Размещено на http://www.allbest.ru/

"Інвестиційне забезпечення відновлення основних фондів в умовах кризи економіки"

інвестиційний рентабельність фінансовий ліквідність

Вступ

Під терміном “основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з моральним або фізичним зносом. Просте і розширене відтворення основних робочих фондів відбувається у безперервному процесі здійснення взаємозв'язаних різних його форм - ремонту, модернізації та зміни окремих елементів засобів праці; технічного переозброєння, реконструкції і розширення діючих цехів, виробництв і підприємств в цілому, а також спорудження нових аналогічних виробничих об'єктів. При цьому необхідною передумовою нормального перебігу відтворювальних процесів слугують постійний облік ступеня спрацювання (старіння) та амортизації основних фондів.

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів і виробничих потужностей підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, - дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління. Підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Ефективність відтворювальних процесів певною мірою залежить від строків експлуатації перш за все активної частини основних фондів, тобто періоду функціонування у виробництві відповідно до їх первісного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і збільшення періоду експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення і використання знарядь праці.

Необхідною умовою правильного обліку і планування відтворення основних фондів підприємств є їх класифікація. Найбільше економічне значення має видова класифікація, у відповідності з якою всі основні фонди за ознакою подібності їх функціонального призначення та натурально-речового складу розподіляються на певні види.

1. Інвестиційне забезпечення відновлення основних фондів в умовах кризи економіки

Україна перебуває в кризовому стані, який охопив усі сфери соціального життя -- духовну, політичну, економічну. Відбувається руйнування колишніх цінностей, орієнтацій, а несформованість нових спричиняє дезорієнтацію суспільства, поляризацію на багатих і забезпечених, з одного боку, і бідних -- з другого; відсутність середнього класу, який забезпечує основу ринкових відносин.

Основним у розвитку суспільства є стан промисловості, яка повинна базуватися на новітніх технологіях, з урахуванням вимог часу. Для цього потрібні капітальні вкладення. Серед форм таких вкладень капіталу є інвестиції.

Інвестиційна діяльність охоплює основні сфери народного господарства: матеріальне виробництво і соціальні програми. Аналіз економічної ролі держави у вирішенні цієї проблеми має принципове значення.

Раніше інвестиційна діяльність поставала у вигляді відтворення основних фондів шляхом капітальних вкладень у народне господарство. У ринкових умовах інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладають в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок чого створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Інвестиції мають вирішальний вплив на формування темпів економічного зростання добробуту населення країни, що, в свою чергу, безпосередньо пов'язано із забезпеченням оптимального співвідношення між нагромадженням і споживанням.

Аналізуючи розвиток економічної системи, виділяють три основні функції, які виконують інвестиції в процесі розширеного відтворення:

1. Інвестиційні ресурси забезпечують економічне зростання і якісне оновлення основних фондів на принципово новій, конкурентоспроможній основі як на рівні окремого підприємства, так і національної економіки загалом.

2. За рахунок інвестиційних ресурсів здійснюються прогресивні структурні зміни в суспільному виробництві, які торкаються найважливіших макроекономічних пропорцій.

3. Інвестиції реалізують досягнення науково-технічного прогресу і підвищення на цій основі ефективності виробництва і на мікрорівні, і на макрорівні. Серед цих функцій важливе значення має оптимізація найважливішої макроекономічної пропорції -- співвідношення між нагромадженням і споживанням, від якої залежать темпи зростання виробництва, рівень споживання населення і ефективність суспільного відтворення.

Сучасна економічна ситуація в Україні зумовлює зміни у співвідношенні нагромадження і споживання, спрямовані на підвищення результативності господарювання всіх суб'єктів суспільного виробництва, інтенсифікацію процесу відтворення. Йдеться про те, щоб за допомогою економічних регуляторів в усіх суб'єктів господарювання нагромадження більш результативно впливало на зайнятість робочої сили, раціоналізувало попит, а фонд споживання, в свою чергу, щоразу більше орієнтувався на розширення того виробництва, яке повніше покриватиме зростаючий попит. Підвищення попиту стимулює вкладення інвестицій, що сприяє зростанню вітчизняної економіки [1].

Досвід розвинутих країн свідчить, що на співвідношення нагромадження і споживання істотно впливає інтенсифікація розширеного відтворення, впровадження у цей процес інноваційної моделі розвитку. Вони повинні знизити коефіцієнт нагромадження, оскільки одержання одного відсотка приросту національного доходу дасть змогу зменшити норму виробничого нагромадження. Отже, першочерговим для української економіки є підвищення ефективності використання всіх елементів нагромадження, інвестиційних ресурсів на всіх стадіях їх обороту.

У розгляді проблем розширеного відтворення в економічній літературі акцентують на процесі нагромадження як на основному чиннику забезпечення економічного та соціального ефекту. Інвестиційний процес розглядають як складову частину процесу нагромадження. У макроекономічному аналізі проблем розширеного відтворення процес формування фондів нагромадження і споживання не можна відмежовувати від процесу формування інвестиційних ресурсів, пошуку коштів для інвестиційної діяльності як чинника розширеного відтворення та ліквідації диспропорцій у розвитку національної економіки. Аналіз свідчить, що відтворювальний процес обов'язково зумовлює збалансування інвестицій, нагромадження і споживання. Тому пошук подолання диспропорцій у розвитку економіки України повинен передбачати досягнення збалансованості найважливішої відтворювальної пропорції: інвестиційний фонд -- фонд нагромадження -- фонд споживання.

Макроекономічний аналіз свідчить, що важливе значення має дослідження функціональної структури валового внутрішнього продукту, а в ньому -- тієї його частки, яка використовується для здійснення інвестування. Ці дані дають можливість простежити взаємозв'язки, які формуються між динамікою інвестицій та валовим внутрішнім продуктом, а також структурою останнього.

У розвинутих країнах світу відносно високий рівень інвестування підтримується за рахунок великих інвестицій у докорінну реконструкцію виробництва і розвиток нових галузей економіки.

Суттєву роль тут відіграє і економічна політика держави, яка за допомогою податкових важелів, а особливо прискореної амортизації, стимулює фірми і компанії збільшувати інвестиції. В основних розвинутих країнах світу 30-40 відсотків інвестицій здійснює сама держава [2].

Держава вкладає інвестиції в галузі виробничої і соціальної інфраструктури, а в деяких країнах також у житлове будівництво. Наведені дані можуть бути загальним орієнтиром оптимізації інвестицій і структури валового внутрішнього продукту України.

Розглянуті показники для економіки України характеризуються такими даними (див. табл. 1).

Слід зазначити, що в Україні тривалий час виділялось недостатньо коштів для розширення виробництва. Основні капітальні вкладення спрямовувались на нове будівництво, що зрештою поглиблювало технологічну диференціацію виробництва і в цій галузі, і в національній економіці загалом. Збільшувались інвестиції у позанормативне незавершене будівництво, невстановлене обладнання і запаси. Усе це призвело до невиправданого перенапруження української економіки, де питома вага зносу діючих основних виробничих фондів значно більша порівняно із впровадженням нових. На початку 90-х років негайної заміни вимагали близько 25% загального обсягу основних фондів, зокрема майже 40% машин і обладнання [5].

Вихід із такої негативної ситуації і майбутній розвиток вітчизняної економіки потребує інноваційно-інвестиційного пожвавлення, оновлення основних фондів на принципово новій, конкурентоспроможній основі. Відтворення основних фондів як на рівні певного регіону, підприємства, так і національної економіки загалом, має спиратися на науково обґрунтовану інвестиційну політику в умовах ринкового трансформування. Важливе значення для підвищення ефективності інвестиційної діяльності має поліпшення технологічної структури інвестицій внаслідок збільшення питомої ваги витрат на відтворення активної частини основних фондів -- машин та устаткування.

Аналіз свідчить, що за останні роки технологічна структура інвестицій в економіку України поліпшилась. Якщо в 1995-1997 роках спостерігалося зменшення питомої ваги витрат на устаткування, то в 2004 р. відбулося збільшення питомої ваги витрат на устаткування -- з 27% в 1995 р. до 54% в 2004 р. Позитивним є також те, що в 2004 р. зменшилася питома вага інвестицій у будівельно-монтажні роботи -- з 66% у 1995 р. до 40% у 2004 р.

В умовах ринкових відносин важливе значення має вибір оптимальної структури джерел фінансування капітальних вкладень, яке здійснюється за рахунок власних і залучених коштів. Найприйнятнішим для вирішення цієї проблеми є комплексний підхід до вибору джерел фінансування капітальних вкладень. Основною передумовою визначення оптимальної структури таких джерел може бути детальний аналіз, який повинен визначити граничний розмір капітальних витрат, виходячи з розміру та питомої ваги кожного джерела фінансування, які можна залучити для здійснення інвестування.

Необхідно підкреслити, що в останні роки гострої потреби в інвестиціях для структурних перетворень, інноваційної діяльності зазнають найрозвинутіші регіони України, що значно відрізняються часткою (вкладом) у ВВП держави. Тільки Київська область (включно із Києвом) серед шести найрозвинутіших регіонів країни значно відрізняється найбільшою часткою у ВВП, перевищуючи такі високоіндустріальні області, як Донецька, Дніпропетровська, Харківська.

Таблиця 1. Основні показники економічного розвитку України

	2003 рік	2004 рік	2005 рік
			січень	січень-лютий	січень-березень	січень- квітень	січень- травень	січень- червень	січень-липень	січень- серпень	січень- вересень	січень- жовтень	січень- листопад
Валовий внутрішній продукт, млн грн.	26416 5	--	24278	50064	79356	110137	140601	173482	213934	252562	289671	327650	363163
у % до відповідного періоду минулого року	109,4	112	106,5	105,5	105,4	105,0	104,7	104,0	103,7	102,8	102,8	102,8	102,2
Індекс промислового виробництва (у % до відповідного періоду минулого року)	115,8	112,5	108,4	107,3	107,1	106,7	106,2	105,0	103,9	103,5	103,2	103,1	102,9
Обсяг продукції сільського господарства, млн грн.	64473	83500	2050	4240	6530	10470	15330	19370	40430	58910	66930	74590	85100
у % до відповідного періоду минулого року	89,8	119,1	103,7	103,5	103,9	104,6	104,8	106,4	106,9	102,2	103,4	101,4	101,4
Індекс цін виробнпромислової продукції	111,1	124,1	122,5	102,9	104,9	107,5	109,2	108,3	106,6	107,3	109,3	109,3	109,2

Таблиця 2. Обсяги торгівлі цінними паперами у найрозвинутіших областях України за 1998-2001 роки*

Області	Роки
	1998	1999	2000	2001
Дніпропетровська	12,43	14,41	22,4	17,5
Донецька	7,76	5,25	7,32	9,36
Запорізька	8,33	13,94	4,87	3,55
Київська (включаючи Київ)	57,74	52,11	53,8	58,55
Одеська	1,96	1,31	1,94	2,63
Харківська	5,54	5,24	4,54	4,48

Все ж простежується зменшення частки регіонів у загальному обсягу інвестицій в основні фонди країни. Так, за даними Держкомстату, ця частка Донецької області зменшилася з 12,8 % у 1998 р. до 11,39 % у 2004 р. Це серйозна проблема економіки регіонів України.

Досвід розвинутих країн свідчить, що найважливішу роль у процесах інвестування відіграє фондовий ринок, активне функціонування якого сприяє залученню, концентрації та перерозподілу інвестиційних ресурсів на користь перспективних галузей економіки та певних підприємств. Економіка України, її регіонів не може ефективно розвиватися без ринку цінних паперів, який би повнокровно функціонував. На жаль, сьогоднішній стан фондового ринку регіонів країни не відповідає тій ролі, яку він повинен виконувати у створенні сприятливого клімату, підвищенню ділової активності в регіоні (див. табл. 2).

Дані таблиці свідчать, що у Донецькій, Одеській та Харківській областях можливості організованого фондового ринку, його центральної ланки -- фондової біржі у створенні сприятливого інвестиційного клімату, відповідного режиму стимулювання інвестування в регіоні поки що не використовуються. Тому не випадково, що більше третини всіх іноземних інвестицій у 2001 р. припадало на Київ, у якому зосередилося 99,9 % усього обсягу торговельного обороту організованого ринку цінних паперів України.

Задля оптимізації ситуації на регіональних фондових ринках України, створення умов для значної активізації інвестиційної діяльності необхідно здійснити низку заходів. Серед основних слід виділити:

* становлення на організованому фондовому ринку регіону сталого вторинного ринку акцій перспективних, інвестиційно привабливих емітентів;

* організацію розміщення і обігу на регіональних фондових біржах корпоративних облігацій виробничих підприємств і банків регіону;

* випуск регіональних і муніципальних позик із залученням в регіон не тільки стратегічних, а й портфельних інвесторів.

Доцільно розробити багатопланову програму щодо розвитку регіонального фондового ринку, створення і функціонування інвестиційно-позикової системи, яка мобілізує вільні грошові ресурси населення, підприємницьких структур області, зовнішніх інвесторів, а також міжрегіональне співробітництво для інвестування регіональних проектів.

Крім того, для збільшення розміру інвестицій слід істотно зосередити увагу на значенні амортизаційних відрахувань, ефективно використовувати прискорену амортизацію.

Для забезпечення зміни структури перехідної економіки України в достатніх інвестиціях в умовах обмежених внутрішніх ресурсів необхідно створювати сприятливі умови для залучення іноземних інвестицій.

У 2005 р. в Україну іноземними інвесторами вкладено 7868,1 млн дол.США прямих інвестицій, зокрема з країн СНД -- 88,9 млн дол. (1,1% до загального обсягу), з інших країн світу -- 7779,2 млн дол. (98,9%). Водночас нерезидентами вилучено капіталу на 375,2 млн дол.

Найбільше зріс капітал нерезидентів з Німеччини -- на 4851,8 млн дол., Австрії -- на 1062,5 млн дол., Кіпру -- на 460,6 млн дол., Сполученого Королівства -- на 199,9 млн дол., Сполучених Штатів Америки -- на 183,5 млн дол., Віргінських островів, Британських -- на 106,5 млн дол., Нідерландів -- на 84,6 млн дол., Російської Федерації -- на 78,9 млн дол., Белізу -- на 49,2 млн дол., Гібралтару -- на 36,0 млн дол., Польщі -- на 29,3 млн дол., Данії -- на 24,0 млн дол.

Проте слід зазначити, що економіка України нині не може задовольнити вимоги західних інвесторів. Серед причин непривабливості українського інвестиційного клімату називають повільні темпи реформування не лише економіки, а й законодавчої бази, нераціональний розподіл внутрішніх інвестицій -- приватних і державних, високі податки, надмірне регулювання, а також надмірна заполітизованість економіки.

Однак, попри всі вади, потік іноземних інвестицій в економіку України нині збільшується. Так, динаміка нарощення прямих іноземних інвестицій у січні -- березні поточного року була вдвічі вищою. Це зумовлено такими чинниками:

а) прагнення закріпитися на перспективному ринку збуту України;

б) прагнення одержати прибуток на довготерміновій основі;

в) доступ до порівняно дешевих джерел сировини та ресурсів, що підвищує конкурентоспроможність продукції;

г) використання відносно дешевої та кваліфікованої робочої сили як важливого чинника зниження собівартості продукції.

У 2005 р. з України в економіку інших країн світу спрямовано 31,4 млн дол. прямих інвестицій. Інвестування здійснювалось переважно у формі грошових внесків.

Обсяг інвестицій з України в економіку країн світу на 1 січня 2006 р. становив 218.2 млн дол., зокрема у країни СНД 107,9 млн дол. (49,5% до загального обсягу), в інші країни світу -- 110.3 млн дол. (50,5%).Основними інвесторами з України є підприємства, що належать до таких видів економічної діяльності, як операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам, обсяги інвестицій яких становили 67,7 млн дол. (31,1%), транспорт і зв'язок -- 54,9 млн дол. (25,1%), фінансова діяльність 34,1 млн дол. (15,6%), оптова торгівля і посередництво у торгівлі -- 27,0 млн дол. (12,4%), державне управління -- 14,9 млн дол. (6,8%).

Найбільші обсяги інвестицій в економіку країн світу здійснили підприємства Харківської -- 59,3 млн дол. (27,2%), Одеської -- 36,0 млн дол. (16,5%), Дніпропетровської -- 21,6 млн дол. (9,9%) областей, міст Києва -- 43,7 млн дол. (20,0%) та Севастополя -- 18,9 млн дол. США (8,7%).

Поки ж не досягнуто збільшення відповідної маси фінансового капіталу для реалізації пріоритетних інвестиційних проектів. Якісні структурні зрушення у розвитку української економіки, оновлення основних фондів можливі лише внаслідок маневру існуючими інвестиційними ресурсами й удосконалення діючого механізму регулювання інвестиційної діяльності.

1.1 Напрямки інтенсифікації відтворення

Напрямки інтенсифікації відтворення. Протягом останніх років на більшості підприємств різних галузей народного господарства України спостерігається низький рівень ефективності відтворювальних процесів. Коефіцієнти оновлення і вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах коливаються в межах відповідно 5-6 та 2-3% загального їх обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50-55% загальної вартості. Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізично спрацьованих та технічно застарілих його одиниць.

Саме цим в першу чергу спричинюється нагальне завдання прискорення та підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці. В сучасних умовах слід запровадити і реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів:

* всебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення власного народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин і устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки та закінчених (технологічно зв'язаних) систем машин, розробка і організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виготовлялись або імпортувались з інших країн;

* зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку перш за все наукомістких виробництв, істотному підвищенню техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на іприємствах різних галузей народного господарства;

* докорінне поліпшення всієї організації робіт і економічного їх обгрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу (проектування -- виробництво -- озподіл -- впровадження -- експлуатація нової техніки);

* дотримання кожним підприємством власної стратегії технічного, організаційного і економічного розвитку;

переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння і реконструкцію діючих виробничих об'єктів; різке збільшення масштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування, перехід від практики одиничної заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного комплексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв'язаних виробничих ланок підприємств; ,

* створення ринкового економічного механізму країни, спроможного викликати постійну зацікавленість усіх ланок управління виробництвом у здійсненні найбільш ефективних відтворювальних процесів та сприймати науково-технічні і організаційні новини (нововведення).

Практична реалізація перелічених головних напрямків інтенсифікації відтворювальних процесів потребує не лише активної інженерно-виробничої діяльності самих підприємств, концентрованої мобілізації великих власних фінансових коштів. В повному обсязі вона можлива за умови перш за все постійної державної підтримки, безпосередньої участі багатьох інститутів ринкової інфраструктури та іноземного капіталу.

1.2 Ефективність відтворення та використання основних фондів

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Показники ефективності. Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два блоки: перший -- показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий-- показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів. Необхідність виокремлення в само стійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці. Чинна система показників ефективності відтворення основних фондів в Україні потребує вдосконалення щодо методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці. Так, наприклад, коефіцієнт оновлення визначається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їхньої наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття - відношенням обсягу вибуття основних фондів до їхньої наявності на початок року, що унеможливлює порівнювання цих відносних показників. Тому визначення коефіцієнтів відтворення основних фондів за середньорічною їхньою вартістю треба вважати методо логічно більш правильним.

Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів -- екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих і спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й пере дачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на баланс іншого. Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нові: коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття основ них фондів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного).

Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже із самої назви. Пояснень потребують лише деякі, а саме:* коефіцієнт змінності роботи устаткування -- відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування;* напруженість використання устаткування (виробничих площ) -- випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);* коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування -- від ношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування.

З-поміж показників використання устаткування та виробничих площ найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування. Проте використовуваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки він не враховує внутрізмінних втрат робочого часу. У зв'язку з цим коефіцієнт змінності методологічно правильніше буде обчислювати, виходячи з коефіцієнта використання календарного фонду часу і максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалості зміни. Отже, за коефіцієнта використання календарного фонду часу, наприклад, 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3,0 х 0,6). Напрямки інтенсифікації відтворення. Протягом останніх років на більшості підприємств різних галузей народного господарства України спостерігається низький рівень ефективності відтворювальних процесів. Коефіцієнти оновлення й вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах, коливаються в межах відповідно 5--6 та 2--3% загального їхнього обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50--55% загальної вартості.

Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізично спрацьованих і технічно застарілих його одиниць. Саме цим передовсім пояснюється невідкладне завдання прискорення й підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці. За сучасних умов слід запровадити і реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів:* усебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин та устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки і закінчених (технологічно зв'язаних) систем машин, розробка та організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виготовлялись або імпортувались з інших країн;* зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку передовсім наукомістких виробництв, істотному підвищенні техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства;* докорінне поліпшення всієї організації робіт та економічного її обґрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу (проектування -- виробництво -- розподіл -- запровадження -- експлуатація нової техніки);* дотримання кожним підприємством власної стратегії технічного, організаційного та економічного розвитку; переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння й реконструкцію діючих виробничих об'єктів; різке збільшення мас штабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування, перехід від практики одиничної заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного комплексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв'язаних виробничих ланок підприємств;* створення ринкового економічного механізму країни, спроможного забезпечити постійну заінтересованість усіх ланок управління виробництвом у здійсненні найбільш ефективних відтворювальних процесів і сприйнятті науково-технічних та організаційних новацій (нововведень).

Практична реалізація перелічених головних напрямків інтенсифікації відтворювальних процесів потребує не лише активної інженерно-виробничої діяльності самих підприємств, а й мобілізації великих власних фінансових коштів. У повному обсязі вона можлива за умови передовсім постійної державної підтримки, без посередньої участі багатьох інститутів ринкової інфраструктури та іноземного капіталу.

Способи ефективного використання основних фондів

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів того чи того підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого -- від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних фондів підприємства можна умовно поділити на дві групи: 1) збільшення екстенсивного завантаження; 2) підвищення інтенсивного навантаження.

Однак треба наголосити на двох важливих обставинах. По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими. По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окупаються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту. Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його про стоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не використовуваного протягом доби устаткування нерідко досягає 15--20% загального його парку, а внутрішньо-змінні простої становлять 10--15% робочого часу. Це спричиняється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; браком робітників тих чи тих професій; перебоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо.

Для підприємств ряду галузей індустрії, і передовсім машино будування, надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування. В Україні цей показник нині є невиправдано низьким і свідчить про наявність достатньо великих резервів ліпшого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінність роботи металообробного устаткування до раціонального рівня (1,7--1,8), то можна буде збільшити випуск машинобудівної продукції більше ніж на 30%.Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промислових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків тисяч одиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефективно використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими розрахунками, здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства на 10--15 і більше відсотків. Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Для підтримування порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4--6% і модернізувати 6-- 8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці. До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, належать також запровадження нових технологій, інтенсифікація виробничих процесів.

Підприємствам різних галузей властиві специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничих послуг (застосування, наприклад, киснево-конвертерного методу виплавляння сталі в чорній металургії; використання різних каталізаторів, високих температур і тиску -- у хімічній промисловості; обробка металу тиском, точні методи литва -- у машинобудуванні тощо). Широке використання природного газу та кисню разом зі збільшенням температури дуття й тиску під колошником домни забезпечує зростання виробництва чавуну майже на третину.

Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових і ротор но-конвеєрних ліній), що уможливлюють використання високо продуктивного автоматизованого устаткування. За свідченням спеціальних досліджень, на підприємствах машинобудування виготовлення конструктивно й технологічно однорідних деталей на потокових лініях забезпечує підвищення навантаження устаткування на 20--30%. Досить істотні резерви ліпшого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів можна реалізувати з допомогою освоєння у стислі строки проектних показників, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними вибіркового обстеження кількасот підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння виробничих об'єктів становить 5--6 років. Проте технічно та економічно обґрунтовані розрахунки свідчать про реальну можливість досягнення проектних показників виробничих об'єктів на підприємствах добувної промисловості за півтора-два роки, а обробної -- за один рік і навіть швидше.

За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних фондів, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебуває тільки на стадії становлення й розвитку.

Швидкому її запровадженню сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їхнього оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької та зовнішньо економічної діяльності тощо.

2. Аналіз інвестиційної привабливості ТОВ "Керамейя"

2.1 Характеристика та основні напрямки діяльності ТОВ "Керамейя"

«Керамейя» спеціалізується на виробництві клінкерної керамічної цегли -- лицювального стінового матеріалу, який займає найвищий якісний сегмент серед будівельних матеріалів.

«Керамейя» -- це бренд, що об'єднує декілька напрямків керамічних матеріалів, які вже виробляються, або почнуть вироблятись в найближчій перспективі. Так, під продуктовим брендом «Клінкерам» пропонується клінкерна керамічна цегла виробництва «Керамейя», а під брендом «Теплокерам» будуть пропонуватись крупноформатні поризовані керамічні блоки.

ТОВ «Керамейя» створено в 2007 році за підтримки американського інвестиційного венчурного фонду Horizon Capital.

«Керамейя» -- новий бренд із вже відомою командою, яка в свій час створила таку потужну компанію, як «Слобожанська будівельна кераміка».

Генеральним директором ТОВ «Керамейя» є Іван Федорович Телющенко, чиє ім'я давно відоме в галузі виробництва будівельних матеріалів. Довгий час Іван Федорович очолював компанію «СБК», яка досягла за той період широкого визнання в Україні. У 2005 році , коли виникли непорозуміння з новими акціонерами, І.Ф.Телющенко спільно з однодумцями залишив «СБК». Для органічного зв'язку з улюбленою справою було створено компанію «Техномашсервіс», що спеціалізується на виробництві обладнання для підприємств з виробництва стінових керамічних матеріалів, і є компанією що динамічно розвивається. Сьогодні компанія «Техномашсервіс» -- це самодостатня організація, яка нараховує понад 100 працівників.

З появою компанії «Керамейя» почався новий оберт якості на ринку лицювальних керамічних матеріалів в Україні.

«Керамейя» -- це команда однодумців, об'єднаних спільною справою -- створення найякісніших будівельних матеріалів, в будинку з яких хотілося б жити. І такими матеріалами має бути кераміка. Історія «Керамейя» розпочалась!

Термін «кераміка» походить від слова «керамейя», яким в Стародавній Греції називали мистецтво виготовлення виробів з глини.

У даному обов'язковому домашньому завданні ми проведемо інвестиційний аналіз товариства з обмеженою відповідальністю «Керамейя» - суб'єкта малого підприємництва, який займається загальним будівництвом будівель. Підприємство знаходиться за адресою: м. Суми, Тополянская 28 . Відноситься до приватної форми власності.

Для інвестиційного аналізу в ході роботи проведені розрахунки показників майнового стану, показників ділової активності (ресурсовіддачі, оборотності капіталу, трансформації активів), показників рентабельності, фінансової стійкості та показників ліквідності (платоспроможності). Для визначення позиції підприємства на ринку цінних паперів у фінансовому звіті недостатньо даних.

Для проведення розрахунків використовуємо Форму №1 «Баланс» та Форму №2 «Звіт про фінансові результати» за 2007-2008 рік. Згадані форми звітності наведені у Додатку А «Баланс на 31 грудня 2007-2008 р.» та Додатку Б «Звіт про фінансові результати за 2007-2008 р.»

Аналіз основних аналітичних показників фінансового стану підприємства:

Розрахуємо показники майнового стану:

Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах

,

де, Човф - частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах;

ОВФ - оборотні виробничі фонди;

ОА - Оборотні активи

Частка основних засобів в активах

,

де, Чоз - частка основних засобів в активах;

ЗВОЗ - залишкова вартість основних засобів;

А - активи

Коефіцієнт зносу основних засобів

,

де, Кзн - коефіцієнт зносу основних засобів;

Зоз - знос основних засобів;

ПВоз - первісна вартість основних засобів

Коефіцієнт оновлення основних засобів

де, Ков - коефіцієнт оновлення основних засобів;

ЗбПВОоз- Збільшення за звітний період первісної вартості основних засобів;

ПВоз - первісна вартість основних засобів

Частка довгострокових фінансових інвестицій в активах

,

де, Чдф - частка довгострокових фінансових інвестицій в активах;

ДФІ - довгострокові фінансові інвестиції;

А - активи

Частка оборотних виробничих активів

,

де, Чова - частка оборотних виробничих активів;

ОВФ - оборотні виробничі фонди;

А - активи

Коефіцієнт мобільності активів

,

де, Кмоб - коефіцієнт мобільності активів;

МА - мобільні активи;

НМА - немобільні активи

Розрахуємо показники ділової активності (ресурсовіддачі, оборотності капіталу, трансформації активів)

Оборотність активів (обороти), ресурсовіддача, коефіцієнт трансформації

,

де, Кт - оборотність активів (обороти), ресурсовіддача, коефіцієнт трансформації;

ЧВ - чиста виручка;

А - активи

Фондовіддача

,

де, Фоф - фондовіддача;

ЧВ - чиста виручка;

ОВФ - основні виробничі фонди

Коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти)

,

де, Коб - коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти);

ЧВ - чиста виручка;

ОК - обігові кошти

Період одного обороту обігових коштів (днів)

,

де, Чо - період одного обороту обігових коштів (днів);

Коб - коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти);

Коефіцієнт оборотності запасів (обороти)

,

де, Коз - коефіцієнт оборотності запасів (обороти);

СВ - собівартість реалізації;

Зсер - середні запаси



Період одного обороту запасів (днів)

,

Де, Чз - період одного обороту запасів (днів);

Коз - коефіцієнт оборотності запасів (обороти)

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (обороти)

,

де, Кдз - коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

ЧВ - чиста виручка;

ДЗсер - середня дебіторська заборгованість

Період погашення дебіторської заборгованості (днів)

,

де, Чдз - період погашення дебіторської заборгованості (днів);

Кдз - коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Коефіцієнт оборотності готової продукції

,

де, Кгп - коефіцієнт оборотності готової продукції;

ЧВ - чиста виручка;

ГП - готова продукція

Період погашення кредиторської заборгованості (днів)

,

Де, Чкз - період погашення кредиторської заборгованості (днів);

КЗсер - середня кредиторська заборгованість;

СВ - собівартість реалізації

Період операційного циклу (днів)

,

де, Чоц - період операційного циклу (днів);

Чз - період одного обороту запасів (днів);

Чдз - період погашення дебіторської заборгованості (днів)

Період фінансового циклу (днів)

,

де, Фц - період фінансового циклу (днів);

Чоц - період операційного циклу (днів);

Чкз - період погашення кредиторської заборгованості (днів)

Коефіцієнт оборотності власного капіталу (оборотність)

,

де, Квк - коефіцієнт оборотності власного капіталу (оборотність);

ЧВ - чиста виручка;

Вк - власний капітал

Розрахуємо показники рентабельності

Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності

,

Де, Рзд - рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності;

Пзд - прибуток від звичайної діяльності;

А - активи

Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком

,

Де, Ра - рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком;

ЧП - чистий прибуток;

А - активи

Рентабельність власного капіталу

,

Де, Рвк - рентабельність власного капіталу;

ЧП - чистий прибуток;

ВК - власний капітал

Рентабельність виробничих фондів

,

Де, Рвф - рентабельність виробничих фондів;

ЧП - чистий прибуток;

ВФ - виробничі фонди

Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації

,

Де, Рп - рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації;

П - прибуток від реалізації;

Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності

,

Де, Род.п - рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності;

Под - прибуток від операційної діяльності;

В - виручка

Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком

,

Де, Рчп - рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком;

ЧП - чистий прибуток;

В - виручка

Коефіцієнт реінвестування

,

Де, Кр - коефіцієнт реінвестування;

Пр - реінвестований прибуток;

ЧП - чистий прибуток

Коефіцієнт стійкості економічного зростання

,

Де, Ксез - коефіцієнт стійкості економічного зростання;

Пр - реінвестований прибуток;

ВК - класний капітал

Співвідношення сплачених відсотків і прибутку

,

К%п - співвідношення сплачених відсотків і прибутку;

В% - витрати на оплату відсотків;

Пзд - прибуток від звичайної діяльності

Період окупності капіталу

,

Де, Тк - період окупності капіталу;

А - активи;

ЧП - чистій прибуток

Період окупності власного капіталу

,

Де, Твк - період окупності власного капіталу;

ВК - власний капітал;

ЧП - чистий прибуток

Розрахуємо показники фінансової стійкості

Власні обігові кошти (робочий, функціонуючий капітал)

або

Де, Рк - власні обігові кошти (робочий, функціонуючий капітал);

Вк - власний капітал;

ДЗ - довгострокові зобов'язання

ПоА - поза оборотні активи

ОА - оборотні активи;

КЗ - короткострокові зобов'язання

Або



Коефіцієнт забезпечення власними коштами

,

де, Кзвк - коефіцієнт забезпечення власними коштами;

ВОК - власні обігові кошти;

ОК - обігові кошти

Маневреність робочого капіталу

,

Де, Мрк - маневреність робочого капіталу;

З - запаси;

РК - робочий капітал

Маневреність власних обігових коштів

,

Де, Мвок - маневреність власних обігових коштів;

К - кошти;

ВОК - власні обігові кошти

Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів

,

Де, Кзк - коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів;

ВОК - власні обігові кошти;

З - запаси

Коефіцієнт покриття запасів

,

Де, Кпз - коефіцієнт покриття запасів;

ПЗн - «нормальні» джерела покриття запасів;

З - запаси

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)

,

Дн, Кавт - коефіцієнт фінансової незалежності (автономії);

ВК - власний капітал;

Пас - пасиви

Коефіцієнт фінансової залежності

,

Де, Кфз - коефіцієнт фінансової залежності;

Пас - пасиви;

ВК - власний капітал

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

,

Де, Км - коефіцієнт маневреності власного капіталу;

ВОК - власні обігові кошти;

ВК - власний капітал

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу

,

Де, Кпк - коефіцієнт концентрації позикового капіталу;

ПК - позикові кошти;

Пас - пасиви

Коефіцієнт фінансової стабільності

,

Де, Кфс - коефіцієнт фінансової стабільності;

ВК - власний капітал;

ПК - позикові кошти

Показник фінансового левериджу

,

Де, Фл - показник фінансового левериджу;

ДЗ - довгострокові зобов'язання;

ВК - власні кошти

Коефіцієнт фінансової стійкості

,

Де, Кфс - коефіцієнт фінансової стійкості;

ВК - власні кошти;

ДЗ - довгострокові зобов'язання;

Пас - пасиви

Розрахуємо показники ліквідності (платоспроможності)

Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття)

,

Де, Клп - коефіцієнт поточної ліквідності;

ПА - поточні активи;

ПП - поточні пасиви

Коефіцієнт ліквідності швидкої

,

Де, Клш - коефіцієнт ліквідності швидкої;

ПА - поточні активи;

З - запаси;

ПП - поточні пасиви

Коефіцієнт ліквідності абсолютної

,

Де, Кла - коефіцієнт ліквідності абсолютної;

К - кошти;

ПП - поточні пасиви

Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості

,

Де, Кдк - співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості;

ДЗ - дебіторська заборгованість;

КЗ - кредиторська заборгованість



Таблиця

№	Показник	Значення 2004 р.	Значення 2005 р.	Напрямок	Відповідність
1	2	3	4	5	6
1. Показники майнового стану
1.1	Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах	0,02	0,04	Збільшення
1.2	Частка основних засобів в активах	0,31	0,47	Зменшення за умов незамінних обсягів реалізації
1.3	Коефіцієнт зносу основних засобів	0,37	0,42	Зменшення
1.4	Коефіцієнт оновлення основних засобів			Збільшення за умов виключення інфляційного фактора
1.5	Частка довгострокових фінансових інвестицій в активах	0,0006	0,0007	Збільшення
1.6	Частка оборотних виробничих активів	0,015	0,022	Збільшення
1.7	Коефіцієнт мобільності активів	1,85	0,97	Збільшення за рекомендований рівень Кмоб=0,5
2. Показники ділової активності (ресурсовіддачі, оборотності капіталу, трансформації активів)
2.1	Оборотність активів (обороти), ресурсовіддача, коефіцієнт трансформації	6,3	9,22	Збільшення
2.2	Фондовіддача	20,11	119,25	Збільшення
2.3	Коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти)	9,7	18,71	Збільшення
2.4	Період одного обороту обігових коштів (днів)	37,11	19,24	Зменшення
2.5	Коефіцієнт оборотності запасів (обороти)	13,46	38,16	Збільшення
2.6	Період одного обороту запасів (днів)	26,74	9,43	Зменшення
2.7	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (обороти)	2080,4	265,32	Збільшення
2.8	Період погашення дебіто-рської заборгованості (днів)	0,17	1,35	Зменшення
2.9	Коефіцієнт оборотності готової продукції	0	0	Збільшення
2.10	Період погашення кредито-рської заборгованості (днів)	58,5	9,46	Зменшення
2.11	Період операційного циклу (днів)	26,91	10,78	Зменшення
2.12	Період фінансового циклу (днів)	-31,59	1,32	Зменшення, але від'ємне значення свідчить про нестачу коштів
2.13	Коефіцієнт оборотності власного капіталу (оборотність)	125,32	56,24	Збільшення
3. Показники рентабельності
3.1	Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності	0,01	0,1	Збільшення
3.2	Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком	0,01	0,1	Збільшення
3.3	Рентабельність власного капіталу	0,36	0,61	Збільшення
3.4	Рентабельність виробничих фондів	0,05	0,2	Збільшення
3.5	Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації	0,02	0,06	Збільшення
3.6	Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності	0,19	0,3	Збільшення
3.7	Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком	0,002	0,01	Збільшення
3.8	Коефіцієнт реінвестування			Збільшення в межах, що не суперечить бажанню акціонерів
3.9	Коефіцієнт стійкості економічного зростання			Збільшення
3.10	Співвідношення сплачених відсотків і прибутку			У зарубіжній практиці до 38,8% - нормальне значення, понад 88,6% - тривожне
3.11	Період окупності капіталу	55,03	9,94	Зменшення
3.12	Період окупності власного капіталу	2,76	1,63	Зменшення
4. Показники фінансової стійкості
4.1	Власні обігові кошти (робочий, функціонуючий капітал)	-485	283	Збільшення
4.2	Коефіцієнт забезпечення власними коштами	0,02	-0,79	Збільшення, Кз.в.к.=0,2
4.3	Маневреність робочого капіталу	-1,29	0,92	Зменшення
4.4	Маневреність власних обігових коштів	-0,24	-0,05	Збільшення
4.5	Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів	-0,88	-1,72	Збільшення
4.6	Коефіцієнт покриття запасів	1,68	1,63	Збільшення
4.7	Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)	0,05	0,16	Збільшення; має бути Ка.в.т>0,5
4.8	Коефіцієнт фінансової залежності	19,91	6,08	Зменшення; Кф.з.=2
4.9	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	-5,97	-2,07	Збільшення; має бути Км>0,1
4.10	Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	0,94	0,83	Зменшення; критичне значення Кп.к.?0,5
4.11	Коефіцієнт фінансової стабільності	0,05	0,19	Нормативне значення Кф.с.>1
4.12	Показник фінансового лівериджу	0,73	3,37	Зменшення; має бути Фл?0,25
4.13	Коефіцієнт фінансової стійкості	0,08	0,71	Має бути Кф.с.=0,85-0,90
5. Показники ліквідності (платоспроможності)
5.1	Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття)	0,7	1,73	Збільшення; критичне значення Кл.п.=1
5.2	Коефіцієнт ліквідності швидкої	0,33	1,02	Збільшення; має бути Кл.ш.?1, у міжнародній практиці Кл.ш.=0,7-0,8
5.3	Коефіцієнт ліквідності абсолютної	0,08	0,07	Збільшення; має бути Кл.а.=0,2-0,35
5.4	Співвідношення коротко-строкової дебіторської та кредиторської заборгованості	0,65	2,42	Рекомендоване значення Кд.к.=1

Висновок

За результатами аналізу показників фінансового стану підприємства, ми бачимо, що більшість показників свідчать про негативну динаміку діяльності підприємства. Вкладати кошти у розвиток такого підприємства досить не вигідно. Отже, для покращення показників інвестиційної діяльності підприємству перш за все слід звернути увагу на: погашення кредиторської заборгованості, наприклад, за рахунок повернення коштів дебіторами, розробку механізму зменшення собівартості продукції, збільшення власного капіталу, а також модернізувати обладнання.