Основи організації оборотного капіталу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

I. Теоретичні основи організації оборотного капіталу

1.1 Суть, склад і структура оборотного капіталу

1.2 Класифікація і принципи організації оборотного капіталу

ІІ. Аналіз фінансово-економічних показників підприємства «ФЕОДОСІЯ»

III. Показники стану і використання оборотного капіталу

3.1 Показники використання оборотних коштів і шляхи прискорення їх оборотності

3.2 Ефективність використання оборотного капіталу підприємства

Висновoк

оборотний капітал кошти підприємство



Вступ

Актуальність теми. Останнім часом в умовах становлення ринкових відносин в незалежній Україні загальний фінансовий стан та інвестиційна діяльність як приватизованих, так і державних підприємств значно погіршилися. Лише за минуле десятиріччя обсяг матеріальних запасів на вітчизняних промислових підприємствах зменшився більше, ніж на 1/3, грошових коштів та відвантаженої продукції - на 6 і 11% відповідно, величина дебіторської заборгованості зросла більше, ніж в 1,5 рази. 
Зростання обсягів дебіторської заборгованості нібито свідчить про поліпшення збуту продукції, прискорення обертання оборотних активів, але це відбувається на фоні скорочення матеріальних запасів, тобто на фоні зменшення обсягів виробництва продукції. Скорочення залишків коштів свідчить не стільки про високий рівень управління грошовими потоками, скільки про гострий дефіцит цих коштів, зумовлений інфляцією, кризою неплатежів, недосконалою податковою політикою.

Наведені дані говорять про те, що українські підприємства опинилися в скрутній фінансовій ситуації через загальноекономічну кризу, дефіцит фінансових ресурсів, низьку купівельну спроможність суб'єктів господарювання та інші фактори.

Вагомим резервом в напрямку покращення діяльності підприємств є підвищення ефективності використання їх оборотного капіталу, який займає значну питому вагу в структурі активів підприємств. Важлива роль у реалізації поставлених завдань належить економічному аналізу як одній із функцій управління.

Мета і завдання дослідження. Мета курсової роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні та розробці методичних засад і практичних рекомендацій щодо формування та розвитку ефективної системи управління оборотним капіталом на підприємствах України.

Об'єктом дослідження виступають процеси забезпечення ефективної діяльності підприємств у сучасних умовах господарювання.

Предметом дослідження є наукові підходи, методи та системно-адаптивний прикладний інструментарій управління оборотним капіталом підприємств.



1. Теоретичні основи організації оборотних коштів

1.1 Сутність, склад і структура оборотних коштів

Діяльність суб'єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і самої праці.

Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їхнього відтворення.

На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (паливо).[10]

Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого -- як втілення затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що обертаються». Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.

По-перше, оборотні кошти -- це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції. [20]

По-друге, оборотні кошти -- це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну «оборотний капітал». Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять -- оборотні кошти та оборотний капітал.

У зарубіжній економічній літературі окремі автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов'язань. У такий спосіб дається визначення власного оборотного капіталу.

Узагалі поняття «капітал» виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії «грошовий капітал» розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці. [20]

Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.

У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу.

Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою:



Г--Т...В...Т'--Г',

де Г -- кошти, що авансуються; Т -- предмети праці (товар); В -- виробництво; Т' -- готова продукція (товар); Г' -- кошти, отримані від реалізації створеної продукції.

Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г' = Г + ДГ, тобто коли відбудеться приріст грошей порівняно з авансованою сумою. Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.[13]

Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тім числі фінансових).

У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу.

До виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу -- це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.

Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) -- це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку,

Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу. При цьому підприємство заінтересоване у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків.

Склад оборотних коштів -- це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів -- це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них. Наприклад, у металургійній промисловості в оборотних коштах враховується змінне Обладнання, а у добувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничопідготовчі роботи.

Структура оборотних коштів -- це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих послуг), проведення розрахунків.[10]

Якщо розглядати структуру оборотних коштів в окремих галузях промисловості, то слід зазначити, що у вугільній промисловості, як уже було сказано, значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витратами, що передують видобутку корисних копалин (планування майбутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші).

У легкій і харчовій промисловості характерною особливістю є значна матеріаломісткість продукції. Отже, високою є питома вага оборотних коштів у запасах сировини й основних матеріалів.

Машинобудування та металообробка відрізняються значною трудомісткістю, складністю виробничих процесів, значною тривалістю виготовлення продукції. У цій галузі висока питома вага оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво.

У нафтохімічній промисловості високою є частка оборотних коштів, вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси в цій галузі нетривалі і значна частина виготовленого продукту перебуває на шляху до споживача.

Підвищення частки дебіторської заборгованості нібито свідчить про поліпшення збуту продукції, прискорення обертання оборотного капіталу. Але це відбувається на фоні скорочення матеріальних запасів, тобто на фоні скорочення обсягу виробництва.

Зменшення залишків коштів свідчить не стільки про високий рівень управління грошовими потоками на підприємствах, скільки про гострий дефіцит цих коштів, зумовлений інфляцією, кризою неплатежів, недосконалою податковою політикою. [5]

1.2 Класифікація і принципи організації оборотних коштів

Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:

1) залежно від участі їх у кругообігу коштів;

2) за методами планування, принципами організації та регулювання;

3) за джерелами формування.

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.

Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер -- сфери виробництва і сфери обігу. Що більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, то ефективніше використовується оборотний капітал.[16]

Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані й ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Установлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.

До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.

Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.[11]

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

1) власні та прирівняні до власних;

2) залучені;

3) інші.

Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби та розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їхнього обертання.[7]



2. Аналіз фінансово-економічних показників діяльності підприємства "Феодосія"

Завдання

Студенту Чикаловському І. М Групи 205-ФК

1. Варіант № 22

2. Річна виробнича програма 36000

3. Трудомісткість робіт:

3.1 складальні роботи:

І розряд 1,1 н-год.

ІІІ розряд 1,9 н-год.

V розряд 2,6 н-год.

3.2 налагоджувально-регулювальні роботи:

V розряд 0,5 н-год.

4. Середня площа одного робочого місця, кв. м. 4,8

5. Вартість одного кв. м будівлі, грн. 2000

6. Середня вартість обладнання на робочому місці складальника і монтажника тис. грн. 45,5

7. Середня вартість апаратури на робочому місці налагоджувальника, тис. грн. 45,5

8. Вартість основних матеріалів на один виріб, грн./шт. 78

9. Вартість купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів на один виріб, грн./шт. 91

10. Середній коефіцієнт виконання норм робітниками відрядниками 1,15

11. Кількість вихідних і святкових днів в році, дн. 108

12. Режим роботи підприємства, зміни 1

13. Цілоденні невиходи на роботу через:

а) відпустки 27 дн.

б) хвороби 4,1 дн.

в) виконання державних обов'язків 1,2 дн.

Завдання видав _________________________

/ підпис викладача /_____________

1. Трудомісткість річної виробничої програми фірми за видами і розрядами робіт визначають на основі заданого варіанта трудомісткості виробу і обсягу річної програми. Результати обчислень заносять у табл. 1

Таблиця 1 Трудомісткість річної виробничої програми

№ п/п	Вид і розряд робіт	Трудомісткість виробу, нормо-годин	Річна прогр., шт.	Трудомісткість програми за видами і розрядами робіт, н- год.
1	Складальні роботи - всього в тому числі за розрядами:	5,6	42000	201600
	1 розряд	1,1		39600
	3 розряд	1,9		68400
	5 розряд	2,6		93600
2	Налагоджувальні і регулювальні роботи - всього:	0,5		18000
	5 розряд	0,5
				18000
3	Разом по усіх видах робіт	6,1	42000	219600

2. Розрахунок необхідної кількості робочих місць

Кількість робочих місць розраховують за формулою:

Кі=Ті х N / Фд. х Кв.н. , де

Кі - розрахункова кількість робочих місць і -го виду робіт;

Ті - трудомісткість одиниці продукції і -го виду робіт, нормо-год.,

N - річний обсяг випуску приладів, тис. шт.;

Фд. - дійсний річний фонд використання обладнання, год.;

Кв.н.- коефіцієнт виконання норм.

К1=

К2=1,9*16,03=17,5

К3=2,6*16,03=42

К4=0,5*16,03=8

Дійсний річний фонд часу використання обладнання розраховують за формулою:

Фд= ( Фк- В- С) х Nзм х Тзм х Квтрат , де

Фк - число календарних днів у періоді; В, Св. - число вихідних і святкових днів у періоді; Nзм - кількість змін роботи одиниці устаткування; Т зм - тривалість зміни, год.;

К втрат - коефіцієнт втрат робочого часу через простої, непродуктивні витрати робочого часу, ремонти, скорочення тривалості зміни в передсвяткові дні та ін.

Фд=(365-108)*1*8*0,95=1953,2

Коефіцієнт втрат робочого часу через простої, ремонти приймають в межах 5% від номінального річного фонду робочого часу.

Обчислюємо номінальний річний фонд часу роботи обладнання :

Ф н. =(365 - В - Св.) х Т зм. х Nзм. ;

Ф н. = (365- 108 х 8 х 1 = 2056 год. / рік

Дійсний річний фонд часу роботи обладнання , якщо коефіцієнт втрат робочого часу через простої у ремонті 5 % становитиме:

2056 * ( 1- 0,05) = 1953,2 год. /рік

Кількість робочих місць визначають за видами робіт і відображають в табл.2. 

Таблиця 2 Розрахунок необхідної кількості робочих місць

№ п/п	Показники	Позначення	Види робіт за розрядами	Всього
			Складальні	Налагодження і регулювання
			1	3	5	6
1	Нормативна трудомісткість, нормо - години	Тн	1,1	1,9	2,6	0,5	6,1
2	Дійсний річний фонд робочого часу, години	Фд	1953,2
3	Прийнята кількість робочих місць	Спр	18	18	42	8	86

3. Визначення чисельності промислово - виробничого персоналу

3.1 Визначення чисельності основних робітників

Чисельність основних робітників розраховують за трудомісткістю виробничої програми. Кількість основних робітників-відрядників розраховують, виходячи із трудомісткості річної програми за видами і розрядами робіт:

де:

- чисельність робітників-відрядників і-того розряду, чол.

- трудомісткість робіт і-того розряду, нормо-год.

- річна виробнича програма, шт.

- дійсний фонд робочого часу одного робітника, год.

- коефіцієнт виконання норм.

Таблиця 3.1 Бюджет робочого часу одного працівника на 2010 рік

№ п/п	Показник	Нормальні умови праці
1	Календарний фонд часу, днів.	365
2	Вихідні і святкові, днів.	108
3	Номінальний фонд часу, днів.	257
4	Цілоденні невиходи на роботу - всього, днів, втому числі:	32,3
	- чергові і додаткові відпустки	27
	- невиходи в зв'язку з хворобою	4,1
	- невиходи по виконанню державних обов'язків	1,2
5	Явочний фонд робочого часу, днів.	224,7
6	Номінальна тривалість робочої зміни, год.	8,0
7	Дійсний фонд робочого часу робітника, год./рік	1797,6

Розрахуємо чисельність відрядників (основних робітників) за професіями та розрядами користуючись даними табл. 3.1 і вихідними даними:

Чскл.І = 39600/1797,6*1,15 = 19 чол.

Чскл.ІІІ = 68400/1797,6*1,15 = 33 чол.

Чскл.V = 93600/1797,6*1,15 =45 чол.

Ч монт. V = 18000/1797,6*1,15 = 9 чол.

3.2 Розрахунок чисельності допоміжних робітників

Чисельність допоміжних робітників обчислимо за нормами обслуговування.

При розрахунку необхідно брати такі норми обслуговування для одного допоміжного робітника складального цеху приладобудівного підприємства: контролер якості - 20 робочих місць усіх видів робіт, слюсар з ремонту обладнання - 50 робочих місць, електрик з ремонту електроустаткування - 50 робочих місць, транспортний робітник - 70 робочих місць.

Кваліфікацію допоміжних робітників визначають за тарифно-кваліфікаційними довідниками. Розряд робітників-контролерів повинен перевищувати на один розряд робітників, яких вони обслуговують. Вказані нормативи можна коригувати за даними підприємств, на яких працюють слухачі заочної або проходять практику студенти (слухачі) денної форми навчання.

Розрахуємо чисельність допоміжних робітників:

Чк.я. = 86/20 = 4 чол. (2р. - 2чол.; 4р. - 1чол.; 6р. - 1чол.)

Чс.р. = 86/50 = 2 чол. (3р. - 1 чол.; 5р. - 1чол.)

Чел. = 86/50 = 2чол. (1р. - 1 чол.; 3 р. - 1 чол.)

Чвод.. = 86/70 = 1 чол. (1 р. - 1 чол.)

Результати розрахунків з визначення необхідної кількості робітників заносимо у табл. 3.2.

Таблиця 3.2 Зведена відомість складу робітників цеху

№ п/п	Професія	Чисельність робітників, чол.
		Всього	В тому числі по розрядах
			І	II	ІІІ	IV	V	VI
1	Складальник	97	34		55		63
2	Монтажник	9
Разом основних робітників відрядників	106	19		33		54
3	Контролер якості	4		2		1		1
4	Електрик	2	1		1
5	Водій	1	1
6	Слюсар-ремонтник	2			1		1
Разом допоміжних робітників (погодинників)	9	2	2	2	2	1	1
Всього робітників цеху	115	21	2	35	1	55	1

3.3 Розрахунок чисельності керівників, спеціалістів і службовців

Розрахунок чисельності керівників, спеціалістів і службовців базується на типових схемах керування цехами, на основі яких розробляють штатний розпис, який і встановлює їх чисельність на розрахунковий період.

Орієнтовна чисельність керівників для цехів приладобудівних підприємств становить 3-6 % від загальної кількості робітників, спеціалістів - 1-2%, службовців - 1-3%. Чисельність працівників зайнятих технічним обслуговуванням управління виробництвом (МОП) - (прибиральниці, гардеробники) визначають на основі укрупнених норм обслуговування. Наприклад, чисельність прибиральників визначають за кількістю квадратних метрів виробничої площі, яку вони прибирають, гардеробників - за кількістю обслуговуваних працівників.

Для визначення чисельності МОП можна користуватися такими нормами обслуговування: на одного прибиральника - 200-300 м2 площі (залежно від типу підлоги), а на одного гардеробника - 300-400 працівників цеху.

Загальну чисельність керівників беремо на рівні 4%, спеціалістів - 1%, службовців - 2% від загальної кількості робітників:

Чкер. = 115*0,04 = 5 чол.

Чспец. = 115*0,01 = 1 чол.

Чслужб. = 115*0,02 =2 чол.

Визначимо чисельність прибиральниць, якщо норма обслуговування
- 300 м2:

Чприб.. = 86*4,8/300 = 1 чол.

Для розрахунку числа гардеробників беремо норму обслуговування 300 чол.:

Чгард. = (115+5+1+2+1)/300 = 1 чол.

Розрахунки чисельності працівників зазначених вище категорій заносимо у табл. 3.3.

Таблиця 3.3 Штатний розпис адміністративно-управлінського персоналу

Посада	Чисельність, чол.	Посадова ставка*, грн. /місяць	Сума, грн./рік
Інженерно-технічні працівники, в т.ч.:
Керівники, в т. ч.:	5		142632
1 . Начальник цеху	1	47	764
2. Заст. нач. цеху	1	42	94
3. Старший майстер	1	2837	34044
4. Майстер дільниці	2	233	55920
Спеціалісти, в т. ч.:	1	-	32832
1 . Інженер конструктор	1	2736	32832
Службовці, в т. ч.:	2	-	35262
1. Комірник	1	1520	18240
2. Обліковець	1	1418	17022
МОП, в т. ч.:	2	-	22736
1. Прибиральники	1	973	11672
2. Гардеробники	1	922	11064
РАЗОМ	10	-	233462

4. Розрахунок фонду оплати праці пвп

Розрахунок заробітної плати включає в себе обчислення фонду оплати праці і середньої зарплати окремо за категоріями працівників підприємства.

До складу фонду оплати праці входять фонди тарифної заробітної плати погодинників і відрядників та доплати за преміальними системами, які в сумі складають фонд основної заробітної плати, а також додаткова заробітна плата, яка включає доплати за: роботу в нічний час, керівництво бригадою, навчання учнів, скорочений робочий день (підлітків і матерів годувальниць), чергові та додаткові (на навчання та декретні) відпустки і виконання державних обов'язків. Крім того до фонду оплати праці включають доплати за роботу в понадурочний час, святкові та вихідні дні, за особливі умови роботи, оплату простоїв та випуск бракованої продукції не з вини робітника, виплати пов'язані з індексацією заробітної плати, надбавки і доплати, не передбачені законодавством і понад розміри, встановлені чинним законодавством, одноразові заохочення, винагороди за підсумками роботи року.

Річний тарифний фонд оплати праці робітників-відрядників - З тар. від. визначають за нормативною трудомісткістю річної виробничої програми:

де

Ті - трудомісткість і-того виду робіт, год.; N - річна виробнича програма; Тст. і - годинна тарифна ставка і-того розряду (табл.. 4.1).

Фонд тарифної оплати праці робітників-погодинників - Зтар.погод. розраховують на основі дійсного фонду робочого часу середньоспискового робітника і його годинної тарифної ставки:

, де

Фд. - дійсний фонд часу роботи одного робітника погодинника.

Таблиця 4.1 Годинні тарифні ставки робітників приладобудівних підприємств при п'ятиденному робочому тижні*

Умови праці	Категорії робітників	Годинні тарифні ставки, грн./год.
		І	II	III	IV	V	VI	VII	VII
Тарифний коефіцієнт	1,0	1,09	1,2	1,35	1,53	1,8	1,9	2,0
Нормальні	Погодинники	4,2	4,58	5,04	5,67	6,43	7,56	7,98	8,4
	Відрядники	4,69	5,11	5,63	6,33	7,18	8,44	8,91	9,38

Фонд тарифної заробітної плати робітників-відрядників становитиме:

З тар.від. = (39600*4,69)+(68400*5,63)+(93600*7,18)+(18000*7,18)
= 1372,104 тис.грн.

Фонд тарифної заробітної плати допоміжних робітників становитиме:

Зтар.погод. = 1797,6*(4,58*2+5,67+7,56+4,2+5,04+5,04+6,43+4,,2)
= 85026,48 тис.грн.

Для спрощення розрахунків в роботі фонд додаткової оплати праці визначають укрупнено - в середньому 10% від фонду основної заробітної плати. Фонд заробітної плати керівників, спеціалістів та службовців на розрахунковий період встановлюють за штатним розписом і посадовими ставками. Доплати по преміальних системах основним робітникам планують в розмірі 15%, а допоміжним робітникам 12% від фонду тарифної заробітної плати. Премії для адміністративно-управлінського персоналу планують у розрахунку 25% для керівників. 20% - для спеціалістів, 15% - для обліковців і 10% - для МОП від їх ставок. Нарахування на заробітну плату визначають у розмірі 37,29% від фонду оплати праці. Розрахунок річного фонду оплати праці подати у вигляді табл. 4.2

Таблиця 4.2 Розрахунок річного фонду оплати праці

№ п/п	Група	Кількість працюючих, чол.	Фонд тарифної зарплати, тис. грн.	Преміальні доплати, тис. грн.	Фонд основної зарплати тис. грн.	Додаткова зарплата, тис. грн.	Фонд оплати праці тис. грн.	Середньомісячна зарплата працюючого, грн. /чол.
1	Основні робітники	106	1372,104	250,816	1577,92	157,792	1735,712	1365
2	Допоміжні робітники	9	85,026	10,203	95,229	9,523	104,752	970
3	Керівники	5	142,632	35,658	178,29	17,829	196,119	3267
4	Спеціалісти	1	32,832	6,566	39,389	3,94	43,338	3612
5	Службовці	2	35,262	5,289	40,551	4,055	44,606	1859
6	МОП	2	22,736	2,274	25,01	2,501	27,511	1146
7	Нарахування на заробітну плату	37,29%					802,495
	Разом	125	1723,224	265,806	1989,03	198,903	2954,533	1970

5. Розрахунок річної суми амортизаційних відрахувань

5.1 Розрахунок вартості основних фондів

Після розрахунків чисельності працюючих і їх оплати праці здійснюють розрахунок амортизаційних відрахувань за групами основних фондів (будівлі, споруди, обладнання, виробничий інвентар, апаратура, пристрої тощо) згідно податкового законодавства.

Вартість будівлі цеху визначають на основі розрахунку площі необхідних приміщень. У таблиці вихідних даних подано: площу одного робочого місця, вартість 1 м2 будівлі. Площу цеху розраховують по зовнішньому периметру з врахуванням площі допоміжних приміщень.

Вартість обладнання обчислюють на основі кількості робочих місць по складанню і монтажу та середньої вартості обладнання одного робочого місця. Аналогічно визначають вартість апаратури і приладів для оснащення робочих місць по налагодженню і регулюванню блоків апаратури, що випускають.

Вартість інструменту і пристроїв беруть укрупнено в розмірі - 10-15% від вартості обладнання і апаратури (60% цієї суми становить інструмент, який належить до основних фондів, а інші 40% умовно відносять до оборотних фондів, як малоцінні і швидкозношувані предмети, вартість яких включають у кошторис витрат по утриманню і експлуатації обладнання за статтею "Зношення інструменту"),

Вартість виробничого інвентаря визначається сумарно у розмірі 1,0-1,5% вартості обладнання і апаратури, а господарський інвентар - 2500 грн. на одного допоміжного робітника і 5200 гри. на одного керівника, спеціаліста і службовця.

S буд. = 86*4,8*2000 =825,600 тис. грн.,

Вартість обладнання становитиме:

S обл. та апарат. = 86*45,5 =3913 тис. грн.,

Вартість інструментів і пристроїв (10% від вартості обладнання і апаратури) становитиме:

S інст. = 3913*0,1 =391,3 тис. грн.

Вартість виробничого інвентаря становить (1,5% від вартості апаратури і обладнання):

S інв.вир. = 3913*0,015 = 58,695 тис. грн.,

Визначимо вартість господарського інвентаря:

S інв. госп. = (2500*9)+(5200*8) =64,100 тис. грн.,

5.2. Розрахунок суми амортизаційних відрахувань

Амортизаційний фонд призначений для реновації (повного заміщення) основних фондів після їх вибуття у зв'язку з фізичним зношенням.

Суму амортизаційних відрахувань можна визначити на основі норм амортизації відповідних груп основних фондів і їх балансової вартості на початок звітного періоду за формулою:

, де

Аі - річна сума амортизаційних відрахувань по і-тій групі основних фондів, грн./р.;

Ni - норма амортизаційних відрахувань і-тої групи основних фондів, %;

Вбал. - балансова вартість і-тої групи основних фондів, грн.

Розрахунок суми амортизаційних відрахувань завершують складанням зведеної таблиці вартості основних виробничих фондів і розрахунком їх амортизаційних відрахувань (табл. 5).

Таблиця 5 Вартість основних фондів і амортизаційних відрахувань

№ п/п	Найменування основних фондів	Балансова вартість, тис.грн.	Квартальна норма амортизації, %	Сума амортизаційних відрахувань. тис. грн.
1	Будівлі і споруди	925,600	2	16,512
2	Обладнання, апаратура і прилади	3913	6	234,78
4	Інструмент і пристрої	391,3	6	23,478
5	Виробничий і господарський інвентар	122,795	10	12,28
Всього			287,05

6. Визначення витрат на основні та допоміжні матеріали і куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби

Вартість основних матеріалів визначають за їх цінами з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, які приймають у розмірі 5% від вартості матеріалів.

До купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів відносять вузли і деталі, які одержують від інших спеціалізованих підприємств.

У даній роботі вартість купованих напівфабрикатів задана сумарно в розрахунку на один виріб (Додаток С). При цьому транспортно-заготівельні витрати становитимуть - 5% від повної вартості купованих напівфабрикатів.

Обчислимо витрати на основні матеріали і куповані напівфабрикати, якщо в розрахунку на один виріб вони становлять 59 і 86 грн. відповідно.:

Sосн. = 78*36000=2808 тис.грн.

Sкуп.напівф. = 91*36000=3276 тис.грн.

Розрахунок витрат на матеріали і напівфабрикати заносимо у табл. 6

Таблиця 6 Розрахунок витрат на основні та допоміжні матеріали і куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби

№ п/п	Матеріал	Витрати на одиницю, грн.	Витрати на річну програму, тис.грн.	Транспортно-заготівельні витрати, тис.грн,	Загальна вартість, тис.грн.
1	Основні матеріали	78	2808	140,4	2948,4
2	Комплектуючі вироби і куповані напівфабрикати	91	3276	163,8	3439,8
Всього		6084	304,2	6388,2

7. Калькуляція собівартості та розрахунок гуртової ціни виробу

Калькуляцію собівартості здійснюють на основі попередніх розрахунків.

Визначимо витрати на основні матеріали в розрахунку на один виріб:

Sом. = 2948,4/36000=81,9 грн.

Визначимо витрати на куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби в розрахунку на один виріб:

Sкомпл. = 3439800/36000=95,55 грн.

Визначимо витрати на основну заробітну плату основних робітників в розрахунку на один виріб;

Sоз ор. = 1577,92/35=43,831 грн.

Результати розрахунків зводимо у табл. 7.

Таблиця 7 Калькуляція собівартості та визначення гуртової ціни виробу

№ п/п	Стаття витрат	Сума втрат, грн./шт.	Примітка
1	Основні матеріали	81,9	табл. 5.2, розрах.
2	Куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби	95,55	табл. 5.2, розрах.
3	Основна заробітна плата основних робітників	43,831	табл. 4.2 розрах.
4	Додаткова заробітна плата основних робітників	4,383	10% від п.3
5	Нарахування на заробітну плату	17,979	37,29% від (п.3 + п.4)
6	Витрати по утриманню і експлуатації обладнання	42,516	97 % від п.3
7.	Загальновиробничі витрати	34,188	78 % від п. 3
8	Адміністративні витрати	46,023	105 % від п. 3
9.	Позавиробничі витрати	21,982	6 % від виробничої собівартості
10	Повна собівартість	388,346	сума пп. 1-9
11	Плановий прибуток підприємства	77,669	2 0 % від п. 10
12	Всього (гуртова ціна виробу)	466,015	сума пп. 10-11

8. Розрахунок основних техніко-економ1чних показників роботи підприємства

У цьому розділі проводять розрахунок найважливіших техніко-економічних показників роботи цеху.

Для розрахунку рентабельності цеху необхідно володіти даними про вартість нормованих оборотних засобів.

Суму нормованих оборотних засобів визначають укрупнено за питомою вагою одного з елементів оборотних засобів у їх загальній вартості. За базу беруть питому вагу нормативу матеріалів і комплектуючих виробів. Для приладобудівних заводів вона приймається в межах 35-60%.

Норматив оборотних засобів Wоб. розраховують за формулою:

, де

Нм - норматив матеріалів і комплектуючих виробів, грн.;

Пм - питома вага матеріалів і комплектуючих виробів у загальній структурі оборотних засобів - 55%.

Для визначення нормативу по даному елементу оборотних засобів необхідно мати дані про річні виграти матеріалів, комплектуючих виробів і про норму їх запасу в днях. Середня норма запасу в днях для матеріалів і комплектуючих виробів на приладобудівних підприємствах становить 40-45 днів. Звідси отримуємо:

, де

Sм - сума витрат на матеріали і комплектуючі вироби за рік, грн.;

Тоб.м. - норма оборотних засобів по даному елементу, днів.

Визначимо необхідну суму нормованих оборотних засобів.

Враховуючи, що найбільшу питому вагу (40%) в собівартості продукції мають матеріальні витрати, розрахунки проводимо саме на основі нормативу матеріалів і комплектуючих виробів, прийнявши норму їх запасу - 42 дні.

Нм. =6084 / 360 * 42 = 709,8 тис. грн.

Wоб. = 709,8*100 / 55 = 1290, 545 тис.грн.

Визначимо обсяг випуску продукції в гуртових цінах

35* 466,015 = 16776,54 тис. грн. /рік

Визначимо собівартість товарної продукції:

Sтов. = 36* 388,346 = 13980,456 тис. грн. /рік.

Витрати на одну гривню товарної продукції підприємства становитимуть:

В грн. тп. = 13980,456 /16776,54 = 0,83 грн. / 1 грн. тп.

Прибуток підприємства:

П = 77,669* 36000 = 2796,084 тис. грн/рік.

Рентабельність виробництва :

Рв= 2796,084* 100 / (5252,6957 + 1290,545) = 42,73%

Результати розрахунків заносимо у табл. 8.

Таблиця 8 Основні техніко-економічні показники роботи цеху

№ п/п	Стаття витрат	Одиниця вимірювання	Величина показника	Примітка
1	Виробнича програма	тис. шт.	36	Завдання
2	Обсяг випуску продукції в гуртових цінах підприємства	тис. грн.	16776,54	Розрахунок
3	Фонд оплати праці	тис. грн.	2954,533	Табл. 4.2
4	Середньорічна вартість основних виробничих фондів	тис. грн.	5252,695	Табл. 5
5	Загальна площа цеху	м 2	412,8	Розрахунок
6	Спискова чисельність працівників	чол.	125	Табл. 4.2
7	Спискова чисельність робітників	чол.	115	Табл. 3.2
8	Виробіток одного працівника за рік	тис.грн.	134,123	Розрахунок
9	Фондовіддача	грн.	3,19	Розрахунок
10	Собівартість товарної продукції	тис. грн.	13980,456	Розрахунок
11	Витрати на 1 грн. товарної продукції	грн.	0,83	Розрахунок
12	Середньомісячна заробітна плата одного працівника	грн.	1970
13	Сума оборотних засобів	тис. грн.	1290,545	Розрахунок
14	Прибуток підприємства	тис. грн.	2796,084	Розрахунок
15	Рентабельність виробництва	%	42,83%	Розрахунок



3. Показники стану і використання оборотного капіталу

3.1 Показники використання оборотних коштів і шляхи прискорення їх оборотності

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот, тобто проходять всі стадії кругообороту на підприємстві:

О=

де О -- термін обертання оборотних коштів, днів;

С -- середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.;

Т -- тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;

Р -- обсяг реалізованої продукції, грн.

Середню вартість оборотних коштів можна розрахувати як середню арифметичну або середню хронологічну. Дані для розрахунку використовуються залежно від періоду (рік, півріччя, квартал тощо), за який визначається оборотність. Якщо за рік, то необхідно для розрахунку брати наявність оборотних коштів на початок кожного місяця.[4]

Отже, формула, за якою визначається середня арифметична, виглядатиме так:



Де С1, С2,...С12 -- сума (вартість) оборотних коштів на початок кожного місяця року (з січня по грудень);

С13 -- сума оборотних коштів на початок наступного року.

Середня сума оборотних коштів за середньою хронологічною визначається за формулою:

(2)

Хоч результати підрахунків за обома формулами мають незначні розбіжності, але розрахунок, проведений за формулою [2], статистика вважає точнішим.

Тривалість обертання коштів -- це синтетичний показник, здатний відображати одночасно результати процесу матеріального відтворення -- обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період -- і ефективність використання в цьому процесі матеріальних засобів і коштів.

Обертання оборотних коштів обчислюється за планом і фактично. Порівнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і щодо окремих їхніх статей.

Унаслідок прискорення обертання оборотних коштів із обороту вивільняється частина коштів, що обраховується множенням фактичного одноденного обсягу реалізації продукції на дні прискорення обертання оборотних коштів.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання, що визначається за формулою:

К0 = Р/С



де К0 -- коефіцієнт обертання оборотних коштів. Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за період, що аналізується. Що більше оборотів здійснюють оборотні кошти, то ліпше вони використовуються.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів є оберненим до коефіцієнта обертання показником і визначається за формулою:

К з = С/Р

де Кз -- коефіцієнт завантаження оборотних коштів, коп. Він характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Що менше оборотних коштів припадає на 1 грн. обороту, то ліпше вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів можуть використовуватись коефіцієнт ефективності (прибутковість оборотних коштів) і рентабельність. Вони обчислюються за формулами:

де Ке -- коефіцієнт ефективності оборотних коштів, коп.;

П -- прибуток від реалізації продукції, грн.;

Р -- рентабельність оборотних коштів, %.

Якщо Ке є абсолютним показником і характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів, то Р -- відносний показник, що визначає ступінь використання оборотних коштів. Що більшим є значення першого і другого показників, то ефективніше використовуються оборотні кошти.

Поліпшення використання оборотних коштів підприємств і підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

1) скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;

2) прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.

Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів -- це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).

Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою сумою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.

Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.[17]

Показники стану й ефективності використання оборотних коштів, порядок їхнього визначення та їхній економічний зміст.

3.2 Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання.

Практика господарювання підтверджує, що найбільш ліквідними і з найменшим ризиком є кошти в касі, на розрахункових і валютних рахунках в установах банку, вкладені в цінні папери.

Менш ліквідною частиною з певним ризиком вкладення вважається відвантажена продукція і дебіторська заборгованість покупців. Остання, у свою чергу, може бути менш чи більш ліквідною. Це стосується строкової і простроченої дебіторської заборгованості щодо відвантаженої продукції.[рис 1]

Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є оборотні кошти в незавершеному виробництві; у витратах майбутніх періодів; у виробничих запасах; у готовій продукції (що її не відвантажено). Це пояснюється тим, що саме ця частина оборотних коштів найбільш віддалена від моменту реалізації і більше підлягає впливу змін кон'юнктури ринку, інфляційних процесів тощо. Отже, ліквідність поточних активів є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладання оборотних коштів.[ рис 1]

Ступінь ліквідності в цілому оборотних активів і кожної їх групи визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до короткострокових зобов'язань.

Найчастіше в практиці застосовуються такі показники:

коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз.к) (коефіцієнт автономії Ка);

коефіцієнт покриття (Кп);

коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л).

Перший показник (Кз.к) визначається як відношення різниці між обсягами власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних засобів -- виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошей, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів активу балансу).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Баланс» цей показник (Кз.к) визначається як відношення різниці між обсягами власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних засобів -- виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, дебіторської заборгованості, поточних фінансових інвестицій та інших оборотних активів.

де Кз.к-- коефіцієнт забезпечення власними коштами;

Вк-- власні кошти, грн.;

Уо.к -- загальна сума оборотних коштів, грн.

Коефіцієнт характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стабільності підприємства, його незалежності від позикових коштів. Якщо значення коефіцієнта спадає нижче за 0,1, підприємство є неплатоспроможним. Зростання коефіцієнта проти минулого періоду свідчить про підвищення фінансової незалежності та зниження ризику фінансових вкладень.

Коефіцієнт покриття (Кп) -- це найбільш узагальнюючий показник ліквідності балансу. Визначається як відношення всіх поточних активів підприємства до суми короткострокових зобов'язань



де Кп -- коефіцієнт покриття;

Уп.а -- сума усіх поточних активів, грн.;

Ук.з -- сума короткострокових зобов'язань, грн.

Цей коефіцієнт характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення його боргів протягом року. Уважають, що його рівень у межах 2,0 -- 2,5 є прийнятним. Він показує, скільки грошових одиниць активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Коли Кп стає меншим за 1,0, структура балансу вважається незадовільною, а підприємство -- неплатоспроможним.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л) визначається як відношення суми коштів та короткострокових фінансових вкладень підприємства (ІІІ розділ активу балансу) до короткострокових зобов'язань (підсумки II і ІІІ розділів пасиву балансу).

Де Кабс.л -- коефіцієнт абсолютної ліквідності;

Гк -- грошові кошти, грн.;

Кд -- короткострокові вкладення, грн.;

Ук.з -- сума короткострокових зобов'язань, грн.

Показник характеризує негайну готовність підприємства погасити свою заборгованість. Достатнім є значення коефіцієнта в межах 0,25 -- 0,35. За значення меншого ніж 0,2 підприємство вважається неплатоспроможним.

Отже, фінансове стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно розраховується за своїми зобов'язаннями. Основою фінансової стійкості є виважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних коштів. Але це не означає, що підприємство має вкладати оборотний капітал лише у високоліквідні активи з метою зниження ймовірного ризику та отримання найвищого прибутку. Головною метою діяльності підприємства є створення конкурентоспроможної продукції з високими споживчими якостями.[5]

3.2 Ефективність використання оборотного капіталу підприємства

У процесі функціонування будь-яке підприємство витрачає певні ресурси. Традиційно, отримані внаслідок витрачання ресурсів результати називають ефектом діяльності. Співставлення ефекту з витраченими для його отримання ресурсами визначає ефективність функціонування підприємства.

Слово «ефективність» походить від латинського «effectus» - виконання, дія. На ранніх етапах виникненні цього поняття його застосовували щодо техніки та технологій, де ефективність визначалась як ступінь виконання роботи по відношенню до витраченої енергії або ж співвідношення між фактичним та потенційним результатом будь-якого процесу. Пізніше з'явилась економічна ефективність, яка пов'язана зі співвідношенням цінності результату чи ефекту діяльності до цінності витраченими для його отримання затрат [8].

В зарубіжній теорії замість терміну «ефективність» часто застосовують термін «продуктивність», під яким розуміють ефективне використання ресурсів для виробництва товарів і послуг, а також досягнення інших цілей підприємства.

Виходячи з обігової (циркуляційної) природи оборотного капіталу його ефективність буде визначається як «…сукупність видів ефективності, що відображають ефективність сфер виробництва і обігу, функціональних форм капіталу і його кругообігу в цілому» [14].

В радянські часи значна увага приділялася саме сфері виробництва, оскільки ефективність роботи підприємства зводилась до виконання планового замовлення держави. Тому, якщо підприємство і ставало збитковим, то держава не дозволяла йому збанкрутіти, надаючи при цьому кредити, борги по яким з часом списувались, оскільки мова йшла про державні підприємства. В сучасних умовах господарювання підприємств здійснюється на основі самоокупності, самофінансування, попиту та пропозиції, конкуренції, що не може не змінювати значимість окремих сфер кругообігу капіталу.[13]

Тож, розглядаючи кругообіг як визначний фактор ефективності використання оборотного капіталу, розрізняють ефективності стадій кругообігу капіталу: ефективність процесу заготівлі ресурсів; ефективність процесу виробництва; ефективність процесу реалізації продукції.[15]

Крім того, ефективність використання оборотних активів визначається їх структурою. Окремі складові оборотного капіталу мають різне призначення, а отже і по-різному використовуються в процесі виробництва. Так, основними складовими оборотних активів виступають товарно-матеріальні цінності та дебіторська заборгованість. Ефективність використання товарно-матеріальних цінностей залежить від точності нормування і характерна для виробничої сфери. Тоді як, дебіторська заборгованість відноситься до сфери обігу та залежить від стану фінансово-кредитної і платіжно-розрахункової систем [8].

Раціональне використання оборотного капіталу у сфері виробництва безпосередньо пов'язане з використанням системи узагальнюючих та часткових показників. До узагальнюючих показників ефективності використання оборотних засобів відносять: матеріаловіддача, матеріаломісткість,коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних затрат, питома вага матеріальних затрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів. Для характеристики ефективності використання окремих елементів матеріальних ресурсів використовують такі показники: сировиномісткість, металомісткість, паливомісткість; напівфабрикатомісткість.

Рівень матеріальних витрат визначається як внутрішніми так і зовнішніми факторами: внутрішні фактори: технологія та організація виробництва, продуктивність праці, рівень фондоозброєності підприємства, рівень безвідходності виробництва); зовнішні фактори: якість і ціна сировини, ціни на матеріали та енергоресурси, можливість їх ефективної взаємозамінності та ритмічного постачання [8, 9].

Раціональне використання матеріальних запасів у сфері виробництва тісно пов'язане з удосконаленням матеріаломісткості продукції, яка підлягає впливу таких факторів як затрати того чи іншого виду матеріальних ресурсів та ціни на них.

Зміна рівня матеріальних запасів може бути спричинена зміною обсягів продажу, які, згідно з моделлю Е. Хансена мають властивість випереджати матеріальні запаси приблизно на четверть циклу. Коливання рівня товарно-матеріальних запасів в деяких випадках відповідає кон'юнктурній зміні обсягів продажу. Значне відволікання ресурсів може бути пов'язане з дебіторською заборгованістю. Тут, варто зазначити, що дебіторська заборгованість, яка своєчасно повертається і перетворюється в реальні гроші, є повноцінним компонентом оборотного капіталу.[6]

Нестача оборотного капіталу може відчуватися в період високої інфляції. Це, перш за все, стосується тих підприємств, які не можуть відреагувати на ріст цін на сировину та матеріали підвищенням цін на свою продукцію [9].

Раціональне використання оборотного капіталу зумовлює необхідність удосконалення механізму управління матеріальними ресурсами підприємства за такими напрямами: економічно обґрунтований вибір сировини; підвищення коефіцієнта використання ресурсів; повного використання сировини та відходів виробництва; підвищення якості матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, готової продукції); удосконалення виробничих процесів шляхом впровадження нових технологій, що значно зменшують питому вагу витрат робочої сили, сировини, матеріалів, енергії; застосування соціально-економічних методів управління (удосконалення нормування та обліку витрат, моральне та матеріальне стимулювання, ціноутворення) [18].

Таким чином, ефективність функціонування оборотного капіталу підприємства полягає у раціональному та результативному його використанню на кожній фазі кругообігу.



Висновок

Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства.

Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нормативу оборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд. При цьому слід зазначити, що, ураховуючи спад виробництва, тяжке економічне становище підприємств, неспроможність їх розрахуватися за придбані матеріальні та інші ресурси, Верховна Рада України 23.02. 96 р. ухвалила Закон про зміни та доповнення до Декрету Кабінету Міністрів України «Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій». Згідно з цим Законом державні підприємства мали спрямовувати на поповнення власних оборотних коштів не менше 10 % загального прибутку підприємства. Ця частина прибутку звільнялася від оподаткування. На жаль, сьогодні ця пільга не діє. [1,2]