Размещено на http://www.allbest.ru/

ШЛЯХИ ТА НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ І ПЕРСПЕКТИВИ ОНОВЛЕННЯ ОСНОВНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

1. Напрями удосконалення амортизаційної політики

Становлення державної амортизаційної політики в Україні, її лібералізація, розмежування вітчизняної практики нарахування амортизації відповідно до її економічної та податкової ролі спричинили низку проблем і суперечностей, зокрема, домінування податкового складника економічної політики держави, яке стало гальмувати процеси відтворення виробничого апарату економіки.

Зміна економічних умов відтворення основних засобів в українській економіці актуалізувала задачу дослідження ринкової системи амортизації в аспекті зміни фінансово-економічного змісту формування та подальшої реалізації амортизаційної політики підприємства. Це зумовлено тим, що гнучка амортизаційна політика держави і окремих підприємств є одним з основних чинників відновлення економічного зростання в умовах інвестиційної кризи, спаду виробництва та інфляції. Однак на сьогодні відсутня цілеспрямована державна амортизаційна політика, не розроблена концепція відновлення, ефективного заощадження і використання фінансових ресурсів. Як наслідок, на рівні підприємств система амортизації розглядається як другорядна у розв'язанні задач відтворювального характеру, оновлення фінансових ресурсів.

Амортизаційна політика є однією із головних частин загальної політики управління виробничими витратами на ТОВ «ХХХХХ», яка полягає в інтенсивності оновлення основних засобів з поступовою експлуатацією їх у процесі виробничої діяльності. На сьогодні на багатьох підприємствах використовується зношуваний виробничий потенціал, який функціонує тільки за допомогою величезних витрат на ремонт. Так, амортизаційна політика не є єдиною причиною такого положення, але її роль у такому становищі досить велика. Чинний механізм амортизації в Україні не сприяє чіткому налагодженню процесу відтворення основних засобів. У сфері державного регулювання амортизаційної політики потрібні зміни, насамперед, повернути контроль за цільовим використанням амортизаційних відрахувань, оскільки його відсутність призводить до зростання нецільового використання амортизації (заробітної плати, поточних потреб тощо). Брак вільних власних коштів у підприємств, не виваженість у прийнятті рішень щодо оновлення основних засобів на підприємствах призводять до технологічної застарілості обладнання, що спричиняє вироблення неконкурентоспроможної продукції, незадоволення попиту, який постійно змінюється, не пристосування до умов ринкової конкуренції.

Для прийняття рішення з оновлення основних засобів ТОВ «ХХХХХ» необхідно враховувати обмеження і додаткові вигоди від механізму амортизації під час оновлення основних засобів. Удосконалення амортизаційної політики в Україні потребує підвищення ставок амортизації до рівня, конкурентоспроможного з іншими країнами та запровадження державного регулювання, стимулювання цільового використання амортизаційних коштів.

Однак амортизація, як зазначають деякі вчені - це не фонд-джерело, а звичайні витрати. Вона просто показує у звітності, яку частину первинної вартості основних засобів уже віднесено на витрати. У результаті проведеного аналізу щодо стану основних засобів на ТОВ «ХХХХХ» встановили, що для підвищення їх інвестиційного потенціалу необхідно розробити гнучку амортизаційну політику, яка забезпечить конкурентоспроможність виробництва і стійкість розвитку підприємства в інтересах його власників та трудового колективу.

Проведене дослідження щодо амортизаційних відрахувань в процесі руху на ТОВ «ХХХХХ» дозволило детально проаналізувати стадії фінансового кругообігу амортизаційних відрахувань та виявити ряд проблемних аспектів:

- на ТОВ «ХХХХХ» використовується значна частина фізично зношеного обладнання та морально застарілих основних виробничих засобів; за досліджуваний період (2006-2008рр.) коефіцієнт зносу поступово зростає; коефіцієнт придатності щороку значно зменшується;

- роль амортизаційних відрахувань як джерела капітальних вкладень і відтворення за досліджуваний період знизилося, про що свідчить зменшення частки амортизації у витратах та коливання частки цільового використання амортизаційних відрахувань; таким чином, виконання амортизаційними відрахуваннями функції джерела накопичення для здійснення капітальних вкладень носить обмежений характер;

- одночасно зі старінням технічної бази відповідно збільшуються витрати на ремонт окремих елементів виробничих фондів. При прийнятті рішення про напрямки використання амортизаційних відрахувань, необхідно враховувати фактор підвищення витрат на ремонт застарілого обладнання. До того ж, відсутність контролю за використанням амортизаційних відрахувань у значній мірі є перешкодою для прийняття керівництвом підприємств управлінських рішень щодо капітальних вкладень, розвитку технічної бази, а в стратегічному плані - сталого розвитку підприємств.

В основу методологічного підходу до розгляду структури фінансового механізму амортизаційних відрахувань (в аспекті інвестиційної функції) повинні бути взяти стадії його фінансового кругообігу та система структурно-кількісних факторів, які формують об'єм амортизаційних відрахувань в ринкових умовах. Складовими механізму фінансового кругообігу амортизаційних відрахувань на ТОВ «ХХХХХ» повинні бути:

1. Стадія зношування основних засобів, що визначає об'єктивні розміри амортизаційних відрахувань.

2. Стадія грошового вираження амортизаційних відрахувань (у взаємозв'язку з рухом вартості основного капіталу, рівнем цін, інфляцією).

3. Стадія включення амортизаційних відрахувань до собівартості продукції.

4. Стадія руху амортизаційних відрахувань як елемента товарної вартості (в грошовому виразі - ціні) продукції, що реалізується.

5. Стадія повернення амортизаційних відрахувань у вигляді реальної грошової суми в результаті реального надходження на рахунок промислового підприємства виручки від реалізації продукції.

6. Стадія збереження амортизаційних відрахувань для їх цільового використання як джерела капітальних вкладень.

У процесі аналізу механізму амортизаційної політики з врахуванням стадій фінансового кругообігу амортизаційних відрахувань, процесів ринкової трансформації та сучасної економічної ситуації зроблено висновок, що основними напрямками вдосконалення управління системою амортизації на ТОВ «ХХХХХ» у сучасних умовах є:

1. Забезпечення системою амортизації (методами і нормами амортизації) повного відображення величини зносу і, відповідно, об'єктивної величини перенесеної вартості основних засобів у витратах виробництва.

2. Формування об'ємних параметрів амортизаційних відрахувань у відповідності з об'єктивними процесами зношування основних засобів (з врахуванням як фізичного, так і морального зносу), відновлювальної вартості основних засобів.

3. Створення системою платіжно-розрахункових відношень повної можливості надходження амортизаційних відрахувань ТОВ «ХХХХХ» у складі грошової виручки від реалізації продукції (забезпечення умов надходження амортизаційних відрахувань в обіг підприємства).

4. Створення системи збереження, страхування, резервування, накопичення та цільового направлення амортизаційних відрахувань.

5. Формування системи фінансового менеджменту, поточного і стратегічного планування витрачання амортизаційних відрахувань, що забезпечує напрямки його ресурсів на фінансування капітальних вкладень, відшкодування і накопичення основного капіталу ТОВ «ХХХХХ».

Дана схема у більш конкретній формі відображає головні напрямки розвитку і вдосконалення системи амортизаційних відрахувань, які в узагальненому вигляді можна охарактеризувати так: правильне і грамотне нарахування, грошове забезпечення, збереження і страхування, резервування і цільове інвестиційне використання амортизаційних відрахувань. Разом з тим, реалізація вищевказаних напрямків вдосконалення механізму управління амортизаційними відрахуваннями можлива лише в умовах найбільш ефективної політики фінансової стабілізації і активної стимулюючої амортизаційної політики з боку країни. Підвищення ролі амортизації у світлі вищезазначених аспектів приведе до збільшення норми внутрішніх джерел інвестицій у сукупності (амортизаційні відрахування та прибуток) в зв'язку зі зменшенням податку на прибуток.

Найбільш важливими стадіями в амортизаційному кругообігу є стадії збереження, резервування та цільового використання амортизаційних відрахувань. Існує багато суперечок щодо цільового використання амортизаційних відрахувань як джерела інвестиційних ресурсів підприємства. Стимулювання цільового використання амортизаційних відрахувань на ТОВ «ХХХХХ» пропонується здійснювати як у вигляді жорстких заходів контролю, так і у вигляді відповідних амортизаційних та податкових пільг. У магістерській роботі пропонується встановити контроль над цільовим використанням амортизаційних відрахувань з боку держави шляхом їх виділення зі складу виручки і акумуляції на окремому рахунку, оскільки амортизаційні відрахування являють собою частину валового доходу, що звільнена від оподаткування. Відсутність у теперішній час державного контролю за використанням амортизаційних відрахувань призводить до зростання їх нецільового використання (поповнення обігових засобів, заробітна плата, поточні потреби тощо).

2. Оптимiзацiя методів нарахування амортизації

амортизація нарахування основний капітал

Заходи на ТОВ «ХХХХХ» щодо оптимізації відновлення основних засобів максимізацією сум амортизаційних відрахувань можна поділити на два основні перспективні напрями:

1) оптимізація системи нарахування амортизації для підприємства;

2) запровадження програми оптимальної модернізації та ремонту основних засобів у межах підприємства.

Коригування норм амортизації за групами пов'язане із прийняттям Верховною Радою України відповідного рішення. Будь-яке підвищення норм амортизації призведе до зменшення бази нарахування податку на прибуток. Скасування знижувальних коефіцієнтів також є істотним заходом оптимізації відновлення основних засобів компанії не тільки завдяки збільшенню абсолютного значення сум амортизаційних відрахувань за період, а й скороченню термінів амортизації об'єктів і, як наслідок, за рахунок скасування негативного впливу зменшення вартості надходжень майбутніх періодів. Скасування знижувальних коефіцієнтів для підприємств забезпечить збільшення сум амортизаційних відрахувань на 25 % (без урахування дисконтування).

Відносно 5 %-го ліміту витрат на поліпшення основних фондів треба зауважити, що збільшення цього нормативу для ТОВ «ХХХХХ» матиме виключно позитивне значення. У разі збільшення цього нормативу додатково відшкодовуватимуться великі кошти, що набуває вагомого значення в умовах дефіциту обігових коштів та високих норм дисконтування.

Якщо за умови технологічної доцільності передбачити пріоритетність введення таких об'єктів, у яких відносний грошовий потік збільшився, виникає можливість штучно збільшити потік амортизаційних відрахувань на деякий період для покриття аналогічних втрат при введенні інших об'єктів.

Крім системи амортизації, яка передбачена податковим законодавством, у межах бухгалтерського обліку застосовуються методи амортизації, що визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби". Суми амортизаційних відрахувань, які нараховані згідно із стандартом №7, нині застосовуються тільки для бухгалтерського обліку, тобто впливатимуть тільки на вартість основних засобів (і, як наслідок, на вартість компанії) у процесі приватизації. Методи нарахування амортизації, що передбачені стандартом №7, мають різні властивості, дослідження й використання яких сприятиме досягненню перспективних цілей підприємства.

Так, за цим стандартом є п'ять методів нарахування амортизації: лінійний, спадного залишку, прискореного спадного залишку, кумулятивний та виробничий.

Аналіз амортизаційних відрахувань доцільно розглядати з позиції автоматизації. В цілях розгляду амортизації основних засобів на ТОВ «ХХХХХ» складемо за допомогою таблиць ЕхсеІ порівняльні графіки амортизаційних відрахувань різними методами нарахування амортизації. Для цього ми розглянемо амортизацію форматного верстату ANETO Е300 (розкроювальне обладнання для виготовлення меблів), що було придбано ТОВ «ХХХХХ» у січні 2006 року для власних потреб за різними методиками амортизації.

Вартість форматного верстату ANETO Е300 - 150000 грн. Передбачається, що верстат буде використовуватися 5 років. Після цього він буде проданий за 50000 грн. Досвід експлуатації подібного форматного верстату у даній фірмі та розроблений бізнес-план на наступні 5 років дозволяє передбачити, що річний випуск продукції буде дорівнювати:

Рік - 10 тис. одиниць продукції;

рік - 20 тис. одиниць продукції

рік - 30 тис. одиниць продукції

рік - 20 тис. одиниць продукції

рік - 10 тис. одиниць продукції

Проведемо нарахування амортизації різними методами та зведемо результати у таблиці.

Метод прямолінійної амортизації:

Річна норма амортизації

100%/(число років) = 100%/5 = 20%

Річна сума амортизації

Річна сума амортизації = (первісна вартість-ліквідна вартість)/ строк служби

Результати розрахунків зведемо у табл. 1.

Таблиця 1. Нарахування амортизації прямолінійним методом, грн.

Показник	Первісна вартість	Річна норма амортизації	Накопичене зношення	Залишкова вартість
Дата придбання	150000			150000
Кінець 1 -го року	150000	20000	20000	130000
Кінець 2-го року	130000	20000	40000	110000
Кінець 3-го року	110000	20000	60000	90000
Кінець 4-го року	90000	20000	80000	70000
Кінець 5-го року	70000	20000	100000	50000

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Графік динаміки амортизації за прямолінійним методом

Наступний розрахунок амортизації для форматного верстату ANETO Е300 проведемо за методом нарахування зношення пропорційного обсягу виконаних робіт (виробничий метод).

Визначимо амортизацію на 1 одиницю продукції. Амортизаційні витрати на одиницю продукції -- (первісна вартість-ліквідна вартість)/ передбачене число одиниць роботи = (150000-50000)/90000 = 1,11

Всі результати розрахунків нарахування амортизації виробничим методом наведено в таблиці 2:

Таблиця 2. Нарахування амортизації виробничим методом, грн.

Показник	Первісна вартість	Річна норма амортизації	Накопичене зношення	Залишкова вартість	Одиниця продукції, тис. шт
Дата придбання	150000			150000	0
Кінець 1 -го року	150000	11100	11100	138900	10
Кінець 2-го року	138900	22200	33300	116600	20
Кінець 3-го року	116600	33300	66600	83300	30
Кінець 4-го року	83300	22200	88800	60100	20
Кінець 5-го року	60100	11100	99900	50000	10

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Графік динаміки амортизації за виробничим методом

Нарахування амортизації кумулятивним методом це метод списання вартості за суму чисел. Отже, визначаємо кумулятивне число - суму років експлуатації - 1+2+3+4+5=15. Кумулятивний коефіцієнт дорівнює:

у перший рік експлуатації - 0,33(5/15);

у другий рік експлуатації - 0,27(4/15);

у третій рік експлуатації - 0,20(3/15);

у четвертий рік експлуатації - 0,13(2/15);

у п'ятий рік експлуатації - 0,07(1/15).

Річна сума амортизації в цьому методі визначається як добуток амортизуючої вартості й кумулятивного коефіцієнта. Результати розрахунків наведено у табл. 3:

Таблиця 3. Нарахування амортизації кумулятивним методом, грн

Показник	Первісна вартість	Річна норма амортизації	Накопичене зношення	Залишкова вартість
Дата придбання	150000			150000
Кінець 1-го року	150000	33000	33000	117000
Кінець 2-го року	117000	27000	60000	90000
Кінець 3-го року	90000	20000	80000	70000
Кінець 4-го року	70000	13000	93000	57000
Кінець 5-го року	57000	7000	100000	50000

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Графік динаміки амортизації за кумулятивним методом

Метод залишку, що зменшується - суть даного методу полягає в визначенні річної суми амортизації об'єкту основних засобів виходячи з залишкової вартості такого об'єкту на початок звітного року чи з початкової вартості по введених на протязі року об'єктам. Річна сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об'єкта основних засобів на річну норму амортизації: при прямолінійному методі норма амортизації на кожен рік складає розрахункову величину; при методі зменшуваного залишку використовується подвійна норма прискореної амортизації. Норма амортизації за цим методом буде складати [ 1 - ⁵v(50000/150000) ] * 100 % = 19,76%. Результати розрахунків наведені у табл. 4.4:

Таблиця 4. Нарахування амортизації методом залишку, що зменшується

Показник	Первісна вартість	Річна норма амортизації	Накопичене зношення	Залишкова вартість
Дата придбання	150000			150000
Кінець 1 -го року	150000	29620,6	29620,6	120379,4
Кінець 2-го року	120379,4	23757,8	53378,4	96621,6
Кінець 3-го року	96621,6	19054,2	72432,6	77567,4
Кінець 4-го року	77567,4	15280,3	87712,9	62287,1
Кінець 5-го року	62287,1	12287,1	100000	50000

Таким чином, відмінність застосовуваних методів амортизації полягає в різному рівні нарахованих амортизаційних відрахувань, а також у способі їх розподілу. Залежно від виду основних засобів, умов експлуатації, моральної зношуваності ТОВ «ХХХХХ» на власний розсуд застосовується найбільш економічно доцільний метод амортизації. Метод прямолінійного списання характерний рівномірним розподілом вартості основних засобів протягом усього періоду експлуатації. Цей метод найдоцільніше застосовувати для пасивної частини основних засобів, таких, як будівлі, споруди, меблі тощо.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Графік динаміки амортизації за методом залишкової вартості

Метод зменшення залишкової вартості характерний тим же: з часом амортизаційні відрахування мають тенденцію до зменшення. Його використання з урахуванням умов та інтенсивності експлуатації, морального зносу, інших факторів. Для порівняння нарахування амортизації для форматного верстату ANETO Е300 різними методами результати всіх розрахунків зведемо у табл. 5:

Таблиця 5.Порівняльна таблиця методів амортизації основних засобів

Показник	Методи амортизації
	Лінійний	Виробничий	Кумулятивний	Залишку
Первісна вартість
Кінець 1-го року	150000	150000	150000	150000
Кінець 2-го року	130000	138900	117000	120379,4
Кінець 3-го року	110000	116600	90000	96621,6
Кінець 4-го року	90000	83300	70000	77567,4
Кінець 5-го року	70000	60100	57000	62287,1
Річна норма амортизації
Кінець 1-го року	20000	11100	33000	29620,6
Кінець 2-го року	20000	22200	27000	23757,8
Кінець 3-го року	20000	33300	20000	19054,2
Кінець 4-го року	20000	22200	13000	15280,3
Кінець 5-го року	20000	11100	7000	12287,1
Накопичене зношення
Кінець 1 -го року	20000	11100	33000	29620,6
Кінець 2-го року	40000	33300	60000	53378,4
Кінець 3-го року	60000	66600	80000	72432,6
Кінець 4-го року	80000	88800	93000	87712,9
Кінець 5-го року	100000	99900	100000	100000
Залишкова вартість
Кінець 1-го року	130000	138900	117000	120379,4
Кінець 2-го року	110000	116600	90000	96621,6
Кінець 3-го року	90000	83300	70000	77567,4
Кінець 4-го року	70000	60100	57000	62287,1
Кінець 5-го року	50000	50000	50000	50000

З таблиці 5 т а рис. 5. видно, що найбільш швидко в перші роки відбувається амортизація за кумулятивним методом. Це приводить до найскорішого відновлення об'єкту основних засобів.



Рис 5. Порівняльні графіки амортизаційних відрахувань

Таким чином, більш прискорені способи дозволяють на початковому етапі "списати" у собівартість велику частину вартості майна, тим самим зменшивши оподатковуваний прибуток. Зате в пізній термін використання майна, навпаки, за рахунок зниження амортизаційних відрахувань збільшується оподатковуваний прибуток. Тим самим за рахунок прискорення амортизації оподатковувана база по прибутку зміщається в часі до більш пізніх періодів. З урахуванням фактора вартості грошей у часі це означає зниження поточної вартості витрат компанії по сплаті податку на прибуток.

За програмою максимізації амортизаційних відрахувань у межах ТОВ «ХХХХХ» спостерігається низка перспективних напрямів.

Необхідно звернути увагу на те, що умови відшкодування витрат на придбання основних засобів значно відрізняються від умов відшкодування витрат на їх поліпшення. Завдяки тому, що частина витрат на поліпшення об'єктів відшкодовується протягом поточного року за рахунок віднесення на валові витрати, з урахуванням дисконтування амортизаційних відрахувань майбутніх періодів привабливішим бачиться саме ремонт об'єктів, ніж їх заміна, але, звичайно, пріоритетними є виробничі потреби ТОВ «ХХХХХ». Крім того, необхідно визначити критичні значення співвідношень витрат на поліпшення і заміну об'єкта, при яких таку пропозицію можна вважати економічно доцільною.

Господарчий ефект також можна отримати завдяки вдосконаленню черговості поліпшення основних засобів. З урахуванням ліміту витрати на поліпшення об'єктів відносяться на валові витрати без розподілу за групами, тоді як перевищення ліміту відноситься на збільшення балансової вартості об'єктів конкретних груп.

3. Вплив удосконалення амортизаційної політики на оновлення основного капіталу ТОВ «ХХХХХ»

В історичному аспекті проаналізовано погляди вітчизняних та зарубіжних авторів на економічну сутність амортизації та її місце в процесі відтворення основного капіталу, який охоплює стадії виробництва, обміну та відтворення основних засобів (рис. 4.6).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 6. Кругообіг основного капіталу

На підставі такого узагальнення, визначено, що на етапі виробництва відбувається трансформація вартості необоротних активів в оборотні, а сума амортизації стає складовою собівартості готової продукції. В процесі обміну перенесена вартість основних засобів у сумі амортизації через ціну продукції компенсуються виручкою, яка надходить на підприємство після реалізації продукції. Відтак, головне завдання обліку амортизації - забезпечити розкриття у фінансовій звітності інформації про формування і використання коштів на відтворення основних засобів на всіх стадіях кругообороту. Функції амортизації, які реалізуються через фінансовий облік, наступні:

1) відображення зменшення споживчої вартості основних засобів праці;

2) формування собівартості продукції;

3) збереження основного капіталу.

Засоби праці в процесі виробництва втрачають свою вартість, тому зменшення первісної вартості на величину амортизаційних відрахувань забезпечує відображення в обліку споживчої вартості основних засобів. Одночасно амортизація забезпечує систематичне перенесення вартості основних засобів на собівартість виробленої продукції.

Не менш важливою функцією амортизації є збереження основного капіталу. Суть цієї функції полягає в тому, що через механізм амортизації забезпечується нагромадження коштів цільового призначення для відтворення основних засобів ТОВ «ХХХХХ».

На підставі вивчення, систематизації та узагальнення існуючих поглядів щодо визначення амортизації уточнення змісту категорії “амортизація ", яку слід розглядати як спосіб поступового перенесення вартості основних засобів, що беруть участь у виробництві, протягом терміну їх корисного використання на собівартість продукції і накопичення коштів для відшкодування витрат на їх відтворення. Тобто, перш за все, це спосіб формування джерела відтворення основних засобів через собівартість. За цією ознакою амортизація відрізняється від зносу.

За національними стандартами бухгалтерського обліку на всі основні засоби незалежно від їх участі в процесі виробництва нараховується амортизація. Однак на відміну від основних засобів виробничого призначення, амортизація яких відноситься на собівартість продукції, втрачена вартість основних засобів невиробничого призначення збільшує збитки, оскільки за їх допомогою ніяка продукція не виробляється, а джерелом відтворення є прибуток. Тому на ці активи не може нараховуватися амортизація. Зменшення вартості основних засобів невиробничого призначення повною мірою відповідає категорії зносу, тому саме цей термін і має застосовуватися до цих активів.

Виходячи з того, що амортизаційні кошти є перенесеною вартістю основних засобів, звідси можна зробити висновок, що їх витрачання у повному обсязі на придбання таких же засобів праці є простим відтворенням. Але основні засоби використовуються тривалий час, тому можлива ситуація, коли за своїми характеристиками, внаслідок дії науково-технічного прогресу, створені подібні активи будуть продуктивнішими і дешевшими. Тобто для того, щоб відновити сукупну дієздатність основних засобів, які вибувають, потрібно витратити менше коштів, ніж отримано за рахунок амортизаційних відрахувань. У цьому разі, при придбанні засобів праці на всю суму коштів амортизаційного фонду, здійснюється розширене відтворення. Таким чином, економічне призначення амортизаційних відрахувань, як джерела простого відтворення, не виключає можливості їх використання і для розширеного відтворення.

Особливість амортизації виявляється в тому, що вона виконує свої функції тільки за умови беззбиткової діяльності підприємства, тобто необхідне реальне надходження коштів на ТОВ «ХХХХХ» у розмірі не менше визначеної собівартості продукції, частина з яких буде джерелом для створення амортизаційного фонду, що використовуватиметься за цільовим призначенням на відтворення основних засобів.

Стандарти бухгалтерського обліку дають змогу реалізувати багатоваріантні підходи до розрахунку розміру амортизаційних відрахувань з метою забезпечення відтворення основних засобів й ефективного управління витратами і, відповідно, фінансовими результатами. Так, підприємства самостійно обирають метод нарахування амортизації та термін корисного використання основних засобів, які прямо впливають на розмір амортизаційних відрахувань звітного періоду та залежать від різних факторів.

Багатоваріантність методів амортизації зумовлена існуванням різних підходів стосовно бази нарахування амортизації. Проведений аналіз методів амортизації у світовій практиці свідчить про те, що найчастіше використовується група методів, які базуються на тривалості використання основних засобів; за іншими методами сума амортизації визначається з урахуванням інтенсивності експлуатації основних засобів; також є група методів, за якими сума амортизації основних засобів визначається на рівні первісної вартості основних засобів, які вибули протягом звітного періоду. Ці три групи методів мають суттєві відмінності в застосуванні, але результат один - перенесення вартості об'єктів на собівартість виробленої продукції та створення фонду для відтворення основних засобів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 7 Сутність вибору амортизаційної політики підприємства

У результаті аналізу методів амортизації, які впроваджені П(С)БО, виділяється три групи за щорічним розміром амортизаційних відрахувань. До першої групи відноситься прямолінійний метод, за яким, на відміну від інших, щорічна сума амортизації постійна, але за рахунок збільшення витрат на ремонт усі витрати на утримання основних засобів збільшуються. До другої - методи прискореної амортизації, за якими здійснюється поступове зменшення щорічних амортизаційних відрахувань, але внаслідок збільшення витрат на ремонт, усі витрати на утримання активів знаходяться на одному рівні. До третьої - податковий метод зменшення залишкової вартості нарахування амортизації, за яким щорічні суми нарахованої амортизації наближаються до сум амортизації за прискореними методами амортизації, але протягом терміну використання основних засобів він не забезпечує повного перенесення вартості об'єктів на собівартість продукції.

Зважаючи на те, що при різних методах прискореної амортизації досягається фактично однаковий результат, найбільш доцільним є застосовування на ТОВ «ХХХХХ» один із прискорених методів. У такому разі забезпечуватиметься зіставність сум нарахованої амортизації за різними об'єктами основних засобів, спрощуватиметься документооборот. З розглянутих методів прискореної амортизації найбільш придатним до практичного застосування на ТОВ «ХХХХХ» є метод прискореного зменшення залишкової вартості, через те, що за ним накопичення амортизації відбувається усереднено між кумулятивним методом і методом зменшення залишкової вартості.

Основна причина, з якої ТОВ «ХХХХХ» не контролює амортизаційні кошти, - це відсутність офіційного порядку формування та відображення у звітності інформації про відтворення основних засобів.

Реформування системи бухгалтерського обліку зумовило зміни у порядку відображення в обліку нарахованої амортизації. За новою концепцією в обліковій практиці ототожнено поняття амортизації та зносу. Скасування поняття амортизаційного фонду призвело до погіршення контролю за процесом відтворення та цільовим використанням амортизаційних коштів, що зумовило зниження фінансової дисципліни і погіршення ефективності капітальних вкладень. Тому необхідно вдосконалити існуючий порядок обліку амортизації з метою розкриття у фінансовій звітності інформації про суми амортизації, віднесеної на собівартість продукції, а також про використання коштів амортизаційних відрахувань.

Відповідно до вимог чинного законодавства підприємства України здійснюють нарахування амортизації на основні засоби не тільки в бухгалтерському, а й у податковому обліку. Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизація основних засобів - це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань. Тобто амортизація розглядається в ретроспективі, як процес відшкодування раніше понесених, а не забезпечення майбутніх витрат. За податковою концепцією перед амортизацією не стоїть завдання - через перенесення вартості основних засобів на собівартість продукції створити джерело їх відновлення. Тому відображення амортизації в податковому законодавстві ґрунтується на інших засадах, ніж у бухгалтерському обліку. А саме: амортизація зменшує фінансовий результат безпосередньо, а не через собівартість продукції, як це здійснюється в бухгалтерському обліку.

Порядок нарахування амортизації в податковому обліку не передбачає врахування ліквідаційної вартості об'єктів основних засобів, незважаючи на те, що в деяких випадках підприємство після ліквідації об'єкта отримає активи, які можуть бути продані або використані у виробництві. Тобто ліквідаційна вартість активу може складати 5-10 відсотків від первісної, що є суттєвим і обов'язково повинно враховуватися в обліку основних засобів.

Уведення нових норм амортизації з 1 січня 2004 року, які були збільшенні у 1,6 рази, прискорило перенесення вартості основних засобів на витрати, що сприяє швидкому накопиченню амортизаційних коштів. Так, сума нарахованої амортизації за новою нормою перевищує розмір амортизаційних відрахувань за нормами, які використовувалися до 1 січня 2003 року, на 20-30 відсотків. Але, незважаючи на застосування нової норми, вона не забезпечує об'єктивного відображення знецінення основних засобів. По закінченню терміну корисного використання основні засоби не переносять близько 18 відсотків первісної вартості, що робить неможливим забезпечення простого відтворення основного капіталу підприємств.

Проблема повної компенсації витрат на придбання основних засобів за період їх експлуатації не вирішується збільшенням норм амортизації. Причина несвоєчасного перенесення основними засобами своєї вартості на витрати полягає у порядку нарахування амортизації. Застосування норми амортизації до залишкової вартості основних засобів розтягує термін нарахування амортизації на багато років, тому що методика нарахування податкової амортизації не враховує терміни корисного використання основних засобів.

Одним із проблемних питань залишається порядок визначення ліквідаційної вартості основних засобів через складність оцінки активів у майбутньому. Так, для техніки необхідно зробити прогноз на 5-10 років, для будівель - 40-50 років. При цьому фактично неможливо врахувати вплив на кінцеву вартість багатьох факторів, тому результат буде досить приблизним. Внаслідок цього, в багатьох господарствах ліквідаційна вартість взагалі не визначається. Таким чином, сума, яка підлягає перенесенню на витрати шляхом амортизації, встановлюється на рівні первісної вартості основних засобів, що не відповідає вимогам національних стандартів бухгалтерського обліку.

В результаті дослідження ТОВ «ХХХХХ» внесені пропозиції щодо запровадження порядку визначення ліквідаційної вартості основних засобів. При цьому передбачається, що такий відсоток розраховується для кожної групи активів і затверджується для галузі на державному рівні. Завдяки централізованим нормам усереднених відсотків ліквідаційної вартості основних засобів по групах для усіх підприємств визначення вартості, яка амортизується, матиме більш об'єктивний характер, зникнуть розбіжності у сумі ліквідаційної вартості одних і тих же активів, спроститься порядок її визначення, що приведе до підвищення якості облікової інформації.

Надання широкої свободи підприємствам у визначенні терміну корисного використання активів має серйозний недолік, який полягає у наявності суттєвих розбіжностей і не відповідності у термінах використання на аналогічні об'єкти в різних господарствах. Так, проведені дослідження свідчать, що різниця у встановлених термінах на аналогічну техніку між різними видами основних засобів становить 2 рази (від 5 до 10 років). Водночас, по будівлях коливання є меншими (від 25 до 30 років). Таким чином, втрачається об'єктивність облікової інформації про нарахування амортизації, що веде до неточностей у фінансовій звітності. Враховуючи відсутність досвіду в національній практиці щодо встановлення термінів корисного використання основних засобів на ТОВ «ХХХХХ», найбільш доцільним на сучасному етапі є централізоване визначення таких термінів. Тому необхідно забезпечити уніфікацію порядку визначення термінів корисного використання основних засобів на державному рівні з урахуванням галузевих особливостей. Але при цьому амортизаційна політика підприємства також повинна бути врахована. Для цього основні засоби слід згрупувати за економічно обґрунтованими термінами корисного використання, і для кожної групи мають бути визначені межі, в яких підприємство самостійно може визначити термін використання. Наприклад, для третьої групи основних засобів встановити межу в 5-7 років.

З метою забезпечення простого механізму розподілу основних засобів по групах за термінами корисного використання слід на державному рівні розробити галузевий класифікатор із глибокою деталізацією об'єктів основних засобів. Це дасть змогу підвищити об'єктивність встановлення термінів корисного використання на підприємствах та знизити затрати часу працівників бухгалтерії на виконання цих операцій.

Нові підходи до обліку амортизації основних засобів зумовили необхідність удосконалення первинних документів бухгалтерського обліку для детальнішого відображення інформації про об'єкти основних засобів, оскільки існуючі форми не в повному обсязі забезпечують інформацією фінансистів. З метою нарахування амортизації на основні засоби без здійснення додаткових вибірок і розрахунків, враховуючи, що інвентарна картка є уніфікованим документом, а для розрахунку амортизації за методами, передбаченими національними стандартами потрібні різні дані, пропонуємо здійснити її вдосконалення додатками, диференційованими за методами амортизації.

Враховуючи, що порядок нарахування амортизації, визначений у податковому законодавстві, не забезпечує своєчасного перенесення первісної вартості об'єкта на собівартість продукції і, як наслідок, простого відтворення основних засобів, обґрунтованим є застосування методів, які передбачені національними стандартами бухгалтерського обліку. Їх використання в обліку на ТОВ «ХХХХХ» забезпечить об'єктивне відображення процесу знецінення основних засобів і формування собівартості продукції та протягом терміну експлуатації активів дозволить накопичити амортизаційні кошти для подальшого відтворення основних засобів.

Як свідчать проведені дослідження, сума нарахованої амортизації за термін корисного використання основних засобів у фінансовому обліку перевищує суму амортизації віднесеної на зменшення прибутку в податковому обліку. Тому застосування на ТОВ «ХХХХХ» бухгалтерських методів амортизації у податковому обліку призведе до зменшення бази оподаткування.

Висновки

В магістерській роботі було розглянуто теоретичні аспекти амортизаційної політики підприємства та методичні підходи до нарахування амортизації; проведено дослідження забезпеченості ТОВ «ХХХХХ» основними засобами, тобто встановлення відповідності величини, складу та технічного рівня засобів виробничій програмі підприємства; проведено оцінку технічного стану і вікового складу основних засобів, зокрема їх активної частини; визначений рівень використання основних засобів і факторів які впливають на нього та були виявлені резерви підвищення ефективності використання основних засобів.

Основні засоби протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння. Під фізичним (матеріальний) спрацьовуванням основних виробничих засобів розуміють явище поступової втрати ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості - економічного спрацьовування. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних засобів випивають їхня надійність та довговічність, спосіб використання (екстенсивне чи інтенсивне), особливості технологічних процесів, якість технічного догляду й ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.

Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних засобів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове від шкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію). Амортизація основних засобів - це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного від шкодування. Ефективність відтворювальних процесів певною мірою залежить від строків експлуатації передовсім активної частини основних засобів, тобто від періоду їхнього функціонування у виробництві відповідно до первісного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і збільшення періоду експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці.

Амортизаційна політика підприємства -- це цілеспрямована діяльність підприємства з вибору та застосування одного з можливих (законодозволених) методів амортизації з метою максимізації обсягу власних фінансових ресурсів протягом амортизаційного періоду. Основна мета розроблення амортизаційної політики на підприємстві це збільшення за рахунок внутрішніх джерел потоку власних фінансових ресурсів.

На сьогодні відсутні чіткі правила (рекомендації) щодо вибору методу амортизації, який був би найкращий для підприємств різних організаційно-правових форм та галузей, об'єктів основних засобів та способів їх використання.

Підприємства можуть нараховувати амортизацію основних засобів (крім інших необоротних нематеріальних активів), згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку «Основні засоби» застосовуючи такі методи: прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий.

Три останні є методами прискореної амортизації. Крім того, підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством. Але. на жаль, поки що на практиці підприємства змушені застосовувати лише методи нарахування амортизації, передбачені п.26 Положення (стандарту) «Основні засоби»: «підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством». Тому, що навряд чи на підприємстві підуть сьогодні на ризик нараховувати амортизацію одним із інших п'яти методів, оскільки використання їх не передбачено податковим законодавством.

Інтенсивність оновлення окремих видів операційних необоротних активів залежить від застосовуваної на підприємстві амортизаційної політики.

Відповідно до чинного законодавства ТОВ «ХХХХХ» як базу для нарахування амортизації застосовує залишкову вартість основних виробничих засобів, скориговану на суму капітального ремонту понад суми, віднесені на витрати виробництва з поправкою на індекс інфляції.

Розрахувавши амортизацію обладнання ТОВ «ХХХХХ» різними методами, можна зробити висновок, що найкращим методом розрахунку амортизації для здійснення оптимальної амортизаційної політики, є кумулятивний, оскільки при розрахунку цим методом обладнання повністю амортизується, тобто на час закінчення його служби вартість повністю переноситься на вартість продукції.

В умовах ринкової економіки діюча система господарювання в цілому повинна містити в собі достатні економічні стимули ефективного використання основних фондів, виробничих потужностей, усього наявного майна функціонуючих підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що знаходиться на стадії свого становлення і розвитку. Цьому сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їх оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка здійснюваних підприємствами великих інвестиційних проектів, підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Список використаної літератури

Аранчій В.І. Фінанси підприємств. Навчальний посібник. - К.:ВД “Професіонал”, 2004.

Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. Фінанси підприємств: Навч. Посіб. Для самост. Вивчення дисципліни. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Знання-Прес, 2006. - 287с.

Амортизація основних засобів у системі бухгалтерського обліку: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / С.М. Євтушенко; Нац. наук. центр "Ін-т аграр. економіки" УААН. -- К., 2004. -- 22 с. -- укp.

Балабанов Ч.Т. “Основи фінансового менеджменту” / Посібник - М .: Фінанси і статистика , 2001 - 480 с.

Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т. 2. - К.: Ника-Центр. - 2002.

Бланк И.А. Управление формированием капитала. - К.:“ Ника - Центр”,2000. - 512с.

Борщ Н. Амортизація: податковий і бухгалтерський облік. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Х.: Фактор, 2002. - 152с.

Безуглий А. Про вилучення частини амортизаційних відрахувань та використання потужностей підприємств // Економіка України. - 2008.

Брігхем Євхен. Основи фінансового менеджменту : Пер. з англ. - Київ : Молодь, 2000. - 1000с.

Бакай В.Й. Амортизаційна політика та оновлення основних фондів на промислових підприємствах. Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / В.Й. Бакай; Хмельниц. нац. ун-т. -- Хмельниц., 2006. -- 20 с. -- укp.

Болховітінова О. Амортизаційна політика та перспективи оновлення основних фондів // Економіст. 2008. - № 7-9. - С. 54-59.

Борщ Н., Піроженко О. Як нараховується амортизація в податковому та бухгалтерському обліку. -- X.: Фактор, 2009. -- 148 с.

Василик О.Д. - Теорія фінансів: Підручник. - К.:НІОС. - 2000. - 416 с.;

Гриньова В.М., Колода В.О. Фінанси підприємств: Навч.посіб. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2004. - 424с.

Губачова О., Обираємо метод нарахування амортизації основних засобів. // Єкономіст.-№6,-2008.

Голов С. Концепции амортизации и их влияние на учет и управление в современных условиях // Бухгалтерский учет и аудит. - 2008. - №8. - С.9-14.

Ілляшенко С.М. Економічний ризик. Видання друге перероблене, К.-2004.

Економічний аналіз: Навч. посібник/ за ред. М.Г. Чумаченка. - вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2003. - 556с.

Житный П. Концепция формирования амортизационной политики в условиях рыночной экономики // Бухгалтерский учет и аудит. - 2008. - № 3. - С.13-17.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств ” від 28.12.94р. №334/94-ВР із змінами, внесеними Законом України від 01.07.04 р. № 1957-4

Закон України “Про систему оподаткування в Україні ” від 25.06.91р. № 168/97-ВР із змінами і доповненнями.

Зятковський І.В Фінанси підприємств. Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2003.

Зятковський І.В. Теоретичні засади фінансів підприємств // Фінанси України. - 2008. - №4.- С. 25

Економіка підприємства: Підручник. - В 2т. т1 / За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: Видавництво“ Хвиля - Прес ”, Донецьк: Мале підприємство“ Поиск ”, 2004,Товариство книголюбів.

Ковалев В.В. Финансовий анализ. Управление капиталом. Вибор инвестиций. Анализ отчетности. - 2-е изд., перераб. и доп.- М.: Финанси и статистика. - 2004.

Козак В.Г., Козак Г.Я. Аналіз фінансового стану акціонерного товариства. - К.: Аграрна наука., 2000. - 172 с.

Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства: Підручник. - К.: Либідь, 2002. - 160 с.

Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. - К.:”Знання”, 2002.

Крайник О.П., Клепікова З.В. Фінансовий менеджмент. - Львів: “Інтелект” “Дакор”. - 2001.

Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. -К.:Центр навчальної літератури, 2003.

Крейніна М.Н. Фінансовий менеджмент / Посібник - М .: Видавництво “Діло і сервіс”, 2004 - 304с.

Кудряшов В.П.Фінанси. Навч. Посібник./ Херсон: К88 Олді - плюс, 2002 р. - 352 с.

Кузьмін О.Є., Князь С.В., Тувакова Н.В. Амортизаційна політика підприємств//Фінанси України. - 2008. - №2. - с. 20-24.

Кожанова Є.П., Отенко І.П. Економічний аналіз: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни - X.: ВД «ІНЖЕК», 2003. -208 с.

Косова Т.Д. Амортизація як інвестиційний ресурс підприємства // Актуальні проблеми економіки, № 9(27), 2009. - С. 157-166.

Лях Л., Короткевич О. Основне протиріччя державної амортизаційної політики та шляхи подолання // Єкономіст.-№3,-2008.

Лелюк Н.Є. Амортиртизаційна політика підприємств в сучасних умовах господарювання//Науково-технічний збірник м. Харків, 2008р с.18-22

Лісовський І.В. Економічна природа амортизації, її сучасні концепції та функції// Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки.- 2008.- № 2,Т.1.- c. 110-113.

Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства. Підручник для вузів. - К.: “ Хрещатик ”,2001.

Матвієнко М.В. «Справедлива» та «правдива» амортизація основного капіталу//Економіка транспортного комплексу м. Харків, 2008 р.

Методические и организационные аспекты анализа и прогнозирования финансового состояния промышленных предприятий / Е.В. Кулиш, В.А. Телюк, Л.Е. Линницкая, Ю.В. Гончаров; НАН Украины, Институту экономики промышленности. - Донецк, 2003. - 71 с.

Моляков Д.С. Финансы предприятий отраслей народного хозяйства. - м.: Финансы и статистика, 2004 г.

Маринич І.А. Проблеми формування амортизаційної політики в ринкових умовах господарювання//Науковий вісник національного лісотехнічного університету України, 2008р.

Міжнародний стандарт №4 «Облік амортизаційних відрахувань», переформатований у 1994 р.

Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку (МСБО) 16 „Основні засоби”.

Нікбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси / Пер. з англ. Овсієнка В.Ф. та Мусієнка В.Я./ - К.: Вік, Глобус, 2002. - 383 с.

Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. - 2-ге вид., доп. і перероб. - К.:КНЕУ, 2001. - 240 с.;

Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. - К.: Скарби, 2002. - 336с.

Орлов П., Орлов С. Державна амортизаційна політика та її відбиття в стандартах бухгалтерського обліку.//Економіка України. - 2007. - №3. - ст.30-34.

Онисько С.М., Марич П.М. Фінанси підприємств. Підручник для студентів вищих закладів освіти. - Львів:"Магнолія Плюс". - 2004. - 367 с.

Павлова Л.Н. Финансовый менеджмент: Учебник. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2002.

Облік і аналіз нарахування та використання амортизації: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / Л.В. Городянська; Київ. нац. екон. ун-т. -- К., 2005. -- 19 с. -- укp.

Партин Г.О. Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - Львів: ЛБІІ НБУ, 2003. - 265 с.

Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Кулішов В.В. та ін., Економіка підприємства: Підручник за загальною редакцією Й.М. Петровича. - Львів: "Магнолія плюс", - 2004. - 680 с.

Примакова О., Піроженко О. Основні засоби: бухгалтерський та податковий облік. -- 4-те вид., перероб. і доп. -- X.: Фактор, 2004. -- 148 с.

Прокопивний С.Ф. Економіка підприємства.-К.:КНЕУ. -2001. -528с.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” (затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87)

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати” (із змінами і доп., внесеними наказами Міністерства фінансів України від 24.02.2000р. №37, від 14.06.2000р. №131)

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затверджене Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 „Звіт про власний капітал”. Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 5 березня 2008 року N 353, зареєстрований від 18 травня 2000 р. за N 288/4509)

Рошило В.І. Методологічні засади розробки та оптимізації амортизаційної політики промислового підприємства // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. Випуск 186. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, 2007. - С. 943-951.

Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посібник для студ. екон. спец. вузів. - Луцьк.: Вежа, 2001. - 254 с.

Спасів Н.Я. Прагматизм фінансування відтворення основного капіталу підприємницьких структур // Фінанси України - 2006. - №2 - С. 129-134

Стадницький Ю., Саган Т. Амортизаційна політика вУкраїні: історія розвитку, існуючий стан та шляхи удосконалення// Економіст. - 2008. - №12.- ст.34-38.

Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. Посіб. - К.: Знання. - 2004. - 654с.

Савчук В.П. Практическая энциклопедия. Финансовый менеджмент. - К.: Максимум, 2005. - 884 с.

Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. - Львів: ЛБІНБУ, 2000. - 485с.

Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2002. - 423 с.

Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. К. «Каравела» -2005.

Ушакова Н.М., Лігоненко Л.О. Фінанси підприємства: Опорний конспект лекцій. - К.: Видавничий центр КДТЕУ. Друкарня ВЦ КДТЕУ,2003.

Финансы / Под ред. В.М. Родионовой. - М.: Финансы и статистика. -2000. - С. 125

Финансы предприятий / Под ред. О.С. Галушко. - Днепропетровск: Центр экономического образования, 2003.