Організація використання робочої сили на підприємствах аграрного сервісу
Економічна суть та значення робочої сили в процесі виробництва. Фактори формування зайнятості робочої сили в агросервісних структурах. Визначення оптимального технологічного попиту на робочу силу в аграрному сервісі. Баланс праці й принципи його розробки.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.02.2012 |
| Размер файла | 45,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
18
Міністерство аграрної політики та продовольства України
Житомирський національний агроекологічний університет
Кафедра менеджменту організацій
Реферат на тему:
«Організація використання робочої сили в підприємствах аграрного сервісу»
Зміст
Вступ
1. Економічна суть та значення робочої сили в процесі виробництва
2. Фактори формування зайнятості робочої сили в агросервісних структурах
3. Визначення оптимального технологічного попиту на робочу силу в сфері аграрного сервісу
4. Баланс праці та принципи його розробки в підприємствах аграрного сервісу
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Перехід господарств до ринкової економіки вимагає розв'язання комплексу проблем. Становлення ринку в агропромисловому комплексі неможливе без докорінної перебудови виробничо-економічних відносин. Тому розвиток виробництва в умовах функціонування різних організаційно-господарських формувань тісно пов`язаний з вирішенням складних економічних і соціальних проблем.
Особливого значення набувають проблеми ефективного використання робочої сили в колективних підприємствах, де зосереджена основна частина виробників продукції. Організаційно-економічні проблеми, що виникають тут в процесі трудових відносин, у переважній більшості залишаються нерозв`язаними, що вимагає системного наукового підходу до їх вирішення. Це, зокрема, реформування первинних трудових колективів, організація і мотивація праці, виробничі умови трудової діяльності аграрних працівників, формування і функціонування ринку робочої сили в сільській місцевості, питання соціально-психологічного клімату в умовах реформування відносин власності, демографічні передумови формування трудового потенціалу, вплив соціально-економічних факторів на ефективність використання робочої сили. Останні виступають важливим синтетичним показником результативності всіх трансформуючих перетворень в аграрному секторі агропромислового комплексу, спрямованих на зростання ефективності використання трудових ресурсів в сільському господарстві і піднесення цієї галузі до рівня світових масштабів.
1. Економічна суть та значення робочої сили в процесі виробництва
Праця - необхідна органічна складова будь-якого процесу виробництва, оскільки воно неможливе без участі людини. Лише людина з її інтелектуальними і фізичними здібностями здатна приводити в дію засоби виробництва. Тому лише при раціональному поєднанні праці і засобів можливий сам процес виробництва.
Працею називають цілеспрямовану діяльність людини за допомогою засобів виробництва для досягнення певної мети. В економічному розумінні вона не є самоціллю, а здійснюється для виробництва товарів, які мають споживну вартість, тобто можуть задовольняти певні потреби. Будь-яка праця поділяється на фізичну і розумову. У першому випадку людина при виконанні певного виду роботи змушена витрачати свою фізичну силу, а в другому - інтелектуальну. У процесі виробництва фізична та інтелектуальна праця повинні раціонально поєднуватись. Лише за такої умови досягається максимальний кінцевий результат. Отже, у будь-якому виробництві використовується проста (фізична) і кваліфікована (інтелектуальна) праця. Поєднання простої і кваліфікованої праці в процесі виробництва стосовно до запланованих його обсягів становить робочу силу даного виробництва, а всієї сфери - відповідно трудові ресурси цієї сфери. Що до обслуговуючої сфери, розподіл трудових ресурсів характеризують дані табл.1.
Як видно з наведених даних, чисельність працівників, зайнятих в обслуговуючих сільське господарство галузях, скоротилось майже вдвічі. Це пояснюється перехідним періодом до ринкової економіки, спадом аграрного виробництва.
1. Тенденції зайнятого сільського населення в обслуговуючій сфері по роках
|
Галузі обслуговування |
Чисельність, тис. |
Структура,% |
|||
|
1990 |
1998 |
1990 |
1998 |
||
|
Транспорт і зв'язок |
80,2 |
81,6 |
1,3 |
1,4 |
|
|
Будівництво |
414,2 |
59,8 |
6,8 |
1,1 |
|
|
Торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне забезпечення, заготівля, збут |
259,3 |
177,3 |
4,3 |
3,1 |
|
|
Житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, освіта, культура, мистецтво, наукове обслуговування |
163,3 |
127,0 |
2,7 |
2,3 |
|
|
Разом |
917,0 |
445,7 |
15,1 |
7,9 |
Щодо демографічної ситуації, то тут також спостерігаються негативні тенденції, зокрема помітне старіння трудових ресурсів аграрного сервісу (табл.2).
Отже, серед сільського населення, яке працювало в сфері аграрного сервісу, 24,1% осіб, віком від 15 до 3О років, решта працівників (75,9%) - понад ЗО років.
2. Демографічна характеристика робочої сили в сфері аграрного сервісу України в 1998 р.,%
|
Сфери обслуговуючі сільське господарство |
Всього |
У т.ч. вікові групи, років |
|||
|
15-20 |
20-24 |
25-29 |
|||
|
Транспорт і зв'язок |
19,0 |
0,7 |
8,0 |
10,3 |
|
|
Будівництво |
19,3 |
0,0 |
9,4 |
9,9 |
|
|
Торгівля, громадське харчування, матеріально- технічне забезпечення, заготівля і збут продукції |
26,2 |
2,7 |
12,5 |
11,0 |
|
|
Освіта, культура, мистецтво, наука та наукове обслуговування |
27,0 |
2,6 |
11,8 |
12,6 |
|
|
Разом |
24,1 |
2,0 |
10,8 |
11,3 |
2. Фактори формування зайнятості робочої сили в агросервісних структурах
Скорочення та старіння робочої сили обслуговуючої аграрної сфери пояснюється зниженням платоспроможності виробничих аграрних формувань, скорочення обсягів робіт з ремонту техніки, аграрного будівництва, наукового забезпечення сільськогосподарського виробництва тощо. Нині рівень забезпеченості аграрної сфери технічними засобами не перевищує 60 - 70%, мінеральними добривами та іншими хімічними засобами - 20-25%.
Це, безумовно, призвело до скорочення обсягів робіт з агротехнічного та агрохімічного сервісу. Значно зменшилися обсяги робіт по аграрному капітальному будівництву та науковому забезпеченню.
Структурні та якісні зрушення в трудових ресурсах сфери аграрного сервісу відбулись внаслідок відповідних змін у ринку робочої сили, зокрема, її пропозиції та попиті, які в умовах ринкової економіки є основними регуляторами формування зайнятості населення не тільки в аграрному сервісі, а й в інших сферах матеріального і нематеріального виробництва.
Попит на робочу силу визначається, з одного боку, технологічною потребою в ній виробничої сфери, а з другого - можливостями її оплати конкретним агросервісним підприємством. Тому можна погодитись зі сформулюваним визначенням поняття зайнятості зробленим к.е.н. І.П. Мосіюком, який вважає, що в умовах ринкової економіки "зайнятість - це можливість продавати (використовувати) робітником свою робочу силу з метою забезпечення її розширеного відтворення стосовно досягнутого рівня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, суспільного поділу праці, специфіки виробництва та обміну результатами праці".
Попит на робочу силу та рівень зайнятості визначається рядом виробничих, економічних і соціальних факторів (рис.1).
|
Зайнятість в аграрному сервісі |
|
Фактори |
|
Природні |
Виробничі |
Соціально-економічні |
|
Кліматичні |
Грунтові |
Екологічні |
Технологія виробництва |
Спеціалізація виробництва |
Управління виробництвом |
Інфраструктура |
Виробничі відносини |
|
виробнича |
соціальна |
|
Менед жмент |
Марке-тинг |
Зберігання Переробка продукції |
побут |
освіта |
культура |
Охорона здоров'я |
Рис. 1. Фактори формування зайнятості робочої сили в сфері аграрного сервісу
3. Визначення оптимального технологічного попиту на робочу силу в сфері аграрного сервісу
Сфера аграрного сервісу - різноманітна і багатопланова. Вона стосується сіх видів діяльності аграрного товаровиробника починаючи від ремонту техніки і закінчуючи агрохімічним та науковим обслуговуванням сільськогосподарського виробництва. Проте існують загальні методологічні і методичні принципи визначення оптимальної потреби в робочій силі будь-якої галузі. В основу розрахунку беруть заплановані (за технологічними картами) обсяги тих чи інших видів робіт, змінні норми виробітку та кількість працівників (за категоріями) при виконанні того чи іншого виду робіт. загальні затрати часу на виконання запланованого обсягу робіт розраховують а формулою: [1, с 76]
де Зчі- затрати часу для виконання і-го виду робіт, люд.-год;
Нзі змінна норма виробітку;
Кп - кількість працівників, які за технологією виконують певний вид робіт, гол.;
Нзм.ч- кількість годин роботи за зміну.
Розраховані в такий спосіб загальні затрати часу на виконання будь-якої роти відносять до річного нормативу затрачання часу на одного середньовічного працівника, який розраховують так. Від кількості днів року (365, 366) віднімають неробочі дні (вихідні, відпустка, свята), яких за рік налічується близько 85 (52 - неділі, 24 - відпустка, 9 - свята). Отже, робочих днів за рік залишається 280 (365 - 85=280). При семигодинному робочому режимі роботи загальні затрати часу одним працівником за рік становитимуть 1960 год, (280x7=1960).
Таким чином, для виконання загального планового обсягу робіт чисельність середньорічних працівників повинна становити: [1, с 77]
де - чисельність середньорічних працівників за категоріями, чол.;
Зчі - заплановані річні затрати часу на виконання і-го виду робіт.
У випадках, коли виробничий цикл безперервний і немає можливості планувати вихідні дні, святкові і відпустки для всіх працівників, виникає необхідність передбачити їх певну кількість для продовження виробничого процесу у неробочі дні. В таких випадках слід розраховувати чисельність підмінних працівників. Для цього беруть до уваги встановлений режим роботи на фірмі, чисельність основних працівників та коефіцієнт співвідношення між основними і підмінними, яке відповідає встановленому режиму. Даний коефіцієнт розраховують так. Рік має 85 неробочих днів і 280 робочих. Отже, як основний, так і підмінний працівник повинен відпрацювати протягом року 280 робочих днів. Цими робочими днями будуть заповнюватись неробочі дні, тобто 2380 : 8=3,3. Таким чином співвідношення між основними і підмінними працівниками становитиме 3,3:1 тобто на 3,3 основного працівника слід планувати одного підмінного.
Звідси кількість підмінних працівників становитиме: [1, с 77]
де - кількість підмінних працівників;
- кількість основних працівників;
3,3 - коефіцієнт співвідношення між основними і підмінними працівниками.
Загальна кількість працівників при безперервному режимі роботи дорівнюватиме сумі основних і підмінних: [1, с 77]
де - загальна кількість працівників на фірмі з безперервним виробничим циклом.
Аналогічні розрахунки здійснюють по кожному виду робіт, передбачених технологією надання виробничих послуг, і підсумовують по агросервісній структурі в цілому. Після цього складають баланс праці, тобто порівнюють оптимальну їх потребу з наявною кількістю.
4. Баланс праці та принципи його розробки в підприємствах аграрного сервісу
Баланс праці на фірмі є основним документом, який кладеться в основу складання графіків підготовки і перепідготовки кадрів, відповідно до вимог економіки і технології.
Визначена оптимальна чисельність працівників за категоріями не може самоорганізуватись сама по собі. Праця повинна бути спеціально організованою з тим, щоб разом з відповідно організованими засобами виробництва забезпечити найкращий економічний ефект. Існує ряд принципів організації праці. До основних з них належать :
- обрані організаційні форми праці повинні відповідати досягнутому рівню розвитку науково-технічного прогресу в галузі;
- форми організації праці мають забезпечувати раціональне поєднання поділу (спеціалізації), кооперації і інтеграції праці;
- форми організації праці повинні відповідати раціональному поєднанню кваліфікованої і простої праці;
- обрані форми організації праці мають відповідати встановленим стандартам щодо їх використання;
- прийняті форми організації праці не повинні суперечити законодавству про працю;
- форми організації праці мають стимулювати і сприяти матеріальній і моральній заінтересованості трудівників у результатах праці.
У сфері аграрного сервісу існує диференціація в сферах організації праці, які найповніше відповідають наведеним принципам. В аграрному технічному сервісі це переважно цехова форма організації праці. Цех являє собою первинну виробничу організаційну структуру, до складу якого входить начальник цеху, старший інженер-технолог, нормувальник з праці, робітники, кваліфікація яких відповідає профілю роботи цеху. Цехова форма організації праці поширена на ремонті, технічному обслуговуванні техніки, в сфері аграрного технічного сервісу. Організаційна структура, яка об'єднує робітників технічних спеціальностей по наданню різноманітних технічних послуг в оперативному порядку, називається центром фірмового технічного обслуговування (сервісу).
При наданні виробничих послуг у сфері аграрного будівництва поширені такі організаційні структури як будівельний загін, будівельна бригада. На відміну від центру, який надає послуги в чітко визначеному місці, що в основному не змінюється, будівельний загін (бригада) є мобільними структурами. Вони мігрують по певній адміністративній території надаючи
відповідні послуги тим чи іншим господарствам. Виробничий загін як форма організації праці поширений також при наданні виробничих послуг у сфері меліоративного будівництва, осушенні боліт тощо. На внутрішньо фірмовому рівні інколи зустрічаються торгові доми, виробничі ланки тощо. Перші поширені на біржах, а другі - при агрохімічному обслуговуванні сільськогосподарського виробництва.
Щодо організаційних структур вищого рівня (район, область, країна), то тут поширені різні форми організації праці і засобів
Розробка балансу трудових ресурсів на плановий період базується на узагальненні аналітичного матеріалу за станом і використанням ресурсів праці в попередньому плановому періоді. Слід зауважити, що в умовах формування ринкових відносин створення планового балансу трудових ресурсів дещо ускладнене, однак він розробляється на базі відповідних аналітичних досліджень.
Розрахунок ресурсної частини балансу трудових ресурсів, тобто попереднього балансу, виконується в такій послідовності.
1. Обґрунтовується чисельність населення в працездатному віці (за даними демографічного прогнозу), для чого використовується формула
РТР = Нпр - (І + Пп) + Рп, (1)
де Ртр -- чисельність трудових ресурсів;
Нпр -- чисельність населення в працездатному віці;
І -- чисельність непрацюючих інвалідів І та II груп у працездатному віці;
Пп -- чисельність осіб у працездатному віці, які одержують пенсію на пільгових умовах; РП -- чисельність працюючих пенсіонерів (за віком).
2. Обчислюється чисельність працюючих пенсіонерів у плановому періоді за формулою
Ппл = Пф + (Чп - Чф) Кт.а, (2)
де Пп/1 -- чисельність працюючих пенсіонерів у плановому періоді;
Пф -- фактична чисельність працюючих пенсіонерів на останню звітну дату;
Чп -- чисельність чоловіків і жінок у перше п'ятиріччя пенсійного віку на плановий період;
Чф -- фактична чисельність чоловіків і жінок у перше п'ятиріччя пенсійного віку на останню звітну дату;
Кт.а -- розрахований за середньою арифметичною (зваженою) коефіцієнт трудової активності чоловіків і жінок першого п'ятиріччя пенсійного віку (за даними перепису населення).
3. Обчислюється чисельність зайнятих в особистих (індивідуальних) господарствах:
Лп = Лф + Ж - (Дп - Дф), (3)
де Лп -- чисельність зайнятих в особистих господарствах у плановому періоді;
Лф -- фактична чисельність зайнятих в особистих господарствах на останню звітну дату;
Ж -- чисельність жінок, що бажають працювати (за даними перепису населення);
Дп -- чисельність дітей віком до 1,5 року на плановий період;
Дф -- фактична чисельність дітей віком до 1,5 року на останню звітну дату.
4. Обчислюється чисельність зайнятих у народному господарстві:
З = Ртр - Лп - У, (4)
де Ртр -- чисельність трудових ресурсів;
Лп -- чисельність зайнятих в особистих господарствах;
У -- чисельність учнів віком від 16 років, що навчаються з
відривом від виробництва.
На етапі розробки кінцевого варіанту балансу перш за все визначається потреба економіки в робочій силі на плановий період. Для цього використовуються індекси зростання обсягу випуску продукції та продуктивності праці в матеріальному виробництві, а також дані про розширення сітьових показників, що плануються в невиробничій сфері, та нормативах витрат праці по кожному виду послуг. Розрахунки виконуються за такими формулами:
Чп.м = Чф · І0/Іп.п; ЧП.Н = Л/ПН, (5)
Де Чпм -- планова чисельність зайнятих в окремій галузі матеріального виробництва;
Чф -- фактична чисельність зайнятих в окремій галузі матеріального виробництва;
І0 -- індекс росту обсягу продукції в даній галузі;
Іп.п -- індекс росту продуктивності праці в даній галузі;
Чпн -- планова чисельність зайнятих у галузях невиробничої сфери;
/Vn -- плановий норматив забезпеченості даним видом послуг у розрахунку на 1000 (10000) жителів;
? -- середньорічна чисельність населення даного регіону на кінець планового періоду.
Сума потреб у робочій силі по галузях у територіальному розрізі порівнюється з даними показниками попереднього балансу про наявність ресурсів праці в регіоні, щоб виявити ступінь збалансованості планів розвитку галузей з наявністю робочої сили.
Основними джерелами інформації для визначення трудових ресурсів та їх структури є дані перепису населення, спеціальні дослідження, обстеження, прогнози на різних рівнях управління.
робочий сила аграрний праця
Висновки
В умовах формування багатоукладної економіки важливу роль в забезпеченні господарств трудовими ресурсами і ефективного їх використання відіграє застосування економічних і соціальних важелів мотивації до праці. Мотивація має сприяти досягненню високого рівня продуктивної зайнятості населення. Тому необхідно правильно використовувати спонукальні мотиви, які забезпечують життєво необхідні інтереси та потреби людини. На сучасному етапі розвитку аграрного сектору економіки мотивація праці потребує більш детального врахування сучасної соціально-економічної ситуації на селі.
В умовах розвитку ринкових відносин результативність господарювання і ефективне використання трудових ресурсів великою мірою залежить від виробничо-збутової діяльності господарства. Для координації роботи підприємств по виробництву конкурентоспроможної продукції потрібно забезпечити маркетингове обслуговування господарств з боку районного управління сільського господарства і продовольства.
Список використаних джерел
1. Економіка і організація аграрного сервісу./ П.О . Мосіюк, О.В. Крисальний , В.А. Сердюк, С.І. Мельник та ін. За ред. П.О. Мосіюка. -К.: ІАЕ УААН, 2001.
2. Соціально-економічні фактори ефективного використання трудових ресурсів в колективних сільськогосподарських підприємствах./ В.В. Кучер - автореферат.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Завдання статистики робочої сили і робочого часу. Вивчення складу та розподілу робочої сили, показання її чисельності та руху. Використання робочих місць, робочої сили та робочого часу. Статистичне використання робочої сили і робочого часу в Україні.
курсовая работа [707,1 K], добавлен 12.04.2010Сутність, функції ринку робочої сили та соціально-економічні закономірності його формування. Шляхи та резерви підвищення використання трудових ресурсів. Оцінка рівня зайнятості населення. Аналіз показників механізму державного регулювання ринку праці.
реферат [180,2 K], добавлен 16.04.2016Ринок праці в системі ринкової економіки. Особливості робочої сили як товару. Функції, види ринку праці. Попит та його структура. Пропозиція робочої сили, характеристика. Загальні показники зайнятості. Державні гарантії зайнятості населення в Україні.
курсовая работа [56,8 K], добавлен 05.10.2008Показники якості робочої сили: інтелектуальний рівень, освіта, кваліфікація, набутий досвід, загальний рівень культури, ментальність та ставлення до праці. Статистичне спостереження та аналіз ряду розподілу та динаміки показників якості робочої сили.
курсовая работа [4,1 M], добавлен 16.07.2010Ринок праці та відтворення робочої сили. Основні напрями поліпшення соціального захисту безробітних. Регулювання ринку праці в Україні, та шляхи підвищення ефективності державної політики зайнятості. Зарубіжний досвід реалізації політики зайнятості.
курсовая работа [853,2 K], добавлен 05.10.2013Ринок праці як соціально-економічна підсистема, що базується на збалансованості попиту й пропозиції робочої сили, основним важелем регулювання якої є ціна робочої сили. Напрями прямого економічного впливу держави на розвиток ринку праці в Україні.
контрольная работа [20,0 K], добавлен 25.02.2011Поняття міграції робочої сили, її сутність і особливості, основні причини виникнення та розвитку. Місце України в міжнародному русі трудових ресурсів, приблизна кількість заробітчан. Проблеми міграції робочої сили, пропозиції щодо її розв’язання.
курсовая работа [50,5 K], добавлен 06.04.2009Робоча сила як товар ринку праці. Аспекти вартості та ціни робочої сили, роль факторів, які на неї впливають. Пропозиція робочої сили на ринку праці та її вплив на вартість та ціну товару "робоча сила". Чинники, що впливають на рівень заробітної плати.
контрольная работа [68,6 K], добавлен 08.01.2011Сутність і зміст поняття трудових ресурсів як носія робочої сили. Соціально-економічна характеристика стану вітчизняного ринку праці. Вдосконалення підготовки кадрів робітничих професій. Організаційно-методичне забезпечення системи перепідготовки кадрів.
курсовая работа [60,7 K], добавлен 25.12.2013Дослідження Марксом та Енгельсом проблем експлуатації праці, заробітної плати, зайнятості. Визначення вартості робочої сили. Взаємозв'язок виробництва засобів виробництва та предметів споживання. Циклічність капіталістичного виробництва і його фази.
презентация [544,8 K], добавлен 10.02.2014
