Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Планування виробництва продукції, робіт і послуг має задовольняти на всіх діючих підприємствах конкретні потреби покупців, замовників чи споживачів і бути тісно пов'язаним з розроблюваної загальною стратегією розвитку підприємства, проведенням маркетингових досліджень, проектуванням конкурентоспроможної продукції, організацією її виробництва і реалізації, а також виконання інших функцій і видів внутрішньогосподарської діяльності.

Сучасна організація ефективного функціонування підприємства передбачає використання праці людини. Передумовою високопродуктивної праці. Чітка її організація та відповідна мотивація.

Отже, виникає необхідність в точній організації виробничих процесів, праці та її оплати. Розвитку та здійснення їх виробничої діяльності в умовах конкурентної спроможності.

Розрахунок кількості промислово - виробничого персоналу, режим роботи, оплату праці. Але насамперед організувати саму працю. Тому тема курсового проекту є “Сутність і завдання організації праці”

Також розрахуванням допоміжних процесів, щоб створити сприятливі умови для успішного здійснення основних процесів, тобто ремонт основного та допоміжного обладнання виготовлення запчастин, інструментів.

Розрахування ремонтного періоду і між ремонтного періоду щоб небуло простою виробничого обладнання чи зупиненні його в період їхнього застосування. Також для збільшення їх служби.

Найважливішими цілями, які переслідуються в плануванні на підприємстві, як правило, являються: об'єм продажів товарної маси, прибуток і доля на ринку.

1. Попит і пропозиція

1.1 Економічна природа попиту та пропозиції

виробнича програма собівартість праця

Щоб найкраще оцінити важливість економіки, слід розпочати вивчення з основ попиту та пропозиції. Попит і пропозиція є невід'ємними категоріями ринкової організації господарювання, що виражають об'єктивні економічні відносини товарного виробництва.

У загальному вигляді попит є потребою в певному товарі, що забезпечена грошима. Розмір попиту визначається кількістю товарів, яка може бути реалізована на ринку за існуючими цінами. Попит - це кількість товарів окремого типу, які покупець може і бажає придбати при визначеному рівні цін на них.

Розглянемо принципові моменти, що уточнюють поняття економічного змісту попиту.

По-перше, останній тісно пов'язаний із дійсними суспільними потребами, але не збігається з їх кількісною визначеністю.

По-друге, попит залежить від платоспроможності покупців, тобто від забезпеченості в товарах і послугах грошовими доходами.

По-третє, суб'єкт попиту репрезентує споживання (виробничого чи особистого) і представлений на ринку покупцем.

Об'єктами попиту можуть бути будь-які товари і послуги, що мають вартісну оцінку і певну корисність для споживання.

Залежність між величиною попиту та ціною знаходить відображення у законі попиту. Зміст цього закону полягає в тому, що при інших рівних умовах попит на даний товар буде тим більшим, чим нижча ціна.

Зниження ціни має для споживача ефект доходу. Наприклад, споживач А при нормальному, з його погляду задоволенні інших потреб, може дозволити собі сходити в кіно 1 раз на тиждень. Ціни на білети впали в 3 рази. Відповідно при незмінному задоволенні інших потреб А може дивитися 3 фільми на тиждень, ніби у нього зросли доходи.

Інший ефект від зниження цін називається ефектом заміщення. Покупці схильні заміщувати в структурі споживання дорожчі товари дешевшими.

Пропозиція - це сукупність товарів, які представлені на ринку. Її розмір визначається кількістю товарів, що пропонуються для продажу в певний період за існуючими цінами. Пропозиція - це кількість товарів, які продавець вважає для себе вигідним (може і хоче) запропонувати ринку при визначеному рівні цін на них. З підвищенням цін зростає обсяг пропозиції, і навпаки, зниження цін призводить до скорочення пропозиції. Такий зв'язок називають законом пропозиції. Пропозиція представлена на ринку відповідними суб'єктами - продавцями.

1.2 Механізм ринкового саморегулювання

Ринки перебувають у центрі економічної активності, і більшість із найцікавіших питань і проблем економіки стосуються того, як працює ринок. Наприклад, чому на деяких ринках лише декілька підприємств конкурують між собою, тоді як на інших їх є велика кількість? Чи завжди споживачі виграють від великої кількості підприємств?

Чому на одних ринках ціни різко зросли або впали, а на інших - майже не змінся? Які з ринків обіцяють найкращі можливості для підприємця, що збирається робити бізнес?

Щоб відповісти на ці запитання, необхідно розглянути складові елементи ринкового механізму. Спочатку з'ясуємо, як за допомогою кривих попиту та пропозиції можна описати ринковий механізм. Почнемо з короткого перегляду базового графіку попиту й пропозиції, зображеного на рис.1.

На вертикальний осі позначаємо ціну товару Ц у гривнях за одиницю. По горизонтальній осі показуємо сумарну кількість товару (попит і пропозицію) К, що вимірюється в одиницях товару. Крива попиту показує, яку саме кількість товару споживачі готові придбати при кожному рівні цін. Крива пропозиції Пр показує, яку кількість товару виробники хотіли б продати залежно від цін на ринку.

Рис. 1. Криві попиту та пропозиції

Крива піднімається вгору зліва направо, оскільки в міру зростання ціни збільшується кількість компаній, що можуть і хочуть виробляти й продавати даний товар. Наприклад, за вищої ціни існуючі підприємства за короткий час можуть збільшити виробництво товарів, найнявши додаткових робітників або змусивши своїх робітників працювати понадурочно (при цьому підприємство має більші витрати), а у віддаленій перспективі - збільшивши розміри підприємства. Висока ціна також може привабити на ринок нові компанії, що через свою недосвідченість матимуть великі витрати; тому раніше вважали вихід на новий ринок (коли були нижчі ціни) економічно недоцільним.

Крива попиту П показує, скільки товару споживачі прагнуть придбати за тією ціною за одиницю, яку їм пропонують. Ця крива опускається вниз зліва направо, оскільки споживачі, звичайно, прагнуть купити більше товару за нижчою ціною. Наприклад, нижча ціна може стимулювати споживачів, що вже купували товар, придбати більшу його кількість, а також може спонукати до купівлі цього товару інших споживачів, які раніше, можливо, не могли собі цього дозволити. Обидві криві перетинаються в точці рівноваги, або в точці кількісно-цінової рівноваги ринку. За цієї ціни Цо пропозиція дорівнює попиту (до Ко).

Ринковий механізм - це тенденція ціни на вільному ринку змінюватися доти, доки ринок не досягне рівноваги (тобто доки пропозиція й попит не зрівняються). У цій точці відсутні як дефіцит, так і надлишок, а отже, зникають ті фактори, що спричин зміни в ціні. Пропозиція й попит не завжди перебувають у стані рівноваги; внаслідок різких змін на деяких ринках можуть виникати проблеми із збутом, проте рано чи пізно становище вирівнюється.

Щоб зрозуміти тенденцію ринку до рівноваги, уявімо собі, що початкова ціна перевищує рівень ціни рівноваги (на мал. позначимо її Ц1). У цьому разі виробники намагатимуться виробити й продавати товарів більше, ніж їх бажають придбати споживачі, - виникне надлишок товару. Щоб розпродати його чи, принаймні, не дати зрости запасам, виробники почнуть знижувати свої ціни. Зрештою ціни падатимуть, попит зростатиме, а пропозиція зменшуватиметься доти, доки не буде досягнуто ціни рівноваги Цо.

Використовуючи криві попиту й пропозиції, ми припускаємо, що за будь-якої ціни буде вироблено й продано певну кількість товару. Це справедливо лише в тому разі, коли на ринку є якась конкуренція, тобто якщо і продавці, і покупці неістотно впливають на ринок (майже неспроможні змінювати ринкову ціну).

Таким чином, основними елементами ринкового механізму є попит, пропозиція, ринкова ціна, конкуренція. Без втручання уряду (тобто без встановлення фіксованих цін та інших заходів регулювання) попит і пропозиція зрівноважують ринок і вказують ціну товару й кількість його виробництва. Те, якими будуть ця ціна та кількість, залежить від специфічних характеристик попиту й пропозиції. Зміни ж у цінах і кількості товару у часі залежать від того, як попит й пропозиція реагують на зміни інших факторів.

1.3 Фактори, що визначають попит та пропозицію

Криві попиту й пропозиції інформують нас про те, яку кількість товару бажають продати виробники й купити споживачі залежно від ціни, яку пропонують виробники і яку готові заплатити споживачі. Але, окрім ціни, попит і пропозиція визначаються також й іншими змінними (факторами). Важливими неціновими факторами, які впливають на попит є:

* середній рівень доходу споживача - це ключовий детермінант попиту. Коли зростають доходи людей, збільшується попит майже на все;

* чисельність населення - збільшення кількості споживачів веде до підвищення попиту і навпаки;

* ціни і доступність споріднених товарів - існує залежність між взаємозамінними товарами, що виконують ті самі функції, як, наприклад, масло і маргарин, олівець і ручка, бавовна і вовна. Попит на товар А зменшується із зниженням ціни на взаємозамінний товар В.

Існують ще товари-доповнювачі (машина-бензин; зубна паста - зубна щітка; фотоапарат - фотоплівка), без яких наш основний товар не функціонує. Зі збільшенням ціни на товар-доповнювач, попит на основний товар падає.

На доповнення до цих об'єктивних факторів слід додати і набір суб'єктивних факторів, які ще називають "смаки і вподобання". Смаки відбивають

різноманітні соціальні й історичні впливи. Вони можуть розкривати справжні психологічні чи фізіологічні потреби людини (на рідини, сіль, тепло чи любов) або штучно сформовані потяги (цигарки, наркотики). До їх складу можуть входити багато традиційних чи релігійних елементів (так, в Америці люблять яловичину, але це - табу в Індії, тоді як в Японії делікатесом вважаються медузи).

Зрештою для індивідуальних товарів завжди існують особливі фактори, що стоять за попитом на них: кількість опадів сприяє попиту на парасольки, товщина снігового покриву впливає на продаж лиж. Крім того, сподівання щодо майбутніх економічних умов, особливо щодо цін, можуть істотно впливати на потреби.

Слід відзначити, що попит на різні товари постійно змінюється, бо економічне життя розвивається. Крива попиту ніколи не залишається на одному місці. Коли змінюються фактори, що лежать в основі попиту, окрім ціни на товар, крива попиту переміщується (праворуч або ліворуч).

При дослідженні сил, що діють на пропозицію, фундаментальною основою, яка дає змогу зрозуміти поведінку виробників є те, що фірми виготовляють товари для отримання прибутку, але не для власного задоволення чи з доброчинності.

Ключовим елементом, що лежить в основі прийняття рішень з пропозиції, є витрати виробництва. До сил, що впливають на витрати виробництва, належать:

- технічний прогрес;

- ціни факторів виробництва;

- технологічна складність виробництва.

Інший важливий фактор, що впливає на пропозицію, - це ціни споріднених товарів, зокрема товарів, які можуть легко замінити один одного у виробничому процесі.

Також на пропозицію впливають і специфічні фактори. Погода чинить значний вплив на сільськогосподарське виробництво і виробництво лиж.

В основі змін поведінки в пропозиції лежить зміна будь-якого фактора, крім власної ціни товару. Щодо кривої пропозиції говорять, що пропозиція зростає (чи зменшується), коли величина пропозиції збільшується (чи зменшується) за кожної ринкової ціни.

Розглядаючи вплив на рівновагу змін у попиті і пропозиції, зауважимо, що коли фактори, які стоять за попитом чи пропозицією, змінюються, це призводить до змін попиту чи пропозиції і зміни ринкової рівноважної ціни та кількості.

1.4 Еластичність попиту і пропозиції

Для різних товарів форма та нахил кривих попиту можуть дуже відрізнятися. Спостерігаються дві ситуації:

1) коли за незначної зміни ціни попит зазнає відносно великих змін;

2) коли зміна ціни не викликає значних змін попиту.

У першому випадку попит називають еластичним, а в другому - нееластичним.

Отже, еластичність описує, в якому ступені зміни ціни впливають на величину попиту.Із факторів, що впливають на еластичність пропозиції, найбільш важливим є кількість часу, тобто ринковий період, який є у розпорядженні

2. СКЛАДАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ЦРБ, ГРАФІКА РЕМОНТУ ОБЛАДНАННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ТРУДОМІСТКОСТІ РЕМОНТНИХ РОБІТ

2.1 Визначаємо величину стабільної ремонтоскладності механічної частини (Rм) [вихідні дані, таблиця 2.1]

Таблиця 2.1 - Вихідні дані

№ п/п	Найменування обладнання	Модель	RM	Вага, (т)	Клас точності	Вид і дата останнього ремонту	Оброблений матеріал, інші дані	Кількість ремонтних одиниць (Пф)
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1	Токарно-карусельний	16К20	12,0	3,1	Н	Т2-листопад	Сталь конструкц.	42
2	Токарно-багаторезц.	166	27,0	23,4	Н	Т2-вересень	Сталь легована	2
3	Горизонтально розточний	1124	10	2,1	Н	К-листопад	Сталь конструкц.	24
4	Горизонтально розточний	2А430	21	2,3	А	С1-жовтень	Сталь конструкц.	17
5	Безцентрово шліфувальний	3131	13,5	4,6	П	Т4-жовтень	Сталь легована	17
6	Зубошліфувальний	3А161	16,5	4,2	П	Т1- листопад	Сталь легована	16
7	Горизонтально -фрезерний	530	4	0,35	Н	Т1-жовтень	Сталь конструкц.	17
8	Універсально -фрезерний	6М13К	13	4,5	Н	К-жовтень	Сталь конструкц.	16
9	Протяжний	678М	11,0	0,46	Н	К-жовтень	Сталь конструкц.	15
10	Протяжний	7414	72	35,9	Н	С-жовтень	Сталь конструкц.	6
11	Прес механічний	П483	8	250к	Н	Т2-листопад	Сталь конструкц.	28
12	Ножиці кривошипні	М214	14	1000 кг	Н	Т2-листопад	Сталь конструкц.	13

2.2 Підбираємо структуру ремонтного циклу по кожному верстату

Таблиця 2.2 - Структура ремонтного циклу

№ п/п	Структура ремонтного циклу	Число ремонтів	Число планових оглядів	Кількість міжремонтних періодів (зМр)
		Середн.	Поточ.
1	2	3	4	5	6
1	КР-ТР-ТР-СР-ТР-ТР-КР	1	4	2	6
2	КР-ТР-ТР-СР-ТР-ТР-КР	1	4	1	6
3	КР-ТР-ТР-СР-ТР-ТР-КР	1	4	1	6
4	КР-ТР-ТР-СР-ТР-ТР-КР	1	4	2	6
5	КР-ТР-ТР-СР-ТР-ТР-СР-ТР-ТР-КР	2	6	1	9
6	КР-ТР-ТР-СР-ТР-ТР-КР	1	4	2	6
7	КР-ТР-ТР-СР-ТР-ТР-КР	1	4	1	6
8	КР-ТР-ТР-СР-ТР-ТР-КР	1	4	1	6
9	КР-ТР-ТР-СР-ТР-ТР-КР	1	4	1	6
10	КР-ТР-ТР-СР-ТР-ТР-КР	1	4	2	6
11	КР-ТР-ТР-СР-ТР-ТР-СР-ТР-ТР-КР	2	6	2	9
12	КР-ТР-ТР-СР-ТР-ТР-КР	1	4	1	6

2.3 Визначаємо коефіціенти, які входять до емпіричних формул для визначення тривалості ремонтних циклів

Ком - коефіціент обробляємого матеріалу;

Кмі - коефіціент матеріалу застосованого інструменту;

Ктс - коефіціент классу точності обладнання;

Ккс - коефіціент категорії ваги обладнання;

Кро - коефіціент ремонтних особливостей;

Кв - коефіціент віку;

КД - коефіціент довговічності.

Таблиця 2.3 - Коефіціенти які входять до емпіричних формул

№ п/п	Найменування обладнання	Ком	Кмі	Ктс	Ккс	Кро	Кв	КД
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1	Токарно-карусельний	0.75	1.0	1.0	1.0	__	0.8	0.9
2	Токарно-багаторезц.	1.0	1.0	1.0	1.0	__	0.8	0.9
3	Горизонтально розточний	0.75	1.0	1.0	1.0	__	0.8	0.9
4	Горизонтально розточний	1.0	1.0	1.0	1.35	__	0.8	0.9
5	Безцентрово шліфувальний	1.0	1.0	1.5	1.0	__	1.0	1.0
6	Зубошліфувальний	1.0	1.0	1.0	1.35	__	1.0	1.0
7	Горизонтально -фрезерний	0.75	1.0	1.0	1.0	__	1.0	1.0
8	Універсально -фрезерний	1.0	1.0	1.0	1.0	__	1.0	1.0
9	Протяжний	1.0	1.0	1.0	1.0	__	1.0	1.0
10	Протяжний	1.0	1.0	1.0	1.35	__	1.0	1.0
11	Прес механічний	0.75	__	1.0	1.0	2.5	1.0	1.0
12	Ножиці кривошипні	__	__	__	__	1.4	__	__

2.4 Визначаємо тривалість ремонтного циклу (Тцр) та міжремонтного періоду(Тмр)

Тцр= Ком* Кмі* Ктс* Ккс* Кро* Кв* КД/ПРп ,

де ПРп - оперативний час роботи обладнання (год.);

Тцр= 16800* Ком* Кмі* Ктс* Ккс* Кро* Кв* КД/ПРп (рік) - для металорізального обладнання;

Тцр = 10000*Кро*Кв*Кд/3000 (рік) - для кузнєчно-пресового обладнання

Тцр = 6000*Кро/3000 (рік) - для ливарного устаткування;

1) Тцр = 16800·Ком·Кмі·Ктс· Ккс·Кро·Кв·КД/Трп=16800·0.75·1·1·1·0,8·0,9/3000=3,024(рік);

2) Тцр = 16800·Ком·Кмі·Ктс· Ккс·Кро·Кв·КД/Трп =16800·0.8·0,9/3000= 4,032 (рік);

3) Тцр = 16800·Ком·Кмі·Ктс· Ккс·Кро·Кв·КД/Трп =16800·0,75·0.8·0.9/3000= 3,024 (рік);

4) Тцр = 16800·Ком·Кмі·Ктс· Ккс·Кро·Кв·КД/Трп =16800·1.35·0.8·0.9/3000= 5,443 (рік);

5) Тцр = 16800·Ком·Кмі·Ктс· Ккс·Кро·Кв·КД/Трп =16800·1.5/3000= 8,4 (рік);

6) Тцр = 16800·Ком·Кмі·Ктс· Ккс·Кро·Кв·КД/Трп =168001,35/3000= 7,56 (рік);

7) Тцр = 16800·Ком·Кмі·Ктс· Ккс·Кро·Кв·КД/Трп =168000,75/3000= 4,2 (рік);

8) Тцр = 16800·Ком·Кмі·Ктс· Ккс·Кро·Кв·КД/Трп =16800/3000= 5,6 (рік);

9) Тцр = 16800·Ком·Кмі·Ктс· Ккс·Кро·Кв·КД/Трп =16800/3000= 5,6 (рік);

10) Тцр = 16800·Ком·Кмі·Ктс· Ккс·Кро·Кв·КД/Трп =16800·1,35/3000= 7,56 (рік);

11) Тцр =10000 · Кро*Кв*Кд/ Трп =10000·2,5/1000= 8,3 (рік);

Тцр = 16800·Ком·Кмі·Ктс· Ккс·Кро·Кв·КД/Трп =16800·1,4/3000= 7,84 (рік);

Визначаємо тривалість міжремонтного періоду :

Тмр = (Тцр /змр) *12 (міс.);

1) Тмр = (3,024/6) · 12 = 6,48 ? 6міс.;

2) Тмр = (4,032/6) · 12 = 8,06 ? 8міс.;

3) Тмр = (3,024/6) · 12 = 6,05 ? 6міс.;

4) Тмр = (5,4432/6) · 12 = 10,89 ? 11міс.;

5) Тмр = (8,4/9) · 12 = 11,20 ? 11міс.;

6) Тмр = (7,56/6) · 12 = 15,12 ? 1р. 4міс;

7) Тмр = (4,2/6) · 12 = 8,40 ? 8міс.;

8) Тмр = (5,6/6) · 12 = 11,20 ? 11міс.;

9) Тмр = (5,6/6) · 12 = 11,20 ? 11міс.;

10) Тмр = (7,56/6) · 12 = 15,12 ? 1р. 4міс.;

11) Тмр = (8,3/9) · 12 =11,07 ? 11міс.;

12) Тмр = (7,84/6) · 12 = 15,68 ? 1р. 5міс.

2.5 Визначити суму ремонтоскладності обладнання, яке підлягало на протязі року капітальному (?Rк), середньому (?Rc), поточному (?Rm) ремонтам та оглядам (?Ro).

Таблиця 2.4 - Визначення суми ремонтоскладності

№ п/п	Найменування обладнання	Rm	зф	?Ri	Тмр	?Rк	зс	?Rc	Нп	?Rm	зо	?Ro
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
1	Токарно-карусельний	35	1	35	6	5.83	1	5,83	4	23,32	2	11,66
2	Токарно-багаторезц..	16,5	29	418,5	8	59,8	1	59,8	4	239,2	1	59,8
3	Горизонтально розточний	20	14	280	6	46,7	1	46,7	4	186,8	1	46,7
4	Горизонтально розточний	65	1	65	11	5,9	1	5,9	4	23,6	2	11,8
5	Безцентрово шліфувальний	15	9	135	11	12,3	2	24,6	6	73,8	1	12,3
6	Зубошліфувальний	21	9	189	15	12,6	1	12,6	4	50,4	2	25,2
7	Горизонтально -фрезерний	3,5	26	91	8	11,4	1	11,4	4	45,6	1	11,4
8	Універсально -фрезерний	7,5	2	165	11	15	1	15	4	60	1	15
9	Протяжний	6,5	8	52	11	4,7	1	4,7	4	18,8	1	4,7
10	Протяжний	1,6	6	9,6	15	0,6	1	,06	4	2,4	2	0,6
	Всього:	__	__	1500,1	__	174,83	_	187,13	_	723,92	__	199,16
11	Прес механічний	6	29	174	11	15,8	2	31,6	6	94,8	2	31,6
12	Ножиці кривошипні	5	16	80	15	5,3	1	5,3	4	21,2	1	5,3
	Всього:	__	__	254	__	21,1	_	36,9	_	116	__	36,9
	Разом:	__	_	1754,1	__	__	_	__	_	__	__	__

?Rі = Rm *зф ; ?Rm = Rк *зп ;

?Rк = ?Rі / Тмр; ?Ro= Rк * зо ;

?Rc =?Rк* зс ;

2.6 Визначаємо трудомісткість ремонтних робіт по ТО

2.6.1 Трудомісткість слюсарних робіт.

Тсл(мех) = ?Rк * Нк.сл+ ?Rc* Нс.сл+ ?Rm* Нm.сл+ Ro* Но.сл+(?Ri* Нобс.сл*Трп/1000) = = 174,83 · 36 + 187,13 · 6 + 723,92 · 4 + 199,16 · 0,75 + (1500,1 · 3,20 · 3000/1000)= = 6293,88 + 1122,78 + 2895,68 + 149,37 + (4800,32 · 3000/1000) = 24862,67 (л.год.);

Тсл(прес) = ?Rк *Нк.сл+ ?Rc* Нс.сл+ ?Rm* Нm.сл+ ?Ro* Но.сл+(?Ri* Нобс.сл*Трп/1000) = = 15,8 · 36 + 31,6 · 6 + 94,8 · 4 + 31,6 · 0,75 + (174 · 3,83 · 3000/1000) = = 568,8 + 189,6 + 379,2 + 23,7 + (666,42 · 3000/1000) = 3160,36 (л.год.);

Тсл(заг) =Тсл(мех)+Тсл.(прес)=24862,67+3160,36=28023,03(л.год.).

2.6.2 Трудомісткість верстатних робіт.

Твер.(мех) = ?Rк *Нк.сл+ ?Rc* Нс.сл+ ?Rm* Нm.сл+ Ro* Но.сл+(?Ri* Нобс.сл*Трп/1000) =

= 174,83·14+187,13·3+723,92 · 2+199,16 · 0,1+(1500,1·0,52·3000/1000) = = 4476,766+2340,156 = 6216,922(л.год.);

Твер.(прес) = ?Rк *Нк.сл+ ?Rc* Нс.сл+ ?Rm* Нm.сл+ ?Ro* Но.сл+(?Ri* Нобс.сл*Трп/1000)=

= 15,8·14+31,6·3+94,8·2+31,6·0,17+(174·0,52·3000/1000) =

= 508,76+271,44=1030,76(л.год.);

Твер.(заг) =Тсл(мех)+Тсл.(прес) = 6216,922+1030,76=7247,682 (л.год.).

2.6.3 Трудомісткість змащувальних робіт.

Тзм(мех) = ?Ri* Нобс.зм* Трп/1000 = 1500,1·1,42·3000/1000= 6390,426 (л.год.);

Тзм(прес) = ?Ri* Нобс.зм* Трп/1000 = 174·1,71·3000/1000= 892,62 (л.год.);

Тзм(заг) = Тзм(мех) + Тзм(прес) + Тзм(лив) = 6390,426+892,62= 7283,046 (л.год.).

де R(сл) R(верст) - норма часу на одну ремонтну одиницю ремонтоскладності механічної частини обладнання.

де Нобс.сл., верст, зм- норма часу технічного обслуговування слюсарями, верстатниками, змащувальниками на 1 Rm за 1000 годин, відпрацьованим обладнанням.

ГРАФІК РЕМОНТНИХ РОБІТ ТА ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ на 2011 рік	Кількість робітників на:	О	70	33	40	130	30	42	7	15	-	3,2	-	-
		ПР	35	-	-	65	15	21	3,5	7,5	6,5	1,6	6	-
		СР	-	6,5	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
		КР	-	-	20	-	-	-	-	-	-	-	-	-
		12							О	О
		11						О				О	ПР
		10	О				ПР	О
		9		О							ПР
		8			О					ПР
		7				О	О		ПР
		6		СР				О				О
		5	ПР
		4			КР		О			О
		3				О			О					СР
		2	О					ПР				ПР
		1		О	О
		С1-листопад	Т2-вересень	К-жовтень	Т4-грудень	Т3-листопад	Т4-листопад	С-грудень	К-жовтень	К-жовтень	С1- листопад	С2-грудень	Т4-грудень
		6	8	6	11	11	15	8	11	11	15	11	15
		35	16.5	20	65	15	21	3.5	7.5	6.5	1.6	6	5
		1М553	1731	2А614	2631	3Г182	584	682Г	680П	7А510	7552	К2324	НБ 3112
	Найменування обладнання	Токарно-карусельний	Токарно-багаторезц.	Горизонтально розточний	Горизонтально розточний	Безцентрово шліфувальний	Зубошліфувальний	Горизонтально -фрезерний	Універсально -фрезерний	Протяжний	Протяжний	Прес механічний	Ножиці кривошипні
	№ п/п	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12

3. Визначення кількості обладнання, виробничих площин та вартості основних фондів ЦРБ

3.1 Визначаємо кількість верстатів:

Ср = Твер(заг) * Км/Fд*Кок = 7247,682·1,2/3865,28·0,6 =9,5(шт.);

де Км - коефіцієнт, який враховує додаткові роботи при проведені модернізації обладнання; Fд - дійсний річний фонд робочого часу 1 верстату УРБ (год.); Кок - коефіцієнт відношення оперативного часу роботи верстатів ЦРБ до дійсного фонду

Fд = Кзм* Fн [1 - б/100)] = 2*2056 [1 - (6/100)] = 3865,28 (год.);

Fн = (366 - Дв)*8 = (366 - 109)*8 = 2056 (год.);

де Кзм - коефіцієнт змінності; Fн - номінальний фонд робочого часу (год.); б - планові витрати часу. Приймаємо 10 верстатів.

3.2 Коефіцієнт завантаження обладнання ЦРБ:

Кз = Ср/ Спр = 9,5/10 = 0,95

3.3.Конкретний склад обладнання:

Таблиця 3.3 - Склад обладнання

№ п/п	Верстат	Модель	Технічні характеристики (мм)	Кільк.
1	Токарно-гвинторізний	16Б16П	Найбільший діаметр обробляємої деталі	320*750	1
2	Токарно-гвинторізний	1М63Б	Найбільший діаметр обробляємої деталі	630*2800	1
3	Універсально-фрезерний	6Т82	Розмір стола	320*1250	1
4	Поперечно строгальний	737-Г	Хід повзуна	710	1
5	Довбальний	7402	Хід повзуна	200	1
6	Вертикально-фрезерний	2П125	Найбільший діаметр сверління	25	1
7	Універсально-круглошліфоальний	3М173	Найбільший діаметр обробляємої деталі	400	1
8	Плоскошліфувальний	3Е711В	Стіл	200*630	1
9	Радіально-сверлильний	2А554	Найбільший діаметр сверління	50	2
ВСЬОГО:	10

3.4 Склад допоміжного обладнання:

Таблиця 3.4 - Склад допоміжного обладнання

№ п/п	Група обладнання	Кількість
1	Настольно-сверлільний верстат	1
2	Зварювальний трансформатор	1
ВСЬОГО:	2

3.5 Визначити виробничу площу ЦРБ

Sпр = S1верст*Спр (м2),

де S - норми площі на одну одиницю основного обладнання;

Sпр = 26·10 = 260 м2.

Розрахункова площа 260 м2 .

Приймаємо площу - 270 м2 (з кроком колон 9 х 9 х 9 х 6).

3.6. Складаємо відомість основних фондів:

Таблиця 3.5 - Відомість основних фондів

№ п/п	Найменування обладнання	Кількість	Опт. вартість (грн.)	Витрати на доставку та монтаж	Баланс вартості. (грн.)
Основне обладнання
1	Токарно-гвинторізний	1	17400	2610	20010
2	Токарно-гвинторізний	1	18200	2430	20630
3	Універсально-фрезерний	1	16200	1860	18060
4	Поперечно строгальний	1	16300	1820	18120
5	Довбальний	1	18400	1760	19160
6	Вертикально-фрезерний	1	18000	2260	20260
7	Універсально-круглошліфоальний	1	21000	1860	20860
8	Плоскошліфувальний	1	22000	1200	24200
9	Радіально-сверлильний	2	11600	1890	13490
Допоміжне обладнання
1	Ручний пресс	1	13600	600	14200
2	Зварювальний трансформатор	1	8900	450	9250
Виробнича площа: 270 м2	214060

4. ВИЗНАЧЕННЯ ЧИСЕЛЬНОСТІ ПРАЦЮЮЧИХ В ЦРБ

4.1 Визначаємо чисельність робітників для виконання ремонтних робіт

4.1.1 Слюсарів-ремонтників та чергових слюсарів

Рсл = Тсл(заг)/Фр*Кн = 28023,03/1830·1,15 = 17,61;

приймаємо 18 чоловік.

4.1.2 Верстатників-ремонтників та чергових

Рвер = Твер(заг)/Фр*Кн = 7247,682/1830·1,15 = 4,554;

приймаємо 5 чоловік.

4.1.3 Змащувальників

Рзмащ = Тзмащ(заг)/Фр*Кн =7283,046/1830·1,15 = 4,567;

приймаємо 5 чоловік;

де Фр - корисний річний фонд часу робітника (год.);

Фр = Fн*Kзс = 2056·0,89 = 1830 (год.);

де Kзс - коефіцієнт, який враховує планові невиходи (відпустка, хвороба, виконання державних обов'язків, та ін.). Кн - коефіцієнт виконання норм.

4.2 Визначаємо загальну чисельність виробничих робітників

Рвир = Рсл+Рверст+ Рзм (чол.); Рвир = 18+5+5 = 28(чол.).

4.3 Визначаємо загальну чисельність допоміжних робітників:

Рдоп = Рвир*П/100, де П - відсоток, враховуючий чисельність допоміжних робітників; Рдоп = 28·8/100 = 2,24 Приймаємо 3 чоловіки: 1) крановод мостового крану (IV розряду); 2) прибиральниця виробничих приміщень; 3) кладовщик інструментальної кладової.

5. ВИЗНАЧЕННЯ ФОНДУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

5.1. Визначаємо фонд заробітної плати основних (виробничих) робітників.

5.1.1 Основний фонд заробітної плати:

Зо = Тзаг*Сч.ср (грн.),

де Тзаг - загальна трудомісткість, (л/год) ;

Тзаг = Тсл+Твер+Тзм (л/год.) ;

Тзаг = 28023,03+7247,682+7283,046 = 42553,758 (л/год.).

Зо - основна за робітня плата робочих по ремонту та технічному обслуговуванню устаткування:

Зо = 42553,758·2,48 = 105533,319 (грн..);

5.1.2 Визначаємо суму премій:

Зпрем = Зо*П/100 (грн.);

Зпрем = 105533,319·50/100 = 52766,6595 (грн.).

5.1.3 Визначаємо суму додаткової заробітної плати (премії з фонду майстра):

Здод = (Зо + Зпрем)*Пдод/100 (грн.);

Здод = (10533,319+52766,659)·5/100 = 1265999,56 (грн.).

5.1.4 Загальна заробітна плата виробничих робітників:

Ззаг = Зо+ Зпрем+ Здод;

Ззаг = 105533,319+52766,659+1265999,56 = 1424299,538 (грн.).

5.1.4.1 Визначаємо доплати бригадирам за керівництво бригадою:

Збр = Сбр*Фр*Пбр*Рбр/100,

де Сбр - часова тарифна ставка бригадира (грн.); Пбр - кількість бригад на дільниці ЦРБ; Рбр - відсоток доплати (10% при чисельності бригади 6-10 чоловік, 15% - більше 10 чоловік);

Збр = 2,73·1830·3·15/100 = 2248,1 (грн.).

5.1.4.2 Визначаємо доплату за роботу у вечірній час:

Зп = Сср*Кдоп*Вн*Др*Ряв,

де Сср - середня часова тарифна ставка; Кдоп - коефіцієнт доплат (?0,2); Вн - кількість годин вечірньої роботи у зміну (8 год); Др - кількість робочих днів на рік; Ряв - явочне число робочих у нічну зміну (30-40% від загальної чисельності робочих);

Зп = 2,48·0,2·8·257·9 = 9177,984 (грн.).

5.1.4.3 Визначаємо денний фонд заробітної плати:

Здн = Зо+ Зпрем+ Здод+ Збр+ Зп;

Здн = 105533,319+52766,659+1265999,56+2248,1+9177,984 = 1435725.

5.1.4.4 Визначаємо суму коштів витрачених на відпостки:

Звідп = Здн*О/Др ,

де О - продовження відпустки; Др - кількість робочих днів в рік, при умові п'ятиденного робочого тижня, при восьмигодинному робочому дні (257 днів = 2056 годин);

Звідп = 1435725,618·24/2056 = 16759,443 (грн.).

5.1.4.5 Розрахунок доплат за час виконання громадських та державних обов'язків:

Здерж = Здн*Г/Др ,

де Г - затрати робочого часу на виконання громадських та державних обов'язків;

Здерж = 1435725,618·2/2056 = 1396,62 (грн.).

5.1.4.6 Визначаємо повний річний фонд заробітної плати виробничого персоналу:

Зрічн = Здн+ Збр+ Здерж ,

Зрічн = 1435725,618+2248,1+1396,62 = 337970 (грн.).

5.1.5 Визначаємо середньомісячну заробітну плату одного виробничого працівника:

З1 роб.сер.міс. =Зрічн/Рвир/12 (грн.) ,

де Рвир - чисельність виробничих робітників;

З1 роб.сер.міс = 337970/28/12 = 1005.85 (грн.).

5.2 Визначаємо фонд заробітної плати допоміжних робітників.

5.2.1 Визначаємо фонд заробітної плати допоміжних робітників, що оплачується погодинно:

Зд(погод) = Сч*Фр*Кпрем*Кдод*Кдод(погод) (грн.) ;

Зд(погод) = 2,25·1830·1,3·1,1·2 = 11776 (грн.).

5.2.2 Визначаємо фонд заробітної плати допоміжних робітників, що оплачується місячними ставками:

Зд.міс = Сміс*12*Кпрем*Кдод*Рд.став (грн.) ;

Зд.міс = 250·12·1,15·1,08·2 = 7452 (грн.).

5.3 Визначаємо річний фонд заробітної плати ІТР:

Зітр = Сміс*12*Кдод (грн.);

Зітр = 2850·12·1,09 = 64980 (грн.).

Фонд заробітної плати - це загальна сума грошових коштів, направлена на оплату праці робітників і управлінського персоналу підприємства за визначений обсяг виконаної роботи або виробленої продукції, а також на оплату невідпрацьованого часу, який підлягає оплаті відповідно до чинного законодавства.

Оплата за тарифом є основою державного регулювання заробітної плати. Ця частка повинна бути найбільшою в структурі оплати праці. Проте в дійсності вона постійно скорочується. Якщо в 1990 р. частка тарифної зарплати становила 60%, зараз - 20%.

Керівник державного підприємства самостійно визначає форми та системи оплати праці,встановлює працівникам розміри тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових окладів, премій, винагород, надбавок, керуючись при цьому єдиною тарифною сіткою, а також умовами колективного договору. Підприємства інших форм власності застосовують свої моделі оплати праці.

6. ВИЗНАЧЕННЯ СОБІВАРТОСТІ РІЧНОГО ОБ'ЄМУ РЕМОНТНИХ РОБІТ І НОРМАТИВНОЇ ВАРТОСТІ РЕМОНТУ

Собівартість робіт по технічному обслуговуванню і ремонту включає витрати на матеріали, напівфабрикати, запасні частини та комплектуючі вироби, заробітну плату з нарахуванням, цехові та загально заводські витрати.

6.1 Визначаємо річні витрати матеріалів

Ммм = 1,05 * Ммк * (Кк * ?Rк + Кс * ?Rс + Кт * ?Rm) * (1+Ко) * Кдб

де Ммк - норма витрат матеріалу даного найменування на капітальний ремонт, кг/1гм; Кк; Кс; Кт; Ко - коефіцієнти різних видів ремонту та технічного обслуговування.

6.1.1 Сталевий прокат:

Ммм(мех) = 1,05·16,2· (0,93·174,83+0,35·187,13·0,25·723,9) · (1+0,12) ·0,9 =

=17,01· (162,5919+644,0374+415,95) ·1,008 = 7013,816;

Ммм(прес) = 1,05·36,1· (1,0·15,8·+0,41·31,6+0,25·94,8) · (1+0,15) ·0,9 =

=37,905· (52,456) ·0,9 = 2057,936;

Ммм(заг) = Ммм(мех) + Ммм(прес) = 7013,816+2057,936= 9071,252.

6.1.2 Легований прокат:

Ммм(мех) = 1,05·6,9· (0,93174,83+0,28·187,13+0,14+0,14·723,9) · (1+0,12) ·0,9 = =1929,572;

Ммм(прес) = 1,05·59,2· (1,0·15,8+0,41·31,6+0,5·94,8) · (1+0,15) ·0,9 = 4899,541;

Ммм(заг) = Ммм(мех) + Ммм(прес) = 1929,572+4899,541=6829,113.

6.1.3 Виливки сталеві:

Ммм(мех) = 1.05·0.5· (0,93·174,83+0,28·187,13+0,25·723,9) · (1+0,12) ·0,9 =209,543;

Ммм(прес) = 1,05·42,2· (0,83·5,3+0,41·5,3+0,13·21,2) · (1+0,12) ·0,9 =375,728;

Ммм(заг) = Ммм(мех) + Ммм(прес) = 209,543+1644,278=1853,821.

6.1.4 Виливки чавунні:

Ммм(мех) = 1,05·5,2· (0,93·174,83+0,41·187,13+0,22·723,9) · (1+0,12) ·0,9= =21936,196,193;

Ммм(прес) = 1,05·62,362,3· (0,93·15,8+0,41·31,6+0,22·21,2) · (1+0,12) ·0,9 =2130,7308;

Ммм(заг) = Ммм(мех) + Ммм(прес) = 21936,193+2130,8308= 21067,024.

6.1.5 Виливки алюмінієві:

Ммм(мех) = 1,05·1,42· (0,93·174,83+0,41·187,13+0,22·723,9) · (1+0,12) ·0,9 =599,026;

Ммм(заг) = Ммм(мех) =599,026.

6.1.6 Виливки бронзові:

Ммм(мех) = 1,05·0,567· (0,93·174,83+0,35·187,13+0,25·723,9) · (1+0,12) ·0,9=245,48;

Ммм(прес) = 1,05·9,936· (0,93·15,8+0,35·31,6+0,25·21,2) · (1+0,12) ·0,9 = 326,572;

Ммм(заг) = Ммм(мех) + Ммм(прес) =959,48.

6.1.7 Виливки латунні:

Ммм(мех) = 1,05·0,146· (0,93·174,83+0,35·187,13+0,25·723,9) · ( 1+0,12) ·0,9 =63,211;

Ммм(прес) = 1,05·0,269· (0,93·15,8+0,35·31,6+0,25·21,2) · (1+0,12) ·0,9 =8,841;

Ммм(заг) = Ммм(мех) + Ммм(прес) = 63,211+8,841=72,052.

6.1.8 Кольоровий прокат (різний):

Ммм(мех) = 1,05·0,029· (0,93·174,83+0,35·187,13+0,25·723,9) · ( 1+0,12) ·0,9 =12,556;

Ммм(прес) = 1,05·0,269 ·(0,93·15,8+0,35·31,6+0,25·94,8) · (1+0,12) ·0,9 =14,08;

Ммм(заг) = Ммм(мех) + Ммм(прес) = 12,556+14,08=26,636.

Фактична собівартість відображає дійсний рівень затрат, що склався за підсумковий період.

Суспільна собівартість - це узагальнена, усереднена (середня зважена) собівартість для даного виробу на різних підприємствах, яка визнана споживачами на ринку (суспільством) як прийнятна для них. Суспільна собівартість становить основу ринкової ціни товару.

6.2 Складаємо відомість вартості основних матеріалів та запасних частин:

Таблиця 6.1 - Відомість основних матеріалів та запасних частин

№ п/п	Найменування матеріалу	Один. Вим. (т)	Кількість	Вартість за 1т. (грн.)	Сума (грн.)
1	2	3	4	5	6
1	Сталевий прокат	т	23,523	4720	111028,56
2	Легований прокат	т	7,552	6460	48785,92
3	Виливки сталеві	т	7,055	4600	32453
4	Виливки чавунні	т	15,944	3400	54209
5	Виливки алюмінієві	т	3,352	14300	47933,6
6	Виливки бронзові	т	2,462	10300	25358,6
7	Виливки латунні	т	1,232	10600	13059,2
8	Кольоровий прокат	т	1,119	25000	27975
9	Запасні частини				11836,4
ВСЬОГО:	372639,88

6.3 Визначаємо суму нарахувань на заробітну плату у фонд пенсійного і соціального страхування, у фонд Чорнобиля та у фонд зайнятості населення

Знарах = Зріч*Пнарах/100 ,

де Пнарах - відсоток нарахувань на заробітну плату;

Знарах = 337970·38,16/100=128969,35 (грн.).

6.4 Визначаємо суму цехових витрат:

Цв = Зріч*Пц.р./100 ,

Цв =337970·120/100=405564(грн.).

6.5 Визначаємо суму загальнозаводських витрат:

Рзаг.з. = Зріч*Пзаг.з./100 ,

Рзаг.з. = 337970·200/100=675940 (грн.).

6.6 Складаємо відомість калькуляції собівартості річного об'єму ремонтних робіт:

Таблиця 6.2 - Відомість собівартості річного об'єму ремонтних робіт

№ п/п	Статті калькуляції	Сума (грн.)
1	2	3
1	Основні матеріали та запчастини	372639,88
2	Основна зарплата виробничого персоналу	337970
3	Премії виробничого персоналу	52766,65
4	Додаткова заробітна плата (8% від основної зарплати виробничого персоналу)	27037,6
5	Нарахування на заробітну плату у фонд пенсійного і соціального страхування, у фонд Чорнобиля та у фонд зайнятості населення	128969,35
6	Цехові витрати	405564
7	Загальнозаводські витрати	675940
ВСЬОГО:	2000887,48

6.7 Визначаємо нормативну вартість ремонту (НВР):

НВР = Скап.рем - См (грн.),

де Скап.рем - собівартість капітального ремонту; См - вартість матеріалів та запчастин;

НВР =2000887,48 - 372639,88=1628247,6 (грн.).

Собівартість має досить складну структуру. Основні складові собівартості за елементами затрат: сировина й основні матеріали, допоміжні матеріали, паливо, електроенергія, амортизація основних фондів, заробітна плата (основна і додаткова), соціальне страхування та інші затрати.

Структура собівартості за елементами затрат характеризує загальний економічний стан підприємства, висвітлює джерела перевитрат або економії, а також виявляє загальні потреби підприємства у мінімізації витрат.

Зниження собівартості виробництва передбачає скорочення затрат на кожний елемент її структури: зростання продуктивності праці; впровадження нових технологій; постійне підвищення кваліфікації робітників; поліпшення організації виробництва і праці; економія матеріалів і сировини та ін.

7.ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ

Таблиця 7.1- ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ.

№ п/п	Найменування	Один. вимір.	Величина показників
1	2	3	4
1	Кількість ремонтних одиниць обслуговуваного обладнання	?р.о	1754
2	Нормативна вартість ремонту	грн	1628247,6
3	Трудомісткість річного об'єму ремонтних робіт по ТО та Р	люд/год	42553,758
4	Чисельність працюючих у ЦРБ, всього: в тому числі: 4.1. Основних робітників 4.2. Допоміжних робітників 4.3. ІТП	люд люд люд люд	32 28 2 2
5	Фонд заробітної плати, всього: в тому числі: 5.1. Основних робітників 5.2. Допоміжних робітників 5.3. ІТП	грн. грн. грн. грн	354242 337970 7452 64980
6	Середньомісячна зарплата: 6.1.Одного основного робітника 6.2. Одного допоміжного робітника 6.3. Одного ІТП	грн. грн. грн	1005,85 952 1006
7	Продуктивність праці: 7.1. У натуральному виразі (кількість ремонтних одиниць / чисельність працюючих) 7.2. У вартісному виразі (нормативна вартість ремонту / чисельність працюючих)	р.о/люд грн	54,81 50882,73
8	Собівартість річного об'єму ремонтних робіт по ТО та Р	грн	200887,48
9	Середня собівартість однієї ремонтної одиниці	грн	114,53
10	Кількість основного обладнання	шт	10
11	Площа ЦРБ	м2	260

Висновок

В процесі курсового проектування були вирішені завдання по наступним показникам:

- визначили величину стабільної ремонтоскладності механічної частини;

- підібрали структуру ремонтного циклу по кожному верстату;

- визначили тривалість ремонтного циклу та міжремонтного періоду;

- визначили трудомісткість ремонтних робіт по ТО;

- склали графік ремонтних робіт та технічного обслуговування;

- визначили кількість обладнання, виробничих площин та вартості основних фондів ЦРБ;

- визначили чисельність працюючих в ЦРБ;

- визначили фонд заробітної плати;

- визначили собівартість річного об'єму ремонтних робіт і нормативної вартості ремонту;

- вирахували техніко-економічні показники.

У проекті розрахована оптимальна програма підприємства, потреба в устаткуванні, виробничих площах і розроблено раціональне технологічне планування.

Визначені організаційні параметри виробництва, метод ремонту і виконані відповідні розрахунки і складені таблиці техніко-економічних показників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон «Про підприємства України». - К.: Нові закони України, 1991.

2. Петрович Й.М., Зачарчин Г.М., Буняк С.О. Організація виробництва:

Практикум. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 336с.

3. Типова система технологічного обслуговування та ремонту метало

оброблюваного устаткування. - М.: Машинобудування, 1998.

4. Свінцицька О.М. Планування діяльності підприємства:

- Навчальний посібник. - К.: Видавництво Європ. ун-ту, 2004. - 232с.

5. Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Організація виробництва. - Методичний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 248с.

6. Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Планування діяльності підприємства. Методичний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 256с. та ін..

7. Методичний посібник для виконання курсового проекту по предмету

“Організація та планування діяльності підприємств” для студентів спеціальності 5,090240 “Обслуговування та ремонт автомобілів ідвигунів”.

Размещено на Allbest.ru