Аналіз діяльності м'ясопереробного підприємства ВАТ "Кременчукм'ясо"

Размещено на http://www.allbest.ru/

26

Зміст

Вступ

1. Сучасний стан м'ясопереробної галузі в Україні

1.1 Розробка стратегії розвитку м`ясопереробної галузі в Україні

2. Техніко-економічна характеристика підприємства

2.1 Загальна характеристика ВАТ «Кременчукм`ясо»

2.2 Організаційна структура економічної служби та управління підприємством

2.3 Аналіз фінансового стану підприємства

3. Комерційна діяльність ВАТ «Кременчукм'ясо»

3.1 Асортимент продукції, яка виготовляється

3.2 Маркетингова діяльність ВАТ «Кременчукм`ясо»

3.3 Конкурентоспроможність продукції підприємства

4. Охорона праці на ВАТ «Кременчукм'ясо»

4.1 Організація управління охороною праці на підприємстві

4.2 Гігієна праці та виробнича санітарія

4.3 Організація пожежної безпеки

Вступ

М'ясопереробна промисловість - галузь харчової промисловості, яка здійснює заготівлю м'яса та його переробку. Головним підприємством галузі є м'ясокомбінат, де поєднуються забій худоби, її первинна і вторинна переробка, виробництво м'яса і м'ясопродуктів, м'ясних напівфабрикатів і консервів, жирів тощо. Раніше заготівлю м'яса у населення на комісійних засадах здійснювала споживча кооперація, підприємства виготовляли, в основному, ковбасні вироби і копченості, м'ясні напівфабрикати.

У ринкових умовах господарювання всі підприємства одержали повну оперативну самостійність у визначенні, яку продукцію і скільки випускати, з ким співробітничати і кому продавати свої вироби, як організовувати і відповідно планувати всі виробничі процеси. Зрозуміло, що ця свобода дій надається для належного врахування кон'юнктури ринку, його потреб і вимог.

Комерційна робота в торгівлі - це діяльність підприємства, спрямована на рішення особливого комплексу задач. Вивчення процесів їхньої реалізації - важливий елемент оперативного дослідження на рівні торгового підприємства і регіону.

Сучасні умови господарювання змушують кожне підприємство запровадити дійовий комплексний механізм управління якістю продукції та суворо дотримуватись його вимог. Економічний механізм управління якістю продукції об`єднує способи і методи, спрямовані на забезпечення виробництва та реалізації продукції високої якості. Найбільш жорстокі вимоги щодо якості містять міжнародні стандарти, розроблені Міжнародною організацією стандартизації - ICO, що їх використовують для сертифікації виробів, призначених для експорту в інші країни і реалізації на світовому ринку. Нині існують міжнародні стандарти ICO серії 9000. В Україні сертифікацію на відповідність міжнародному стандарту ISO 9001-2000 мають всього декілька м'ясопереробних підприємств. Серед них і ВАТ “Кременчукм`ясо”.

Даний звіт являє собою аналіз діяльності ВАТ «Кременчукм`ясо», отриманий у процесі проходження виробничої практики. Досліджено техніко-економічну характеристику підприємства, організаційну структуру, конкурентоспроможність продукції, сфери поставки сировини й матеріалів, збутову та зовнішньоекономічну діяльність відкритого акціонерного товариства «Кременчукм`ясо».

При дослідженні фінансового стану підприємства був проведений аналіз ліквідності підприємства, аналіз прибутку та рентабельності. Актуальність даної роботи полягає в тому, що на сьогодні на внутрішньому та світовому ринку дуже ефективно просліджується роль купівлі-продажу товарів. І тому, ефективно налагоджена комерційна діяльність даного підприємства - це запорука високої рентабельності та його конкурентоспроможності. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства та шляхи її підвищення можна сміливо назвати одним з головних аспектів конкурентоспроможності та успішної комерційної діяльності даного підприємства, як на внутрішньому ринку України, так і на світовому ринку.

1. Сучасний стан м'ясопереробної галузі в Україні

1.1 Розробка стратегії розвитку м`ясопереробної галузі в Україні

м'ясопереробний економічний фінансовий маркетинговий

М'ясопереробна промисловість є однією з важливих галузей продовольчого комплексу України, оскільки вона має визначальне значення як для забезпечення стабільної соціально-економічної ситуації, займає проміжне місце в ланцюзі руху товару продукції сільського господарства до споживача, її основне завдання полягає в переробці продукції тваринництва з метою задоволення потреб населення у виробах з м'яса. При цьому в умовах ринкової трансформації економіки проблеми забезпечення ефективного управління харчовою промисловістю взагалі і м'ясопереробною промисловістю зокрема набувають особливої гостроти. Зокрема, важливим представляється рішення задач стратегічного економічного розвитку галузі, адаптованої до змін зовнішнього економічного середовища, використання і зміцнення її наявного потенціалу, що зрештою створює передумови економічного зростання, а також зростання рівня конкурентоспроможності. Досягти цього можливо за рахунок розробки і реалізації стратегічних рішень як на галузевому рівні, так і рівні підприємства.

Розробка стратегії розвитку м'ясопереробної промисловості на сучасному етапі нерозривно пов'язана з використанням відповідних правил, прийомів й методів, які забезпечують обґрунтування можливості досягнення стратегічної мети та підтримують зацікавленість всіх учасників процесу розробки і реалізації стратегічних програм.

Рішення питань стратегічного розвитку м'ясопереробної галузі полягає в розробці планів і прогнозів, оптимізації розміщення підприємств, розвитку інтеграційних процесів з постачальниками сировини та споживачами виробленої продукції, аналізі і прогнозуванні, регулюванні фінансового забезпечення, організації кредитування, підтримці малого і середнього бізнесу, зовнішньоекономічної діяльності, підготовки кадрів, науково-технічної політики на підприємствах м'ясної промисловості різних форм власності.

Стратегічне планування і визначення напрямів майбутнього розвитку м'ясопереробної промисловості повинні ґрунтуватися на аналізі фактичного стану галузі, на визначенні її конкурентних переваг і недоліків з урахуванням внутрішніх та зовнішніх обмежуючих чинників розвитку.

Аналіз стану і потенціалу розвитку м'ясопереробної промисловості, зокрема, її сильних і слабких сторін, можливостей і погроз, здійснений за допомогою методу SWOТ-аналізу, дозволяє виділити основні причини незадовільної роботи галузей харчової промисловості в цілому, і м'ясопереробної галузі зокрема:

- незабезпеченість підприємств якісною сировиною та його висока вартість;

- постійне підвищення цін на енергоносії і залізничні перевезення;

- неврегульованість питань платежів та взаємозаборгованості між постачальниками сировини, переробними підприємствами і торговими організаціями;

- висока плата за користування кредитами.

За роки здійснення реформ в результаті прорахунків в організаційній, фінансовій, кредитній і зовнішньоторговельній політиці в харчової та м'ясопереробної промисловості виявилися негативні тенденції, що привели до значного зниження обсягів виробництва продукції, погіршення забезпечення населення вітчизняними продовольчими товарами. Крім того, серед особливостей функціонування м'ясопереробної галузі України, що негативно впливають на її розвиток, слід зазначити наявність конкуренції як в аспекті продажу готової продукції, так і постачання переробних підприємств сировиною. І хоча відповідно об'єктивним ринковим законам дефіцит пропозиції продукту регулюється підвищенням його ціни, проте в даний час ціни на м'ясо для переробної промисловості достатньо стабільні. В той же час збільшення витрат на закупівлю сировини з боку м'ясопереробних підприємств незмінно викликає зростання цін на готові м'ясні вироби.

Так, перш за все, необхідним є формування місії галузі, що повинне бути здійснено на державному рівні в рамках проведення державою економічної політики. Також необхідним є проведення аналізу соціально-економічного стану та розвитку м'ясопереробної галузі за останні 10 років та на його ґрунті і за результатами опитування керівництва підприємств галузі, оцінки зовнішніх і внутрішніх чинників їх розвитку визначити стратегічні цілі перспективного розвитку м'ясопереробної промисловості та опрацювання поетапного плану дій і механізмів реалізації розробленої стратегії розвитку на найближчі 10 років з подальшим корегуванням її положень у відповідності з результатами експертизи і моніторингу виконання стратегії.

Таким чином, м'ясопереробна промисловість України - одна з важливих галузей економіки, покликана забезпечувати безперебійне постачання населення необхідними якісними продуктами харчування.

Тому для забезпечення стратегічного розвитку м'ясопереробної промисловості необхідно вирішити комплекс питань як на рівні держави, так і рівні галузі, включаючи:

- розробку схем розвитку виробництва сільськогосподарської сировини і сільськогосподарських товарів з урахуванням специфіки регіонів;

Моніторинг виконання стратегії

Поетапний платі дій і механізм реалізації стратегії розвитку галузі до 2015 р.

- послідовну децентралізацію інвестиційного процесу на основі розвитку різних форм власності;

- розміщення обмежених централізованих капітальних вкладень в державному фінансуванні інвестиційних проектів виробничого призначення відповідно програмам стратегічного розвитку держави;

- забезпечення державного регулювання експорту й імпорту сільськогосподарської сировини та продовольства;

- стимулювання постачань дефіцитних імпортних видів сировини;

- здійснення заходів щодо використання частини коштів, отриманих від сплати імпортних й експортних митних зборів на підтримку сільгоспвиробників і переробних підприємств;

- формування і експлуатація єдиної інформаційної системи в галузях харчової та переробної промисловості, доступної для користувачів будь-якого рівня, зокрема іноземних;

- здійснення заходів щодо організації фінансування прикладних наукових і експериментальних розробок;

- державне управління і контроль за якістю вироблюваної продукції;

- підтримку розвитку малих і середніх підприємств, які є постачальниками та споживачами продукції м'ясопереробної промисловості;

- координацію робіт з підготовки і перепідготовки кадрів для м'ясної і м'ясопереробної промисловості. При цьому перспективи подальших досліджень можуть бути пов'язані з аналізом умов забезпечення ефективності функціонування і розвитку м'ясопереробної промисловості на основі формування відповідної моделі планування з урахуванням ступеня оптимізації розміщення підприємств, інтеграції з виробниками сировини і споживачами готової продукції, модернізації виробництва і реалізації інноваційно-інвестиційиих проектів з використанням матричних методів, а також розробки оптимальної виробничої програми в умовах безлічі установок і процесів переробки сировини.

2. Техніко-економічна характеристика підприємства

2.1 Загальна характеристика ВАТ «Кременчукм`ясо»

Відкрите акціонерне товариство «Кременчукм`ясо» має давню історію. Ще в 1913 році в передмісті Кременчука була побудована беконна фабрика. У наступні роки її реконструювали в м'ясокомбінат, що стабільно працював тривалий час.

Історія ВАТ «Кременчукм`ясо» своїми коріннями йде в початок минулого століття. Перше згадування ставиться до 1913 року. У цей період на території нинішнього підприємства діяла невелика бойня, що належить приватній особі й перебуває в підпорядкуванні міської управи. Після революції інтерес до ковбасної справи не пропав. И в 1925 році на місці колишньої міської бойні була побудована й здана в експлуатацію беконна фабрика, площа якої прирівнювалася до 100 десятин.

Зробивши ставку на досвід і професіоналізм фахівців попереднього колективу, підприємство за короткий час відновило випуск продукції. Потужність комбінату становить 900 т м'ясо-ковбасних виробів на місяць.

14 липня 1998 року після декількох років розладу колектив комбінату продовжив свою виробничу біографію в новому акціонерному товаристві «Кременчукм`ясо» під керівництвом Олега Мейдановича Бабаєва.

Сьогодні ВАТ «Кременчукм`ясо» випускає більше 400 найменувань різних м'ясних виробів, які провадяться винятково з натуральної сировини без харчових добавок і консервантів. На підприємстві діє акредитована в УкрСЕПРО лабораторія, що забезпечує біологічний, хімічний, радіологічний і токсикологічний контроль. 12 червня 2003 року ВАТ «Кременчукм`ясо» одержало міжнародний сертифікат системи менеджменту якості, що регламентується міжнародним стандартом ISO 9001:2000. Велику увагу керівництво приділяє переустаткуванню підприємства сучасними імпортними лініями. Це встаткування придбане за допомогою таких відомих фірм як Матімекс, Шаллер, Інтермік.

Саме завдяки застосуванню найсучаснішого встаткування, постійному пошуку нових технологій і рецептур, забезпечується висока якість виробленої продукції. У м. Кременчуці ВАТ «Кременчукм`ясо» має саму широку, серед виробників, мережа фірмової торгівлі за назвою «М'ясна лавка». Це 20 магазинів і 10 фірмових відділів, у яких можна придбати не тільки фірмові м'ясні й ковбасні вироби, але й всі інші необхідні продукти.

Підприємство постійно бере участь у національних ярмарках і виставках, які проходять на Україні й закордоном. Відповідно до підсумків 2002 року ВАТ «Кременчукм`ясо» стало переможцем Національного рейтингу «Краща торговельна марка України 2002 року».В 2003 році підприємство відзначило своє п'ятиліття створенням нової торговельної марки ФАРРО - символ успіху й удачі. ВАТ «Кременчукм`ясо» - постійний учасник всеукраїнських міжрегіональних виставок, на яких висока якість і витончений смак нашої продукції підтверджується численними нагородами 1999 рік Загальнонаціональний конкурс «Вища проба»- за випуск високоякісної продукції й різноманітний асортименти.

2000 рік. Перший національний дегустаційний конкурс 9-ой національної виставки-ярмарку «Продукти України 2000». Перше місце за кращий продукт - Українську із сиром, Молочну варену в натуральній оболонці, Сервелат варено-копчений, Балик Дарницький сирокопчений, Шинку Альми, Невську сирокопчену, Краківську напівкопчену. Диплом за найкращі смакові якості - Шинка білоцерківська свиняча, міжнародна спеціалізована виставка ПродЕкспо Україна 2000: бронзова медаль - Ковбаса Московська варено-копчена.

2001 рік. Національний рейтинг «Краща торговельна марка України». Золоті медалі за ковбаси Докторську варену в натуральній оболонці, Московську варено-копчену.

2002 рік. Національний рейтинг «Краща торговельна марка України». Медалі одержали Карбонат східний, Браушвейгска сирокопчена, Окіст Слов'янський, Грудинка з печінкою, Балик особливий свинячий, Свинина пікантна, Сосиски дитячі, Ковбаски мисливські, Сервелат варено-копчений, Аматорська, Екстра сиров'ялена, Президентська.

Лауреат конкурсу «Слобожанська весна». Краща м'ясна продукція в номінації «Виробник кращої продукції».

2003 рік. Переможець національного рейтингу «Краща торговельна марка України 2002 року». Золоті медалі за Сосиски Росіяни, Кальміуську варену в натуральній оболонці, Останкінську варену, Шийку Королівську сирокопчену, Окіст Чорний ліс сирокопчений, Балик Гурман, Шинку Ніжну. 18 міжнародний бізнес-форум «Слов'янський базар». Лауреат конкурсу «Краща м'ясна продукція 2003». Номінація «Кращий виробник продукції».

Національний рейтинг «Краща торговельна марка України» - переможець у номінації «Кращий виставочний стенд». Золоті медалі в дегустаційному конкурсі за Балик дарницький, Ностальгію, Ковбаски краківські курячі.

2004 рік. Національний рейтинг «Краща торговельна марка України. 2003 року - диплом Переможця. Золоті медалі на Всеукраїнському дегустаційному конкурсі одержали ковбаса «Докторська» варена в натуральній оболонці вищого сорту, ковбаса «Столична» варена в натуральній оболонці вищого сорту, ковбаса варена «Шинково-рубана» першого сорту, салямі «Кременчуцька» варено-копчена вищого сорту, ковбаса «Московська» сирокопчена вищого сорту, «Бекон фарширований» копчено-варений, балик «Монастирський» сирокопчений вищого сорту. Спеціалізована виставка «Продекспо Україна 2004» м. Донецьк ВАТ «Кременчукм`ясо» одержало Гран - При «Вибір Донбасу» у номінації за якість продукції. 17-а спеціалізована виставка продукції підприємств харчової промисловості «Продукти України». Диплом переможця дегустаційного конкурсу галузевого рейтингу «Кращий виробник року» за високу якість продукції - Бастурма сирокопчена «Кавказька», Ліверна «По домашньому». Зіркою якості нагороджена - ковбаса «Докторська» вищого сорту, сосиски «Шкільні» вищого сорти, ковбаса «Сервелат» вищого сорту, філей «Київський» копчено-варений без оболонки вищого сорту, шейку запечена «Дніпровська шпигована» вищого сорту, сальтисон «Домашній».(Додаток) За підсумками національного проекту «Промисловість і підприємництво України ВАТ «Кременчукм`ясо» нагороджено дипломом у номінації «Лідер промисловості й підприємництва України 2004 року та фіналіст всеукраїнського конкурсу якості продукції (товарів,робіт,послуг) «100 кращих товарів України-2004 р.(Додаток).

2.2 Організаційна структура економічної служби та управління підприємством

Під структурою керування підприємством розуміється сукупність лінійних і функціональних органів керування, а так само система їхніх зв'язків і взаємодії. Формування окремих органів і апарата керування в цілому ґрунтується на наявності визначених функцій, їхньому обсязі, масштабі керованості й особливостях об'єкта керування.

Проектування структури повинне базуватися на стратегічних планах організації. Стратегія визначає структуру, це означає, що структура організації повинна бути такий, щоб могла забезпечити реалізації її стратегії.

Організаційна структура повинна задовольняти наступним вимогам:

1. відповідати функціональному змісту процесу керування підприємством;

2. мати у своєму складі органи для зв'язку з вищестоящими рівнями керування;

3. забезпечувати постійний прогресивний розвиток керованого об'єкта;

4. мати внутрішній потенціал удосконалювання, сприйняття і використання новітніх досягнень науки і практики керування.

Розглянемо організаційну управлінську структуру.

ВАТ «Кременчукм`ясо», дана структура є класичною або функціональною трьохрівневою. Суть даної організаційної структури полягає в тім, що організація поділена на окремі елементи, кожний з яких має свою чітко визначену конкретну задачу і свої обов'язки, тобто відділи побудовані по функціональній ознаці. Дана структура має ряд переваг:

1. стимулювати ділову і професійну спеціалізацію;

2. зменшує дублювання зусиль і споживання матеріальних ресурсів у функціональних областях;

3. поліпшує координацію у функціональних областях.

Однак ця структура має і свої недоліки:

1. відділи можуть бути більше зацікавлені в реалізації цілей і задач своїх підрозділів чим загальних цілей всієї організації, що збільшує виникнення конфліктів між функціональними областями;

2. у великій організації ланцюг команд від керівника до безпосереднього виконавця ставати дуже довгою.

Як ми бачимо, АТ очолює голова правління, що згідно закону України « Про господарчі товариства» вибирається загальними зборами акціонерів і діє від імені АТ. Йому безпосередньо підкоряються технічний директор, завідувач виробництвом, комерційний директор, начальник служби безпеки, головний бухгалтер, начальник ОПВК, начальник ППО, начальник штабу ЦО, нач. відділу кадрів, юрисконсульт, нач. АХО, нач. відділу цінних паперів.

Далі технічному директору підкоряється:

- головний механік який очолює РМЦ чисельністю 28 чоловік (чол.), компресорний цех - 20 чол. і механічні цехи - 15 чол.;

головний енергетик керує электроцехом - 16 чол., КВП - 10 чол. і котельні - 11 чол.;

інженер по ремонті.

У завідувача виробництвом перебуває в підпорядкуванні:

інженер по стандартизації;

технологи цехів, яких очолює головний технолог;

сировинний відділ - 17 чол.;

забійний цех - 50 чол.;

субпродуктовий цех - 15 чол.;

кишковий цех - 10 чол.;

жировий цех - 10 чол.

ЦТФ - 12 чол.;

шкурозасолювальний цех - 5 чол.;

ковбасний цех - 566 чол.;

холодильний цех - 88 чол..

Комерційний директор очолює:

відділ торгівлі і збуту -54 чол.;

відділ постачання - 8 чол.;

транспортний цех - 84 чол.;

їдальню - 20 чол..

Головний бухгалтер керує і контролює роботу бухгалтерії.

Роботу відділів очолює начальник відділу.

Основа діяльності кожного підприємства складає виробничий процес. Відповідно до особливостей виробничого процесу будується і виробнича структура, що складається з цехів. У цехах так само мається апарат керування. Кожен цех очолює начальник цеху, що підкоряється зам. голови правління. В управлінський апарат цеху так само входять технологи, що підкоряються головному технологу і майстра, на яких покладене керування ділянками. Число працівників ділянки не повинне перевищувати 25 чол.. Усі цехи взаємозалежні між собою відповідно до технологічного процесу. Функціональні відділи заводоуправління не мають права самостійно, минаючи зам. голови правління віддавати розпорядження начальнику цеху і цеховому управлінському персоналу.

До складу економічних служб підприємства входять :

- планово-економічний відділ;

- відділ бухгалтерського обліку й контролю;

- відділ постачання;

- відділ зовнішньоекономічних зв'язків;

- відділ капітального будівництва;

- відділ маркетингу.

Планово-економічний відділ. Основною функцією планово-економічного відділу є планування обсягів виробництва й випуску виробів, що виготовляються на даному підприємстві, здійснення контролю за дотриманням у плині року планових показників і їхнє коректування залежно від фінансових можливостей підприємства, ситуації на ринку збуту, попитом на вироблену продукцію. Також у функції планово-економічного відділу входить визначення витрат на виробництво й можливе зниження витрат за рахунок економії коштів і впровадження нових виробничих технологій.

Відділ бухгалтерського обліку й контролю. У функції бухгалтерії входить здійснення обліку фінансово-господарської діяльності підприємства, складання річної й квартальної фінансової звітності, здійснення розрахунків з постачальниками й покупцями продукції, визначення величини балансового прибутку, оподатковування підприємства, збір і аналіз даних оперативного, статистичного й бухгалтерського обліку.

Відділ постачання. У завдання відділу постачання входить забезпечення комбінату сировиною й матеріалами

Відділ зовнішньоекономічних зв'язків. Відділ зовнішньоекономічних зв'язків здійснює зовнішньоекономічні взаємини між ВАТ «Кременчукм`ясо» і його закордонними партнерами в країнах СНД, Європи із приводу поставки сировини й матеріалів, технологічного встаткування, відвантаження готової продукції на експорт, навчання й стажування співробітників за кордоном.

Відділ капітального будівництва. Даний відділ займається питаннями планування й будівництва об'єктів виробничого призначення як безпосередньо комбінатом, так і в співробітництві з іншими підприємствами міста.

Відділ маркетингу. З організацією на комбінаті відділу маркетингу шляхом злиттям відділу збуту й торговельного відділу, цей відділ вирішує питання, пов'язані з реалізацією й відвантаженням готової продукції, проведенням взаємозаліків.

Слід зазначити, що всі відділи економічної служби підприємства тісно взаємодіють як один з одним, так з іншими службами підприємства, оскільки все разом забезпечують нормальну й безперебійну діяльність комбінату. Саме ці відділи вирішують питання, пов'язані з поставкою сировини, матеріалів і встаткування, оплати праці працівників і виробничих видатків, реалізації готової продукції, здійснення фінансової й інвестиційної діяльності.

2.3 Аналіз фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємств можна оцінити з погляду його короткострокової та довгострокової перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями. Ліквідність підприємства - це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів. Найліквіднішою є готівка (або сальдо балансового рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті»). Дебіторська заборгованість - теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчому майбутньому. Найменш ліквідним поточним активом є запаси, бо для перетворення їх на гроші спочатку треба їх продати. Теоретично достатнім значенням для коефіцієнта абсолютної ліквідності є співвідношення 0,2:1. На практиці фактичні середні значення коефіцієнтів ліквідності бувають значно нижчими, але це ще не дає підстави висновувати про неможливість підприємства негайно погасити свої борги, бо малоймовірно, щоб усі кредитори підприємства одночасно пред'явили йому свої боргові вимоги. Показники наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Аналіз показників ліквідності

Управління охороною праці - це підготовка, прийняття та реалізація рішень щодо здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення здоров'я та працездатності людини під час праці. Система управління охороною праці (СУОП) є складовою частиною загальної системи керування підприємством. При автоматизованій системі управління, управління охороною праці є її складовою частиною, або підсистемою. Управління охороною праці передбачає участь в цьому процесі практично всіх служб і підрозділів підприємства. Об'єктом управління є діяльність структурних підрозділів, яка спрямована на створення безпечних і здорових умов праці. Управління охороною праці на підприємстві в цілому здійснює його керівник (власник), а в підрозділах (цехах, відділах, службах) - їх керівники або головні фахівці. Координує всю цю діяльність служба охорони праці. Задачі служби охорони праці та її функції викладені в "Типовому положенні про службу охорони праці", яке затверджено наказом Комітету Держнаглядохоронпраці від 3 серпня 1993 р. №73.

Служба охорони праці створюється на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та видів діяльності для виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.

Для здійснення вищезазначених цілей служба охорони праці повинна вирішувати такі завдання:

а) забезпечувати безпеку виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

б) забезпечувати працюючих засобами індивідуального та колективного захисту;

в) здійснювати професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, вести пропаганду безпечних методів праці;

г) забезпечувати оптимальні режими праці і відпочинку працюючих;

д) вимагати професійного добору виконавців для певних видів робіт.

Служба охорони праці створюється на підприємствах, установах та організаціях із числом працюючих 50 чоловік і більше. В організаціях з меншою кількістю працюючих цю службу може представляти інженер, призначений за сумісництвом. При кількості працюючих на підприємстві 50 чоловік і більше, чисельність служби охорони праці визначається згідно з "Рекомендацією щодо структури та чисельності служби охорони праці", що є доповненням до типового положення про службу охорони праці. Працівники служби охорони праці повинні мати вищу спеціальну освіту з охорони праці, а також практичний досвід у відповідній галузі виробництва. За важливістю діяльності та оплатою праці вони прирівнюються до працівників провідних відділів та служб підприємства або установи. Підпорядковується служба охорони праці безпосередньо керівнику підприємства (власнику).

У системі управління охороною праці підприємства (СУОП), яку здійснює служба охорони праці разом з керівництвом підприємства, основними чинниками є: законодавство України про охорону праці і про працю, міжгалузеві і галузеві нормативні акти про охорону праці і "Положення про службу охорони праці".