Оцінка вартості майна підприємства

Підсумок баланса

а) на початок року (в нашому випадку 2008 рік) - 4277,4 тис. грн..

б) на кінець року ( в нашому випадку 2009 рік) - 4388,3 тис. грн..

2. Коефіцієнт зносу основних засобів визначається за формою 1 (Баланс)

- знос/ балансова вартість основних засобів за первісною вартістю. Збільшення коефіцієнта зносу є ознакою погіршення стану матеріально - технічної бази підприємства . Проте цей коефіцієнт не відображає фактичного зносу основних засобів у наслідок ряду причин.

Розрахуємо коефіцієнт зносу для нашого підприємства:

Кзн = -822,6/4169,1 = -0,197

3. Коефіцієнт відновлення визначається за формою 5 "Примітки до річної фінансової звітності"

- балансова вартість основних засобів, що надійшли за період звіту/ балансова вартість основних засобів на кінець періоду. Цей коефіцієнт показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів складають нові основні засоби.

Розрахуємо коефіцієнт відновлення для нашого підприємства:

Квід = 2206/4169,1 = 0,529

4. Коефіцієнт вибуття визначається за формою 5 "Примітки до річної фінансової звітності"

- балансова вартість основних засобів, що вибули за цей період/ балансова вартість основних засобів на початок періоду. Цей коефіцієнт показує, що частина основних засобів, із якими підприємство розпочинало діяльність у звітному періоді, вибула в результаті зносу та з інших причин.

Розрахуємо коефіцієнт вибуття для нашого підприємства:

Квиб = 2480/4274,5 = 0,580

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОЦІНКИ ВАРТОСІ МАЙНА ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Ринковий підхід до оцінки вартості майна підприємств

Так ринковий підхід, або як ще його називають «порівняльний», базується на пошуку підприємств, аналогічних аналізованому, котрі були недавно продані, тобто ринкова ціна яких відома та їх порівнянні. При визначенні ступеня порівнянності підприємств найбільш важливими є фактори, що найбільшою мірою визначають їхню ринкову ціну: фінансова стійкість, доходи підприємств, ціна активів, обсяг продажів, структура капіталу, і т.ін. Часто вибирають кілька підприємств, діяльність яких аналогічна даному підприємству.

Даний підхід містить у собі такі методи:

метод ринку капіталів, що базується на цінах, реально виплачених за акції подібних компаній на фондових ринках;

метод угод, заснований на цінах придбання аналогічних підприємств.

метод галузевих співвідношень, заснований на спеціальних формулах і цінових показниках, використовуваних в окремих галузях виробництва.

Так метод ринку капіталів заснований на ринкових цінах акцій підприємств, подібних з оцінюваним підприємством. Він діє за принципом заміщення, інвестор може інвестувати засоби або в подібну компанію, або в оцінювану. Тому дані про порівняні підприємства при використанні відповідних коректувань можуть послужити орієнтирами для визначення вартості оцінюваного підприємства. Перевага даного методу полягає у використанні фактичної інформації, а не прогнозних даних. Для реалізації цього методу необхідна достовірна і детальна фінансова і ринкова інформація з групи порівнянних підприємств. Так даний метод включає такі етапи:

Вибір підприємств-аналогів.

Фінансовий аналіз і зіставлення.

Вибір і обчислення оцінних коефіцієнтів.

Застосування коефіцієнтів до оцінюваного підприємства.

Внесення виправлень до підсумкової вартості підприємства.

Дуже важлива складова частина оцінки - аналіз фінансового стану підприємства. Система аналітичних показників і критеріїв порівняння, використовуваних при аналізі фінансового стану підприємства, так само як і методологія оцінки вартості підприємства в цілому, залежить від цілей і функцій оцінки. Так, при оцінці з метою оподатковування найбільш важливими аналітичними показниками є структура майна підприємства і рентабельність активів і продукції, при купівлі-продажі - платоспроможність підприємства, ліквідність активів, динаміка рентабельності, при реорганізації підприємства - ділова активність, структура капіталу. У ході проведення оцінки система аналізованих фінансових характеристик і послідовність процедур аналізу коректуються відповідно до мети і функцій оцінки. Аналітичні процедури вивчення рівня і динаміки показників фінансового положення підприємства при різних цілях і методах однакові. Це дозволяє використовувати типову схему фінансового аналізу з метою спрощення його організації і проведення. Вартість підприємства з метою його реорганізації чи купівлі-продажу ґрунтується переважно на прогнозних оцінках, тоді як для цілей оподатковування використовуються в основному дані про поточну діяльності підприємства. При аналізі прогнозних оцінок варто брати до уваги не тільки рівень фінансових показників на дату оцінки, але і їхню динаміку за визначений період, що передує даті оцінки.

Метод угод - заснований на аналізі цін придбання контрольних пакетів акцій порівняних підприємств чи аналізі цін придбання підприємств цілком.

Вибір порівнянних підприємств здійснюється, як і в методі ринку капіталу, виходячи з подібних підприємств по галузі, продукції, життєвому циклу, географії, розмірам, стратегії діяльності, фінансовим характеристикам та ін. Фінансовий аналіз і зіставлення показників здійснюються так само, як і при використанні методу ринку капіталів. Фінансовий аналіз необхідний для визначення порівнянного підприємства і прийнятного оцінюючого коефіцієнта. Вибір і обчислення оцінних коефіцієнтів через недолік даних про угоди обмежуються. Звичайно використовуються коефіцієнти Ціна/Чистий прибуток чи Ціна/Балансова вартість. Головна відмінність методу угод від методу ринку капіталів полягає в тім, що перший визначає рівень вартості контрольного пакета акцій, що дозволяє цілком керувати підприємством, тоді як другий визначає вартість підприємства на рівні неконтрольного пакета.

Метод галузевих співвідношень використовується для орієнтованих оцінок вартості підприємств. Досвід західних оцінних фірм свідчить:

машинобудівні підприємства - 1,5-2,5 від суми, чистий дохід+запаси.

рекламні агентства і бухгалтерські фірми продаються відповідно за 0,7 і 0,5 від річного виторгу;

ресторани і туристичні агентства - відповідно 0,25-0,5 і 0,04-0,1 від валової виручки;

страхові агентства - 1,0-2,0 від річних зборів;

підприємства роздрібної торгівлі - 0,75-1,5 від суми чистий доход + устаткування + запаси.

3.2 Вартість майна підприємства та вибір методів його оцінки

Одним із протиріч, характерних для української економіки на сьогодняшній день є необхідність об'єктивної оцінки вартості підприємства методами, що відповідають ринковій економіці, але з іншого боку постає відсутність необхідних умов для застосування цих методів на практиці. Крім того, відмітною рисою української економіки сьогодні є нестабільність. Ризики, з якими зіштовхуються вітчизняні підприємці, набагато перевищують середні величини, характерні для країн з розвитими ринковими відносинами. Також положення погіршують інфляційні процеси, що приводять до того, що та незначна інформація, яку можна одержати для оцінки підприємствавідбивається невірно. Інфляційні процеси мають таку дію на положення підприємства:

Зменшують вартість товарно-матеріальних витрат і витрат на амортизацію, що викликає, з одного боку, завищення прибутку, а з іншого боку - невиправдане заниження собівартості реалізованої продукції.

Приводять до домінування короткострокових інтересів підприємства, росту фонду споживання і зменшенню фонду нагромадження, т.к. підприємство прагне зберегти реальний рівень оплати праці, а це веде до "проїдання" оборотних коштів.

Занижують вартість майна підприємства.

Нагромадження грошей підприємствами для капітальних вкладень у результаті їх "ерозії" стає неможливим.

Заниження собівартості спричиняє неповне відшкодування реальної суми поточних витрат і виторгу підприємства

Відсотки за кредит в умовах інфляції ростуть, і одночасно посилюються умови його одержання.

Завищення фінансових результатів при заниженій вартості активів породжує необґрунтоване завищення показників рентабельності.

Так підбір підходу і методу оцінки вартості підприємства визначається метою і функцією оцінки, а також особливостями даного підприємства. Тому якщо оцінка здійснюється для оподатковування чи страхування, краще вибрати майновий підхід, заснований на оцінці вартості майна підприємства, а якщо для продажу - один з методів, заснованих на оцінці прибутковості підприємства, або методи, засновані на порівняльному підході. Також вибір методу оцінки підприємства залежить і від масштабів підприємства. Вибір методу також залежить і від функції оцінки, тобто від того, як ця оцінка буде використана: або для встановлення розміру часткою в товаристві з обмеженою відповідальністю, або для виконання судового рішення при ліквідації підприємства, або для обґрунтування застави, установлення вартості об'єкта приватизації і т.ін. Однак це не означає, що для оцінки вартості підприємства треба застосовувати лише один з обраних методів. Інші методи повинні використовуватися для підтвердження результатів, отриманих обраним методом. Метод оцінки скорегованої чистої балансової вартості найбільш придатний для визначення нижньої межі ціни діючого підприємства. У якості мінімальної границі ціни підприємства, що у доступному для огляду майбутньому найбільше ймовірно стане банкрутом, доцільно використовувати метод ліквідаційної вартості. В даний час корисним є проведення порівняльного аналізу ринкового положення різних підприємств. Основні елементи цього аналізу - дослідження ринків збуту і фінансового стану підприємства. Вартість чистих активів, особливо скорегована, досить багато говорить про прибутковість підприємства і є головним критерієм оцінки. Тому найбільш перспективними для оцінки вартості підприємства є методи, що базуються на чистих доходах.

За статистикою на українському ринку нерухомості дуже широкий розкид вартості нежилої нерухомості: від 25 до 500 дол. за 1 кв.м. Але більшість об'єктів нерухомості все-таки продається з ціною в діапазоні 50-70 дол. за 1 кв.м. Так на думку фахівців, ця величина відбиває ринкову вартість об'єктів. Крім того, нерухомість продається не нова і якщо навіть не враховувати моральний і функціональний знос, то фізичний знос присутній завжди. При чому витрати по утриманню й експлуатації нерухомості іноді стають порівнянні з її вартістю.

З іншої точки зору для того щоб оцінювати і порівнювати продані об'єкти, потрібно порівняти умови продажу хоча б по кількох факторах:

кількість покупців;

за які гроші продавався об'єкт (дійсні чи гроші замінники).

Зрозуміло, що такі умови можуть істотно вплинути на ціну підприємства, хоча експертна оцінка по процедурі її установлення врахувати ці фактори може тільки при використанні одного методу - аналогових продажів. Виходячи з усього вищесказаного можна зробити висновок: при оцінці вартості приватизованих об'єктів необхідно використовувати комплексний підхід, який базується на одночасному використанні трьох підходів до оцінки діючого підприємства - майнового, дохідного і порівняльного. Для визначення ціни рівноваги, при наявності відповідної інформаційної бази, оптимальним є метод ринкових продажів. Для оцінки вартості підприємств що можуть бути закриті, з боку пропозиції доцільно використовувати залишкову вартість. Для оцінки підприємств з боку попиту найбільшою мірою підходить метод капіталізації чистого доходу і метод дисконтування очікуваних чистих доходів.

ВИСНОВОК

У нашій країні проблема оцінки підприємств як об'єкта купівлі продажу виникла разом з початком процесу приватизації, у грудні 1990 року коли з'явилося тимчасове методичне положення по оцінці вартості майна підприємств і організацій, що підлягають викупу, продажу.

Головна мета господарюючого суб'єкта в сучасних умовах - одержання максимального прибутку, що неможливо без ефективного керування капіталом. Пошуки резервів для збільшення прибутковості підприємства становлять основне завдання керівника.

Відомо, що від ефективності керування фінансовими ресурсами й підприємством цілком і повністю залежить результат діяльності підприємства в цілому. Якщо справи на підприємстві йдуть самопливом, а стиль керування в нових ринкових умовах не міняється, то боротьба за виживання стає безперервною.

У першому розділі даної роботи була показана теоретична оцінка вартості майна тобто його фінансових ресурсів. Основним джерелом фінансових ресурсів діючих підприємств виступає виторг від реалізації продукції, послуг, робіт. У процесі перерозподілу виторгу окремі її частини приймають форму доходів і нагромаджень.

У главі другий, було досліджено діюче підприємство і його фінансове становище. У ході роботи було встановлено реальне положення справ на підприємстві; виявлені зміни у фінансовому стані й фактори, що викликали ці зміни.

У третьому розділі були описані основні напрямки поліпшення фінансового стану підприємства.

Дослідження показали, що діяльність підприємства фінансується в основному за рахунок власних коштів. Потрібно сказати, що на підприємстві спостерігається недотепне керування капіталом. У наявності також тенденція до зниження фінансової стабільності фірми. Тому для стабілізації фінансового стану підприємства пропонується провести наступні заходи:

- необхідно в першу чергу змінити відношення до керування,

- освоювати нові методи й техніку керування,

- удосконалити структуру керування,

- навчати персонал,

- удосконалювати кадрову політику,

- продумувати й ретельно планувати політику ціноутворення,

- вишукувати резерви по зниженню витрат,

- активно займатися плануванням і прогнозуванням керування фінансів підприємства.

Як уже говорилося вище, підприємства є основними ланками господарювання й формують основу економічного потенціалу держави.

Чим прибутковіше фірма, чим стабільніше її дохід, тим більшим стає її внесок у соціальну сферу держави, у її економічний потенціал, нарешті, тим краще живуть люди, що працюють на такім підприємстві.

ЛІТЕРАТУРА

1 Абрютина М.С., Грачёв А.В. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учебно-практическое пособие. - 2-е изд., испр., - М.: Издательство “Дело и Сервис”, 2000

2 Баканов М. И. Шеремет А. Д. Теория экономического анализа. - М.: Финансы и статистика, 1994.

3 Анализ финансового состояния предприятия/ А.И. Ковалев, В.П. Привалов.-5-е изд., перераб. и доп. - М: Центр экономики и маркетинга, 2001,256 с.

4 Бланк И.А. Управление формированием капитала. - К.: «Ника - центр», 2000. - 512 с.

5 Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: «Навчально - практичний посібник»/ За ред.. С.Ф. Голова. - Дніпропетровськ, ТОВ «Баланс - клуб», 2000. - 768 с.

6 Ковалёв А.Н. Анализ финансового состояния предприятия - М.: Центр, 2001 - 256 с.

7 Шеремет А.Д. Методика финансового анализа - М.: ИНФА, 2000. - 208с.

8 Бандурка А.М. Финансово-экономический анализ. - Харьков., 1999

9 Балабанов И.Т. Финансовый анализ и планирование хозяйственного субъекта - М.: Финансы и статистика, 2001. - 208 с.

10 Білик М. Державні підприємства як об'єкт фінансового управління в умовах переходу до ринкової економіки // Український журнал "Економіст" - 1999. №1.

11 Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности - М.: Финансы и статистика, 1996.

Додаток 1

БАЛАНС

Размещено на Allbest.ru