Оцінка економічної ефективності ведення підсобного господарства військової частини ВВ МВС України у сучасних умовах

Начальник продовольчої служби, на якого покладене керівництво веденням підсобного господарства, зобов'язаний забезпечити:

- своєчасне і якісне виконання планових завдань по виробництву і реалізації сільськогосподарської продукції;

- раціональне й ефективне використання теплиць і парників, закріплених земель, техніки й інші матеріальні засоби, що знаходяться в користуванні

господарства;

- виконання плану по заготівлі кормів, організацію збору харчових відходів у їдальні підрозділів, раціональне використання і зниження втрат кормів при збереженні;

- обов'язкове виконання зооветеринарних правил утримання і годівлі тваринною, їхнє ветеринарне обслуговування, планове відтворення череди і забезпечення на цій основі високої продуктивності тварин;

- впровадження у виробництво досягнень науки і передової практики, наукової організації праці;

- своєчасне і правильне ведення урахування, упорядкування й уявлення встановленої звітності; цілість тварин і птиця, тваринницьких помешкань, сільськогосподарської техніки й інвентарю, устаткування, кормів, насінь і ін.;

- дотримання трудової, виробничої і фінансової дисципліни. Правил

охорони праці і вимог безпеки, виробничої санітарії, пожежної

безпеки;

- правильну експлуатацію закріплених за господарством будинків, споруджень,

машин, устаткування й іншого майна;

- своєчасне уявлення у відповідні служби розрахунків і заявок на необхідні матеріально-технічні ресурси;

- організацію праці робітників підсобного господарства і що виділяються військових при проведенні сільськогосподарських робіт;

- розробку перспективних і річних планів виробництва продукції сільського господарства.

Зооветеринарне забезпечення підсобного господарства здійснюється ветеринарним лікарем (ветеринарним фельдшером) підрозділи МВС, а в окремих випадках - місцевими ветеринарними органами за домовленістю відповідно до законоположень про державну ветеринарію.

Витрати, пов'язані з веденням підсобного господарства, включають: придбання тварин і птиця, насінь і рослин, розсади овочів, добрив, дрібного сільськогосподарського інвентарю, рибальських снастей, мальков риб, полювальних ружей, будівництво і ремонт тваринницьких помешкань, парників, теплиць і т.п. Оплата витрат провадиться за рахунок грошового фонду підрозділу МВС, а також відрахувань у розмірі 25% від вартості продукції підсобного господарства, що здається на планове забезпечення. Придбання тварин і птиця, насінь, розсади овочів, рибальських снастей і інших предметів підсобного господарства провадиться через муніципальні і державні, кооперативні, фермерські організації у встановленому порядку, корів - за рахунок одержуваного на забезпечення м'яса з наступним відновленням м'яса на планове забезпечення. Для утримання тварин і птиці будуються й оборудуются відповідні помешкання, розміри яких визначаються з урахуванням кількості тварин (птиця), із дотриманням ветери-нарно-санитарных норм і зоотехнічних вимог.

Тваринницькі помешкання повинні бути теплими, сухими, світлими, із гарним повітряним режимом, каналізацією і водопроводом, достатньо просторими і зручними для розміщення тварин і устаткування.

Стіни тваринницьких будівництв будують із матеріалів, що зберігають тепло в помешканнях. До таких матеріалів ставляться сухе дерево, цеглина і місцеві будівельні матеріали (саман, очерет, шлакобетон, черепашник). Стелі в помешканнях повинні бути легкими, тривкими і сухої, зручними для дезінфекції. У зонах із холодною зимою стелі обов'язково утеплюють. Дуже важливо, щоб у помешканнях статі були сухими і теплими, зручними для очищення гною і дезінфекції. Холодна стать є однієї з головних причин захворювання тварин. Статі виготовляють із дерева, бетону й обпаленої цеглини. На бетонні статі і поли з обпаленої цеглини, як правило, поверх вкладають знімні дерев'яні настили. При будівництві тваринницьких будівництв необхідно передбачати підсобні помешкання, вигульні площадки, теплу кімнату для обслуговуючого персоналу.

Для створення нормальних санітарно-гігієнічних умов територію підсобного господарства захищають, упорядковують і озеленюють.

При організації підсобних господарств, а також при недостатності грошового фонду підрозділам МВС вирішується на початкове придбання тваринною, насінь, розсади овочів і інвентарю, а також на виплату заробітної плати робочим підсобних господарств запозичати засоби зі статті 8 кошториси з наступним відновленням їх у поточному бюджетному році за рахунок сум, одержуваних від реалізації продукції. Урахування запозичених засобів і контроль за їхнім відновленням ведеться фінансовим органом підрозділу МВС.

2.2 Основні показники діяльності підсобних господарств ВВ МВС

України у 2001-2005 роках

При військових частинах внутрішніх військ існує 47 підсобних господарств загальною площею 58,3 га. в тому числі загальна площа сільськогосподарських угідь 36,5 га. де збудовано та утримується 30 теплиці, корівників 27 шт. розраховані на утримання 500 голів ВРХ, 38 свинарників розрахованих на утримання 2130 голів, 10 пташників на 1100 голів, 12 вівчарень розрахованих на утримання 260 голів МРХ., обладнано 29 забійних майданчиків. Станом на 1.05.05. на підсобних господарствах утримується поголів'я великої рогатої худоби - 168 голів, свинопоголів'я - 827 голів, вівці та кози 143 голів, птиці - 166 голови, 46 бджолосімей та використовується на допоміжних роботах - 22 коней. Основні показники роботи підсобних господарств у внутрішніх військах показано в табл. 2.1 та 2.2.

На даний час підсобні господарства функціонують в 47 військових частинах в яких на котловому забезпеченні знаходиться близько 13,6 тис. військовослужбовців що становить 80 % від загальної чисельності забезпечуваних. Таке відношення є сталим на протязі досить тривалого часу про що свідчить динаміка розвитку допоміжного господарства на протязі останніх років.

Таблиця 2.1. Отримано від ПГ військових частин внутрішніх військ за 2001 - 2005 р.

Показники	2001 р	2002р.	2003 р.	2004р.	2005р.
Отримано продовольства від роботи ПГ на загальну суму (тис грн) в тому числі	0,147	0,293	0,264	0,430	0,410
Мяса та м'ясопродуктів (тон)	40,1	40,3	48,7	45,2	48
Молока (тон)	50,0	59,2	59,7	42,6	44
Зелені (тон)	20,5	18,7	19,0	18,2	21.2

Таблиця 2.2. Утримання худоби та птиці у ПГ військових частин внутрішніх військ за 2001 - 2005 р.

Найменування продукції (тонн)	2001	2002	2003	2004	2005
ВРХ	272	228	142	134	168
Свині	1080	1102	630	667	827
Вівці, кози	285	206	98	99	143
Птиця	405	613	211	158	166
Коні	23	23	17	15	22

Проблемним питанням в утриманні допоміжних господарств є значний термін експлуатації будівель та споруд допоміжних господарств, відсутність коштів для проведення їх капітальних та поточних ремонтів, відсутність власної кормової бази та розпаювання земель у власність працівників сільськогосподарських підприємств.

Основу допоміжних господарств становить вирощування свиней. За умови належного догляду та наявності достатньої збалансованої кормової бази цикл виробництва свинини з моменту опоросу до моменту забою живою вагою 90 - 110 кг складає 8-9 місяців. В військових частин утримання свинопоголів'я проводиться в основному за рахунок власної кормової бази частини основу якої становлять харчові відходи. Приблизні витрати на відгодівлю однієї голови : залишки хліба - 110 кг., харчові відходи - 950 кг., відходи від перебірки та чистки картоплі 270 кг., зелена підгодівля - 560 кг., концентровані корми - 300 кг. орієнтовною вартістю - 210 - 250 грн., мінеральна підгодівля - 17 кг. орієнтовною вартістю - 80 - 100 грн., витрати на ветеринарне забезпечення - 59,4 грн., витрати на комунальні послуги - 10 грн., середні витрати на відбракування та падіж 4% - 14,6 грн. При дотриманні такого раціону відгодівлі вартість прямих затрат на вирощування однієї голови до забійної ваги будуть становити близько 400 грн. 00 коп. та собівартість 1 кг м'яса та м'ясопродуктів становитиме близько 5,7 грн. за кг., але все це можливе за умови утримання свинопоголів'я з розрахунку не більш ніж 1 голова на 8-10 забезпечуваних та незначної відстані між їдальнею та допоміжним господарством, так як харчові відходи необхідно вивозити на допоміжне господарство щоденно. При цьому не враховано вартість транспортних витрат, амортизацію будівель, грошове утримання особового складу задіяного на роботах.

За умови відгодівлі свинопоголів'я лише на концентрованих кормах вартість відгодівлі становитиме близько 900 грн., а собівартість відгодівлі зросте до 12,2 грн. за кг., та в умовах військової частини з урахуванням непрямих витрат (залучення особового складу, амортизаційні відрахування на утримання приміщень) стає нерентабельною. На даний час відношення свинопоголів'я до числа забезпечуваних в військових частинах в середньому становить 1 тварина на 16 військовослужбовців на котловому забезпеченні. З урахуванням планового скорочення чисельності особового складу строкової служби та перехід на комплектування за контрактом збільшення свинопоголів'я є недоцільним. Крім того в багатьох частинах приписами СЕС заборонено утримувати допоміжне господарство в ядрі частини, а при їх утриманні на стрільбищах гостро постає транспортна проблема вивезення харчових відходів.

Так як з норми забезпечення особового складу вилучено молоко утримання ВРХ з метою отримання молока не є доцільним, а відгодівля на м'ясо доцільна лише при наявності значної кількості пасовищ та сіножатей. Враховуючи що на даний час військові частини є платниками податку на землю, проводиться робота по зменшенню розмірів ділянок військових частин до оптимальних. Крім того навіть при наявності пасовищ для повноцінного утримання необхідно використовувати концентровані корма, або зернофураж. Цикл вирощування ВРХ на м'ясо становить не менше ніж 1,5 роки, а при відсутності концентрованих кормів відгодівля становитиме не менше ніж - 2 роки. Слід врахувати, що плодовитість корів становить 1 - 2 голови за рік і за умови недоцільності утримування значного молочного поголів'я проблемним питанням стає його відтворення. Так річне утримання корови без врахування надоїв (запуск) за умови власного забезпечення грубими кормами буде коштувати близько 1,0 тис. грн. Постановою КМУ від 25.07.2000 р. № 1171 не передбачено такий вид діяльності як відгодівля тварин, тому законних підстав для організації випасу та відгодівлі тварин ВРХ на даний час не має. Так як на Україні за останній час значно впало поголів'я ВРХ що утримується в сільських господарствах реалізація молодняка практично не проводиться і закупівля його для послідуючої відгодівлі неможлива.

Таким чином, на даний час допоміжні господарства військових частин в основному відповідають наявним можливостям військових частин. Однак, утримання худоби доцільно розглядати в кожній частині окремо враховуючи існуючу кормову базу, віддаленість допоміжного господарства від частини та інших чинників.

2.3 Особливості задачі оцінки ефективності діяльності підсобних

господарств військової частини

Як показано в п.п. 1.2 оцінка ефективності служб тилу повинна носити цільовий характер, тобто направлена на вирішення конкретних задач, що поставлені перед військовою частиною.

Метою проведення оцінки ефективності діяльності ПГ є забезпечення визначення на її основі рішень по управлінню, що пов'язані з способами забезпечення особового складу військових частин різними видами продовольства..

На базі ПГ можуть вироблятися власними силами такі види продовольства, як мясо, молоко, жири, риба, картопля, овочі, фрукти та інші (див.п.п 2.2).

Крім того, ці види продовольства для особового складу військової частини можуть бути закуплені і поставлені в військовій частині в потрібних об'ємах і з задовільними показниками якості у виробників цієї продукції.

При цьому оцінка ефективності ПГ потрібна для прийняття таких обгрунтованих управлінських рішень:

поставляти конкретні види продовольства від ПГ, чи проводити їх закупку у виробників;

якщо поставляти конкретний вид продовольства від ПГ, то в яких об'ємах.

Тобто перше управлінське рішення фактично потребує вирішенню питання чи треба мати конкретної військовій частині виробничі потужності по виготовленню даного виду продовольства чи ні? Друге управлінське рішення потрібно вирішити після (чи одночасно) позитивного рішення першого питання.

Слід розуміти, що практично в жодній частині за рахунок ПГ не отримано 100% забезпечення ні по одному виду продовольства, так як мова йде про часткове забезпечення від ПГ.

Однак для любого виду виробництва в тому числі і на базі ПГ є закономірність, що чим більше обсяги виробництва продукції на підприємстві, тим меньша собівартість цієї продукції (див п.п.1.3). Є Раціональний обсяг випуску продукції, після якого забезпечується прибутковість діяльності підприємства.

Тому в кожному випадку - організація діяльності ПГ необхідно вирішувати питання про об'єми виробництва конкретного виду продовольства на його основі. Тому потрібно приймати рішення по другому питанню.

Задача оцінки ефективної діяльності ПГ носить чисто економічний характер (необхідно оцінювати економічну ефективність) це випливає із слідуючого.

Розглянемо перше питання - необхідність закупки продовольства типу “А” від ПГ чи здійснювати його закупку у виробника.

Зміст варіантів для прийняття рішення має наступний вид:

- варіант: виготовлення продовольства “А” проводити на ПГ в/ч;

- варіант: закупку продовольства “А” проводити у у виробників.

Показники варіантів:

W1 і W2 - показники ефективності по варіантам;

З1 і З2 - показники затрат по варіантам.

Під ефектом в даній задачі розуміється показники (обсяг та якість) задоволення потреб особового складу в/ч в продовольстві групи “А”.

Виходячи з поставлених задач в них потреби необхідно задовільняти в любому випадку або за рахунок його власного виробництва на базі ПГ, або шляхом закупки продовольства у виробників.

Тобто змістовно повинно бути забезпечено рівняння ефектів в задачах:

W1 == W2;

З1 =/= З2.

Виходячи з поставлених задач виникає перетворення їх з векторної в скалярну, де є досягнення ефекту рівні між у задачах, а витрати на досягнення ефекту відрізняються між собою.

В даному випадку рішення про кращий варіант приймається із економічних поглядів:

З1 - З2 > 0 - кращим вважається 2-й варіант;

З1 - З2 < 0 - кращим вважається 1-й варіант;

З1 = З2 - рішення приймається з інших (не економічних) поглядів.

Виходячи з цього, оцінка ефективності діяльності ПГ військової частини переходить від завдання оцінки військово - економічної ефективності (векторної задачі) в задачу оцінки економічної ефективності (скалярну задачу).

При рішенні задачі оцінка ефективності діяльності ПГ в/ч треба ураховувати наступні фактори (див. табл. 2.3).

Особливості фінансування підсобного господарства.

Всі грошові витрати по підсобному господарству здійснюються за рахунок грошового фонду військової частини і ведуться фінансовим органом відповідно до чинних положень на балансовому рахунку «Фонд підрозділу МВС» -позабюджетні засоби.

Фонд військової частини створюється за рахунок сум, отриманих за зекономлені продукти, що надійшли від реалізації харчових відходів Їдальня^, отриманих від решти продукції підсобного господарства (м'яса, молока, картоплі й ін.) на планове забезпечення; передача з дозволу командира (начальника) військової частини за плату іншим військовим частинам молодняку свинопоголовья, що излишествует, а при відсутності такої можливості - реалізації його населенню; решти на планове забезпечення і реалізації в дозволених випадках іншим організаціям, заготовленого силами військових сена й ін. Залишки коштів підсобних господарств зберігаються на поточному рахунку військової частини і під кінець року в прибуток держави не здаються, а переходять на такий рік.

Таблиця 2.3. Фактори, що впливають на економічну доцільність виробництва продукції у ПГ військової частини

№	Найменування	Потрібна кількість робітників	Можливості використання особистої кормової бази	Обсяг транспортних витрат	Обсяг амортизаційних нарахувань	Обсяг інших витрат
1	Свинарництво	+	+	+	- (+)*	+**
2	Вівчарство	+	+	_	- (+)	+
3	Птахівництво	+	+	_	- (+)	+
4	Вирощування ВРХ	+	+	_	- (+)	+
5	Кролівництво	+	+	_	- (+)	+
6	Вирощування риби	+	_	_	_	+
7	Вирощування сільгосппродукції	+	_	_	_	+

* Обсяг амортизації будівель треба ураховувати в тому випадку , коли будівлі для утримання тварин , орендуються ;

** До інших витрат відносяться витрати на: ветеринарне обслуговування; технічне обслуговування та ремонт обладнання; вибракування тварин та інш.

Командиру (начальнику) військової частини вирішується заохочувати грошима або коштовними подарунками (у встановлених розмірах) військових, робітників та службовців за особисту участь у роботі підсобного господарства, виявлену ініціативу, вмілу організацію і досягнуті високі результати розвитку підсобного господарства. На заохочення можуть витрачатися засоби грошового фонду військової частини у розмірі 5% вартості продукції, зданої на планове забезпечення, витраченої на поліпшення харчування і реалізованої за плату (у тому числі від реалізації тварин і птиця).

Висновки

1. Продовольче забезпечення - один з основних видів матеріального забезпечення підрозділів МВС України. Від повного та своєчасного продовольчого забезпечення підрозділів МВС в значному ступені залежить їх бойова готовність, а тому й успіх виконання службово-бойових задач.

2. Особливу роль в продовольчому забезпеченні військ грає підсобне господарство. Воно є елементом продовольчої служби військової частини і створюється з метою збільшення виробництва сільськогосподарської продукції для планового забезпечення продовольством та організації додаткового харчування військовослужбовців.

3. На даний час підсобні господарства функціонують в 47 військових частинах внутрішніх військ, в яких на котловому забезпеченні знаходиться близько 13,6 тис. військовослужбовців що становить 80 % від загальної чисельності забезпечуваних. Однак, утримання підсобних господарств доцільно розглядати в кожній частині окремо враховуючи існуючу кормову базу, віддаленість допоміжного господарства від частини та інших чинників.

4. Оцінка ефективності підсобного господарства потрібна для обґрунтування таких управлінських рішень. Поставляти конкретні види продовольства від підсобного господарства, чи проводити їх закупку у виробників? Якщо поставляти конкретний вид продовольства від підсобного господарства, то в яких об'ємах?

5. При оцінки ефективності підсобного господарства треба розглядати два варіанта: перший варіант - виготовлення конкретного виду продовольства проводити у підсобному господарстві; другий варіант - закупівля продовольства здійснюється за ринковими цінами. Ця задача має скалярний вид, тобто є задачею оцінки економічної ефективності.

Розділ 3. Розробка методики оцінки економічної ефективності ведення

підсобного господарства військової частини

Як показано в п.п. 2.2 (рис.2.1) діяльність ПГ можна уявити по окремим напрямкам виробництва - свинарство, вирощування великої рогатої худоби, птахівництво та інше. Кожний з цих напрямків діяльності має свої показники економічної ефективності. Тому пропонуємо окремо оцінювати кожний з цих напрямків, а потім дати оцінку економічний ефективності підсобного господарства в цілому, представити як сукупність показників економічної ефективності окремих напрямків. Як показано в п .п . 1.3, оцінку економічній ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності підсобного господарства пропонується збудувати на основі методу «витрати - обсяг - прибуток», тому витрати на реалізацію напрямку діяльності треба представити у вигляді змінних та постійних витрат.

Розглянуті положення дозволили представити розробку методики оцінки ефективності ведення підсобного господарства військової частини у вигляді трьох складових:

1) оцінки економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності підсобного господарства;

2) розрахунку змінних та постійних витрат на напрямок виробничої діяльності підсобного господарства;

3) оцінки економічної ефективності ведення підсобного господарства військової частини в цілому.

Розглянемо кожне з виділених елементів окремо.

3.1 Оцінка економічної ефективності ведення окремого напрямку

виробничої діяльності підсобного господарства

В основу оцінки економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності підсобного господарства покладемо метод «витрати - обсяг - прибуток».

Однак цей метод пропонується використати не на пряму, а прокресливши його модифікацію з урахуванням особливостей оцінки підсобного господарства, визначених в п. п. 2.3.

Сутність модифікованого методу полягає в пошуку точки мінімальної ефективності, яка визначає, що закупочна вартість придбаної продукції по ринковим цінам, дорівнює витратам на її виробництво на підсобному господарств .

Сутність визначення точки мінімальної ефективності показано на рис. 3.1

Рис. 3.1

Як показано в п.п. 2.2, при оцінці економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності, слід розглянути економічні показники таких варіантів :

Варіант 1. Виробництво продовольства «А» ( під видом продовольства «А» будемо розуміти продовольство, яке виробляється на окремому напрямку виробничої діяльності підсобного господарства ) на підсобного господарства військової частини;

Варіант 2. Закупка продовольства «А» по ринковій ціні .

На рис. 3.1. варіант 1 характеризують слідуючи дані :

F - постійні витрати на виробництво продовольства «А» на підсобному господарстві

V - змінні витрати на виробництво продовольства «А» на підсобному господарстві

Z - загальні витрати на виробництво продовольства «А» на підсобному господарстві

Порядок розрахунку постійних та змінних витрат буде розглянуто в п. п. 3.2

3.2 Сутність та значення точки мінімальної економічної ефективності

ведення окремого напрямку виробничої діяльності підсобного

господарства

При цьому загальні витрати дорівнюють сумі постійних та змінних витрат:

Z = F + V.

На рис. 3.1 варіант 2 характеризує один показник:

Ц - закупівельна вартість придбання продовольства «А» за ринковими цінами.

Показник Q є єдиним для обох варіантів . Він характеризує обсяг виробництва ( закупівлі ) продовольства «А».

У точкі мінімальної ефективності має місце слідуючи співвідношення:

Ц QМЕ =F + V QМЕ, тоді

QМЕ = F / ( Ц - V ),

де QМЕ - точка мінімальної ефективності, тобто такий обсяг виробництва

( закупівлі), починаючи з якого закупівельна вартість продовольства «А» перевищує його виробництво на підсобного господарства.

Таким чином, визначення планового показника виробництва продовольства «А», який відповідав би беззбитковому виробництву продовольства «А», необхідно знати три показники:

закупівельну ціну одиниці продовольства «А», для військової частини;

обсяг постійних (фінансових витрат ), тобто таких витрат, величина яких у короткому періоді часу не залежить від обсягу виробництва на підсобному господарстві, та його змінами.Склад цих витрат для підсобного господарства та порядок їх розрахунку буде розглядатися у п. п. 3.2

обсяг змінних витрат, тобто таких витрат, які змінюють свою величину у зв'язку зі змінами обсягу виробництва на підсобному господарстві. Коли обсяг змінюється - змінні витрати зменшуються, та навпаки .Склад змінних витрат для підсобного господарства та порядок їх розрахунку також буде розглядатися вп. п. 3.2

Наприклад, оцінюється виробництво свинини на підсобному господарстві військової частини для якого отримані слідуючи величини показників:

Закупівельна ціна ( Ц ) одного кілограму свинини дорівнює 20 грн. за один кілограм ;

постійні витрати - 20000 грн. на рік;

змінні витрати - 12 грн. за кілограм отриманої продукції.

Тоді точка мінімальної ефективності буде така:

QМЕ = 20000 / ( 20 - 12 ) = 20000 / 8 = 2500 кг./рік.

На підсобному господарстві треба отримувати не менше 2500 кг. свинини на рік, тоді даний напрямок виробництва на підсобному господарстві буде ефективним. Це означає, що загальні витрати на підсобному господарстві на виробництво 2500 кг. свинини дорівнює закупівельної вартості її придбання за ринковими цінами.

Наприклад підсобне господарство отримує всього 1800 кг. свинини на рік. Тоді має місце негативна ефективність. (Е), це робота свинарника

тоді Е = 20 1800 - ( 20000 + 12 1800 ) = 36000 - ( 2000 + 2 + 600 ) =

= - 5600 грн./ рік.

Таким чином ефект від утримання такого напрямку виробництва на підсобному господарстві у військовій частині є негативним , та складає - 5600 грн./ рік.

Навпаки, коли підсобное господарство військової частини отримує 3000 кг. мяса свинини на рік. Тоді має місце позитивна ефективність його утримання:

Е = 20 3000 - ( 20000 + 12 3000 ) = 60000 - 56000 = 4000 грн./ рік.

Графічно точка мінімальної ефективності визначаеться, як перехрестя закупівельної вартості продовольства і загальних витрат на його виробництво на підсобному господарстві ( рис. 3.1)

За допомогою методики оцінки точки мінімальної ефективності можливо досліджувати залежність ефективності роботи ПГ в зв'язку зі змінами закупівельних цін на ринку, або зміна змінних витрат.

Наприклад, для даних вище розглянутого прикладу виробництва свинини на ПГ будуть мати місце слідуючи залежності ефективності його роботи від зміни закупівельних цін (рис.3.2), та від зміни змінних витрат (V).

Рис.3.2 Залежність ефективності ( Е ) утримання свинарника на ПГ від зміни закупівельних цін ( Ц ) на м'ясо свинини на ринку.

Таким чином запропонована методика оцінки економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності підсобного господарства дозволяє не тільки оцінювати ефективність, а і визначати вплив на неї зовнішніх факторів.

Точку мінімальної ефективності утримання окремого напрямку підсобного господарства можливо розраховувати не тільки в фізичному, але й в грошовому виразі - гривнях.

Тоді формула крапки мінімальної ефективності в грошовому вимірі (Q ME (грн..)) буде, такою:

QМЕ (грн..) = F/( 1 - V/ Ц ) .

Для даного прикладу:

QМЕ (грн.) = 20000/( 1 - 18/20 ) =200000 грн.

Рис. 3.3 Залежність ефективності ( Е ) утримання свинарника на підсобному господарстві від зміни змінних витрат ( V ) на виробництво м яса свинини.

Таким чином, запропонована методика оцінки економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності підсобного господарства дозволяє не тільки оцінювати ефективність, а і визначати вплив на неї зовнішніх факторів.

Точку мінімальної ефективності утримання окремого напрямку підсобного господарства можливо розраховувати не тільки в фізичному, але й в грошовому виразі - гривнях.

Тоді формула точкі мінімальної ефективності в грошовому вимірі ( Q ME (грн..)) буде, такою:

QМЕ (грн..) = F/( 1 - V/ Ц ) .

Для даного прикладу

QМЕ (грн.) = 20000/( 1 - 18/20 ) =200000 грн.

Тобто, виробництво свинини на підсобному господарстві має здійснюватись на суму 20000 , для того щоб перекрити свої витрати .

3.3 Розрахунок змінних та постійних витрат на напрямок виробничої

діяльності підсобного господарства

В методиці оцінці економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності підсобного господарства ( див. п. п. 3.1 ) основними показниками , що визначають характеристики варіанту виробництва продовольства на підсобному господарстві є показники:

постійні витрати на виробництво продовольства на підсобному господарстві;

змінні витрати на виробництво продовольства на підсобному господарстві.

Розглянемо порядок розрахунку цих показників стосовно особливості ведення підсобного господарства у військовій частині в загальному вигляді складової постійних та змінних витрат по напрямку виробничої діяльності, яке показано в табл..3.1

Як показано в п. п. 3.1 , к постійним ( фіксованим ) витратам , слід відносити такі з них ,які не залежать від змін обсягів виробництва продукції підсобного господарства.

Відсутність змін слід розуміти не в повній мірі , а лише в межах визначеного періоду часу, наприклад, року.

Таблиця 3.1. Складові постійних та змінних витрат на напрямку виробничої діяльності на підсобному господарстві

№ п/п	Найменування витрат	Умовні позначення
Постійні
1 2 3 4 5 6	Грошове утримання ( заробітна плата ) начальника та робітників ПГ ; Комунальні витрати Проведення поточних ремонтів , обладнання (сільськогосподарський інвентар, рибальські снасті полювальні рушниці та інше) ; Транспортні витрати ; Амортизація приміщень; Ветеринарне забезпечення ( постійна складова );	СЗП СКВі СТРі Саі СВЗПі
Змінні
1 2 3 4	Придбання тварин та птиці , насінь і рослин , розсади овочів , добрів, мальків риби та інші ; Придбання кормів ; Ветеринарне забезпечення (змінна складова ); Втрати від вибракування ;	СТПj СКі СВЗЗі СЗБі

Розрахунок заробітної плати або грошового утримання начальника та робітників підсобного господарства.На посаді начальника підсобного господарства військової частини знаходиться військовослужбовець - прапорщик. Розрахунок вартості річного утримання начальника підсобного господарства показано в таб. 3.2

Таблиця 3.2. Розрахунок вартості однієї години послуги з забезпечення безпеки при несенні служби прапорщиками

№ з/п	Найменування статей витрат	Військовослужбовці
		Місяць	Рік
1.	Посадовий оклад (Наказ КВВ МВС України № 344 від 02.06.00р.)	122,50	1470,00
2.	Оклад за званням (Наказ КВВ МВС України № 344 від 02.06.00р.)	62,50	750,00
3.	Доплата за вислугу років 50 % (Наказ КВВ МВС України № 344 від 02.06.00р.)	90.91	1090,92
4.	100 % надбавка (Указ Президента України № 173/202 від 23.02.02р.)	222,00	2664,00
7.	Щомісячна премія 33,3 % (Наказ КВВ МВС України № 140 від 12.05.98р.)	206,99	2483,88
8.	Надбавка за безперервну службу 40 % (Наказ КВВ МВС України № 570 від 31.05.03р.)	177.60	2131,20
10.	Обов'язкове державне страхування	114,50	1374,00
Всього		1000,00	12000

Вартість грошового утримання робітників підсобного господарства треба ураховувати тільки коли вони є не військовослужбовцями, а службовці. Це має місце тому , що військовослужбовці - робітники підсобного господарства утримуються за рахунок бюджету, а службовцям при їх роботі треба платити заробітну платню , яка пов'язана з цією роботою.

Тому СРПГ - заробітна плата робітника ПГ розраховується з урахуванням виплати по посадовому окладу ( ЗПК ), та нарахуванням на заробітну плату ( ЗНЗП ):

СРПГ = ЗПК + ЗНЗП.

Обсяг нарахування на заробітну плату треба брати в обсягу 37.5 % від ЗПК.

Однак, в підсобному господарстві військової частини одночасно працює декілька напрямків виробничої діяльності, які одночасно обслуговують як начальник підсобного господарства, так і усі робітники. Тому витрати на їх грошове утримання слід віднести на інший напрямок діяльності наступним чином:

СГУі = Kі ( CНПГ + N CРПГ ) ,

де СЗП - вартість грошового утримання начальника , та робітників ПГ;

N- кількість робітників ПГ;

Kі - коефіцієнт віднесення витрат на і - й напрямок виробничої діяльності ПГ:

де Wі - обсяг виробництва продукції ;

і - напрямком виробничої діяльності за попередній рік ;

n - кількість напрямків виробничої діяльності у ПГ.;

Розрахунок вартості комунальних витрат ( СКВі ) та витрат на ремонт приміщень підсобного господарства ( СТПі ) . для і - го напрямку виробничої діяльності підсобного господарства здійснюється за даними відповідних кошторисних витрат на ці цілі ( планові та фактичні ).

Розрахунок транспортних витрат (СТРі) на інший вид виробничої діяльності підсобного господарства, виконується за допомогою формули:

СТРі = L · Mі · G · Сед,

де L - відстань військового містечка від міста розташування ПГ та зворотно (в сотнях км.) ;

G - середня витрата палива на 100 км.;

Mі - необхідна кількість перевезень у рік дня забезпечення визначеного виду виробничої діяльності ПГ;

Сед - вартість одного літру палива.

Розрахунок вартості амортизації тваринницьких приміщень (Саі) на визначений напрямок діяльності ПГ здійснюється у порядку та нормах, що встановлений згідно з сьомим положенням (стандарту) бухгалтерського обліку.

Коли ці помешкання, устаткування, інвентар знаходиться у військової частини в оренді, то замість вартості амортизації до Саі відносять вартість річних орендних платежів за них.

Розрахунок витрат на ветеринарні забезпечення (постійної складової) на інший напрямок діяльності ПГ (Свзпі).

Витрати на ветеринарне забезпечення ділиться на постійні та змінні.

Постійні витрати - це річні витрати за договором між військовою частиною та відповідною службою на ветеринарне забезпечення, яке здійснюється для декілька напрямків виробничої діяльності ПГ і знаходяться за формулою:

Свзпі = Кві · Свзд,

де Свзд - загальна річна сума в договорі на ветеринарне забезпечення;

Кві - коефіцієнт віднесення постійних ветеринарних витрат на інший напрямок виробничої діяльності ПГ;

,

m - кількість напрямків виробничої діяльності у ПГ для яких потрібно віднести ветеринарне забезпечення.

В тому випадку, коли військова частина може користуватися послугами ветеринарної служби МВС, величина Свзпі не розраховується .

В цілому величина постійних витрат по іншому виду виробничої діяльності у ПГ (Fi) визначається як сума її складових (див. табл.. 3.1):

Fi = Cгуі + Скві + Стпі + Стрі + Саі + Свзпі.

Як показано в т. 3.1, до змінним витратам треба віднести ті з них, які змінюють свою величину у зв'язку зі змінами обсягу виробництва у ПГ. У табл. 3.1 показані їх складові елементи.

Розрахунок витрат на придбання тварин і птиці … (Стпі) на одиницю продукції за іншим напрямком виробничої діяльності ПГ розраховується за формулою:

ССТПі =СТПі ,

де ССТПі - вартість придбання іншого виду тварин і птиці, що приходиться на одиницю продукції;

m - кількість видів придбання тварин і птиці.

Розрахунок витрат на придбання кормів (Скі) для іншого виду виробничої діяльності ПГ знаходиться за формулою, аналогічної:

СКі = СКеі ,

де Скеj - вартість придбання іншого виду кормів, що приходиться на одиницю продукції;

m - кількість видів кормів, що придбаються.

Розрахунок витрат на ветеринарне забезпечення (змінна складова) на одиницю продукції за іншим напрямком діяльності ПГ (Свззі).

Для кожної тварини (птиці) встановлено обов'язковий перелік щеплень сумарна вартість яких по іншому напрямку виробничої діяльності підсобного господарства залежить від кількості тварин в ньому.

Тому формула для розрахунку СВЗЗі має слідуючий вид.:

СВЗЗі = ,

де Спрщ - вартість набору прищеплень для одної тварини:

П - середня продуктивність (отримання готової продукції ) з одної тварини.

Розрахунок витрат на вибракування (тобто збитки) на одиницю продукції за іншим напрямком діяльності ПГ (Сзбі).

Ця велична знаходиться з формули:

СЗБі = (Fi+Vi) · 0,04

де Fі - величина постійних витрат по іншому виду виробнику діяльності у ПГ;

Vі - величина змінних витрат по іншому виду виробничої діяльності у ПГ без урахування витрат на вибракування, яка розраховується так:

Vі = СТПіі + СКj + CВЗВі .

Тобто, величина збитків оцінюється у 4% від загальних витрат на утримання іншого напрямку виробничої діяльності підсобного господарства.

В загалі величина змінних витрат по іншому виду виробничої діяльності підсобного господарства дорівнює;

Vі = СТПі + СКj + CВЗВі + СЗБі

Таким чином, отриманні аналітичні вирази для розрахунку постійних і змінних витрат для використання при оцінки економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності підсобного господарства.

Висновки

1.Алгоритм оцінки економічної ефективності ведення підсобного господарства військової частини розкладаеться на три частини:

1) оцінки економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності підсобного господарства;

2) розрахунку змінних та постійних витрат на напрямок виробничої діяльності підсобного господарства;

3) оцінки економічної ефективності ведення підсобного господарства військової частини в цілому .

2. В основу оцінки економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності підсобного господарства покладено модіфікований метод « витрати- обсяг- прибуток » . Його сутність є в пошуку точки мінімальної ефективності яка відзначае, що закупівельна вартість придбання продукції по ринковій ціні, дорівнюе витратам на її виробництво в підсобного господарства військової частини.

3. Використання розробленого модіфікованого методу потребуе визначення постійних та змінних витрат на ведення окремого напрямку підсобного господарства . Обгрунтовано, що треба віднести :

до постійних витрат:

1) грошове утримання (заробітна плата) начальника та робітників підсобного господарства;

2) комунальні витрати;

3) витрати на ветеринарне забезпечення;

4) транспортні витрати;

5) амортизація приміщень;

6) витрати на проведення капітальних та поточних ремонтів , обладнання (сільськогосподарський інвентар, рибальські снасті полювальні рушниці та інше);

до змінних витрат:

1) витрати на придбання тварин та птиці, насінь і рослин, розсади овочів, добрів, мальків риби та інші;

2) витрати на придбання кормів;

3) витрати на ветеринарне забезпечення ( змінна складова );

4) втрати від вибракування .

По кожної з виділених складових витрат визначено порядок їх розрахунку.

4. Обгрунтовано показник оцінки економічної ефективності ведення підсобного господарства у військової частині, та алгоритм прийняття рішення на основі його величини.

військовий підсобний господарство

Розділ 4. Приклад оцінки економічної ефективності утримання свиней

на підсобному господарстві військової частини 3036

4.1 Вихідні дані

У військовій частині 3036 середньомісячна чисельність особового складу строкової служби становить 250 чоловік.

Підсобне господарство військової частини 3036 мае організаційну структуру, що показано на рис. 4.1.

Рис. 4.1. Організаційна структура ПГ військової частини 3036

Як видно з рис. 4.1, підсобне господарство військової частини має два окремих напрямка виробничої діяльності : свинарник та теплицю.

Обсяги виробництва продукції підсобного господарства за даними 2005 року мали відношення по обсягу виробництва 5:1, тобто вартість виработки свинини в грошовому виразі перевищує в 5 раз виробництво зелені.

Свинарник розраховано на утримання 30 голів свиней на рік, тобто витримується рекомендації, що до утримання згідно розпоряджень з тилу ГУВВ.

Вихід м'яса з однієї голови свині складає від 70 до 90 кг, що середньому складає 80 кг/гол.

Таким чином, в рік від свинарника отримується 80 ? 30 = 2400 кг м'яса свинини.

Ринкова ціна свинини станом на 1.06.06. за даними статистичного управління становить 20 грн. за кг.

Дані по годуванню тварин наведено в таб.4.1.

Таблиця 4.1. Дані по годуванню тварин у військовій частині 3036

№ з/п	Найменування кормів	Кількість на 1 голову	Всього на 30 голів	Ціна за 1 кг.
1.	Залишки від хліба	110	3300	-
2.	Харчові відходи	950	28500	-
3.	Відходи від переробки картоплі та овочів	270	8100	-
4.	Зелена підгодівля.	560	16800	-
5.	Концентровані корми	300	9000	1,5
6.	Мінеральна підгодівля.	17	510	6,3

Відходи харчування доставляються на підсобне господарство автомобільним транспортом (ГАЗ-52, витрата палива 17,5 л. на 100 км., ціна палива якого станом на 1.06.06 р. складае 3,5 грн за один літр ) три рази на тиждень.

Підсобне господарство частини розташоване на учбовому центрі, в місті Підгородне, відстань до якого становить 20 км від пункту розташування частини.

Ветеринарне обслуговування в частині здійснюється штатним ветеринарним фельдшером. Вартість змінної складової ветеренарного забезпечення (вартість обовьязкових щеплень та іньш.), на утримання одніеї голови свині , становить 45 грн.

Комунальні послуги для свинарника складаються з забезпечення його електропостачання (10 лампочок на приміщення свинарника до 0,1 кВт), водою (450 м3 на рік; вартість одного м3 складає 2,5 грн.).

На 2006 рік складено кошторис витрат на поточні ремонти. Згідно кошторису на поточний ремонт свинарника передбачено 1850 грн.

Таким чином, приведені вихідні дані є основою для розрахунку ефективної діяльності окремого виду виробничої діяльності підсобного господарства - свинарника військової частини 3036 в 2006 році.

4.2 Розрахунок економічної ефективності утримання свиней на

підсобному господарстві військової частини 3036

Метою оцінки економічної ефективності утримання свиней, є визначення доцільності даного утримання в параметрах, що є в військовій частині 3036.

Розрахунок постійних витрат

До постійних витрат на утримання свинарників треба віднести:

грошове утримання, транспортні витрати, комунальні витрати, ветеринарне забезпечення, амортизація приміщень, проведення капітальних та поточних ремонтів , обладнання (сільськогосподарський інвентар, рибальські снасті полювальні рушниці та інше).

Розрахуємо вартість кожної з цих складових.

Вартість грошового утримання начальника підсобного господарства складатиме: 10000 грн./рік.

(1000·12 = 12000грн., а з урахуванням віднесення на свинарник 5:1, по відношенню до теплиці, в обсягах виробництва: 12000 -2000 =10000 грн.).

Комунальні витрати складаються з витрат:

на електропостачання -3153,6 грн./рік (10?0,1?24?365?0,36);

на постачання води та каналізацію - 1125 грн./рік (450?2,5)

Всього на комунальні витрати: 3153,6+1125=4278,6 грн./рік.

Витрати на проведення поточного ремонту свинарника згідно витягу з річного плану проведення ремонтних робіт та кошторису передбачено 1850 грн./рік.

Транспортні витрати розраховані з урахуванням того, що відстань підсобного господарства від частини складає 20 км; Витрати палива 17,5 л. на 100 км., а вартість одного літра палива складає 3,50 грн./л.

На тиждень здійснюється три поїздки для доставки відходів, тобто 156 раз на рік., тоді вартість транспортних витрат на рік складає 3850 грн./рік (40?156:100?17,5·3,5).

В складі постійних витрат не ураховуються амортизаційні витрати по тій причині, що свинарник відноситься до основних фондів частини, для яких механізм амортизації не діє.

Вартість постійної частини ветеринарного забезпечення також буде дорівнювати нулю, тому що військова частина 3036 утримує в штаті ветеринарного фельдшера. Посада ветеринарного фельдшера в військовій частині визначається не наявністю підсобного господарства, а наявності у штаті частини розплідника для службових собак.

Таким чином, загальна сума постійних витрат на утримання свинарника дорівнює:

10000+4278,6+1850+3850=19978,6 грн./рік.

Розрахунок змінних витрат

До змінних витрат на утримання свинарника треба віднести:

Придбання тварин та птиці , насінь і рослин , розсади овочів , добрів, мальків риби та інші, придбання кормів, витрати на ветеринарне забезпечення, втрати від вибракування, придбання матеріалів та інвентарю.

Розрахуємо вартість кожної з цих складових.

Вартість придбання молоднику для свинарника, буде дорівнювати нулю, тому що в ПГ питання з поповненням поголів'я вирішується особистими силами (за рахунок отримання опоросу.).

Розрахунок вартості кормів на утримання однієї голови свині показано в табл. 4.2

Таблиця 4.2. Розрахунок вартості кормів на утримання одніеї голови свині

№ з/п	Найменування	Кількість кг на рік	Вартість одиниці.грн	Загальна вартість.грн.
1	Залишки хліба	110	-	-
2	Харчові відходи	950	-	-
3	Відходи від переробки картоплі та овочів	270	-	-
4	Зелена підгодівля.	560	-	-
5	Концентровані корми	300	1,5	450
6	Мінеральна підгодівля.	17	6,3	107,1
Всього:			557,1

Тобто, на одну голову свині треба витрачати 557,1 грн. для її повного відгодування. З урахуванням того, що з однієї свині отримується 80 кг. м'яса, то витрати на корма складають 6,96 грн./кг. (557,1:80).

Розрахунок змінної частини витрат на ветеринарне забезпечення. Вартість витрат на обов'язкове щеплення однієї голови свині складають

47,5 грн., що складає 0,59 грн./кг. (47,5:80).

Для розрахунку вартості витрат на вибракування треба спочатку визначити вартість змінних витрат без витрат на вибракування (див.п.п.3.2).

V1 = 6,96 + 0,59 = 7,55 грн./кг.

Тоді витрати на вибракування тварин дорівнюють:

С3Б = [(19978,6 + 7,55 · 30) · 0,04] : 2400 = 808,2 : 2400 = 0,34 грн./кг.

Підсумково змінні витрати на один кг. м'яса свинини складає:

V = 6,96 + 0,59 + 0,34 = 7,89 грн./кг.

Розрахунок економічної ефективності утримання свиней. ПГ в рік виробляє 2400 кг. свинини. Загальні витрати ПГ на його виробництво складають:

Z = F + V · N = 19978,6 + 7,89 · 2400 = 38914,6 грн.

З урахуванням цих даних, ефективність діяльності свинарника дорівнює:

Е = 48000 - 38914,6 = 9085,4 грн.

Таким чином, отримано позитивне значення показника Е = 9085,4 грн. Це визначає, що діяльність свинарника є економічно ефективною в 2006 році.

Висновки

1. Проведено апробація розробленої методики оцінки економічної ефективності діяльності окремого напрямку на прикладі даних утримання свинарника в підсобному господарстві військової частини 3036 ;

2. В підсобному господарстві військової частини 3036 утримується свинопоголів'я в межах рекомендованої кількості, одна голова на 8,5 чоловік особового складу строкової служби . Всього 30 голів свиней .

3. Отримані значення постійних витрат для цього господарства в сумі 19978.6 грн. та змінних витрат в сумі 7.89 грн. на один кілограм м'яса.

4. З урахуванням того, що середня ринкова вартість закупки м'яса свинини, згідно даних статистичного управління в Дніпропетровській області становить 20 грн. за один кілограм, отримано оцінка економічної ефективності діяльності свинарника, яка дорівнює сумі 7981.4 грн. на рік . Це визначає, що діяльність свинарника в підсобному господарстві військової частині 3036 є економічно ефективною в 2006 році.

Висновки та пропозиції

Для виконання задач, які стоять перед внутрішніми військами Міністерства внутрішніх справ України, необхідно створити таку організаційно-штатну структуру, яка б дозволяла виконувати всі завдання в повному обсязі, а об'єм фінансування військ відповідав би цій організаційно-штатній структурі.

Рівень бюджетного фінансування ВВ МВС України низький. Тому у військах особливе значення приділяється проведенню економічної роботи. Зміст економічної роботи, яка проводиться в частинах внутрішніх військ обумовлюється в діяльності командування і всього особового складу, та направлений на впровадження в життя режиму економії тобто на збереження всіх матеріальних засобів і грошових коштів, а також на більш економне їх витрачення. Економічна робота організується і проводиться на усіх об'єктах військового господарства.

Ефективність економічної роботи служб тилу вимірюється ступенем виконання завдання, поставленого перед даними службами зокрема, і досягненням мети, яка стоїть перед військовою частиною в цілому.

Розглянуто основні положення методу „витрати - обсяг - прибуток”, які використано для побудови методики оцінки економічної ефективності ведення підсобного господарства військової частини. Суть методу є у пошуку точки нульового прибутку, або точки беззбитковості, що означає, що валовий доход від продажі продукції дорівнює його валовим витратам. Тобто потрібно визначити такий мінімальний обсяг продажів, починаючи з якого виробник не несе збитків. Цей метод запропоновано, взятим за основу при розробці методики оцінки ефективності діяльності підсобного господарства.

Розглянуто продовольче забезпечення як один з основних видів матеріального забезпечення підрозділів МВС України. Показано, що від повного та своєчасного продовольчого забезпечення підрозділів МВС в значному ступені залежить їх бойова готовність, а тому й успіх виконання службово-бойових задач. Особливу роль в продовольчому забезпеченні військ грає підсобне господарство. Воно є елементом продовольчої служби військової частини і створюється з метою збільшення виробництва сільськогосподарської продукції для планового забезпечення продовольством та організації додаткового харчування військовослужбовців. На даний час підсобні господарства функціонують в 47 військових частинах внутрішніх військ, в яких на котловому забезпеченні знаходиться близько 13,6 тис. військовослужбовців що становить 80 % від загальної чисельності забезпечуваних. Однак, утримання підсобних господарств доцільно розглядати в кожній частині окремо враховуючи існуючу кормову базу, віддаленість допоміжного господарства від частини та інших чинників.

Показано, що оцінка ефективності підсобного господарства потрібна для обґрунтування таких управлінських рішень, як вибір поставляти конкретні види продовольства від підсобного господарства, чи проводити їх закупку у виробників? Та рішення, якщо поставляти конкретний вид продовольства від підсобного господарства, то в яких об'ємах?

При оцінки ефективності підсобного господарства треба розглядати два варіанта: перший варіант - виготовлення конкретного виду продовольства проводити у підсобному господарстві; другий варіант - закупівля продовольства здійснюється за ринковими цінами. Ця задача має скалярний вид, тобто є задачею оцінки економічної ефективності.

Алгоритм оцінки економічної ефективності ведення ПГ військової частини розкладається на три частини :

оцінки економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності ПГ;

розрахунку змінних та постійних витрат на напрямок виробничої діяльності ПГ;

оцінки економічної ефективності ведення ПГ військової частини в цілому .

В основу оцінки економічної ефективності ведення окремого напрямку виробничої діяльності підсобного господарства покладено модифікований метод « витрати- обсяг- прибуток ». Його сутність є в пошуку точки мінімальної ефективності яка відзначає, що закупівельна вартість придбання продукції по ринковій ціні, дорівнюе витратам на її виробництво в ПГ військової частини. Використання розробленого модифікованого методу потребуе визначення постійних та змінних витрат на ведення окремого напрямку підсобного господарства .

Обгрунтовано , що до постійних витрат

1) транспортні витрати ;

2) комунальні витрати ;

3) витрати на ветеринарне забезпечення ;

4) грошове утримання (заробітна плата) начальника та робітників ПГ ;

5) амортизація приміщень ;

6) витрати на проведення капітальних та поточних ремонтів , обладнання (сільськогосподарський інвентар, рибальські снасті полювальні рушниці та інше) .

До змінних витрат треба віднести:

1) витрати на придбання тварин та птиці, насінь і рослин, розсади овочів , добрів, мальків риби та інші ;

2) витрати на придбання кормів ;

3) витрати на ветеринарне забезпечення ( змінна складова );

4) втрати від вибракування .

По кожної з виделених складових витрат визначено порядок їх розрахунку.

Обгрунтовано показник оцінки економічної ефективності ведення ПГ у військової частині, та алгоритм прийняття рішення на основі його величини .

Проведено апробація розробленої методики оцінки на прикладі даних утримання свинарника в підсобному господарстві військової частини 3036.

В підсобному господарстві військової частини 3036 утримується свинопоголів'я в межах рекомендованої кількості, одна голова на 8,5 чоловік особового складу строкової служби. Всього 30 голів свиней.

Для цього господарства отримані значення постійних витрат в сумі 19978.6 грн. та змінних витрат в сумі 7.89 грн. на один кілограм м'яса.

З урахуванням того, що середня ринкова вартість закупки м'яса свинини, згідно даних статистичного управління в Дніпропетровській області становить 20 грн. за один кілограм, отримано оцінка економічної ефективності діяльності свинарника, яка дорівнює сумі 7981.4 грн. на рік. Це визначає, що діяльність свинарника в підсобному господарстві військової частині 3036 є економічно ефективною в 2006 році.