Структура капіталу фірми і її формування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Конотопський Інститут СумДУ

Кафедра економіки та управління

Індивідуальне домашнє завдання

з дисципліни «Інвестування»

на тему: «Структура капіталу фірми і її формування»

Студентки групи Ф-91

Довгої Любові Вікторівни

Керівник:

Викладач Прокопець О.В.

Конотоп - 2011



Зміст

1. Сутність капіталу підприємства та його види

2. Формування структури капіталу

3. Розрахункова частина

Список використаної літератури



1. Сутність капіталу підприємства та його види

Для забезпечення нормального процесу фінансування підприємницьких структур незалежно від їх форм власності й організаційно-правового статусу виникає значна потреба у фінансовому капіталі. Слово «капітал» походить від латинського, що означає -- головний, основний. При цьому необхідно зазначити, що представники різних економічних шкіл пов'язували з капіталом різні поняття: вартість, яка приносить додану вартість (А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс); частина багатства, яка бере участь у процесі виробництва (Ф. Візер, І. Фішер, Дж. С. Мілль); грошову вартість, яка відображається на бухгалтерських рахунках фірм (Дж. Р. Хікс); сукупність акціонерного і власного капіталу приватних підприємств і таке інше. Саме тому в сучасній економічній літературі нема єдиного визначення капіталу, а на практиці існує безліч різноманітних його тлумачень.

Капітал підприємства розглядається як фактор виробництва. Під фактором виробництва слід розуміти економічний ресурс, задіяний у виробничому процесі і який безпосередньо впливає на результати виробництва.

Отже капітал підприємства - це сукупність цінностей у матеріальній, грошовій та нематеріальній формах, які у процесі продуктивного використання здатні створювати додану вартість.

За І.О. Бланком капітал фірми класифікується за такими ознаками:

1. За приналежністю підприємству - власний та позиковий. Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на правах власності та використовуються ним для формування певної частини активів. Ця частина активів, що сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, представляє собою чисті активи підприємства. Позиковий капітал характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства на зворотній основі грошові кошти або інші майнові цінності. Усі форми позикового капіталу, що використовується підприємством, представляють собою його фінансові зобов'язання, що належать до погашення у передбачені строки.

2. За метою використання у складі підприємства - виробничий позичковий та спекулятивний. Виробничий капітал характеризує засоби підприємства, що інвестовані в його операційні активи для здійснення виробничо-збутової його діяльності. Позичковий капітал представляє собою ту частину, яка використовується підприємством в процесі інвестування у грошові інструменти (короткострокові та довгострокові депозитні вкладення в комерційних банках), а також у боргові фондові інструменти (облігації, депозитні сертифікати, векселі і т.п.) Спекулятивний капітал характеризує ту його частину, яка використовується в процесі здійснення спекулятивних (що базуються на різниці в цінах) фінансових операцій (придбання деривативів в спекулятивних цілях і т.п.).

3. За формами інвестування розрізняють капітал в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, що використовується для формування статутного фонду підприємства. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні об'єму їх статутних фондів.

4. За об'єктом інвестування виділяють основний та оборотний види капіталу підприємства. Основний капітал характеризує ту частину капіталу, що використовується підприємством, який інвестований і всі види його необоротних активів (а не тільки в основні засоби, як це часто трактується в літературі). Оборотний капітал характеризує ту його частину, яка інвестована у всі види його оборотних активів.

5. За формою надходження в процесі кругообігу, тобто в залежності від стадій загального циклу цього кругообігу, розрізняють капітал підприємства у грошовій, виробничій та товарній його формах.

6. За формами власності виявляють приватний та державний капітал, що інвестований в підприємство в процесі формування його статутного фонду. Таке розподілення капіталу використовується в процесі класифікації підприємств за формами власності.

7. За організаційно-правовими формами діяльності виявляють наступні види капіталу: акціонерний капітал (капітал підприємств, створених у формі акціонерних товариств), пайовий капітал (капітал партнерських підприємств -- товариств з обмеженою відповідальністю, командитних товариств і т.п.), індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств -- сімейних і т.п.).

8. За характером використання у господарському процесі виділяють працюючий та непрацюючий види капіталу. Працюючий капітал характеризує ту його частину, яка приймає безпосередню участь в формуванні доходів та забезпеченні операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. Непрацюючий (або “мертвий”) капітал характеризує ту його частину, яка інвестована в активи, що не приймають безпосередньої участі у здійсненні різних видів господарської діяльності підприємства та формуванні його доходів.

9. За характером використання власниками виділяють споживаний та накопичувальний (реінвестований) види капіталу. Споживаний капітал після його розподілу на цілі споживання втрачає функції капіталу. Він являє собою дезінвестиції підприємства, що здійснюються з метою споживання (вилучення частини капіталу з необоротних та оборотних активів з метою виплати дивідендів, процентів, задоволення соціальних потреб персоналу і т.п.). Накопичувальний капітал характеризує різні форми його приросту в процесі капіталізації прибутку, дивідендних виплат і т.п.

10. За джерелами залучення розрізняють національний (вітчизняний) та іноземний капітал, інвестований в підприємство. Такий розподіл капіталу підприємств використовується в процесі відповідної їх класифікації.

11. За відповідністю правовим нормам функціонування розрізняють легальний та “тіньовий” капітал, який використовується в процесі господарської діяльності підприємства. Широко використовуваний на сучасному етапі економічного розвитку країни “тіньовий” капітал є своєрідною реакцією підприємців на встановлені державою жорсткі “правила гри” в економіці, в першу чергу, на невиправдано високий рівень оподатковування підприємницької діяльності [1]

Існують такі форми капіталу підприємства:

1. Статутний фонд характеризує початкову суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається статутом підприємства. Для підприємств окремих сфер діяльності й організаційно-правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного фонду регулюється законодавством.

2. Резервний фонд (резервний капітал) є зарезервованою частиною власного капіталу підприємства, призначеного для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір даної резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного фонду здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством).

3. Спеціальні (цільові) фонди, до яких належать цілеспрямовано сформовані фонди власних фінансових засобів з метою їх наступних цільових витрат. У складі цих фінансових фондів виділяють звичайно амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд охорони праці, фонд спеціальних програм, фонд розвитку виробництва тощо.

4. Нерозподілений прибуток характеризує частину прибутку підприємства, що був отриманий у попередньому періоді та не використаний на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) й персоналом. Ця частина прибутку призначена для реінвестування на розвиток виробництва.

Структура капіталу представляє собою співвідношення власних та позикових фінансових коштів, що використовуються підприємством в процесі своєї господарської діяльності.

Структура капіталу, визначає багато аспектів не тільки фінансової, але й операційної та інвестиційної його діяльності, здійснює активний вплив на кінцеві результати цієї діяльності. Вона впливає на рівень економічної та фінансової рентабельності підприємства, визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості та платоспроможності (тобто рівень основних фінансових ризиків) і остаточно формує співвідношення в ступенях прибутковості та ризику в процесі розвитку підприємства.

З економічної сутності капіталу випливає його об'єктивна необхідність для забезпечення ефективної діяльності підприємства. Ця необхідність визначається кількома моментами:

1. Фінансовий капітал необхідний підприємству для його державної реєстрації.

2. Механізмом організації виробничо-збутової та фінансово-інвестиційної та іншої діяльності. З цієї точки зору фінансовий капітал необхідний підприємству для здійснення процесу фінансування господарської діяльності.

3. Виходом на проектні показники розвитку і розміри підприємства.

4. Можливістю розширення масштабів господарської діяльності.

5. Створенням сприятливих фінансових умов підвищення добробуту власників підприємства. [2]

2. Формування структури капіталу

капітал статутний резервний власний позичений

Управління власним капіталом пов'язане не тільки з забезпеченням ефективного використання вже накопиченої його частини, але і з формуванням власних фінансових ресурсів, що забезпечують майбутній розвиток підприємства. Власні фінансові ресурси класифікуються за внутрішніми та зовнішніми джерелами.

Рівень ефективності господарської діяльності підприємства визначається цілеспрямованим формуванням його капіталу. Основною метою формування капіталу підприємства є задоволення потреб у придбанні необхідних активів та оптимізація його структури з позицій забезпечення умов ефективного його використання. З урахуванням цієї мети процес формування капіталу підприємства базується на основі таких принципів (рис. 2.1):

Рис. 2.1. - Принципи формування капіталу підприємства.

1. Урахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства, процес формування обсягу і структури капіталу підпорядкований завданням забезпечення його господарської діяльності не тільки на початковій стадії функціонування підприємства, але і на перспективу. Значення перспективності формування капіталу підприємства досягається шляхом включення всіх рахунків, пов'язаних з його формуванням, у бізнес-план проекту створення нового підприємства.

2. Забезпечення відповідності обсягу залученого капіталу до обсягу формуючих активів підприємства. Загальна потреба в капіталі підприємства базується на його потребі в оборотних і необоротних активах. Ця загальна потреба в капіталі, який необхідний для створення нового підприємства, включає дві групи витрат:

1) передстартові витрати;

2) стартовий капітал.

Передстартові витрати для створення нового підприємства являють собою відносно невеликі суми фінансових коштів, необхідні для розробки бізнес-плану і фінансування пов'язаних з цим досліджень. Ці витрати носять разовий характер.

Стартовий капітал призначений для безпосереднього формування активів нового підприємства з метою початку його господарської діяльності (подальше нарощування капіталу розглядається як форма розширення діяльності підприємства і пов'язане з формуванням додаткових фінансових ресурсів).

3. Забезпечення оптимальності структури капіталу з позицій ефективного його функціонування. Умови формування високих кінцевих результатів діяльності підприємства значною мірою залежать від структури капіталу, що використовується.

Структура капіталу являє собою співвідношення власних і позичених фінансових коштів, які використовуються підприємством у процесі своєї господарської діяльності.

До складу внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів належать: внески власників підприємства та прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства. Прибуток формує переважну частину його власних фінансових ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно, і ріст ринкової вартості підприємства. Певну роль у складі внутрішніх джерел виконують також амортизаційні відрахування, особливо на підприємствах із високою вартістю власних основних засобів і нематеріальних активів; проте суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, а лише є засобом його реінвестування. Інші внутрішні джерела не грають помітної ролі у формуванні власних фінансових ресурсів підприємства.

У складі зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить залученню підприємством додаткового пайового (шляхом додаткових внесків у статутний фонд) або акціонерного (шляхом додаткової емісії та реалізації акцій) капіталу. Для окремих підприємств одним із зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів може бути надана їм безплатна фінансова допомога, яка надається, як правило, лише окремим державним підприємствам. До числа інших зовнішніх джерел входять безплатно передані підприємству матеріальні та нематеріальні активи, що включаються до складу його балансу.

Структура капіталу, яка використовується підприємством, визначає багато аспектів не тільки фінансової, але й операційної та інвестиційної його діяльності, справляє активний вплив на кінцеві результати цієї діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів і власного капіталу (тобто на рівень економічної і фінансової рентабельності підприємства), визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості і платоспроможності (тобто рівень основних фінансових ризиків), формує співвідношення доходності і ризику у процесі розвитку підприємства.

Власний капітал характеризується такими основними позитивними особливостями:

* Простотою залучення, оскільки рішення, пов'язані із збільшенням власного капіталу (особливо за рахунок внутрішніх джерел його формування) приймаються власниками і менеджерами підприємства без необхідності отримання згоди інших господарських суб'єктів.

* Більш високою здатністю генерування прибутку в усіх сферах діяльності, оскільки при його використанні не потрібно сплачувати позичковий відсоток

* Забезпеченням фінансової стійкості розвитку підприємства, його платоспроможності в достроковому періоді і, відповідно, зниженням ризику банкрутства.

Разом із тим, йому властиві і недоліки:

* Обмеженість обсягу залучення і, в результаті цього, можливостей суттєвого розширення операційної та інвестиційної діяльності підприємства у періоди сприятливої кон'юнктури ринку і на окремих етапах його життєвого циклу.

* Висока вартість порівняно з альтернативними позичковими джерелами формування капіталу.

* Невикористана можливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позикових фінансових коштів, оскільки без такого залучення не можливо забезпечити перевищення коефіцієнта фінансової рентабельності діяльності підприємства над економічною.

Таким чином, підприємство, використовуючи тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість (його коефіцієнт автономії дорівнює одиниці), але тим самим воно обмежує темпи свого розвитку (не може забезпечити формування необхідного додаткового обсягу активів у періоди сприятливої кон'юнктури ринку) і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал.

Позичений капітал характеризується такими позитивними особливостями:

* Достатньо широкими можливостями залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявності застави або гарантії поручителя.

* Забезпеченням росту фінансового потенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення активів та зростанням темпів росту обсягу його господарської діяльності.

* Більш низькою вартістю порівняно з власним капіталом за рахунок забезпечення ефекту "податкового щита" (вилучення витрат на його обслуговування із оподатковуваної бази при сплаті податку на прибуток).

* Здатністю генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу).

Використання позиченого капіталу має також і недоліки:

* Використання цього капіталу генерує найбільш небезпечні фінансові ризики в господарській діяльності підприємства -- ризик зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно росту питомої ваги використання позиченого капіталу.

* Активи, спрямовані на рахунок позиченого капіталу, генерують меншу норму прибутку, яка знижується на суму виплаченого позичкового відсотка у всіх його формах (відсотка за банківський кредит; лізингової ставки; купонного відсотка за облігаціями; вексельного відсотка за товарний кредит тощо).

* Висока залежність вартості позиченого капіталу від коливань кон'юнктури фінансового ринку. У деяких випадках при зниженні середньої ставки позичкового відсотка на ринку використання раніше отриманих кредитів (особливо на довгостроковій основі) стає підприємству невигідним у зв'язку з наявністю більш дешевих альтернативних джерел кредитних ресурсів.

* Складність процедури залучення (особливо у великих розмірах), оскільки надання кредитних коштів залежить від рішення інших господарюючих суб'єктів (кредиторів), вимагання, у деяких випадках, відповідних сторонніх гарантій або застави (при цьому гарантії страхових компаній, банків або інших господарюючих суб'єктів надаються" як правило, на платній основі).

Таким чином, підприємство, яке використовує позичений капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) та можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак великою мірою генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (вони зростають в міру збільшення питомої ваги призначених коштів у загальній сумі капіталу, що використовується).

4. Забезпечення мінімізації витрат для формування капіталу із різноманітних джерел. Така мінімізація здійснюється у процесі управління вартістю капіталу. Це поняття характеризує ціну залучення підприємством фінансових ресурсів. Інакше кажучи, це винагорода, за яку капіталодавці погоджуються вкладати кошти в дане підприємство. Згідно із сучасними тенденціями в теорії і практиці фінансової діяльності вартість капіталу підприємства рекомендується розраховувати на основі використання так званої моделі середньозваженої вартості капіталу (Weighted Average Cost of Capital = WACC):

(1)

де, Квк -- очікувана ставка вартості власного капіталу;

Кпк -- очікувана ставка вартості позичкового капіталу;

К -- сума капіталу підприємства;

ВК -- сума власного капіталу;

ПК -- сума позичкового капіталу.

5. Забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності. Реалізація цього принципу забезпечується шляхом максимізації показника рентабельності власного капіталу при припустимому рівні фінансового ризику. [4]

Так як формування фінансових ресурсів підприємства здійснюється за рахунок власних та запозичених коштів, існують різні рекомендації стосовно структури капіталу. Більшість із них зводиться до того, що питома вага позикових коштів у пасиві не повинна перевищувати 50 %, а краще - 40 %.

Фінансова діяльність формує оптимальну для кожного підприємства структуру капіталу, яка показує, яку частку фінансування необхідно забезпечити позиковим капіталом для досягнення головної мети - підвищення добробуту власників підприємства.

Кількісні параметри структури капіталу визначаються на основі розрахунків з визначення можливості обслуговування боргу та ефективності використання кредитних коштів. Відправним моментом таких розрахунків є прогноз обсягів продажів. Якщо він збільшується, то мають збільшуватися і активи, а отже, виникає потреба в додатковому фінансуванні, яку можна задовольнити за рахунок збільшення прибутку, а частково - за рахунок залучення зовнішніх джерел фінансування. Зазвичай до певної межі темпу зростання продажів (3-5 %) підприємство може обійтися власними джерелами, але при перевищенні цієї межі потрібно залучати фінансові ресурси. Додаткову потребу в залученні кредитних ресурсів можна визначити за формулою:

К_д = _?А_д - _?З - _?П_Ч, (2)

Де _?А_д - додатковий приріст активів,

_?З - приріст зобов'язань,

_?П_Ч - приріст чистого прибутку.[5]

3. Розрахункова частина

Інвестиційний менеджер розглядає доцільність здійснення двох варіантів інвестицій. В першому проекті сума інвестицій складає 11млн. грн., з них 7,487млн. грн. - інвестиції в основні фонди; в другому - 14,3 млн. грн.., з них 9,405 млн. грн. - інвестиції в основні фонди; строк експлуатації в обох випадках складає 7 років, знос на устаткування нараховується за прямолінійним методом.

Таблиця 1 Перший інвестиційний проект

	1рік (тис.грн.)	2рік (тис.грн.)	3рік (тис.грн.)	4рік (тис.грн.)	5рік (тис.грн.)	6 рік (тис.грн.)	7рік (тис.грн.)
Виручка від реалізації продукції	3740	3740	3850	3850	4070	4125	4180
Поточні витрати	1000	1030	1060	1090	1120	1150	1180

Таблиця 2 Другий інвестиційний проект

	1рік (тис. грн.)	2рік (тис. грн.)	3рік (тис. грн.)	4рік (тис. грн.)	5рік (тис. грн.)	6 рік (тис.грн.)	7 рік (тис. грн.)
Виручка від реалізації продукції	7150	3740	3630	3740	3850	3850	3850
Поточні витрати	931,5	963	994,5	1026	1057,5	1089	1120,5

Ставка податку на прибуток складає 22%.

Ставка дисконтування 14%.

Коефіцієнт рентабельності авансованого капіталу 22%.

Керівництво підприємства не вважає доцільним приймати проекти зі строком окупності, що перевищує 5 років. На основі показників оцінки інвестицій слід визначити який проект слід реалізовувати, побудувати фінансові профілі обох проектів.

Таблиця 3 Перший інвестиційний проект

	1 рік	2рік	3 рік	4 рік	5 рік	6 рік	7 рік
Чиста виручка (виручка /1.2)	31617	31617	3208	3208	3392	3437	3483
Прибуток	30617	30587	2148	2118	2272	2287	2303
Чистий прибуток	23881,26	23850,84	1675,44	1652,04	1772,16	1776,84	1796,34
Амортизація	1069,57	1069,57	1069,57	1069,57	1069,57	1069,57	1069,57
ЧГП	24950,83	24920,41	2744,94	2721,61	2841,73	2846,41	2865,91



NPV= (3)

де, NPV - чиста приведена вартість,

ЧГП - чистий грошовий потік,

r - ставка дисконтування,

І - сума інвестицій.

NPV= - 11000 = (21886,7 + 19175,45 + 1847,2 + 1611,37 + 1476,22 + 1296,77 + 1145,45) - 11000 = 48439,16 - 11000 = 37439,16 тис. грн.

Висновок: так як NPV > 0, проект є вигідний, приймати варто.

PI = (4)

де, PI - індекс доходності,

ЧГП - чистий грошовий потік,

r - ставка дисконтування,

І - сума інвестицій.

PI = 48439,16 / 11000 = 4,4

Висновок: так як PI > 1, проект є вигідний, приймати варто.

РР = (5)

де, РР - термін окупності,

ЧГП - чистий грошовий потік

r - ставка дисконтування,

І - сума інвестицій.

РР = 21886,7 тис. грн.

Висновок: 21886,7 11000, отже термін окупності становить 1 рік.

IRR = r₁+ * (r₂ - r₁) (6)

де, IRR - термін окупності,

NPV - чиста приведена вартість,

r_1, r ₂ - ставка дисконтування.

Таблиця 4 Фінансовий профіль першого інвестиційного проекту

Рік	ЧГП (тис. грн.)
0	-14300
1	24950,83
2	24920,41
3	2744,94
4	2721,61
5	2841,73
6	2846,41
7	2865,91

Таблиця 5 Фінансовий профіль першого інвестиційного проекту

	1 рік	2рік	3 рік	4 рік	5 рік	6 рік	7 рік
Чиста виручка (виручка /1.2)	5958,4	3116,7	3025	3116,7	3208,4	3208,4	3208,4
поточні витрати	931,5	963	994,5	1026	1057,5	1089	1120,5
Прибуток	5026,9	2153,7	2030,5	2090,7	2150,9	2119,4	2087,9
Чистий прибуток	3920,98	1679,89	1583,79	1630,74	1677,58	1653,13	1628,56
Амортизація	1343,57	1343,57	1343,57	1343,57	1343,57	1343,57	1343,57
ЧГП	5264,55	3023,46	2927,36	2974,31	3021,15	2996,7	2972,13



Другий інвестиційний проект

NPV= 14798 - 14300 = 497 тис. грн.

Висновок: так як NPV > 0, проект є вигідний, приймати варто.

PI = 14798 / 14300 = 1,03

Висновок: так як PI > 1, проект є вигідний, приймати варто.

РР = + = 4618,03 + 2326,45 + 1969,96 + 1760,99 + 1569,93 + 1365,24 + 1187,91 = 14798

Висновок: 14798 14300, отже термін окупності становить 7 років.

IRR = r₁+ * (r₂ - r₁) (6)

де, NPV - чиста приведена вартість,

r_1, r ₂ - ставка дисконтування,

при r₁= 14% NPV= 497 тис. грн., а при r₂= 20% NPV= -1637,62 тис. грн.

IRR = 14 + *( 20-14) = 14,23 * 6 = 85,4

Таблиця 6 Фінансовий профіль другого інвестиційного проекту

Рік	ЧГП (тис. грн.)
0	-11000
1	24950,83
2	24920,41
3	2744,94
4	2721,61
5	2841,73
6	2846,41
7	2865,91



Список використаної літератури

1. Бланк І.А. « Управление использованием капитала » - К.: Ника-Центр, 1999.

2. Буряк Л.Д. Фінансові ресурси підприємства. // Фінанси України. - 2000. - № 10.

3. Терещенко О.О. «Фінансова діяльність суб'єктів господарювання» Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2003.

4. Мойсеєнко І.П. Інвестування. Навчальний посібник.

5. Філіна Г.І. «Фінансова діяльність суб'єктів господарювання» - Навч. пос. - К: Центр учбової літератури, 2009.

6. Поддєрьогін А.М., Буряк Л.Д., Нам Г.Г. та ін. Фінанси підприємств - К.: КНЕУ, 2002. - 384 с.

Размещено на Allbest.ru