Концесійні платежі - це плата, яку вносить концесіонер за право використання об'єктів, що надаються у концесію. Розміри концесійних платежів, терміни їх внесення, форма, вид валюти, в якій вони сплачуються, - визначаються концесійним договором.
Концесійні угоди реалізуються на основі публічного майна, зокрема, з використанням бюджетних коштів. У разі відсутності залучення до партнерства публічного майнового ресурсу, має місце наділення приватного партнера правом ведення певного бізнесу, виняткові або монопольні права на ведення якого належать публічно-правовій особі, наприклад, ведення різноманітної діяльності тощо. Ефективність реалізації концесійного проекту може розглядатися державою подвійно. З одного боку, держава прагне забезпечити вищу якість послуг, що надаються, при збереженні рівня витрат, а з іншого - знизити витрати на виробництво послуг при збереженні їх якості. Не слід вважати, що за рахунок концесії можна досягти понад -високих економічних показників та вирішити всі проблеми. Аналіз міжнародної концесійної практики засвідчив, що в середньому економічний ефект від впровадження концесії може складати від 5 до 15%. Враховуючи великі обсяги капітальних вкладень за деякими проектами, економія може сягнути сотні мільйонів доларів.
Перший інвестиційний проект, що реалізується в Україні за принципом концесії - будівництво та експлуатація нової платної автомобільної дороги Львів - Краковець протяжністю 83,4 км в межах міжнародного транспортного коридору № 3 (Берлін -Дрезден - Вроцлав - Краків - Львів - Київ).
Концесієдавець - Мінтранс
Концесіонер - консорціум “Концесійні транспортні магістралі”
Концесійний договір на право будівництва, строкове платне володіння та експлуатацію нової автодороги Львів - Краковець зареєстровано наказом Фонду державного майна України від14.11.2000р. № 2370 Термін концесії - 45 років (23 грудня 1999р. - 23 грудня 2044р.). Фінансування будівництва автодороги передбачається здійснити за рахунок концесіонера на 60% і за рахунок коштів держави на 40% ведення в експлуатацію дороги - 2006 рік.
концесія угода договір оренда
Висновок
Багато інвестиційних проектів, які пропонуються (або можуть пропонуватися) державою приватному капіталу для реалізації на концесійній основі, не завжди приваблива. Для цього може бути багато причин (незначна) комерційна (фінансова) ефективність, значні ризики різноманітного спрямування або ж дія обох факторів одночасно тощо). У такому разі держава може прямим або опосередкованим порядком впливати з метою нівелювання цих факторів, що призводить до того, коли ІП стає привабливим для приватних кредитів та інвестицій. Підтримка державою концесійних проектів може здійснюватися в різноманітних формах. Усю цю різноманітність можна звести до таких двох основних:
1) пряма участь держави у фінансуванні концесійних проектів;
2) побіжна її участь шляхом зниження ризиків для концесіонерів.
Щодо прямої фінансової участі держави в концесійних проектах, то вона, як правило, застосовується до проектів із низкою або поміркованою комерційною ефективністю, які в той же час мають вагому економічну, соціальну, військово-стратегічну та екологічну значимість. Такі проекти належать до проектів із значними зовнішніми вигодами. Фінансова участь держави в таких або подібних проектах безсумнівна. Така участь може проявлятися в субсидіях, гарантіях, кредитах ( як правило пільгових), різноманітних податкових пільг для приватного капіталу, який бере участь у реалізації таких проектів. Державне фінансування може здійснюватися урядом, регіональною владою, органами самоврядування (залежно від масштабів і характеру зовнішніх вигод, отримуваних від реалізації проекту).
За рахунок державного фінансування можуть покриватися частина капітальних витрат на проект, витрати на експлуатацію об'єкта. За рахунок державних коштів може бути профінансована частина статутного капіталу проектної компанії. У такому разі держава отримує право оперативного контролю за реалізацією проекту і претендує на отримання відповідної частини прибутку від проекту.
Щодо побіжної частини держави в реалізації проектів, то вона проявляється ( виражається) у різноманітних гарантіях, які знижують ризики концесіонерів, кредиторів та інших учасників проекту.
Але оскільки фінансування концесійних проектів здійснюється, як правило за рахунок довгострокових і навіть над довгострокових банківських кредитів (15, 20 років і більше), банки погоджуються на виділення таких кредитів під суверенну гарантію тієї держави, де проект реалізується. Аналогічні або подібні гарантії можуть надаватися інституційним інвесторам, які беруть участь у капіталі проектної компанії.
У разі, коли для реалізації концесійних проектів потрібне залучення кредитів у закордонній валюті, виникають ризики, пов'язані з коливанням обмінного курсу. Це властиве для країни, що розвиваються. Напевне, що валютні ризики не можна покривати за рахунок постійного перегляду цін у національній валюті на послуги концесіонерів на місцевому ринку. Для запобігання такому ризику держава повинна використовувати такі дії:
- дозволити концесіонерові визначати ціни на свою продукцію, послуги і отримувати плату за них у закордонні валюті (валюті кредиту);
- видавати концесіонерові гарантії (зобов'язання) конвертувати його грошову виручку (в національній валюті) у валюту кредиту за фіксованим обмінним курсом.
У міжнародній практиці застосовуються й інші інструменти.
Список використаної літератури:
1. Закон України “Про концесії” від 14 грудня 1999 року № 1286-ХІV
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 р. № 414. “Про впорядкування залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, вдосконалення системи залучення зовнішніх фінансових ресурсів та обслуговування завнішнього державного боргу”/
3. Медведева Н.П. Проблемні питання правового регулювання концесії в Україні / Н.П. Медведева // Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції студентів та аспірантів "Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених"., 19-20 квіт. 2007 р.: тези доповідей. - К., 2007.- 251-252 c.
4. Медведева Н.П. Загальні засади правового регулювання гірничої концесії в Україні / Н.П. Медведева // Юридична Україна. - 2007. - №6 (54). - 73-79 c.
5. Нікітенко К.В. Концесії в промисловості України в умовах нової економічної політики / Донецький національний технічний університет.- 2006. - № 4. - 23 с.
6. Первомайський О.О. Закон України "Про концесії". Науково-практичний коментар. - Харків: Страйд, 2005. -164 с.
Словник
1. Концесія - це договір про передачу в експлуатацію іноземній державі, компанії або іншій особі на певний термін природних ресурсів, підприємств та інших господарчих об'єктів, що належать державі".
2. Концесія - акт публічної влади, яким держава наділяє іноземну юридичну або фізичну особу спеціальним правом брати участь у здійсненні певного виду господарської діяльності, спрямованої на досягнення суспільної мети.
3. Концесія - це передача об'єкту концесії на умовах, визначених в концесійному договорі, який укладається на строк не менше 10 років та не більше 50 років.
4. Оренда - це засноване на договорі термінове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
5. Концесійні платежі - це плата, яку вносить концесіонер за право використання об'єктів, що надаються у концесію.
6. ВОТ (Build - Operate - Transfer) - "Будівництво - управління - передача". Концесіонер здійснює будівництво і експлуатацію (в основному - на правах власності) впродовж встановленого терміну, після чого об'єкт передається державі.
7. ВТО (Build - Transfer - Operate) "Будівництво - передача -управління". Концесіонер будує об'єкт, який передається державі (концеденту) у власність відразу після завершення будівництва, після чого він передається в експлуатацію концесіонеру.
8. ВОО (Build - Own - Operate) - "Будівництво - володіння - управління". Концесіонер будує об'єкт і здійснює його експлуатацію, володіючи ним на правах власності, термін дії якого не обмежується.
9. BOOT (Build - Own - Operate - Transfer) - "Будівництво -володіння - управління - передача" - володіння і користування побудованим об'єктом на правах приватної власності здійснюється впродовж певного терміну, після закінчення якого об'єкт переходить у власність держави.
10. BBO (Buy - Build - Operate) - "Купівля - будівництво -управління" - форма продажу, яка включає відновлення або розширення об'єкту.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Призначення і переваги концесії, обґрунтування її важливості, правове регулювання. Приклади історичних проявів концесійних відносин. Об’єкти права державної та комунальної власності, що надаються у концесію. Порядок проведення концесійного конкурсу.
статья [18,9 K], добавлен 17.11.2010Роль малих підприємств у економіці. Малий бізнес-ріст, структура та якість валового національного продукту. Державна підтримка малого підприємства: принципи та напрямки. Державна підтримка малих підприємств в Україні: проблеми й перспективи.
реферат [21,7 K], добавлен 03.12.2007Роль природного газу як екологічно чистого енергоносія в європейській і світовій економіці. Сукупність принципів та факторів, які безпосередньо чи опосередковано впливають на розміщення галузі в Україні, основні проблеми і перспективи її функціонування.
курсовая работа [257,6 K], добавлен 25.03.2011Загальна характеристика підприємницької діяльності. Малий бізнес у ринковій економіці. Способи організації бізнесу. Вибір виду підприємницької діяльності. Права і обов'язки державних органів контролю. Правові основи організації підприємницьких структур.
курсовая работа [176,9 K], добавлен 16.11.2009Поняття та право інтелектуальної власності. ЇЇ види, об’єкти і суб’єкти, розвиток і значення в глобальній економіці. Державна підтримка комерціалізації державної власності. Аналіз головних проблем і перспектив розвитку в Україні на сучасному етапі.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 23.04.2019Принципи здійснення підприємництва. Недержавні та державні типи власності, різноманітні типи та форми підприємств. Управління підприємством відповідно до його статуту на основі поєднання прав власника майна і принципів самоврядування трудового колективу.
контрольная работа [62,6 K], добавлен 01.12.2010Роль і місце малих підприємств в національній економіці, їх державна підтримка. Аналіз показників функціонування малих підприємств в Україні, проблеми і перспективи їх розвитку. Характеристика та оцінка діяльності малих підприємств Миколаївської області.
курсовая работа [692,6 K], добавлен 06.09.2015Функції та роль інвестицій в економіці держави. Стратегія інвестиційної діяльності в Україні, правове регулювання, державна підтримка, шляхи її активізації та створення сприятливого інвестиційного клімату. Регіональні тенденції залучення інвестицій.
курсовая работа [124,1 K], добавлен 31.10.2014Сутність підприємництва, його функції, принципи та умови існування. Види підприємницької діяльності, її організаційно-правові форми та державне регулювання в Україні. Роль підприємництва у ринковій економіці та основні засади його функціонування.
курсовая работа [71,9 K], добавлен 30.05.2010У процесі тривалого історичного розвитку людства сформувались чотири основні типи економічної власності: суспільна; приватна; колективна; державна. Суб'єкти та об'єкти даних форм власності. Розкриття понять "власність", "володіння", "користування".
реферат [23,4 K], добавлен 06.05.2010